Холодна тиша дихає словами,
як сніг у сяйві місячнім іскрить.
Кріпкий мороз дзвінкі виводить гами,
повітря кришталеве, аж бринить.
З кишень всю вовну витрусило небо,
земля пуховим вкрилася рядном.
Приносить знов зима природі требу,
оздобивши все дивним полотном.
Грудневий місяць в цю зимову пору
у сни приходить критиком старим,
немов потвора лізе до комори,
ламає стрій, збудований із рим.
Про невиразність щось мені буркоче,
відсутність новотворів і на грам,
та моє его солодко лоскоче
рясним вінком тернових епіграм.
Візьму в долоні снігу для натхнення,
занурюся обличчям, як у вир.
Пізнати хочу я природи одкровення
і цей безмежний, неповторний мир.
26.12.2017
