Обвив альтанку дикий хміль в*юнкий,
Думкам було занадто тісно.
Галопом мчався день, мов білий кінь,
Не вистачало ніби кисню.
І думала про те, чому ж втекла,
То ж каменем упала черствість
І почуття спотворила на злам.
Куди ж поділась давня чемність?
Коли втікала - поглядом обпік,
Не зупинив - в душі колючість.
На самоті в альтанці - млості пік:
Любові дикий хміль - живучий.
Чудова лірика! Гарно звучить ямб 5-4-5-4. Відповідно, клаузула 0-1-0-1. Звучить, протяжно й мелодійно. Можливо, ямб 4-4-4-4. сприймався б монотонно, а так можна й наголосами побавитися, гарно, ритм правильний.
Цікава ідея...ех, той дикий хміль, нехай скоріше замість нього цвітуть троянди
Щиро дякую Вам за візит і такий детальний розбір. Чесно кажучи, пишу, не задумуючись про віршовані розміри. Про троянди теж є вірші.))) Усього Вам найкращого!