Слабких на нерви і любительок деяких французьких парфумів до читання НЕ запрошуємо! Ми попередили...
- Надін! Вольдемар! - в кімнату ввірвалася Арман.
- Надін! Воль!... - обірвалося вереском на висування з-під столу чогось безформного і запорошеного.
- Надін, це ви?! - пискнула партійна активістка.
- Інесc?... Я тут... ґудзічок... Валодєнькин... від камізельки, - відсапувалася Крупська, - шукала. Ху, - вилізла нарешті повністю Надєжда і показала вишпортану з паркетної щілини детальку.
- Ой, та це ж треба негайно у музей, в коробочку, - засуєтилася Арман і хижо потягнула наманікюрену ручку до лічної вєщі Владіміра Ільїча.
Надєжда Константіновна підвела погляд:
- В який музей? - не зрозуміла вона.
- Да це ж реліквія, - защебетала Інесса, - на пам‘ять..
- На пам‘ять? Шо ви маєте на увазі?! - повела головою хазяйка дому.
- Ой, да нічого такого, про шо ви подумали. Я про покоління пролетаріату, рабочих ... - почала входити в раж амбітна Інесса.
- Я нічого такого поки не подумала. Просто ґудзік січас пришию, і Ілліч буде уже собираться.. До речі, пролетаріат в камізельці не ходить. Обійдуться без ґудзічка.
- Самі-самі пришиєте?? Ой, як інтересно! А де ж ваша домработниця?
- Я її ще тиждень тому звільнила, - спохмурніла Надєжда.
- За шо? - ввічливо поцікавилася Арман. - Ви ж, начебто, були нею задоволені?
- Свяченою водою хату кропила, - коротко повідомила Надєжда. - Валодєньку роздуло, от ґудзік і відлетів. - Вона засилила нитку в голку і взялася пришивати ґудзік.
