П'ять разів, я дивилась в очі смерті,...-
три, на бездонних водах і два на суші,
примхливе життя рвало долю на чверті ,
щоб дарувала , райдугу золоту для друзів.
По -божій волі, іду стежками - XXI століття,
радію ,кожною миттю,...як розквітає білий світ,
за вікном, падає дощ... б'є у шибку довге віття,
і моє літо,манить у зелений гай із далеких доріг.
Час плинний спалює у садочку вишню дотла,
літо промінням-малює у барви зелене листя,
закружляв, листопад... шукаю вогник тепла
плаче осінь ,як мале дитя у саду так слізно.
В моїй чуттєвій душі розцвів бузок ліловий,
як дві тисячу літ назад- цей прекрасний світ,
своєму ангелу, я дарую промінь святковий,
на біленькім листі залишаю пісню життя слід.
А ніби вчора, під сонцем все квітнуло і цвіло
, моя юна весна вела стежками у рай казковий,
сизокрилим птахом злітаю у трави де б'є джерело,
із своїх долонь , черпаю цілющу водицю і сію слово.
В небі, жар сонця випромінює проміння осяйне,
догорає тепло на квітучих берегах останні дні літа,
до ніг поклоняюсь усім , які рятували від біди мене,...-
ангелам, - які крізь тернисте життя вели до Світла .
М. ЧАЙКІВЧАНКА. 2006 1610
У житті,як на довгій ниві! Хай щастить!!! 
ДЯКУЮ
