Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Meggi: Море - ВІРШ


Meggi: Море - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 24

Пошук


Перевірка розміру




Море

Ти приходиш тоді, коли я без тебе вже звикла. Знов нізвідки, немов із глибин виринаєш із хвилями мною втоплених спогадів, знову народжених криками переляканих чайок із білосніжними крилами. Я гадала собі, що ти не повернеш в це море, бо його береги надто звузились. Стала річка. Неспокійна така, бурхлива, як пава, горда. А…згубилась між трав, як з віночка блакитна стрічка. І та річка, мені здавалось, уже ніколи в свої води тебе не пустить як вперше – вдруге. Тихе плесо у заводі все ще окреслене колом, яке ген розійшлось скільки ока від млосної туги. Обманулась я в ній, чи вона мене зрадила. Хтозна. Там за пагорбом знову впадає в безкрає море Й вимальовують хвилі в тім небі знайомий образ, що втопити хотіла, тримаючи серце в покорі…

ID: 718751
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 17.02.2017 15:59:18
© дата внесення змiн: 17.02.2017 16:24:20
автор: Meggi

Мені подобається 1 голоса(ів)


Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати Поскаржитись на вірш!




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (30)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Нові твори