|
Я була на "екскурсії",
там де мама жила,
і ходила по вулиці,
де матуся росла...
І на річку дивилася,
в ній прозора вода,
до верби прихилилася,
покотилась сльоза...
Біля школи постояла,-
вже в ній учнів нема...
Нова школа з"явилася,
її бачила я...
Від млина,що на вигоні,
віє сум і жура,
І хатки похилилися,
та й млина вже нема...
Диво річечка Кам"янка,
чару все ж додала...
І село Вершино - Кам"янка,
якось ще вижива...
Бур"яни поміж хатами,
де ніхто не живе...
Між дворами багатими,-
павутиння пливе...
Там нема моїх родичів,
лиш могили їх є,
додало лише спокою,
що село все ж живе...
Ніби я на екскурсії,
в тім селі побула,
І на тій диво-вулиці,
де матуся жила...
І з братами, і сестрами,
і росли, і жили...
Та пройшов перехрестями,
голод гірший війни...
І десь там є поховані,-
мами сестри й брати,
їх могилки на цвинтарях
не змогла я знайти...
У дворах понад річкою,-
кури,гуси,качки,
і осінньою стрічкою
йшли в двори корівки...
Я з людьми спілкувалася,
їм бажала добра,
а вони усміхалися,
і зникала жура...
І уже заспокоєна
йшла я далі селом,
як картинка мальована
церква з диво - хрестом...
Мені й сумно, і радісно,-
і на серці,й в душі...
Віднайду слова вдячності,
й покладу у вірші...
В інтернеті шукала
щось нове про село,
тих скупих повідомлень,
мені мало було....
ID:
806844
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 16.09.2018 19:54:57
© дата внесення змiн: 26.09.2018 22:55:19
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
так вийшло,що за її життя я там не була,а дуже мріяла про це, і от учора я там була майже пів дня...
