Вологі стіни, сморід, грати
Ще біль від втоми і знущань
А у ві сні приходить мати
Вінець турботи і бажань.
Лікує душу, гоїть рани
Додому кличе - їй болить
Синок єдиний у полоні
На голому бетоні спить.
Голодний, хворий та незламний
Душа прозора як кришталь
І мрія - вільна Батьківщина
За неї і життя не жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2017
автор: denyk