Тут дерева шумлять, я вдихаю весняне тепло.
І не хочеться осені , в ній занадто багато прикрого.
Злих людей, що ступають і місять ногами багно.
А мені би тепла , чогось рідного, чогось звиклого.
Не любитиму осінь, мабуть, просто тому, що в ній сумно.
Мабуть просто тому, що вона забирає важливе.
Я здитинства хотіла прожити життя розумно.
А тепер вже не хочу, бо розумно, не значить щасливо.
Краще крила дістати і щомиті літати з весною.
Не боротись за інших, не боротись за власне буття.
Бути з тими, з ким хочеш,залишатися завжди собою.
І ділитись душею, а не просто прожити життя...
А дерева шумлять і співають, то тихо, то шумно.
Я залишуся тут, де й в морози радіє весна.
Буду жити щасливо, хай не правильно і не розумно.
Та щоднини, щомиті випиватиму келих тепла.
26.07.17
