Мовчанням промовчу образу,
Бо як? Зрікатися і йти..?
Бо як же так - умить, відразу
Помежи спалені мости.
Аж гроші мірою у дружбі!
На щирість навернувсь п’ятак.
І вигода тепер у службі
Та ще плітки, отак, про всяк…
А ми ж були у колі спільнім…
Чому ж стираються сліди?
І холодом, неначе іній,
Присипалися назавжди.
Мовчанням промовчу і знову
Себе спитаю, що не так?
Із небом поведу розмову
І причиню сльозу. Відтак!!!
Щоднини прогортаю долю...
В захмар’я кинута печаль.
Мовчанням я себе неволю
У дружбі крапкою, на жаль...
Вони не варті твоєї печалі, сонечко.
Є люди, про яких треба просто забути. Назавжди!!!
Самозакохані не здатні на самоаналіз, самокритику. Легко плюючи в душі, такі типи не вміють вибачатися. Тож постав жиииирну крапку.
Боляче, встрачати друзів.. Але ж, Таню, справжні залишаються... Треба пройти це випробування з щонайменшими хвилюваннями... Подаю тобі свою руку підтримки!!!
Як то кажуть: "Він знаходився у колі друзів - коло поступово звужувалось"
Так, Танічко, дружба іноді не проходить випробувань, але є і позитивний момент - позбавлення ілюзій
То такий був на повірку й друг, коли та дружба мірялась грошима. 
Мовчанням промовчу 
