Обіцяй, що ніколи в житті не забудеш мене,
Що холодного слова "прощай" не почую ніколи,
Бо ніколи до тебе моє почуття не мине,
Хоч гірчить мені солод, приправлений сумом і болем.
Обіцяй, що й ніколи мене не осудиш за те,
Що не ти цілуватимеш плечі мої на світанках,
Бо життя, як ти знаєш, далеко в обох не просте,
Тільки я б не хотіла... любити тебе - як коханка.
Обіцяй, що ніколи не зрадиш своїх почуттів
І тоді, коли втратиш назавжди останню надію!
Відчуваю, що ти чогось більшого б, любий, хотів,
Як і я... Та спалити мости ми, мабуть, не зумієм...
Вона (я так зрозумів з вірша). Здалося що жінка пише. Хоча можу помилятися. Я тут багато таких зустрічав... Ой ні, краще не буду... Ти ж сама про це писала... Тим більше тут де я живу... Все одно, хочеться вірити що це писала сповнена любов'ю, справжня жінка, яку можна... Ну, ти зрозуміла?...
Герой - це він. Чоловічий рід. Чому жінки завжди думають кругами, а не напряму? Хоча... Ну да...Ти права, треба було писати "Твоя ЛГ". Добре, працюй в задоволення.