Вологі стіни, сморід, грати
Ще біль від втоми і знущань
А у ві сні приходить мати
Вінець турботи і бажань.
Лікує душу, гоїть рани
Додому кличе - їй болить
Синок єдиний у полоні
На голому бетоні спить.
Голодний, хворий та незламний
Душа прозора як кришталь
І мрія - вільна Батьківщина
За неї і життя не жаль.
