Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тріумф: Стиснуло серце. - ВІРШ


Тріумф: Стиснуло серце. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




Стиснуло серце.

Тріумф :: Стиснуло серце.
Стиснуло серце. Не спалось дідові Данилу. Всю ніч стояв біля вікна. Стиснуло серце і занило. «Це що мені за новина?» Напроти – скверик, в центрі міста. Бульдозер рив, чи щось копав. Хтось там стояв, і тракториста Значками, ніби, підганяв. Коли вже рів той був готовий, Під’їхав критий грузовик. З кабіни вийшли два військові Й скидали щось. «Ой, черевик…? Людину ж тягне той, за ногу! Це жінка,… цей вже чоловік…» Не міг здолати страх, тривогу: Заслаб, знеміг – похилий вік. Коли розвиднілось, побачив Там чорний ґрунт, три деревця, Навколо бігав гурт собачок, І нюшкував щось без кінця. Котрісь вже й порпати почали Та їх відгонив наглядач. Відтоді дід не спав ночами, Все наслухав: вчувався плач… Кому казав, – «ну що ж – старенький… Лишив, напевне, діда глузд. Потрохи – й буде сквер новенький, А дід – у вигадках загруз…» «Куди піти? Кому сказати? А може там ще хто живий? Старий – не можу розкопати». Пішов в Міськраду. – «Ти дурний! Хто в центрі може закопати, Тим більше, вбити ще й людей? Йди звідси, діду, лягай спати! Не сій дурних своїх ідей! Бо за такі бунтарські дії До каземату загримиш! А, може, шлють тебе злодії? Ти провокацію залиш!» І дуже швидко дід ізнидів, І дух свій Господу віддав. Я не пишу, щоб ненавидів. Пишу для того, щоб ти знав: В чужого – серце не заплаче. Ти правди в нього не шукай. Не будь запроданцем, козаче, І краю свого не продай! Як пробрехались комуністи, І вже відкрили їх архів, Насправді, там, посеред міста, Знайшли побитих бідаків. А хто ж вони? То – українці, Дівчата й хлопці. Уночі Їх повбивали бузувірці* Без суду й слідства – палачі! Чому? За що? Питати марно. Щоб рабство сіяти і жах, Щоб мудрі згинули замарно, В очах живих світився страх. Червоні вбивці і нацисти По головах народів йдуть, І свої помисли нечисті В лукавих посмішках несуть. Мабуть, не знають, чи забули, Що за таке – всім буде суд: За всіх обкрадених, побитих; За всіх заведених у блуд. Звичайно, мусимо простити, Як наш Господь Ісус простив – Та лише в хату не пустити, Щоб Змій Горинич там не жив. Галина Яхневич.

ID: 703240
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 27.11.2016 16:31:36
© дата внесення змiн: 28.11.2016 00:23:01
автор: Тріумф

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (167)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

 
Валерій, 27.11.2016 - 19:40
12 22
 
Тріумф відповів на коментар Валерій, 28.11.2016 - 00:26
Дякую за візит і увагу. smile 16 give_rose
 
Чайківчанка, 27.11.2016 - 19:29
give_rose give_rose give_rose
 
Тріумф відповів на коментар Чайківчанка, 28.11.2016 - 00:25
16 16 16 smile
 
grower, 27.11.2016 - 18:10
"розвиднілось"; в запереченнях вживається родовий відмінок: "краю"
 
Тріумф відповів на коментар grower, 28.11.2016 - 00:25
Гарно дякую за допомогу. smile
 

Нові твори