Зараз між нами нитка, тоненька, немов прозора,
і все, що наступить потім, зашиє роздерті душі,
ти будеш для мене муза, я буду тобі опора,
зіллємося ми у море і стане відсутність суші
не втратою, а надбанням у цьому складному світі,
де вже не потрібно ділити усе на погане й добре,
і станемо ми птахами і здіймемося летіти
коли нам набридне море, коли нас покличе обрій.
Ми можемо пити волю, п'янку мов найкращі вина,
Разом ідучи по світу, забувши про біль і острах
А поки ми по окремо, не склеєні ще в єдине,
нам варто тримати нитку подалі від ножиць гострих.
