Прийшла з роботи - сіла та й сиджу,
Нема кому, нема чого сказати...
Самотній вечір мовчки стережу,
Щоб він хоча б не втік з моєї хати.
Крізь синю шибку глянула зоря,
Постукати до серця не посміла.
...Враз підхопилась - що ж це справді я,
Упала духом, руки опустила?!.
Уже й вогонь розпалюю в печі,
Зготую чай із ароматом м"яти.
І посвітліло в мене на душі,
Аж захотілось голосно сказати:
- Спасибі, Боже, за минулий день,
За ніч, за дім і за прийдешній ранок!
За музику і за слова пісень,
За те що є, і те що буде з нами!
Спасибі Вам! Як багато у нас, жінок, спільного! 
