Ах, мій нещадний! Як ти злісно, звабно
До губ тягнувся - дух весь випивав!
В"язав руками. Світ ткав (як же ладно!)
Моїм волоссям... В небо запинав.
Під твоє серце клала тихо своє.
Ховала душу під крило твоїй...
До дна допив ти спрагло так, запоєм,
Зронив: "Як нудно тут - на мілині!"
Ах, мій жорстокий! Всесвіт кажеш тісно?
Блукай, шукай той свій молочний шлях.
Лиш не нівеч цю тиху мрію грізно.
Земна? Облиш, усе ж вона - мій птах.
.........................................................
Жадання, владність у мужчин - їх свита....
Занадто щедро поїть джерело!
А їм би цівку непримітну лити,
Щоб завжди спраглих до русла вело.
До дна допив ти спрагло так, запоєм,
Зронив: "Як нудно тут - на мілині!"
Дуже тонкі відчуття - такі солодко-гіркі...
Відчуття, коли героїня знає про приреченість кохання, та розлюбити, не віддавати себе до останку не може....я знаю, що ти підеш - я не загину, та колишньою більше не буду....
Дуже жіночно і
ти так читаєш, що можна й не писати ...думаю собі: от дала б тобі руку - по долоні все б прочитала, чи по очах вгадала
Подруженька моя Сонячно-яскравого дня!
Доброго вечора! Спасибі за прочитання, Нормочко!
Спіткнулись можливо тому що не дуже доречно вплела у загальний тон вірша, але мені це слово так подобається! "цівочка" -тонкий струмінь води, або якої-небудь рідини...(із тлум.словника)
Гарного настрою вам
слово по смислу - підходить..а от звучання - якесь цвіркотливе, що не відповідає серйозній темі ) А їм би непримітний струмінь...)) але то я так..)
Автор завжди (майже) правий ))))
Атож "майже правий" Згодна про цвіркотливе звучання...Поки не знаю як тут зарадити, та у будь-якому випадку, вдячна за те що поділились думкою) І що забігаєте на мій вогник
...пробачте що довго до вас збираюсь чомусь зараз не лежить серце до читання...
Зміниться настрій - одразу до вас у гості, бо хочеться з добрим гумором до знайомства приступати)))
Натхненного вечора
Мар"яна...Я маю сторінку на УПП, і маю там друзів...Дуже ціную критичні зауваження. Тому іноді і сама ділюсь сумнівами... Мені тут, у Юхниці комфортно, я не прагну до публічності...Цей сайт я називаю своїм робочим кабінетом) Тому що публікую вірш найперше тут. Придивляюсь до нього, а тільки потім вирішую, чи потрібно його засвітити ще десь...Так що - не турбуйтесь про мене...Мені і так дуже добре, бо я відчуваю рівень тих, хто мене оточує..трішки навчаюсь, і мені цього достатньо...
так, тут найбільш комфортний і найменш критичний простір саме для розслаблення і ненав"язливого спілкування) Ви мені симпатичні, Нормочко Своїми сумнівами сміливо діліться на моїй сторінці - щонайімпульсивніший комент - то найщиріший він, так собі думаю.
Завжди вам рада!
Теплого дня, сонячного настрою