Чи Ти зумієш все душі простить?
Палкі злиття, недбалість поцілунків?
Те, що не вміла пити плин століть
І не шаліти від Твого дарунку
Безсмерття в смерті?Потаємний страх
Прихованої в ньому порожнечі?
Звук імені Твого на цих устах
У навісній нестриманості втечі
У забуття? Багатослів'я гріх
Во славу коронованої Рими?!
І крил упертих білий - білий сніг,
Що й у вогні білів неопалимо...
Ваші вірші, як завжди спонукають до роздумів, а тема душі - тим більше.
Радує, але більше хвилює те, що вірш залишає більше питань, аніж дає відповідей
За цей хвилюючий післясмак мені подобаються Ваші вірші
Іноді потрібно "трошки" намагатися говорити з Богом (Вищими силами чи як хто відчуває чи сприймає), щоб хоча б тимчасово аналізувати:Ху із ондюті тудей?
