Зустрілися дві сестри на полях.
Багата осінь вереснем убрана,
Вся в діамантах,фруктах,овочах
Й убога осінь,листопадом гнана.
Хвалилася багатая сестра,
Яка вона доглянута і гарна,
Жовтогаряче листя одягла,
Рубінові коралі почіпляла.
Накинула на плечі сонцеграй,
З віолончеллю вітер запросила,
На стіл поставила увесь свій урожай
Й червоного вина обом налила.
Не стала пить вина менша сестра
Й радіти за її не мала сили,
Бо та забрала все,лише сльота
Залишилась і душу просльозила.
Промовчала за те,що лиш рілля,
Порізана лемехами, лишилась
І те,що гола босая стерня
Гострими пиками у серце її в’їлась.
Що чорний ворон все іще блукав
І тіло її рвав на атрибути,
А хмара плечі до землі тягла
Холодний дощ,імла-її здобутки.
Що грудень уже з посохом стояв
І пхав її голодну по рогозі,
Змордовану,обшарпану ганяв,
Та ось сестру зустріла по дорозі.
Зустрілися у полі дві сестри…
