Чому писав їй що не пропаду?
Я пропаду! Та я уже пропала!
Вскочу в якусь халепу чи біду,
А, може, я в депресію упала?!
Звідки ти знаєш? Бо тебе нема,
А я ще досі все ж життю радію,
Вірші пишу... Чи, може, це дарма?
У казку вірю і про щось я мрію.
Я пропаду! Пропала вже для всіх,
Я зникла безвісти, живу лиш в світі віршів.
Лиш тут лунає мій щасливий сміх,
Ніхто мене не знайде, друже, більше..
Та що тобі до того, просто більш
Не говори того, чого не знаєш
Не маю часу я тобі писати вірш,
Та ти, напевно, навіть не читаєш...
