Жила-була собі Кобила,
У стайні на краю села,
Тягати воза не хотіла,
Бо норовистою була.
Не раз ставала вона дибки
І била заднім копитом,
В конюшні бруд, немиті шибки
І п'яний конюх з батогом...
Та ось Кобилі пощастило,
Новий господар її взяв,
Жалів і ніжив він Кобилу,
Під її дудку танцював.
І вже Кобила не хотіла
Тягати воза і пахать,
Тож будуть відтепер, як милі,
Всі біля неї танцювать !
І вже на сцені себе бачить,
"Талантом" підкоряє всіх,
І мріє про балет конячий,
Щоб вчить Кобилок молодих.
Добрячий круп собі роз'їла,
Поважно так його несе...
Чому навчить така Кобила
Ногами дригати... і все...
Тільки прочитала назву байки, Любо, одразу ж, ще не прочитавши, вже поліпшився настрій. Як то кажуть - в передчутті. Так і вийшло. Отримала неймовірне задоволення. Просто - супер!
,
