Люблять поети осінь
Я-більше люблю весну,
Весна прохолодні роси
Але ж все радіє теплу.
Я осінь не критикую.
Бо я не природи суддя.
Я з осінню тихо крокую
В принишклі і чорні поля.
Яка разюча різниця:
Та зелена.жива.молода,
А в осені-багряна спідниця.
а осінь для мене стара.
Цей килим осінній красивий.
Але ж і холодний який.
Дерева сумні.сірі тіні.
Авесною я знов молодий.
Весна-зелена хустина.
А осінь у жовтім вінку.
Весна-молода дівчина.
А осінь тримає клюку.
Нехай люблять осінь поети
А я буду вірним весні.
Для них золоті еполети,
мені до душі соловї.