деякі люди кажуть про мене: віртуальна аварія.
чи я шукаю місця, чи я чекаю на час,
мені вистачає глузду й терпіння
зрозуміти й побачити, коли кров починає кипіти.
мій годинник все йде, і багато ще треба зробити.
поки твій день, я проживаю п'ять –
ти знаєш це певно, але тобі начхати.
слухай:
я здобув і багатство, й славу;
здобув все що треба, й що можна
в цій грі, аби грати в цю гру.
моє сумління мені не докоряє ніколи.
бо ніщо вже тобі – ніщо не залежить,
коли ти цілком божевільний.
справді, це дуже важко,
коли ти шукаєш цього, як люди шукають роботу;
отримують свого талончика й стають у похмуру чергу,
щоб отримати гарне життя
чи видати, наприклад, свою погану книжку.
мій годинник все йде; я проживаю п'ять
годин за твою, й ти не хочеш знати,
чи то сумно, чи весело. що ж, коли я божевільний?
це важко насправді, – страшно, коли на вулиці
люди бояться, і поступаються, дякую, коли ти йдеш,
немов летить стріла, на вбивство чи на смерть:
це страшно, коли ти не зовсім божевільний,
і знов шукаєш місця й точного часу, –
та ще страшніше знати, що знов, і знов не влучиш:
ти божевільний дурень, бог тебе завжди веде
хибним, безпечним шляхом,
аби ця гра тривала.
за твором: insane, ace frehley
Ви мене так розчулили, що я зараз цитуватиму Ленінград... але то теж не в тему, тож не рахується. Але пісня класна, і про Париж там не так страшно як в Другої ріки...
Шалено - це там, де і божевільно.
Темп в розрізненому ритмі миттєвістю, що вистрілює тією самою майже відсутністю часу, що постійно тікає від нас. подобається
подобається
)
