ще теплий попіл на крилі, ще медом повне око,
снів заблукалі кораблі на мілині протоків,
кривавим соком небокрай карає сивий ранок,
барочне віття / грона зграй / дошкульний хрускіт ланок…
наврочив хто перетин рей в зимовій каламуті,
вир перероджень і смертей_ боги давно забуті
не здіймуть кари батоги над спійманими в злуці,
пробачать в котрий раз борги, злякають тіні куці…
ще теплий попіл на крилі, гіркі й солодкі перли_
в серцях по зламаній стрілі_ згадали щось_ завмерли_
на часі різати нитки заплутані десь в хмарах,
точити поглядів голки й щезати в чорних шпарах…