Для твоїх очей не існує нічого незграбного
Нічого непотрібного, нічого незламного
Жоден не роздратує тебе і не завдасть болю
Навіть якщо цвяхами проб’є ступні й долоні
Розгатить тіло, шукаючи в нутрощах дарунки
Залишить на колінах кроваві листи і цілунки
Дивитись на тебе треба крізь затемнене скло –
Це мають знати всі, кого в наших краях не було
Слухати твій голос можна лише коли спиш –
Насправді, ми досі живі тому, що ти переважно мовчиш
Хтось намагався співати кілька з твоїх нестерпних імен
Троє злетіли в небо, один чоловік помер
Місто змінило своє обличчя, змінило свої голоси
Дітям немає сенсу гратися, слухати батьків і рости
Декому ще вдається жити так, наче ніц не було
Завжди знаходяться люди, що сіятимуть зерно
Попри те, що гравітація щезла, Ясон вкрав золоте руно
Але я не з таких: не зміг проігнорувати сліди
Ті, що залишав біля вікон, аби легше було знайти
Я знав і без того, де твій дім, де твої імена
Я знав, бо кожної ночі куштував твоєї води і вина
Доки не помітив, що боюсь вимовити зайве слово
Втратив лік часу, плутаю, де мої, а де чужі закони
Тепер тут важко розрізнити свою голову від чужої –
Забуті місця стали близькі, таємні думки – знайомі
