Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: З ІСТОРІЇ МОЄЇ РОДИНИ: ДІТИ - КВІТИ (проза) - ВІРШ


геометрія: З  ІСТОРІЇ  МОЄЇ  РОДИНИ:  ДІТИ - КВІТИ           (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3

Пошук


Перевірка розміру




З ІСТОРІЇ МОЄЇ РОДИНИ: ДІТИ - КВІТИ (проза)

(продовження) Із розповідей мами я знаю, що жили вони з татом дружно. Намагалися усе робити разом. Татко робив усю чоловічу роботу, та й мамі намагався допомагати: і город посапати, і живність погодувати, і нас, дітей, позабавляти, і навіть корівку подоїти. Та була у нього одна вада - дуже любив поспати. Мамі доводилося прикласти чимало зусиль, щоб збудити його вранці на роботу. Працював він в МТС. Добиратися далеченько десь біля 3 кілометрів. Транспорту ніякого не було. На той час за запізнення на декілька хвилин, могли й судити. Допомогли подолати цю ваду друзі. У татка було: гарне, густе чорняве волосся. Мама стригла його сама, перукарень у селі не було. Друзям татка дуже подобалося гарні стрижки на татковій голові. Якось вони гуртом завітали до нашого дому і запопонували допомогу в будь-якій домашній роботі, щоб тільки мама їх попідстригала. Мама погодилась, але поставила їм ще одну вимогу: кожен ранок хтось із них мав заходити і будити сонька, а вона за це буде їх підстригати. Так проблему було вирішено. З татком інколи ставалися деякі пригоди. Якось повернувся він додому дуже втомлений, ще й до того замерзлий. У хаті теж було прохолодно, тому він , навіть не пообідавши, випив склянку теплого молока і виліз на піч. Улігся впоперек, де було найтепліше. А оскільки ноги не помістилися, він поклав їх на віконце. Та так і заснув. Коли ж прокинувся, то виявив, що спину він припік, а ноги приморозив. Довелося мамі рятувати сонька, роблячи примочки. Дітей у сім"ї було троє. Першим з"явився хлопчик. Народився він недоношеним і дуже слабеньким, а тут ще й у мами Полі виявили запалення черевини. Хлопчика годували інші породіллі, а маму Полю перевели, вірніше, перенесли в іншу палату, та там і лікували, але чомусь нічого не допомагало. І якось лікар, оглянувши хвору, з сумом сказав: "У морг. Тут моя допомога уже не знадобиться". І маму Полю помістили в морг. Увечері туди зайшла одна медсестра, та й каже: "О, у нас новенька!" Підійшла і ледь не знепритомніла: "Полечка!..Тащо ж це таке, та як же так? -заголосила вона,- А що ж буде з хлопчиком?".Вона схилилась над породілею і раптом їй здалося, що та поворухнулась. Жінка негайно включила чайник, знайшла якісь ковдри, укрила Полю і цілу ніч не відходила від неї, нагріваючи ковдри, та укутуючи породіллю. А вранці підняла на ноги ледь не всю лікарню, волаючи: "Що ж це таке робиться? Живу людину відправили до моргу!" Маму Полю негайно перенесли в палату, відігріли, почали лікувати і згодом вона одужала. Таткові Гриші уже сповістили, що дружина в моргу. Приїхали його сестри з Кривого Рогу, готувалися до похорону, а татко Гриша, взяв у колгоспі кінного воза, проиїхав до лікарні, та й запитав, коли можна забрати небіжчицю, та й синочка. Хтось із медперсоналу відказав: "От вилікують, тоді й забереш разом із сином. Жива твоя дружина, он Нюрі подякуй, що врятувала її!" Коли ж він урешті привіз їх з лікарні, знову зібралися всі рідні, друзі, сусіди, щоб і привітати, та й допомогти. Хлопчик народився в ніч на Івана Купала, тому його вирішили назвати Іваном, але 11-и річна Варя, молодша сестра мами Полі, сказала: "Якщо не назвете Васильком, доглядати не буду!" Дорослі перезирнулися і погодилися. Варя ж усілася біля колиски і зашепотіла: "Чуєш, Васильку, яке гарне ім"я я тобі обрала? Ти будеш гарним, як польовий васильок, як і твій татусь!" Почувши це, одна із сестер тата Гриші, вимовила: "Та де йому до татка! Він же на нього зовсім не схожий..." А друга додала: "Він схожий на маму!" На що Варя резонно заявила: "А якщо й на маму, то теж буде гарненький, та ще й щасливий!" І треба сказати, що няня з дівчинки виявилась пречудова. Йшов час, усе в сім"ї було добре. Та ось почалася фінська війна,і тата Гришу, разом із кількома односельцями, призвали на службу. Із них готували кавалеристів в місті Олександрії. Татко Гриша був вправний у всіх видах занять, але дуже хвилювався за сім"ю, адже Васильку був лише рік, а мама Поля чекала на другу дитину. Якось після тренувань, сидів він біля казарми, думаючи про сім"ю, як раптом почув чийсь голос: "Чого сидиш? Іди зустрічай гостей!" Він швидко схопився і пішов на КПП, і зупинився вражений, побачивши жінок,і серед них Полю. Вони були дуже стомлені, адже здолали більше 20 кілометрів пішки, та в їхніх очах світилися вогники радості. Погостювавши кілька годин і почастувавши коханих домашніми наїдками,жінки, зібралися додому. Та й там не обійшлося без добрих людей. Старшина наказав підвезти їх до Нової Праги, виділивши воза і пару коней. Це скоротило їхній шлях удвічі. Після цього, мама Поля отримувала від тата Гриші, сповненні любові і турботи, листи, а одного разу татко з"явився додому сам. Виявилося, що війна закінчилася,і всіх відпустили по домівках. Невдовзі у сім"ї з"явилася дівчинка. На відмінну від первістка, щічки у неї були пухкенькі, а на голівці чорненькі кучерики. "О, це вже наша! Гарненька, як Гриша",- в один голос заявили таткові сестри. А ще через півтора року з"явилася ще одна дівчинка з біленькими кучериками і голубими оченятами. Це були ми: я і моя молодша сестричка Галинка. І хоча обоє наших батьків чорняві, сестра - білявка- схожа на свою покійну бабусю Палажку, маму татка. Життя налагодилося, та на жаль не надовго... (далі буде)

ID: 694737
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.10.2016 15:41:07
© дата внесення змiн: 17.03.2018 08:53:22
автор: геометрія

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (253)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

С.І.М.ка, 16.10.2016 - 23:31
Сподобалось - Ви й важкі життєві моменти 17 описуєте...не з гумором, а якось так просто...з любов`ю 16 12 friends
 
геометрія відповів на коментар С.І.М.ка, 19.10.2016 - 13:05
Дякую, Іринко! На жаль у житті, важких моментів значно більше, ніж світлих, але ж ми люди, то й згадуємо все і з любов"ю, та трохи і з гумором, та так легше переживати і нинішні, на прості часи... 16 fright 43 22 19 give_rose
 
Ніна-Марія, 16.10.2016 - 22:26
Дуже цікаво написали. Нелегкі то були часи, Валю. give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ніна-Марія, 16.10.2016 - 23:20
Дякую, Ніно! Нелегкі і ті, і нинішні часи, а треба ж їх якось пережити... 16 16 smile fright 31 43 42 give_rose
 
smile Дуже цікава розповідь!!! 22 22 Дякую Вам, що поділилися!!! give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар Світлана Крижановська, 16.10.2016 - 18:06
Дякую, Світлано! Доки маю сили, й пам"ять незрадливу, доки бачать очі й сняться сни пророчі,і читати буду, і писати буду... 16 fright biggrin 22 19 give_rose
 
Ніна Незламна, 16.10.2016 - 17:23
12 12 12Що сказати, гарно пишите!Вміло! Пишіть буду чекати далі.Цікаво.Удачі Вам !!! give_rose give_rose give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 16.10.2016 - 18:02
Дякую, Ніно! Про те, що знаю, пишу, як вмію. Доки живу я писати буду, те що минуло я не забуду... 16 fright 22 23 give_rose
 
Наташа Марос, 16.10.2016 - 17:21
12 12 12 ...щедра осінь дарує нам Ваші цікаві розповіді!!!
Гарно пишете - легко читається!!! 22 22 give_rose give_rose give_rose 31 31 31
 
геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 16.10.2016 - 17:59
Дякую, Наталочко! Щедра осінь, шедра днина, маю доньку, маю сина, і онуків добрих маю, і все добре буде, знаю!.. 16 fright 42 19 give_rose
 
Надія Башинська, 16.10.2016 - 16:48
23 16 16 23 Отаке воно ...життя. Пишіть!
У мене теж є така,покищо,мрія.
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 16.10.2016 - 17:00
Дякую, Надійко! У мене б уже вистачило спогадів на цілу збірку, та на жаль не має коштів на видання... 16 smile 19 31 42 give_rose
 
Олег М., 16.10.2016 - 16:46
12 12 12 give_rose give_rose give_rose 22
 
геометрія відповів на коментар Олег М., 16.10.2016 - 16:57
Дякую, Олеже! Дуже при ємно, що ви читаєте і відгукуєтеся... 16 16 smile fright 31 43 42 give_rose
 
Микола Поділля, 16.10.2016 - 16:45
Цікава сімейна історія! 12 16 smile
 
геометрія відповів на коментар Микола Поділля, 16.10.2016 - 17:08
Дякую, Миколо! З цікавого життя і розповіді цікаві... 16 smile fright 42 23 give_rose
 

Нові твори