Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Meggi: Море - ВІРШ


Meggi: Море - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 37
Персональный ЧАТ @NN@
Персональный ЧАТ Gravitoff
Персональный ЧАТ Natali Zaika( Наталія Заїка)
Персональный ЧАТ Paper Lady
Персональный ЧАТ SAKHO
Персональный ЧАТ StaRk
Персональный ЧАТ Володимир Верста
Персональный ЧАТ Г. Король
Персональный ЧАТ Герасимець Оксана
Персональный ЧАТ Дзюменко Маргарита
Персональный ЧАТ К. Простонеба
Персональный ЧАТ Квітка))
Персональный ЧАТ Малиновская Марина
Персональный ЧАТ Марина Балабашкина (Ангелолов)
Персональный ЧАТ Мирослав Вересюк
Персональный ЧАТ Мирослава14
Персональный ЧАТ Наталія Карнаух
Персональный ЧАТ Наталия Рыбальская
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Ниагара
Персональный ЧАТ Сіроманка
Персональный ЧАТ Салтан Николай
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Фредеріко де Мор
Персональный ЧАТ Шостацька Людмила
Персональный ЧАТ Юлія Леськів
Персональный ЧАТ Юля Гармаш
Персональный ЧАТ Яна Яна
Персональный ЧАТ Ярослав К.
Персональный ЧАТ горлиця

 прихованих - 7 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Море

Ти приходиш тоді, коли я без тебе вже звикла. Знов нізвідки, немов із глибин виринаєш із хвилями мною втоплених спогадів, знову народжених криками переляканих чайок із білосніжними крилами. Я гадала собі, що ти не повернеш в це море, бо його береги надто звузились. Стала річка. Неспокійна така, бурхлива, як пава, горда. А…згубилась між трав, як з віночка блакитна стрічка. І та річка, мені здавалось, уже ніколи в свої води тебе не пустить як вперше – вдруге. Тихе плесо у заводі все ще окреслене колом, яке ген розійшлось скільки ока від млосної туги. Обманулась я в ній, чи вона мене зрадила. Хтозна. Там за пагорбом знову впадає в безкрає море Й вимальовують хвилі в тім небі знайомий образ, що втопити хотіла, тримаючи серце в покорі…

ID: 718751
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 17.02.2017 15:59:18
© дата внесення змiн: 17.02.2017 16:24:20
автор: Meggi

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (79)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори