« Чого бояться смерті? Ця кума
намарне по околиці блукає.
Коли приходить – нас уже нема,
якщо ми є – її іще немає»
Парафраз
І
Життя дає, а забирає смерть
усе, що устигаємо надбати.
Супроти неї ідемо на герць,
якщо не оминає наші хати.
У неї філософія така, –
пізнай себе, – і заповідь остання:
« не будь дурним». Іде без покаяння
душа, яка не варта п’ятака.
ІІ
« Усе іде, але не все минає», -
і є чого молитися усім,
аби на небі прийняли своїм
улюблені, яких уже немає.
Ці пам’ятають, хто і як місив
болото біля західної брами,
а нині поміж неозорих нив
лежать заупокійними рядами.
Осудять за нескоєні діла,
які до себе приміряють метри.
Що маємо, за те Йому хвала.
Чого немає, буде після смерті.
ІІІ
Я і не піп, і не учитель-дяк,
і не умію душі сповідати.
Самі себе виховуємо так,
аби не червоніти за таланти.
Бувайте, друзі вічні і живі,
і ті, що мимоволі за плечима
повторюють путі несповідимі.
Всі паралелі на землі криві.
Я ще гуляю по оціій траві,
а як іду, не хлопаю дверима.
