Чорна горобина – ягоди терпкі,
А у мене ніжки гарні та стрункі.
З стиглої малини п'ють мої вуста
Красу світу білого у мої літа.
Я з чорничок виберу блиск ясних зіниць,
Щоби причаровувать зранку й до зірниць.
З шипшини колючої рум'янець для щік,
Щоби не проходив повз жоден чоловік.
На свою голівоньку висушила й глід,
Маю ще мороку: плента слідом дід.
Маслом обліпиховим рученьки натру
Схожа на Венеру я чи Клеопатру?
Полуницю стиглую їм на повен рот,
Кажуть, помагає то зробить приворот.
Журавлину кислую їм й чекаю зиск -
В півсела кавалерів не спадає тиск.
Дясять жмень смородини на обід нарву,
Ще й підправлю соком тим правую брову.
З винограду, вишеньок - на вечерю сік,
Щоб краси шаленої не втратить повік .
По брусницю дрібную подамся в ліси,
Наберусь, мов Мавка, там дивної краси.
От спокуса! З'їла ще вовчих ягідок,
Діє то, мов магія – знов іде дідок.
Ожину, шовковицю, кизил, ялівець
Боюся вже й ласувать – не згубить сердець.
Спробую калиноньку, що в саду росте,
Щоби люди бачили й серце золоте.
