Йосип Бродський
* * *
Дощ в Роттердамі. Присмерк. Середа.
Розкривши парасолю, піднімаю комір
Чотири дні бомбили місто, доки
не стало міста. А міста
не люди, не ховаються в під’їздах
від зливи. Будинки як помости,
не сходять з розуму, не їде дах
і, падають без закликів до помсти.
* * *
Липневий полудень. Крапає із вафлі
На брюки. Хор дитячих голосів.
Навколо – велетні новеньких корпусів.
У Корбюзье є спільне те з Люфтваффе,
Що потрудилися до поту на лиці
Над переміною у вигляді Європи.
Полишать що розлючені циклопи –
Тверезо те закінчать олівці.
З російської переклав Леонід Дашевський
