Приїхала в село.Село дитинства.
По рідній вулиці до хати підійшла.
Та в двір вже не впустили.
Живуть там інші люди.
Холодні та чужії в них серця.
Так плачуть ясени яких зрубали.
Барвінок розтоптали,що так цвів.
Блакитними і синіми очима
дивився в небо він.У далечінь.
Калини кущ зрубали.Великий і розлогий.
Мури з каміння люди рознесли.
Стежки позаростали.Засипали криницю,
що пам"ятала нас малих коли були дітьми.
Чужі серця не знають сліз.
Вони не пам"ятають розмов,
що вели бабка з дідусем.
Слідів вони не бачать,що рідні залишили.
Снігами їх засипало,залило їх дощем.
І тільки верби коси полощуть,миють в річці.
Вона через городи ще тече.
Знайомою дорогою через село на цвинтар
іду туди чекають де бабуся з дідусем.
Гірно !!!
