Я у снігах знов виплету тебе,
Купатиму в стрімких весняних ріках,
Як ясен місяць, що химерою зійде,
Тебе вколишу в літніх ніжних втіхах...
Я у снігах знов виплету тебе.
Я у любові зачарую знов тебе,
Квіт папороті вистелю на ложі,
В любистку, що для тебе лиш зійде,
В веселках, що на тебе дуже схожі...
Я у любові зачарую знов тебе.
Ця неповторна лебедина ніжність,
Цей промінець досвітньої зорі,
Ця грація - Господня стигла плідність,
І ця краса- блаженства вікові...
Я світ прихилю вірністю тобі.
Вмить потепліє, і розтане сніг
Зазеленіє, і тобі до ніг
Віночки квітів, з тисячі гірлянд
З ромашок ніжних, і п’янких троянд
……………………………. Гарно, Сонечко
Цей гарнющий твір був би ще кращим, якби кожна строфа (куплет) мали однаковий розмір.
А так - всі три різні. Щиро раджу Вам більше пробувати писати "рівнопісенно".
Гарно, 
Сонечко 
Щиро раджу Вам більше пробувати писати "рівнопісенно". 
Молодець Лесю.
Дякую
