Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Meggi: Море - ВІРШ


Meggi: Море - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 48
Персональный ЧАТ Berdal
Персональный ЧАТ Fairy Tale
Персональный ЧАТ Genyk
Персональный ЧАТ Herr Veliborr von Purr-pur
Персональный ЧАТ Malinka
Персональный ЧАТ Pan Poprotskyy
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Totoha
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Єва Романенко
Персональный ЧАТ Анастасия Смирнова
Персональный ЧАТ Анатоль Фомальгаут
Персональный ЧАТ Вікторія Коваленко
Персональный ЧАТ Валентина Малая
Персональный ЧАТ Василь Літвін
Персональный ЧАТ Виктория - Р
Персональный ЧАТ Володимир Байкалов
Персональный ЧАТ Гай-Нижник Павло
Персональный ЧАТ Данило-Київський
Персональный ЧАТ Денис Лучук
Персональный ЧАТ Дравва
Персональный ЧАТ ДрожеННікова
Персональный ЧАТ Елена*
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Кобзар Лаборськый
Персональный ЧАТ Ліна Ланська
Персональный ЧАТ Леонид Жмурко
Персональный ЧАТ Михайло Гончар
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Надія Стасів
Персональный ЧАТ Невідомий солдат
Персональный ЧАТ Сіроманка
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Сергій Улько
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Філософ
Персональный ЧАТ Хлоя
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ ю

 прихованих - 9 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Море

Ти приходиш тоді, коли я без тебе вже звикла. Знов нізвідки, немов із глибин виринаєш із хвилями мною втоплених спогадів, знову народжених криками переляканих чайок із білосніжними крилами. Я гадала собі, що ти не повернеш в це море, бо його береги надто звузились. Стала річка. Неспокійна така, бурхлива, як пава, горда. А…згубилась між трав, як з віночка блакитна стрічка. І та річка, мені здавалось, уже ніколи в свої води тебе не пустить як вперше – вдруге. Тихе плесо у заводі все ще окреслене колом, яке ген розійшлось скільки ока від млосної туги. Обманулась я в ній, чи вона мене зрадила. Хтозна. Там за пагорбом знову впадає в безкрає море Й вимальовують хвилі в тім небі знайомий образ, що втопити хотіла, тримаючи серце в покорі…

ID: 718751
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 17.02.2017 15:59:18
© дата внесення змiн: 17.02.2017 16:24:20
автор: Meggi

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (59)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори