неодмінно й одразу,
тільки знайдеш між каміння алмаз –
приходить оцінник алмазів…
і йому не важать оди
хвалебні твої,
ні рубаї –
у нього власні підходи
і вивірені критерії
під землею – алмази, на небі – зірки:
у нього з ними прямі містичні зв`язки
він усе про алмази знає,
абсолютної
довершеності шукає
…у нього ніздря
напружена – як тятива,
у нього руки
дрібно тремтять і вуста
гублять окремі слова:
моя красота...
абсолютна… довершена чистота…
тривожна ніздря, як тятива лука:
…страсть і мука…
сторожко і обережно вощані пальці
беруть алмаз – наче крихке яйце-райце,
мовби там, у твердому прозорому камінці –
серце Всесвіту і власне його серце
опускають ніжно в чисту джерельну воду,
наче в купіль магічний наре́чену молоду –
зникає алмаз, прозоріший води,
оцінник вдоволено крекче і мружиться з насолоди
трепетно і обачно
возносить алмаз вище лиця –
до сонця
і, зупинивши подих,
довго прискіпливо дивиться –
вдивляється…
…як підбите крило, ослабнувши, опада рука:
у чистоті – мікроскопічна графітова домішка…
і втрачає оцінник
будь-який інтерес до оціненого алмазу –
і так щоразу:
непробивна
споконвічна стіна –
на Землі досконалість не абсолютна
просто:
99 і 9 десятих –
це дуже багато,
але не 100…
17.03.2018
А зрештою цінність речі залежить від нашого власного ставлення: комусь простий щебінець, що приймає тепло твоєї долоні, миліший за найчистішої води алмаз, який лишається непроникно-холодним, скільки ти його не грій...
Так вже влаштована людина, тому її гонитва за досконалістю ненаситна. Хоча хто його знає, яким має бути еталон? Ми всі лише здогадуємось і у кожного своє мірило. Мудрий і вдумливий вірш.
якщо тримати брильянт, затиснувши в долоні, якийсь час, а він не нагрівається - залишається холодним, скільки ти його долонею не грій - то буде справжній алмаз, фальшивий - нагрівається... отак ще оцінщики алмази розпізнають дякую, Наталю іноді оцінники бувають надто прискіпливими і вибагливими - і не знаходять, чого шукають...
абсолютно досконалий тільки Бог усе ж, що правильне (Боже)на Землі- прагне досконалості, еволюціонує в сторону Ідеала росте і розвивається - врешті досягне - увійде в Бога, але не тут це станеться - тільки Син Божий і на Землі був досконалим; оцінник алмазів у кожному з нас (думаю, в кожному він є) шукає того, чого тут бути не може, тому "мука", а "страсть" - хибний шлях, бо страсть - не любов, а занадто сліпої енергії, яка не творить, а руйнує... одне слово, як казав колись мені мудрий мій друг - якщо хочете мати ідельних друзів, то не будете мати ніяких...
Гарно, вичерпно. Повністю погоджуюсь. А. Чехов був сказав по нашій, ніби, темі :"Астрономы сильно обрадовались , когда открыли на солнце пятна. Случай беспримерного злорадства. "