В мені знов
розцвітає любов.
Бережно,
неквапно,
але безупинно.
І серце невинно
штовхає в полон.
Любов до сонця,
до неба,
хмарини,
до босоногої дитини,
до кожної хвилини
і людини.
До ненависті і до зла.
Заповнюю світлом
добра і тепла
сповна.
І сідаю в човен життя
з новими вітрилами,
ангельськими крилами
огорнена земля.
Подорожній іди до мети.
В дорозі тобі щасти.
Відкинь страхи і
осуд,
чаша життя - не посуд.
То є океан особливий,
і які води у нього наливаєш
ті і черпаєш,
ті то і п"єш.
Авжеш.
Я заповнюю себе любов"ю,
не зважаю
на місяць уповні
і що до краю.
Якоря з душі викидаю
і долаю нове буття.