А море живе в наших мріях…
Торкаючись крилом гладіні моря,
Кигиче пісню чайка над водою.
Спиваючи світанок. О роздолля!
Йду берегом неспішною ходою.
Ранковий бриз мої цілує плечі,
Остання зірка гасне в небесах,
Імла рахманна спротив молодечо
Ще чинить і ховається в світах.
Як червоно кипить огнивом обрій!
А хвилі сонні – ніби ті коралі!
І сонце, мовби зв’язане у торбі,
Вже вивільняється у недосяжні далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011046
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 17.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DhpqZp0ailQ[/youtube]
Про що співає пташка рання,
Про те, що вже прийшла весна?
Усі ми раді їй, звичайно,
Коли ж скінчиться все ж війна?
Затихла птиця, подивилась,
А я чекаю: все ж коли?
Співати знову заходилась...
Якою ж буде це пори?
На жаль, не знаю її мови,
Насиплю жменьку їй зерна.
Вона ж співа, не знає втоми,
І знов про те, що вже весна.
Я озирнулася навколо:
Дивлюся - справді все цвіте.
Я не помітила одного:
Весна упевненість дає.
Щоб ми забули на хвилинку
Про сум, розлуку і печаль.
Гірку утерли цю сльозинку...
Лише на мить біль затихав.
Зерно не їла, все співала.
На мене глянула в вікно.
А я надію усе ж мала,
Що час все змінить все одно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011121
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
На музыкальную тему "Ніч яка місячна"
https://www.youtube.com/watch?v=En7TsomfE5A
Зорі знеможені
В трави некошені
Падають після заграв.
Вкрилося тишею
Небо над вишнею,
Де молодик задрімав.
Вітром оголена
Липа знедолена,
Наче дівчина стоїть.
Вийду опівночі,
Може, поспіну ще
Співи почути її.
В омут полиновий
З кленом полинемо
Пити гіркий аромат.
Й будем у лузі ми
Лепськими друзями,
Доки гуляє пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010278
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Зібралась в небі хмар галера -
Заторохтіла злива в барабан -
Летять на землю срібні пера,
В заобрійний умочені туман.
Стулили крила мокрі чаплі,
Нуртує усесвітній океан -
Ми в ньому дві, прозорі краплі,
Серцями пишемо відлунь роман.
Зливаємося воєдино,
У бризках енергійних насолод,
Течем у Вічність часоплину -
Від неба не чекаєм нагород.
Доповнюєм буттям світлину -
Миттєвий проживаєм епізод. 11.04.24
P.S. Світлина з Рinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010772
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 14.04.2024
"Вмощусь у серці в когось скраю"
автор Н-А-Д-І-Я
Впусти мене, ти, в серце,скраю.
Я тільки в ньому хочу жити,
Впусти мене,тебе благаю,
Я хочу там тебе любити.
В твоєму серденьку, скраєчку,
Де добра часточка тепла
Зліплю із доброти гніздечко,
Щоби любов в ньому жила.
Щоби жила,щоб розвивалась,
Була ярка як квітня цвіт,
А потім щоб передавалась
Від серця серцю,з роду в рід.
Впусти мене,щоб ми з'єднались
В єдине ціле,назавжди,
В житті щоб чисті залишались
Любові нашої сліди.
Впусти мене,хоча би скраю,
Я так бажаю бути там,
За це тобі ,я запевняю,
Своє, цілісеньке віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010921
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Де зустріти тебе, відшукати вночі?
У яких паралельних світах дочекатись?
Я кричу, що є сил, ти постійно мовчиш,
Де взаємність моя? Хоч би крихітку мати
Щасливіших моментів своїх почуттів,
Щоб життя не згорало у власному пеклі.
Не судилося знову, між снів й поготів,
Не зігрітися вкотре в холодній постелі.
Не знайти своє місце під зорями змін,
Хоч би як не старався повірити в краще.
Я б за мить доленосну, віддав би взамін
Все що маю, натхнення своє непутяще.
Де зустріти тебе, у якому житті?
Так набридло навпомацки долю шукати.
Між щасливих людей, я живу, наче тінь,
І від поглядів лютих стомився вмирати.
19:01, 01.02.2020 рік.
Зображення: https://shkolazhizni.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010768
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 11.04.2024
І
Один… У сяйві ліхтарів
Знов повертаюся додому.
Тебе я втримать не зумів,
Та не моя вина у тому.
Пішла. Немає вороття.
Ти так хотіла й так зробила.
І зупинилося життя,
І розірвалися вітрила.
Приспів:
Де ти, моя любов? Ти повернись, благаю!
Плачу я знов і знов, бо й досі тебе кохаю.
Може, почуєш ти серця мого прохання:
Хочу тебе знайти, вернути наше кохання!
ІІ
Один… У тисячній юрбі
Нікого я не помічаю.
Несу одній лише тобі
Зізнання, що тебе кохаю.
Та ти мене не хочеш чуть.
Щемить душа, надія гасне.
Щаслива з іншим ти, мабу́ть…
Чому ж мені немає щастя?
Приспів:
Знов забуя весна, сонце теплом зігріє.
Та доля моя сумна і гине остання надія.
Більше не будеш ти поруч зі мною знову.
Час спопеля мости і крила моєї любові.
Де ти, моя любов? Ти повернись, благаю!
Плачу я знов і знов, бо й досі тебе кохаю.
Може, почуєш ти серця мого прохання:
Хочу тебе знайти, вернути наше кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010734
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 11.04.2024
І хай чоло вже зморшками покрите,
І тяжче вже дається кожен крок
Зате душа незмінно квітнем квітне
І гріє серце молодість думок.
Як груші вже роки зовсім дозріли,
Та є в них сік і ще зберігся смак,
А в серці квітень вогняний і милий
Свою красу дарує ,просто так.
І тягнеться рука до квітня квітів,
Вдихає тіло ніжний аромат.
Та й що роки,якщо потрібно жити
І милуватись як квітує сад.
І хай фіалок очі голубі
Дарують гарний настрій і надію.
І зовсім не до старості тобі,
Бо в кожнім квітні душі молодіють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010648
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024
Кохання рай, чи все ж пекло?
ДушІ летіти за хмари,
Або горіти нестерпно.
Чому роз'ятрені рани,
Завжди́ порушують спокій,
Лишають се́рденьку шрами,
Услід втікають за обрій...
Сприймаєш якось блаженно,
Не бачиш жодної брами,
І танеш ніжно, чуттєво,
Безмежне поле, там маки,
І роси сиплються сріблом,
На небі зникли всі хмари,
Незвичним сяєш ти світлом...
Кохання рай, чи все ж пекло?
Безмежно манить, що зробиш,
Устояти зовсім нелегко.
Духмяний подих бузковий,
Почулась пісня веснянка,
Це серця шепіт казковий,
Життя пусте без кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010661
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024
В лузі розцвіла фіалка -
Весни ранньої надія.
Така мила, як панянка,
З фіолету її мрія.
Дружить з сонечком охоче,
Вітерець її ласкає.
Гладить ніжно і шепоче:
- Ти моя краса земная...
Як збираються хмаринки,
Тут як тут примчить вітрисько.
Враз розгонить всі краплинки,
Сам приляже в траві нишком.
В диво закохавсь весняне
У панянку - ранню квітку.
Чарівниця лише гляне
Й будь-кого заманить в сітку.
Фіолетове кохання
Вітер щовесни плекає.
Килим з фіолету* зрання
Пестить і оберігає.
Радість й втіху дасть фіалка,
Ранні почуття, надії,
Бо дарує та панянка
З фіолету весни мрії.
* Фіолет - поетич. фіолетовий колір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010546
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
У ВЕСНЯНІМ КОРОЛІВСТВІ
У веснянім королівстві
Розпочався бал квітковий.
Квітень демонструє дійство
В гамі різнокольоровій.
Розпушив зелені трави
У смарагдових відтінках,
А птахи гучні октави
Хором заспівали дзвінко.
Всі нарциси – сонця діти,
Капелюшки жовті зшили.
Різнобарвні гіацинти
У росі пелюстки вмили.
Рясно вкрилися квітками
Абрикосів білі гілки,
Закружляли над садами
Славні трудівниці – бджілки.
У веснянім королівстві
Квітень демонструє дійство!
Тетяна Котельнік
06.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010400
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
Колись я вийшла на пряму дорогу,
І стала на горбочку край села,
Вклонилась церкві, помолилась Богу.
І сліз гірких вже стримать не могла...
- Прощайте верби і мої тополі,
Прощайте осокори, ясени...
Іду в світИ, шукати щастя - долі,
Чи повернусь до вас хоч восени?
Чи в чужині мої зів'януть квіти,
І з колосків осиплеться зерно?
Я не навчусь без вас життю радіти,
Бо дві душі нікому не дано.
Моя ж душа лишилась біля Бугу,
Щоб зберегти у пам'яті красу.
А в серце я взяла безмірну тугу,
І до цих пір в собі її несу.
... Тепер, як всі - я вірю в перемогу!
Бо цій війні таки настане край.
... Вклонюся вербам, помолюся Богу,
І втішуся - я повернулась в рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010404
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
Кохані очі позабути неможливо
і ключ до ніжності знайдуть у серці
і знов у спогадах дивляться дражливо
і в мить до почуттів відкриють дверці...
Кохані очі знайдуть до щастя путь
потім протопчуть маленьку доріжку
у хитрощах проявиться жіноча суть
і чоловіку віями зроблять підніжку...
Кохані очі мають неповторний цвіт
і мрії про майбутнє розмальовують
я знов у захваті від двох зелених квіт
і навіть через час...в себе закохують...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010348
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 06.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rarhj9rXXFs
[/youtube]
В житті спіткнутись може кожен,
Не так зробив, не врахував.
За це відплачуємось болем.
Чи зрозумів хтось, врятував?
Хтось відвернеться - не побачив,
Упав - нехай собі й лежить.
Багато є таких незрячих,
Чужа біда чи всім болить?
Друг простягає мені руку,
Вставай, я витягну з біди!
І ти відчуєш рідну душу,
Невже, пробачив за гріхи?
Щось відлягло немов від серця,
І значно краще стало дихать.
А серце, серце! Гучно б"ється,
А очі так від сліз блищать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010277
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Італія тепер не випадково
Як щирий друг в душі моїй уже.
Яким же відповім я добрим словом
На все, що пам'ять серця береже?
Грімкоче простір. Змішуються барви.
На мене поглядають з-під руки
В тінь базилік, в безсмертя барв, у мармур,
В мовчазність стін заховані віки.
Як тут багато неба і лазурі!
Про що співає море дзвонкове,
І цілий день сміється після бурі,
Й рожевими вітрилами пливе?
Італіє, прадавня і красива, -
Вже не забуду я твоїх олив,
Шедеврів Мікеланджело, мов дива,
" Санта Лючії " звихрений мотив.
Я бережу, як стрічі обіцяння,
Твою гвоздику в рідній стороні,
Твоє "арріведерчі" на розстання,
Твоїх гондол пригашені вогні.
І хай хоч вік триватиме розлука,
За мир наш бій, і ти мені повір:
Я дякую за щирий усміх друга,
Як найдорожчий в світі сувенір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010109
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 04.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=spihZB6Q2Tw[/youtube]
Я не чекаю час зірковий,
Живу і мрію, як усі.
В житті були шляхи тернові,
Траплялись навіть і сумні.
Любов тримала і надія,
Вони вели мене за руку.
І рятували від падіння,
Коли раптово була скрута.
Безвихідь, труднощі долала,
І завжди вірила в добро.
Та долю іноді благала:
Допоможи, як взнаю зло.
В житті підтримка - вірні друзі,
Не відвернуться в важкий час.
Без них були б нудні всі будні,
Про це я думала не раз.
Боюсь в житті я заблудитись
І безнадію в серце запустити.
Тож краще жити щоб любити,
Бо надбану Любов не загасити.
Життя, дароване нам Богом,
Ти в нім узнаєш все в житті.
Це - квітка, що на сонце схожа,
ЇЇ призначення - цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009803
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Я стану твоєю весною, коханий,
що веселкою квітне в райськім саду.
Я стану твоєю любов'ю, жаданий,
Доріжку до серця твого віднайду.
Я стану твоїм промінчиком сонця,
що зігріє, засяє у темній душі.
Я стану твоїм світлим сяйвом віконця,
Що надію дає, хто збився з путі.
Я стану твоїм первоцвітом кохання,
що знов пророста крізь холодні сніги.
Я стану твоїм забутим зізнанням,
що сказати колись не наважився ти.
Я стану твоєю залежністю, любий,
що так наркотично дурманить й п'янить.
Я стану твоєю примарою всюди,
Що тінню своєю над тобою летить.
Я стану твоєю весною, коханий,
Тою весною, що дано на віки.
Я стану твоїм одкровенням, бажаний,
Ти будеш моїм одкровенням завжди.
22.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009148
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Шалена майстерня краси,
Неначе підступна відьма,
Тож інколи моді взнаки,
Що робить з собою жінка?
Хай буде присутня міра,
Панянка іскрить, мов зоря,
Людина, як Божа квітка,
У кожній родзинка своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008286
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Живемо так, як ніби граєм ролі,
В одних - довготривалі, в інших, - ні...
У коміків вони - забавні і прикольні,
Різняться у акторів: трагічні і сумні.
Давайте поговоримо про ролі вічні,
А саме, від народження і протягом життя.
Цю роль виконує Вона уже трирічна,
Від матінки Природи таке її буття.
Ще в бантиках, а роль її - подружка.
Хлоп'я заплаче - вмить Вона втіша.
Пригорне, щось шепне йому на вушко
І затріпоче в хлопчика душа.
Із плином часу, роль її - кохана.
Вчарує ласкою, візьме в полон Вона.
Тоді закоханому - "море по коліна" -
Все їй позволить випити до дна.
Почесні ролі в матері й бабусі.
Присутні тут турбота і контроль,
Опіка, доброта, любов у їхнім дусі,
Вклонімося низенько їм за роль.
Спитаєте : - А друга сторонА медалі?
На ній також є сутність ця?
- Так, є ! Не менш значимі ролі:
Батька, воїна, коханого і дідуся.
Ось так живемо в ролях безкінечних...
Тоді ж у чому мудрість ця?
Жіночі, Чоловічі ролі - вічні
Й не будуть зіграні ніколи до кінця !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Розцвітайте трави,наливайтесь медом
Розпускайте крони ясени,
Хай накриє сонце усіх мирним пледом
І погасить вогнище війни.
Хай пилом припадуть воєнні дороги,
Щасливий повернеться час
Дівчата Героїв у День Перемоги
Запросять на Київський вальс.
Розвійтесь тумани де злоба лютує,
Хай землю умиє роса
І з вітром свободи на землю святую
Повернеться мир і краса.
Хай в наші оселі,щасливі,веселі,
Лелеки малят принесуть.
І ангели Божі з святої куделі
Для них долю щастя сплетуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007983
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Світ розколовся, як горіх,
всередині – пустка.
Друзі стали знайомими,
знайомі – ворогами.
Країна залита кров’ю,
в тилу гуляє «руський мір».
Перевтомлююсь.
Думки заплетені в вузол.
Знову сирена.
Чи вже летить ракета
на сиву голову мою?
Укриття закрито на замок.
Лютий 2024 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007469
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Обірвалась струна в серці,
Скрипка вже не грає.
Чи любов була та з перцем,
Як любить не знає.
Довго грала скрипка скерцо,
В думках - допоможе.
Та кохання було вперте,
Просто тимчасове.
Не торкнули серця струни,
Даремно старались.
Воно звуків тих не чуло,
Чи просто всміхалось?
Ті чекали, сподівались,
Чи мелодія не та?
Та чекання обірвалось,
Мабуть, недарма.
Не таку воно чекало,
Тут нема кого винить.
Була музика невдала,
І не так вона дзвенить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Дощик, дощить дріботить,
Не втихає ні на мить.
Та ж надворі ще зима,
Але снігу вже нема.
І нема також морозу,
Лише лютий лиє сльози,
Хоч повинен лютувать
Й кучугури намітать.
Повилазили з землі
Білі проліски малі,
Вгору тягнуться вони,
Ждуть красунечки-весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005839
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 16.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 16.02.2024
ЗАКОХАНІ СЕРЦЯ
Закохані серця́ в обіймах щастя,
Й кохання, що народжене у них,
І п'ють його, немов Святе Причастя,
Що подане із рук усіх святих.
Закохані серця́ в обіймах долі,
Прихильністю колись торкнулась їх,
З Господньої вони кохають волі,
То ж у кохання шлях сердець проліг.
Закохані серця́ у нас з тобою,
Вони коханням кожну мить живуть,
Вмиваються коханням, мов росою,
Й коханням ніжно й мило так цвітуть.
Закоханні серця́... яке блаженство,
Великий рай прекрасних почуттів,
Це хміль, дурман й думок усіх шаленство,
І наших струн душевний переспів.
Закохані серця́ - це насолода,
Живильне кришталеве джерельце,
Дарунок долі, Божа нагорода…
Напевно заслужили в Бога це.
Закохані серця́ – бажань сплетіння,
І мрії, й неймовірні відчуття,
Це двох зіро́к і сяйво й мерехтіння,
Народжених кохати все життя.
14.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005801
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Під музику скрипки… танцюй зі мною,
Розправим руки, як крила птахи,
Злітаймо до неба, назустріч сонцю,
У вальсі звабливо, в промінні краси.
Мов златом осипані, вдалі рухи,
Ясна блакить… Бога дарунок вуаль,
Люби,- тихо-тихо шепочуть губи,
Нехай покине, нас сумління й печаль.
В твоїх очах блискавиці іскристо,
Доля звела, надії - чисті води,
Уста до уст, зустрілись не навмисно,
Я захмелілий від твоєї вроди.
До щастя зробимо всього один крок,
Мелодій звук, на душі, відчуй тепло,
Весняний всесвіт…смак повітря ковток,
Як солод вуст, то ж кохання джерело.
Під музику скрипки,станцюй зі мною,
Подякуймо долі, в такт б’ються серця,
Мій ангел небесний, навік з тобою,
Кружляймо у вальсі, вдвох до забуття….
Адже це наше, сьогодні весілля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005680
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину,
кохає весь світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання цвіт так схожий на весну,
Одна різниця - він не опадає.
Бо може зиму в літо повернуть,
Для цього в нього вміння вистачає.
Розтопить лід гарячими руками.
На зло зимі розквітне буйний цвіт,
І зацілує спраглими вустами,
Коли відчує - слабшає політ.
Пусте, буденне те життя,
Якщо колись не взнав кохання.
В серцях поселиться зима,
Не взнаєш рук коханих доторкання.
Так хай цвіте кохання у серцях,
Красиве, ніжне, найдорожче!
Щоб не відлетіло, наче птах,
Що крилами розлуки затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Він чекав від неї найтепліших слів,
Крихту щирості крізь божевілля.
Мимолітний погляд, іскорки малі,
Шал вогню, щоб ворожив привільно.
Та вона мовчала, наче світ мовчав,
Цілий світ немов відрікся й згинув.
Вже й не радий він її ясним очам,
Мов би доля впнула ніж у спину.
Він чекав на неї майже все життя,
Скільки можна ще отак чекати?
Навіть серце б дике він собі відтяв,
Та не міг забути німб строкатий…
Аури тепло, ласкаве й чепурне,
Що так душу кликало в безмежжя.
Де співав магічно їх обох кларнет
У прекраснім розширі пожежі.
22:26, 16.10.2018 рік.
Зображення: https://wallpapers.99px.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005508
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
На білому снігу, як на листку, – сліди.
А в них – надія... на життя спочатку.
Вперед, без суму, сліз, із легкістю іти,
вмиватися росою спозаранку.
Та в відтиску ступні... темніє полотно,
Плющи́ться сніг під ношею брудною…
Бо розбивається ногами, немов скло,
Життя людське під тве́рдою ходою.
Із кожним кроком далі – помисли, гріхи...
Чистішав слід, – і помисли світліли...
Та від тривог важких, зневіри й дум гірких
душа тягар не скине, де слідила.
Полоще землю дощ, вмиває до весни…
Людські думки яснішають в чеканні.
Так хочеться, щоб кожен слід після зими
в розквітлий ряст весною був убраний.
11.02.2024
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005547
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Мамо, я хочу тишини,
Хочу чуть дзижчання бджілки.
Як воркують голуби,
Чути клекоти лелеки.
Чути хочу гуркіт грому,
Бачить спалах громовиць.
Під дощем прийти додому
У сім’ю, до своїх світлиць.
Хочу чуть, як пахнуть квіти,
Як пахне липа, бузина.
Хочу жити і радіти
І між людьми любов була.
Повсячасні, це лише мрії,
Які змішалися з вогнем.
Вогонь приніс тиран з москвії,
З окровленим мечем.
Тепер стрекочуть кулемети,
Взриви й блиск від бомб, гранат.
Несуть смерть вражі ракети,
Для мирних людей і солдат.
Не чують інші й не бачать,
Як гине праведний світ.
Бог із неба усе бачить,
Перед ним буде отвіт.
Лютий 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005368
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJzYPM5mQWI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yJKex6E9EuM[/youtube]
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
ID: 805280
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m-mEmNU_QtE[/youtube]
[b]Це слід хоч раз почути.[/b]
На ладонях доля, доля людська.
На лівій, на лівій Божа писала рука.
На правій правили люди, косі лінії всюди.
А на хребті - там ваше життя.
І ваша біль й хвороби від Бога,
Від Бога душі, душі то підмога.
Куди ти летиж, не помічаєш.
Хребет не під тими ти ж прогибаєш.
Парти для чого плоскії в школі,
Щоб діти з дитинства - не були здорові.
Мудрі, мудрі були наші діди.
Все під наклоном, хребет берегли.
Кров і у руки й назад поступала.
Кров прямо в ноги завжди потрапляла.
Предметів дебільних тоді не було.
Муть та фуфло не вчив же ніхто.
Науку отроки лиш здобували.
В років за двадцять за парти й сідали.
Коли розуміли, для чого це все.
Навіщо й до чого це призведе.
Біоексперименти, клонування людей,
Шпамп Інтелекту, штучний, поштучний.
А що за цим?
Клонування людей.
Ти біоробот.
Послушний, ручний.
Всміхайся.
Роздінься.
Візьми, принеси.
Візьми, занеси.
Це ти? Ти такий, достатньо тупий.
Знову поглянь на свій ти хребет.
Органів всіх побачиш портрет.
Це мов рентген, проявлений знімок.
Це і майбутнє, це є і вирок.
Поки хребет тобі та невправлять.
До гробу й могили заманять, направлять.
Сутулість, задишка, опущено все.
Подякуй ти школі й батькам за це все.
Вправи не ті, чомусь ти робив.
Зарядку із Сонцем ти пропустив.
Проспав, пив, курив, а жив?
Все більш з літами наклон до землі.
Чому ж бо навчили тебе вчителі?
Як жити, ходити, вдихати. любити?
Ні, вчили оціночки як заробити.
Оцінки до попки тепер приклади.
Зігненим, згорбленим далі ходи.
Подбали з дитинства, спасибі за все.
Спасибі звичнайно воно ж не про це.
БЛАГО ДАРЮ, На ЗДОРОВ'Я.
О це побажання.
Ми ж просимо, молимо -
Ти нас спаси, а у житті одні розпаси.
Tamara Miansarova
Глаза На Песке
[i]мій скромний переклад цієї душевної мелодії вічності[/i]
[b]Очі На Піску[/b]
Розлуку до моря в долонях
Із сумом несу, несу я.
Біля моря ранком, щоночі
Очі , очі на піску, малюю.
Малюю
Очі, що схожі
На далеку тиху ту осінь.
А хвилі,
А хвилі твої сині очі
В море відносять,
Відносять, не повертають.
Море!
Ти поверни мені
Його очей вогні.
Той світлий Вересень,
Ти поверни.
Ти поверни мені
Дощі і радощі.
Ти поверни мої
Щасливі сни.
Море!
Поверни його очі,
Поверни його слова ,
Поверни побачення,
Поверни весну!
Все, що втрачено,
Все, що втрачено,
Все, заповідане мені поверни!
Але море весь час в обличчя сміється мені .
Холодне вже море.
І чайки..
Протяжно і голосно кричать над водою про горе.
Малюю,
Малюю тебе в сотий раз на піску
Під місяцем знову малюю.
А море,
А море краде тебе
Підступною хвилею,
Забирає і не приносить.
Море!
[b]Море![/b]
Поверни його очі,
Поверни його слова ,
Поверни побачення,
Поверни весну!
Все, що втрачено,
Все, що втрачено,
Все, що загадано
Мерщій поверни!
Море! Віддай його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004898
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Очима ти сказав мені люблю
І серце битися сильніше стало...
Гарячий струм пронизував усю,
Квітка кохання перша розквітала.
За ніжним поглядом чари весни,
Штовхають хвилі почуттів солодких...
Вони безмежне щастя принесли,
Заграли на душі чарівні нотки.
Довкола світ змінив всі кольори,
Бліда зима червоним запалала...
Зі мною серцем, серцем говори,
Розпечена тече кохання лава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005152
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Летить ворон понад полем
І журливо кряче.
Перейнявся чужим горем:
- Не лежи, козаче,
Бо дружину й малі діти
На кого лишаєш?
Попри все, ти маєш жити,
Хоча й знемагаєш.
Батьки твої вже старенькі
Теж прибиті горем.
Піднімайся, хоч слабенький,
Подивися вгору.
Глянь до сонця, - ворон кряче -
Пнеться тугий колос.
Ти вставай, вставай, козаче, -
Почув воїн голос...
Зібрать силоньку зумівши,
На ворона речі.
Сперсь на автомат, як змігши,
І розправив плечі.
- Жити треба і боротись
Ще не час вмирати.
Маю живим повернутись,
Ждуть дружина й мати.
Ворогів змету з дороги,
Прощення - нікому!
Як здобуду Перемогу,
Повернусь додому.
Летить ворон понад полем
І врочисто кряче:
- Поборовши смерть і горе,
Ти Воскрес, козаче!
Примітка: написала за мотивами народних стрілецьких,
козацьких пісень на подіях сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 08.02.2024
У веселкові барви одягнуло літо
Задумливий, притихлий, потемнілий сад,
Втішають погляд різнокольорові квіти,
П’янить їх ніжний неповторний аромат.
Відкриті, вмиті росами, прості й привітні,
Прекрасні айстри диво-зорями горять
Й, такі привабливі в ранковому промінні,
Вгамовують мій смуток, серце веселять.
Але нагадують, що час нестримно лине,–
Про осінь ніжна айстра з вітром гомонить,
Коли проміння сонця гріє айстр стеблини,
А ранок росами рясними студенить.
Скінчилось літо; завиває вітер в кронах,
І сипле хмуре небо проливним дощем,
Печально квіти хилять до землі корони,
Гніздиться у душі тривог осінніх щем.
Трагедія цих гарних квітів серце ранить,
Бо неможливо айстрам тим допомогти,
Що сад тендітними квітками прикрашали,
Але без волі й сонця жити не могли.
Цвіли садові айстри й лиш добра чекали,
Розкішні квіти повні радості життя,
Майбутнє їхнє перед ними поставало
Лише у веселкових барвах і тонах.
Вражали айстри оксамитною красою, –
Добірні, досконалі, свіжі, чарівні.
Сміялись, плакали, раділи між собою
Синички милі й сумували горобці.
Тендітні квіти айстри – ніжні і вразливі,
Вони, так як і люди, мають почуття.
Але то – мрії, дійсність часто невмолима.
Вражає душу ця трагедія життя.
З реальністю зіткнулись квітів мрії світлі:
Кого глухим залишить цей безсилля біль?
Адже допомогти нічим не можна квітам,
Що так невчасно розгорнули дивоцвіт.
На жаль, тим їхнім мріям, не дано здійснитись, –
Потрібна сила і велика мужність тут,
Щоби таке розчарування пережити.
Та де ту силу й мужність квіточкам здобуть?
Вони красивим цвітом землю прикрашали,
Але без волі й сонця жити не змогли.
Мабуть, тому трагічно так їх доля склалась:
Це їхнього життя обставин збіг страшний!
Ще мить якась надії, сили й віри трохи,
І диво-айстри порятовані були б!
Але життя буває ча́сто так жорстоке,
І не лише до квітів, а й до нас самих.
Життя квіток подібне до життя людського,
В якому прагнуть щастя й спокою одні,
А інші ж, навпаки, — борні та дій охочі,
Лиш айстри марять про ясні весняні дні.
Вночі розквітли диво-айстри передчасно,
А на світанку дощ холодний їх зустрів.
Барвисті квіти похилилися й зачахли,
Над ними вдень сіяло сонце в вишині…
Сіяло сонце віри в до́брі й світлі зміни,
Яких не дочекались люди й диво-цвіт,
В несправедливості продовжували скніти,
Життя ж торжествувало сповнене надій!
Але, мов сяйво дня ввібрало жаль і смуток,
Людська душа чекала дива перемог,
За ними воля й сонце в небі чистім буде
І радісне життя у щасті й без тривог.
Квітки загинули, не дочекавшись сонця…
Та, незважаючи на смерть і горе втрат,
Здобудуть люди волю й радість перемоги
І у борні полеглих будуть пам’ятать.
03.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005250
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Вважали, що мені ваш відгук треба?
З якого дива? Цур вам - зовсім ні!
Чи білий лебідь потребує в небі
Уваги курки, півня чи свині?
Яка, скажіть, із того буде користь,
Коли насиплеш перлів їм у хлів?
Вони ж їх в купу гною перетворять -
Від гніву, що помиїв не налив.
То ж лебедю шукати друзів варто
Між побратимами – такими, як і сам,
І не розплескувати свого гарту
Під ноги біснуватим лютим псам.
Вони не здатні крилами змахнути
І високо злетіти до небес,
Щоб велич неба оком осягнути –
Бо не пускає їх дворовий пес!
Та ви ж поети, га?! Чи хрін собачий?
Чому длубаєтесь весь вік в багні?
Чому лайно летить із ваших пащек,
А замість правди – лиш потік брехні?
Хіба ж омитися було б не краще
Та відростити крила на спині?
Оця диявольська ганьба вам нащо?
Скажіть, не криючись, мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005247
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Ви чули, як співають соловейки,
Як у вечірній час хрущі гудуть.
Ви чули клекоти лелеки,
Як бусленята на крило стають.
Ви милувалися ясним небом,
Сонця, місяця, зірок.
Були щасливі теплим літом
І коли притрушує сніжок.
Ви чули, як сміються діти,
Веселий галас дітвори.
І хочеться щасливо жити
На волі в мирі й без війни.
Та чорним вороном злетіла,
Московська нищівна чума.
Крилом Україну зачепила,
Руйнує й палить все до тла.
Та не всі це хочуть знати:
Вмирають села й міста
І як вмирають дома, хати,
Вмирають люди, дітвора..
В людських серцях тривоги б’ється,
Набатам будить увесь світ.
Чи чує світ, чи світ проснеться?
Чи береже московський гніт?
Лютий 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004847
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Твоє серце кам'яне
Не тривожить більш мене...
І минуло стільки років,
Віднайшов сердечний спокій.
Ти стосунки розірвала,
Моє серце шматувала.
Мою душу біль прошив,
Та Господь мене зцілив.
Змарнувала стільки років,
Зрадницькі зробила кроки,
Любові в серці не було.
Ти завдала мені зло.
А тепер серце зцілилось,
Наче знову народилось.
Щастя п'ю п'янкий нектар,
Любов в житті - Божий дар!
© Віктор ВАРВАРИЧ, співавтор
Світлана МАНЧУЛЕНКО
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004812
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Журиться сонце в холодній долині,
Чом дивні небесся так довго не сині?
І ніжність в природі надовго щось зникла,
Душа до морозів ще зовсім не звикла.
Та я до весни тихо лину думками,
Приближую миті - ось цими рядками
І чую вже запах травиці та квіту,
Горнуся в обійми бажаного світу.
В думках уже лину, мов мила хмаринка,
Бажаю пошвидше відчути хвилинку,
Оту дивовижну, як пагін любові
І знову горнуся в обійми чудові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003821
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Землицю вкрила пухова перина,
Так гарно зараз услід хуртовини,
Надворі тихенько, сонечко світить,
І небо блакиттю радісно тішить.
Зібрались друзі, буває не часто,
В таку погоду зустрітися варто,
Дивлюся підхожі в усіх чобітки,
Тож нумо топтати до лісу стежки.
Корони верхівок сяють яскраво,
Сніжок у метіль насипав немало,
Підходиш близенько, запахла сосна,
Тут білка вертлива стрибає щодня.
У лісі пройшли високі замети,
Не зразу збагнули, мокрі шкарпетки,
Знайомі сліди, вертаймось додому,
Найкраще тепер, швидкою ходою.
Рум'яні й веселі, втіха зимова,
Сьогодні казкова наша пригода,
Когось смішила забава можливо,
Нам щастя ж знову, згадати дитинство
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003608
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 21.01.2024
День тривожить потугою міцною,
Бій барабанів роздирає хмари.
Клята війна йде своєю ходою,
Лізуть землею ординські примари.
Шахеди й ракети людей вбивають,
Далі московити чинять вбивчу суть.
Від болю наші серця знемагають,
Щоденно наші воїни в небо йдуть.
Кінця і краю не видно клятій війні,
Українська земля кров'ю оповита.
Далі звучать в небі мелодії сумні
І горять на землі ординців копита...
Пр. Неодмінно прийде до нас перемога,
Розвіються повсюди сірі тумани.
І зазвучить вдячна молитва до Бога,
Стихнуть навіки бойові барабани.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003688
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Не продавайте батьківської хати,
Коли в світ інший відійдуть батьки,
Щоб ви завжди могли вертатись
В дитинства свого золоті роки.
Хай стеляться під ноги вам стежини,
Лоскочуть п'яти ніжні спориші,
А отчий дім дарує щохвилини
Любов і радість, спокій для душі.
Хай величезні грона винограду
Хмільним вином запіняться в діжі.
І яблук ніжний аромат із саду
Стрічає вас на росяній межі.
Не продавайте батьківської хати,
Ані за безцінь, ні за тисячі,
Щоб за чужим парканом запах м'яти
Не снився вам ніколи уночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250659
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 21.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]
Останній лист календаря,
Чомусь сумні думки навіяв.
Зійшла вечірня знов зоря,
І новий рік вже десь замаяв.
Яким він буде, хто це знає?
В душі все ж теплиться надія:
З добром до нас він поспішає,
Здійсняться, вірю, наші мрії.
Засвітить сонце по - другому,
Осяє стомлені обличчя,
Бо що було, те тимчасово,
Нехай і в сні нам не присниться.
Та час загоїть усі рани,
Лиш пам"ять все це не зітре.
Нам нагадають серця шрами,
Цей біль ніколи не пройде.
------------------------------------
Вітаю всіх моїх Друзів і читачів з Новим роком.
Щастя, здоров"я,терпіння, віри і надії
Бажаю всім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002064
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
Ой, щедрівочка, щедрівка,
Під вікном співа дитинка,
Із Маланкою шановні!
Гаманці,щоб були повні!
Та й послухайте співанку,
Дай Бог миру і до ранку,
Ми зустрінем Василечка,
Й Водосвяття недалечко,
Хай придасть усім здоров’я!
Пора зимна та й казкова!
Прикраша рідну землицю!
Несе щастя у світлицю!
Новий рік благословляє!
Україну прославляє!
31.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002024
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
Троянду жбурнув на морозі,
Й подався він похапцем звідти,
Відтак у полону емоцій,
Хотів почуття запобігти.
Цю душу томило вагання,
Боліли сердечні ще шрами,
Невдачі лишили страждання,
Кололи неначе шипами.
Вона з нетерпінням чекала,
Ялинка блищить, два бокали,
Тож мрії хіба це омана?
Повільно хвилинки минали.
Нахлинула тиша невтішна,
Невже так кохання злякався?
Чи сниться, подумала нічка,
Дзвінок... не спинити бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001805
дата надходження 28.12.2023
дата закладки 29.12.2023
Нехай крізь мить зірці судилося згаснути назавжди,
чудово, якщо вона до кінця сяяла самим яскравим світлом. (Ф. Брукс)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Вечірнє небо вишите зірками,
І кожна зірочка - душа чиясь.
І серед них, засвічена є нами,
Вона не просто звідкілясь взялась..
Осінній день і кольорові гами...
Приречені на зустріч ми були.
Та, мабуть, це влаштовано богами,
Вони за руки по житті вели.
І засвітили зірочку над нами,
Рокована дорогу осявать.
Вона одна між іншими зірками,
Змогла казковим світлом зчарувать.
І кожен раз, коли ми разом, поруч,
Коли в сплетінні руки і серця,
Наш погляд квапиться завжди угору,
І дякуєм за зустріч ми Творця.
Світи завжди, коли йдемо крізь терни,
Коли туман засліплює нам шлях,
Коли буває настрій наш нестерпний.
Ти будь терплячою, світи на небесах.
I
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001547
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 25.12.2023
Знову осінь в зиму завітала,
Ніжно огортає своїм теплом.
До щастя брами повідчиняла,
Літає і махає нам крилом.
Осінь, як вередлива панянка,
То віє вітром, то сипле дощем.
І у зими вона досі бранка,
Холодить душу, наганяє щем.
Осінніми барвами чарує
І позолотить вчорашні мрії.
Танцювать на площі пропонує,
Радить жити в любові й надії.
Осінні хвилини в зиму втечуть,
Заховають ці стривожені дні.
І мирну картину нам подадуть
Та закличуть: "Ні, цій клятій війні".
Благодатні дні знову настануть
І додому повернуться сини.
А ненависть і злоба розстануть,
І розвіються стривожені сни...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001261
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 21.12.2023
И мёд горчил - зачем крутой рассол...
И снег чернел - да так, что блёкла сажа...
Ты никогда меня ведь не любил,
Но мне уже не страшно.
Залётный снег засахарил рассол,
И оттепель отмыла то, что гусло.
Ты не был ведь дыханием во мне,
Но мне совсем не пусто.
Трава впитала небо, а в траву
Забрался ветер острый и студёный.
И эту зиму я переживу -
Во мне пусть стонет.
Новейшим снегом замету следы -
Дорожки пульс, который и не бьётся,
А ты крылом, прозрачнее слюды,
Черкнёшь по сердцу.
(Вільний переклад Світлани Пирогової)
(Вірш Наталки Фурси
І мед гірчив – не треба і ропи…
І сніг чорнів – та так, що блідла сажа…
І ти мене ніколи не любив…
Та вже не страшно.
Залітний сніг цукрив мою ропу.
Відлига вимивала сніг загуслий.
А ти в мені і подихом не був…
Та вже не пусто.
Трава всотала небо, а траву
сотає вітер, гострий і студений…
Я зиму і оцю переживу –
хай входить в мене.
Новітнім снігом притрушу сліди –
як стежки пульс, який уже не б’ється…
А ти крилом, яснішим од слюди,
черкнеш по серцю! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001081
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 21.12.2023
Вітер заграв неповторну сонату,
Сміло торкнувся далеких висот,
Мовби відчув глибину експонату
Тих дивовижно зворушливих нот.
Стукало серце у такт мимоволі,
Дихала суть та життя в унісон,
Як на долоні розхристані долі
Ніжно теплом доторкалися скронь.
Чулися звуки маніжно незнані,
Кликали в далеч казковості снів
І посміхалися миті бажані
В дивному трепеті рідних полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000692
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 12.12.2023
Осінь в нас з тобою за плечима,
І зима заглядує в вікно:
Ми з тобою, друже, постаріли,
А в очах ще світиться тепло...
Білий сніг... На скронях сивина,
Та живі ще спогади про літо.
Йде до нас, спішить уже зима,
Заметіль мете над білим світом.
Тихо, тихо, притупився біль.
Замело,,, Не видно вже й дороги...
Спохмурнів наш ясен, його тінь:
Падає на вікна і пороги...
Ясен разом з нами постарів,
Згорбились від вітру горобина,
Білий сніг неначе посірів:
Це зима розкрила свої крила...
Вранці мене півень розбудив,
(Не страшні йому ці заметілі).
Вітер рвучко хвіртку відчяинив,
І сіріють чудернацькі тіні.
І стежки, й доріжки замело,
Важко розвиднялося і довго,,,
Лиш гілки нам стукають в вікно,
Ніби нас вітають з новим днем хорошим!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000582
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
В житті бувають такі моменти, коли сльози туманять очі.
Але набагато важче, коли плаче душа, а очі сухі...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4UgUHVstBxY[/youtube]
Скупа сльоза скотилась по лиці,
О, скільки довелось їй пережити!
Не та, осіння, що тече по склі,
Оця не зможе душу зачепити.
Це - зовсім інша, це - людська,
І не такий у неї смак.
Це - не проста тече вода...
Багато має ще ознак...
Вона - страждання, це і біль,
Хіба розкажеш це словами?
Сльоза стікає мимовіль,
Хвилює часто все ж ночами.
Душа не плаче від безсилля,
А лиш тому, що вона є.
А, може, просто, що недоля,
Не радість, жалю завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000340
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 09.12.2023
Осінь, осінь! Павутиння сиве -
Чи моє волосся обліта?
Але ти - розкішная на диво -
Пишна і червоно- золота.
І таке байдуже сине небо, -
Наче скло - холодне і чуже.
Осінь, нам з тобою, мабуть, треба
Допивати і збиратись вже.
Не чекати, доки золото червоне
За холодним вітром полетить,
В полі голім чорная ворона
Щось у слід нам хрипко прокричить.
Доки мокру і розхлябану дорогу
Не скував безжалісний мороз,
Щоб дорогою тією, - чи до Бога,
Чи до біса нам трястись не довелось.
Осінь, осінь! - Ти моя печаль,
Бо колись якраз посеред тебе
Обірвалось те, чого так жаль!
Туга заливає землю й небо.
Осінь, осінь! - Наливай до краю,
Вип'ємо, - й об землю той фужер
І в дорогу - в пекло, чи до раю, -
Ми своє тут відбули уже.
2003 р.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000299
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 07.12.2023
Стоять дерева чорні,
Сумні немов сиріт́ки,
Пташки сидять там сонні,
Німий вокал з верхівки.
Нависла сіра хмара,
Граків немовби зграя,
Пішла на місто мряка,
Тепло́ зима украла.
Я ж той, шматочок щастя,
Усміхаюсь цій днині,
Бо так вже любить мама,
Приласкати в дні зимні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999777
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 29.11.2023
Вічна пам'ять воїну - солдату,
"Слава Україні " - лине до небес.
Не скорився московиту - кату,
Ти вчора вмер, а сьогодні Воскрес.
Воїн прославив нашу країну,
Не схилив перед ордою колін.
Мужньо боровся за Україну,
Ти честь і слава для всіх поколінь.
Відважно стояв у двобою
І міцно тримав воїнів - стрій.
Пролляв кров в бою із ордою,
Золотом написав у сувій.
Поклав життя своє на вівтар,
Щоб наші діти в мирі жили.
Звільнився, став вище сірих хмар
І полетів змахнувши крильми.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999658
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pF1IF-GQk7Q[/youtube]
І знову сон, немов кіно:
Іду - заквітчана поляна.
А під ногами полотно:
Зелений килим трав духмяних.
Повільно день скотивсь на вечір,
В душі рояться все ж думки.
(Від них немає в мене втечі )
Чи ще чекаєш мене ти?
У спину вітер підганяє,
З плечей зриває тонкий шарф.
З волоссям грається, кидає.
Я розумію його жарт.
Ось бачу, хтось біжить назустріч,
Невже спішить до мене доля?
І всі думки тікають врозтіч...
Я прокидаюся поволі...
А за вікном вже холоднеча,
А сон теплом все ж обійма.
Та від кохання нема втечі,
Не перешкода тут зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999602
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
А осінь яскрава залиши́ла натюрморт,
Плодів та листя міріади різнобарвного,
На згадку прикрасила багряним ланцюгом,
Відтак присвоївши заслужене ще й авторство.
Тож наділа намисто і вбралася пишно,
В цей момент розтавання, як ніколи красива,
Мимохіть усміхнулася щиро, іскристо,
Й померанцевим шаликом махнула і зникла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999401
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Я не скажу тобі - прощай!
Цього не вимовлю я слова.
Бо та Любов, що через край,
Вартує чистого й святого...
Віталій Назарук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w4PhCE2NbBo[/youtube]
Коли настане час розлуки,
Не падай в відчай - все прощай.
Хіба душі ці треба муки?
Тим більш, не плач і не ридай.
І то нічого, що самотність,
Тепер ввійшла в твоє життя.
Не буде вже когось присутність,
Притиш своє серцебиття.
Нема твоєї тут провини,
Життя поставило тут крапку.
Розтануть в серці всі крижини,
Усе пройшло і без останку.
Усе проходить й це пройде,
Колись минулому всміхнешся.
І сум від серця відійде,
Коли назад ти озирнешся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999521
дата надходження 26.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Осінь малює так фелігранно
І падолист летить вже до землі.
А зріла осінь встає так рано
І крокує босоніж по ріллі.
Танцює з теплим вітром яскраво,
А їхній танець такий запальний.
А їм сонце вугукує: "браво",
Дарує поцілунок вогняний.
Золота осінь малює клени,
І ці кольори такі яскраві.
Вишиває чудні гобилени,
А їх краї в золотій оправі.
Іде у барвистому намисті,
А її сукня така яскрава.
І співає пісні урочисті,
А в її очах горить заграва.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998085
дата надходження 08.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Боже світло лине із неба,
Просвічує кожну людину.
В любові існує потреба,
Яка огортає дитину.
Нехай Господня щира любов,
Зігріває людей на землі.
Одягає душі із обнов,
Хай квітнуть дорослі і малі.
Господь дав нам Діву Марію,
Яка є Матір'ю для людей.
Він здійснив заповітну мрію,
Що повна благодатних ідей.
Марія із нами крокує,
Береже від лиха і біди,
Вона молитви завжди чує
І ми в Її серці назавжди.
Нехай освічує дороги,
Які до Господа нас ведуть.
Розвіє сумніви й тривоги
І допоможе пізнати суть.
Нехай Божий мир подарує
І зупинить цю кляту війну.
Нехай молитви наші чує,
Бо заплачено значну ціну.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999065
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 26.11.2023
Плачуть квіти осінні
у осіннім саду,
по осінній доріжці
я до тебе іду,
все осіннє довкола
оголя листопад,
по-осінньому шепче
щось мені невпопад,
а осіння жоржина
мені каже: не вір –
сад осінній роздягне
і загляне в твій двір...
По-осінньому звабить
і оголить твій стан,
зніме з велетня-дуба
той осінній кафтан,
що в негоду осінню
рятував від дощів,
а сьогодні за вітром
він осіннім злетів.
Дню осінній, мій друже,
не пущу тебе в зиму,
я в осінніх обіймах
за тобою полину,
я в осінній спіралі
повальсую із вітром,
і в осінній вуалі
павутинок розквітлих
пригорнуся до тебе,
мій коханий осінній,
у волоссі – сріблинки,
мов осінній той іній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999158
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 22.11.2023
Йду по стежці, ліс багровий,
Війнув вітер вечоровий,
Підняла …. листок кленовий,
В нім, стіжечки вишиванки
Тож осені забаганки.
Штрихи вродженої долі,
Якийсь час бути на волі,
Бач, на це вже є причини,
Колір втратили клітини.
На жаль коротеньке життя,
Той блиск, похитне покриття,
Прилягає темний колір,
Відчува нестримні болі.
Але ж здатний потерпіти,
Разом з вітром полетіти,
До небес звабливі мрії,
Не покинути надії.
Звичайно щемно… на душі,
Він загубився в метушні,
Байдужість осені вража,
Між смертю й життям йде вражда.
У душі чомусь напруга,
Коло серця в’ється туга,
Ніби я втрачаю друга.
Спинилась на пів дорозі
Завадити… жаль не в змозі.
04.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999074
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Кохання засяяло сонячним світлом,
Джерельна вода струменить безупинно,
Роса що на квітці виблискує сріблом,
Всю ніжність збирає в яскраве намисто.
Надіну його й закружляю у танці,
Життю усміхаюсь, радію щаслива,
Тепер ми з тобою є долі обранці,
Та й вірність буває, така ж, лебедина.
Цвіт маків дивись, як горить і палає,
Тебе до безумства безмежно кохаю!!!
Лишень неосяжна блакить все це знає,
Настільки душею близька я до Раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999083
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
На ситець синього неба,
Пухнастих хмаринок вата.
Сьогодні усе для тебе...
Осіння звучить соната.
Щастя маленький ковточок,
Під вечер зігріє душі
І п'ятипалий листочок,
Пірне аж до дна калюжі.
Осінь стоїть на підборах,
Вже вбралася до рандеву...
Перший сніжок ліг у горах
Під ковдру ховає листву.
Та тільки це їй не завада,
Танцює, танцює для нас.
І я цьому дуже рада,
Триває осінній ще час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998905
дата надходження 18.11.2023
дата закладки 19.11.2023
Які, ви, милі і тендітні
Красуні Мавки-чарівниці !
Війна лютує, а на Півдні
Й на Сході наші захисниці.
Заглянь лише' у їхні очі,
Як ті озерця голубії.
Не в сукнях, - камуфляж... дні, ночі
В сирих окопах... Молодії,
Сміливі, горді і красиві,
Хоч автомат не до лиця.
З-під каски пасма уже сиві...
Та всі надії на Творця.
Снаряди, танки, смерть літає
І небезпека день при дні.
Ви ті, хто хлопців окриляє,
Як сонечка, там на війні.
Ви Мавки - Героїні наші,
Народжені в буремний час.
Живими повертайтесь... Раші
Не вдасться побороти Вас.
Найкращі Мавки - українки !
В війну не судять по красі.
Не сумнівайтесь ні хвилинки :
Вони - Міс Всесвіту усі ! *
* Міс Всесвіт 2023 - представниця США Ірина Безсмертна.
Українка, родом з Херсону. Коронування
відбудеться 18-19 листопада 2023 р.
Примітка: Міфічний образ Мавки відомий з творів Л. Українки,
І. Франко, М. Коцюбинського, В. Симоненко, Є. Гребінки та зустрічається
в українській сучасній поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998792
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 18.11.2023
Вже листопад закутався в тумани.
Холодний вітер тужить у гіллі,
З дерев зриває листячко останнє
І кидає безжально до землі.
Похмуро й холодно в осінню днину,
Мжичка з снігом цілий день січе.
Он ліс стоїть в задумі ... Лист вже скинув,
А темні хмари тиснуть на плече.
Над річкою вербичка похилилася,
Її вбрання забрала вже вода.
До смутку осіннього серцем притулилася
І в ріку холодную в тиші спогляда.
Трави- сухостої все кругом покрили,
Мокрим, прілим листям встелена земля,
А сади рамена голі розпустили
Й дивляться у поле , де сріблить рілля.
До зими холодної пора наближається,
Грудень вже ступає до нас на поріг .
Осінь вже із нами скоро попрощається,
А зима йде в гості! Буде перший сніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998810
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023
Вже листопад закутався в тумани.
Холодний вітер тужить у гіллі,
З дерев зриває листячко останнє
І кидає безжально до землі.
Похмуро й холодно в осінню днину,
Мжичка з снігом цілий день січе.
Он ліс стоїть в задумі ... Лист вже скинув,
А темні хмари тиснуть на плече.
Над річкою вербичка похилилася,
Її вбрання забрала вже вода.
До смутку осіннього серцем притулилася
І в ріку холодную в тиші спогляда.
Трави- сухостої все кругом покрили,
Мокрим, прілим листям встелена земля,
А сади рамена голі розпустили
Й дивляться у поле , де сріблить рілля.
До зими холодної пора наближається,
Грудень вже ступає до нас на поріг .
Осінь вже із нами скоро попрощається,
А зима йде в гості! Буде перший сніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998810
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023
Вже нічка заглядає у вікно.
На небесах такі яскраві зорі!
Спокійно й затишно нам в тій порі було,
А нині - страх! Живем в тривозі й горі!
Он місяць , як серпочок сяє нам,
Із зорями веде тиху розмову...
Така краса , неначе Божий храм!
Коли ж той спокій повернЕться знову?
Щоб не літали вже ракети в небесах,
Й звуки тривоги діток не будили,
Щоб усміхались у щасливих снах,
І ,наяву , щоб вже без воєн жили.
За що ж ,маленьким, їм ота війна?
Такі дорослі стали... не по віку.
Скільки вже бід накоїла вона!
Земля ридає... І смертей без ліку.
О, Боже, зглянься ти на нас!
На наші біди , горе і руїни...
Хай прийде швидше перемоги час,
Й не плачуть більше діти України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998814
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023
Повій, вітре, із-за гаю
Всевидющий ти - я знаю.
Світить вже осіннє сонце,
Смуток, жаль в моїм віконці...
Всевидющий ти - я знаю.
Де ти тільки не буваєш
На все згори споглядаєш,
Як прокляті вороженьки
Рвуть, плюндрують землю-неньку.
На все згори споглядаєш.
Повій, вітре, з степу, поля,
Де козача тяжка доля:
Молодецька кров стікає,
Кінця й краю в цім немає.
Де козача тяжка доля.
Повій, вітре, із-за моря
Забери з Вкраїни горе.
Поможи, щоб зе'млі наші
Всі очистити від раші.
Забери з Вкраїни горе.
Повій, вітре, з України
Розкажи, як ворог гине:
Козаки наші солдати
Орків так женуть завзято !
Розкажи, як ворог гине.
Рознеси по цілім світі,
Як в бою Вкраїни діти:
Землю мужньо захищають,
Перемогу здобувають.
Як в бою Вкраїни діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 16.11.2023
На галявині зустрілись
Білочка і їжачок.
Стали друзі сперечатись,
Доводити, вихвалятись
В кого кращий піджачок.
- Маю я руденьку шубку,
Хвіст-мітла не для потіх.
Плиг з дубочка на ялину,
Із ялини - на ліщину
І зірву смачний горіх.
Їжачок замовк. За спритність
Тут нема чого сказать:
- Піджачок у нього сірий
З колючками. Дуже милий...
Білці де такий узять ?
Суперечку чула Сойка.
- Хочу розсудити вас:
Хто у чому народився,
У яке вбрання одівся
Те й цініть - дарунок ваш!
Якщо маєш ти літати,
То живи, - тому радій!
Якщо маєш ти стрибати,
Повзати чи швидко мчати
Тішся, - порятунок твій!
Заспокоїлись звірята,
Стали дружбу шанувати.
- - - - - - - - -
Цікаво, розкажіть дітям:
Розумові здібності сойок виходять за рамки інстинкту.
Вони звуконаслідують спів інших птахів і навіть ссавців.
А ще сойка відіграє роль "лісового поліцейського" - завжди на сторожі.
Вона своїм скрипучим голосом попереджає мешканців лісу про наближення людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997141
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 16.11.2023
Горить в рубінах калинове диво,
Вдягнувшись пишно у розкішні шати.
Погляне подорожній, скаже : - Мило...
Таку красу хотів би кожен мати.
Чаклунка-осінь не шкодує фарби,
В листочку кожному - земна краса.
Поєднані до тонкощів всі барви,
Те диво калинове палає не згаса.
Схилились кетяги налиті соком,
Як у поклін до матінки-землі,
І задивився ліс підлесним оком
На ягідки-рубіни ще терпкі.
Мороз поніжить золото калини
Красуня скине свої пишні шати.
Вберуться кім'яхи* у снігові шапчини
Стрічати снігурів, що будуть зимувати.
Чарівно вабить калинове диво,
Вогнем горить, палає при долині.
Побачить подорожній, скаже : - Мило...
І гордість понесе за неньку-Україну.
* Кім' ях - те саме, що кетяг, гроно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Чому в поетів хитке єднання?
Часом задам собі я питання,
Як тут по-дружньому, є натхнення,
Як цвіт пахкий, душі одкровення.
Поет взірець і хоч у який час,
Подасть свій вірш, мабуть не без прикрас,
Напише щиро про погляд на світ,
І незалежно йому стільки літ.
Про все, від серця сповнений теплом,
Не жадібно, талантом, як добром,
Поділиться, ще й підкаже другу,
Можливо і спопелить напругу.
Наче, імла залягла в тумані,
Щоб, врешті зникла, як роси ранні,
На сонці, як у спекотне літо,
Поет, щоби відчув ніжність й світло.
Що дарять, нам казкові небеса,
Писати надихне земна краса,
Іще підтримка, ми ж одна сім’я,
Щоб не кричав, ідея ця моя!
Чому в поетів хитке єднання?
Адже є в кожного сподівання,
Що в клубі знайдуться вірні друзі!
14.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998558
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 16.11.2023
ХАЙ БУДЕ ДЕНЬ БЛАГОСЛОВЕННИМ
Хай буде день благословенним,
Хай сонце променем торка,
Хай кожен гріх буде́ проще́нним
Й торкає Божая рука.
Хай буде день на славу Божу,
Щоб він у спо́кої минув,
За це в молитві ру́ки зво́джу,
Аби Всевишній нас почув.
Хай буде день у тиші, Боже,
Щоб нас не нищила орда,
Нічо́го ворог хай не зможе,
Аби не йшла до нас біда.
Хай буде день під чистим небом,
Лиха́ година хай мине.
Всевишній, мо́лю це у тебе,
Наза́вжди вбивця хай засне.
Хай буде день, який вдарує
Нам спокій в душах і житті,
Гроза війни́ хай не вирує
В свої́м кровавім вишитті.
Хай буде день без сліз і горя,
Без болю, крові і тривог,
Щаслива хай всміхнеться доля,
Й страшних не знать пересторог.
15.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998623
дата надходження 15.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Думки дрейфують аж до Вас,
Через невидимість ефіру,
Південний вітер пестить шкіру -
Непереможний скелелаз,
Цілує в профіль і анфас.
Серця співають в унісон,
Відчутно в душах свіжість бризу.
Сезон дощів зібрав валізу -
Удалеч віднесе мусон,
Спекотне літо йде на трон.
Мої думки танцюють вальс,
Де серферів чаїні зграї
Пунктиром креслять небокраї,
Літають виключно до Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998691
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Вітер знов грає на флейті...
хмари збирає у танок.
Потім їх знов розганяє,
вийшовши зранку на ґанок.
Іноді плакати стануть:
- Ну, для чого ми зібрались?
Вітер-дебоша всміхнеться:
- Та ж то ми так розважались!
Сердяться хмари... аж сірі
від хвилювань. Я не знаю,
як можна так жартувати?
А вітер ховається в гаю.
Там почекає... Розбіглись?
Він тоді знов закружляє.
Осінь золотить листочки,
вітер тихенько зриває.
Часто буває закриють
все небо хмари ті вперті.
Золотом сіється осінь...
вітер знов грає на флейті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997757
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Я стою біля вікна і думу гадаю,
Чому я не птаха, чому не літаю.
Чому день так яскраво горить,
Моє волосся невтомно сріблить.
Чому осінні барви душу лікують,
Яскравими фарбами світ малюють.
Чому й досі триває клята війна
І звучить в Україні мелодія сумна.
Чому світанки дарують нам мрії,
І пишуть історію в життєві сувії.
Чому любов завжди страждає,
Та своїм кривдникам прощає.
Чому рясні дощі смуток змивають,
Землю зрошують нам допомагають.
Чому так невтомно наш час біжить,
А багряна осінь шле загадкову мить.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997743
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Чому так вже сумно листопаде,
Чекає, попереду зимна пора?
Дивлюся ж, ніяк не відпускає,
Тож осінь... її незабутня сльоза.
А знаєш, усе проходить на жаль,
Колись, по життю це все має стати,
Ось тільки дається пам’яті шанс,
Кохати... й ніколи не забувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997708
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Чаклує осінь на землі-долоні,
Розхитує горіху сиву крону
Уважно зазирає на балкони,
а де б знайти цій пані саксофона?
Зіграти хоче, певне, у мінорі
І прихилитись низько у поклоні.
А може, їй близька тепер канцона?
Нема, мабуть, для неї перепонів.
Мінлива завше осінь для сезону:
То небо в барвах синіх-синіх льону,
То сірий-сірий дощ вже б'є у дзвони.
Щодня вона красується в хітонах,
Мов побувала у нових салонах.
І винограду стигле-стиле гроно
Смакує пані у короні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Осінь одягнула вишиванку,
Відправила літо у синю даль.
Прочинила до неба фіранку,
Ранок укутала в білу вуаль.
Розсипає золотом навколо
І наші душі невтомно сріблить.
Співає так мелодійно соло,
А з юним вітром мило гомонить.
Та із листям красиво танцює
Цей танок особливий, запальний.
Дивовижні пейзажі малює,
Віддіток особливий - вогняний.
А барви осені неповторні,
Формує золотисті килими,
В неї рухи дівочі й проворні,
З нею будемо чекати зими.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997396
дата надходження 30.10.2023
дата закладки 30.10.2023
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо "потім" може не настати.
Ліна Костенко.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]
Життя, як потяг, мчить вперед,
Деінде зробить все ж зупинку.
Воно у нас не зАвжди мед,
Не знаєм, буде де кінцівка.
Ми сидимо усі в вагонах,
Тримаєм видану путівку.
Так зручно й тепло у салонах,
Життя продовжує мандрівку.
За рогом потяг зупинився,
Виходять ті, кому пора.
Та раптом настрій всіх змінився,
Зупинка скоро чергова.
Не заспокоїть стук коліс,
Та все частіше б"ється серце.
Чомусь притих тепер тут сміх...
В вагоні тихо лине скерцо.
Згадаєш все за ці години,
Гріхи відмолювать не слід.
Та так болить щось всередині,
Про це теж дума й мій сусід.
Ось потяг їде вже поволі,
Збавляє швидкість на шляху.
Душа зітхає мимоволі,
Бо вже позбавилась страху...
Ну ось і все... Таке життя...
-----------------------------------
Нехай поїзд - життя, кожного з нас,
везе як можна довго - довго!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997260
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 29.10.2023
О вітре, вітре вітругане,
Навіщо серденько їй раниш,
Чи ти вважаєш гарний вчинок,
Вже ж йде, вона на відпочинок.
В протистоянні кожній зливі,
Адже удвох були щасливі,
Згадай зізнався у любові,
Розмови тихі, вечорові....
Зелені очі мавки диво,
Їх позабути неможливо,
Й руденькі коси у багрянці,
Втішалась осінь вишиванці.
В червоній сукні, в позолоті,
Яким без неї, станеш потім?
Як завжди бушеш у скорботі?
Бо враз красу, ти не забудеш,
Тож одиноким знову будеш,
З дощем поплач, мо» легше стане,
Уймись вітрисько, вітругане.
28.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997186
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPrWwcUyaNs[/youtube]
Куплю конверт, приклею марку,
І напишу тобі листа.
Та підібрать слова так важко,
Моя ідея не проста.
Я розкажу тобі про осінь,
Що скоро прийде листопад...
Тебе я згадую ще й досі...
( і знов слова ці невпопад).
Що час біжить кудись нестримно,
Та в круговерті метушні..
(Мої думки тут знову збились),
Осінні дні мої сумні.
Я все чекаю змін в природі,
Назад усе не повернуть.
В листі все ж є така нагода:
Мене в минуле проведуть.
Тепер пишу про головне:
Тебе ще й досі я кохаю.
Чи ти забув уже мене?
Цього ніколи я не взнаю...
Зима сліди всі замітає,
Та час від часу згадую тебе.
Тримає пам"ять та не знає,
Що час сильніший - все зітре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997202
дата надходження 28.10.2023
дата закладки 28.10.2023
Життю ще б мені довіряти,
Та щастячка ловити потік,
І радість у всьому плекати,
Й фантазії здійснити політ.
Чому ж коли понадієшся,
Ось момент надійшов найкращий,
Впадеш, і знову дивуєшся,
Бо наступний урок невчасний.
Тож, мабуть, сидіти б вже тихо,
Сіреньке незриме мишеня,
Неспішно слухняненько жити,
Та згодом же прийде каяття.
А голос внутрішній шепоче,
Колись закінчиться ця мряка,
Повір в себе, той переможе,
В кого є крила, мов у птаха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997102
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 27.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xteD5I39ThU[/youtube]
Стоять у вазі квіти пізні,
Духмяні пахощі п"янять.
Давно вже осінь, та й понині,
Красу не хочуть ще втрачать.
Пучок калини серед квітів,
Затьмарив їхню всю красу.
Хотіла, може, їх зігріти,
Бо тепла осінь дочасу.
Її тепло таке чарівне,
Іх зігріва з усіх боків.
Вони віддячать їй, напевно...
Чомусь все ж сумнів зачепив.
Її між листям заховали,
Ледь- ледь побачиш серед них.
Бо добре всі вони це знали:
Що значно краща серед них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997049
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 27.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lY1ZHss1eO8
[/youtube]
Упав листок мені на руку,
Хотів погрітись в такі дні,
Чи пожалітись про розлуку,
Вже не побачить він рідні.
Листок - частинка це природи,
Чи має серце, душу теж,
Та чи сумує в час негоди,
І сльози ллє, як ми, безмеж?
Дивлюсь - скотилася краплинка,
Забилось серце від жалю.
Невже не крапля, а сльозинка,
Себе на здогадках ловлю.
Ніхто про це не може знати,
Відчую серцем я своїм.
На жаль, не зможу врятувати,
Лиш заберу його в свій дім.
І в дні зимової негоди,
Згадаю осінь золоту.
І цей листок - тут при нагоді,
Удвох здолаєм самоту..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996810
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 23.10.2023
Ще, ніби, вчора я купалась в літі,
Цвіли довкола маки на полях.
Сьогодні смутком квіти оповиті,
Хоч у барвистій сукні вся земля.
Знов осінь плаче холодно і гірко.
В сумній вервечці хмар тужливих плин.
Синиця змокла, заглядає в шибку,
А тільки вчора мамин цвів жасмин.
Ця осінь інша, зовсім стала інша.
Зажура й радість в ній переплелись.
А краплі пишуть в завіконні вірша,
Й ховає літо мокрий падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996271
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 18.10.2023
Десь там далеко… думки залишила,
Бач прикрасились у різні кольори,
В собі тримать, було просто не сила,
Хай заберуть неповторні вечори.
Гори вберуть розчарування й смуток,
Весь біль душевний, сховають печери,
Я ж так давно, хтіла зібрати в жмуток,
Щоб врешті- решт не ввижались химери,
Жага діждатись зоряної ночі.
Надія є… в неокраїй далині,
Віднайти спокій в блакитних висотах,
Хоч колір й топиться в темній глибині,
Не розчаруюся, в мріяних злетах.
Сонячний шлях… враз поведе до віри,
Що, як проснуся, зрадію світанку?
А що життя? Завжди щоденний вирій,
Й думки сумні гноблять безперестанку,
Та зберу сил, у себе знов повірю.
27.09.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996252
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 18.10.2023
Повний Місяць вбрався в золоте
На побачення до Осені він іде.
Краля мило посміхається йому
Нарядилась в золотисте... Та чому?
Вітер хмару дощову пригнав,
Поки Місяць парасольку взяв,
А Вітрисько начепив наряд
Та й собі до Осені ... Наугад
Прилетів до кралі - неспроста
Приголубив, цілував її вуста,
Показав, бач, силу на землі :
Хитрість, вдача в нього - чималі.
Місяць довго ще очікував ту мить
Поки дощик перестане моросить.
Вітер ніжно Осінь пригортав,
Місяць парасольку все шукав...
* * *
Хитра вдача і в людей бува
Та в душі таких - трин-трава*...
"Хитрий завжди лазівку знайде"
Щастя з твоїх рук украде.
Й живчики* існують - про це знай,
Думають: - Все можна...
Пам'ятай :
Якщо трапилось таке, - не барись,
Перейшли дорогу - то борись!
* Трин-трава - тут у значенні: мені всеодно, все байдуже.
* Живчик - тут рухливий чоловік легковажної вдачі.
Використала народне прислів'я:
"Хитрий завжди лазівку знайде".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996349
дата надходження 17.10.2023
дата закладки 17.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L5Za1r7YzMw[/youtube]
Сонце сіло, вечір догоряє,
Зорі заіскрилися в імлі.
Я в садочку милого чекаю,
Вчора він освідчився мені.
Приспів:
А кохання, а кохання
Серце полонило.
Наші мрії й сподівання
Всі здійснились, милий.
Відтепер в життєву стежку
Разом ми підемо,
Вишитий рушник в мережках
З собою візьмемо.
Вбралась у фату весільну вишня
І бузок до неї нахиливсь.
Я коханого стрічати вийшла –
Місяць йому стежку освітив.
Приспів.
Чуєш, милий, соловей щебече,
Спів його розноситься за край –
То він засміється, то заплаче..
Тож співай, мій соловей, співай..
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996038
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 15.10.2023
У духовній єдності сила народу,
А ти, брате крокуй до благої мети.
Таких багато, що каламутять воду
І вони спалюють до єдності мости.
Вони про свої коріння забувають,
Й надалі хочуть поклони орді нести.
Українську єдність вони розривають
І створюють людям додаткові хрести.
Це є ниций і недолугий лиходій,
І він спотворює всі Божі закони.
Ніколи не відмовиться від своїх мрій,
Йому милі московитів всі канони.
Клятий Юда пропагує братню любов,
А за спиною гострить меча на тебе.
Та щоденно проливає на Сході кров,
І він дбає лишень про самого себе.
Єднайтеся, браття бо в єдності сила,
І вас ніхто й ніколи не подолає.
Господь наповнить вітром ваші вітрила,
Любіться, любов завжди перемагає.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996126
дата надходження 14.10.2023
дата закладки 15.10.2023
За обрій сонечко заходить
Рожевіє небосхил.
На небі місяць сходить
З мільярдами світил.
Серебрить довкіл, чарує,
Манить в всесвіт до зірок.
Моя душа у світ мандрує.
Від почуття моїх думок.
В безмежнім просторі шугає,
Там холод й темніша синева..
Але відчуваю, що незнана сила
Душу ніжно огріва.
Життя земне лиш забава,
Під Сонцем, Місяця, зірок.
Чи цю суть людина розпізнала,
Коли сягнула в космос крок.
Жовтень 2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995392
дата надходження 04.10.2023
дата закладки 05.10.2023
Розчинилась у обрійній стумі
Повечір’я легка рожевінь,
Тож несуся в тужливій задумі
У обійми полям вдалечінь.
Хмаровиння розбуцає місяць,
Осрібливши зіпрілу стерню,
Щоб узрів я, дрібний віршописець,
Вічність неба, якою так сню.
До зірок доторкнутись на мить би,
Підлетівши увись кажаном,
Й споглядати міста і селитьби
Унизу в дивній тиші кругом...
Остогидла буденність понура,
Що разючіша битого скла –
Як у серце вселилась зажура,
Отже, спершу там радість була.
До дрімоти топтатиму мерву
Під безкраїм сукном висоти,
Щоб, узявши від всього перерву,
Зірку щастя на ньому знайти.
[i]24.ІХ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994687
дата надходження 25.09.2023
дата закладки 25.09.2023
Вірні друзі поряд крокують,
Вони завжди підставлять плече.
Свою усмішку подарують
І відчують, що в тебе пече.
Вони поряд в часі тривоги,
Не вимушено рядом ідуть.
І не кинуть на пів дороги,
Свою любов тобі віддадуть.
Коли ти щасливий - радіють,
А у журбі зігріють теплом.
Любити щиро вони вміють,
Із ними під надійним крилом.
А щира дружба, це дар неба,
І це божественна благодать.
В якій виникає потреба,
Вона готова життя віддать.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994287
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 22.09.2023
Осінній подих відчувався на світанку.
Могла б бекаса, а чи звіра вполювать,
Згадала все ж для здобичі стару приманку,
Замаскувала засідку, немов альтанку,
Війна ж гнітила, ніби тисячі лещат.
Терплячість, витривалість, звісно, стресостійкість
В нагоді, як працює жінка за нулем,
Хоча буває перепон жахливих стільки,
Триматися потрібно завжди мужньо й стійко,
Не буде в снайперки тоді важких проблем.
Розрахувала траєкторію польоту.
Не для пташини куля - у важливу ціль.
Урівноважена, з гвинтівкою робота -
І мертвий вже ворожий командир піхоти,
Втікає інша нечисть врізнобіч звідтіль.
Нарешті, дівчині іти на рідну базу.
Чекатиме вона новий складний похід.
" Люблю життя", - повторювала тихо фразу, -
Війни вже почалася наступальна фаза,
Щоб нечисті не залиши́вся навіть слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 16.09.2023
Задумливо собі в кафе сиділа,
Любила дуже з корицею каву,
Й собаку за вікном оту жаліла,
Дворнягу сіру на лапу кульгаву.
Подобався капелюх їй крислатий,
В біленький горошок сукня червона,
Ніколи не переймалась роками,
Завжди на очах була в Купідона.
Зрозуміти б, що незвичного в жінці,
Чому така надихає поетів,
Особливе, що в її поведінці?
Вона жіночна ... невже не угледів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993866
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 16.09.2023
Дякую п. Liza Bird
за натхнення і картину.
***
Поглянь й скажи,чи я не пані?
Чи не згораєш у бажанні?
Присісти поруч, тут, пліч - о- пліч,
І зазирнути, так у очі,
В надії. Блиск сонячний, ніжний,
В нім сила - кохання безгрішне.
Відчуймо, як життя пульсує,
І шляпка, мені так пасує,
Модняча сукня, мов навмисно,
Ряснить розсипане намисто.
Скажи мені, чи я не пані?
Може жадаєш на світанні?
Зустріть ранок, струсити роси,
Й заплести в захваті коси,
Тож йдеш зі мною, чи ти проти?
15.09.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993979
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
Молилась тихо, дівчина у садку,
Не жди мій милий, пам’ятай не впаду,
У ніч цнотливу, чому з нею пішов,
Від зради біль, по судинах кипить кров.
Ти говорив, мої очі сапфіри,
Але до тебе, немає довіри,
Та літня нічка в парчовій спідниці,
В сльозах пекучих збуджені зіниці.
Як місяць кинув, зорі в темну нічку,
Не знать й навіщо в косу вплітав стрічку,
Й порівнював із сонечком яскравим,
Скажи, за що зі мною, був лукавим?
Йду у туман, вздовж широкої річки,
Ні, не втоплюся, не запалиш свічки,
Заради майбуття стану смілива,
Повірю, впевнена - буду щаслива!
Червоні маки, схилялись донизу,
Вони ж, як свідки, відчувають кризу,
Адже, при них у вірності, ти клявся,
В обіймах шепотів, що закохався.
У річці смуток не варто втопити,
Розвіє вітер. Я навчуся жити,
Із серця радо, відпущу на волю,
Бо вірю в Бога, дасть щасливу долю.
30 08.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993357
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 08.09.2023
Прокинувшись уранці, я відчула
Якесь незвичне світло від вікна.
А глянула надвір – там справжнє чудо, –
Укрився білим пухом виднокрай.
Земля тонким встелилась шаром снігу,
Гілки дерев, що дивляться в вікно,
Також припорошились пухом ніжним, –
Між небом і землею хоровод!
Неспішно пурхають легкі сніжинки,
Вони лягти на землю не спішать
І, тихий щоб знайти собі спочинок,
Десь на дерева, чи на дах сідать.
Сніжинки наче тішились польотом,
Кружляючи у білому танку,
Перелітаючи від стін високих
Чи до дерев, чи до кущів в садку.
Красотами зими милуюсь, рада,
Коли здіймає вітер сніг легкий,
Утворюючи вихорів каскади,
Сніжинок білих сяючі танки.
Танцюють з вітром весело сніжинки,
Кружляючи, лягають відпочить
На незамерзлу землю, на стежинки,
На спини й плечі людям, на шапки…
21.11. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993359
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 08.09.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7RFL64tBaf8
[/youtube]
Повільно осінь іде далі,
Щоб свій характер показать.
Надворі вже похолодало,
Не буде більше догождать.
Війне холодним вітерцем,
Укриє землю свіжим листям,
То розридається дощем,
Без цього їй не обійтися.
Вночі постукає в вікно,
Неначе хоче налякати.
Та все ж цікаво їй одно:
Чи будуть люди нарікати?
А люди сплять в щасливім сні,
Бо спиться краще їм в негоду.
Уже не теплі тепер дні,
Кидає осінь прохолоду.
Награлась осінь, треба спать!
Лиш кине фарби жовті в листя.
Так очі хочуть подрімать,
Протре їх; знову чомусь злиться.
Ось непочатий край роботи:
Туман прогнати до ставків.
Такі у неї ось турботи...
Таке бува в одинаків...
------------------------------------
Музика Сергія Грищука - українського композитора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993331
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 08.09.2023
[youtube]https://youtu.be/bLm1-Tocn8w?si=w2Zoh20rPG4axzVr[/youtube]
Погожий ранок, хоч осінній,
Проміння сонце ллє в вікно.
А небо чисте синє-синє,
Немов шовкове полотно.
Цвітуть осінні пізні квіти,
Що їм із того, що вже осінь.
Їм головне - що сонце світить,
Хоч знають, що це не назовсім.
Що далі буде - все одно,
Пожадно п"ють ранкові роси.
(Осіннім ранком це дано),
Весна в серцях у них ще й досі.
Не може осінь без роботи,
Тче павутиння для дерев.
І тій берізці, що навпроти,
Щоб клен красу оцю уздрів*.
Он зашарілася калина,
Червоним полум"ям згора.
Вона чекає з нетерпінням,
Коли це вітер завіта.
Цвіте кохання, хоч вже осінь,
Хіба вона для них завада?
Лиш сивину десь кине в коси,
А так коханню цьому рада.
Чому ж вона така самотня,
Любов не взнала за віки?
Невже, вона самодостатня?
Не може бути! Це - плітки...
-------------------------------
*Уздрів - побачив.
Музика Сергія Грищука - український композитор.
Гарного всім дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993262
дата надходження 07.09.2023
дата закладки 07.09.2023
Розпустила кукурудза
Коси - от чудна!
В небі хмара, як медуза,
Плаває одна.
Щупальцями ловить хвилі,
Навздогін вітрам,
Перебрала серцю милі -
Вірна небесам.
Тріскає колосся жита -
Сіється зерно -
Серпень накладає мита,
Виноград вином
Плавно скрапує із грони -
Внадились пташки.
Де-не-де жовтіють крони,
Гупають грушки. 6.08.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992719
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 02.09.2023
ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ ЖИТТЄВИХ КОЛОСКІВ
(Молодшому синочкові з нагоди Дня народження)
Роки несуться птицями у далі,
Збігає час, злітає десь у вись,
Лишає із роками він скрижа́лі,
А сам несеться, мчиться він кудись.
Вже двадцять п’ять, а наче бу́ло вчора,
Вже чверть століття в скриню син зібрав,
Їх вишивала доля неозора,
Всевишній кожен з них подарував.
Не віриться, що син такий дорослий,
Ще наче вчора виріс з пелюшо́к,
Життя плете роки́ його в колосся,
Перед очима перший його крок.
Перед очима всі його стежини
Від пуп’янка до красеня, ким став…
Сьогодні двадцять п’яті уроди́ни,
Вже двадцять п’ять томів життя зібрав.
Дорослим став, але такий ще юний,
І пізнає щораз життя на смак,
Дзвенять красиво всі життєві стру́ни,
І ллється пісня із душі відтак.
Роки́, мов перли, у життєвій скрині,
Нехай Госпо́дь насипле їх до ста,
Ось двадцять п’ять синочкові є нині
І ця пора у нього золота́.
Вже двадцять п’ять дерев в саду́ зростає,
І двадцять п’ять налитих колосків,
Та й кожне з зерен рясно проростає,
Злетіло ввись вже двадцять п’ять птахі́в.
А я щодня молю́ за нього Бога
І доленьку вимолюю йому,
Хай килимом встеляється доро́га,
За це в молитві руки я здійму́.
Дорослий син, повірити не можу,
Гортаю пам’ять, наче той альбом,
Вимолюю для нього ласку Божу,
Що стала би цілющим джерелом.
Сторінку кожну в пам’яті гортаю,
І кожна з них миттєво ожива,
Аналізую і себе питаю
Чому́ так швидко кожен рік сплива.
Минув той час, коли блукав в дитинстві,
Був підлітком, а далі бу́ла юнь,
Щаслива я у сво́їм материнстві,
І двадцять п’ять почулося відлунь.
То ж добру долю хай Госпо́дь дарує,
І під Покров Пречиста хай візьме́,
Життя синочку доленька гаптує,
На крилах щастя хай його здійме́.
І я щаслива буду з ним від то́го,
В життя свідоме він уже вступив,
Молю́ за нього Господа святого,
На щастя щоб його благословив.
01.09.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992801
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 01.09.2023
Перлами ясни́ми виграє трава,
Небо сяє, наче зоряний сапфір,
Я світанками вимірюю життя,
П’ю красу нового дня до перших зір.
А блакить щодня сіяє в вишині,
Самоцвітами виблискує роса,
Аж співає серце й пишуться вірші, –
Це душі джерельна тиха течія.
Листям сад старий задумливо шумить,
В тиші чути чарівні його думки,
Тихий ангел в мене за плечем сидить,
Радить мрії формувати у рядки.
Зранку ро́си – сонце цілий день пече,
Котить по блакиті золотистий диск,
І на денці серця осідає щем…
Тихий ангел каже: «долі посміхнись».
Я повинна бути сильною щодня…
Боже, за скупу сльозу мене прости!
Ангеле мій добрий, нас не покидай,
Стежкою до щастя й миру проведи!
02.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991996
дата надходження 23.08.2023
дата закладки 23.08.2023
Прокинься вранці, посміхнися світу,
Він так прекрасний, як сама зоря,
Скажи спасибі, чарівному літу,
Що в срібних росах грається земля
Вклонись низенько, матінці-природі,
Яка плекає , ніби як дитя
Та можеш жити в справжній насолоді
Усе своє написане життя
Всміхнися квіту, зелені, листочкам,
Вони з тобою линуть в майбуття,
Тим чорнобривцям, що зросли в рядочках
Та нам дарують справжні відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991628
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 19.08.2023
Ти чуєш, як шепочуться тополі
Й за вітром линуть їх шуми легкі?
Увись здіймаються зелені крони,
Високі, гостроверхі та стрункі.
Найпершими вітаються із сонцем, –
Блакить співуча прикликає їх,
А темної погідливої ночі
Шепочуть між собою без вітрів.
Шумлять, гойдаються і листям грають, –
Щось жалісливе чути серед віт, –
Щоб вислухав хтось оповідь, благають,
І зрозумів, і розповів усім.
Ось вечоріє й сонечко сідає,
Його в обійми предковічний ліс
Із зарум’янених небес приймає,
Яскравий промінь падає навскіс.
Спинило сонце погляд свій останній
На кронах гостроверхих тополин,
І вітерець, прощаючись до рання,
Ще раз торкнув, поколихав верхи.
Промчався пустотливо по верхів’ях,
Безладно захиталося гілля
І, начебто сердито, зашуміло,
А вітер вже понісся звідтіля.
Все задрімало, поночі і тихо,
Зірниця згасла, темна вже блакить,
Лише тополі шепчуть щось журливо,
І поглядають небеса на них.
З-за обрію вже й місяць випливає
Ясний, приємний, – усміхнулось все,
І блиснула ріка, і просіяла,
Що у долині поміж трав пливе.
Тополі, як черниці в темних ризах,
Шепочуть тихо і стоять сумні.
Все зосередилось, щоб слухать дивні
Казки тополь у шелесті нічнім.
Кивнули віттям перший раз тополі, –
Півсон тихенький світ весь полонив,
Хитнулись вдруге – зникло все поволі,
І місяць хмаркою свій вид прикрив…
Стоять тополі і шумлять тихенько,
Воркує з ними річка в унісон,
Неначе плаче – не пускає берег,
Щоб пригорнутись до сумних тополь…
13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991500
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 19.08.2023
На пагорбі росте могутній дуб,
Кремезний стовбур, а гілки розлогі
Й міцні, що крону втримують густу…
Це найгарніший дуб в усій діброві.
Дуб – дивовижне дерево дібров,
А виріс він із жолудя малого,
Щасливого, й завади поборов,
(бо прорости не кожен може жолудь).
Проріс, росточком пнеться аж до хмар,
І листя гілочки тоненькі вкрили,
Та дивовижно: як такий тягар
Тримають кволі гілочки безсилі?
Дуб – сонцелюбне дерево дібров,
Його широке величезне листя
Й густе, та дозволяє все одно
Пройти крізь нього світлу аж до низу.
Просвічує проміння до землі,
Хоч крону густо листя укриває.
Рослинок безліч там росте малих,
Коріння дуба дружить із грибами.
Як гусінь на дерева нападе,
То виживе лиш дуб і не загине, –
Вже того ж літа крона в ріст іде
І укривається розкішним листям.
Дуб не загине навіть і тоді,
Коли його зрубають лісоруби.
Пройде час – і листочки молоді
До сонця з сонної проб’ються бруньки.
Бруньки десятиліття, чи й віки
У сні чекають слушної години,
З них знову проростають гілочки,
А найсильніша – стовбуром рослини.
Шанується в народів світу дуб,
Як символ мудрості і довголіття.
Людські він бачив радощі й біду,
Бо цей могутній дуб прожив століття.
На пагорбі росте могутній дуб,
Кремезний стовбур, сильний і гілчастий,
Могутню силу в ньому я знайду,
Що здатна дарувати людям щастя…
21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991579
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 18.08.2023
Як тільки сходить сніг весною,
Пробуджуються до життя
Дерева з білою корою,
Які ростуть у цих місцях.
Вони – прикраса наших парків,
Узлісь, полів, і вулиць сіл.
Стрункі, гнучкі і дуже гарні
Ростуть берези майже скрізь.
Весна ще не запанувала,
А під корою вже біжать
Цілющі соки ароматні,
Щоб крону ними напувать.
Це гарне дерево проснулось
До зустрічі тепла весни, –
Бруньки малесенькі набухли,
Розкрилися в клейкі листки.
Обожнюю берези запах
Опісля запахів зими,
Адже це справжні аромати
Пробудження життя весни.
Спочатку ці листки маленькі
І схожі трохи на серця
Стають все більші й в зелененьке
Вдягають білі деревця.
Стоять дерева білокорі
В зелених шатах запашних,
Весняні вішають оздоби, –
Сережки на гілках тонких.
Береза біла – найгарніша,
Як юна дівчина – тонка,
Одягнена в сліпучо-біле
Вбрання, лиш зрідка в чорний крап.
А зверху макінтош зелений,
Сережки на гіллі висять.
Берізки, крім краси своєї,
Живильний точать аромат.
Я насолоджуюсь красою,
Берізку білу бережу,
Щороку радуюсь весною,
Як бачу постать цю струнку.
Красуня у сережках довгих
Дарує свіжий аромат,
Живильного дає напою,
Зміцнити щоб здоров’я нам.
25.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991580
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 18.08.2023
...
ЦІ яблука пахнуть рум’янком,
Ще — медом й серпневими квітами,
І літнім росистим серпанком,
І спокоєм, сплячим між вітами.
Планети земних ароматів
На осях під гіллям гірляндами.
Прислухайтесь: дзвонять зернята
До тих, хто сидить під верандою.
То плід шпаченята кумедно
Даремно розхитують дзьобами.
А яблуня…жде архімеда
Й скрипить раз за разом суглобами.
Дарма, що тяжіє додолу,
Дарма, що зігнули вже старощі.
Трава назбирала в подолок
Гостинців повненько— їй радощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991294
дата надходження 14.08.2023
дата закладки 17.08.2023
Соняхи в квіті й сонце сіяє.
Стежка протоптана, - йду...
Ромашка, схиливши голівку буяє,
Шепче : - Влюбилась собі на біду...
- В кОго закохане миле серденько?
На сонечко схожа врода твоя :
Кофта жовтава, спідничка біленька -
Ніжна й привітна, Ромашко моя.
Сяєш від щастя і серце радіє,
Обранець твій хто? Підкажи...
Лагідний Вітер, що полем гуляє,
Чи Місяць у небі? Мені ти скажи?
Мить і рум'янцем наповнились щічки
Стиха промовила : - Ні-і-і...
Вдаль подивились засмучені очки :
- Сонях затьмарив душу мені...
Врода і щедрість - все в нім пригоже:
Сонце-сорочка, в манишці ясній.
Сниться ночами, спати не можу,
З ним лише в парі буваю у сні.
Статний, а я - непримітно низенька
Красенем в полі милуються всі.
Не може моє вгамуватись серденько,
Очі мої в тій ранковій росі...
Сонях й Ромашка - краса безперечно!
Божі створіння, щедрОти земні.
Тут щось зворотнє сказать - недоречно -
Вічні наречені на рідній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990833
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 10.08.2023
Ну що ж, Італіє, бувай,
Тебе я не забуду!..
У теплих згадках ти нехай
Зі мною будеш всюди.
Хай тішить серце повів твій
В морози, млу чи зливи
І хвиль нескорених прибій
В душі бринить щасливо.
Нехай країв твоїх лазур
Мої заповнить мрії,
Аби ні острахи, ні жур
Не лізли в них, мов змії.
Розлукам віри я не йму,
Бо певен безстроково:
Ми розстаємся лиш тому,
Щоб стрінутися знову.
[i]30.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990427
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 03.08.2023
[i][b][color="#ff0000"][/color][/b][/i]Самотній явір при долині,
зеленим листям шелестів.
Признання молодій калині,
в коханні тихо шепотів.
Цвіла калина білим цвітом,
немов у шлюбному вбранні,
напоєна, мов трунком, літом,
вітри голубила тривні…
Летіла сизая голубка,
на явір сіла відпочить,
відчула яворові смутки,
згадала... як воно щемить...
Протуркотіла ніжно пташка:
Могутній явір, не журись,
Любов взаємна – то як казка,
котру хтось вигадав колись.
То ж, не шукай утіхи в комусь,
бо щастя лиш в твоїй Душі…
Відчуй Любов, мов невагомість,
цілющим почуттям в собі…
01.08.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990234
дата надходження 01.08.2023
дата закладки 02.08.2023
Ти з козацького мудрого роду,
Твій початок - це Київська Русь.
Понад тисячі років народу.
Україно, тобою горджусь.
Кров тече патріотів у жилах.
Не погасне незламності дух.
З діда-прадіда в кожного сила,
Не страшна нам ворожість задух.
Визнання світової спільноти
Окриляє нашу Державність.
Єдність нам допоможе збороти
Агресивність і безпідставність.
Московитські поляжуть нездари.
Сенсу в їхній немає брехні.
Не одержать землі ні гектара,
Переможе Вкраїна в борні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989912
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 29.07.2023
Посміхаюсь, посміхаюсь,
Дні ще теплі на дворі,
Люди бродять ще живі.
Вже по груди в коноплі.
Пишуть віршики поети,
В небі літаки й ракети,
Все так звично,
Й ті сирени багатьом уже до фені.
Скільки літа ще лишилось,
Все давно тут вже здійснилось,
Скоро будем жатву жати,
Урожай смертей збирати.
Що ідем ми не туди,
Це ніхто вже вам не скаже,
Він за вас в цей гроб не ляже.
Наркотичне лиш затишшя,
Ще спимо, все мов кіно,
Ми ж білет тоді купили,
Ми, не нам за це платили,
Нас до ниточки ж розділи,
Це концлагер, ви безсилі,
Нам слова такі внушили,
Ми барани на мості,
Всі вперед,
Стадо баранів, ми є мясо для цих кланів.
А вони стрижуть й стрижуть,
Ти проснись й побачиш жуть,
Тебе ж жруть вони, ще жруть.
Краще їх ти ще послухай,
Вянуть, вянуть уже й вуха,
Що робити? Посміхатись,
Є можливість - рятуватись.
Хто не виїде, хто ж винний,
Хтось борги з вернуть повинний,
Обікрав нас молодець,
В Хлів закрив він нас - овець.
Назви віршів за сьодні - Кавуни, Сонячні зайчики, Обійми.
Навіть курити мені не потрібно, на ха- ха пробиває, люди ви де, ми в різних країнах, світах певно та відео вище гляньте з 30 хвилини.
[b]Без паніки, ми на тітаніку[/b]
А що буде, Україно,
А що буде з України.
Поля, поля, лани,
Конопляні лани, лани коноплі.
І пісня в димку,
Сажу, сажу коноплю,
Всіх, хто не втік - тих посадили,
Хто не сидить, той вже в могилі.
Курю і пісня ця в димку:
Конопля ти моя конопля,
На крові юнаків ти зросла,
На ляшках найкращих жінок,
Крутять , вдихають цей табачок,
Конопля ти моя конопля,
Засіяна вся ця земля,
Україна - сплошна конопля,
Нарбкобаронів притон, героїв вічний прокльон.
Небесний Єрусалим,
Під нею та Крим,
Вище тепер ми небес, курнув і зразу й воскрес.
Прямо колонізація американського континетну, корінне населення в резеравації та на плантації. Знайшли призначення для навродливіших жіночок та їхніх діточок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989248
дата надходження 20.07.2023
дата закладки 20.07.2023
Кохання в небі єднає серця,
Дороги ведуть обох до вінця.
Веселка в небі - вхід в небеса,
Сходи єднання двох без кінця.
Веселка в щастя для двох лиш вхід,
Це міст кохання, він без кінця,
Сходи єднання, сходи єднання на небесах.
Подвійний в небі є перехід,
Веселка в щастя для двох це вхід.
Це дійство в небі бачать всі,
Для двох то небо, для двох то небо, для решти - слід.
Веселка в щастя для двох лиш вхід,
Це міст кохання, він без кінця,
Сходи єднання, сходи єднання на небесах.
Сім смужок--- в небі ---сім кольорів,
Закоханих----двох----ведуть до зорі.
Веселка в небі----вхід ---в небеса,
Сходи єднання не тільки в небі ці без кінця.
Веселка в щастя для двох лиш вхід,
Це міст кохання, він без кінця,
Сходи єднання, сходи єднання на небесах.
Сім смужок в небі - сім кольорів,
Закоханих серцем ведуть до зір,
Сім смужок в небі - сім кольорів,
Ведуть на небо, обох до зір.
Веселка в щастя для двох лиш вхід,
Це міст кохання, він без кінця,
Сходи єднання, сходи єднання на небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989059
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 19.07.2023
Де схилам гір безперестану
Шепочуть хвилі вод солоних,
Розполонилася Тоскана,
Земля у винницях та гонах.
Там сонце золотом леліє
Гілля маслин та кипарисів,
І пустотливим вітровієм
Розносить пряний пах до висі.
Мигтять у мареві спекотнім
Камінні вежі цитаделей –
Мов сотні літ назад, сьогодні
Вражає їхній взір дебелий.
Кругом у чарі цих просторів
Епох витає відголосся –
О, скільки радощів та горя
Зажити їм же довелося!..
Тепер стежками цього краю
І я, співець життя, простую.
Щасливим зором обіймаю
Усяку стрічну пальму й тую.
Прибув сюди з північних далей,
Де замість юк цвітуть блавати,
Аби цих дивних пасторалей
Красоти вкотре оспівати.
[i]01.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989156
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 19.07.2023
Людина. Який настрій щодня?
Душа холоне, війна… війна…
В полях, спопелилася стерня,
Не пробудила, землю й весна.
Де глянь незорані, сплять поля,
Не проросла й впала зернина,
Як ненароджене немовля,
Не для життя жодна хвилина.
І ніби сонце, ясно світить,
Воно ж, як ненька зігріває,
Та спромоглося все згоріти,
Війна… війна жалю не знає
Людина?А може потвора?
Чом звіром став, вирвався з клітки?
Чи то, вражає непокора,
Життя людей? Дратують статки?
Творець все бачить і все чує,
Не повірить у покаяння,
Його прородство люд віншує,
Покарає за злодіяння.
Людина - господар на землі!
Вона ж Творцем, дана для життя,
Закладене в кожному зерні,
Щоб зазвучало серцебиття,
Й віталося світле майбуття!
14.07.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989153
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 19.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgYRrgQxkUw[/youtube]
Волосся, ніби спілий колос,
Мрійливі очі голубі.
І тихий, ніжний був твій голос,
Таким побачила у сні.
Кудись спішиш ти кожен вечір,
Здаля всміхнешся ти мені.
Привіт! - короткі наші речі,
І швидко зникнеш в далині.
Чомусь тебе все виглядаю,
Проводжу поглядом завжди.
Нащо оце мені, хіба я знаю?
Та крикнуть хочеться: зажди!..
Пройшло уже чимало літ,
Тебе не бачила давно.
Та жду я все твоє " привіт,"
І як тоді, виглядую в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989173
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 19.07.2023
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещи́цю ловить легіт.
Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.
Лисиця літня лізе ласа.
Літають лускокрилі лісом,
Лелеки літні линуть.
Лісівникова лу́бом ліса.
Лабу́з линяє ліньки.
Лебідкою літає літо.
(Лещиця, ліатрис - рослини. Лускокрилі - метелики. Луб - міцний, цупкий . Ліса - огорожа. Лабуз - бур'ян)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989079
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023
Рожевий промінь впав на воду,
Відкрили очі береги.
Пливе ріка - не знає броду -
В ній стільки хисту та снаги!
Долає відстані, пороги.
У мандрах невід'ємна суть?
В чиї світи круті дороги
Ціленаправлено ведуть?
Тече в обіймах часоплину,
Не уповільнює ходи,
Змиває на шляху сліди.
Світають сонні острови,
А ми і досі ще на "Ви"
Малюєм променем картину.
*Моя світлина 15.07.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989058
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LQC6nHt_yNg[/youtube]
Життя, неначе гойдалка в дворі,
То вверх, то вниз, і це все до пори.
Ми не завжди ступаєм обережно,
А іноді занадто легковажно.
Як легко йти по рівному шляху,
Не знаючи ніякого страху.
Здається, що ця молодість безмежна,
Та що казать: красива, дивовижна.
Не дивимось під ноги ми підчас,
Бо знаєм, що років незміряний запас...
Спекотний день тайком украде вечір,
І інші ляжуть вже думки на плечі.
Хода вже повільні́ша, не така.
Надія на покращення слабка.
Не раз уже про зиму ми згадаєм,
Хоч ці думки від себе все ж ховаєм...
Колись відкриєм вранці ми вікно.
А на землі вже біле полотно.
Це випав перший білий - білий сніг,
Зима залишила на скронях білий слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989078
дата надходження 18.07.2023
дата закладки 18.07.2023
Знялись над морем сірі скелі,
Підошви їхні лижуть хвилі –
Шумують пінячись, веселі.
До пруга – лиш блакиті милі...
Цвітуть на сонячних укосах
Герані, каперси й агави.
Ім'я цим землям – Монтероссо,
Тут все квітчасте і ласкаве.
Усіх приїжджих та захожих
Стрічає приязно комуна:
Пашать рабатки в чудо-рожах,
На пляж осяйний зве лагуна.
Дзвенить луною спів пташиний
У барвах неба соковитих...
Гляджу на все зі стромовини –
Ну як цей край не полюбити?
[i]08.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988803
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 15.07.2023
Закохана живу я в тиху осінь,
Що плаче часто тихими дощами.
У вірші мені проситься і досі
І стелить килим з листя коло брами.
А ще жоржини в'яже у букети,
Сміється поміж синім виноградом,
Складає про любов мені сонети,
В яких шукаю для душі відраду.
Півліта і зустрінемось над ранок
У пахощах сумної хризантеми,
Де сни мої лягатимуть туманом,
Й писатиметься про любов поема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988584
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Коли обоє ми на морі
Пірнаємо у хвилі мрій -
За обрієм іскряться зорі,
Хлюпоче сонячний прибій.
Із бризок народивсь Чар-острів,
У лоні океанських вод,
Охоче запросив у гості -
Дарує шлейфи насолод.
Коли мене ведеш за руку,
У царство рифів неземне -
Крізь задоволення і муку
Світ відкриває потайне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988593
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 13.07.2023
Милий краю , моя Україно!,
Зранена пташко моя...
Припадаю до тебе уклінно,-
Найдорожча у світі земля.
Заквітчана садами і полями ,
У росах із дзвінкого кришталю,
Солов"їними наповнена піснями
І дзвінким кУ-кУ в запашнім гаю.
Яка красива ти, і щедра , і родюча!,
Та ллється кровця на твоїх полях...
І крають душу нам Херсон і Буча,
Кров"ю омитий наш до Волі шлях.
Орда рашистська , вороги прокляті,
Нашу волю розпинають на хресті.
Та ми не скоримось ! Ми стоїмо завзято
За мир і щастя в нашому житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988559
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 12.07.2023
Шуміть мені, вечірні хвилі,
Розносьте повів свій, лілеї!..
Немов мартини сизокрилі,
Злетілись знов думки про неї.
Сиджу на березі піщанім,
Довкола пальми хилять віти.
Вона десь, певно, в цім смерканні
Гуляє, сповнена привіту.
Бринить з причалу крекіт сули,
Ясніє місяць срібнобокий.
Їй теж струмить це сяйво чуле,
Лише під, може, крик сороки...
Про пал своїх чуттів рядками
Укотре щиро їй суремлю –
Нехай і сотні верст між нами,
Усе ж ми спільно топчем землю.
Нараз стрічаєм надвечір’я,
Що наче писані пастеллю:
Поблиз води у колі гір я,
Вона ж – в краю дубів та хмелю.
Там сонно лине шум розмаю
І ніжний припах ллють вербени...
Про щось вона в цю мить гадає,
Та знаю точно: не про мене.
[i]06.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988454
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 11.07.2023
Подивлюся на тебе,
Ти красива й струнка.
Наче зірка на небі,
Дивовижна весна.
В тебе очі ласкаві,
А у них неба синь.
Де немає печалі,
Спокій там й море див.
А волосся на плечі,
Наче хвиля морська.
Мов ті крила лелечі,
Що несуть в небеса.
Твоє личко рум'яне,
Де усмішка сія.
Незрівнянна й кохана,
Ти лебідка моя.
Щоб між нами не сталось,
Буду завжди любить.
Через роки і далі,
Збережу я цю мить.
Хай здійсняться всі мрії,
Що живуть у душі.
І на крилах надії,
Обминуть дні сумні.
Подивлюся на тебе,
Враз радіє душа.
Більш нічого не треба,
Щастя є і краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988342
дата надходження 10.07.2023
дата закладки 10.07.2023
Я любив тебе мила без меж
Та спивав п'янкий нектар із вуст.
А ти казала, що любиш теж,
Я обіймав твій розкішний бюст...
А ти так прагнула любові,
Розтривожила серце моє.
Палали почуття у слові,
Відчули кохання вогняне.
Я ловив романтичні ночі
І смакував любові нектар.
Пізнавав почуття дівочі
І я п'янів від любовних чар...
Наші мрії вітер колисав,
Небо зірниці розкидало.
Я тебе все більше пізнавав,
А за вікном уже світало...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988254
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 10.07.2023
Ти моє небо синьооке,
Квіточка краю неземного.
Мило співаєш караоке
І ти зачаруєш любого.
А твоя краса полонить серце,
І вуста солодкі та медові.
Тамуєш спрагу наче озерце,
Мене закликаєш до любові.
Ти моє серце звеселила,
З'єднала жагучі почуття.
Наповнюєш мої вітрила
І даруєш палкі відчуття.
А нас заполонив літній вечір -
Чарівні квіти такі духмяні.
Обіймаю твої ніжні плечі,
Цілую вуста такі бажані.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987898
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 07.07.2023
Т-роянда - королева літа.
Р-адіє погляд від її принад.
О-бійми ніжні навіть вітру -
Я-кий легкий із нею променад!
Н-айкраща, чарівна, тендітна
Д-арована природою краса.
А-журність сонячна крізь віття,
-
К-азкова в пелюстках блищить роса.
О-здоба розкішшю зоріє -
Р-анковий світлий бавиться прихід,
О-крилений теж має мрію,
Л-еліє королеву Божий світ.
Е-дем трояндовий квітує,
В-ітання шле погожим літнім дням,
А колючки їй так пасують,
Л-иш обережним завжди будь, однак.
І не зривай красу цю всує.
Т-роянда ощасливить багатьох,
А пісню соловей їй подарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987851
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 07.07.2023
1.Вже літній вечір бродить за вікном
Усе навкруг завмерло в сонній тиші
Запах жасмину сіється кругом
І свіжість вітерець легкий колише.
На крилах дум летять мої слова
В небесний простір сяючого раю,
Де зорі нам малюють кружева,
Якими я до тебе долітаю.
А ти мене з розлуки поверни
Почуй мій голос у своєму серці
В биття його впірни , неначе в сни,
Та ім’я прошепчи у пересерді.
Та так, щоб розцвіла уся земля.
І заблистіла річка промінцями
Розлилась ніжна пісня солов’я --
Поклич мене душевними словами.
2. Акорди наших душ з’єднає даль
й протягнемо назустріч свої руки.
І літній день заграє, мов скрипаль,
З’єднавши в одну музу наші звуки.
Мелодію сердець почує світ
Вир почуттів розбудить сплеск любові.
Сонечко мрій обійме щастя цвіт
І радість розцвіте у кожнім слові.
Лише мене з розлуки поверни
І музика душі повік не згасне
В її акорди упірну, як в сни,
І вернеться до нас усе прекрасне.
І розцвіте по-новому земля.
Заграє позолота промінцями
І в музиці почується здаля --
Твій оклик знов душевними думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988055
дата надходження 06.07.2023
дата закладки 07.07.2023
Т-роянда - королева літа.
Р-адіє погляд від її принад.
О-бійми ніжні навіть вітру -
Я-кий легкий із нею променад!
Н-айкраща, чарівна, тендітна
Д-арована природою краса.
А-журність сонячна крізь віття,
-
К-азкова в пелюстках блищить роса.
О-здоба розкішшю зоріє -
Р-анковий світлий бавиться прихід,
О-крилений теж має мрію,
Л-еліє королеву Божий світ.
Е-дем трояндовий квітує,
В-ітання шле погожим літнім дням,
А колючки їй так пасують,
Л-иш обережним завжди будь, однак.
І не зривай красу цю всує.
Т-роянда ощасливить багатьох,
А пісню соловей їй подарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987851
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 04.07.2023
Тече річка невеличка біля водограю
Там Марічка бере воду, я її кохаю.
Я не знаю, як до неї слова підібрати,
Щоби якось ненароком, та й не налякати.
Ой, Марічко синьоока, спокій мій забрала;
Твоя врода мальована мене зчарувала.
І не знаю, що робити, як діяти маю,
Як зізнатись тобі мила, що тебе кохаю.
Ой, Марічко любко, та любов глибока
Я тебе кохаю, кралю синьоока!
У маленькому відерці вода плюскотіла
Я ішов й не міг зізнатись – душа заніміла.
Поки в собі я вагався, міркував тремтливо,
То Марічка підморгнула, та вчинила диво.
Ой, Марічко синьоока, душу відродила.
Твоя усмішка тремтлива мене окрилила!
Знаю добре, що робити, як діяти маю,
Буду подвиги вершити, бо тебе кохаю.
Ой, Марічко любко, та любов глибока
Я тебе кохаю, кралю синьоока!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987788
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 04.07.2023
Ти сама мене вибрала
І мило співала пісні.
Сама мене покохала,
Ти приходила увісні.
Дарувала мелодію літа,
Шепотіла закохані слова.
І ти вродлива, як Кармеліта,
Від тебе іде кругом голова.
Так палко мене кохала,
А твоє єство горіло.
Так жагуче цілувала,
А серце - палахкотіло.
Від твоєї любові згораю,
Бо вона розтривожила мене.
Із тобою щастя я пізнаю
І коханнячко таке вогняне.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987795
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 04.07.2023
А цей літній дощ розтривожив душу,
Змиває натомлені миті мої.
Крізь пекучий біль крокувати мушу
І я витру солоні сльози твої...
Загляну у дивне задзеркалля,
Там відшукаю спогади свої.
І віджену думки від провалля,
Нехай серце звеселять солов'ї...
Я полину у карпатські гори,
Щоб напитись живильної води.
І обійму безмежні простори,
Залишу на скелі свої сліди.
Пройдусь цими вузькими стежками
Та впорядкую тривожні думки.
Сховаю спогади між рядками,
Та зачиню сильний біль на замки.
Знаю, що мої друзі поряд ідуть,
Відчуваю тепло їхньої душі.
Вони радість свого серця віддають,
Приймають мій біль схований у вірші.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987730
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Італіє, далекий звабний краю,
Омиваний замріяно морями,
До тебе я нарешті відбуваю,
Повитий ще незнаними чуттями!..
Твоїм я марив духом світославним,
Просторами, де квітнуть олеандри
І ось, вже попрощавшися із травнем,
Рушаю, наче птах, у літні мандри.
Ну як же не пройнятись колоритом,
Що криють твої шири загадкові? –
Затям: тобі душа моя відкрита,
А серце юне сповнене любові...
На стрічу нашу першу, довгождану,
Окрилений наснагою, чекаю
І тішусь, як на мапу тільки гляну,
Чаруючий, теплом залитий краю!
[i]30.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987697
дата надходження 02.07.2023
дата закладки 02.07.2023
[youtube]https://youtu.be/JqhLAg8RuM8[/youtube]
https://youtu.be/JqhLAg8RuM8
Привіт, мій соколе, привіт !
Для мене ти безкрайній світ.
Моє ти небо голубе,
Люблю тебе, люблю тебе.
Ти мій безмежний океан,
Лікуєш серце ти від ран.
А я мов мавка, мов царівна,
Така манерна та наівна.
Привіт, мій соколе, привіт !
Для мене ти безкрайній світ.
Моє ти небо голубе,
Люблю тебе, люблю тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987346
дата надходження 28.06.2023
дата закладки 28.06.2023
Встав Іван сьогодні рано,
Вмивсь, старанно причесався.
Він сьогодні йде до Ганни,
Щоб в коханні признаватись.
Одягнувся він, як слід,
Враз знайшов нову сорочку,
( не простий буде похід)
Не гуляти йде в садочку.
Взув чобо́ти, що на скрипі
На червоних каблуках.
В таких ходять при потопі,
(чомусь душу трусить страх).
Ну усе, як слід! В дорогу!
Подарунок лиш купить.
Наречена дуже строга,
Так не просто підступить.
Ось прийшов він до воріт,
Наречену він гукає.
Роздививсь - гусак біжить
В гусака в очах мелькає.
Подивився знизу вверх,
Оцінив чоботи.
Все пішло тут шкереберть,
Всім була робота.
Позбігались всі собаки:
До вподоби каблуки.
Довго гнали небораку,
ВІд чобіт - лише шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986852
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Прийшла жінка в кабінет,
Стала край порогу.
Вона знає етикет,
Ще й тут лікар строгий.
Ну проходьте, сядьте скраю.
Розкажіть, що в вас болить.
Болячки я всі знімаю,
Тільки толком розкажіть.
Що болить нога, чи спинка,
Поперек, чи щось друге?
Ви хворіли колись свинкой?
Це питання не просте!
Справа в тому, що я товста,
Чоловік таких не любить.
Ще й в добавок норовиста,
І ще тонкі в мене губи...
Ще й хроплю, немов коняка,
І хвицаюся ногами.
В ліжку я буваю всяка,
Можу впертися " рогами".
Обзива мене свинею,
І зі мною він не спить.
В нім не маю привілею.
Що оце мені робить?
Так, складна у вас задача,
Тільки лікар я не той.
Ветеринар все знає краще,
Він лікує всіх коров...
[img]https://kubnews.ru/upload/resize_cache/iblock/64d/1200_630_2/1ibr3cf3h0ojbafhsbnw8bx5606he87k.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986811
дата надходження 22.06.2023
дата закладки 22.06.2023
Господи, зупини кляту війну,
Хай невинні люди не вмирають.
За волю платимо значну ціну,
А серця від болю знемагають.
Хай мирне літо заколишуть трави,
Співи пташок наші душі лікують.
Нехай лунають привітні октави
І мирні дні так поважно крокують.
Хай колоситься в лані пшениця,
Дозрівають овочі у полі.
Хай орошує землі водиця
І будуть щасливі людські долі.
Хай дитячий сміх лунає полями,
Художник малює мирні картини.
Хай Твоя любов шириться між нами,
А солдат повернеться до дитини.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986626
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 21.06.2023
Ти лікуй зранене серце,
Даруй свою палку любов.
Наповнюй щастям озерце
Та звільняй серця із оков.
Пригортай нотомлені душі,
Нехай відчують твоє тепло.
Крокуй морями і по суші,
Підтримуй, щоб їм добре було.
Коли натомляться їх крила,
А ти їм оптимізму додай.
Вздмухни вітром у їх вітрила
І нехай відчують земний рай.
Нехай кожне серце радіє
І зцілиться від завданих ран.
Нехай воно щастя засіє
І стихне життєвий ураган...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986357
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Моя душа живе десь поміж літа
Серед люпину, дзвоників, суниць.
Яскравим сонцем серед хмар зігріта,
Літає мрійно там, де сотні птиць.
Збирає поміж трав життєві миті,
Такі яскраві, радісні, святі.
В пучечки в'яже, болем оповиті,
Хвилини, що ховались в темноті.
Моя душа все мріє десь із літом,
У пройдених стежках буденних днів,
Змережать долю, щастям оповиту,
Й латати крильця велетнів-джмелів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986493
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Холодний дощ вже миті змиває,
І зволожує до тебе мій шлях.
Бурхливим потоком розмиває
Спогади, що блукають у полях...
Розвінчує вчорашні світлі мрії
І рясно струменить сльозами по склу.
Занотовує почуття в сувії,
Він розтривожив нашу долю згірклу...
Закутав до неба сірі фіранки,
Порозганяв співучих пташок в гаю.
А твоє серденько у ролі бранки,
Блукає серед літнього розмаю...
Стер із пам'яті закохані миті,
Порозмивав усі шляхи - дороги.
І тепер вони сумом оповиті,
Уже поблякли розкішні чертоги...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986374
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 17.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZF-zHbBF-E0[/youtube]
Не раз я повертаюся в минуле,
В ті безтурботні і щасливі дні.
Як жаль, що швидко все це промайнуло,
Я їх тепер прирівнюю весні.
Тьмяніє блиск рожевих моїх мрій,
Частіше задивляюся у осінь.
На згадку залишаю образ твій,
Який хвилює серце моє й досі.
Бо час чекати довго не хотів,
Хвилини непомітно розтавали.
І підказать тоді ніхто не смів,
Що мрії мої крила опускали.
Тепер багато невідкладних справ,
І інший колір мають мої коси.
Життя буденне йде вже без оправ,
І інший смак вже мають сині роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985960
дата надходження 12.06.2023
дата закладки 12.06.2023
Чи вам знайоме почуття,
Коли душа немов співає
І серце зшвидшує биття,
Помалу мліючи в розмаї?
Чи вам близькі хвилини ті,
Коли невільно ось заплачеш,
Бо навіть дещиці прості
Стають чудесними неначе?
Тоді хмелить просторів пах,
Чарує дальня зоряниця
Й себе запитуєш в думках:
Невже насправді це не сниться?
Здається, так застигне й час
У млі незлічених контрастів –
Якщо ви чули це хоч раз,
То вам відомі чари щастя.
[i]04.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985303
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 07.06.2023
Ти моя яскрава квіточко,
Ніжна, мила, як те літечко.
З тобою я поряд крокую,
Милі компліменти дарую.
Ти моє красиве сонечко,
Сяєш ясно крізь віконечко.
Кохаєш ніжно, я палаю,
І ти моя частинка раю.
З тобою п'янію без вина,
Ти для мене мила, чарівна.
З тобою щасливий щомиті,
Купаюсь в небесній блакиті.
І я тебе любитиму завжди,
Ти подаруєш мені два сини.
І третю донечку, юну весну,
Таку красуню, милу чарівну.
Ти казкова, як небесна блакить,
Із тобою ловлю щасливу мить.
Моє серце ранене зцілила,
Коханням наповнила вітрила.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985410
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 07.06.2023
Король балу зоряного - Місяць упо́вні,
Що настало літечко згадав дні душе́вні,
Є нагода час спішити, яскравіш світить,
Він один зірниць багато, хутчій освітить.
Трепіт серденька відчув доволі сумбурно,
Мерехтіли зірочки звабливо, ажурно,
Ледь соромлячись, до танцю запросив одну,
Хоча горда та все ж стала на стежку ясну.
Вони поряд у таночку, вміло, тішать небеса,
Вона в срібному віночку казкова краса.
Ну, а нічка господиня, скрізь має контроль,
Ледь світліє й знов темніє, в неї своя роль.
У ро́зпалі бал, небо в златій вишиванці,
Зори́нки по окрузі, в весільному танці,
Браво – браво! Королю зоряного балу,
Відблиск зір, мигтіння, як бісер карнавалу,
До землі накрапав сріблястими росами,
І до трав, де річка розлилася плесами.
Все дрімає бачить сни, танці в піднебессі,
Нащо ша́нс, цей втратити, коли бал на часі,
Король ко́жній підморгне красуні - зірниці,
У тано́чку розповість свої таємниці.
Меготіння між сузір’ям - веселкова мить,
Знов зненацька загадково небо заяснить,
Король зо́ряного балу - Місяць упо́вні,
І чому́,так сталося, наснивсь мені в че́рвні.
05.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985284
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
ВЖЕ П’ЯТДЕСЯТ
Вже п’ятдесят… А може це лиш тільки?
Й звідкіль взяли́ся всі ці п’ятдесят?
Не знаю я Госпо́дь відміряв скільки,
Та знаю точно, що роки́ летять.
Вже п’ятдесят наспівано мелодій,
Вже п’ятдесят написано поем…
Куди ж веде невидимий добро́дій?
Веде й веде мене він день за днем.
Вже п’ятдесят тих зіграних акордів,
Які звучали різно й в унісон,
Але ж життя – не побиття рекордів,
Й ці п’ятдесят – це дійсність, а не сон.
Вже п’ятдесят сонет я написала,
В яких звучить і радість, й біль, і сум,
І п’ятдесят пісень я заспівала,
Ще й п’ятдесят моїх життєвих дум.
Вже п’ятдесят… Та вже й дітей зростила,
Немов птахів, пустила їх в політ,
В життя щасливе двері відчинила…
За перші п’ятдесят життєвий звіт.
Вже п’ятдесят вершин, падінь і злетів,
І п’ятдесят мої́х життєвих струн,
Не маю від життя свого́ секретів,
Що да́ло п’ятдесят життєвих рун.
Вже п’ятдесят перлин вплела́ у ко́си,
І стрічок п’ятдесят туди вплело́сь,
Їх срібло прикраша, неначе ро́си,
Й бажання не одне уже сплело́сь.
Вже п’ятдесят незвичних намистинок
В життєвому намисті назавжди́,
Вже п’ятдесятий у житті ужинок,
І нива, де видніються сліди.
Вже п’ятдесят… Та це лиш пів століття,
Рокі́в мої́х чудовий диводзвін,
Який несеться десь у верховіття,
Ще й заставля задуматися він.
Вже п’ятдесят томі́в мого́ будення
Покладено у скриню до скарбів,
На все Господнє є благословення.
Почесне місце п’ятдесятий вздрів.
Вже п’ятдесят троянд мої́х розквітло,
Вже п’ятдесят кущів в мої́м саду́,
На них лило́сь завжди́ Господнє світло,
І п’ятдесят доріг вже на виду.
Вже п’ятдесят птахі́в кудись злетіло,
Які назад ніко́ли не верну́ть,
Вже п’ятдесят рокі́в на плечі сіло,
І кожен з них зуміла я відчуть.
Вже п’ятдесят зерняток в колосочку,
Який трима життєвеє стебло,
Вже п’ятдесяту вишиту сорочку,
Життя вдягнути теж мені дало́.
Вже п’ятдесята зірка засвітила,
Вона яскраво світить поміж зір,
Ще й п’ятдесята думка легкокрила,
І п’ятдесятий вишитий узір.
Вже п’ятдесят таких обіймів долі,
І кожен з них відчула я сповна,
І хвиль вже п’ятдесят в життєвім морі,
Й минула п’ятдесята вже весна.
Вже п’ятдесят відтінків на палітрі,
Вже п’ятдесят орнаментів життя,
Ніхто й ніко́ли їх нічи́м не зі́тре.
Це в мене п’ятдесяте вишиття.
Вже п’ятдесят красивих діамантів,
Що шедеврально склалися в панно,
Це ювілейний бій мої́х курантів…
Ще скільки буде – знати не дано.
Вже п’ятдесят. За кожен вдячна Богу,
Й на інші я прошу́ благословить,
Указувать життєвую доро́гу,
Й під мирним небом всі роки́ прожить.
Вже п’ятдесят. А може це лиш тільки?
Та й хочеться, щоб їх було́ й було́,
Щоб рухались годинникові стрі́лки
Й спадали пасма на моє́ чоло.
03.06.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985237
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cvzbroVPHO8[/youtube]
Мости єднають береги
І зводять, ніби людські долі,
Які колись не зберегли,
І завдає розлука болю.
А хто зазнав оцю невдачу,
Шукає вихід хоч якийсь.
Хоч нелегка оця задача,
І шлях до неї неблизький.
І знов будують новий міст.
Можливо, цей поверне все.
Та в почуттях вже новий зміст,
Бо корективи все ж внесе.
Колись узнавши неудачу,
Можливо, буде це уроком.
Уже не витримають плечі,
Як знов схитнуться ненароком..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985211
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
( до картини)
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
Ну от нарешті й місяченько зійшов,
Солодкі мрії, якби ж ти вже прийшов.
Була б, я зацілована тобою,
Жага - розтануть ранньою росою,
Нехай і в боротьбі з густим туманом,
Тебе б, поїла я п’янким дурманом,
І ти, в цю ніченьку був би тільки мій!
Нектар кохання в чоловічій силі,
Як ласка знаю, обоє щасливі,
До сліз на віях, миттєві почуття,
Для душі радість, трепітне відчуття.
Як по судинах пече, закипа кров,
Тож розуміємо, кохання, любов,
Лиш у єднанні, ми разом досягли,
В життєвім вирії спокус зберегли,
Усі таїни, що можуть буть між нас.
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
У замку клацання, думки згубились,
Вмить її очі, як зорі світились,
Він знав й прийшов, всю ніч їх цілувати.
04.06.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985192
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
Плачуть білим цвітом вишні у подвір’ях –
Вже крадеться літо в приску повечір’я.
Жайвори сміються в кронах осокорів
І берези гнуться в літеплі просторів.
Життєдайна сила лине понад краєм.
Хай очам і мило, та душа страждає...
Шепчуть тихо в’язи в мрійному відлунні,
Ніби хочуть скрасить жур моєї юні.
Може, світлі днини випроводять млявість
І в нові години знову прийде радість?..
Із чеканням вірю в чудо цього літа...
Вишні у подвір’ях плачуть білим цвітом.
[i]19.V.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984753
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 31.05.2023
Відцвіли весни ночі бузкові,
Із сукенки розсипавши цвіт.
Із корзиною віри й любові,
Проводжаю її до воріт.
Шкандибає поволі у жито,
Сумно сад проводжає її.
Шлях для літа зірками відкрито,
Та сумні чомусь очі мої.
Відцвіли весни ранки солодкі.
Скоро літо запалить свічки,
І летітимуть ночі короткі,
Залишивши в садах ягідки.
Відцвіла. А, здалося, що вчора
Першоцвіти й нарциси цвіли,
І земля одягалася, чорна,
В чисті роси ранкової мли.
Прощавай, моя веснонько мила!
Ще побачимось ми край вікна.
Ти мені віддала свої крила,
Щоб я в літо ішла не сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984208
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Буяє травень у просторах –
Земля красою пломеніє...
Увесь я в чарах цих прозорих,
Немов пірнув у сни чи мрії.
На крилах теплої любові
Стрижем удаль бадьоро лину –
Кругом бузку пахуча повінь,
Прибій черемх і коралини.
З верхів’їв горлиці воркочуть,
Гудуть джмелі – ну що за миті!
Вславляю пору цю урочу,
Що юнь в серця несе відкриті.
Вітаю вбрані в цвіт каштани
І шлю привіт лазурі неба –
Коли отак в розмаї танеш,
То інших благ душі не треба!..
[i]23.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984166
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Яблуні – файні красуні,
Королеви весняних садів.
В пишних сукнях на подіум,
Як дизайнер, їх травень привів.
Білі сукні із сонця відливом
Травень ніжно на них одягав.
Щоб сліпили красою своєю,
Кожну квітку він цілував.
Помережив їм завиточки,
Перлами пообсипав,
Ароматом полив Nina Ricci –
Він секрет, таємницю знав.
Кожна яблуня – мов наречена,
Білим квітом чарує сад.
День поставить найвищу оцінку
За розкішний яблунь наряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984080
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 23.05.2023
Вже сотня... Як нам далі жити?
Де мир і спокій нам знайти?
Ще скільки будуть гинуть діти,
Коли їм треба лиш цвісти?...
Рости їм треба і навчатись
В країні сонця і тепла,
В любові променях купатись, -
Але чомусь війна прийшла...
Нас "міротворци" "захищають"
Руйнують школи й дитсадки.
Шматками серце розривають
"асвабадітєлі"- кати...
Та згиньте ви! Ідіть до біса!
Свій "мір" з собою заберіть!
Залиште НАШУ УКРАЇНУ!
Життя спокійне поверніть!!!
І буде з нами Божа ласка(prayer_hands)
Веселка, сонце і любов.
І буде мирним наше небо!
Й розквітне УКРАЇНА знов!!!
3.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984079
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 23.05.2023
Ти живий допоки тече твоя кров
І людяність у твоїм серці живе.
Ти оберігай свою палку любов,
Даруй людям щось особливе - своє.
Ти крокуй своїм шляхом до світлих мрій,
Нехай тривоги тебе не лякають.
Та нотуй добрі справи у свій сувій
І хай молитви йти допомагають.
І нехай кохання осяює шлях,
А твоє серце тріпоче від щастя.
Лети у свої мрії на кораблях
І нехай зцілює тебе Причастя.
Хай юна весна тебе зачарує,
Проведе в невідомі, тихі далі.
Хай кохана серце тобі дарує,
Та прожене геть тужливі печалі...
© Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983777
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Вже травневий дощ гойдає на вітрі,
Органзу, що застеляє небеса.
І малює живопис у палітрі
Та струменить по склу ця срібла краса.
А гроза суне темною стіною
І зволожує знекровлені грунти.
Дивну мелодію ширить струною,
Єднає холодні і теплі фронти.
Ось віє дивовижна прохолода,
Хмари зачинили небо на замки.
Чудним оксамитом вкрилась природа,
Біжать у синю даль сріблясті струмки.
Струменіє у небі блискавиця,
Торкається натомленої душі.
І мчить на колісниці громовиця,
Поет впродяковує свої вірші.
Ми очікуємо якогось дива,
У лампі ледь-ледь тьмяніє сірий гніт.
Тривожить наші серця сильна злива,
А диво - загадковий і чудний світ.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983888
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Рікою неба ти струмиш в мені,
Запалюєш нові світила,
Щоб зіркою тобі світила,
Довкола сяяли ясні вогні.
Рікою ніжності пливу навстріч,
Перетинаю рубікони -
Там, де пасати і мусони
Підстерігають хижо увсебіч.
Насправді, не у тому, мабуть, річ,
Яка нам випала дорога,
А, головне, що є підмога
Дажбога - стрітись в зорепадну ніч!
P.S. моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983859
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 21.05.2023
Квітне диво в лузі - вероніка,
Хоч непримітна, роль її велика:
Прийти на поміч і перемагати,
Ту життєдайність людям дарувати.
Небесна голубінь в траві зеленій -
Цей скарб природи є неоціненний.
Лікарською звати вероніку,
Хоч тендітна, сили - нема ліку.
Адже, несе повсюди перемогу*
І поспішає людям на підмогу.
А той нектар цілющий не шкодує,
Взамін на шану лише претендує.
Вероніка - знана є Богиня,
Волонтерки й Героїні нині.
- Мила, синьоока, вероніко,
Оздоровлюй, радуй всіх довіку !
Вірим, принесеш нам Перемогу.
Вороги, геть з нашої дороги !
Хай у лузі вона квітне гоже,
Мирне небо - так на неї схоже.
* вероніка - в переводі з грецької :
та, що несе перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983507
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Горіла хата край села…
Скрипіла болем біла вишня.
До неї з жахом смерть повзла
під листям жухлим, ще торішнім.
Лизали спину язики,
нещадно душу обпікали…
Немов медові стільники,
липучим згустком обтікали.
Куди втікать?... — Коріння тут…
Тримає міцно коло хати.
А гілочки он як цвітуть!
Невже і їм пора вмирати?!
Вона так трепетно в саду
Надію берегла останню:
що все тут буде до ладу,
як рід збереться на світанні.
Як в жмені ягоди впадуть,
як сміхом двір лунати буде,
як хліб до столу подадуть,
і святом стане кожен будень.
О, як пече!… О, як болить! …
Кора тріщить під тиском му́ки…
Лиш встигла віти похилить,
сховать сльозу у час розпуки...
16.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983385
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
В морі я хотіла всю печаль втопить,
І до моря вийшла рано: море спить...
І мені будити його стало жаль,
Залишилась у мені вся моя печаль...
Захотіла в небо я злетіти,
Та безкрила я, як люди й діти...
Вмію по землі своїй ходити,
Працювати на землі й її любити...
Я хотіла в правді завжди жити,
І найвищу гору підкорити...
Та вона далеко десь від мене,
Й дуже вже багато сили треба...
Не піднятись вже мені на гору,
І не переплевти мені море...
І тому живу я у покорі,
Вечорами я рахую зорі...
Зорі ті цікаво рахувати,
Коли пливуть вони понад нами,
Хочеться побільше про них знати,
І цікаве все про них читати...
Час спішить і швидко все минає,
І мені його не вистачає,
Де знайти мені простій людині,
Про зірки і небо в якій книзі?..
Треба Астрономію купити,
Й самотужки з неї все учити,
І поповнювать знання цікаво,
Є таке у мене й нині право...
Обійду я завтра магазини,
Може десь знайду цікаву книгу,
Повернусь додому й прочитаю,
І щось нове я, звичайно, взнаю...
А до моря йти мені далеко,
І безкрила я, бо ж не лелека,
Жаль, що не дійти мені й до моря,
Жити між людьми без воєн й горя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983521
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
У-таєна в легендах вікових.
З-емля радіє від бузкових хвиль.
К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
О диво-сон травневих серенад.
В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
О-азисом розлився пишноквіт.
Г-райливо насолоджує серця.
О-вва, пахучість щедра без кінця.
К-вітує різнобарв'ям кольорів,
А очі піднімаєш догори,
З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
Красуються пахучості зірки.
А-зартний аромат...казок стібки.
( Бузок ще називають "буз", "синель")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Цвіте бузок і квітує доля,
Неповторним ароматом п'янить.
Він росте біля хати і поля,
І дарує нам цю духмяну мить.
Навіює спогади дитинства,
Прокладає у нашу юність шлях.
І навертає до материнства,
Щедро засіває щастям в полях...
А наше серце мило сміється,
Його заполонив цей аромат.
Лілова краса рікою ллється
Та прикрашає волосся дівчат.
Вистеляє пахощі із квіту,
Які заполонили усіх нас.
Кличе на зустріч теплому літу,
Зупиняє на мить невтомний час.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983227
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 16.05.2023
Гуляв вітер серед поля,
Що то радість, коли воля,
Я лечу !Стрімко літаю!
Насолоду відчуваю!
Щось обійму й щось відпущу,
А є бажаня засвищу,
Адже багато маю сил,
З усіх травинок злетить пил.
Я крутий, - співав вітрисько,
То так високо, то низько,
Враз зненацька вперіщив дощ,
-Щось розхваставсь, вже й серед площ!
Пригальмуй, збав обороти,
Думки хибні й перельоти,
Применш, всі свої «щедроти» !
Молодим завжди дорога,
Щоб була доволі довга,
Я пораду хочу дати,
Навчись силу зберігати
Щоб й при старості літати!
04.05.2023р
Цвіт яблунь й вітер
Вітер віє в круговерті
Яблунь цвіт - пелюстки вперті
Шурхіт -Тримаймось міцніше
Гайда, під сонцем тепліше
Зняв росинки, от примхливий
Глянь який, цей цвіт красивий
Символ ніжності, духмяність
Особлива ідеальність
Знак світлих мрій і доброти
Шлях у досягненні мети
До висот кращого світу
Від життя отримать втіху!
09.05.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983166
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Гаптує травень шовком яблуньки,
Стоять, всміхаючись до сонця.
Вмивають роси ніжні пелюстки,
Птахи їм вісті щастя носять.
П'янкий витає садом аромат.
Платочки гублять пустотливо,
І з вітром дзвінко радо гомонять.
Цвітуть неквапно, мов мрійливо.
Минають дні в любові і красі,
Встеляють землю білі квіти.
Гаптує травень шовком землі всі.
Сади, мов молоком налиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982640
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Це так важливо….
Весна і ти - поруч зі мною,
Коли натішусь я тобою?
Розуміємось на півслові,
Коли ж вип’єм нектар любові?
Блакить очей, в яких пірнаю,
Адже тебе, давно кохаю,
Ми в весняних духмяних хвилях,
Вже спроможні злетіть на крилах,
Рушник весільний пора стелить,
Та чомусь нам, ненька невелить.
Спішу до тебе…
Побачення. Весна й ти поруч,
І місяць зирить, ніби обруч,
А ми під ним, як ангелята,
Вже готуватися б до свята,
Обручки будуть до вподоби,
Нарешті вдвох дійдем до згоди?
Вродлива, миленька, тендітна,
І усмішка наче привітна,
Та враз мінливість на обличчі,
Слова докори,- Не на часі,
Нам на побачення ходити.
Кажуть, ще треба вчитись жити,
Слова свекрухи, - Вміть любити,
Щоб я навчилась все цінити.
Не в квітах щастя й поцілунках,
Чи в дешевеньких подарунках,
Треба квартиру і машину,
Тоді отримати мужчину,
А ти ж, знаю безприданниця,
До всього іще й некчемниця,
За сина треба злата дати,
Не стану я, ваш шлюб вітати.
Болить душа…
Та знаєш любий всі повчання,
Мені набридли й сподівання,
Два роки, в ліжку до світання,
Частенько мліли від кохання.
А, що ж тепер? Нащо страждання?
Чи змириться, прийме в родину?
Чи марно мрію про дитину?
Можливо знов, думка зарано?
Тож скажи чесно наостанок.
По різному життя сприймаєм,
Не штамп у паспорті єднає,
А почуття, що варті щастя!
В його очах…
Мов блискавиця й раптовий грім,
Як спиці в серце, слова - Це ж гріх,
Не прислухатись порад неньки!
Ні не змовчу…
-А чого ждать? Мо» з неба зірок?
Я зрозуміла, цей вибір, крок,
Ти не зумієш, сам зробити,
Та я спроможна розлюбити,
Хоча розбив сердечні мрії,
Пробач, тебе - не розумію!
Місячне сяйво по стежині,
Під серцем щем, ніби в крижині,
Куди втекти? Зірки звали вдаль,
Ятрила душу - зрада, печаль.
2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982535
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Приснилась музика така, що
Іще не чув я у житті.
І я не знав від неї кращої,
І ноти, наче, ті й не ті.
І музика, мов поза нотами, -
Чи то мелодія, чи спів?
Таємні відкривались гроти,
Де ехо збереглось з часів
Прадавніх, - звуки невідомі,
Акорди, може, від часу
Творіння Всесвіту бездонного
Творили первісну красу.
Був апогей над апогеєм,
Здіймались хвилі вище хмар ,-
Божественна творилась Гея
Іще до катастроф і свар,
Що потім щедро так вчинялись,
Що й передиху не було.
Життя нічому не навчало
І зло народжувало зло.
Та десь мелодія звучала,
Що в снах приходить, тільки так,
Така тендітна і печальна,
Як лебедя скрипічний знак.
Буває, мабуть, невимовною,
Мелодія і серця спів.
Життя коротке і бездонне,
Неначе музика без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982591
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Приснилась музика така, що
Іще не чув я у житті.
І я не знав від неї кращої,
І ноти, наче, ті й не ті.
І музика, мов поза нотами, -
Чи то мелодія, чи спів?
Таємні відкривались гроти,
Де ехо збереглось з часів
Прадавніх, - звуки невідомі,
Акорди, може, від часу
Творіння Всесвіту бездонного
Творили первісну красу.
Був апогей над апогеєм,
Здіймались хвилі вище хмар ,-
Божественна творилась Гея
Іще до катастроф і свар,
Що потім щедро так вчинялись,
Що й передиху не було.
Життя нічому не навчало
І зло народжувало зло.
Та десь мелодія звучала,
Що в снах приходить, тільки так,
Така тендітна і печальна,
Як лебедя скрипічний знак.
Буває, мабуть, невимовною,
Мелодія і серця спів.
Життя коротке і бездонне,
Неначе музика без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982591
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Ніколи вже не буде, як колись.
Війна тернові простягла долоні,
Вони нам в душу кожному вплелись.
У молодих сивіють швидко скроні.
Весна прийде дзвінким гудінням бджіл,
Покриє сад барвистими квітками.
І спів пташок ще буде, а у тім -
Болить глибоко в серці нам із вами:
За ніч безсоння і тривожні ранки,
За всіх небесних наших янголят,
І за чужі холодні десь бараки.
Ніколи вже не буде більше так...
Відродимо країну, знайдем сили.
Не стерти пам'ять нашу крізь роки.
За всіх дітей, яких осиротили,
Горіти в пеклі вам, кляті вовки.
Ніколи вже не буде, як колись.
Зруйновані життя ми не пробачим.
У наших душах всі світи зійшлись,
Вкраїнська мати більше не заплаче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982534
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Сміявсь з Данила цілий клас.
Особа він таки кумедна.
Спитала вчителька якраз
Його про вчення Архімеда.
- Мультфільм ви бачили хоча б,
Де той дивак сидів у ванній?
І гучно «Еврика!» кричав.
І що ж знайшов? У чім питання?
- Що ж він у ванній міг знайти?
Та я забув. – зітхнув Данило.
- Чому ж зрадів? Не знаєш ти?
- То він знайшов, напевно, мило.
08.05.2023
еврика (гр.)- знайшов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982546
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Звила' гніздо мала пташина
Під мирним небом на калині.
Майстерно галузки' сплітала,
Трудилася й біди не знала.
В турботах прокидалась зранку,
Пісні співала на світанку.
Радіючи, несла яєчка,
Щоб вивести діток в гніздечку.
Ось так, як горлиця, Вкраїна
Дочо'к й синів своїх ростила.
Як смерч, рашисти налетіли, -
Все сплюндрували, потрощили...
Вщент знищили цілі містечка,
Безвинних діток...мертві личка...
Бо народилися, щоб жити,
Щоб рід примножить на цім світі.
Ті сльози, що течуть з журбою.
Ту кров, що пролилась рікою, -
Повік нікому не забути!
Те горе і біди не змити.
Зруйновані людські гніздечка,
Розтоптане життя... Сердечко
Вкраїни-горлиці у ранах -
За що? Бо в оборону стала?
Що вистояла, не упала,
Синів і дочок згуртувала?
Таких Героїв - світ не бачив,
Непереможний рід козачий!
Знову співатиме пташина
І пісня Слави нехай лине...
Нескорена повік держава
Героям, Україні Слава!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Не соромся, донько, сивини.
З нею ти не догораєш,
Це на скронях відблиски війни.
Постаріли діти рано.
Стільки суму у твої́х очах.
Сивина ж ця прикрашає.
Все минуло: вибухи і жах,
Бо війни вогонь вгасає.
Не соромся, донько, сивини,
Ти прекрасна вдвічі стала.
Поверне́мось ми із чужини,
І журба, мов сніг розстане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982471
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
Тавро тривоги, тряскоту та товчі —
Таківський, травню, твій терпкий талан.
Тріщить твердинь тисячолітніх товща—
То тлумиться тогобіцький тиран.
Терпіть, тримайтесь тихомирні трави,
Турнемо темряву, трухляву тать—
Тартарариська твань темнокривава
Тьму троглодитів тягне танцювать…
Та, терпеливцю, тло тьмяніє твоє,
Тож трактами ти тюпаєш тумою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982142
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 04.05.2023
Відчуй мене у музиці дощу,
У кожній крапельці по тілу, що стікає.
І навіть, коли десь я і мовчу,
Лише любов моя у тобі розквітає.
Відчуй мене в шматочках власних снів.
У зорях, що на небі так яскраво сяють.
І серед цих небесних всіх вогнів,
Вони коханням твоє серце зігрівають.
02.11.2020 (с) Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981914
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
(байка)
Йшли пастух і вівця колись
Аж за обрій, де сонце пада.
І пастух говорив: "дивись -
Я для тебе, як та лампада!
Я освітлюю шлях тобі -
Ти ж нікчемна і в цім причина:
Поводир я в твоїй судьбі
І ти слухатися повинна!
Бо пастух я, а ти вівця,
Тож вирішую все за тебе.
Є тут справа моя оця -
Бути ангелом світлим з неба!.."
Й так ішли вже вони давно
І тримаючи суть пастушу.
Тільки чортові - все одно,
Хто і як наплював у душу!
PS. гординя - гріх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981826
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 01.05.2023
[i]Сестрі Соні[/i]
Там, де юне цвітіння каштанів
Ніжать легіт і пошум Дніпра,
Вечори зустрічає багряні
Із вікна моя люба сестра...
Не тужи у ці днини пахучі –
Так, я знаю, нелегко усім,
Та затям: сонце зборює тучі,
Тиша завжди приборкує грім.
Ми, буває, удвох не ладнаєм –
Потім в роздумах посмак жалю...
Хай там що, я тебе, як ти знаєш,
Серцем щиро непутнім люблю.
Ти ж така в мене зроду єдина,
Як і наш неподоланий край –
В майбуття ще незнану країну
Ми пліч-о-пліч йдемо, пам’ятай.
Все частіше в цю пору розмаю
Бачу в згадках твій образ чомусь,
Тож у мреві смеркань присягаю:
Лиш зумію – до тебе вернусь.
[i]01.V.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981859
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 01.05.2023
Ось так живу - від сходу до заходу.
І дні рахую, нескінченні дні.
Весни радію справжньому приходу,
І перемогу бачу в кожнім сні.
Зима, весна, а скоро буде літо.
Роки летять в буденності тривог...
Дорослі фрази кажуть мої діти.
Від їхніх слів... на небі плаче Бог.
Життя моє поділене війною...
Тривожить серце кожен Божий день,
Що платимо високою ціною,
Дітей щасливих бачити б лишень.
Коли настане наша перемога
І небо більш не литиме дощем,
Я заживу щаслива, бо удома
Запахне вперше миром і борщем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981409
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Весільні квіти ніжності букет,
В твоїх руках моя кохана.
Щасливій долі нашої сюжет,
Ця мить з тобою незрівняна.
Приспів:
А біла сукня і фата,
Тобі кохана дуже личать.
Ти наречена лиш моя,
Всі люди щастя для нас зичать.
Веселі дружки, легені свати,
Пісень весільних нам співають.
До Вівтаря тебе буду вести.
Музи́ки марш для нас заграють.
Весільний коровай на рушнику,
Зібралася в дворі родина.
Коханням вибирав тебе таку.
В моєму серці ти єдина.
Твоя усмішка мов троянди цвіт,
Мене мов сонце зігріває.
Для мене ти увесь великий світ,
Мов соловей душа співає.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981330
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Не так вже і слабка жіноча стать
у них знаходиться зброя в красоті
і серцю чоловічому ніяк не устоять
і навіть від погляду ми ледь живі...
Не так вже і слабка жіноча стать
її фігура це уповільненої дії міна
і з серцем чоловіка таке творять
коли покажуть напівоголені коліна...
Не так вже і слабка жіноча стать
магнітом тягнуть привабливі ці очі
і серце чоловіче буде звісно ждать
коли нарешті жінка зустрітись схоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980967
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Чиєсь життя, як квіточки в садочку,
Нарцис, тюльпан - краса вражає очі,
Роса і блиск виграє на листочку,
А цвіт примули, як очі жіночі.
Пелюстка… до пелюстки - сама ніжність,
Втримать тепло - щедроти поцілунку,
Природи вмілість, як сумісна святість,
Буть завжди разом, всміхатись світанку.
Так, є подібність природи і людства,
Все дане Богом для краси й почуттів,
Тут, іще й погода несе чаклунство,
За для любові, продовження життів.
Поглянь на сад, на клумбу рано- рано,
Серце заб’ється гучно, урочисто,
Як зі смаком, усе довкола вбрано,
Весна плете чаруюче намисто.
Природа, завжди в ритмі, як звук сердець .
22.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980922
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Чиєсь життя, як квіточки в садочку,
Нарцис, тюльпан - краса вражає очі,
Роса і блиск виграє на листочку,
А цвіт примули, як очі жіночі.
Пелюстка… до пелюстки - сама ніжність,
Втримать тепло - щедроти поцілунку,
Природи вмілість, як сумісна святість,
Буть завжди разом, всміхатись світанку.
Так, є подібність природи і людства,
Все дане Богом для краси й почуттів,
Тут, іще й погода несе чаклунство,
За для любові, продовження життів.
Поглянь на сад, на клумбу рано- рано,
Серце заб’ється гучно, урочисто,
Як зі смаком, усе довкола вбрано,
Весна плете чаруюче намисто.
Природа, завжди в ритмі, як звук сердець .
22.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980922
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023
Ой надворі ніби осінь,
У пелюшці дріма просинь,
Серце спокою немає,
Кого не знати - кохає.
.
Вчора любила Давида,
В ліжку обійму Свирида,
Хто з них краще, як узнати?
І за що… їх цінувати?
Нічка вкрала - сон і спокій,
Тож обоє, кароокі,
І такі, червонощокі,
Тож душа, неначе в шоці.
Усміхаються, палаю,
Кого вибрати не знаю.
Нині свято - вечорниці,
Прийдуть подруги – вдовиці,
Де в селі, ще погуляти?
Щоби тіло розім’яти?!
Уздовж паркану, йде Свирид,
А біля хвірточки Давид,
Як два півні - руки в боки,
Червоні вуха і щоки.
Хай їй грець, отій вечірці,
Враз зчепилися, ба в сварці!
У очах, блиски від злості,
Чи й вгамую, я ці гості?
Здаля, чути Василину,
Веде, під руку Килину,.
Вмить, подруги привітались,
-Тю! Що, смілості набрались?
Василина - гучно мовить,
А Килина морга, вабить,
До вікна, не відірвуся,
Гей пождіть! Я розберуся!
Як ви всі, зайдете в хату,
Улаштую » гарне» свято!
А вдовиці, як сестриці,
Білокурі, білолиці,
Одна одній підморгнули,
Попід руки й потягнули,
От паскуди! От утнули!
Ніби статуя застигла,
Й слова мовити не встигла,
Як же я? То ми ж подруги,
Як уникнути наруги?
Ой казала ж мені мати,
Знай кого- ведеш до хати!
Певно ждала генерала,
Нащо довго вибирала?
Ой! Літа, ви мої літа,
Осінь у коси запліта,
Кілька сивих волосинок,
Та хіба ж, поганий вчинок,
Всіх зібрати, погуляти?
Хоч подружки й білолиці,
Але ж зрадливі, блудниці,
Тож для мене, урок нині!
По щоках, сльози полинні!
Шкода́… зачерствіє пиріг,
Та подруг, таких й на поріг,
Тепер, не буду пускати!
***
Думи – білокрилі зграї,
Висновок - Скажу вам друзі,
Зрада, блудить по окрузі!
На жаль, бува - не без пригод життя,
Довіришся, втратиш мрію, літа
З’ятрить серце і душу самота.
Жовтень 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980831
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 21.04.2023
В-еликдень - свято для родини,
Е-дем земний радіє нині.
Л-унають дзвони - в церкву - люди
И-(Й) несуть у кошиках, мов чудо,
К-вітневі писанки з пасками,
О- святять крашанки ще й в храмі.
Д-обро в очах, молитву чути.
Н-ехай врятує Бог від скрути.
І знову дзвони. Свічка й паска.
Д-аруй нам, Боже, світло й ласку.
З- вучить : "Христос Воскрес!" - так чисто.
"В -оістину Воскрес! - врочисто.
О, дзвони! Скрізь святі ікони.
Н-ехай люд б'є земні поклони.
И(І) знову Великодні Дзвони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980336
дата надходження 16.04.2023
дата закладки 16.04.2023
Попід паркани, біга лиска,
Голодна, зла, очима блиска,
Та як, залізти під сараї,
Скрізь пси, смердючі – самураї.
Так і чатуй -, за хвіст дістане,
Коли ж ота пора настане,
Щоби доволі навтішалась,
Щоб мені курочка, дісталась,
Та й не стара, а молоденька,
Щоби пахуча, солоденька.
За мить спинилась, очі круглі,
Ой тут напевно красотулі!
Нюх-нюх, точно - запах пташини,
Якби ж не було тої причини,
Лізти самій, ризик великий!
Де ж вовчик – братик, мій дволикий?
Себе підставить не годиться,
Маю життям насолодиться,
Мабуть піду його покличу,
Адже добра, за́вжди всім зичу,
Хоч їдка думка в душі бридко,
Але ж він справний, зловить швидко.
Точняк пошлю, нехай спіймає,
Тож не відкаже, бо кохає,
Але, як пси почують гостя,
Й підстереже його нещастя,
Та хіба ж буду в цім винна я?
Нехай схитрить то ж не вовченя!
Гадаю в голові є клепка,
Мені ж рискнуть ціна висока!
Суть байки:
Усе зробить - краще чужими руками,
Пристосуватись, жить поміж вовками,
За те, що трапиться не відповідати,
Для цього й справді, треба майстерність мати.
В любому хаосі сказати - то ж не я!
Нехай повчаться цінувать своє життя!
25.03 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980076
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Знову стукотять ці вагони
І залізниця біжить у даль.
Залишились сірі перони,
А з ними тужлива печаль.
Біжать у мрію мої думки,
Їх веде сталева магістраль.
Минуле зачинив на замки
Та закутав у сіру вуаль.
Бурхливі води відшуміли,
Уже течуть новітні струмки.
Зберегти щастя не зуміли,
Пишемо порізно сторінки...
Ми малюємо своє щастя,
Прокладаєм свої дороги.
І нас відновлює "Причастя",
Оминаєм круті пороги...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980057
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Привіт, мій соколе, привіт !
Для мене ти безкрайній світ.
Моє ти небо голубе,
Люблю, люблю тебе.
Мене щоденно океан,
Лікує від сердечних ран.
А я мов мавка, мов царівна,
Така манерна та наівна.
Я хочу ще, іще і ще.
Хочу тебе, лише тебе.
Коли, пронзай, бери, давай...
Мене порви ти на куски, люби, люби.
Кров б'є, вдаряє, окриляє.
А серденько тебе кохає.
Моє ти небо голубе,
Візьми в політ, візьми мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980078
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Не вабить мене Перуанська Долина
І світ Алатау то теж не моє,
Цвіте під забором у мене калина
І квітами радість життю надає.
Цвіти ж бо ,калина,живи Україна
Ти в Славі сьогодні над світом встаєш,
Буде в України велика родина,
Яку ти під сонце своє приведеш.
Не спорю,красот є на світі багато,
Показує їх телевізор мені,
Та є найдорожча краса біля хати,
Немов на екрані-ота що в вікні.
Цвіти ж бо ,калина,живи Україна
Ти в Славі сьогодні над світом встаєш,
Буде в України велика родина,
Яку ти під сонце своє приведеш.
Не хочу красот чужоземних,не треба,
Не хочу я щастя,що там ,за горбом.
А хочу я синього мирного неба
І щоби калина цвіла за вікном.
Цвіти ж бо ,калина,живи Україна
Ти в Славі сьогодні над світом встаєш,
Буде в України велика родина,
Яку ти під сонце своє приведеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979843
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Одного разу в сутінках тужливих
Згадаєш поневолі знову нас.
І заболить в душі, неначе вивих,
Порушуючи внутрішній баланс.
Ти пригадаєш наш весняний ранок.
Самотньо погляд кинеш в далечінь:
Відчинене вікно гойда серпанок,
Дерев пускаючи химерну тінь...
Тобі на мить захочеться торкнутись
Розкішних губ, відчути аромат,
Щоб у реальності сумній забутись,
Немовби не було між нами втрат...
Одного разу все ж таки згадаєш
Розкішність душ, закохані серця...
Вдихнути щастя знову забажаєш,
Та вичерпано '' нас'' вже до кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979462
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 08.04.2023
Де глянь, то як казка.
Ми вдвох йдем у ній.
На все Божа ласка,
Вітрець торкнувсь вій.
Весняний, ласкавий.
Квітуча весна.
Той подих духмяний
Тіла сповива.
Розсипає обрій
В небесах красу.
Заясніли гори,
Вмить розвіявсь сум.
Глянс очі так вабить.
Там ще морозець.
Надій не позбавить,
Збуджених сердець .
Встеливсь вздовж доріжки
Фіа́лковий цвіт.
В росі срібній ніжки,
Торкну́всь холод, лід.
Та то ж лиш на миті
Приліг промінець.
Тону в оксамиті,
Мов йду під вінець.
Ти поряд зі мною.
Це казка земна.
Втішаймось красою.
Чарує весна.
31.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978742
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 31.03.2023
А ви кохали так, щоб до нестями..?
Щоб забувалось все із нею поряд,
Щоби хотілось вечорами й днями
Її хапати найніжніший погляд
Та божеволіти від рідних ароматів
Її надлагідної шкіри та волосся...
А ви жадали так, щоб до нестями..?
А потім знову й знову, бо здалося...
Бо рік, день, місяць - миттю пролетіли,
А спрага лиш зростає та зростає...
Ми вже, як сніг, обидва посивіли,
Та ніби мить - життя уже немає...
Щасливі й зачаровані роками,
Щасливі, бо закохані та поряд...
А ви кохали так, щоб до нестями
Й душею відчувати її погляд..?
03.2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978480
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Випалена земля і людина вигорає. Як відновити сили,
звідки почерпнути енергії?
Люди, стійте у правді Божій, бо вона наша сила. Стійте
у щирості і простоті своїх сердець. О! Яка велика енергія отих
люблячих сердець! Стійте кожен на своєму місці. Не бійтеся, хоч
дуже страшно. Надійтеся, хоч і це буває неможливим. Вірте та
завжди просіть - Боже, поможи моєму невірству.
Ми не самі. З нами Він, Син Божий Христос. Він і на
фронті воює разом з нами. Ісусе Христе, дай своєї сили і підкріп-
лення для боротьби, підтримай, бо знемагаєм, рятуй, бо гинемо!
Без Тебе і перемога недосяжна, без Тебе і світла у житті нема,
без Тебе у душі пустота і втрачається цінність життя.
Він з нами і у лікарні, і у полоні, і у в"язниці, і у
підвалах зруйнованих міст і сіл і разом з усіма ангелами і
святими кожну душу рятує.
Нечисть розвела пекло на землі і тяне туди люд.
О! Скільки вже їх те пекло забрало! Та Христос за ними у пекло
пішов, щоб рятувати ті душі, які з його ім"ям у бій ідуть.
Та стрічаються люди із смертю. А смерть у Господі -
це відкрите небо, це перемога його правди, світла, віри во ім"я
миру, життя , любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978206
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
По небу пливе білогривець,
грайливо ховається в хмари.
Цілує зірки мерехтливі,
то мчить у чалмі, як примара.
А ось він уже на хмарині,
як срібна сережка висить.
Або ж оселедцем козацьким
на вітрі, як змій, тріпотить.
Тепер він пливе вже над лісом –
торкає берети дерев.
Підморгує хвацько тополі –
найкращій із королев.
Повис срібнолиций над ставом –
у воду глядить, як нарцис.
Скупався у росяних травах
і так над землею завис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978263
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Люблю, коли сміються солов'ї
Між крон, повитих білою вуаллю.
Лиш серце знов пригадує її
У дні ці, душу труячи печаллю.
Я знаю, що байдужий їй давно –
Від цього все думки мої тьмавіші.
Тому й волію з тугою водно
Забутись в пелюсток безмовній хвищі.
Лугів роздолля, гущави дібров,
Цідіть у згадки шемрання зелене!..
Я бачу врешт в очах її любов,
Осяйну і п’янку. Та не для мене.
Я тямлю: не вернутися назад,
Минуле не звести і не змінити.
Як раз у рік ряхтить плодами сад,
Так раз в житті любов буяє цвітом.
Нехай же не втихають солов’ї
І ніжать край луною стоголосся!..
Хай серце мрійно згадує її
Та все, що так, на жаль, і не збулося.
[i]22.ІІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977946
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Я сьогодні рано встала,
Подивилась у вікно:
Вітер гілля коливає,
А зими, як не було...
Ось на обрії ясному:
Вершок сонечка з"явивсь,
В небі синьо - голубому:
Його бризки розлились...
Все цікаве у природі:
Вже проснулось й ожило:
Весна в полі й на порозі,
Зими ніби й не було...
Я вдягаюся швиденько,
Надіваю чобітки...
В ритмі стукає серденько,
Я спішу на двір таки...
По подвір"ю йду неспішно,
Роздивляюсь навкруги...
Промінці мені ласкаво,
До лиця, як всім таки...
Промайнула над кущами:
Рання пташка голосна...
І я сповнена думками:
Це ж прийшла до нас ВЕСНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977948
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Скинь галузочку, лелеко,
З даху рідного тепло.
Ніби вісточку здалеку
Принесе в весну воно.
Ох, невтішна ця година…
Небо зирка у дірки.
Де ж тепер уся родина?
Підкажіть хутчіш, зірки.
Плаче в дощ дірява стріха,
Двері сумно скреготять...
Піч голодна, хоч і дмухай,
Вже вогні не миготять.
Тут давно не пахне хлібом
Стіл в зажурі, всюди пил…
Непорушна людським слідом,
Смутку тінь лежить без сил.
Як пече і давить груди
З болем плетиво думок!…
Лине спогад звідусюди,
Сльози тиснуться в клубок....
Звий, лелеченько, гніздечко
Посели свою сім’ю…
Може, хтось, десь недалечко,
Втішить старість ще свою.
Заклекочеш двору, саду
Із росою на зорі…
І розвієш всю досаду,
Й сум ранкової пори.
Мов господар, по обійстю,
Поцибай в зелен-траві…
Позбирай зі світу вісті
Розкажи тим, хто живий.
Хоч німі вуста хатини,
І незрячий погляд в ній,
Дух родини там й понині,
І належить їй одній.
Може хтось, колись згадає
Край, де вишню посадив.
Хай той час не відкладає,
Поки ще не заблудив.
Якщо знайдете стежину,
Де дитинством пахне світ,
То вклоніться… прогніть спину,
Складіть серцю заповіт:
«Звідки родом, пам’ятаю,
Мову мами, спів птахів…»
Бо всі ми із того краю,
Де ждуть латані дахи.
23.03.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977934
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Зціли мене, весно, цілунками-квітами,
Розбита на друски тендітна душа...
Лікуй мої рани вербовими вітами,
Ще хочу пожити...писати вірша...
Зціли мені серце піснями пташиними,
Даруй мені сили сміятися ще...
Дороги покрий усі травами ніжними.
Гіркий оцей біль змий весняним дощем...
Зціли мене, весно, омріяним миром...
Війна залишає безжально рубці.
Душа нехай дихає вільно і щиро,
Поволі стираючи свої синці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977752
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
У нашому мовленні ми не так часто використовуємо звук Б—це легко можна довести, перечитавши будь-який текст. Але помічаємо часте його використання в «БОГОРОДИЦІ». Я спробувала «пропіарити» звук Б таким-от віршем.
Бринить блакить безхмарна, безборонна,
Бубнявіють бруньки, булькоче березневиця.
Брунатне бадилиння бджілкодзвонить,
Береться барвограями, бо березневиться.
Буравить буроземи борщівник буравчиком.
Банкет? Бум будівельний берестянок!
Босоніж, борюкаючись, бравують братики
Близенько балеринок болотянок.
Березовиця б’є брівцятами барильце,
Біобальзам беруть барвінки брильцями.
Березовиця-березовий сік.
березневиця-рух струмків.
березневиться-синонім до "весніє"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977749
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
Лютувала зима, лютувала,
Та зимі не бувати навік:
Вже і віхола зла відспівала,
Та й мороз десь далеко утік.
Ось і днина тепер потепліла,
Збіг останній весняний струмок.
На деревах пустих зарябіла
Благодать незліченних бруньок.
А світило з небес аж співає
І теплом огортається світ.
Пориваючись вітер здіймає
Тогорічну листву у політ.
Та вже більше її і не буде,
Лиш востаннє отак пролетить:
Вигрібають і спалюють люди —
Від багать у селі аж димить!
Ще й побілять хатки чепурненькі,
Що поблідли в дощах восени,
Щоб раділи всі дітки маленькі
У проміннях ясної весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977726
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
Скриплять ,старечо ,край дороги ясени,
Вже й крони посивіли в них могутні...
Немов дрімають ... Сняться віщі сни,
Згадують літа всі незабутні.
Вони стоять уже тут довгі роки.
Шумлять гіллям , із вітром гомонять.
І битий шлях цей,і ті поля широкі
Судилось їм весь вік охоронять
Від бурі , сніговиці і від гроз.
В тіні не раз прохожі спочивали.
Наслухались всього : байок , порад , погроз,
Шуміли ... І нікому не сказали.
А скільки таємниць у їх гіллі,
І скільки сивини у їхній кроні.
Стоять , як велети , край шляху ,у імлі,
Село здаля , неначе на долоні.
Багато бачили дерева на віку...
Наша історія записана в листочки:
Війни і голод, злидні в повитку,
Мужні в борні наші сини і дочки.
А нині , їм судилось споглядати,
Як солдата везли "на щиту",
Як божЕволіла від горя мати...
Їм не забути біль оту гірку.
І заскрипіли крони ясенів,
Схилили ,в тузі ,своє дуже віття...
Але підняв їх подих весняних вітрів ,
І віра в те , що прийде пора літня!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977198
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
Я просто жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468473
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 16.03.2023
Триває піст.Суворий і Великий.
Дотримується хтось його, хтось ні.
Згадуються слова митрополита
Сабодана Володимира мені.
Земляк відомий мій і дуже мудрий
Навчав усіх поводитися так:
Не тільки тіло очищати, але й душу
Повинен кожен з нас.І повсякчас.
Коли запитували в нього ще й про їжу,
Вживати можна що у піст, а що - гріх,
Відповідав:"Ви один одного не їжте,
Найправильніше буде це.Амінь."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976990
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 14.03.2023
Почасту я у чарах ночі
Під ніжний шум плакучих верб
Свої підводжу мрійно очі
На місяця холодний серп.
Й тоді одна лиш думка лине
Кудись в міжзоряні світи,
Що, може, десь у цю хвилину
На нього дивишся і ти.
Пливе дворогий в неба тиші,
Простори сріблячи кругом,
І ти, як сотні тисяч інших,
Про щось гадаєш перед сном...
Лишень в’яви: це світло біле
Текло в часи погожі й злі
Усьому, що цвіло й зотліло
На цій потріпаній землі!..
Вогні століть й епох невпинно
Згасали в млі невороття –
Лиш місяць сяє все незмінно,
Тепер таким, як ти і я...
Нехай мені ж під шелест гаю
До віч він світом цим струмить:
Можливо, в погляді з’єднає
З тобою хоч на куцу мить.
[i]09.ІІІ.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976893
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 13.03.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976772
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
Цей невгамовний біль серце турбує
І плаче наша натомлена душа.
Ми молімось, Господь молитви чує,
Він допоможе дать орді відкоша.
Він розвіє тривожні світанки
І огорне душу своїм теплом.
І до світла прочинить фіранки,
Та збере всю родину за столом.
Віра міцніє, молитва лунає,
А тривога втікає у сіру даль.
Бог здолать ворога допомагає,
Він наповняє любов'ю ґрааль...
Вже відновлюється Київська русь,
А її міцність повстала крізь час.
Борються поряд юнак і дідусь,
Московиту не подолати нас.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976730
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
"Вільному - воля", ці слова лунають
І вони закликають до боротьби нас.
Твої вірші до бою надихають
І вони такі актуальні повсякчас.
Наша боротьба щоденно триває,
Не схиляється перед ордою народ.
Свою свободу кров'ю омиває
Та нищить московитів і інших заброд.
Вже майорять синьо-жовті знамена,
Наша Україна повстала із колін.
І уже тріщать ординські рамена,
Нашим славетним воїнам низький уклін.
Клятому ворогу нас не зламати,
За нами стоїть цивілізований світ.
Ми до свободи розламали ґрати,
Виконуємо, Тарасе, твій Заповіт.
Наш народ твої слова пам’ятає,
Його не лякають ракети, гармати.
Із Днем народження тебе вітає.
На твоїх віршах виховані солдати.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976462
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Ти народивсь в епоху Незалежності,
Як проростали паростки Свободи.
Тоді були в суспільстві протилежності
Й міць гартували в боротьбі народи.
На світ з'явивсь й з тобою твоя доля
У час важкий, буремний для країни.
Прийшла тоді очікувана Воля
Народу нашому й для неньки України.
Зростав під сонцем й мудростей навчався,
Призвали, щоб Вітчизні зміг служити.
Війна нагрянула і ти не сумнівався,
Щоб йти на фронт і землю боронити.
Немов шуліки хижі, кровожерні птахи
Злетілись... Ти - нескорений, солдате:
Незламний, мужній, а вороги-невдахи
Рвуть кігті в паніці, біжать з твоєї хати.
Важка, козаче, нині твоя доля
І ти в бою за рідну Батьківщину,
Щоб знову посміхнулась очікувана Воля,
Стояти у двобою будеш до загину.
Боєць ти гордий й мова твоя звісно
Звучить, неначе пісня, а ворогів лякає.
Град куль висвистує, снаряди рвуться грізно
Відважному Герою жага* допомагає.
Ти - Переможець у війні, солдате,
А міць твоя ще із Майдану Гідності.
Пишається весь світ і Україна-мати,
Себе прославив ти - в бою, звитязі й вірності.
* Жага - тут нестримне почуття любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976455
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Слово до Кобзаря
Народився в убогій хатині,
Тай подався в далекі світи...
Довелося йому, сиротині
Через всі кола пекла пройти.
Сліз і горя побачив немало,
Мріяв, що відпочине в раю.
І боліла душа, і страждала,
За найкращу Вкраїну свою.
... Живописна моя Україно,
Змалював тебе геній - Кобзар.
Свою долю, таку швидкоплинну
Він приніс на вітчизни олтар.
І сьогодні він дивиться з кручі,
Діамант у кожусі - Тарас!
Думи в нього важкі і болючі,
- Помолися, Тарасе, за нас!
Ти так близько сьогодні до Бога,
Буде край цій проклятій зимі?..
Нам потрібна лише перемога!
Рай земний ми збудуєм самі...
Віра й правда ніколи не згине,
Вічне слово твоє й Заповіт!
Пам'ятає тебе Україна,
і шанує сьогодні весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976478
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Спостерігаю з берега, як сонце
Помалу виринає із води, –
Мене магічно наповняє спокій
І відчуття гармонії від див.
Яка ж вона, ця мить, дорогоцінна!
А як торкає душу в самоті,
У тому відокремленому світі,
Де сонечко купається в воді!
Існує світ отой на узбережжі
В ранковому тумані, золотий
В промінні світанкового безмежжя,
Що з тихих синіх постає глибин.
Там дивно прокидається природа:
Латаття ледь гойдає плесо вод,
По березі пернаті сонно бродять
В густому очереті без турбот.
Щораз виблискуючи яскравіше,
Купається світанок у воді
І золотавим сонячним промінням
Увесь поволі заповняє світ.
10.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976060
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 06.03.2023
Підсніжник
П-ідсніжник ніжністю сповитий
І в сонячних обіймах квітне.
Д-оклав усіх зусиль з-під снігу.
С-вітало - і пробивсь крізь кригу.
Н-аспівує весняний вітер,
І легко, ледь торкає квітку
Ж-иття тендітне, світлу радість
Н-а диво, це прикраса саду.
И(Й) росинка уляглась прозора,
К-расу ми споглядали вчора.
Первоцвіти
П-ервоцвіти, первоцвіти.
Е(Є)- секрети в ранніх квітах.
Р-іки сині проліско́ві,
В-олохатий сон казковий.
О-свіжає все навколо
Ц-віт підсніжника на волі.
В-абить ніжною красою,
І всміхається весною.
Т-и не рви красу чудну́
И( Й) збережи, немов весну.
Крокус
К-рокуси жовті і сині
Р-анні весня́ні квіти.
О-чі милуються ними
К-віти гойдає вітер.
У-смішка цвіту казкова,
С-онце з ними у змові.
Сон-трава
С-имвол спокою, кохання
О-біймає дні весни.
Н-ам дарунок і послання
Т-ихо шепче уві сні.
Р-анком вмиється весною,
А-ромат свій рознесе.
В-сі милуються красою,
А-втор створює есе.
Пролісок
П-ролісок із синіми очима
Р-адує галявину весною.
О-глянувся промінь, сяйвом блимнув.
Л-егкість цвіту, звабливість красою.
І стебло чомусь схилилось...хмара.
С- віт притих. І дощ пішов...примара
О-свіжив синяві очі цвіту.
К-раплі-діаманти - бризки квіту.
( Весна, 2021р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975970
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Всі матусі, як ті квіточки,
треба в старості їх доглядати,
щоб не знали вони самоти,
все тепло свого серця віддати.
Вони наші віконечка в всесвіт,
і зірки, що на небі горять,
і пісень нескінченний переспів,
як ростили своїх немовлят.
Доброти це бездонні криниці,
що її вистачає на всіх,
піднесем ми матусям водиці,
хай ще довго луна їхній сміх.
Як же хочеться їх обійняти,
і додати надовго їм сил,
бо без них нам утіхи не знати,
потьмяніє без них небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975334
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 28.02.2023
«Спецоперація трьохденна»,
Що затягнулася на рік,
І ейфорія та шалена,
І їх запал уже притих,
І їхня «місія священна»:
Звільнить від «нациків» весь світ,
Як бачте, стала нездійсненна,
Та поверта їх до боліт.
В ті болота в мокшанських землях,
Бо звідти «вилізли» на світ
І бусурманське їхнє плем’я
Усіх гнітило стільки літ.
Та де там літ – впродовж століть всіх
В крові стогнала наша Русь,
Й грабунки всіх земель сусідніх
Із рук їм сходили, чомусь.
Та скільки б ниточці не витись,
Але кінець таки прийде -
Нам зостається лиш дивитись,
Як Бог їм Зло назад верне.
Проте не тільки лиш дивитись,
А їх загнати в болота..
І Зло повинно там лишитись,
Бо Правда – місія свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974812
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Поверни мене, Боженько, ДО…,
Бо вже сили нема жити ПІСЛЯ…
В кожнім серці жило в нас добро,
Білі-білі були всі обійстя.
Поблизу вили гнізда лелеки,
Соловейки співали в гаю,
Ліс розкішно шумів недалеко –
В Україні було, як в раю.
Ластівки на дротах – ген до краю,
Синьоокі волошки в житах,
Квітів барви в віночки вплітали,
Ще й букети несли у руках.
А калина як в лузі сміялась!
А які незабудок стрічки!
Переливом пшениченька гралась,
Сонцесяйні росли соняхИ…
Налетіли злі круки безжальні,
Попелять Україноньки шати,
Відбирають святині хрещальні,
Лізуть нечистю в білії хати.
Пережити як клятих навалу,
Вгамувати як зранене серце,
Наче ночі, щоб дні не ставали,
І печаль не крутилася в герці?
Поверни мене, Боженько, ДО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974841
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Я вдихну аромат кохання,
Що наповнює серце моє.
Подарую тобі зізнання,
Почуття особливе - своє.
Пригорнеш мене і поцілуєш,
Цю дивовижну квіточку свою.
Цікаву картину намалюєш,
Скажеш, кохана, я тебе люблю...
Впіймаєм миті вечорові,
І кохання таке неземне...
Будем впиватись від любові,
Пізнаєм почуття вогняне.
Барвисті квіти ти подаруєш,
У яких неповторний аромат.
І так полум'яно поцілуєш,
Напишеш свій особливий сонат.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973939
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 24.02.2023
В твоїх очах кохання горить
І тривожить серденько моє.
Твоя краса мене бадьорить,
Ти віддаєш почуття своє...
З тобою на крилах літаю,
Випиваю медовий нектар.
Твою пристрасть я відчуваю,
І літаю вище сірих хмар.
Ти світ заповнила красою,
Ніжність твоя зцілює рани.
Ми цілуємось під вербою,
Разом летимо до нірвани...
Ірино, моя чарівна квітка,
Від тебе віє ніжний аромат.
Ти моя коханкова лебідка,
З тобою напишу новий сонат...
Твої губки такі полум'яні,
У яких заховалось кохання.
А білосніжні коси духмяні,
Тебе закохаю до світання...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974672
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 23.02.2023
Стерти нас з лиця землі
Захотіли москалі.
Як шакали ті напали,
Ми ж самі їм зброю дали.
Сьогодні дитина -
Завтра військовий.
Настрій в мене не святковий.
Тих, хто в військо не пішов,
Вагнер всіх в тюрмі знайшов.
Коло Аду знов замкнули.
Обгорілії тіла
І палає скрізь земля.
Героїчнії бої,
Нескінченні дні війни.
Вороги в вогні горять,
Москалям на не здолать.
Перемога за горами,
Вона буде лиш за нами.
Українці - соколи!
Згинуть наші вороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974117
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 18.02.2023
А тумани місто обіймають,
Прохолодою віють навкруги.
Наші мрії мороком лякають,
Звершують на дахах свої пруги...
Разом з сиреною котяться містом,
Усіх нас тривожить жорстока війна.
У кожного життя повниться змістом,
За волю платиться велика ціна.
Трамваї зникають у тумані,
Як сиві коні промчали у даль.
А корчмарі такі невблаганні,
Наливають нам "Кагор - Маринталь"...
А своїм ароматом манить кава
І запрошує людей на гостину.
Красиву зачіску робить "Любава",
Сірий туман окутує вітрину.
А сонце розвіює тумани
І зігріває нас ніжним теплом.
Десь далеко звучать барабани,
На війні настає наш перелом.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974197
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Стрітення Господнє... шепіт про весну
Нам й всім не забути, хто приніс війну
Йдуть бої жорстокі, аж стогне земля
Скаженіють люті, орки із кремля
Держуть оборону вірнії сини
Матері в молитвах, Боже дай весни!
Хоч і заважка.. до миру дорога
Хай почує світ, слово Перемога!
Зранку ясне сонце освічує храм
Нині надто людно, линуть співи там
Їх розносить вітер, серця зігріва
І в болючих душах, віра ожива
Стрітення… надія, шепіт про весну
Поможи нам Боже, зупинить війну!
15.02.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973937
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Обставини душу зігрівають,
Дарують нам неповторні миті...
На славу Божу, храми зростають,
Їх будують люди працьовиті.
І у цім щоденнім розмаїтті,
Золота рука будує храми.
А промінь сонця у теплім літі,
Відкриває нам до Бога брами.
А Господь-Бог нам любов дарує
І пригортає до серця свого.
Поряд із нами завжди крокує,
І позбавляє всіх від земного....
Хай сьогодення нас не хвилює,
А Господь-Бог вкаже на вірний путь.
І хай стежки наші впорядкує,
Визначить кожного життєву суть...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973821
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Твоя рука й моя рука
сплітаються в обіймах ніжних,
і спалахнули почуття,
навік з'єднались двоє різних.
Як два струмочки, що в одну
широку річку упадають,
круті і сильні береги
дві наші стежки об'єднають.
Приспів
Моєї долі мить блаженна,
Коли зустрів тебе, кохана,
Ти мого серця королева,
Моя єдина і жадана,
до твоїх ніг усе, що маю,
Усі красоти цього світу,
Так сильно я тебе кохаю,
Я так молив тебе зустріти.
Я без вагання віддаю
у твої руки свою долю.
О Боже, як же я люблю
до божевілля і до болю.
Мого кохання мить блаженна,
моєї мрії давня казка,
і в небесах благословенна,
моя любов, і моя ласка.
Приспів
Як довго я тебе шукала,
Минаючи самотні тіні,
коли зустріла, заблукала
у білопінному цвітінні.
З тобою поруч я щаслива,
ми разом в радості і горі,
ти мого серця половина
зустрілись в небі наші зорі.
Зоя Журвака
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973525
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 12.02.2023
Ваш мелодійний спів серце тривожить,
Чудно лунають Розлуцькі голоси.
І нехай Господь-Бог щастя примножить,
Радію, серед бойківської краси...
Крокуйте відважно в життєвому морі,
Хай серця наповнює відгомін літа.
Сійте любов у життєвому просторі,
Де, блукає любов в щастя приодіта.
Де, росою омиваються ранки
І цілющі джерела зцілюють нас.
А літо виконує забаганки
І кудись зникає натомлений час...
Де, так привітно горять небесні зорі
Тихий вітерець у верболозах шумить.
Мрії купаються в зеленому морі,
А любов про кохання мило гомонить...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973182
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Гляну в твої сині очі,
В яких палає кохання.
Впиватись тобою хочу,
І кохатись до світання.
Ти моє серце полонила,
І стривожила душу мою.
Вогонь кохання розпалила,
Віддала мені любов свою...
З тобою на крилах літаю
І ловлю цю закохану мить.
А від пристрасті аж згораю
І у мені жага струменить...
Твоє тіло шовковисте,
Дурманить мене і п'янить.
Спокійне і вогнянисте,
Мою душу дивно сріблить...
З тобою я мрії лелію,
Крокую в незвідані далі.
Від тебе я полум'янію,
Карбую миті у скрижалі...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973286
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Поряд із тобою крокую,
І відчуваю серцебиття.
Життєву картину малюю,
А ти частинка мого життя.
Я відчуваю твою ніжність,
Смакую п'янкий поцілунок.
Знаю, де є наша суміжність,
З якого постає малюнок...
А ти прагнеш бути зрілою,
Даруєш мені свою любов.
Хочеш бути зрозумілою,
І ти пробуджуєш мою кров...
Я твоє серденько лікую,
У якому кохання горить.
І тебе знову я відчую
Та впіймаю полум'яну мить...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973292
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Вже не так далеко до весни
І сніговій дивно кружляє.
Вже сняться нам дивовижні сни,
Весняний подих звеселяє.
Тиждень - два повіють холоди,
Розтане сніг, оголяться поля.
Зима залишить свої сліди,
В небі почуєм крик журавля.
Весна прийде не забариться
І зігріє нас своїм теплом.
А береза причепуриться
І зима змахне своїм крилом.
Зацвітуть сади чудним цвітом,
Притихне ненаситна війна.
І зазеленить весна світом,
Пролунає пісня не сумна...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972658
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
Мати милосердна, змилуйся над нами
І омий усіх нас своїми сльозами.
Бо ми твої діти, бережи від біди,
Залиши в нашому серці свої сліди.
Мати милосердна, поряд з нами крокуй,
Молитви грішних дітей, благаєм почуй.
Ми тебе просимо, спини кляту війну,
За свободу платимо велику ціну.
Коли в полі дме вітер, Ти його спини,
Пресвятая Діво, під захист нас візьми.
Хай не гинуть діти, кров не проливають,
А хвалебну пісню тобі заспівають.
Мати милосердна, Ти ординців вгамуй,
А свою любов і тепло всім нам подаруй.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971975
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 26.01.2023
Як з"їхать з траси, до села дорога,
Вона у пам"яті моїй жива...
Тепер нема...А на душі тривога,
Стежини навіть заросли до тла...
А далі, ген он там за верболозом,
Сухі кущі бузку і бузини,
Стоять хати біленькі на сторожі,
Пооддаль там пасуться дві кози...
Колись були тут хати чепурненькі,
І лавочки в дворах і за двором,
Хатинки там стоять дуже низенькі,
І дим із димарів ще йде стовпом...
А трохи далі там ще є корови,
Прив"язані пасуться на траві,
Старенькі люди схилені до низу,
В них погляди і докори живі...
Кричати хочу: "Схаменися Путін,
Досить тобі людей наших вбивать,
Порядок наведи в своїй країні,
Бо й по тобі ворони вже кричать..."
Звертаюсь я нині до всього світу,
Щоб осудили Путіна усі,
І зупинили війни в усьому світі,
Всім буде легше жити на землі...
І малі села, так як і великі:
Не будуть світу жити заважать,
Вони не просять допомоги,
Й про свої біди не будуть кричать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971944
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Не підглядай.
Там вітер цілує зорю на світанку,
Вплітає у коси росу кришталеву.
А потім веде під вінець - не коханку,
А ніжну мрійливу свою наречену.
В обіймах тримає за плечі тендітні.
Неначе дитині, плете забавлянки.
Любов ту дуби прикривають столітні -
Превільного вітру й зорі-полонянки.
Вона дня і ночі заручниця -й долі.
А він вільним птахом по світу літає.
Він міг би жарптицю тримать на долоні,
Та вірно зорю до світанку чекає.
Коротке їх щастя: до першого півня,
До першого променя сонця у гаю.
Але вистачає безумним терпіння,
Аби лиш почути й сказати: "Кохаю".
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971915
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
( від чоловіка)
В її очах, я бачив ранок, роси,
Сонячний блиск, ніжність й тепло, як влітку,
Торкав долонями… шовкові коси
І намагавсь, вплести червону квітку.
Вона ж сміялась, щиро, задушевно,
Все ж вкотре, цілував вуста медові,
То ніби жарт, сказала – Все даремно,
А я ж… дививсь у очі, ждав любові.
Сподівався, не буде жартувати.
Хай помітить сонячний блиск у очах,
Все життя, лиш тобі буду служити,
Думка гріє, то ж повір, як вірний птах,
Кожним поглядом буду дорожити.
Завжди кохай, як сонечко навесні,
Й моя надія забринить, як струна,
Адже ти люба, так потрібна мені,
Тож пригорнись, подаруй ніжність сповна.
2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971820
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 24.01.2023
( від чоловіка)
В її очах, я бачив ранок, роси,
Сонячний блиск, ніжність й тепло, як влітку,
Торкав долонями… шовкові коси
І намагавсь, вплести червону квітку.
Вона ж сміялась, щиро, задушевно,
Все ж вкотре, цілував вуста медові,
То ніби жарт, сказала – Все даремно,
А я ж… дививсь у очі, ждав любові.
Сподівався, не буде жартувати.
Хай помітить сонячний блиск у очах,
Все життя, лиш тобі буду служити,
Думка гріє, то ж повір, як вірний птах,
Кожним поглядом буду дорожити.
Завжди кохай, як сонечко навесні,
Й моя надія забринить, як струна,
Адже ти люба, так потрібна мені,
Тож пригорнись, подаруй ніжність сповна.
2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971820
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 24.01.2023
В буйнім морі дикі хвилі
Корабель гойдали...
Марево небес блакитні
Зорі огортали.
Переливом лилось море,
Сяйвом розпливалось.
Сонечка останній промінь
В море опускалось.
Під мелодію вітренну
Танцювали хвилі.
Розсипалися краплини
На дві сотні милі.
Нескінченно танцювали
Морські балерини,
Свої сукні розкривали
Красуні краплини.
Море буйне веселилось,
Та миналась нічка.
Перший промінь опустився
На їх ніжні вічка.
Починалося світати,
Засинали зорі,
Веселкою вигравати
На морських просторах.
Хвилі моря заревіли,
Лиш бо розгулялись,
А вже сонце зажевріло,
Нікуди діватись.
І вітренні музиканти
Пісню зупинили.
Час вже ранку наступати,
Сонця переливам.
Помінялися місцями
Місяць разом з сонцем,
Так минають дні за днями
За кожним віконцем.
Уночі танцює море
Хвилі розбиває.
Потім сонця коридори
В себе відкриває.
Знов за днем приходить нічка,
Морські балерини
Випускають свої стрічки
У танці до днини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971803
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 24.01.2023
Тривожні світанки нас лякають,
А у серцях звучить сумна струна.
І ракети хмари розсівають,
У нас триває ця клята війна...
Вже не тішить кава на світанку,
А солодкий цвібак трішки гірчить.
З острахом прочиняєм фіранку,
Слухаємо чи куля не летить...
Але розвіються сірі хмари,
Сонце наше серце обігріє.
У небі загоряться стожари,
А наш Господь-Бог смуток розвіє.
Нехай зневіра з серця втікає,
А нашу душу радість веселить.
Хай ранок мило нас обіймає,
І переможна пісня хай звучить...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971656
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M49kYRwlf44[/youtube]
Тихенько плаче дощик за вікном,
Чому він плаче, хто це знає?
Сердитий вітер -бурелом,
Загадку цю не розгадає.
Цей дощ вода, чи, може, сльози,
Чом так торкають серце і його?
Все здогадатися не в змозі,
В кого спитать про це, в кого?
Притих, згадав про щось своє,
На жаль, він плакать не навчився.
Чужа біда - це зовсім не твоє,
Та так хотів, щоб дощ оцей скінчився.
Стікають краплі по віконнім склі,
Можливо, омивають наші душі.
Це не вода звичайна - кришталі,
І ми чомусь до нього не байдужі.
Буває, що заплачем просто так,
Або душа згадає щось минуле.
Не може заспокоїтись ніяк,
Що літні дні давно вже промайнули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971455
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 21.01.2023
Зима надій і сподівань,
Смичок підтягує скрипаль
А серце рветься мов струна,
Скажіть навіщо ця війна?!
Хоч скрипка у міцних руках,
Тривожно, сльози на очах,
Грізні, смутні … линуть звуки,
Не розридатись - душі муки.
Як пережити, прийняти,
Коли дитя хоронить мати,
Коли будинки в руїнах.
І смерть з косою несе жах.
А думка, думка ніби птах!
Рашистька наволочь спинись!
Отверезій, чи мо» проспись!
Напевно в душах буревій,
Чи біс вселився?Ти не смій!
Топта́ти, руйнувати все,
Згадай! Написання святе!
Чи ти, зростав серед вовків,
У помислах серед віків,
Відстав ?Що на років триста?
Стежина, твоя терниста.
Прийшов з війною - сам згинеш,
Скрізь злодіяння, ти чинеш,
Та знай при́йде, час розплати,
Україну не здолати!
Зима надій і сподівань,
Смичок відтягує скрипаль,
Звуки в мінорі - розпач, сум,
Душа кричить - по тілу струм,
Нестерпний біль ранить серця.
20.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971453
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 21.01.2023
У блакитні очі заглядаю,
Ловлю у них цю закохану мить.
Від твоєї любові згораю,
Бо вона мою душу веселить.
А твої вуста прагнуть любові,
Єство горнеться до мого єства.
Спиваємо миті вечорові,
Пізнаємо моменти блаженства.
А твої коси густі, духмяні,
У яких мої мрії блукають.
Вуста твої такі полум'яні,
Мене до кохання закликають.
Із тобою на крилах літаю
І полум'янію у нірвані.
А від твого кохання згораю,
Купаюсь у синім океані...
А ти моя квіточка барвиста,
Що так зцілює серденько моє.
Ти така світла і промениста,
Я віддаю тобі серце своє.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971540
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 21.01.2023
Гучні барабани кличуть до бою,
Тривожний дзвін країною лунає.
Мужні воїни стали у двобою
І Божа сила ворога здолає.
І тривожні миті їх не лякають,
У серці молитва до Бога звучить.
Небесні сили їм допомагають
А московський, клятий юда лиш сичить.
Божа сила ламає орді хребет,
Від Христа, нечесті нема спокою.
А у полум'ї горить їхній намет,
Біжать з пораненою головою.
Уже не довго триватиме війна
І розвіє Господь ці чорні хмари.
Та згине уся московська сарана
І зазвучать переможні фанфари.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970845
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Ти моя квіточка пречудова,
Така мила, ніжна, чорноброва.
І лишень тебе одну я люблю,
Та щасливою, кохана, зроблю.
Тебе до свого серця пригорну,
Ніжну, кохану панночку свою.
Із тобою на крилах літаю
Та особливе щастя пізнаю.
Обійму, поцілую тебе я,
Ти найрідніша, кохана моя.
Ти моє щастя, ти спів солов'я,
Із тобою буде міцна сім'я.
Ти моя мрія, ти синє море,
Ми піймаєм небо неозоре.
Як ти поряд від щастя згораю,
Полум'янію, наче у раю.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970283
дата надходження 06.01.2023
дата закладки 06.01.2023
Знов випадково зустрілись в мережі
Двома словами на обох '' онлайн''...
Він той- хто будував високі вежі.
Вона для нього виткана із тайн.
Короткі фрази'' як життя'', ''нормально'',
А хотілось написати - "знаєш...
Я досі пам'ятаю нас детально''
А він - '' віршами ти зігріваєш''.
Та час назад не повернути, точно...
Могли би разом,щоб усе на двох.
Та долею закладено порочно,
Лиш інколи згадати обидвох.
Колишні друзі вже не гріють душу,
Той, хто торкнусь до серця, є не друг...
Не посадити їм любові ружу,
Бо доля в вас така.... луна навкруг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970081
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Ці тривожні миті тебе не лякають
І у твоїм серці дзвенить рідна струна.
Небесні сили тебе оберігають,
І тебе не скорила ця клята війна.
Ти будь відважним, мій дорогий солдате,
Бо тримаєш стрій у нерівному бою.
За тобою стоїть Україна - мати,
А ти боронеш рідну земленьку свою.
Ісус - мале дитя, береже твоє життя,
За столом чекає на тебе родина.
Ти звільниш землю від московського сміття
І повернешся до донечки і сина.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970061
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Знову клята війна панує
І руйнує до щастя стежки.
Людина Господа не чує,
Щодень збирає нові рештки.
В війні не буває перемог,
А лишень скалічені долі.
І де правда знає один Бог,
Хай береже нас від неволі.
Нехай Божий мир запанує,
І не стане клятої війни.
Хай один одного почує
І додому вернуться сини.
Хай міцніє наша країна
І розвіються чорні хмари.
Перед Богом схили коліна,
Він розвіє орди - примари.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969671
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Уже Новий рік стукає у двері
І ступає твердим кроком на поріг.
Йде поважно в вишуканій манері,
Він для всіх нас особливе щастя приніс.
Він нам велику радість подарує
І зігріє нас своїм ніжним теплом.
А негаразди в скелі замурує,
Збере родину за святковим столом.
Він здійснить усі наші бажання,
Та знищить цю ненаситну війну.
Подарує світлі сподівання,
Ми заспіваєм пісню не сумну.
І буде радість лунати навкруж,
А Божа любов згортує всіх нас.
Ми в світлі мрії помчимо чимдуж
І відпочинем посеред терас.
Разом здолаємо всі перепони,
Бо Господь крокує разом із нами.
І залунають переможні дзвони,
А ми відкриєм до любові брами.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969723
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Ніч казкова, сяють зорі,
Ясний місяць на дозорі,
У чорненькій кожушинці,
Скаче кролик, по стежинці.
Як дванадцять пролунає,
До нас в гості завітає.
Хоч зима робить сюрпризи,
Не хова свої капризи
Все ж, чекаєм купи снігу,
Знаєм, будем мати втіху,
Теплу всупереч й відлизі,
Щирий кролик на порозі.
Позаду, невеселий рік,
Та ми, зустрінем Новий рік,
Мрій - не втратимо, наснагу,
Віримо, в Мир й перемогу!
Рік кролика – час удачі,
Він не ТИГР, не норовливий,
Тож народ, буде щасливий!
Під казковими зірками,
Привітаймо і ми з вами,
З Новим роком ! З Новим щастям!
Нехай кожному з вас вдасться,
Досягти, своєї мети!
Миру!Добра в кожній хаті!
Будьте, здорові й багаті!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з прийдешнім Новим роком!
Миру! Добра! Здоров*я! Щастя!
Любові! Достатку! Віри в майбуття!
Нових досягнень у творчості!
31.12. 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969753
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Розбуди ти мене на світанку,
В тихім шелесті квітів і трав
Де ховається в милім серпанку
Ніжне сонце у затінку барв
Обійми ти мене, ніби промінь
Та зігрій дивовижним теплом,
Хай твої найрідніші долоні
Доторкнуться до квітки листком
Розкажи і розвій в душі смуток,
Посели свою ніжність ві сні,
Щоби дивно приваблива рута
Нагадала про чари мені
І в гармонії ніжній і милій
Де ховаються всі почуття,
На поляні зелено грайливій
Розквітає життя мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969384
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 27.12.2022
Ніч, як пісня, над містом кружляє,
Зорі квітами в небі горять.
Жду тебе, лиш тебе я кохаю,
Та разлуки між нами стоять.
Ти прилинь, моя пташко, благаю,
В серці сум і тривога бринить.
Лиш тебе, лиш одну я жадаю
I душа лиш за тебе болить.
Лиш з тобою вуста розмовляють,
Пісня в небі для тебе дзвенить,
Зорі ясні для тебе лиш сяють,
Вітер листям тобі шелестить.
То ж почуй мою пісню, кохана,
Хай не згаснуть твої почуття.
Ти для мене едина, жадана,
Не на день, не на рік – на життя.
8.01.2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968481
дата надходження 16.12.2022
дата закладки 16.12.2022
Твій голос, наче пісня гаю,
Вкарбую в пам'яті навік
І чуйно в серці заховаю
Той чар, що сяє з-під повік.
Хотів сказати б я багато,
Проливши щирі почуття,
Але тебе, не мавши, втратив
Без перспектив і вороття...
Чи на чужині, чи удома
Тепер не сплю в чаду пітьми.
Що буде далі – невідомо,
Та знаю, що не буде «ми»...
Нема майбутнього напевно,
Хоча гадав про це не раз,
І щось химерити даремно:
Минув уже найкращий час.
[i]ІІІ.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968209
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 13.12.2022
Її зустріла, я гостинно,
От здивувала, тож невчасно ,
Хоча і лине час неспинно,
Але ж зайшла, така прекрасна.
Зима – панянка… білокоса,
Нараз щедроти розсипала,
Іде поважно, гляне скоса,
Не заперечиш, як принцеса!
Розсипа чари. Сніг іскристий,
Виблискує у самоцвітах,
Вражає очі, чистий – чистий,
Як ве́снанька, росинки в квітах.
Ген- ген по полю, заметілі,
Здаля біліють у тумані,
Кущі шипшини посивілі,
У білосніжнім океані.
А ліс дріма, сніг зігріває,
Пелюшки… із срібла і злата,
І жодна пташка не співає,
Не звучить, класична соната.
Дивує тиша… насолода,
Панянці вітер - не перечить,
Яка ж чудова ця природа,
Не хочу я, її зурочить.
***
Стріла гостинно, так ведеться,
І чи надовго - не спитаю,
Кофе чи чай, завжди знайдеться,
Тож радо й щиро привітаю.
20.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966837
дата надходження 28.11.2022
дата закладки 28.11.2022
Бігла в дитинстві я вітром по полю…
Росою вмивалась і свіжістю трав.
Квіти під сонцем мережили долю,
І мрії у крила їй Всесвіт вплітав.
Полудень стримував біг той шалений,
В самісіньке серце колола стерня…
Вітер зустрічний здавався скаженим,
Як йшла лабіринтом душа навмання.
Тепер не біжу... Я йду своїм полем…
Стежками, де ноги топтали траву,
Де квітла серпанком в юності, доле, -
Заграва твою вигинає брову.
Жнивом колоситься всіяна нива,
Букет різнотрав’я в моєму вінку…
В світанку сріблиться паморозь сива
Вкриває на зиму життєву ріку.
26.11.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966702
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Я, Україна, донька голубої планети,
Рід свій шаную і мову, не сію вражди.
Діти мої – знані вчені, митці та поети,
Ті, які лан засівають і садять сади.
Гарна я, пишна, хоч різне в житті пережила,
Знала і голод, і холод, і кулю, й батіг.
Але ген волі та сили, що є в моїх жилах,
Вчив мене битись, не падати злові до ніг.
Я, Україна, і зараз, у час демократій,
В час технологій новітніх тортур зазнаю.
Хтось п’є шампанське в кафе чи вино в теплій хаті,
Я – в бомбосховищі, з Раші ж ракетами б’ють.
Осінь іде до межі. Зиму рік зустрічає.
Холод і сирість вповзає із вулиць у дім.
Світла, зв’язку і тепла в мене часто не має,
Напрям у мій океан загубила Гольфстрім.
Я, Україна, міцна й витривала доволі!
Але й моєму терпцю уже зносить дахи.
Серце – не з м’язів і крові вже, з люті і болю:
Скільки дітей моїх вбито сусідом лихим!
Скільки будинків, мостів поруйновано, станцій!
Скільки роз’єднано доль і скалічено тіл!
Мало рашисту! Провадить на згарищах танці,
Люд вибиває із міст, любих серцю, і сіл.
Світе, чого опускаєш додолу повіки?
Думаєш горе – моє лиш? Тебе не торкне?
Ждеш, щоби з мапи народів я зникла навіки?
Ні? То тоді захисти і дітей, і мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966530
дата надходження 24.11.2022
дата закладки 25.11.2022
Тривожні миті відлітають,
Із падолистом геть до землі.
Хуртовини нас зустрічають,
Світанки ховаються в імлі.
У зажурі дні пробігають,
Відносять у даль сіру печаль.
Від втоми очі знемагають,
А скорботи маскує вуаль.
Ховається день в надвечір'ї,
Летить в піднебессі наче птах.
Гомонять мрії у сузір'ї,
Прокладають до щастя свій шлях.
І змійкою в'ється дорога
Та прокладає курс до весни.
І втече від нас ця тривога,
Будем щасливі з тобою ми.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966532
дата надходження 24.11.2022
дата закладки 25.11.2022
Що потрібно московиту?
Храм. Духовність. Оковиту.
Трубопровід. Дріт колючий.
У снігах барак смердючий.
Лазню з віником. Балет.
Велетенську букву Z.
Скрєпу. Хоровод. Березу.
Товсту бабу нетверезу.
Встать с колєн. Баняк розсолу.
Всім влупити по приколу.
Із дрючками – на парад!
Самогонний апарат.
Щоб Америка сконала.
Щоб уся земля стогнала.
Щоб усім дали по морді
і від того стали горді.
В кожен дім портрет пуйла.
Щоб Європа вже згнила.
Ілліча. Гранчак. Матрьошку.
Балалайку і гармошку.
Безпілотник у блакиті.
Цуценятко на орбіті.
Купу ядерних ракет.
Дерев’яний туалет.
Птицю-трійку. Серп і молот.
У сусідів смерть і голод.
Імператорську корону.
Джугашвілі на ікону.
Рай для всіх людей землі
з паханами у Кремлі.
На чоло червону зірку.
Білу «Ладу». Бублик. Дірку.
Сємкі. Воблу. Україну…
Тут і луснеш, вражий сину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966454
дата надходження 23.11.2022
дата закладки 24.11.2022
[b]Д[/b]о мене прилетіли дивні мрії,
[b]О[/b]голені, неначе деревця,
[b]Т[/b]ихенько опустилися на вії,
[b]О[/b]співуючи образність лиця.
[b]Р[/b]озмову повели свою тактовну,
[b]К[/b]оли і як же виконать наказ,
[b]Н[/b]аспівуючи мовою змістовно
[b]У[/b]сміхнено додали кілька фраз.
[b]Л[/b]ояльно, ніби сон війнув із казки,
[b]А[/b]ж защеміли чари у душі,
[b]С[/b]хиляючись легесенько до ласки -
[b]Я[/b] все вписала в образні вірші.
[b]Н[/b]аснагу, розвиваючи уміло
[b]І [/b] тихо, мов би світла промінці,
[b]Ж[/b]иття чарівно пестить моє тіло,
[b]Н[/b]адією, що сяє на лиці.
[b]О[/b]хоплена безмежністю і сяйвом
[b]Т[/b]ендітно відображую я мить,
[b]А[/b] в глибині душі доречним драйвом
[b]К[/b]урсує неймовірність і бринить.
[b]С[/b]тараюся вібрати та почути
[b]М[/b]отиви дивосвіту на землі
[b]І[/b] світло неповторне все відчути,
[b]Л[/b]еліючи тендітно у собі.
[b]А[/b] так милуюсь у звабливих митях,
[b]К[/b]рокуючи тихенько в майбуття,
[b]Р[/b]озбурхую події, що повиті
[b]А[/b]налогічно з світом почуття.
[b]С[/b]миренно разом, що так міцно сшиті
[b]А[/b]спектом дивовижного життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966302
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Літа мов мить,
Життя мов день.
Це навіть важко осягнуть,
Літа ідуть, ідуть, ідуть.
Всього багато слід зробити,
Дорогу в вічність заробити.
Сходинками душу підняти,
Духовність в собі накопляти.
Миті кожні цінувати, пісні чарівні проспівати.
Куди ця стрілочка спішить,
Чому мов думка знов летить.
Хто хоче біг цей зупинить,
Гармонії не розуміє, просто тліє.
Один, два, чотири, вісім, сім, пять
І перехід у інший світ,
Мить не буття нема і є, є і нема,
Вічна душа.
Уже минуло скільки літ,
Світлини бачили наш слід.
Долоні наші в мить цю злились,
Три, шість, девять - ми в єднанні опинились.
Спонтанно, жаданно, віками чеканно.
Усе неначе вчора вібувалось,
Мов Сонечко для нас зійшло.
Пішчинки часу вітер ніс,
А ми стояли , ми дивились,
В обіймах почуттів ми злились.
Пісок із неба вилітав,
А час чомусь минав, минав.
Ми біг його не помічали,
Щасливі в вічності стояли.
На сьоме небо піднялись,
Немов учора, в твої я очі так дививсь,
Безкрайність неба відчував,
Таємні зорі відкривав,
Вогонь із вічності ласкав.
Дні та літа так пролітали,
Про плин часу забували.
Піщинки сипались, пісочниця росла,
Пісок цей вітер ніс кудись,
В собі ж колишнім я лишивсь.
Себе тоді не відчував, не бачив,
Все в собі тримав.
А розум в Космосі блукав,
Світи чарівні відкривав,
Душі цей простір відкривав,
Тебе в глибини я впускав,
В частинах єдність відчував.
Дорогу в небо прокладав,
Маршрут сердець вночі складав.
Літа мов коні пробігали
Та ясне Сонце доганяли.
Час життя від сотні літ зорі рахують,
Ми молоді, вони нас чуюють.
Та у житті в сліпу ж мандруєм,
Ми голос Вічності не чуєм.
Не всім літа Бог дарував,
Не кожен час цей цінував.
У миті вічність є завжди !
За стрілкою лиш не спіши.
Назад коней не повернути,
В цю мить щасливими слід бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965323
дата надходження 11.11.2022
дата закладки 12.11.2022
Ще Всесвіт землю не поклав в підкову,
Не обпалила лава неба край.
Допоки в сні літав безмежжям гай,
До тебе, зоре, йшов він на розмову.
Товаришкою вибрав у блуканнях,
Бесідницею щирою думок.
Про кожен сумнів і важливий крок
Ти чула найінтимніші зізнання.
.
Мирське життя, багате й метушливе,
Бурхливим морем видалось йому,
Й до пристані, де стрів би тишину,
Прибитися плавцеві неможливо.
Хай полював за ним весь світ недремний--
Належав лиш собі мислитель і поет,
Тож смакував свободу від суєт,
Залишивши шукання всі даремні.
Від благ відмова… ні, незрозуміло.
Не нам про любомудрого судить,
Та дух Григорія Сковороди
Таки піднятись зміг над тлінним тілом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965226
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022
Стиляга ви́франчений з лоском
Вітається - з порогу, просто.
І настрій панібратств з високим -
З-під снігу підіймався, крокусами.
09.11.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965123
дата надходження 09.11.2022
дата закладки 09.11.2022
Так багато обіцяли,
Присягали, присягали.
Лиш потоки та війна, конкуренції ж нема.
Підступ, зрада, тому й така Верховна Рада.
Партократія керує,
Кримінал лиш збагатили.
Від Європи ми відстали,
Обіцяли, обіцяли, а в ЄС нас так й не взяли.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vaaAaN-ckQE[/youtube]
Все державне розікрали,
Приватизацією це називали.
Система державної зради
І далі нам дає поради.
Закони з зони прийняли,
А ти виконуй і служи.
Сусіди наші теж терпіли
Та все ж в ЄС всі розцвіли.
Корупціонерів посадили,
Економічно піднялись.
Зарплати гідні платять там.
Ціни помірні, кредити доступні.
Мізерні проценти для процвітання,
Моє їм вітання.
Прозоре там й оподаткування.
Ніхто підприємства в Європі не крав.
Землю ніхто не розкрадав.
Розумні уми з країни ж пішли.
З чим залишилися ми.
Що нас чекає ?
Хто правду знає ?
Мовчить. Боїться собі навридить.
Патріотизм. Надія на Бога та допомогу.
ЇЇ слава Богу надають та після війни
В ЄС повірте нас не ждуть.
Все чуже давно в країні.
Розпродано, прихвачено.
Вивозять хліб, буштин, ресурси.
Потихеньку ж всіх нас травлять.
Чим годують, що купуєм ?
Вас в цім світі щось дивує ?
Країна в світле майбутнє прямує.
[b]Як нове не рекламуй, буде гірше чуй, не чуй[/b]
Відео ще раз передививсь ?
Може чомусь ти з нього навчивсь.
Вірності, любові ? Відданості, самопожертві?
Показали лише тих, що вже втекли.
Як бандіти прийшли голими
Й з мілліардами втекли.
Ельдорадо тут створили,
На газу як заробили.
Як цукерки продавали,
Солодко як купували.
Нових бариг до влади ведуть,
Наче їх в цій країні ще ждуть.
Стара система до ручки веде,
Нові ідеї життя принесе ?
Не вірю я давно не вірю.
В усьому цьому безнадія.
Що реклають, то лай но
Завжди так є, завжди було.
Нове ще більше прогнило.
Про себе тільки в них турбота.
Вся ця система є брехня.
Зруйнуй її, гірше не буде.
Навіщо сотні цих бандитів
У владу вибирати.
Простіше всіх же розігнати.
Закони ж гіршими стають.
Під себе пишуть всю цю муть.
Беззаконня захищають, законість
Криміналу не тільки внушають,
Закони збагачення просто приймають.
Себе від народу завжди ж захищають.
Бандіти повинні при владі сидіти !
Куди не глянь усі ж бандити.
Нові, старі без різниці.
Краще стало ?
Завтра буде?
Телевізор не дивіться.
Що б там вам не обіцяли
Нові, старі генерали
Гірше буде як зажди
Знай в колонії є ти.
Цю систему не зламати.
Просто слід всіх розігнати.
На одного з сошкою
Було троє з ложкою.
Зараз й сошка не потрібна.
Всі ресурси продають.
Ще чогось наівні ждуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964509
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 02.11.2022
Сьогодні в нас зранку похмуро,
Це осені "вибрики" йдуть...
А дівкою баба не буде,
Хоч листя з дерев опадуть...
Хоч осінь цьогоріч чудова,
Й тепло ще в природі живе...
А я вже давно сиджу дома,
У сина й невістки уже...
Природу з вікна споглядаю,
І смуток бува огорта...
Минуле своє пригадаю,
Це ж осінь моя золота...
І я набираюсь терпіння,
Тут буду чекати весну...
Природа мені, ніби зілля,-
Лікує від смутку й жалю...
Я вірю, ще сонце пригріє,
Природі додасть красоти,
Теплом людей й землю зігріє.
Красу принесе з висоти...
Похмурість мине неодмінно,
У осені вистачить барв...
Хоч дівкою баба й не буде,
Про це якось Бог нам сказав...
Он сонечко все заясніло,
Проміння нам шле золоті...
Кущі і дерева зраділи,
І квіти всміхнулись мені...
І зникла кудись уже хмурість,
І осінь красою вже гра...
Хоч дівкою баба й не буде,
Та вловить у жмені тепла...
Хоч дівкою баба й не буде,
І хто б там, і що не сказав:
У кожної баби натура,
Яку, мабуть Бог їй послав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964242
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 30.10.2022
Тебе шукаю в ранішню пору
Де загубилось в травах миле літо,
Його чарівність дивну бережу,
Як запах той жасминового квіту
Тебе шукаю в неповторний день
Де сонце зігріває ніжно плечі,
Мелодії зворушливих пісень -
В яких усе найкраще нам доречі
Тебе шукаю в тихі вечори
Де сутінки дарують прохолоду,
В душі натхненно пишуться рядки,
Які шанують матінку-природу
Тебе шукаю в ночі чарівні
Де вже лунає ніжна колискова,
Її слова прекрасні та прості,
Бо це моя з колиски рідна мова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964218
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 30.10.2022
Алеями оновленого парку
Блукала дівчинка із песиком малим.
Він був пухнастий, наче біла хмарка.
Гарнесенький. І звали його Тим.
Ґав не ловив, крутився, наче дзиґа.
Дівча сміялась з нього аж до сліз:
"Еге ж, мій любий, ти б потрапив в книгу!
Є книга Гіннеса. Якби ж іще підріс.
Жвавішого за тебе ще немає
Звірятка, що стрибає до небес.
Ич, сміливіший навіть алабая!
І ти, Тимко, найкращий, вірний пес!
Їжак побіг, дивись! Чудний, вухатий.
Йой, він як подушка маленька для голок!
Куди прямує той? Мабуть, до хати.
Лякати нам не треба його, дог.
Мій песику, та ти ж такий невтримний.
Не лізь в калюжу! Хрюха ти чи хто?
Он літо вже…А нам з тобою зимно.
Постій! Ой, мокрі ж лапи на пальто!
Ракет нема. Лише вогні ліхтарні.
Світати скоро буде. Йти нам час.
Ті гойдалки нові такі вже гарні!
Усміхнено так дивляться на нас.
Файнесенько на них би покататись
Хотілось би, та в райський треба сад.
Цукрову вату їсти нам і гратись
Чому не можна тут? Бо вбив снаряд.
Швиденько розправляймо, песик, крила,
Щоб з хмар дивитись, як тут на землі
Юрко, мій брат, і мама моя мила.
Я дуже рада, що вони живі".
26.10.2022
Вікторія Манойленко
/фото з відкритих джерел Інтернету/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964061
дата надходження 28.10.2022
дата закладки 28.10.2022
Красень лебідь на воді
Зранку в всій своїй красі.
Крила в небо підіймає,
Ритуал свій починає.
Мов долоньки він стулив,
В Бога миру попросив.
Щоб теплом його зігрів,
Щоб сім'ю він захистив.
А круги навколо нього
По воді ідуть, ідуть -
То молитвинне є коло,
В ньому рибки воду п'ють.
Оченятами на небо
Теж уставились вони.
Трошки Сонця, трошки неба.
Їм не страшні холоди.
В очереті його люба на воді мов не жива,
Поряд молодь лебена рясно-рясно розцвіла.
Не такі вони красиві...
Біло-сірі, сіро-білі, мало ще в них білизни.
Аж три літа не хватає їм до справжньої краси,
Бездоганності в природі
Білосніжної пори, ось такі вони малі .
Лебідь крутить головою
З боку в бік немов весною.
В позах танцю завмирає,
Свою любу виглядає.
Вчить малих лебеденят
На весні як соблазнять,
Кола життя як наповнять,
Пару як їм підбирать,
Як з води до зір сягать.
Так красиво, справжнє диво!
Бездоганно білий птах.
Відчуває він крилом Сонечка тепло й добро,
Відганяє злих людей від малих своїх дітей.
Заворожує, кружляє, спокій в нас завжди вселяє.
http://pernatidruzi.org.ua/lebid_shypun_cygnus_olor.html
Диво дивне, чудо птах,
Радує в цю мить всіх нас.
Стою зараз над водою та любуюся тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964053
дата надходження 28.10.2022
дата закладки 28.10.2022
Красу твою ховаю під листок,
Найкращу, найпрекраснішу світлину,
На стороні зворотній ще рядок -
Конкретно відображує хвилину
Та мить найдивовижніша в житті,
Яку я довго в серці зберігаю,
Вона так гріє і щемить мені
Та знову сторінки життя листаю
Пройшли роки, яких не зупинить
Та пам'ять не дозволить все забути
І згодом дивно нотами бринить,
Дарує мить, щоб знов її відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963587
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 23.10.2022
Милуюсь красою, що зникла в тумані,
Відтінки осінні розкішні та гарні,
Всміхаються очі, як квіти із саду,
Вбираючи ніжність і трепетну звабу
Ось, бачу принишкла жоржина в куточку,
Вона серед квітів найкраща в рядочку,
Сміється, мов сонце яскраве із неба
І більшого щастя у світі не треба
А там у долині співає вітрисько,
Вже так бешкетує, як сміле хлопчисько,
А в затишку пташка цілує природу,
Вбираючи тихо усю насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963354
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 22.10.2022
Така вже осінь, світку, що завмри,
Стояти і дивитися на неї.
Ось, в позолоті клени й явори…
Вкриває листям клумби та алеї.
І день такий — сумарний і легкий,
Ще й небо доокола — бірюзове,
Немов «Анчан» сапфірово-п’янкий,
А хмари, як морозиво вершкове.
Прийми мене, володарко, у храм,
Дозволь побути в тишині з тобою?
Який сьогодні золотистий крам
Устелений розкішною ґабою.
Довкіл краса спадає до очей,
Що тільки сміє легіт шарудіти.
Багряний лист торкається плечей
І визирає сонце поміж віти.
І я їду, немов царівна снів
Чи то насправді, а чи може сниться?
Куди ж мене, ти вересню привів,
Щоби красою ввік не надивитись?
[i] «Анчан» - екзотичний тайський синій чай[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963430
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
І знову ті ж неждані гості...
І знову ранок наш сумний...
Ну знайте, що не так і просто
Перетворити нас у гній.
Вже залишилось часу мало
Ось так пуляти в нас біду.
Кінець вам буде, щоб ви знали
Такий, що й рідні не знайдуть.
Рашисти, орки проклятущі,
О, скільки горя принесли...
Та наші клятви невмирущі.
Ми зробим все, щоб ви повзли.
Щоб ви повзком, чи то в пакетах
В свою расєю прибули.
Та ваші рідні на портретах
Лишень вас бачити могли.
Ми загартовані, ми зможем
Відбудувати всі міста.
Ми-УКРАЇНЦІ! Переможем!
Запам'ятайте, буде так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963206
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 18.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2022
Розмова йшла серед людей
Кому співає соловей ?
В травневі дні і теплі ночі ,
Лунали конкурси співочі.
Усе навколо завмирало
І вітер слухав їх бувало .
Ті співи полились луною
І омивалися росою.
Клен утішався чудо співом ,
Який лунав , мов переливом .
-Це він співає так для мене,
Бо оселився тут , на клені.
Дуб і осика зарипіли:
-Його пісні, велика сила!
Це він для нас щодня співає.
Мабуть про нашу дружбу знає.
А у хатині , біля гаю,
Дівча у вікна виглядає.
Від співу серце завмирає,
А в нім любов кипить , палає.
Які пісні навкруг лунали ,
-Це він для нас!- усі гадали.
А у низу трава духмяна ,
На нього там чека кохана.
Свій спів прекрасний , їй дарує .
Його любов будь -хто почує.
Та лиш вона єдина знає ,
Для кого соловей співає .
18.10.2022р. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963176
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 18.10.2022
Ще лютий досі не скінчився,
Настала осінь золота,
Неначе сон страшний наснився,
Але... Війна,війна , війна
Стоять обвуглені будинки
У тиші спомин ожива.
Були тут радості хвилинки
Війна... Все спалено до тла
Усе ж не час для безнадії
Блукав пустелею Мойсей,
Лишивши нам надбання віри
В молитвах зоряних ночей
Хто жив у рабстві ,дух свободи
Навряд чи зможе оцінить
Дай ракові літати змогу,
Злякається – не полетить.
Коли в душі здолав зневіру,
Йди попри труднощі і біль.
У правду непохитно віруй,
Ступай супроти ворогів!
Іди,мов лев розкривши пащу
Зубами вп'явшись у своє
Лев здобич не віддасть –нізащо ,
Бо хижий дух в ньому живе
Я щиро вірю, час настане
Ми переможем в боротьбі
Міста із попелу постануть:
Щасливі, вільні і нові.
14.10.2022 р
Фото з інтернету , м. Маріуполь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962901
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 15.10.2022
Під серцем щем, журний погляд до діброви,
Дуб при дорозі, зчорнілі гілки – брови,
Шкода дерев, не діждалися Покрови,
Не чути шелест, біль, спалені дрова?
Життя спинилилось, вогонь, дерева - тіні,
Вітер й дощ, чорна земля поглина попіл,
То наче сльози, в сонячнім мерехтіні,
До діброви, не навідається сокіл.
Немає тиші, ще від ранної весни.
Прокид дерев від снів, зимової сплячки,
Якби ж не було горя - клятої війни,
А що то нині, димлять, тліють гіллячки.
А чи ще довго, будуть літать снаряди?
Журився дуб, у ранню осінню пору,
Хто святу землю, захистить від Іуди?
Скільки страждань, ще принесе чорний ворон?
Навіщо знищує усе живе, красу?
Проймає смуток, Покрова на порозі,
Думки рояться, мо» хоч одне зернятко,
Знов проросте і знайде схов від морозів,
Дитячий гомін, щоб лунав по діброві,
І спів пташиний, сповіщав про мирні дні.
08.10. 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962790
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Знову лунають тривожні передзвони,
В Україні триває ця клята війна.
Руйнують спокій ординські спецзагони
І звучить мелодія осені сумна.
А крилаті ракети устрій руйнують,
Дрони-камікадзе вчиняють вбивчу суть.
Художники сумні картини малюють,
А наші воїни до перемоги йдуть.
Блукають світом покалічені долі
І їх розкидала ця жорстока війна.
Опинились за кордоном мимоволі,
Розділилась наша родина не одна.
Тривожна осінь розжене чорні хмари,
Наші воїни виженуть кляту орду.
Мила осінь подарує свої чари
І закружляє веселий танок в саду.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962200
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022
Все минає у житті незмінно,
Промине і осінь золота…
Почастує врожаєм гостинно,
Відрахує юності літа.
Намалює пензлем на мольберті
Золотий привабливий пейзаж,
Де зелені фарби майже стерті,
Де самотній опустілий пляж,
Де під сонцем лагідним, осіннім
Хочеться поніжитись в саду…
І з птахів останнім голосінням
Відпустити розпач і біду…
Котельнік Тетяна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961603
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 02.10.2022
Вересневі дні на небосхилі
І крокують у невідому даль.
Їх вкрили тумани сизокрилі,
Вони обрали свою магістраль.
Сонце землю гріє неохоче,
А сірі холоди полями йдуть.
Вітер з дощами листя тріпоче,
Ще одна мить і вони відпадуть.
А наші серця війна тривожить,
Кляті ракети чинять вбивчу суть.
А армія орду на ноль множить,
До перемоги впевнено ідуть.
Воїни здобудуть перемогу,
І відвоюють землю у бою.
Бога запросили на підмогу,
І Він уже з ними в однім строю.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961081
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
[b][color="#1047c7"]С[/color]-онце до сну вже прямує раніше,
[color="#1047c7"]Х[/color]-олод туманів лягає в луги.
[color="#1047c7"]О[/color]-ранок в полі все більше і більше,
[color="#1047c7"]В[/color]-ересень з жовтнем вступає в торги.
[color="#1047c7"]А[/color]- на душі часом пасмурно й хмуро
[color="#1047c7"]Ю[/color]-рбами думи розбуджують щем.
[color="#1047c7"]С[/color]-мутку мій, смутку, сердечна зажуро,
[color="#1047c7"]В[/color]-ітер шмагає впереміш з дощем.
[color="#1047c7"]І[/color]- не відомо, що сталось з душею,
[color="#1047c7"]Й[/color]-ду навмання і не знаю - куди.
[color="#1047c7"]О[/color]-теретіла, бо там, за межею
[color="#1047c7"]С[/color]-трах залишають ракетні сліди.
[color="#1047c7"]І[/color]- не погода виною журботи,
[color="#1047c7"]Н[/color]-е зливи холодні, не сильні вітри,
[color="#1047c7"]Н[/color]-е гинули б далі в боях патріоти,
[color="#1047c7"]І[/color]- вІрші писали про мир автори.
[color="#1047c7"]Й[/color]- нехай, сповіщаючи про ПЕРЕМОГУ,
[color="#1047c7"]С[/color]-тоять наші хлопці відважно в бою.
[color="#1047c7"]У[/color]-сі щиросердно помолимось Богу,
[color="#1047c7"]М[/color]-и мир відвоюємо й землю свою.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961047
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Ой , чого ти плачеш , вербо кучерява?
Чого розгубила листочки свої ?
Чому твоя доля , наче чорна хмара?
В огні обгоріли коси чарівні...
Купаю я гілля , змиваю журбу я,
Нап'юся водички із лона ріки,
Може ще окріпну , бо щось знемоглася,
Освіжу коріння , стовбур і гілки.
Я бачила небо над лугом палало,
Лебедине згоріло в сухостої гніздечко.
Лебедята горіли ... моє серце ридало,
А поранений лебідь кричав недалечко.
Лебідка крильми діточок захищала...
Із останньої сили билась об берег ріки.
Та горів очерет,не згасала заграва...
Біль такий , не забудеш й роки.
В небі гуркіт...Тріщало у полум'ї гілля,
Земля , аж здригалась від грому...
Страшна та війна, то - людське божевілля,
Не потрібна ніколи й нікому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961051
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Здається просто все забути
І те, що було зачеркнути.
Неначе вчора то було.
Та вітром щастя віднесло.
Вогонь погас, жар залишився назажди
І поряд ти, твоє тепло.
Вогонь душі в мені.
Тебе нема , це не сказати.
Як важко все це відчувати.
Теплі слова ті назавжди.
І поряд ти.
Не вистачає, все не те.
Лиш думка, там он там він жде.
Он він , он руки простягає.
Він, він виглядає.
Подих томний, вітерець.
І я лечу аж навпростець.
Не він, мені лише здалось.
Він тінь, за мною лиш мандрує
Та тихо пошепки глузує.
Ой, пошепчись.
Ой, зупинись.
До мене хоч на мить вернись.
Очима ще хоч раз всміхнись.
Візьми мене з собою в вись.
Без тебе тут лише зима.
Опало листя, я сама.
Ти є й нема, люблю, молю.
Несу свій хрест.
Вічна душа.
Камінь важкий.
Люблю, живий.
Яскрава хмаринка в обрії зір.
Бездонна крупинка бажань ти і мрій.
Яскравий промінчик в непроглядну цю ніч.
Кохання ж бо вічне , чому ж обірвалось.
Чому те чого так жадали не сталось.
Життя мов та нитка вмить обірвалось.
Чому ми спішили, чому нас тянуло.
Кохання земне нажаль промайнуло.
Як мило торкнулось.
Чисто та щиро.
Цвіло, зізрівало , манило
Й не стало, крилом на прощання вмахнуло і ввись.
Не побачимось, не обнімемось.
Не долюбили. Жити спішили.
Годинник час лиш відбивав.
В димці розтала чатинка душі.
І по крупинці все на руці.
Осінь-зима 2022.
Війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961056
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
А день перемоги настане
І ми знищемо кляту орду.
Ця поганська нечисть зів'яне,
Ми прожинем від себе біду...
Загинуть рашисти прокляті,
Наша армія їх спопелить.
А мужні солдати - завзяті,
Московитів у порох зітруть.
І ми не будемо в неволі,
Бо у нас живе козацький дух.
Боремось в місті і у полі,
До перемоги робимо рух...
Не стихають в полі гармати
І кров'ю омита вже земля.
Та волю орді не зламати,
Вже тріщить хребет у москаля.
Господь розвіє чорні хмари,
І погань, що суне із кремля.
Згинуть комуняцькі примари,
Їх заховає свіжа рілля.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960972
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Коли на серці наболіло
І все в житті навперекіс,
Іду під зливу я сміливо,
Бо під дощем не видно сліз.
Зі мною темне небо плаче,
На землю ллє рясним дощем
І, об’єднавшись, сльози наші
Розбавлять мій солоний щем…
Вода з небес все омиває,
Дарує свіжість, чистоту.
З дощу зернина проростає,
Плекає квітка красоту.
Під шум дощу складеться рима,
Загра мелодія сумна….
Стріляє блискавка, грім грима –
А я під зливою одна…
Я поділюсь своїм секретом:
Щось задощило на душі…
Мій монолог стає дуетом,
Бо й дощ наспівує вірші.
Котельнік Тетяна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960955
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Коли надворі ясно, сонце світить,
Вражає дивоцвіту так краса.
Так хочеться в красу оцю повірить,
Коли на ньому ще жива роса.
Притягують до себе пелюстки,
Не можеш відірвати ніжний погляд.
І дивишся на відстані руки,
От тільки б ця краса лишилась поряд.
Милуєшся, дивуєшся і віриш,
Бо ця краса затьмарила весь світ.
Але буває так - себе ти дуриш,
Бо то був так, звичайний пустоцвіт.
Це сонце придавало інший колір,
Скривало всі недоліки його.
І ти в душі відчуєш гіркий докір,
Що цвіту того зовсім й не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960940
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Ти дивишся на мене по-небесному,
А я ж земна!.. А я ж проста, нехитра...
Моя краса піде услід за веснами,
Розвіється із часом сивим вітром.
Я у лиці змінюся, мабуть, дуже,
Сутулою постава моя стане,
Але любов з роками, як і душі,
Не постаріє наша, не зів'яне.
Ти цілуватимеш мої кохані очі,
З лиця мого збереш тендітно пасма
І ненароком ніжно прошепочеш:
Яка ж ти люба серцю і прекрасна...
І я забуду про усі стандарти,
З твого кохання набираю силу.
А думати про молодість не варто,
Коли отак в любові пощастило.
17/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960829
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Ти для мене й досі та зваблива юнка,
Що при зорях місяць личко цілував.
Відблиск поцілунку на ставку малюнком
Між очеретами вітерець гойдав.
Я голубив ніжно біле, миле личко...
З розуму геть зводив твій тендітний стан.
Шепотіла листям пісню нам вербичка,
В пелену кохання вкутував туман...
Я і досі, люба, у очей полоні,
Все тепло у серці із твоїх долонь
І душа літає, хоч вже сиві скроні,
Почуття, неначе, полум’я вогонь.
Відлетіли в вирій молодечі роки...
Слухаємо в парі журавлиний спів...
А біля вербички знову чиїсь кроки...
Про кохання іншим гай наш гомонів...
24.09.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960763
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
[b][i][color="#0a16a3"]В колиску мрій стелЮ уяву тиші,
Щоб без тривог і звісток про сумне.
Як пережиток, все важке залишу,
А поряд лише радісно-земне.
Ось так стояти на високій кручі,
Внизу тихенько жабонить ріка.
А поряд луг, по літньому квітучий,
В обвід ріки - висока осока.
А ген, край лісу, зріє в полі колос,
Колише вітер сповнені жита...
Землі моєї ніжний, тихий голос
З усіх усюд до мене доліта.
О, небеса! Я так бажаю тиші!
Спиніть урешті цей смертельний вир.
Моя уява вкотре рими пише
Про Перемогу і жаданий мир[/color].[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960645
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
[b][i][color="#0a16a3"]В колиску мрій стелЮ уяву тиші,
Щоб без тривог і звісток про сумне.
Як пережиток, все важке залишу,
А поряд лише радісно-земне.
Ось так стояти на високій кручі,
Внизу тихенько жабонить ріка.
А поряд луг, по літньому квітучий,
В обвід ріки - висока осока.
А ген, край лісу, зріє в полі колос,
Колише вітер сповнені жита...
Землі моєї ніжний, тихий голос
З усіх усюд до мене доліта.
О, небеса! Я так бажаю тиші!
Спиніть урешті цей смертельний вир.
Моя уява вкотре рими пише
Про Перемогу і жаданий мир[/color].[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960645
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
Ошатні, свіжі вересневі ранки
Чарують бурштиновою красою…
Пізніше сонце сходить на світанку,
Природа вмита чистою росою.
Тугі достиглі грона винограду
Повітря полонили ароматом.
Встелили яблука стежину саду,
А крони кленів одяглися в злато.
Окрім зелених величавих сосен
Скрізь золотом гаптована долина,
На сцені в віртуознім танці осінь –
Вона сьогодні прима-балерина.
Мов «Лебедине озеро» вистава:
Злетілись лебеді граційні в зграю,
Лишають до весни гостинність ставу,
Летять на південь до чужого краю…
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960544
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799607
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 21.09.2022
Краплинки волосинки з дощиком спустила.
Знову зрання осінь коси розпустила.
Діаманти з неба капають кап-кап.
Капельки хрустальнії з неба знов летять.
Красені лебеді привуть по воді.
Знов приходить осінь у своїй красі.
Землю напуває цей шалений дощ.
Землю омиває, лишнє забере.
Бурний знов струмочок по землі тече.
Кришталеві коси, чорнії очі,
Теплії ночі та рясні дощі.
Дні уже короткі, час мов птах летить.
Ключі журавлів в небі проліта.
З кожним днем минають радісні літа.
Ніч приходить рано і бере своє.
Осінь нас з тобою манить, вабить, зве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960112
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Мою країну розпинає ворог -
Сусідський чобіт перетнув кордон.
Дзвінниці Божих храмів б’ють на сполох,
Міста - війни кривавий полігон.
Всю Україну охопило горе...
В хустинах чорних вдови, матері,
Солоних сліз пролито ціле море,
Глибокі рани зяють у землі.
Моя Вкраїно! Ти у небезпеці,
Хоч ворога підступного оскал
Супротиву не подолав фортецю
І хижих планів потерпів провал.
Ми молимось до Бога, аж відколи
На бій пішли чоловіки, сини,
Щоб вирватись із замкненого кола,
Окресленого циркулем війни.
Я вірю - Україна переможе!
Що прийде той очікуваний час,
Коли пощезне чудище вороже
І мир настане на землі для нас!
Котельнік Тетяна
Цей вірш було перекладено на англійську мову в м. Андовер Великобританії і розміщено у місцевій газеті. Також вірш читали у відомому соборі міста Солсбери на акції підтримки України.
Ukraine will win!
My country is being crucified by the
enemy
The neighbour's boots crossed the
border.
The bell towers of God's temples are
sounding the alarm.
In the cities – the war is a bloody
landfill.
The whole of Ukraine was overwhelmed
with grief,
In the handkerchiefs of black windows,
mothers…
Salty tears shed the sea,
Deep wounds gape in the ground.
My Ukraine! You are in danger
Despite the enemy's insidious snarl
He did not overcome the fortress
And predatory plans failed.
We have been praying to God ever
since
Men and sons went to battle,
To break out the vicious circle,
Outlined by the compass of war.
I believe – Ukraine will win!
That the expected time will come,
When the missing monster is hostile
And peace will come to earth for us!
Tatiana Kotelnik
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960114
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Чудес землі магічні переспіви,
Алмазних зір сліпучий водограй,
Рум'яні чари праведної діви
І дзвін сердець – я чую весь цей рай.
Вітання чисті й втечі неквапливі
На тлінні снів ведуть в таємний край,
І хмар небесних зібгані масиви,
Й юрба планет зачитують «Бувай».
Орлині пісні линуть по роздоллю,
Летючий дух виймає далечінь,
Еллада спить на вічному престолі,
На шлях примар спадає біла тінь –
Цілую я освічення неволі
І мовчки падаю в таємно милу синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959774
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 15.09.2022
Я заглядаю у твої очі,
У яких блукає ця синя даль.
Вони тривожать так до півночі,
Наливають кохання у грааль.
Твоя усмішка така привітна,
І так тривожить серденько моє.
Ти красуня, ніжна і тендітна,
У тобі щось дивовижне, своє...
А я намалюю твій портрет,
Розбавлю фарби веселкові.
Вийде особливий силует,
І вуста, що прагнуть любові.
А ти випромінюєш кохання,
З тобою у щастя поринаю.
Виконую всі твої бажання,
Загадкове кохання пізнаю.
Ти відчинила до щастя двері,
Подарувала п'янкі почуття.
Пішла у мрії в своїй манері,
І ти відродила нове життя...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959428
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Скрипка на столі лежить, сумує,
Вже давно немає скрипаля.
Цю печаль ніяк не угамує,
Все його виглядує здаля.
Ще звучить забута та мелодія,
Що колись господар вигравав.
Це була життя його прелюдія,
Зміст якої він один лиш знав.
Скрипка його слухалась, старалась,
Музика лилась все ж невпопад,
Але скрипка все ще сподівалась,
Сум його - душевний перепад.
І затихла музика - мовчання,
Хвилювала музика сумна.
І лежить ця скрипка у зітханні,
Все чекає свого скрипаля.
Прилетів незвідки раптом вітер,
Ненароком зачепив струну.
І полився власний його витвір,
Всі забули музику сумну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959378
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Я відкрию Америку знову,
Маю намір тебе там знайти
Як початком для всіх було слово,
Так початком моїм будеш ти.
Ти Богиня моя,ти Богиня,
Ти як неба безкрайого синь,
Будеш світлом моїм ти від нині,
Сама краща Богиня з Богинь.
Там де ти сонце мирне над світом
Там вся в квітах і травах земля,
Щоби серце твоє підкорити
Я направлю туди корабля.
Ти Богиня моя,ти Богиня,
Ти як неба безкрайого синь,
Будеш світлом моїм ти від нині,
Сама краща Богиня з Богинь.
Пропливу небезпечні всі води
І на берег надії зійду.
І тебе ,моє сонце свободи,
В незалежній купелі знайду.
Ти Богиня моя,ти Богиня,
Ти як неба безкрайого синь,
Будеш світлом моїм ти від нині,
Сама краща Богиня з Богинь.
Візьму в руку твою ніжну руку
Поведу ,вже чекає твій трон.
І віддам свою душу на муку,
В твій солодкий довічний полон.
Ти Богиня моя,ти Богиня,
Ти як неба безкрайого синь,
Будеш світлом моїм ти від нині,
Сама краща Богиня з Богинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959132
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Священство мандрує світами,
Вдихає ладана аромат.
І ширить любов поміж нами
Та звільняє душі із лещат...
Біблію вправно толерує,
Сіє зерно любові в серця.
Позбутись гріхів пропонує,
Веде до Небесного Отця.
І чинить це святе Причастя,
Яке звільняє нас із оков.
Дарує незабутнє щастя,
Вибудовує мир з молитов.
Та живе посеред нас людей,
Вказує нам на праведний шлях.
Повне творчих й новітніх ідей,
Вирощує хліб в нових полях.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958480
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Урочиста ода
Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.
Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.
Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.
Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
22.08.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 24.08.2022
Побивалась мати за долю дитини.
З пуп"янка самого , аж до сивих літ.
Все життя , що жи́ла, майже до хвилини,
Йому присвятила калино́́́вий цвіт.
Вітер гнув калину , суцвіття зривало,
Сік застиг на листі і блистів , як кров.
А вона сердешна сина укривала
Від негоди , сонця , від лихих розмов.
Прилітали гуси, щовесни з за хмари.
Восени летіли знову в далечінь.
Так і для калини роки пролітали.
Вже й не рахувала кількість тих цвітінь.
Яблуко із яблуні , як достигло- падає.
Все що мала яблуня , плоду віддала.
А в людей по іншому , щогодини згадує
І назустріч синові , руку простяга.
Все іде по іншому не так , як планується.
Мріє син без матері , на окремий шлях.
І любов до матері все менше цінується.
І не раз спідкається на своїх стежках.
Позбивавши ноги , до матері прийде,
Рани підлікує , душу освіжить.
Але десь у серці лиш себе жалкує.
І у своїх бідах матір обвинить.
Геть пішов із дому , поламав калину.
Ягоди червоні на снігу лежать.
А мороз і вітер сльози , як краплини ,
На кришталь обернуть , так і заблищать...
23.02.2022р.Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956058
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
Позолотою вкрита долина,
Чистим золотом вкриті поля
Стала вільною ти, Україна,
Бо ти обрана Богом земля.
Твоє сонце зійшло, Україна,
Щоб нове розпочати життя
І ніхто вже його не зупинить,
Бо в минуле нема вороття.
І ніхто від тепер не посміє
До твоїх доторкнутись чеснот,
Твоє сонце тебе обігріє,
А земля нагодує народ.
Твоє сонце зійшло, Україна,
Щоб нове розпочати життя
І ніхто вже його не зупинить,
Бо в минуле нема вороття.
Над тобою буде мирне небо,
Світ добра увійде у твій дім,
Буде сонце свободи у тебе
І народ твій пишатися цим.
Твоє сонце зійшло, Україна,
Щоб нове розпочати життя
І ніхто вже його не зупинить,
Бо в минуле нема вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956040
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 11.08.2022
Ти чекай мене, коли прийде весна,
Коли в квіт одягнуться дерева,
Замилує очі чарівна краса
Та торкнеться голубого неба
Ти чекай мене, коли літневий день
Подарує смак цілющий вишні,
Чарівні пташки душевністю пісень
Заспівають звабливо у тиші
Ти чекай мене, коли в твоїм саду
Опаде останнє жовте листя,
Хоч мені і тяжко та я знов прийду
Де кохання зародилось чисте
Ти чекай мене і в білосніжну ніч,
Хоч зима вже замете дорогу
Та чекай мене, навіть при сяйві свіч,
Озоряй стежину до порогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955843
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 09.08.2022
Сталева птаха кружляє наді мною,
Реве натужно і пирхає вогнем.
Сталева птахо, ранковою імлою
Не забирай ти життя моє земне.
Ніхто не знає, як важко помирати
І самотою іти в незнаний світ.
Життя коротке дає Господь і мати,
І в Божі справи втручатися не слід.
Убивця-птаха у небі швидко зникла.
Внизу палає зруйноване село.
До страху смерті населення вже звикло.
Десь плаче ангел з поламаним крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954576
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 27.07.2022
Серед тисячі зірок у небі
Ти єдину свою відшукай.
Знаєш, серце живе у потребі,
Бачиш щастя — до нього ступай.
Крок вперед, хоч буває і десять,
Треба стежку із терням пройти.
Знаєш, вчинки добром своїм красять,
Якщо було не так щось — прости.
Кожен день починай із любові,
Бо любов — це основа життя.
Віднайди всі слова пречудові
Та твори своє майбуття.
І звернися думками у Небо,
Скажи: "Господи, мене прости".
Хтось придумав у світі ракету,
Хтось будує для щастя мости.
Не носи ти каміння у серці,
Ти любов'ю його огорни.
Хай життя відіб'ється в веселці
І в коханні своїм спалахни.
27.07.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954569
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 27.07.2022
І літо, як літо… це сонце… і спека…
І соняшник квітне, й на стрісі лелека…
Комбайни у полі… зерно у засіки…
Пронизливий випад швидкого шуліки…
Наповнені соти медового дива…
Раптова гроза… життєрадісна злива…
Крислаті брилі і картаті хустини…
І тонкі нитки літньої павутини…
Плями барвисті мальв на подвір’ї…
Малі каченята вже вбрані і пір’ї…
Чорний котисько вилизує вухо…
Це літо іде! Зупинися! Послухай!
Спинись! Закарбуй! Щоб усім розказати,
Як щастя улітку заходить до хати!
Як пахне життям молоко з-під корови!
Щоб закарбувати: «Знову НІКОЛИ!»
Спинись, щоб красу у простому відчути!
Ти знаєш, завтра може й не бути!
Дивіться, війна забрала це літо!
Пожаті життя! Розстріляне жито!
Розстріляне сонце! Розстріляне небо!
Розстріляні ми, а боротися треба!!!
Боротися треба! І хліб випікати!
Сльозою гіркою в розпуці стікати!
Стікати в розпуці гіркою сльозою!
Набратися сили і знову до бою!
Бо літо для літа! Для сонця! Для сміху!
Метелик літає у небі на втіху!
Це літо сміливих! Це літо для волі!
Не ми обирали кривавої долі!
Ми – обрані літом і злою війною
Весь світ затулити від смерті собою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954451
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
Що шепочуть дерева в ранковій імлі,
Розмовляючи тихо із вітром холодним?
Яку мудрість ховають на їхній корі
Древні руни, що нам не відомі сьогодні?
Що приховує в собі цей древній праліс?
Він стоїть, а повз нього минають століття.
І корінням навіки у землю цю вріс,
І не було їм кращого місця на світі.
Над дрімаючим лісом літають круки,
Їхні крики скрізь чути від ранку до ночі,
Тільки ліс розуміє, що кажуть вони,
І у відповідь їм він щось тихо шепоче.
Там смереки сягають до хмар висоти,
А між ними до сонця так тягнуться трави -
Їм набридло у затінку вічно рости,
Надто довго внизу між корінням дрімали.
І благають, і просять хоч промінь тепла,
А дерева їх вгору ніяк не пускають.
Вузька стежка травою давно заросла,
Куди вела вона вже ніхто не згадає.
Там дуби пам'ятають, як чули колись
Брязкіт шабель і постріли крісів довкола,
Замовляння мольфарів, що кров'ю клялись,
Коли скрізь все імла застеляла ранкова.
Та останній мольфар не схилив голови,
І рахують дерева останні хвилини,
Бо на капищах предків постали церкви,
А вони всі підуть на хрести й домовини.
Там ридає верба, сльози ллє без кінця,
Її діток на дрова взяли й порубали...
Чи залишились ще хоча б десь ті місця
Де ніколи людини нога не ступала?
А дерева не сплять, все чекають чогось,
Тіні предків далеких витають між ними.
Споминають як було колись, як жилось,
Коли пагони їх ще були молодими.
Від тоді проминули вже сотні ночей,
Та ще вкриє роса павутиння серпанок,
І у відблиску вовчих янтарних очей
Запалає далеко за лісом світанок.
Та нічого вже більше не скажуть вони,
Наче мертві, стоять у зеленій сутані.
Не почуємо більше ми їх голоси,
Лиш дерева мовчать у ранковім тумані.
26.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954424
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
У вечоровій тиші пісня скрипаля,
і стогне й плаче та мелодія сумна,
бо тужить з вітром Україна у диму,
слізьми-дощами гасить полум'я вогню.
Приспів:
Дай, Боже, сили нам перемогти
і Україну нашу вберегти,
у спадок дітям не залишити війну,
а відродитися із попелу й вогню.
Тужлива пісня лине з вітром у поля,
у муках стогне наша зранена земля.
Ти грай, скрипалю, тебе слухає весь світ,
хай кожен знає, як твоя душа болить.
У мить спочинку між боями на війні
скрипаль дарує щиро світові пісні,
у тій мелодії надія і любов,
у вечоровій тиші лине пісня знов.
Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952050
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Чому у сни приходиш, осінь,
Нащо тривожиш мої сни?
Я не забула тебе зовсім,
Свої відвідини спини.
Мені нагадуєш, що скоро,
Це літо спіле відійде,
Навколо буде все прозоре,
А лист пожовкне і впаде?
Та я це знаю й розумію,
Що осінь нас не обмине.
Краси напитися волію,
То ж не турбуй, прошу, мене.
Ось зараз квітне матіола,
Вдихаю пахощі п"янкі.
Ти не відчуєш це ніколи,
Бо маєш подихи свої.
Над літом маєш переваги,
Цвістиме м"ята все ж гостріш.
Надасть душі моїй тривоги,
Можливо, стану я мудріш.
Цвістиме листя кольорами,
Я не побачу влітку це.
Почую кроки я дворами,
Це значить - осінь вже іде.
Повільно йде красива пані,
Здобутки літа віднайти.
А в голові свої є плани,
Лиш вірний шлях для них знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951215
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Батьківська любов тебе зігріває,
Дарує радість, ніжність і тепло.
Вона у твоїм серці проростає,
Молиться Богу, щоб добре було.
Батьківська любов така особлива
І ховається за строгим лицем.
Вона відважна й така незрадлива,
І являється для дітей взірцем.
Вона добру пораду дає в житті,
Крокує завжди поряд із нами.
Вона добрі вчинки має на меті,
Підтримує мудрими словами.
А ти завжди дякуй Богу за тата,
Він є міцна опора для всіх нас.
А без нього стає пустою хата,
Дбай про тата допоки ще є час.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950948
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Вітер гойдає, вишню молоденьку,
Я знов згадаю, свою рідну неньку,
Смачні вареники, сік мастив вуста,
Неперешкода, хоч минули літа.
Той смак і запах - дарунок доброти,
Привітний погляд. Не забуть теплоти,
Я б пригорнулась, до тебе, як дитя,
Щоби зігрітись, відчуть серцебиття.
Чітке тук-тук, у ритмі колискова,
Звабить до сну, як ніжність пелюсткова,
І прийде сон, мов попадала в казку,
Я б так хотіла знов пізнати ласку.
Все пам*ятаю й вишеньку весною.
Хоч й так далеко, думками з тобою,
Мій рідний край, вмивається сльозою,
Сісід - рашист, туди прийшов з війною..
Стежки розгромлені, дома, могили.
Цьому народу світ уже немилий.
І так болить, душа й сердечко, ненько,
А чи й засяє сонечко ясненько?
Летять снаряди, жаль, сусід озвірів,
Чи й зможуть воїни, вигнать ворогів?.
Душа ридає, чи й квітнуть вишні в ряд
Чи зустрічатиме, милий серцю сад?
Вітер гойдає, вишню молоденьку,
Згадаю сад, дитинство, рідну неньку,
І ті варенички, пахкі на столі,
Вклонюся Богу і попрошу миру,
Щоб жить щасливо, на цій святій землі.
02.06.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949430
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022
Ці почуття не загасити
Хоч чую я ракети свист
Щасливий я що зміг любити
Вже виріс я у неба зріст
Яке ж то сонечко яскраве
Яке ж то небо голубе
Як жаль що дощик лл'є багряне
В обійми хмарки мене зве
Пробач кохана в небо лину
Пробач що мало так любив
Вітром обійму я калину
Ключі від щастя залишив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949047
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Із чорної хмільної глибини
Зло виповзло, щоб наковтатись крові
З баюр смертельних підлої війни
В країні мирній, світлій, калиновій.
Знов, Україно, ти в диму й вогні –
Тебе прийшли скоряти московити.
Та воля й дух міцнішають в борні –
Сини тебе зуміють захистити.
Під москалями плавиться земля.
Козацькі сили їх товчуть запекло,
Шлють їх відомим курсом корабля
В останню гавань, якій назва пекло.
Ти вистоїш у шквал, і в ураган,
Із попелу піднімешся титаном.
У Лету кане збочений тиран,
І на твоїх теренах мир настане.
За те, що ти повік не гнеш колін,
Що горда ти, незламна й непоборна,
Віддасть у шані світ низький уклін
Тобі, Вкраїно, вільна і соборна.
27.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948894
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 27.05.2022
Висів туман й на землю ліг,
Та й заручився із росою.
Верба в задумі, скулиніг
Тремтить над річкою дрімною.
«Де ділась молодість моя? –
Питала в сивого свічада. –
Росу з туманом персть взяла,
А я тому…
та ні, не рада.
Чому змережено так світ,
Взірцевий начеб, оку любий,
Що знаний не усім
тих слід,
Задля життя хто йде на згубу?
Виходять рано за межу–
Не встигли й на землі набутись,–
Мені залишивши журу,
Оселять невідому бутність».
Верба в задумі, скулиніг
Тремтить над річкою дрімною.
Поранок хвилями пробіг,
Отруєний війною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948763
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Не хвилюйсь, що літа пролітають
І в саду вже опавші листки,
Пам'ятай, що вони залишають
В колоритах душевні думки
Не сумуй, що зима на порозі,
Скоро снігом покриє стежки
Та тепло нас зігріє в дорозі
Почуттями, що ми зберегли
Не хвилюйсь, за зимою веснянка
Подарує чарівний нам квіт
І у ніжно тендітнім серпанку
Знов всміхнеться красою весь світ
Посміхнись, бо усе розквітає,
Дивним квітом, як нове життя,
А навколо скрізь казка співає,
Що дарує п'янкі відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948324
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 21.05.2022
Крізь віки любов до вишиванки
Українці пронесли і зберегли.
Ромби, кола, лінії, меандри...-
Візерунків тисячі на різнім тлі.
Часто вишивали мак, калину.
Щоб було багатство, щастя і краса.
Процвітання роду й України,
Чистота духовна, вічності роса.
Дуб могутній, соняшник квітучий...
Оберіг від лиха, горя і біди.
Щоб не сунулись на долі тучі.
Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.
Символом незламності вважають
Вишиванку у воєнний нині час.
Дух непереможний в ній вражає,
Прагнення до волі, сила, єдність мас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948113
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 18.05.2022
Колись була для неї раєм,
Стара хатинка край села,
Та, жаль, її уже немає,
Сюди дорога все ж вела.
Присіла поряд, заморилась,
Все не моє це, все чуже.
Навколо з жалем роздивилась,
Від болю серце так пече.
Та ні! Дивлюся, є знайоме,
Розцвів бузок посеред трав,
А поряд півники чубачі,
Вітрець повільно колихав.
А он черешня ледь вціліла,
Чого так сталось - не збагне.
Вона одне лиш розуміла,
Що дочекається мене.
Лиш кілька жменьок стиглих вишень,
Для мене, ніби зберегла.
Згадала жінка дні колишні,
Взялась краплинка десть тепла.
А вітер теж чомусь сумує,
Війна спалила йому крильця.
Та він біду цю затамує,
Та не пробачить це злочинцю...
Куди іти, кому потрібна,
До кого зараз прихилюсь?
Вже сироті тепер подібна,
Серед людей десь оселюсь...
Ішла повільно, зупинялась,
Так важко, ноги не несуть.
Не раз, не два все озиралась,
Все, що було, не повернуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947920
дата надходження 16.05.2022
дата закладки 16.05.2022
[b]У цих садах щорік гуділи бджоли,
Яснів на сонці груш і яблунь цвіт.
Нам милували душу видноколи,
Таким безпечним був, здавалось,світ.
А нині сад поораний ровами,
Опалий цвіт прикрив жахіття вирв.
Як передати весь цей жах словами,
Вже й сад - не сад, а спалений пустир.
Спинись, убивце!! Глянь, земля в руїнах!!
Вже ріки горя і пекучих сліз,
Ти, орку дикий, нам для України
Своїм безумством, дикістю приніс.
Хай поки ще ідуть бої запеклі,
І ми живемо посеред тривог.
Але ми ВІЛЬНІ!! Ти ж - гори у пеклі!!!
З нами і світ, і Всемогутній Бог...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947453
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав , куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
І в затишку порозцвітав бузок.
Ось так і котить травень свої хвилі-
Тюльпани, ряст, палітра з яблунІв,
А на акацій білому вітрилі
І червень недалеко завиднів.
У лип гілки обсипані намистом,
Там дозріває липня аромат.
Горять кущі яскравим аметистом-
Цвіте бузок. І відцвітає сад.
У цьому таємниця часоплину-
Дні може й довгі, та швидкий їм лік.
І кольори міняються неспинно-
То цвіт ,то лист нам падає до ніг.
...
Зацвів бузок- затримав на хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947471
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022
Кохання міняє кольори,
Воно цвіте серед розмаю.
І полонить тихі вечори,
Встеляє квіти серед гаю.
Воно неначе квітка ніжна,
Горить у закоханих серцях.
І, як лілія білосніжна,
Малює рум'янець на лицях.
Кохання серця об'єднає,
Тіло від нього аж тріпотить.
Горить вогнем і не згорає,
А в очах зірницею горить.
А хто кохає, добре знає,
Що кохання ще творить дива.
Воно до щастя проводжає
Ця істина - одвічна і жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947310
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022
Мамо, дорога матінко моя,
Ти подарована нам від Бога.
Мова твоя наче спів солов'я,
Як ти поряд зникає тривога.
Я на мить у дитинство повернусь,
Туди уже стелиться дорога.
І ніжно я до мами пригорнусь,
Доторкнусь до отчого порога.
Ти далеко й молишся за мене,
Любов твоя до мене неземна.
Найрідніша люба моя нене,
Ти була поряд завше дотемна.
Хай Господь тоді щастя дарує,
І хоронить від тривог і біди.
Хай Мати Божа поряд крокує,
А ми щасливі, що у нас є ти.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947209
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Як зараз бачу ту картинку,
Що змалював колись Тарас.
Так схвилювала на хвилинку,
Тепер стосується і нас.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Та не ревли тоді гармати,
Які тепер біду несуть.
Весна тоді й тепер у повні,
Лиш солов"їв не чути спів.
Вони тепер поки безмовні,
Війна дістала і птахів.
А матері тепер в тривозі,
З війни чекають так синів,
Їх виглядають на дорозі,
В очах їх світ весь потемнів.
До серця мріють пригорнути,
Своїх улюблених синів.
У довгі ночі не заснути...
Щоб описать... забракло слів.
Вечірня зірка знову сходить,
До ранку довго так чекать.
І чути лиш тяжкий їх подих,
І де той спокій відшукать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947081
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 07.05.2022
Буяє травневе цвітіння природи,
Але сьогодення тривожне у нас.
Війна ненаситна життя п'є, мов воду.
Повітря задимлене, ночі без сну.
Від вибухів бомб і ракетних ударів
Здригається ненька- родюча земля.
Орда кровожадібна лізе удавом,
Керує хижак божевільний з Кремля.
Хоч важко щоденно, здолаємо лихо.
На захисті вірні і до́ньки й сини.
Діждемося миру, то ж буде скрізь тихо.
У колос вберуться пшеничні лани.
І рідна країна найкращою стане.
У час переможний ми щастя зведем.
Ятритимуть тільки нанесені рани:
На жаль, не повернемо вбитих людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946607
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Матінко Божа, я хочу побачити сонце
Хоч би разочок. А зараз ще ніч чи вже день?
Мама в куточку щось тихо шепоче іконці,
Стеля бетонна тріщить і страшенно гуде.
Граємось в хованку ми тут усі без спочинку,
Нас від страхіть захищає волога пітьма.
Братик під стінкою спить і тримає машинку.
Мамочка каже чомусь, що його більш нема.
Матінко Божа, я жмуритись хочу від світла,
Вух не стискати від страху. Почуй, поможи!
Меншає шансів, бракує і хліба, й повітря.
Матір Господня, всім діточкам хочеться жить.
Варфоломія просили і Римського Папу,
Тільки-от мужності й віри в них менше ніж в нас.
Над Україною душами креслиться мапа–
Хтось та й почуй у пустелі волаючий глас!
…Ні, всі мовчать, більше про цінність ні слова.
Зиск, розрахунок, а вартість життя – мідний гріш.
Діти вмирають в облозі й солдати «Азова».
Наша заступнице, їх порятуй чимскоріш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
Яке ж це щастя – просто жити,
Повітрям дихати, ходить,
Любить цей світ, життя любити,
І посміхатись, і радіть;
Всміхатись щиро небу, сонцю,
І хмаркам білим угорі,
Проміння відблиску в віконці,
Та сміху діток у дворі;
Лелеці, що в гнізді на хаті,
Якраз вимощує кубло
М’яке своєму лелечаті,
Щоби там затишно було;
Радіти клену і тополі,
Брунькам розпухлим на вербі,
Зірвати декілька в долоні
Й пускати тихо по воді;
Пройтися босими ногами
Удосвіта, десь по траві,
Та розмовляти із квітками,
Які купаються в росі.
Щоб в мирний час отак ходити
І не зривалась щоб земля,
Хотілося б, лиш просто жити
Та цінувати це життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946107
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Прокидається природа,
Всіх красою полонить.
Спів птахів у насолоду,
Світла музика бринить.
На словах не передати,
Усі тонкощі краси.
Лиш приємне дарувати,
Чудодійної весни.
Цвіт нарцисів і тюльпанів,
І калюжниці рясні.
Той увесь пташиний гамір,
Подарунок дій весни.
А усмішка сонця з неба,
Ніжність голубих хмарок.
Є у всьому нам потреба,
Несе щастя для діток.
З квіточкою рученята,
Й усмішка на обличчі.
По траві ті ноженята,
Бажають покотиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945999
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022
Тривожна ніч… криваві роси,
Старенька жінка, Бога просить,
У світлий день, зупини війну!
І подаруй… щасливу весну!
У очах смуток, безнадія,
Поміж зірок згубилась мрія,
Пташок не чути, заніміли,
Усі поля давно зчорніли.
І знову сльози навертались,
Будинки з попілом змішались,
Війна то біль! Так серце крає,
Чи живий син, вона не знає….
Лунають звуки до небес,
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
О, як спинити цю війну?
І захистити Україну?
Благаю, навалу зупини!
І землю, мою Україну збережи!
Шепочуть губи тихо- тихо,
Святійший Боже спини лихо!
24.04.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945848
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Ми любимо свою державу,
За неї кращої нема.
Причетні велич їй і Слава,
І нездоланна все ж вона.
Хоч у крові тепер по пояс,
Та незалежна і пряма.
Захисники її і зброя,
Оберігають всі сповна.
І не поставлять на коліна,
Як того хочуть вороги,
Бо непохитна Україна,
Ми її доньки і сини.
Віддаємо тверде їй слово,
Перемога буде наша.
Здолаємо обов'язково,
Пукіна і його рашу.
Всі вилетять із України,
Як футбольний м'яч із поля.
Розваляться кремлівські стіни,
Така у них фашистська доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945605
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Давним-давно прийшла до Бога
У вишиваночці дівчина молода,
Червоні маки у волоссі, босі ноги,
А на очах блищала з відчаю сльоза.
Бог у той день презентував таланти
Всім дітям світу, хто що захотів,
А україночка стояла мовчки,
І тихо плакала від болю, що в душі!
Коли Господь почув про її лихо,
То зажуривсь, бо всі таланти вже роздав,
Але згадав про дар, що зветься пісня,
Й мерщій цей подарунок їй віддав.
Притиснувши до серця пісню,
Вклонилась низько Богу і пішла,
Відтоді українська пісня
По всьому світу голосно луна.
Чи весело, чи сумно - ми співаєм,
Лунає пісня в місті та в селі,
Коли звучить - то все враз оживає,
Бо наша пісня має чари неземні!
А ми народ - співучий, вільний!
Із піснею ми враз здолаєм ворогів,
Бо українська пісня - це наш символ,
Який живе у кожного в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944847
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 13.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2022
Послав вас карлик убивати,
Злодюги, орки, дикуни.
Надіялись перемагати,
Прийшли вмирати ви сюди.
Що натворили ви у Бучі?
В Гостомелі, в інших містах.
Загинули безвинні душі,
Зростуть споруди на кістках.
Нема прощення вам нікому,
Навіки проклятий ваш рід.
Не вижити, дійти додому,
Не бачити вам білий світ.
Зробили вас гарматним м'ясом,
Шляху назад уже нема.
Згниють в землі всі мрії ваші,
У ад дорога вам одна.
А оченята вбитих діток,
Ввижаються хай вам завжди.
У злодіянні Бог сам свідок,
Не зник їх плач із голови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944176
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 06.04.2022
#NOwar
#STOPrassia
#STOPaggression
#UAразом
#вЄднанніСила
#тримаймосяРазом
#народжуйсяДержаво
#впередДоПеремоги
#ГЕТЬ_з_нашої_Землі
#Україна_Всесвітнє_Диво
💙💛
Мій рідний край!
Моя земля!
Ти серцю мила
Батьківщина!
Ти- біль й надія
Кобзаря!
Всесвітнє диво-
Україна!
Незламний дух,
Єднання душ,
І сильне прагнення
До волі-
Правдивий рух,
Цвітіння руж,
Непереможні ще паролі.
Магічний ряд
Місця святі- не піддадуться супостату.
Вони ж- бо нелюди,
А тих= перемагають
І крилаті!
І бджоли й гуси бойові-
Гаазькі шифрові агенти.
Що є у їхній голові?
Там- темінь
Й затхлі екскременти.
Не варті ви й поганих слів!
Ви самознищитесь
Навіки,
Планетні черви-
Москалі,
Безумці,утварі безликі!
Геть ,погань,
люта кацапня,
Непотріб,пОмилка
Природи!
Країна наша- це броня!
Не для ординської
Породи!!
Ви зазіхнули на святе!
На велич нашої держави!
Не зрозуміти вам ,
Що це- загибель ваша,а не слава!
Це землі дужих козаків,
простори
мавок і мольфарів,
І духи скитів і степів,
І характерникових чарів!
Молитва- щит наш
Й божий дар,
А Бог- водитель й Управитель!
П'ємо небесний ми нектар!-
Від того мозок наш-
Мислитель!
Не досягти вам цих частот,що містяться
Далеко,в вишніх,
Кінець приходить вам,от- от!
Розпорядиться
Й з цим Всевишній!
Наш рідний край ,
Свята земля!
Народжуйся,
Нова Державо!
Крізь біль й надію Кобзаря!
До ПЕРЕМОГИ!
РІДНА! СЛАВА!
До Перемоги,
Рідна!
Слава!
02.04.2022р.
👩🦰 В.Мала
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943766
дата надходження 02.04.2022
дата закладки 02.04.2022
Дівчатам Україночкам,нашим захисницям
присвячую
Марічка
"Расцветали яблони и груши"
ми колись співали залюбки...
Та чужою стала нам "Катюша",
як рашистів вдерлися полки
на квітучу землю українську,
в мирні села, радісні міста,
сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта! ОЙ!
Сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта!
Не цвіли ще яблуні і груші,
І калина в лузі не цвіла
Як орда по морю і по суші
Україну знищити прийшла.
Лізли танки і земля горіла,
З неба смерть кидали літаки,
Та не здасться Україна мила,
А скоріше навіть навпаки.
Єй рашисти ,гади подивіться,
Хто стоїть на березі Дніпра,
То дівчина, що вас не боїться,
Побратимів бойова сестра.
У косі блакитно жовта стрічка,
А в руках надійний автомат,
Українська дівчина Марічка
Пожене вас вороги назад.
Україна орків переможе
І Марічка усміхнеться знов,
Сам Господь І діва Мати Божа
Україні повернуть любов.
Стане мир на водах і на суші,
І Марічка ще побачить те
Як розквітнуть яблуні, і груші,
І калина в лузі зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943749
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022
Коли я залишаюсь з пустотою,
Немає поруч грішних і святих
Душе моя, поговори зі мною,
Поговори про мертвих і живих.
Такі часи , немає нам спокою,
Іде за мир велика боротьба,
То ти душа поговори зі мною,
Бо без розмови ти також слаба.
Тобі все-все я можу розказати
І навіть де згрішив не притаю,
Бо ти, душа,повинна правду знати
Про всю земну історію мою.
У нас на двох одне велике небо,
Одна земля, дарована на двох,
Та тіло бачиш в небі і не треба,
А ось тебе на суд чекає Бог.
Поки ми разом,поки ми єдині,
Попросимо у Бога ми щедрот
Щоб дав щасливу долю Україні,
Хай мир оберігає цей народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943514
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Вже весна до нас прийшла,
Як же ми її чекали.
Що закінчиться зима,
Зникнуть всі наші печалі.
Холод душі нам не грів,
Принесе весна кохання.
Йтимуть зграї теплих слів,
Не було у нас вагання.
Мріям нашим не кінець,
Є любов у нас і щастя.
У окопах нехай десь,
Нас тримає рука братська.
Одна стали ми сім'я,
Україна наша мати.
У крові пливе земля,
Українців не здолати.
Нехай моляться за нас,
Всі Боги, що є на світі.
Віримо прийде той час,
Даруватимуть нам квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943403
дата надходження 27.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Прийди до мене в ранішню пору,
Залиш цілунок на моїх долонях,
Я в них побачу трепетну весну
І милий квіт, на побілівших скронях
Згадаю, що з тобою ми пройшли,
Таке тяжке та в світі найдорожче,
Що почуття любові зберегли,
Мабуть і зараз серцю допоможе
Я розгорну долоні, а на них -
Усе життя, написане, як книга,
По лініях простих і дорогих
Я прочитаю впевнено і стиха
І першу зустріч, що була в житті,
Де успіхи були та і невдачі
І поцілунок милий від душі,
Який заповнив теплоти нестачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943276
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Твори добро, плекай любов,
Які закладені в людській природі
Ще з всесвіту першооснов,
Ґрунтуються на волі та свободі.
Твори добро, плекай любов
До всіх і всього, що живе на світі,
Щоб в серці пишно знову й знов
Зростали квіти щастя в буйноцвіті.
Твори добро, плекай любов
І навіть, як в душі пекучий смуток.
І чари їх за цих умов
Його обернуть в бажаний здобуток.
Твори добро, плекай любов
Постійно щедро, лагідно, відверто,
Щоб в небуття «пан» зло пішов,
А ненависть було навіки стерто.
Твори добро, плекай любов,
Аби підвалини життя збагнути,
Всім серцем без пустих розмов
Усю чарівність світу осягнути.
Твори добро, плекай любов,
Подбавши добре про усе посутнє,
Що за сприятливих умов
Поліпшить і теперішнє, й майбутнє.
Твори добро, плекай любов
Супроти вад, що на шляху у тебе,
Щоб внутрішньо люд став здоров,
Але спочатку розпочни із себе.
Твори добро, плекай любов
При кожній здійсненій наступній дії,
Аби у всіх, хто їх знайшов,
Здійснились світлі всі надії й мрії.
Євген Ковальчук, 17. 07. 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943260
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 26.03.2022
І знову стріляють гармати,
Кляті гради чинять вбивчу суть.
А оркам волю не зламати,
Українці до свободи йдуть.
Вони мужньо боронять свій край,
І який кожному дав життя.
Ароматно пахне коровай,
Захищає мами - вишиття.
Димлять посірілі дороги,
Кругом пошматована земля.
Воїни йдуть до перемоги,
Долають клятого москаля...
Та й іншого не може бути,
Бо сам Господь є наш поводир.
Нам належить волю здобути,
А без боротьби не буде мир.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943242
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Я так поезію люблю глибинно й чисто,
Її небачену красу, як тон на листі,
Таку і щиру, і просту, як неньки слово
Та неповторну у житті, як наша мова
Люблю до ніжності душі, як сон дитини,
Найкращу, рідну, дорогу, як світ родини,
Її плекаю, бережу, ловлю хвилини,
Як дотик ранньої роси у чарах днини
Я так поезію люблю, як літо квіти,
Як сонце ясне, що сія, лоскоче віти,
Як осінь трепетні листки золотить в гаї
Де насолода так бринить, як ніби в раї
Я світ поезії люблю, як смак дитинства
Та милий промінь теплоти та материнста,
Як тихе дихання землі, що нас тримає
Та серце ніжних почуттів, яке кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943111
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Так зорі не сіяли ще ніколи…
У сукні небо з золота й парчі…
О, скільки душ зустрілось там, відколи
На землю нашу піднялись мечі.
До них прикуті погляди в зажурі…
Та відблиск неба всюди з чорноти.
Хоч день у сонці, а душі похмуро,
Повсюди з ліку збилися хрести…
Високий раю, синь твоя небесна,
Чому ж так рано там наші сини?!...
Які не стрінуть буйних, теплих весен,
І не складуть такій війні ціни.
За них колись це зроблять їхні діти,
Та з горя біль невтомний матерів.
Чи зможе щиро той колись радіти,
Хто бачив дикий погляд упирів?...
О, зорі ночі, ви в наших молитвах,
До Бога ближче в праведних віках.
Тож захистіть усіх невинних в битвах,
Хто Землю й Мир тримає на руках.
24.03.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943135
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Щось березень нині чогось такий лютий,
Вночі б’є морозом, вдень сніг проліта.
Неначе зима хоче знову вернутись,
Бо ранила ве́сну ця клята війна.
А проліски все ж показались з-під снігу
І білі голівки свої підвели.
Співали веснянки на радість і втіху,
Та вдарив мороз і вони полягли.
Як жаль же було на усе це дивитись,
Здавалося, вже не піднятися їм.
Лежать вони інеєм білим укриті,
Згорнувши прекрасні бутони свої.
Та сонце зійшло і вони всі ожили,
Купають пелю́стки в цілющій росі.
Весні її рани від градів зцілили,
Й війну відганяючи, йдуть по землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942501
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Звертаюсь до тебе. російський солдате,
Совісті в тебе і честі нема,
Бо ти українців прийшов убивати
Й шукати фашистів.Та їх тут нема.
Ти сам став фашистом, злодюгою й катом.
Бо убиваєш невинних дітей
І спалюєш наші білесенькі хати,
Відповіси ти за злочин оцей.
За те, що виконуєш підлі накази,
Це поза межами правил життя.
Правитель твій аж шаленіє від сказу,
Що нас не скорити, так просто не взять.
Вважав ти себе моїм "старшим братом",
Але ти варваром був й нині є,
Вже справжнє обличчя відкрив ти своє,
Тобі б лише нищити та убивати.
Іще я скажу тобі такеє слово -
Твоя присутність лиш горе несе,
Горіти у пеклі тобі за усе,
А ми переможемо обов"язково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942496
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Ти пам'ятаєш ще мене малям,
Як я робила тільки перші кроки
Та пізнавала милу мить життя
Тихенько, добавляючи все роки
І перше слово, що злетіло вмить
Та рухи ще невпевнені, невмілі,
Ота тендітність до цих пір бринить,
Слова найкращі і такі несмілі
Мені б тепер, хоча б на мить туди,
Де все було так просто і красиво,
Відчути знову дорогі сліди
Та посміхнутись радісно й щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942268
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 13.03.2022
Кацапе, ти чого звірієш
Із кожним днем сильніш, сильніш?
Ми захищатися умієм
І просто так нас не візьмеш.
Ти наче звір оскаженілий,
Що загнаний у глухий кут,
Побитий, рваний, зголоднілий..
Тримайсь, фашист, тобі –«капут!»
Твій погляд хижий і панічний,
Та зуби скалиш, скреготиш,
А вчинки підлі та цинічні,
І хто ще знає, що ти втнеш.
Загнав ти сам себе у клітку,
З якої виходу нема,
З якої небо крізь решітку -
Тут не спасе тебе й тюрма.
І будеш ти горіть у пеклі!
Та жаритись живим в вогні
За кожну смерть і аж до краплі,
Що ти приніс у цій війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942294
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 13.03.2022
Далі бомлять землю московити
І знову кругом сирени ревуть.
Вони хочуть вільний народ вбити
І чинять свою диявольську суть.
Триває ця запекла боротьба -
Одвічна війна між добром і злом.
А плюгавому карлику - ганьба,
Країна здобуває перелом.
Народ московії далі мовчить,
Кров наших дітей на їхніх руках.
А він сховавши голови, скавчить,
І далі ходить у мокрих портках.
Народ здобуває перемогу
І нищить цих клятих окупантів.
І неоклінно молиться Богу,
Руйнує ницих колоборантів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942281
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 13.03.2022
Пишаюсь тобою мій народе,
Ти міцний, як ця закалена сталь.
І твій дух вільний прагне свободи,
Його нескорить плюгавий москаль.
Я вірю у твою перемогу,
Уже котрий день проводиш борню.
Приймаєш бій і молишся Богу,
І захищаєш дітей від вогню.
І щоденна боротьба триває,
Та із кожним днем міцнієш і ти.
Наш Господь тобі допомагає,
Здолать орду і дійти до мети.
І згинуть всі кляті нечистивці,
Розвіється ця нещівна війна.
Розквітнуть у полях чорнобривці,
Зазвучить мелодія не сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942203
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 12.03.2022
Втікайте люті окупанти,
За межі нашого кордону.
Є вашому життю гаранти,
Живими доповзти додому.
Втікайте вороги закляті,
Не нівечіть нелюди землі.
Можливо вас чекає мати,
Ще й нагороди у Кремлі.
Звірині бачили повадки,
Смертельні вибухи із градів.
Жахливі тривали випадки,
Завжди зустрічали вас радо.
Скоріше втікайте злодюги,
Ніколи вам не стати людьми.
Чекає вас суд по заслузі,
Хоча б не наваляйте в штани.
Почуйте жорстокі нацисти,
В останній пропонуємо раз.
Вже капітуляція близько,
День Перемоги - свято для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942178
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 12.03.2022
Мої рідненькі, як ви там на небі?
Напевно знаєте, що в нас іде війна.
Орда московська палить міста й села.
Керує нею орків сатана.
Мої кохані, любі мамо й тато,
Народ підвівся в спільній боротьбі.
Неначе спали ми усі віками,
Й не знали, що сусід хоче війни.
За вами досі я сумую, мамо.
Й до щему Україну я люблю.
Вона в душі із вашими піснями,
За неї Бога я Всевишнього молю.
Моя країна зараз у тривозі.
Київ величний в вихорі війни.
Каховка, Суми, Харків і Житомир
Землю скропили кров'ю і слізьми.
Крізь терня до свободи Україна
Іде не знаючи ні страху, ні жалю.
Вона не впаде знаю на коліна
І незалежність захистить свою.
Я не боюсь повірте мені тату.
Мій страх давно вже переріс у гнів.
Бо наші воїни — незламні, сильні духом,
Нещадно б'ють заклятих ворогів.
Мої рідненькі, все я пам'ятаю -
Цю розповідь страшну про колоски,
І як грузили в товарняк битками -
Людей везли в далекі Соловки.
Загарбники хотіли повернути
Для українців ті страшні часи.
Вже зовсім скоро проженем мерзоту,
З ганьбою їх страшні полки.
Як шкода мої рідні й найдорожці,
Що ви не дожили до наших днів,
Коли лунає гімн наш український,
Пісень повстанських чути спів.
Серце болить, як дивлюсь на руїни.
І гнів народний вже не зупинить.
Ворог я знаю захлинеться кров'ю
І за людей невинних відповість.
Я знаю скоро щезнуть сили темні -
Як сонечко над обрієм зійде.
А Україна — сильна й незалежна
На світ увесь засяє й розцвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941764
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Скажи мені, що відчуваєш, сестро,
Як чоловік іде твій воювати?
Чи зупинився він на перехресті?
На Україні в тебе батько й мати…
Скажи мені, чи запечуться в серці
Бомбардування й авіаудари?
Чи кажеш: «Боже правий, змилосердься,
І розведи над рідними ці хмари?»
Скажи, у тебе теж оторопіння?
Чи ти, як я, молилась за дитину?
Згадала ти, звідкіль твоє коріння?
Це все – не сон… Палає Україна…
Снаряди рвуть, лякають ніч оркестром –
Ми ж на весну чекали та лелеку…
Скажи мені, що відчуваєш, сестро,
Як на рідню чатує небезпека?
До тебе троє поглядів дитячих
Звертаються, щоб ти їм пояснила,
Чому на Україні мати плаче –
Про що ти їм говориш, сестро мила?
Дивись і думай. Вчинками ж бо – хрест твій,
А Бог до праведних, Він якнайближче.
Я сподіваюсь, ти розкажеш, сестро,
За справжню суть війни… Її обличчя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941755
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Господи, Тебе я благаю,
Збережи людей і рідний край.
Від болю сльозу я змиваю,
Зціли душу, орду покарай.
Нехай цвіт народу не гине
І пропаде ця клята війна.
І молитва до Тебе лине
Та звучить пісня наша сумна.
Захисти народ України,
Який із ордою бій веде.
Боже, підійми нас з руїни
І нехай Твоя сила гряде.
Нехай любов Твоя панує
І зцілить серця, дарує мир.
Нехай кожен Тебе почує,
Бо Ти наш Господь і поводир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941649
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 05.03.2022
(Моє рідне селище! Я від тебе далеко,
але моя душа і серце завжди з тобою)
( Клуб поезії Ніна Незламна)
Знову думками в рідному саду,
Де вишні вряд, по стежці я іду,
Тут народилась. І босонога,
Стежки зміряла. Просила Бога,
За мене ненька в нічні години,
Як духи злі плели павутини,
Та кров козацька протіка в жилах,
Земна любов - подарили крила!
Рідненьке селище Козача Лопань,
І повноводна річенька Лопань,
Придали сили. Й віри в суцвітті,
Серед цих вишень, кращих у світі,
Як навесні в весільному вбранні,
Вбирали в себе ранки туманні.
З промінням сонячним несли радість,
Тікала слабість, вдихала свіжість,
Замала сил, здійнялась на ноги,
В рідному селищі, є дороги,
І не одна, по якій ходила
Красу довкілля, в серці схранила.
Хатки… хатки потонули в садах,
Від поля марево, сльози в очах,
То сонце пестить золоту стерню,
А, я ж її і досі… так люблю,
Хоч і колола, ноги до болю,
Та душа мріяла - будь на волі,
Де вітер коси розсівав на плечі,
Коли лунали голоси лелечі,
В річці вода, грала веселкою
Втішавсь лелека із лелекою.
По всій долині гусячі лапки,
Ясніють сонцем жовті лампадки,
В квітах ховаються ранні роси
Легкий вітрець, пестить вербі коси,
Що до води, нахилились низько,
А тут й тополі, в рядочок близько
Мов на параді височать вгору,
Як не полюбиш, ти літню пору,
Коли краса, чарує довкола,
А далі, моя рідненька школа.
Широке залізничне полотно,
Воно мені, знайоме так давно,
Шлях до станції Козача Лопань,
Правда не пройдеш, без переживань,
Адже потяг за потягом спішить,
Земля вся, часом здається дрижить,
Але ж дороги, іншої нема,
І незалежно весна, чи зима,
Єдиний шлях, тільки цей до школи.
Полотно ділить, селище навпіл,
Частина рівно, є й часом нахил,
Де вздовж дороги, а де й посадки,
За ними вряд будинки і хатки.
Я часто в снах, бачу рідні стежки,
Безмежна втіха та беруть думки,
В цей час важкий, тривожиться душа,
Сусід, на жаль, нікого не втішна,
Брехливо, нахабно зливає бруд,
На наш, козацький, відчайдушний люд.
Бажає знищити Батьківщину,
Закатувать у тюрмах родину,
Хто хоче мирно жити й працювати,
Країну щастя й добра збудувать,
Вирощувати зернові в полі,
Й виховувати дітей в любові,
Щоби ніколи не знали війни!
Єднаймось люди! Заради життя,
Заради волі, майбуття й щастя!
23.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941057
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022
Розкинулась вдалеч Земля неозора,
Оспівана дзвінко в піснях солов’я.
Гостям у ній- щедрість, лихим - непокора
Найкраща у світі – країна моя.
Ти крила свої гартувала віками
У попелі згарищ та іскра жила,
Що духом нескореним, сильним, роками
До волі звитяжно народ свій вела.
Він є невмирущий, велична державо!
Історія - в пам’яті, в мові твоїй.
У пісні чарівній - традиції й слава,
Духовності думка, і сила у ній.
Зранена в битвах, душа покалічена...
У посмішках щирих - прекрасна Земля!
В диво-вінку, немов сонце, магічному
Нащадкам своїм кожен день промовля:
«Гуцули і лемки, горянців родина,
Бойки славетні і поліська сім’я…
Для нас УКРАЇНА – свята Батьківщина
В «Тінях предків забутих» - наше ім’я.
Любіть свою мову, родину, країну
В любові такій – непоборні ми є!
У Вірі й Надії наблизимо днину,
Де щастя розквітне повсюди земне.
24.08.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940701
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
День закоханих… Залпи ревуть гарматні…
Серце рветься до рідної домівки!..
Він би міг "Валентином" для неї стати…
Дарувати ведмедиків із квітів…
Він складав на майбутнє великі плани!..
Та країна покликала - солдатом…
Записала війна у життя нотатник:
- Захищати від ворога!
- Воювати!
"Повернися живим!"- молить Бога мати,
Під іконою впавши на коліна…
"Повернися живим! Так нестерпно ждати!"-
Склала руки в сльозах молода дружина…
Скільки вас полягло, молодих соко́лів!
Вам би жити, творити і кохати!
Та ввійшли у історію - героями!
Залишились у пам'яті - солдатами…
День закоханих… Залпи ревуть гарматні…
Ледь вологий, та нескорений погляд…
Скоро він "Валентином" для неї стане,
Загорнувши троянди в ПЕРЕМОГУ!
15.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940408
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 19.02.2022
Моя прекрасна, рідна, Україно,
За тебе я Всевишнього молю,
За твою долю, нелегку, страждальну.
Тебе всім серцем я одну люблю.
Моя ти нене, цвіте мій прекрасний.
Не знаю я ріднішої землі -
Де чебрецем, рум'янком пахнуть трави,
А у садах щебечуть солов'ї.
Синіють небом у лугах волошки.
Лани пшениці - в щедрих врожаях.
Ліси, поля, бурхливі річки, гори -
Земля героїв, перемог й звитяг.
Та недруг зазира на Україну.
Хоче спаплюжити, розбити на шматки.
Принизити, щоб впала на коліна.
Йому пиха затьмарила думки.
Ворог не спить, а вже біля кордонів.
На нашу землю зазіхає, на святе.
І прапор заплямований свій кров'ю,
Віками проклята орда несе.
Я вірю в Бога, в силу українців,
Де дух Бандери і Мазепи ще живе.
І згинуть вороги немов роса на сонці
І Україна знову розцвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940469
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
" Іди, зимо, до Бу'чина,* бо ти
вже нам надокучила."
( народна приказка)
Плаче Зимонька-зима
Сльози - дощик з неба.
Сніг пропав, давно катма
Й вона вже не треба...
Зрадив Іній-молодець
Не заходить в гості.
Вирішив : Зимі - кінець
Й помандрує... В злості
Володарка вже ридає,
Залишилася одна.
Сніговія десь немає,
Плаче дощиком вона.
Мороз також постарався,
Навіть змив свої сліди.
Десь на Північ вже подався...
Ось піди його знайди.
- Не плач, Зимонько, бо час
Збиратись в дорогу.
В грудні ти приходь до нас,
Будем раді знову.
Бо в житті таке буває :
Лише втратити контроль -
Все тоді кудись зникає
Чи міняє свою роль.
* Примітка : село Бучин в Камінь-Каширському районі на Волині,
але " кожне сільце має своє слівце" (народна приказка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940411
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 16.02.2022
Це наш народ, це наша Україна.
І наш Дніпро, оспіваний в піснях.
Одна в нас мова, віра в нас єдина,
І синьо-жовтий майорить нам стяг.
Ми тут росли, надіялись, любили,
Боролись разом, працею жили.
Тут предків мужніх височать могили,
Тут дух ширяє волі і снаги.
Народ ішов, він здобував нам славу,
Князями був багатий його рід.
Пролився піснею і плачем Ярославни,
Прославився козацтвом на весь світ.
Народ боровсь, народ терпів тортури,
Він мав у серці те, що не згаса.
Він йшов, долав важкі неволі мури
І піснею вернувся до життя.
Поглянув гордо на поля й діброви
І породив великих нам людей.
Синів великих нашого народу,
Що двері нам відкрили в новий день.
Він далі йшов. Тепер вже без кайданів.
Творив нових людей, нові дива.
Та нищив їх і Треблінка, й Майданек,
І нищила людей страшна війна.
А час ішов і мчав у світлі далі,
І стягом помаранчевим зацвів.
Майбутнє захищати на майдані
Всіх патріотів, мов керманич, вів.
Ми всі живі, нащадки України.
Ми є народ,повік нас не здолать!
І доки б'ється серце у людини,
Тебе, Вкраїно, будем пам'ятать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940281
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
* * *
В моїм саду веселий сміх
Пташиний, у квітучих віт...
Небесний настрій шепче мій,
Злітаючи з тремтливих вій:
"Ти дню травневому повір"
Життю, що стелеться до ніг,
Зве овид берегом надій
І вибором твоїх доріг –
Сторінка біла наче сніг,...
Тоненький зошит ейфорій"...
Злетіти б в чисте майбуття,
Під пелюстковий вітровій,
Провідати своє життя...
...Та не буває так, повір –
Небес й твій вибір, суть сплітань.
Сплітань в сувій всіх днів твоїх,
Найкращих мрій і сподівань –
Там доля бур, хоч берег стих,
Аналіз вчинків вольових –
Твоїх звитяг і спотикань...
– – –
В моїм саду веселий сміх
Пташиний, у квітучих віт...
Небесний настрій шепче мій,
Злітаючи з тремтливих вій:
"Ти дню травневому повір!"
15.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940295
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]
Безмежний степ, трава по пояс,
Людська нога ще не ступала.
Я вперше тут, я заспокоюсь,
Роса на трави вже упала...
А серед степу мак розцвів,
Він майорить, як крапля крові.
Якісь думки сумні навів,
Незрозумілі, загадкові.
Колись давно тут йшли бої,
І думати про це так важко.
Неначе квітка вся в крові,
А по спині повзуть мурашки.
Повільно скрапує роса,
Землі її дарує квітка.
Немов гірка оця сльоза,
Що тихо котиться без свідків.
Пожадно п"є земля росу,
Весь час лікує тяжкі рани.
І мовчки дякує красу,
Спиває спраглими вустами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940285
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Час так швидко минає,
невідомо куди...
А я знову чекаю
і тебе, і весни...
Хоч напевне я знаю,
ти не прийдеш сюди...
Та весну я чекаю
в ній піду у степи...
Буду йти і радіти,
що ще можу іти...
І степи всі любити,
жаль,не прийдеш вже ти...
Всі печалі і болі,
я в степи віднесу...
Буду дякувать долі,
я за те, що живу...
Час так швидко минає,
я не знаю куди...
Та я віру ще маю,
що діждуся весни...
А весна допоможе
подолати жалі...
Вірю я що поможе,-
усім людям й мені...
Бо ж весна чарівниця,
не залишить в біді...
І вона мені сниться
на яву і у сні...
Вже чекати не довго,
дочекаються всі...
Може декому й модно,
жити нині в зимі...
Всіх людей закликаю,
поклоніться весні...
Вона чує, я знаю,
тож довірьтеся їй...
І моліться ще Богу,
і клоніться землі,
Щоб вказали дорогу,
усім людям й мені...
Щоб війну зупинила,
вірус зник щоб кудись...
І щоб влада робила,
для народу хоч щось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940228
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pWVBqqfJIwA[/youtube]
Для тих, хто любить і любимий,
Любов свою не підведуть..
--------------------------------
Любов - тендітна квітка ніжна,
Живе у добрих лиш серцях.
Любов не взнайте легковажну,
Коли буває лиш в гостях.
Любов постійно живе в серці,
В якому вибрала сама.
Вона - невичерпне джерельце,
Що в спраглий день нас напува.
А той, хто любить, добре знає,
Ця істина давно жива:
Щасливий той, хто вік кохає,
Бо знає всі її дива.
Якщо колись любов відчує,
Що ви її не оцінили,
Вона піде від вас й забуде,
Її від пут своїх звільнили.
Піде туди, де її ждуть,
Туди, де з радістю чекають.
В житті своїм не підведуть,
У цім Любові і вся суть...
Щасливі будьте! Всім бажаю,
Кохання взнайте кольори.
Нехай не буде кінця - краю,
Щоб не даремно ви жили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940186
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
( від чоловіка)
Моя єдина, ти синьоока,
Ми вберегли, як зіницю ока,
Наші відносини. Хоча й старість,
І знаєм декого, брала заздрість.
Наше життя - джерело б*є ключем,
Хай під серцями від радості щем,
У обіймах держим світлі мрії,
З добра й щастя, плекаєм надії,
В саду квітучому, білим пір*ям,
Най налюбуємося сузір*ям,
Як колись у сплановану зустріч,
Повз будинків, ялинки пообіч.
Ніби кралі, у вуалях білих,
Ми ж тонули в поглядах несмілих,
І дотик рук, перший легкий трепіт,
Душі і серця. А згодом шепіт….
Слова сердечні, слова кохання,
Мов присоромилась зірка рання,
Перший цілунок, як ніжність квітки,
І присягання - разом навіки!
Вже за плечима п*ятьдесят років,
Зроблено в такт, незчисленних кроків,
Щодо розбіжностей, без них ніяк,
Покірність, злагода – ніби маяк..
У піднебессі купчились хмари,
Один твій погляд - руйнівні чари,
Всі негаразди, як сніг розтали,
Життя пізнали, мрії плекали.
Всього було, завірюхи й зливи,
Та нас кохання, гріло щасливих,
Весна - красна, знов квітли троянди,
Ними втішались, ми разом завжди..
Теплі погляди, слова підтримки,
Тож ми йдемо й далі без зупинки,
Нам не забути молоді роки,
В них повсяк час - моя підтримка ти!
Нехай же мир, повсюди панує,
Та кожен з нас у душі відчує,
Що попереду не найкращі дні,
Хай Бог дасть, терпіння тобі й мені!
Ми повтішаймось чистій блакиті,
Разом відчуймо щасливі миті,
І порадіймо сонцю у зеніті,
Для мене ти найкраща в світі!
14.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940184
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Я пам'ятаю твій прихід приємний і незнаний,
Як розкривався новий світ до теплоти ласкавий,
У нім бриніла вся любов безмежна і красива,
В її тендіітності, як сон - я так була щаслива
Твій погляд ніжний, дорогий душею відчувала,
А подих милий та п'янкий до глибини вдихала,
Душі чуттєві почуття - у них була вся сила,
Неначе миттю водночас в нас виростали крила
Така ідилія в житті п'янила, ніби квітом,
Тепло і радість у душі летіли сміло світом
І додавали справжній смак чарівно неповторний,
Немовби світ писав роман до глибини змістовний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940048
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Сьогодні сонце світить лиш для неї,
Проміння, ловить, як вісник удачі,
Молоде серце, стука, шаленіє,
Чомусь, раз – по – раз, здригаються плечі.
Та душа знає, не вітер холодить,
А хвилювання, то ж жде побачення,
Хоч він легенько й волосся куйовдить,
У час жаданий, не має він значення.
В руках тримаєш - перші підсніжники,
Квіти весни, як перше побачення,
Напевно в лютому, як порадники,
І від думок, педантичних звільнення.
Холодний місяць, а дав зрости квітам,
Напевно знав, про омріяну зустріч,
Що зігрівала, серця молодятам,
Щоби в житті, по стежці йти пліч-о-пліч.
Сьогодні сонце, світить яскравіше,
І не завада, хмаринки тремтливі,
Адже попереду, найцікавіше,
На них чекає… вони вдвох щасливі.
12.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939990
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=H43-tTdG64Q[/youtube]
Приснись мені ти радісним й щасливим
Таким, як я не бачила ніколи.
Хай сміх твій пронесеться, ніби злива,
Нехай почують сміх твій видноколи.
І я тоді відчую, що ти поряд,
Що ти нікуди так і не зникав.
Зітреш з лиця зажурений свій погляд,
Який мене колись чомусь лякав.
Я пам"ятаю зустріч ту, останню,
Та кожен з нас, це ніби відчував.
І все сказать, було таке бажання,
Але тоді чомусь і ти мовчав.
Весну я зустрічатиму без тебе,
Фіалки покладу я на горбок.
А ти мені подякуєш із неба,
Я проковтну гіркий оцей ковток..
Калини гілочку зірву на пам"ять,
Не знаю, хто її тут посадив.
Ну ось і все! Про що тепер вже мріять,
Все ж вітер почуття не остудив..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939864
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Не грай заметіль, зупинися на мить,
Не ятри мою зранену душу.
Печаль в ній, як камінь в зажурі лежить,
Таврои її нести я мушу.
Сім літ, як на сході снаряди сичать,
Впиваються в тіло, як змії.
Кровавляться рани від болю кричать,
А люди... а люди німії.
О, як розбудити, підняти вас як,
За Гетьмана судорож гнома.
В Печерських хоромах кубло злодіяк,
У Раді юдейська Содома.
За що ж ви так любите гнидосвятих,
Своїх ненавидите... де Гамалії?
Женіте в три шиї порпів і святих,
До Віри вернітесь повії.
До Божа звертаюсь, надію несу,
Лиху нехай виправить долю.
Пора браття справити жиду месу,
Повернемо вкрадену волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939829
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Скоро осінь відшумить, і відплаче,
Скоро вся краса з дерев облетить.
Хризантеми відпалають ... Неначе
Хтось печаллю білий світ полонить...
приспів
Осінь, осінь, що ж це ти, моя осінь,
Так зарано нашу стежку засніжила!
Осінь, осінь, я прошу тебе, осінь,
Щоб іще нам літа крапельку лишила!
Скоро буде білий світ - білий-білий,
Як примари в небі хмари пливуть.
Ти врятуй мене від холоду милий,
Бо в твоїм коханні вся моя суть!
приспів той самий
Від кохання сніг сріблясто засяє,
І примари ті розтануть, мов дим.
І зима мене тоді не злякає,
Коли поруч мирно спатимеш ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939672
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 09.02.2022
Як вабить очі, краса довкола,
У ряд дерева, трава шовкова,
Садок вишневий, рідний уві сні,
Цими ночами, видівся мені.
Палає тіло, ніби все в вогні,
Душа волає- Ні, не будь біді!
Садок вишневий, весь у суцвітті,
Він наймиліший, за все на світі,
Тут бджіл симфонія, зранку звучить,
Йду по стежинці - щаслива ця мить.
Мені ,то холодно, то вмить жарко,
Але ,я знаю, що іти варто,
По обіч гляну, всюди казково,
Промінчик, між гіло́к, веселково,
Так виграє, ніжно пестить мене,
Вмить холодок підкравсь, злегка пече, .
То темна хмара, весь закрила світ,
Краплини смутку на деревах віт.
На хмарі тій, неначе стоїть трон,
На ньому власник, сам цар омікрон.
У піднебессі, керував балом,
І так зненацька, різко кинджалом.
Він ранив серце, щоби зомліла,
В нерівній битві встоять зуміла.
Хоч на вустах і сльози солоні,
Та я настирно, зне́сла долоні.
Туди до неба, де Бог і сонце,
Жмут світла бачу, торкнувсь віконця,
Радо сприйняла, сонячне тепло,
Промінь життя - любов Всевишнього!
Поспішив вітер, на допомогу,
Відігнав хмару, прогнав тривогу,
Я знову йду, травка шовковиста,
Вдягла на себе, златі намиста,
І ранні роси, купають ноги,
В рядочок вишні, як обереги,
Вселяють віру - цей сон на життя
Плекаю мрію - пізнати щастя!
Як вабить очі, краса довкола,
У ряд дерева, пора казкова,
Садок вишневий, квітне уві сні,
Такий красивий, снивсь знову мені….
08.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939576
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 08.02.2022
Україна і Росія
Колись дружними були...
Хто ж роздор нині посіяв,
що на крок ми від війни...
Чи то Путін розгнівився
за якісь наші гріхи...
Чи народ російський злиться,
розбрат сіючи й страхи...
Та народ тут ні при чому,
не бажає він нам зла...
А причина певне в тому,
що у владах кутєрьма...
Чи немає влада глузду,-
і у нас, і там у них...
Чи шукають вони блуду,
а чи розум їх притих...
Ніби з виду, то розумні,
мають довгі язики...
Та їх дії вже бездумні,
а в мізках вже колючки...
Чи то винні суперечки,
як й куди далі іти...
Не ті вибрали доріжки,
і не взмозі з них зійти...
Українці й росіяни,
поруч нам вперед іти...
Президентів вгамувати,-
ми повинні все таки...
Що ж це діється в цім світі,
хто підкаже владарям...
Що війна, горе найбільше,
й не потрібна вона нам...
Що таке війна, я знаю,
я її пережила...
І з дитинства пам"ятаю,
що війна додає зла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938145
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 24.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gmF6KfqkKTw
[/youtube]
Як сніг красиво сипе, сипе!
На це в зими є всі права.
І очі нам усім так сліпить,
Такі тут творяться дива!
Нам до вподоби це, радієм,
Ми забуваємо про все.
Це треба нам, ми розумієм,
Цей сніг на хвильку нас спасе.
Рипить сніжок ось під ногами,
Кружляє й падає на вії,
Ще мить - і потече сльозами,
Краси втрачаються надії.
Замерзлі руки гріє подих,
Рятуєш ти від холодів.
Немає сумнівів тут жодних,
Що цій зимі і ти радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937805
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Ой за віконцем, мете й мете завірюха
На печі зранку, чоловічок пузо чуха
Три дні поспіль святкував, наївся добряче
Жінка хитро погляда - Ну вставай козаче
Ой замело ж, ніхто й не зайде до хатини!
-Та не бурчи, хто прийде лихої години!
Уже ж гостей, було доволі, хіба Грицько
Той знахабнілий, припреться, як чортисько
Наїсться нахаляву, аж морда червона
Чи ждеш, чорноброва, на кума Соломона?
Бачив - бачив, що всміхалась, як та Солоха
Що чекала під Святвечір свого жениха!
-Треба було й мені когось чекати нині
Ти чи й скажеш, тепле слово, як тій ґаздині
Тільки й чую, що поїсти та випить треба
Я ж весною квітну, є в іншому потреба
Ба чи ти здуріла жінко, минуло ж сорок!
Донька пішла заміж, чи в голові вже морок?
-Глянь, а вчора хваливсь, козаком називався
Перед кумом, наче справжній сич надувався
Розпашівсь, розказував, який справний в ліжку
Давай встань та покажи, як любиш лебідку
Чи може, я приляжу, обійми гарненько
-Та ми ж, не вмістимось вдвох, -шепоче тихенько
-То встань, ледаще, чи я тобі вже й не пахну
Біда, здається з тобою зовсім зачахну
Та враз, зі скрипом різко відчинились двері
-Ба, куме, чого іще в ліжку о цій порі?!
І почав куму обіймати раз і вдруге
І вже втретє. –Гей куме,називався другом!
Заволав чоловік, ледве злізав із ліжка
Де й взялась під ногами скручена доріжка
Заштортнувся й гепнувся. Як завадить куму?
У душі, так зашкребло, не стерпіти глуму!
Вмить кум кинувсь, підіймав, хитро посміхнувся
-Та сьогодні ж день обіймів чи ти забувся.
Соломон, кумі морга,-Вкладем його спати
Та й удвох,підем, треба ж сніг повідкидати
-Що шепочеш їй? Мо» прийшов похмилитись?
Сніг кидав, на сніданок боявсь запізнитись
Пожвавішала дружина, стіл накрила
Усміхався Соломон, ніби замав крила
День обіймів, утрьох добре відсвяткували
А що далі буде, кум з кумою вже знали.
21.01.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937762
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Уже в бокалах гаснуть свічі,
Я пливу в синіх очах твоїх.
Давай, кохана тихий вечір,
Ми пізнаєм в почуттях моїх.
Рук твоїх мене торкання,
І я п'янію без вина.
І в очах горить кохання,
Лунає пісня голосна.
Моя любима і кохана,
Давай пізнаєм нашу любов.
Ти моя квітка полум'яна,
Я радію, що тебе знайшов.
В твоїх очах я купаюсь,
Тебе щасливою зроблю.
Випить любов намагаюсь,
Як сильно я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937188
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2022
Напнула святкову, тернисту хустину,
Ще й шубку зимову, сріблясту вдягла.
Окраса садиби й старенького тину -
Святим оберегом Калина була.
У бік її зиркають голі дерева,
Скрегочуть гілками,чекають весни…
На стовбурі сяє сльоза кришталева,
Там сплять під корою омріяні сни.
Вклонилась привітно, гостинно Калина -
У полудні сяєвом бісер заграв…
Всміхнулась, немов молодая дівчина,
Бо личко рум’яне Мороз цілував.
Їй лагідно пестив Вітрець усе тіло,
Боявся порушить палітру краси…
Хоча до знемоги, бувало, кортіло,
Ту випити вроду з води і роси.
Снігур чепурний завітав на гостину
Вмостився в долоньки красуні тії.
І щедро посипались на скатертину
З цілющого грона серця золоті.
16.01.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937150
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Ой почекай, вітре хоч хвилинку
Нехай спіймаю, білу сніжинку
Бо з нею мрії, мої літають
І я радію, ніби те дитя
Мені вдалося її спіймати
Всміхнись коханий, подарувати
Я тобі хо́чу, в ній всі секрети
Про життя наше, падіння й злети
Любий не ва́рто, нам сумувати
А в небі зорі, наче перлини
Нам шлях, хай освітлюють й стежини
Хай заіскряться й казкові миті
Для двох, дарують щастя щомиті!
Вітер спинити, справа не проста
Тож ти коханий, поцілуй в уста
Хай всі сніжинки, розтануть між нас
Поки вогонь кохання не погас…
03.01.2022р
Вірш до картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936510
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Різдв"яна ніч, священа ніч
і тиша навкруги...
А я сумна дивлюсь на світ,
дітей жду і весни...
Бачу озера білих хмар
і місяць з висоти,
мені моргає, ніби пан,
і каже: "Не спіши..."
І я молюсь на схід, до хмар,
де місяць з висоти:
"Лети, молитво, ніби птах,
до рідних долети!
Може почують голос мій,
й пришлють мені привіт!"
Місяць німий,хмари німі,
не посилають звіт...
А навкруги дощі й сніги,
і ллється з неба знов...
Та не втрачаю я снаги
і чую вже дзвінок.
Різдв"яна ніч, казкова ніч,
дзвінок від доньки знов...
І не страшна зима і сніг,
увага є й любов...
Різдв"яна ніч, казкова ніч,
і тиша навкруги...
Дивлюсь по - новому на світ,
наповнена снаги...
Надіюсь й вірю, що Різдво,
допомагає всім...
Від Бога шле привіт воно,
і від дітей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936161
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 07.01.2022
В обіймах хмар зимовий вечір,
А душа мріяти бажає,
Я не боюся холоднечі,
Його краса, мене вражає.
Він особливий, як і колись,
У новорічному суцвітті,
Засліпить очі сріблястий блиск,
Мороз по склі наносить квіти.
А відблиск золота зігріє,
За мить іскрить, вогнем бенгальським,
Я ніби ….в казці, серце мліє,
Душа співає і радіє.
На небі зіронька сіяє,
То вість, дитятко народилось,
Хай увесь світ, Ісуса знає,
Щоб людство йому поклонилось.
Тож нехай в цей, Різдвяний вечір,
Серця надія зігріває,
Біленький сніг пада на плечі,
Усіх зі Святом привітає!
Шановні друзі!
Дозвольте й мені привітати Вас! З Різдвом Христовим!
Бажаю миру, міцного здоров*я, злагоди, достатку!
Поваги і любові! Родинного щастя! Бадьорості духу!
Успіхів у всіх починаннях!
06.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936113
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Різдвяна зірниця у небі зійшла,
І чудесну новину нам звістила.
Богородиця в стаєнку увійшла,
І Божого сина там народила.
Три царі з далекого сходу прийшли,
І Господнього сина привітали.
Ладан, кадило і смирну принесли,
Перед Ісусом на коліна впали.
Ось на нашу землю прийшов цар світу,
І Божа радість всіх нас осінила.
Господь виконав слова заповіту,
І Його любов усіх нас змінила.
Ми радіймо, славу Богу віддаймо,
А Ісус Христос прийшов до усіх нас.
І народженого всі привітаймо,
Бо сам Господь, усіх своїх людей спас.
Хай Божий мир над землею панує,
Хай завжди буде хліб і сіль на столі.
І хай Господь молитви наші чує,
А Його вітають дорослі й малі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936085
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 06.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2022
Годинник…тікають хвилини
Нам добавляють світлі днини
І щастям, наповнилась душа
Час поспішає, прийде весна
Погляд до неба, блакить сива
Пухкенькі хмари мають крила
Нині прощались з мокрим снігом
Їм би літати теплим літом
Там, де веселка загадково
Де цвіт калини, скрізь казково
Та не той час, вони теж мріють
Доки ж поля іще біліють…
Тихо помліють... у забутті
А сльози - лід, згублять на путі
Мороз раптовий, снігом ляжуть
Про сум хмарин, землі розкажуть…
Годинник... тікають хвилини
Нам добавляє світлі днини
Зима ж намалює кружева
А ми, готуємось до Різдва.
04.01.2022р.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936023
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
ЗИМОВА КАЗКА НОВОРІЧНА
Зима із інію собі кожух пошила.
Пухнастим снігом низ обторочила,
На комір з хутра причепила брожку,
От тільки геть стопталися сапожки.
Легку хустинку із метелиці зв'язала,
Прозору ніжну ,що з рук висковзала,
А потім назбирала із бурульок льоду
І гудзиків пришила хороводи.
З сніжинок ніжних кружива наткала,
Із них спідницю пишну змайструвала.
Стомилася,зварила чай з малини
І спать лягла в свої пухкі пирини.
Мороз давно у зиму закохався,
І цілий вечір в вікнах любувався,
Сапожки нові цілу ніч її кував
І під ялинкою в дворі їх заховав.
На вікнах написав листа узором,
Що шле він їй перлин сто штук прозорих,
На новий рік дарує їй сапожки
І запашної ,ніби мед, морошки.
Просив,щоби його не забувала,
Щоб цілу зиму у рукаві тримала,
Але пускала трохи погуляти,
У лісі, в полі лузі й біля хати.
Зима той лист ще зранку прочитала,
Дарунок хутко під ялинкою дістала,
Приміряла сапожки й так зраділа,
Що все навкруг посирібрила.
З спідниці сипались кругом сніжинки,
З кожуха іній на дерева,як пушинки,
А хустка тонко лід над річкою вкривала,
Зима нам НОВИЙ РІК приготувала.
.(УСІХ ЩИРО ВІТАЮ!!!Бажаю, щоб
збувалися усі бажання як у казці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935317
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Квіти квітнуть чи від льоду слизько,
під ясним небом чи сірим,
коли смерть ходить близько,
це про коронавірус.
Чи міг хтось донині знати,
що серед нас живих,
вірус буде обирати
кому далі не йти?
Та чи згадає хто із вас,
що це не вірус обирає,
А той, хто живе на небесах,
Все, що стається, допускає.
І нашу радість й наше горе -
Святий Бог Святий і в своїх рішеннях -
В сучаснім світі біле з чорним,
Як молоко у чорній каві змішані.
Ми йдемо життя свого дорогою,
Рідні в родині, серед друзів близькі,
Ненависні ворогу,
У натовпі одне одному чужі.
А сонце бігає із краю в край,
Щодень штовхаючи вперед ввесь світ,
Від весни до весни весну не чекай,
Озирнись, за добрим серцем лишаються пелюстки цвіту.
Багато хто з людей
люблять дивитися на небо?
А що там?
Тиша, час від часу, що волає громом?
А поруч Бог,
Так близько і надовго,
як Він не був за всі часи ніколи.
29.12.2021.
Дорогі поети і поетеси,
Вітаю вас усіх з наступаючим Новим Роком 2022
і Різдвом Христовим.
Публікую ці рядки вище, щоб зарядити вас позитивом
(який можливо ледве помітним вогником горить в мені),
та щоб там не ставалося, у нас все буде добре, бо з нами Бог.
Дякую що читаєте, коментуєте, пробачте за мої інколи геть чудернацькі вірші, люблю читати вас.
Здоров'я вам, щастя, тепла,
посміхайтесь широко і дихайте повними грудьми,
радуйте світ ще більше своїми творами,
дякую вам, що ми тут всі разом.
Ну що ж? Вперед в 2022!!!
З повагою Арі Задворна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935336
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Зима несе сум глибокий,
сніг іде...
А весна блакитноока
все ж прийде...
Прилетять птахи додому,
час прийде...
Від зими в людей утома
відійде...
Я надіюсь дочекаюсь
теж весни.
І на краще сподіваюсь
все таки...
Зацвітуть кущі й дерева
у садках...
У природи є потреба
зацвітать...
Підніметься вище сонце
в небесах...
І відкриються "віконця"
у серцях...
Подобрішають всі люди
від тепла...
І наповняться в них груди
від добра...
Тож чекаймо, мудрі люди,
всі весни
Залунають від усюди
знов пісні...
За весною прийде літо,
як завжди...
Зацвітуть чудові квіти,
отож, жди...
В житті нашім знову буде
круговерть...
Та і радості прибуде,
зникне смерть...
І здоров"я всім додасться,
будем жить,
Буде радість, сміх і щастя
в кожну мить...
Дочекаємось весни ми
вірю всі...
Будем знову ми щасливі
у теплі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935345
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Земля заснула в ангельській обнові,
У білу ніжність її вповив Творець
І сни навіяв, мабуть ,кольорові,
Людську практичність звівши нанівець...
Земля у сні на Ангела похожа!
З такими неосяжними крильми,
Що цілий світ їй огорнути змога,
На мить забувшись,що живе з людьми...
І та Вселенська ласка материна,
Що в ній закладена з непам,ятних часів,
Вмить проявляється,як ласка лебедина,
У білизні незайманих снігів...
І тим нас так дбайливо обіймає!
І з крил натрусить радості і мрій...
Адже без мрій Людини не буває-
Про це відомо і Творцю, і їй...
І в забутті, навіянім Всевишнім,
Вона світ бачить білим, не таким,
Як ми зробили - сірим і невтішним,
Що часто не вподобі і самим...
Але Господь велике Серце має-
Життя поки йде без суттєвих змін...
Земля нас білим поки що вкриває,
Мов захищає...і - прощає Він...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935357
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
...Я упаду зіронькою з неба-
Ти поклич мене, як є потреба.
Я тебе на відстані почую,
Руку простягни - її відчую...
Я відчую стукіт твого серця,
Біль душі крізь Всесвіту люстерця,
І до тебе зіронькою впаду-
Ти знайдеш в мені свою розраду...
І хай твою душу не бентежить
Темна ніч, що сумніви мережить,
Відстань, час ,нездійснені бажання,
Ти поклич...я прийду без вагання
І твоєю зіронькою стану-
Я тебе любить не перестану...
Ти знайди мене на перехрестях долі
Всупереч якійсь недобрій волі,
І назад, прошу, не оглядайся,
Кликати всім серцем намагайся...
Я тебе чекаю...я почую-
Душу від самотності врятую...
Ти поклич, як є душі потреба,
Я - твоя частинка, та, що з неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935358
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Мама пішла уночі
В темінь холодну зими,
Янгол ридав на плечі,
Висипав в душі псалми.
Мама пішла назавжди,
Так утомилась життям,
Вистудив вітер сліди –
Двом не бувати смертям.
Мама залишила сум,
Він не лікується часом,
Сльози надірваних струн
Лики вмивають нам часто.
Мама – наш Янгол тепер,
Гладить крилом, де болить.
Легкий любові етер
Завше на поміч летить.
Мама залишилась в нас,
В наших розбитих серцях.
Вогник її не погас,
Сяйву не буде кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935183
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o33G_V0Zu5g[/youtube]
Ви чули музику сердець,
Коли чарівні ллються звуки?
Любов створила острівець,
І міцно двох трима за руки.
Немає поряд більш нікого,
Лиш забавляє їх кохання.
Один до одного йшли довго,
Душі відчули поривання.
З вікна лилася тихо музика,
А щастя поряд вартувало.
Притихла навіть завірюха,
Про щастя мріяла, зітхала.
Яке то є людське це щастя?
Вона ніколи не узнає.
Їй не знайомі ніжні ласки,
Ні з ким любов не поєднає.
Хто з нас відчув миті кохання,
Той не даремно в світі жив.
Воно, неначе зірка рання,
Проміння ніжне шле без слів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935210
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
То не сон наснився - задубіли квіти,
Давно сперечались, з прохолодним вітром,
Кожен день бажали сонечко зустріти,
Чи гадали... вони рано посивіти?
Надто довго, вдало, осінь загравала,
Тож тепло тримала під семи замками,
Веселилась з вітром. Всім пісень співала,
У вечірню пору, стрімкими дощами.
Та вночі до скрині, вже й мороз підкрався,
То не сон наснився, скувало стеблини,
Ключі вкрасти вдалось, добре постарався,
Пелюстки, як сльози - прозорі крижини.
Чи їх й хто зігріє, чи й розтопить серце,
Не спинити холод, зимонька мандрує,
Де роси останні, там маленьке скельце,
По них глянь, малюнки, морозець лютує.
То не сон наснився,задубіли квіти,
Вся краса зомліла, вкрилась сивиною,
А їм хтілось, іще трошки, порадіти,
Щоби серце билось, ранньою весною.
20.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935189
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Вже морозець людей лякає,
Скував озера і потічки.
У наші душі заглядає,
І людей морозить залюбки.
Йому зима допомагає,
І снігом припорошує нас.
Пишні перуки одягає,
Та кружляє посеред терас.
Із сильним морозом мандрує,
Обіймає дерева й ліси.
Смерекам коси полірує,
Вона є еталоном краси.
Кружляє із вітром у полі,
Скидає білосніжну вуаль.
Мандрує у вечір поволі,
Сховала якнайдалі печаль.
Займає зорю вечорову,
Птахою летить над землею.
Маніжку вдягає казкову,
І морозить ніжну лілею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935015
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Іскрилось в келихах шампанське…
Вогонь потріскував в каміні…
Святково блимали гірлянди…
Хотілось чуда! І обіймів!
А за вікном - зимову казку
Понамітали сніговії!
Чекають на биття курантів
Задумані бажання й мрії!..
Хай Всесвіт спинить відлік часу!
Хай наші душі не тривожить!
Так треба їм набутись ра́зом!
Сховатись від гучних збіго́виськ…
Щоб розчинитись у обіймах…
В передчутті збування мрії…
Під блюз тихенький піаніно…
Під хрускотіння дров в каміні…
Щоб на обох - одне бажання
Злетіло ввись з биттям курантів!..
Іскрилось в келихах шампанське…
Моргали пристрастю гірлянди…
26.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935017
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Згортає небо крила пурпурові
І проростає пуп'янком зорі...
Спинися, мить!..Ось квіткою любові
Схиляється світанок до землі...
Пульсує мить, здригаються століття,
Розносить часу брили в засвіти
Знов небо розсипа фотони світла-
Месія народився з висоти!..
Спинися, мить..Ввійди крізь призму страху
І освіти наш простір, місце й час,
Ми час від часу сходимо зі шляху-
Ти посвіти нам...в котрий уже раз...
Торкайся серця променем надії
І радість від буття в нім засвіти,
І ми, оновлені, поклонимось Месії-
Вічному сяйву в ризах простоти...
Земля і Небо нині торжествують,
Об'єднані любов'ю на віки!..
Потоки світла до землі прямують
І яскравІше палахтять зірки...
Спинися, мить! Хай серце порадіє
І сприйме новину ту уповні-
В колисці неба зіронька зоріє-
Дитям Святим ступає по землі!..
Хай радість та піднесенням вібрує
І нас єднають хвилі теплоти...
Хай кожен серцем на землі відчує-
Господь в земні вповився пелени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934922
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Сніжинкою вісточка всілась на шибку,
Губами торкнулась холодного скла…
Сльозою зигзагом скотилася нишком...
До самого серця дорогу знайшла.
Не стримує злету душа моя в небо,
Де в хмарах пузатих пухнастиків рій.
Шукає красунь, що у вальсі прелюбо
Мережили щастям наш берег надій…
Літали, здіймалися вихором долі...
То падали й танули, в розпачі днів.
Життя в почуттях їх коротке на волі,
Рай - далі, в полоні омріяних снів…
Лиш пилом кохання розтопиться крига,
У ду́ші сніжинок весну принесе.
Здавалося б, вже у дописану книгу,
Пролог із зага́дкою доля внесе.
25.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934897
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Якби молодість знала, якби мудра була,
Глибу скелі рубала б і крізь гори пройшла,
Підстелила б м’якеньким на своєму путі
Щоб не боляче падать у подальшім житті,
Не робила б помилок - йшла на вірний лиш шлях,
Засівала добро лиш у родючих полях.
Якби молодість знала, якби мудра була,
То багато б змінила, людству радість несла.
Якби старість зуміла, якби старість змогла,
То ту глибу рубала б, щоби молодість йшла:
Прокладала б дорогу, навпростець, у полях,
Щоби сонце світило на тернистих шляхах.
Якби молодість знала, якби старість могла,
То життя би змінилось - світ зазнав би добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934785
дата надходження 24.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Я бачу сад стоїть у новизні,
В парчу дерева вбралися красиво,
А поряд в сяйві, ніби навесні
Краса заграла ніжно та манливо
Кущі, убрались в снігову вуаль,
Все заглядають дивно у віконце,
Хоча мороз та подивлюсь у даль,
За горизонтом сходить миле сонце
Засяє ніжно променем ясним,
Торкне красою сміло та ласкаво,
Як миті дивні справжньої зими,
Що так давно невтомно ми чекали
І сніжну мрію в серці бережу,
Її плекаю, як малу дитину,
Я помандрую в світ чи полечу,
Щоб дописати звабливу картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934597
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 22.12.2021
Спалахнула зіронька на небі,
Ніч святкова дивиться в вікно,
Ясний місяць в осяйному пледі
Щиро усміхається крізь скло...
І промінням радо осяває
Хатки, і подвір'я,і стежки...
Бо,звичайно,місяць добре знає,
Що чекають гостя малюки...
Тихе світло зорі розсівають
Попід вікна, на поля,садки...
Наслухають діти,чи не стануть
Біля хати із Святим санки?..
Бо давненько вже казала мати,
Що прийде Святий Микола в дім...
Подарунки буде роздавати
Діткам чемним і слухняним всім...
Виглядають Миколая діти,
Б'ється в грудях серденько живе...
Діточкам так хочеться радіти,
А Святий їм радість принесе...
І так щиро оченята сяють!..
Боже,дай добро у кожен дім!..
Хай надії зорі не зів'януть,
Добре диво подаруй усім!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934302
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
В зимовий час,у цій порі,
Чудовий вечір на дворі,
Туман все небо закриває,
А навкруги,мов день без краю.
Лежать засніжені поля,
І ліс під снігом вже дрімає,
А десь на санях Миколай,
До нас з дарунком вирушає.
Хоч може зараз ще не спиться,
Цікавість відганяє сон,
Бо хочеш знати,подивитись,
Що лишить в тебе під вікном.
Але ця ніч,неначе казка,
Чекаєш завжди в Бога ласки,
Дарунок є,бо дочекались,
Можливо і на більше сподівались.
Комусь цукерочки, печенько,
А хтось цибулю й не маленьку,
Комусь від всіх і на відміну,
Приніс,поклав,лишив поліно.
Хто як у нього заслужив,
Слухняним був,чи завинив
Усіх сьогодні не минає,
Бо і духовний дар лишає.
Бо принесе в торбині щастя,
Удачу і фортуну має,
Комусь під подушку удасться
А десь в порозі залишає.
Комусь підкаже де це взяти,
Бо шлях веде усім до хати,
Бо ніч Святого Миколая,
Нікого зовсім не минає.
Тож я тебе приспати хочу,
Щоб в сон скоріше вирушала,
Та і Святому Миколаю
Дарунок вкласти не мішала.
Хай дуже мило й міцно спиться,
Ніщо у цьому не мішає,
Він прийде точно подивитись,
Твої заслуги оціняє ...
19.12.2021
Pero@
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934296
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Скільки щастя,скільки дива--
Нічка зорі засвітила!..
Небо сяє угорі-
Нині свято дітворі!
Діточкам ця нічка мила,
Що й діждати вже несила--
Вирушає у наш край
Святий Добрий Миколай!..
Він в Раю перебуває
І листи усі читає.
Ті,що діточки писали
Та Святого в них вітали...
Розказали про бажання
Й подарунків сподівання...
Адже знають усі діти
На усьому білім світі,
Що як гарно попрохати
Та не дуже пустувати,
То Святий прийде у дім,
Принесе добра усім!
Тільки ходить він тихенько,
Коли світить місяченько,
До хатинок заглядає,
Довгий список розглядає...
Не озветься навіть мишка-
Сидить вона тихо-тишком,
Щоб Йому не заважати
Список визначний читати...
А коли Він прочитає-
Ще раз Янголів питає:
-Скажіть,Янголи Крилаті,
Чи дарунків дітки варті?
Що покладем під подушку-
Іграшку чи, може... мишку?
Будуть Янголи казати,
Чемних діток вихваляти...
Другі будуть червоніти,
Проте, діточок жаліти,
Обіцяти помагати--
Поведінку виправляти!
Адже знають всі в окрузі--
Діти й Янголи - це друзі!..
Та й в Святого добре серце-
В ньому доброти - озерце!
Тому діточки чекають-
Миколая виглядають...
Ось засяяли зірки--
Мчать з дарунками санки!..🎁
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934303
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Я відшукав тебе серед дібров,
Де вітер дерева тихо гойдає.
У тобі віднайшов свою любов,
Яка соловейком в небі співає.
На рясних травах у сріблих росах,
У зрілих полях, де щастя блукає.
Та золотих пшеничних покосах,
Де юний голуб, голубку гукає.
І, де серце тішить пташиний спів,
Багряний падолист землю вкриває.
Де чутно мелодію голосів,
І новий день нас привітно вітає.
Де вистиляє зима килими,
Мороз сковує річки і озера.
Щастя махає своїми крильми,
І панує любовна атмосфера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934070
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Уже не йдуть рясні дощі,
А кружляють заметілі.
І сади скинули плащі,
Одягнули шуби білі.
Промчав поважний Листопад,
Із ним втекли рясні грози.
Грудень дарує снігопад,
Річки скували морози.
І сховались сірі будні,
Все кругом таке святкове.
П'ємо каву у полудні,
Й вино таке бурштинове.
Мило мерехтять сніжинки,
Створюють для усіх свято.
А діти біля ялинки,
Кидають сніжки - завзято.
Все кругом яскраво горить,
І вітрини особливі.
Красуня зима веселить,
Її миті норовливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933822
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
З тобою ми, зустрілися лиш раз,
Морські хвилі, ласкали береги,
Але… для нас , то був не кращий час,
Війна , хаос, суєта навкруги.
Та море… мене трохи втішало,
Хоча… на декілька, секунд, хвилин,
Враз з рупора, гучно прозвучало,
По шлюпках! Мов пече спомин зими.
Я живу, омріяна тобою,
В надії, зустрітись іще хоч раз,
Жаль нічого, не вдію з собою,
А може, на хвилях взрію баркас?
Минали дні, місяці, вже й роки,
Світив маяк, як вогник надії,
Потай ховала, морська глибочинь,
Полинні сльози і світлі мрії.
О, море - море, не вселяй жалю,
В моє сердечко, не рань душу,
Адже за нього Боженьку молю,
Клятву до смерті, я не порушу.
Туман стелився, не виднівсь вогник,
Зимна мряка, душу спорожнила,
Чомусь він з нею, неначе змовник?
А я ж ждала, так його любила!
Жовтень 2021р.
Вірш до картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933627
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Зайду, і трепетно відкрию скриню
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих ,кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало таки волі
Старезну скриню в дрова поламати.
Давно не чутна мамина розмова.
Пішла , стомившись роки довгі жити.
А під вікном- заграва калинова,
І до криниці йдемо воду пити.
То мамина намолена хатина.
Мина її і сирість і задуха.
Кудись мчимо. ЗайдЕмо на хвилину
Щоб тишу там іще живу послухать.
Там білих стін ще не торкнувся порох,
І в квітах рушники над образами.
Тече молитва, відганяє морок
Кружляючи і досі понад нами.
В вікно лиш гляну - зразу щемно в очі
Впадає хата , місяцем омита
Голубкою біліє і воркоче -
Запрошуючи грубу затопити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933559
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Тобі щастя дарую,
Наллю у келих вина.
Смачну каву зготую,
Ти вип'єш її до дна.
Я торкнусь твого тіла,
В якому вогонь горить.
Ти від щастя спяніла,
А в серці любов зорить.
Любий твій поцілунок,
Який тривожить мене.
Він, як солодкий трунок,
Та кохання вогняне.
В тобі вся моя сила,
Яка снаги додає.
Ти розправляєш крила,
Я щасливий, що ти є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933593
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Стоїть троянда на морозі,
Який ув'язнив її красу.
Рухатись вона вже не в змозі,
І не вип'є ранкову росу.
Вже не чутно її аромату,
Вона давно нерухомо стоїть.
І не співає птаха сонату,
Працьовитих бджіл уже не роїть.
Вона стоїть так одиноко,
А її душа ледь-ледь жива.
Любов заховала глибоко,
Яку відродить аж у жнива.
У троянді жевріє надія,
Яка їй опимізму додає.
Вже розквітла давня її мрія,
Із якою, досі вона живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933159
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Щодня частіше, небо хмурить брови…..
Стечуть раптово, сльозини зрадливі
Давно стоять, зажурені діброви
По стовбурах, біжать краплі стремливі
Дерева в сні…. на мить схолоне душа
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша
Душа радіє, серце в ритмі б`ється
Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві
Срібні вуалі заіскрились довкола
По стовбурах реберця, ледь біляві
В них біль згасає… смола захолола
І сон омріяний весною, як спів
Пташиний, жвавий, а то колисковий
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів
У світ сповиє, зимовий, казковий!
30.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
А завтра світ прокинеться без мене.
Трамваї мчатимуть за ріг,
І шикуватимуться жовті клени
Уздовж невиспаних доріг.
Ітиме дощик по слідах, що тануть,
Змиватиме до чорних дір.
Він перетворить пам'ять в білу пляму,
Заповнить тугою ефір.
І раптом стане тихо й надто пізно.
Слова, не сказані колись,
Пожухлим листям встелять бездоріжжя,
Куди навкруг не оглянись.
Застигне час мов айсберг в океані,
Крізь пальці витече тепло.
Залиш собі всі пікселі та дані -
Єдине, що ще збереглось.
Вони блукатимуть посеред ночі,
А вдень плекатимуть печаль.
Роби тепер із ними все, що хочеш.
Не встигли ми... Чи ти? На жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932911
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Радуйся Діво, Маріє Пречиста!
Пісня до Тебе лунає в віках!
Сліз наших спОвідних добре намисто
Ніжно тримаєш в Своїх Ти руках.
Крепким надійним покровом накрила...
Кожному вибір- заходь, не спіши!
Сліз не соромся, бо сльози- то сила,
Шанс ще омити гріхи із душі.
Кожна сльоза - то молитва до Тебе,
Слід покаяння на мокрій щоці.
І піднімаю я очі до неба
Стиснувши хрестик натільний в руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932860
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Сниться рідна хатина мені
в малахітових шатах розмаю.
В полохливо-бентежному сні
марно стежку до неї шукаю.
Як в дитинстві, біжу навпрошки,
та туманами вкрита дорога.
Лиш тихцем гомонять спориші,
розстеляючи стебла розлогі.
Ледве чутно палітру розмов,
тільки мова чомусь невідома.
Навкруги озираючись знов,
не знаходжу стежину додому.
Безпорадно вдивляюсь удаль,
між світами застрягши у часі.
Незнайома, підступна печаль
корчить хижі, отруйні гримаси.
Тільки лине заливчастий спів
з непроглядно-забутого гаю.
Та стежину вітрисько замів
до хатини і рідного краю.
Загубилась в дитинство тропа,
як і сон у ранкових загравах.
Від ілюзій лишилась сльота
і душа в незагоєних ранах.
04. 12. 2021 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932865
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Радуся, Маріє, ти є наша Мати,
Повна любові й божої благодаті.
Сонечко радіє, душі звеселяє,
А Діва Марія до храму ступає.
Ти із юних літ Господу служила,
Дорослою стала Ісуса зродила.
Радіють люди Богоматір вітають,
І заступництва у неї всі благають.
Нехай Вона крокує завжди із нами,
І провадить усіх до Отчої брами.
Нехай невтомно молиться за усіх нас,
Без Богородиці сумно й марніє час.
Радуйся, Маріє, ми є твої діти,
Ми можем з тобою мило гомоміти.
Нехай втечуть якнайдалі всі тривоги,
Ми з Матір'ю дійдемо до перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932874
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
❄🎄❄🎄❄🎄❄🎄❄🎄❄🎄❄🎄
/ дитяче/
ПРИСПІВ
Зимо,зимонько,
зима!
Принеси снігів багато!
Приведи у кожен дім
щастя,
радість,мир і свято!
1.Вийшли діти на подвір'я
= килим білий,білий сніг.
Чудо казка зустрічає.
Стелиться до наших ніг.
ПРИСПІВ
2 Мороз шибки розфарбує,
купи снігу намете,
Десь у лісі заночує,
Візерунків наплете.
ПРИСПІВ
3.Подарує Україні
Мирне небо,ясен світ
Кожній
люблячій родині
подарунків з алфавіт!
ПРИСПІВ
02.11.2021р.
👩🦰В.Мала
☃️☃️☃️☃️☃️☃️☃️
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932793
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Подаруй мені, ти пані, снігову красу,
Я до себе у гостину щиро запрошу,
Пригощу духмяним чаєм, тістечком із клер,
Розповім про всі бажання чарівних ідей
Поспілкуємось з тобою про усе земне,
Нам розмова подарує диво чарівне
Та ми знаємо з тобою, що життя - це смак,
Поговоримо відверто не лише у снах
Та сміливо помандруєм у безмежний світ,
Помилуємось красою, як весняний квіт,
Це та казка, що створили ми на все життя,
Світ прекрасно неповторний де є почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932626
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AwUtw69zcaM[/youtube]
Ось й скінчився, осінь, твій політ,
Не сумуй, не раз тебе згадаєм.
Проведем в далекий твій похід,
Ми на тебе, знай, не нарікаєм.
Непомітно твій збігає час,
Сядь зі мною поруч, помовчим.
Не тому, що слів змілів запас,
Не тому, що ти підеш ні з чим.
Ми завжди тебе любили різною,
Молодою ти колись прийшла,
Гордою здавалась і поважною,
Постаріла - скромною пішла.
Хай легкою буде ця дорога,
Не зважай на зиму - йди вперед!
На ногах тримайся міцно якомога.
Так не втратиш свій авторитет..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932486
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
( до 70 річчя з Дня народення).
Прощався листопад… В останню днину,
Господь на Буковині дав дитину.
До хлопчика талант прийшов від Бога,
То ж зоряна була Його дорога.
Пісні дзвінкі, ще з малечку звучали.
Всіх зачаровували, дивували.
І замовкали в лузі солов’ї,
Коли Назар співав пісні свої.
Немов стрімкий потік, бурхлива річка,
Всіх чарував в свій час ансамбль «Смерічка».
Голос Яремчука всюди лунав,
За серце і за душу зачіпав.
Мов вітер колихав стіну хлібів,
Збирав у кетяги смачні плоди калини –
Летів Його чарівний диво – спів.
У вись, у шир, простори України.
…Та ось раптово, в зовсім ранній час,
На мить здалося – голос той погас.
Здалось, бо він лунає в горах і степах,
В концертних залах, головне – в серцях.
Назара люблять, пам’ятають люди,
Золотий голос Його ллється всюди.
Бо Він Вкраїну, як ніхто умів любить,
Тому пісням тим – вічно жить.
30. 11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932513
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Я знайшов тебе серед осені,
Де у барви перевдягнувся день.
Тут блукають мрії запрошені,
Закохані щасливі від пісень.
Тут час загубився у листях,
А падолист дивно кружляє.
День сховався у передмістях,
А з ним краса, що спопеляє.
Шукаємо закохані миті,
А серце любов'ю промовляє.
З тобою ранки несамовиті,
Пристрасть наші крила розправляє.
Ми ловимо вранішні роси,
І зустрічаємо світанки.
Заплітаємо квіти в коси,
П'ємо каву із філіжанки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932514
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Я хочу довго... поблукати в лісі,
Поміж оголених дерев і кущів,
Лиш в срібних краплях, скрізь гілочки лисі,
Ледь почорнілі, від вразливих дощів.
Вони напевно, від смутку дрімають,
Що поскидали золотисте вбра́ння,
Що їх птахи, ранком не привітають,
І не зігріє зранку щебетання.
Я, як колись, хотіла б теж почути,
Від того співу, серце завмирало,
Іще і досі не можу збагнути,
Чому так швидко, літо відбуяло.
Не раз спинюся, озирнусь довкола,
Проміння сонячне, ніби й яскраве,
Чому в дерев, душенька охолола,
Хоч сонце гріє й доволі ласкаве.
На все свій час, як і в житті буває,
Подібно, як чотири пори року,
Весна від роду - дитинство втішає,
А згодом, молодість радує око.
Бо вже ідеш, тим шляхом. Літню красу,
За щастя сприймеш, ти мудрість і зрілість,
Сміло в супротив, буремному часу́,
Життя пізнаєш, не відчуєш слабкість.
Готовий, досягти найвищих вершин,
Сім'ю замати, благословить дітей,
Чомусь, так замало для тебе хвилин,
Сповна вселити, задум своїх ідей.
Пора осіння, онуки на руках,
Срібляться коси, думок забагато,
Ще обійняти, їх годен, ніби птах,
І влаштувати, для них дивне свято.
Коли при зустрічі, ті оченята,
Сяють зірницями і усмішки на обличчях,
І в захваті, тепленькі рученята,
Чола торкнуться, вже й сльози на о́чках.
Серце співає, ти пізнаєш радість,
Та час летить, осінь скидає листя,
Хмариться небо, підступає старість,
Та не бажаєш, все ж із цим змириться.
А згодом, зимонька,так захурделить,
Із вітром, заспіває колискову,
Хоч і доріжки, снігами застелить,
Іще, зустрінеш зіроньку ранкову.
Надій не втрачу, поблукати в лісі,
Де кучугури в сонячному сяйві,
На якісь миті, загублюся в ча́сі,
Щоб не догнали, думки жалкі й зайві.
24.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Не спіши, моя Осене, в Зиму,
Нектар Літа доп'ю я сповна…
Хоч снує павутина незримо,
Та душі не торкає вона.
Зачекай, моя Осене, мила,
Не готова валіза моя...
Ще літають над квітами крила,
Тішить пісня в саду солов’я…
Не студи, моя Осене, душу,
Виграє в ній любові краса...
Я зігріти цей світ нею мушу
То дарма, що сріблиться коса…
Я прошу,... а моя Осінь вальсом
Підхопила опалі листки...
Ноти долі на них викрутасом
Напинають зимові хустки...
29.11.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932386
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ти заглянь, коханий , в очі,
Там сховались наші ночі,
Світ безмежний і красивий,
Неповторний і щасливий
Розлилися, ніби ріки,
Захопили всі повіки
Та милуються у зорях,
Ніби щастя на долонях
Подивись, як дивно в світі,
Ми купаємося в літі,
Чайки бавляться з рікою,
Освіжаючись водою
Ти заглянь, коханий, в очі,
Там сховались наші ночі,
Світ увесь, як на долонях,
Ніби сяйво в ніжних зорях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932328
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2021
Перон, вагон...Любов прощання,
і трепет губ, і звук розлук,
можливо зустріч ця остання,
в серцях за стуком знову стук...
Довга розлука і чекання,
віра у щастя і любов...
В листах й дзвінках нові зізнання,
переживання знов і знов...
Ось і мелькнув вагон останній,
не відірвать з перона ніг...
Чи будуть зустрічі й зізнання,
не скаже день, промовче ніч...
Час на місця усе розставить,
він ніби лікар чарівник,
діагноз правильний поставить,
як Місяць в небі золотий...
А час спливе, він не лукавить,
і кожну мить оберіга,
його розлука не цікавить,
він ні нащо не наріка...
Цінуйте, люди, час і волю,
у правді й совісті живіть,
не нарікайте і на долю,
любов і дружбу бережіть...
Перон, вагон...Любов, прощання,
в передчутті довгих розлук,
віра, що зустріч не остання,
в серцях обох не стихне стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932257
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Стоїть зажурений в якійсь задумі,
В легкім тумані. Діаманти сліз,
Срібляться роси в осінньому сумі.
Не пестить сонце, над лісом хмари,
Та це ж уже настала пізня осінь,
Примхлива пані, проводить чвари,
З дощем і вітром, геть зникла просинь.
Сумує ліс, затихли всі птахи,
Інколи спокій порушить листя,
Легенький вітер гойдає верхи́
І роси падають, як намисто.
Майже з оголених дерев, трохи,
Зліт листя у повільному вальсі,
Уже відчуло зимовий подих,
І впаде, у глухім безголоссі.
Скажіть, чи нині ви бачили ліс,
Уже здаля , зовсім не майорить,
При землі листя й темно жовтий віск,
Зимова днина, вже скоро схитри́ть,
Краса осіння… з часом відгори́ть.
10.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Болить, Україно… Я знаю, болить…
І час не забрав того болю.
Я йду до вікна, щоб свічу запалить,
Померлих пом’я́нути долю.
Підійду до хреста, що чорний стоїть.
В молитві схилюся уклінно...
З-під груди землі, де аж душу ятрить,
Вчувається стогін нетлінний...
Один колосок - порятунок був їм…
І світло в очах не погасло б…
Не був би той голос скорботно-німим,
А погляд мільйонів - нещасним.
Ховала могила і мертвих й живих...
Кривавиться пам'ять у тиші…
Невинно убитих крик досі не стих,
Його трепетно свічка колише…
27.11.2021
Л. Таборовець
Фото автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932147
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=8s[/youtube]
Літа у осінь повернули,
Вплелась у коси сивина
І сірі хмари небо вкрили,
Спадають сумом до вікна.
Чомусь, навіює журбою..
Дощем заплакав білий світ,
Бо не повернемось з тобою
До безтурботних юних літ.
Пройде зима і заметілі,
Пройдуть морози і сніги,
І проліски цвістимуть білі,
Бо дочекаються весни.
Розквітнуть квіти й соловейки
Співатимуть свої пісні,
Вернуться з вирію лелеки,
Засяє сонце угорі.
Лиш не повернуться весною
Стежками пройдені літа,
Все більше срібною росою
Та смутком коси запліта.
На жаль, кліп пісні у виконанні Андрія Васильовича Амадея, чомусь, неможливо поставити.
Посилання на Ютюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=85s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932148
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Гумор всіх нас звеселяє,
Дарує радість хоч на мить.
Гарний настрій надсилає,
Майже нічого й не болить.
Гарний настрій - щось ще знає,
Коли сміху на хвилину.
Бо зв'язки лиш теплі має,
Негаразди всі під дивом.
Гарний настрій, бід не знає,
Вони сховалися кудись.
Завжди першим, так вважає,
Тож поспішай, не запізнись.
Гарний настрій всі відчуєм,
Коли до нас прийде весна.
А тепер зима прямує,
Із снігом- біла полоса.
А той сніг колись розтане,
Є головним людське тепло.
Ми зустрінемося з вами,
Не переможе зло, добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932078
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Запалю свічку, покладу окраєць хліба
І сіль в солянці на своїм столі...
Хай стогін лине аж до неба,
Той плач я чую на моїй землі...
Коли малі просили в мами їсти,
А мама пухла вже лежала на землі...
У хаті пустка, і нема що їсти,
Поїли все, що мали злидарі...
Вмирала мати і маленькі діти,
Село вмирало і журились квіти,
І навіть трави висохли в дворі,
Молились всі, ставали на коліна,
Просили в Бога їм допомогти...
Та Бог мовчав, не чув моління,
Чи може був безсилий помогти?..
А діти вже не мали сили, щоб кудись піти...
Кричали, плакали, ридали,
Влада не чула, не чули і в Кремлі,
У хаті смерть і голод чатували
Вмирали всі й дорослі, і малі...
Лиш місяць й зорі стогін чули,
Та помогти нікому не могли....
Десь у гаю кричали сови,
Своє улюблене : "Пу-гу, пу-гу!"
Село людей своїх втрачало,
Поскаржитися не було кому,
Лише сільське начальство знало,
Та допомоги не давало і воно...
Вмирали люди,і село вмирало...
І скільки їх померло в ті роки?
Історія про це напевне знає,
Та висновки ми робимо таки...
Запалю свічку, покладу окаєціь хліба,
І сіль в солянці на своїм столі,
Хай стогін лине аж до неба,
Той плач я й нині чую на землі...
Хай буде він наукою нового покоління,
Й нехай його почують владарі,
Бо ж з часом у людей закінчиться терпіння,
І буде бій жорстокий на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932105
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Ой, грайте, музики,
В мене нові черевики,
Зараз буду танцювати,
Усіх хлопців чарувати.
А музики гарно грають.
Моє серце звеселяють.
Вдарю лихом, ще й бідою.
Хвильку з парубком постою.
Біля хати розпрощались,
Зустрічатись обіцяли.
Розійшлися та й забули.
Ось таке кохання, люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932033
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Не питай мене, чому сумна
І які думки у моїм серці?
Не питай мене, чому весна
Зачинила так раненько дверці?
Білий квіт, як ніби той вінок
І букет троянд у чарах милих,
Під дощем легесенько промок
І на згадку залишив щасливих
А буває серце защемить
Та згадає дорогу хвилину
І букет троянд вмить забринить
Під дощем, що зрошував стежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932028
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Ой тумани ,осінні тумани ,
Рідну землю мою облягли,
Плаче осінь рясними дощами ,
Бо пора вже іде до зими.
Дує вітер розхристаний в гаю,
Всі багрянці вже кинув до ніг.
Хмари в небі до купи збирає,
Холоднішає... Буде вже сніг.
Уже грудень стоїть на помості,
Закружляли сніжинки малі...
То зима поспішає у гості,
Срібну казку шепоче мені.
Вже й калина повірила в диво,
Ягідки у сніжинках блистять...
Так святочно кругом і красиво...
Дні зимові до нас вже спішать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931934
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 25.11.2021
Що люди, чи живем у іншому світі?
Гниєм, прієм, як рудий цвіт у суцвітті
Чому в городах працюєм, як годиться,
Але не в змозі, як пани збагатиться?
На жаль давненько царює алігархат,
Що полишав народ без землі й без хат,
Собі ж хороми, машини і за кордон,
Поїздки часті, не хтять позбутись корон,
Які в радянські часи собі придбали,
Коли заводи, за безцінь підібгали,
Тепер шикують і ціни підіймають,
А що то совіть? Чи вони її мають?
Рясниться сонях на моїй рідній землі,
Ковтаю сльози надто боляче мені,
Коли ціна на олію серце крає,
Хтось такий біль із царів відчуває?
Чи буря, в них золочені дахи зне́сла,
І лишила, обдертих, чи збулись крісла?
Моя стражденна, рідненька Україно,
Народ мовчить, уже давно впав на коліна,
Бо силоньки й піднятися не має,
Живе у злиднях, день і ніч страждає.
А хтось тікає в Америку у Польшу,
Підносить судна і замітає площу,
Рідко кому, там робота до вподоби,
Хтось може скаже, усе це, від жадоби,
Але ж дітей, треба до школи зібрати,
Вже сорок років, а ще й не має хати.
Кажуть біда, одна не ходить по країні,
Тужні, не милі, ті пісні солов`їні,
Від можновладців, жаль, лунають поспішно,
Почуй Всевишній, гірко, людям не смішно.
Дорожча хліб, а що вже й вивезли зерно?
Війна скінчилась ? Про неї уже й мовчимо,
На сході й досі, стріляють, убивають,
Про мир й не чути, сумно, сім`ї страждають.
З села по пенсію, стара диба пішки,
Через лісок, навпрушки, подібна кішки,
Щоб хтось часом, не відібрав грошенята
Услід дивились, сполохані звірята.
Як думки… тікають, ховаються в кущах,
Із бажанням, там утаїти свій острах.
П`ять кілометрів до пошти, дожилися!
А що пани, де ваш глузд,чи напилися,
Хтось Бренді, чи інших спиртних напоїв,
Що нині, від влади ваш панич накоїв?!
Закрили пошти, медпункти, на жаль й школи,
Що раді всі? Зате відкрили офшори,
І тепер кажуть, це давненько в законі.
Два роки поспіль, всюди вірус вирує,
Нема кордонів, чи хтось народ почує,
Що тут та десь бракує кисню, спасіння,
А що пани, може до вас прийде прозріння?
Що не в грошах щастя, чи не вчила мати,
Щоб бути добрим, треба совість мати!
Не забереш, усе з собою на той світ,
Ти на тім світі, такий же прогнивший цвіт,
Гріхів набравшись, вповні, по самі вінця,
Тобі не бачить раю, пітьма в зіницях.
Знов новини - сполохались за тисячу,
Може хтось й протягне руку від відчаю,
Все тіло, мабуть здригнулось, від сліз, болю,
Картаючи, на злісне життя і волю,
І вкотре проклинаючи свою долю,
Протопче стежку по рідненькому полю,
Кілька зернин візьме, пригорне, як дитя,
До неба погляд, а чи буде майбуття?
У рідної країни України,
Чи степи чорні і кинуті руїни,
У спадок лишаться? Ой, боюсь напевно ні,
Бо давно круки, бродять по моїй землі,
В надії все, загарбать під свої крила.
О, моя славна, рідненька Україно,
Народ мовчить, уже давно впав на коліна,
Борімось люди! Адже терпіть не гоже,
І навіть кожен з нас, знаю, словом зможе,
Донести правду про це злиденне життя,
У панів совість, щоб проснулась. Й майбуття,
Країни віджило й розквітло в суцвітті,
Й була, з найкращих країн на всьому світі!
О, Боже! Від болей й зневіри, в жилах кипить кров,
Прошу! Поверни нам Віру, Надію і Любов!
17.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931948
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 25.11.2021
Лиш статуя не робить помилок,
Людина ж "крутиться, як білка в ко́лесі.
Сучасний світ диктує стиль думок,
Залежність від проблем і вибір голосу.
Не поєднати інколи в житті:
Що справедливо, й що ти зобов'язаний,
Бо щось ти маєш на своїй меті,
І вже не вільний, ніби руки зв'язані.
А на душі - бурхливий океан,
І совість мучить, і гризе, і непокоїть,
Як усвідомиш вже, скидай аркан,
Скоріше виправляй поми́лки ті, що скоїв.
Життя на місці зовсім не стоїть,
І щоб занадто пізно й гірко не було,
Зміни себе, врятуєш власний світ
Душі, щоби у ній не мало місця зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931963
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 25.11.2021
Зняли хустинки самосівки вишні,
Кашкети поздіймали явори.
До вечора розхристані вітри
В лощовинах пригнулися й принишкли.
— На що чекають, знаєш?.. Де, ти, повне?!
Залишились слідочки з підошов…
Тож він натяг відлогу й в ніч пішов…
Сосна схрестила віття молитовно.
Нема морозу. Звідкіля ж тремтіння?
Таке було й торік. Зима… Різдво…
Гуляли в приліску сокири—аж гуло.
Тепер он, бач, лякають мертві тіні.
Синиця ножицями — пі-ні, ці-ні.
Розкроює спросонку кашемір.
—Гай-гай! — сосну жаліє осокір.—
Планида в нас така, що всі ми тлінні,
Й твоя лежить на людському сумлінні.
Тсс. Кулясте світло нишпорить… чи звір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931975
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 25.11.2021
Шаленіє серце,
Сльози очі точать,
Ангели небесні
Плачуть опівночі...
Сумно заглядають
У людські домівки:
Десь- самотня мати,
Плаче десь дитинка-
Татуся й матусю
Хоче обійняти,
Радості й печалі
Щоб разом долати...
З сумом зустрічаю
Згорьовані лиця,
Он чорна хустина
Покрила вдовицю...
Й здалося, що пам'ять
У людей стирають,
А в декого й душу
За гроші купляють...
Люде укранський,
Хоч на мить спинися,
Зведи погляд в небо,
За наш край молися!
#ГалинаРибачукПрач
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931711
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
На кінчику пера моя душа…
Довіривши усі слова і знаки,
і не ждучи ні осуду, подяки,
ділитися думками поспіша…
У сповіді - і радості й жалі
відкриє ті, що у собі носила.
І навіть те, що більш нести несила,
папір з пера вбере, як скрижалі…
Сплітають нитку рими із плачу́
у час, коли душі затісно в грудях…
Як не знайшла, сумна, розради в людях,
дощем у ніч, і я з нею лечу…
То бач, промінчиком слова летять,
тире, дефіс і коми, і двокрапки…
Як лад в душі, усе і скрізь в порядку,
то сяйвом сонця букви мерехтять…
На кінчику пера моя душа…
І попри все, з ним буде говорити...
Щось пригадати, мріяти, творити,
на аркуш чистий знову поспіша...
22.11.2021
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Застиглий цвіт – троянда на морозі.
Краса і ніжність скована в імлі.
І сніжний кант ясної паморозі,
Спинив замрію літньої пори.
Готичний стиль, граційність, віртуозність,
Бутон любові, вірність без числа.
Морозний геній – срібності художник,
Створив картину змерзлого тепла.
І я здивуюсь, захопившись миттю,
І я застигну: потім – оживу.
І зажурюсь трояндовому цвіту,
Бо всьому час свій і своя пора.
Коли опівдні у обіймах сонця
Розтане лід, розвіється імла.
Краса-троянда запитає:
«Що це, не пам’ятаю, де це я була?»
То їй одвітом зашепоче вітер:
«Хай омине тебе ця участь зла,
Я так старався, навіть сльози витер,
Щоб ти ще квітла, мила, щоб жила!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931700
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
У нас тяжкість на душі,
Недоречно жити.
То співаємо пісні,
Вміємо любити.
П-ів
А ми всі охочі,
Не бійтесь роботи.
Ще й пісні співати,
Людям дарувати.
Беріть всі уміло,
Позитив у діло.
Уже усмішка у вас,
Ще й слова добрі в запас.
П-ів
Ми усі з вами живі,
Ще є сонячні в нас дні.
Маймо настрій ми усі,
Бо живемо на землі.
П-ів
Тож даруйте позитив,
Робіть те уміло.
Піде кудись негатив,
Прийде щастя сміло.
П-ів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931676
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Осінь вже до краю добігає,
А зима спішить на зміну їй,
Пам"ять мої думи воскрисає,
Я ловлю й кладу усе у вірш...
Кажуть у народі все минає,
І йому на зміну нове йде,
Кожна пора року своє знає,
І своє щось нове принесе...
Осінь все до купи вже збирає,
І рахунок свій вона веде,
Хоч зима й колючою буває,
Та за нею все ж весна прийде...
Тож не будем,люди, сумувати,
Бо ж в зимі цікавинки теж є,
Новий рік хоч трішки дня добавить,
Й білизною тугу замете...
Сім погод зима сіє на дворі,
Крутить, мутить, віє і мете,
Хмарами затулить усі зорі,
Мутить, рве і зверху часом ллє...
Грудень землю грудить, хати студить,
Січень сніговій морозить все,
Лютий і лютує, й весну чує,
Березень весну нам приведе...
Тож зима три місяці святкує,
Потім відійде усе ж у тінь...
А весна і світ увесь зігріє,
І її відчуємо ми дзвін...
Якось ми зиму перезимуєм,
І весни діждемося усе ж,
Залюбки з весною потанцюєм,
І з любов"ю приймемо також...
Тож не будем, люди сумувати,
Все негоже скоро відійде,
Будем перемоги відчувати,
Вдача нам на поміч ще прийде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931686
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Мій любий грабе, незалежно від сезону,
Я відчуваю дихання твоє ритмічне -
У доторках руки струмить теплом, магічне,
Налаштував у космос надчуттєву крону.
Ти дегустуєш землю - корені глибо́ко.
Гілля різниться в пору - зміна декорацій,
І не чекаєш від навколишніх овацій,
Вслухаюсь - інформація іде потоком...
Між небом і землею став провідником-пророком.
*Мій улюблений граб на світлині - 21.11.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931689
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
За селом у полі струнка, білокора,
Обвіяна вітром, берізка стоїть.
У тиші й спокої, в незмінній покорі
Під нею хлопчина давно уже спить...
Широкі простори йому відкривались,
Стелились доріжки тепла і добра,
Та мрії й надії його обірвались,
За мить все забрала життя течія.
Іде до берізки матуся в зажурі,
І дуже їй важко усе зрозуміть:
Чому таке сталось, і що далі буде,
І як їй без сина у світі цім жить?..
Довіку у неї журба не розтане,
І вітер, і втома її не спиня,
Берізку погладить і легше їй стане,
Здається, що з сином вона розмовля.
І літом,й весною вона поспішає,
ЇЇ не спиняє і осінь,й зима.
З любов'ю берізку вона доглядає,
І смутком сповиті і очі, й уста.
Давно вже збіліли її мрії й роки,
Болить її серце і стогне душа,
Повільні і тихі стають її кроки,
Печаль не минає і біль не згаса.
Отак вона й ходить,така її доля,
Уже і тривога її не ляка.
І сина, й невістки у неї немає,
А є лиш могилка й берізка струнка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931600
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Скидає осінь листя запізніле…
Немов лахміття… зношену печаль…
Й оголена тікає у долину,
Кудись за обрій… У розмиту даль…
Закутана в туман прозоро-сивий…
Морозцем зацілована й дощем…
Розсипані намистини калини
Стидливо заховались під кущем…
У пізніх днях осінніх стільки щему!-
Мінорні колискові вечорів…
Самотні і беззахисні дерева…
Засохлі квіти… Іній на траві…
В останніх днях осінніх - ностальгія
За теплим сонцем, різнобарв'ям снів…
Спізнілих мрій тоненькі павутинки
Летять у безвість… осені услід…
Комусь лишила спогадів гербарій…
Комусь - насіння зцілення чи змін…
Комусь - п'янку насто́янку кохання!..
За все спасибі, осене, тобі!
За мить зима постукає у двері,
Святково-сніжний настрій принесе!
Всіх одягне в м'які тепленькі светри!
Розпише вікна білим олівцем!..
Сентиментальний голос Джо Дассена...
Під шепотіння ві́трових поем…
Останній день осінній, без натхнення,
Стікав із неба затяжним дощем…
21.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931588
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Грай, моя скрипонько грай...
Жалібно серденько жаль.
Струнами душеньку бий,
Музоньку, музоньку лий...
Сяй, моя іскорко, сяй...
Світлом мене обіймай,
Ніченьку довго нести
Стріченьки буду плести...
Чи то у житній ниві
Плавають кораблі?
Чи то зозуля в гаю
Пісню співає мою...
Грай, моя музонько, грай,
Сяй, моя іскорко, сяй...
Скрипоньку я обійму,
Ранком з зорею засну.
***
Ми потопаєм в словах,
Журимо ночі в думках...
Кожен шукає зорю,
Пісню співає свою...
Лагідний ласкавий спів
Може і бути без слів,
Дотиком до душі
Линуть як птахи вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931438
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021
Тебе чекала сотні літ.
А, може, тисячу? - Не знаю.
В обіймах ніжних завмираю.
Ти - мій окрилений політ -
Душі мрійливої, єства.
Запалюєш у серці ватру,
Палають очі від азарту,
Найкращі губляться слова.
Вібрує в тиші тятива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931259
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Підкралась нічка кішкою -
Із місяцем на лобі.
Ховався вечір мишкою,
У сонячній оздобі.
Звивалась межи хмарами
І вигинала спину -
Кружляли зорі парами
У танцях без упину.
Моргала зорепадами -
Пітьму розвеселила,
Ходила між канатами -
На обрій наступила.
І розбудила сонечко,
Заховане в тумані,
Шмигнула у віконечко -
І зникла у нірвані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931049
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Мій сусід купив машину,
не новенька та жива,
кожний день вмиває милу,
чи відмиває від гріха.
Їй шепоче:"Мила,люба,
скільки літ тебе чекав"
От тепер вже щастя буде,
те що змолоду не знав.
Буду мчать скоріше вітру,
хоч побачу білий світ.
На заднє скло свою наліпку:
"За кермом щасливий дід".
Тільки жінка не дрімала,
чула всі його слова,
і сказала як відрубала:
"Вибирай,вона чи я."
"Борщ зварити,стіл накрити,
у дворі і шик і блиск,
люблять всі тебе сусіди,
я звичайно більше всіх."
Тепер скажу про обнову:
"Мріяв я не рік й не два,
про біляву,про чорноброву,
а ця краля ще й молода.
Якось треба примиритись,
день з тобою,день при ній,
невже з нею будеш битись?
чуєш бабо,ой не смій".
А не стану я мовчати".
Баба Валя війшла в раж.
"Сьогодні спати йдеш у хату,
завтра пане йди в гараж"́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931028
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2021
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 13.11.2021
Ти розбудив мене весною
Дзвіночками конвалій білих -
Таких пахучих та несмілих,
І я пішла вслід за тобою.
Що буде далі - ми не знали.
Приховане в тюльпанних чашах,
Переливалось в долях наших -
Мабуть, ромашки нагадали.
Із квітів складені букети,
Іще не зірвані ні разу,
Зібрали почуття у вазу,
Гойдали наші силуети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930803
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Наше багатство – це теперішній час.
Зараз ми є. Ми просто люди.
Все що оточує навколо нас,
Колись як і нас, просто не буде.
Наше багатство – це подих глибокий,
Ковток води, неземний краєвид.
Кілометраж пройдених кроків,
Нитка червона, що веде в лабіринт.
Наше багатство – почуття, радість, віра,
Кружка кави, розлите вино.
Час, мов злодій, секунди транжирить,
Хоч має вже вдосталь, бере все одно.
Він їх сіє мов зерно, щоднини,
Кожному дасть відділену частку.
Пріоритети свої у людини,
А час все транжирить чуже багатство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930813
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Розкажи мені, мамо… я послухати хочу,
як мене колихала у недоспані ночі,
як мені ти співала колисаночку ніжну,
таку теплу й ласкаву у ту зимоньку сніжну.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо… я побачити хочу,
як в вікно зазирали нічки яснії очі.
як стихала сріблиста за вікном завірюха,
бо хотіла, матусю, твою пісню послухать.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо, як горіли ті роси,
де щоранку ступали твої ніженьки босі,
як волошками квітла стежка та, що край поля,
як в житах золотистих пісню слухала доля.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930796
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Голубкою згадалась ти мені,
Як тихо спочивала у садочку,
А на рідненькій, дорогій землі
Квітки сіяли ніжно у рядочку
Те миле сяйво - чорнобривців світ,
Я знаю, їх любила до нестями
І неповторний образ й милий квіт
Він так чарівно поєднавсь з піснями
Схилялась тихо, ніжно до краси
Та шепотіла дивно та грайливо,
Всміхнувшись, ненько, гладила листки
І знову відчувала, що щаслива
Голубкою згадалась ти мені,
Як тихо спочивала у садочку,
А на рідненькій, люблячій землі
Світ чорнобривців вабив у рядочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930735
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Осінні дні такі барвисті,
У них особливі кольори.
Сховали мрії в падолисті,
Оці неповторні вечори.
Серед золотистої пори,
Іде осінь із листопадом.
П'ють юне вино із амфори,
Смакують білим шоколадом.
А на порозі прохолода,
Полонить гори сірий туман.
І розгуляється негода,
Напише особливий роман.
А пухкий сніжок закружляє,
Заховає натомлені дні.
Вже зима крила розправляє,
І прилетить на білім коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930733
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Пізня-пізня осінь… Без тебе…
Хмарами розхристане небо…
Сивими серпанками смуток
Все заштрихував… Не збагнути…
Роздуми про вічне - розмило…
Хочеться глінтвейну… і ди́ва!..
Іній вкрив оголену душу…
В склянці - невира́зності гуща…
Рання осінь мріяти вчила!..
Напинала щастя вітрила!..
Опадає листя печально…
Зізнавайся: та́кож скучаєш?
Смог британський сум навіває?..
Одинокі зорі гойдає?..
Розчинивши вулиці, сквери…
Пізня-пізня осінь… Без мене…
Дощове сопрано лунає…
Скоро будем разом, я знаю!
Просто… закудлатилось небо…
Просто - я сумую без тебе…
10.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930558
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
О моя мово, калинова, співоча
Ти, як веснянка, краса дівоча
В сорочці вишитій і в віночку
Передаєшся… доні й синочку
Тебе завжди, я в душі плекаю
Ніби любов неньки відчуваю.
Передавалась з її молоком
Дзвеніла ніжно й тихо струмком
У колисковій, як клала спати
Пісень вкраїнських вчила співати
І берегти, як зіницю ока.
О, моя мово - світанок й зорі
Світлії мрії в небеснім морі
Тебе ганьбили, а ти сіяла
Сотнями літ, в борьбі, все ж буяла
Як диво квітка, в безмежнім полі
У сподіванні кращої долі.
Була в в`язницях, знала знущання
Знов заясніла, як зірка рання
Тобі ж світити, зігрівати серця
Щоби в родині було щастя.
Закріплена клятвою народу
Сприймаю, як свяченую воду
Що придає, сили на все життя
Несу з любов`ю в мирне майбуття
Передам радо, дітям й онукам
Щоб прославляли її у всі віка!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з Днем української писемнності і мови.
Бережімо й прославляймо нашу рідну мову!
Успіхів Вам в творчості і нових досягнень!
09.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930343
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Я тебе чекаю, як зоря,
Місяця галантного із неба,
Мов дощу так висохша земля
І думки і близькі, і далекі
Я тебе чекаю, як трава,
Щоб тихенько ніжно пригорнутись,
Мов ранкова трепетна роса,
Утонути в ній та вмить забутись
Як чарівна квітка у саду
Та чекає милий промінь сонця,
Мов чудове літо у вінку,
Ніжно, заглядаючи в віконце
Я чекаю так, як ще ніхто,
Не чекав тебе у цілім світі,
Ніби квітка з'єднана з листком,
Що мрійливо бавиться у квіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930337
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Ходить гаєм листопад,
В жовтня він прийняв парад.
Огляда кущі, дерева,
Трусить листячко де треба.
Призвав* вітер на підмогу
Сам рушає у дорогу.
Мимоволі в парк забрів.
Назбирав букет з листків :
Клена, ясена, калини
Ще з каштана, тополини.
Він до любки чимчикує,
Ікебану їй дарує.
Хто ж другиня* в падолиста ?
З ким та дружба вічна, чиста...
Хто подруга вірна ця ?
Памороззю мила зветься.
Полюбляють вдвох гуляти,
Листя трусять - так завзято !
Коли сили вже немає,
Чари паморозь пускає.
Вкриє землю серебром,*
Каже, що прийшла з добром,
Зиму разом зустрічати,
Вічну дружбу величати.
* Призвав - тут покликав,
другиня - заст. синонім подруга,
серебро - заст. сл. срібло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930215
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Господи Боже, що то крику було в нас
за тоті ліси та пасовиська!
І. Франко
Як пил, здмухнувши з долоні розлуку,
Я йду до яру слідами колишніми.
Ось тут черешні брели попід руки
Й очі втішали убраннями пишними.
Пні та оцупки залишені.
Отче село, сиротино покинута,
Райський садку в небокраєвім полі,
Видно, журбина твоя ще не випита,
Раз у заруці мамон мимоволі—
Й краю немає сваволі.
Лементи совісті палять кострища.
Впевнені: душі з’єднаються з небом?
Пуща соснова сумним попелищем
Стала під крики глумливі: —Так треба!
Жадібність смокче:— Нам ще би…
Страдне село, бузувірством окрадене
Марні благання—заляжуть в пустелі.
І, звідусіль безпросвітком обкладене,
Ти, як сльоза, непомітно пощезнеш
У споживацькій хурделі.
Думи твої невеселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
/Вільний переклад пісні Олександра Сєрова./
Очі підійми свої в різдвяне небо,
Мрії загадай у сніжну голубінь.
Щастя я не мав у житті до тебе,
А тепер на двох – світло в усебіч –
Білі квіти ці тобі.
Приспів.
Так тебе кохаю я!
Почуття – мов в перший раз.
Замість гри бездушних фраз –
Біла хмара із троянд.
В пелюсток шалений блюз
Наше ложе я встеляв,
бо шалено так люблю:
Ти – навік моя…
Шкіри білизна і вабить, і тривожить,
Від духмяних кіс – гублюся, мов малюк.
Захопився я – на інших ти несхожа.
Перше почуття – справді з кришталю,
Так безтямно я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930194
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Твій образ в вікні не змиють дощі.
і сонце не спалить на попіл.
Твій образ в вікні все снться мені,
і манить мене через роки.
Так виразно бачу обличчя твоє,
і стан такий милий дівочий,
що тепло від того на серці стає.
я поруч стояти хочу.
Шепотіти тобі:"Кохана моя,
давай будем разом навіки,
і буде у нас щаслива сім"я,
і зорі всі наші ,і квіти."
Та в долі були задумки свої,
і наші стежки розійшлися,
у тебе є діти,але не мої,
і в мене від іншої діти.
Твій образ в вікні не змиють дощі,
і сонце не спалить на попіл.
Твій образ в вікні все сниться мені,
і манить мене через роки.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930052
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Поміж хмар ясніє просинь…
Сонце… злата не шкодує
В черевичках, модних осінь
Листям… місточки будує
Нині нічка просльозилась
Жовті фарби посіріли
Тож водою земля вмилась
Де –не-де краплі яскріли
Як розсипане намисто
Й мерехтіли веселково
На калині, урочисто
Кегли сяють світанково
Он синичка, вже на гілці
Ціт-те-те- мов привіталась
До заблудшої мокриці
Й веселенько розгойдалась
Хоч і вогко й холодненько
Та втіша сонячна днина
Іще ж сонце, височенько
Тож погріюся, я нині
06.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Запахла осінь листям із горіха,
Заплакала туманом сірим стріха,
Береза сумно довге гілля опустила
І біле тіло соромливо ним прикрила.
Рум'янцем загорілася калина,
Червоного намиста начепила,
І колір сукні через день міняє,
Як дівчина, що парубка чекає.
Посохло під морозом пряне зілля,
З під брів на небо зиркає рілля-
Чи дощ, чи сонце терпеливо виглядає,
Чи вже готова спати і дрімає.
А ліс затих,як на похмілля,
Ледь-ледь живий після дозвілля.
Лиш жалібно скрипить сосна,
Дурманить киснем хвоя запашна.
З під листя виліз обережний боровик,
Росою вмився і швиденько зник,
Замаскувавши шапку мохом і травою,
Загруз у землю білосніжною ногою.
А на галявині червоний хоровод,
Танцює мухоморячий народ,
Строкатим різнобарвним карнавалом,
Вражає живістю і радує запалом.
Верхівки вітер обережно зачепив,
І ліс від подиху цілющого ожив,
Зозуля десь луною закувала,
Комусь багато років обіцяла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929795
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Бджілка літає з квітки на квітку
Збирає нектар, називаючи взятку.
В кошики на ніжках збирає пилок
І летить у свій вулик через льоток.
На вході льотка стража строга,
Вона відрізняє свого від чужого.
Якщо чужак непрошено входить,
Стража жалом його колить.
Також настирних в льоток не пустять,
Крила настирним зразу відкусять
І скинуть з льотка на травичку,
Без згоди ходить не майте привичку.
А бджілка нектар в соту кладе,
Пилок в особливу комірку складе.
Бджілки з нектару мед виготовляють,
Пилок з медом в пергу переробляють.
Бджілки знають свій розпорядок,
У вулику згода і порядок.
Кожна бджілка своє діло знає
Так бджолиний рій живе і виживає.
Що споживає влітку бджілка?
Нектар і пилок що дає квітка.
Взимку вона споживає медок,
Що влітку заготовила в прок.
2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929673
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021
Падає листя ... , падає...
Стелиться ніжно до ніг.
Листопадом нас осінь радує,
Що ступає до нас на поріг.
А листячко вертиться , крутиться ,
В повітрі , немов заметіль...
До нього я хочу торкнутися,
Та вітер несе звідусіль.
Кружляє в прощальному танці,
Під мелодію тихих дощів,
Земля одяглася в багрянці,
І світ від краси захмелів.
Намисто горить на калині,
Шипшина в коралях сія...
Туман простелився в долині,
А на полі сріблиться рілля .
Вже відлітає , мов пташина ,осінь,
І наступають перші холоди.
Мороз і сніг , і неба темна просинь
І дзеркало студенної води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929604
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021
Змарнувавши останні дні літа,
піду в осінь,там скільки див,
вирвусь зі спеки задушної кліті,
у осінній туман,чи то дим.
Ртутний стовпчик сповзає все нижче,
поле,сад у нових кольорах.
І частіше по розбійницьки свище,
вітер,пан у таврійських степах.
Котить осінь своєю дорогою,
хризантемовим шармом п"янить,
хоч і знає,що десь там за рогом,
місяць грудень у черзі стоїть.
Її суконь не треба від Прадо,
бо сама он модняча яка,
в коси жовтень вплела з листопадом,
пані осінь земна красота.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929321
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Я так люблю щасливу нашу осінь,
Вона обох до пари нас звела.
Вінок кохання заплела у коси,
У казку нас за руку повела.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як я,
Молитвою звучить любов моя.
А серце виривається з грудей,
Як поглядом торкаєшся очей.
Я так люблю щасливу нашу зиму,
Горить багаття у каміні знов.
Вслухаємось з тобою в хуртовину,
А серце зігріває нам любов.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ми,
Цілунками зігріємось весни.
Вона у нас у серденьку живе,
І кожен день дарує щось нове.
Я так люблю щасливу нашу весну,
Коли сади буяють у цвіту.
Вони для нас встеляють цвітом стежку
І ти мене кохаєш лиш одну.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ти,
Ми будем почуття ті берегти.
Летять у височінь твої слова,
Лебідонько моя ти чарівна.
Я так люблю щасливе наше літо,
Воно нас гріє, як твоя любов.
У келихи вино уже налито,
То нашого кохання ніжний зов.
Приспів:
Ніхто не покохає так, як ти,
Ніхто не покохає так, як я.
Всміхається нам небо з висоти
І береже нас матінка - Земля.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929198
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3sCqLunVXjM[/youtube]
Дивлюся часто я в вікно,
Ловлю я погляд осені.
Думки в нас різні всеодно,
Приходять незапрошені.
І кожен ранок ти не та,
Краса повільно тане.
Зима холодна наступа,
Так швидко все ж нагряне!
І в час холодної зими,
Я думаю про тебе.
Не вкриють білі килими,
Душевні ці потреби:
Згадати голос ніжний твій,
Гарячих рук стискання.
Почути в котрий раз: Я - твій!
В очах одне і теж питання.
Душа твоя все буде ждать,
Чеканнями сповита.
Не буде мрія покидать,
Що буде спрагле літо.
І стане все на своє місце,
Думки вже будуть кольорові.
І порадіє знову серце,
Бо дочекалося любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929187
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Мов діаманти, в павутині ро́си…
У різнобарвній тиші оксамиту…
Мені тебе подарувала осінь,
Прошепотівши: "Спробуй полюбити…"
Я думала, мої зів'яли квіти…
А мрії заплелись у павутину…
Та в душу раптом завітало літо,
І серце знов забилось дофамінно!
Мов діаманти, в павутині ро́си
Як перед першим рандеву, тремтіли…
Ми заблукали на алеях осені,
Котра нам стільки дива натрусила!
Листків ажурних мрії-витинанки…
Барвисті гобелени пізніх квітів…
І вітер змін… й романтики серпанки…
Й шалену пристрасть зоряного літа!..
На нотнім стані павутини - ро́си…
Блищать, немов надії діаманти!..
Мені тебе подарувала осінь!
І підморгнула: "Спробуй покохати…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929220
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
У переході музика звучала
Журливі ноти, як осіння днина
Сидів безногий, душенька кричала
О, скільки бід на тебе є людино!
А скрипка грала - ніби плач дитини
То завивала, як вовк одинокий
Душа у відчаї, як сиротина
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?
По сходах, летить листя ніби в прірву
З ним вітер грає, то здійме й знов кида
Не може, протистояти лукавству
В життя зневіра, ніби в серці кинджал
Війна позаду…За що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля
Кому тепер, потрібен… ти братику?
Смичок здригався, тремтіли сльозини
Знов спомин, серце крає про вояків
Бліндаж бомбили майже щогодини
Жалів, навіщо єдиний уцілів ?
Всі перехожі кудись поспішали
Хтось посміхався, є й в чорній хустині
Скорботний звук, час від часу вривався
Ковід по світу, бешкетує нині..
О,скільки бід на тебе є людино!
28.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Не зникне посмішка моя, я не дозволю!
Заборонила я собі страждання.
Тривогу й смуток випущу на волю,
У серці знову полум'я кохання.
Собі я знову повторю, що я все зможу!
Що перешкоди на шляху я всі здолаю!
Свої страхи я легко переможу,
Бо завжди поруч Бог! І я це знаю!
Ніяк без віри в серці не прожити,
Без віри в краще світле майбуття,
Давайте будемо разом добро творити!
Щоб запалали радістю серця!
Сказати хочу зараз: "НІ!" стражданням,
Перебороти страх, прогнати смуток, біль,
Віддатись новим мріям, сподіванням,
Відчути серцем радість звідусіль.
Світлина з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879470
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 26.10.2021
На зоряній вежі куються мечі
Та гОстряться списи сталеві…
Від самого ранку, як в пекла печі
Палають знамення на небі.
Скував обладунки Небесний Зброяр,
Повісив на хрест біля сонця.
Для битви напевне, ще час не настав,
А смерть зазирає в віконце.
Бо тут у підніжжя Святої Гори
Орли свої крила здійняли
В самісінькій прірві на деці чарИ*
Скипають у магмі Стожари…
Безбожний — безбожному пазухи рве
та серце живцем розтинає…
Отримали демони пійло своє,
Отруєну кров допивають.
Стогни, не стогни, ще твій час не настав!
Терпінням нездоланні муки…
Господь, ще своєї війни не почав —
За зраду заплатять онуки.
ЧарА* – сковорода на Поділлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928709
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021
В обіймах хмар, осіння днина поспіша,
Разом із сонцем ховається за обрій,
За цілий день, доволі зморена душа,
Ніби в раю, тепло пізна, тишу й спокій.
Притихла річка в зеленім жабуринні,
Та течія, майже зовсім непомітна,
Гойдалась ряска змарніла, в ластовині,
На ній листочок сповитий в павутині.
Малий, жовтенький, стрімглав летів до річки,
Не попрощався, навіть із берізкою,
Мріяв поплавать у водиці, хоч трішки,
Та на шляху зустрівся з павутинкою.
Схилився вечір, в обіймах прохолоди,
Все затаїлось, колисалось у дрімотІ,
Маленькі рибки, не водять хороводи,
Лиш яснить зіронька посеред німотИ.
20.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021
[b][i][color="#730991"]Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021
По долині вітер віє,
Йде полями навпростець.
Волею він володіє,
До тепла дасть морозець.
Він спочатку невеличкий,
Градусів зо два, зо три.
Замерза вода в криничці,
Наближає до зими.
Носить вітер листя парком,
Та складає залюбки.
Він працює все ж не марно,
Готується до зими.
Та ще сонце згори сяє,
Зігріває всіх теплом.
Холод в затінках кусає,
Веселіше, щоб було.
Скоро прийде зимня днина,
Снігом все заволоче.
Хоч із холодом картина,
Всіх у казку приведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928470
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Десь вечір зазирає у фіранку,
Звабли́во, ніби збуджує тіла́,
Гаї, сади у ніжному серпанку,
Ховається у розкоші земля
Зоря природно, ніби балерина,
Танок вечірній звабливо веде,
А з вигляду непрохано вітрина
Красою зачаровує мене
Тут місяць показавсь на милім лоні
І пара закружляла в унісон,
Яка краса, тепер я у полоні,
Чи може не реальність це, а сон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928435
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Коли чоловік дружину кохає,
Якщо почуття не згасли в той час.
Найщасливішою себе відчуває,
Разом подолають життєвий шлях.
За руки одне одного тримають,
Навіть серця в них б'ються в одну мить,
Ще негаразди від кохання втікають,
Там теплий вітер листям не шумить.
У них завжди панує в домі спокій,
Тиха розмова і рівновага.
Щебет птахів там у кожнім слові,
До половинки тепло й повага.
В сім'ї щасливими зростають діти,
Для них батьки є прикладом завжди.
Через життя пройти потрібно вміти,
Певним кроком вперед тільки іти.
Одне без одного вони не взмозі,
Наче лебідь жити без лебідки.
Сивіє чоло, а в дружини-коси,
Хто знає приходить старість, звідки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928402
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Мріяла берізка, щоб клен доторкнувся
до її грайливої руки.
І сама до нього часто простягала
свої ніжні руки-гілочки.
А клен усміхався. Так хотів обняти…
Та росте далеко. Не дістать.
«Підростай, берізко!- шепотів кленочок.
Час прийде, нам треба почекать.»
Раділа берізка тим словам кленовим,
вірила все більше з кожним днем.
Одягнув кленочок святкову сорочку,
збудеться бажання їх тепер.
Осінь- чарівниця розсипає чари,
тихо ходить, листям шелестить.
Ось злетів кленовий листок золотавий,
на долоньці-гілочці тремтить.
Ніжиться у ласці кленовій берізка,
відчуває рук його тепло.
Її зігріває дотик золотистий,
на його чекала так давно.
Дивиться у очі кленові берізка,
бачить його усмішку ясну.
Часто так буває, що дарує осінь
тим, хто любить, сонячну весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Гуляв вітер по долині, долетів до ставу
Серед трав, ледь пожовтілих приліг на отаву
Ой, як м`яко, така ніжна та ще й зелененька
Відпочину, я тут трішки, ти така гарненька
Ой, не руш, ти мою красу, сподіваюсь нині
Ти слова, такі ж казав і молодій калині
Я не вірю, тобі буйний, чом холодом вієш
Он у змові, із дощиком, надто часто сієш
Розсипаєш ті краплини, розбиваєш вдачу
Не чіпай, ти мене чуєш, бо за мить заплачу
Затремтіла… прилягла, поміж пожухлі трави
А по небу, між хмаринок вечірні заграви
Тихий шепіт… в піднебесся ледве підіймався
Ти пробач, зеленоока та я ж закохався….
Сутеніло... і заграви зникали поволі
Під туманом, знайшли спокій дві різнії долі…
(Отава- Молода трава після покосу).
29.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4x-4JOI5Qo[/youtube]
Жовтий лист упав на руку,
Про що думав, як летів?
Жалкував ти про розлуку,
Зовсім падать не хотів ?
Подивився вверх в польоті,
Листя всі махали.
Ти ж один був в позолоті,
Вслід тобі зітхали.
Ти ж маленький, хоч жовтенький,
Все ж життя дорожче.
Ти покинув любу неньку,
Це тобі найтяжче.
Ти удачно опустився,
Сів на мою руку,
У теплі ти опинився,
Забув про розлуку.
Ти здалека прилетів,
Знаю - лист від ТЕБЕ.
В нім сказати щось хотів,
Здогадатись треба.
Я візьму тебе до себе,
Будеш жити в хаті.
Піклуватимусь про тебе,
Бо ти лист, як свято..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928270
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
У смутку жовті стоптані алеї:
в осінню нічку хтось любов шукав.
Вона ж оси́палась… уже не склеїш,
Мінорить осінь… їй печаль близька.
Листом осіннім падає безсило
забуте, згасле, виснажене вщент.
Велике почуття сльзить, зніміло,
а так хотілось квітнути іще!
Якби ж назад минуле повернути,
що кожен у собі на дно сховав,
то не вплелись би в осінь ноти смутку,
відо́ме грало б лиш мені та Вам.
Зірвався лист пожовклий та тремтячий,
у прах йому зітліти в бур’яні…
Останнього ключа прощання бачу,
а все благаю: не щезай же… ні!
Блукаймо разом по алеях міста
В омані зір, дивацтвах ліхтарів.
Чому все так? Хто правду розповість нам?
Лист облітає... Не судилось… гріх…
/Надихнув пейзаж чудового художника Леоніда Афремова./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928120
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021
Три білих голуби воркують на подвір'ї,
У чисто-світлому, біліше цвіту пір'ї.
Один туркоче про нев'янучу надію,
А інший -- про незгасну віру, ніжну мрію.
Мовчить лиш третій, бо приніс любов на крилах, --
Це подарунки долі, щоб відчула мила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928111
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021
Прикрила всю землю золотом Покрова.
Золотим став сад наш, поле і діброва.
А та позолота, з люблячого серця,
прикрашає світ весь, теплотою ллється.
Нема більше злата дорожчого. Знаймо.
Те, що нам дається, всі оберігаймо.
Дорослим й маленьким сили хай додасться,
й козакам відважним, що бережуть щастя.
Позолота світла у саду і в полі,
то лиш знак Святої ніжної Любові.
Невидиме Світло силу більшу має,
Матінка-Покрова світ оберігає.
Не тримайтесь, люди, за тверде те злато.
Є те, що міцніше. Гляньте, як багато....
Є те, що незримо - Покровоньки крила.
В Доброті й Любові наша з вами сила.
Вітаю всіх зі святом Святої Покрови. Зичу
здоров'я міцного, радості, взаєморозуміння,
душевного тепла, віри в краще майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927928
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Тебе люблю, ти найдорожча в світі,
Початок твій з колиски і маля,
Купаєшся завжди в веснянім квіті,
Даруючи життя і почуття
Ти вмієш говорити і співати,
Як і акторка, і співачка в такт
Та дивовижно до ладу збирати,
Як ніби вікіпедію в томах
Ти філігранна, ти і мелодійна,
Як ніби сяйво місяця й зірок,
Ти наймудріша і в житті надійна,
Сама краса, що лине до думок
Тебе люблю, бо ти найкраща мова!
У світі, і у серці, і душі,
З тобою подружуся знову й знову,
Щоб слід свій залишити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927474
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Немов люстерко Осені – вода,
Етюд створила на озерній гладі.
Манірну панну теплий Вітер сватав ,
Осінній кралі в очі заглядав –
Вона ж – на сміх все… ох, вже ці дівчата!
Ліс у багрянці вітер пронизав –
Юнацька пристрасть… як не зрозуміти?
Сердешний тільки стогне сумовито:
Тверда красуня… маю гарбуза…
Ех, ті дівчата! Завиває Вітер…
Розкішна Квітко! В плесі тихих вод
Красу твою жагучу буду пити –
От тільки я для тебе епізод.
Останню згадку рве невгаслий сум
Солодку млість в прозорому люстерці:
Енергію у відданому серці
Навіки я, закоханий, несу
І все прошу, будь поряд, змилосердься!
В красі дзеркальній тихого озерця
Осіння пава ладить гардероб,
Дме вітер… не лишає вічних спроб –
Але ж красуня вперта… не здається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926520
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 29.09.2021
Світилко сонця тьмяне вимила весна.
Горіха бру́ньки блимала лампадка.
Небавом в квіточку розвинулась вона.
Мале шпача пило з її горнятка.
Ховалася від злого вітру штурханів,
Щосил трималась, щоби не опасти,
І бачила, як град нестямно сатанів,
Як інші квіти долі впали пластом.
А кажуть: молодість! рожева юнь!
Знай, бався сонячним лапастим бликом.
На чатах спокою дозрінь зелена рунь—
Лиш в старості пізнаєш вперше лихо…
Вже й осінь. Зрідка блискавиця спалахне.
З-за крони синя збільшується латка…
Надійне, та останнє вкутання тісне
В шрамованого зрілістю зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Колише вітер гілля та й колише
Листки зрива й кидає попід ноги
Чому мене тривога неполише
Чому нема, їм іншої дороги…
Життя коротке, весна, літо, осінь
Подих весни і сонячне проміння
Серед суцвіття зваба - ніжна просинь
Зрадливий вітер, холод, вже тремтіння…
Хлюпоче дощ, відчай, осінь ридає
Сльозини - краплі стікають до землі
Певно природа себе так втішає
Але на серці,чомусь важко мені…
Три пори року, мрії до блакиті
Жаль час минає , так занадто швидко
У ваших скринях поховались миті
Щасливі, радісні, доволі прудко….
Не зупинить - час, вітер, осінній дощ
Сприйму дари, напевно за потрібне
Бо зупинить все це не спроможній хтось
Що дано Богом для нас воно рідне
Нам залишається лиш привітати…
Як доживу- буду зиму стрічати...
26.09.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
[b]А[/b] я на мить поринула в дитинство,
[b]З[/b]емна краса - чарівна благодать,
[b]А[/b] у душі малесенька колиска,
[b]П[/b]риємно з неї спогад діставать.
[b]А[/b] так мені щемить вона у серці
[b]Х[/b]вилина незабутня знов і знов,
[b]М[/b]атуся відчинила в хату дверці
[b]О[/b]біймами, даруючи любов.
[b]Л[/b]иш мить одна і вже дитя щасливе,
[b]О[/b]хоплене найкращим почуттям,
[b]К[/b]олиска заколихує грайливо,
[b]А[/b] аромат насичений життям.
[b]В[/b]еселкою всміхається щаслива
[b]І[/b] ніжний дотик, як літневий сон,
[b]Й[/b]ого душа так трепетно манила
[b]Н[/b]атхненно доторкаючись долонь.
[b]У[/b] милих тінях де сховались миті,
[b]В[/b] солодких ароматах, неньки рук.,
[b]Я[/b] бачу, як любов і ніжність звиті,
[b]К[/b]расою, об'єднавшись в один звук.
[b]З[/b]ахоплююсь побаченим, почутим,
[b]Г[/b]райливо все милуюся життям,
[b]А[/b] так мені хотілося побути
[b]Д[/b]е б я себе відчула ще дитям.
[b]К[/b]расу і аромати всі вдихнути,
[b]А[/b] душу ще наповнить почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926226
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні.
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах.
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах.
26.09.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926248
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Опадають яблука в саду
Стиглі і нестиглі опадають
Опадають як мої роки
Як просити повернуть не знаю.
Не спішіть прошу Вас, не спішіть.
Дайте ще хоч трішечки пожити
Серце прагне зустрічі тепла
Дайте докохати, долюбити.
Сиві скроні зиму зустріча
А душа веснянім цвіті тане
Виграє, як сонечко в росі
Наче вперше та мабуть в останнє.
Вдвох з тобою Божа благодать
Поглядом очей все зрозумію
Дотиком руки, хочу сказать
Я тебе кохаю так, як вмію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926102
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Вітер надворі, похмура погода...
В голову лізуть похмурі думки,
А хочеться так трішки радості, дива!
Та де ж тії радість і диво знайти?
Все таке сіре й похмуре, аж страшно,
Здається, що скоро вже й світу кінець!
Та на вухо шепнула мені сіра пташка -
"Це осінь всього лиш іде під вінець!"
Це значить, що диво десь поряд гуляє,
Мене не покинуло, близько воно!
В золоті осені в піжмурки грає,
Та я певна - знайду його я всерівно...
Ще осінь у танці своїм закружляє,
Закурличуть у небі своїм журавлі,
Вітер пісню свою мені ще заспіває,
Й листя килимом ляже під ноги усім!
24.09.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926055
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Ти наче янгол в місячному сяйві,
Увінчана зірками в небесах.
Словами не опишеш, вони зайві,
Яскравий образ, що приходить в снах.
Я ніжно, наче вперше, доторкаюсь
Тремтячими руками твоїх рук.
Ех, ти, можливо, думаєш - я граюсь?
Без тебе серце припиняє стук...
Едемський сад пророкували мрії.
Колись, здається, я ще вірив в них,
Окрилених, гарячих і святих.
Хоча тепер нічого вже не гріє...
Але не треба більше зайвих слів -
Юність для подвигів і почуттів.
22.09.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925926
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 23.09.2021
Літневий вечір і легкий туман,
Я так люблю волошки, їхню вроду,
Про них можливо написать роман
І закохатись до нестями знову
Стоять у синіх сукнях, як завжди,
Чарівністю захоплюють мій погляд
І байдуже не можу я пройти,
Щоб не піймати їхній милий подих
А сонечко промінням виграє,
Торкає так грайливо пелюсточки,
Як ніби легінь дивно заграє,
Тендітно, обіймаючи листочки
Літневий вечір і легкий туман
Та я люблю так синьооку вроду,
Про них можливо написать роман
І закохатись до нестями знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925946
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 23.09.2021
Прихилився до серця вечір,
За день втома лягла на плечі,
Спомин я той в душі сховаю,
Що тебе до цих пір кохаю.
Стали весни уже листопадом,
Ми осіннім блукаємо садом,
В небі десь журавлі голосять,
Все було, чи нам так здалося?
І навряд чи зустрінемось знову:
Рушив поїзд з перону Любові,
Та тумани про все те знають:
Не забув ти...? І я пам'ятаю...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925924
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021
Кажуть, що сильні не плачуть,
Пустеля претендує на звання найсильнішого…
Дощ мандрівнику стелить удачу,
Пере сорочку на тілі найбіднішого…
Чистить думки, змиває непотреби,
І співає … співає краплинами для кожного…
Задихаються від гостинців наповнені погреби -
Дощ вмиває подвір’я заможного.
Падає , сипле, рвучко вдирається
Під намочену куртку , під шкіру - холодом…
Йде, прощається й знову назад повертається –
І пече – не втечеш – знахабнілим оводом…
Ти був схожий на дощ – в осінньому мороці
Розмивав моє завтра, топив у минулому…
Моя зливо,ти був дощу цього посланцем -
Моє щастя у дні осіннім, намоклому .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925886
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021
Запитаю в поля , де росте тополя,
Запитаю в річки , де мріє верба ...
Ой чого тернова в України доля ?...
Ой чому невтішна у неї судьба?...
До калини в лузі серцем пригорнуся,
Піднесу до сонця кетяги й гілля.
Я за Україну Богу помолюся,
Бо стогне від болю зранена земля.
Хрести і могили рідну землю вкрили,
Гинуть наші хлопці на Сході в боях
Материнські душі чаєчками квилять...
Рясно вмитий кров'ю наш до Волі шлях.
Освіти нам , Боже , дорогу тернову,
Дай нам сили вийти із пекла війни,
Щоби ми у мирі всі зажили знову
Й живими вернулись Герої- сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925890
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021
Віддай мені свої хвороби, сину,
Нехай тебе ніколи не болить.
Мені достатньо витримки і сили,
Щоб біль твою, страждання пережить.
Нехай Господь погане адресує
Лише у мій бік, твій не зачіпа.
Нехай Він зараз ці слова почує,
До Нього свої очі підійма...
Віддай мені життєвий негатив,
Я заберу усе, що віддаси.
Трапляється у світі безліч див...
Тобі віддам найкраще, любий син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925749
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Ой,ти Олю, Олю
Не ходи по полю
Моя синьоока
Ти ж не одинока…
Квітка молоденька
До того ж гарненька
Лиш махни рукою
Я піду з тобою….
Запала тривога
Не йди босонога
Як ніжки пораниш
Серденько покраєш
Покидай ці звички
Куплю черевички
Нехай підем разом
Повтішаймось садом
Ой, ти Олю, Олю
Забери, в неволю
Чи підеш за мене?
Не зможу без тебе!
Буду ніжки мити
Все життя цінити
Солод з уст - збирати
Все життя кохати
Пора жнив настала
Пташка заспівала
Підем разом Олю
По рясному полю
Ти ж найкраща в світі
Подарую квіти
Й колосків повненьких
Щоб дітей миленьких
Замала зі мною
Щоб щастя рікою!
16.08.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Сьогоднішній день такий чудовий,
Блага вість усіх нас осінила.
У осінній день такий казковий,
Богородиця нам народилась.
Божі Ангели чудно співають,
А сонечко особливо зорить.
Богородицю всі прославляють,
І дарують Їй неповторну мить.
Радіють всі люди і небеса,
Цариця неба, землі з'явилась.
Нас заполонила Її краса,
І Господня заповідь здійснилась.
Хай в цей день урочистий, святковий,
Богородиця благословляє.
Дарує аромат волошковий,
На світлі шляхи нас направляє.
Нехай молитви наші почує,
Дарує нам мир і свою любов.
Усіх людей під покров гуртує,
І звільнить нас із гріховних оков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925730
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Я з осінню зустрілась tet а tet ,
Зазирнула в її очі , мов ожинки.
Із айстр подарувала їй букет
І попросила зупинитись на хвилинку.
Вона мені всміхалась таємниче,
Торкала вітром в косах сивину,
Сльозу втирала на моїм обличчі,
І задивлялась в неба синяву.
Була привітна , щедра , золотава,
Із хризантемами у пишному вінку.
Вона мені багрянець дарувала,
І радості й тривоги на віку.
Вже пролетіла пташка златокрила,
В моєму серці її жар горить.
Я так її усе життя любила,
В душі струна неспокою бринить.
Моя зима вже стане на порозі,
Як не крути , а йде до холодів.
Стою в задумі на життя дорозі...
Курли прощальне лине журавлів.
Дякую Богу , що подарував мені ще одну золоту осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925669
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021
Коли веду розмову про село,
В моїй душі бринить струна любові.
Воно в трудах невтомних все жило,
І діти тут ростуть такі чудові.
Колисані під співи солов'їв ,
На полях і на розкішних луках,-
Це зміна хліборобська для батьків,
Їх радість , іх надія і наука.
Навчили ,змалку ,прихилитись до землі ,
Пізнати радість , що дарує поле,
Щоб хліб насущний був все на столі,
Батько в селі святу земельку оре.
І перебравши від батьків науку,
Всі діточки , то поміч у селі...
І під зозулі мелодійне ку-ку ,
Пасуть гусей соколики малі.
Згодом корів...потім беруть і рало,
І трактора із плугом , чи коня,
У них розваг і відпочинку мало,
Бо не оброблена до ладу ще земля.
А вечорами , хованки до ночі,
Хоч комарі спокою не дають,
Додому повертають неохоче,
Бо ноги вже втомились , не несуть.
Із них засмаглих, стомлених, бешкетних,
Ростуть робочі , вчені , вчителі...
Плеяда людей добрих , світлих , чесних,
Багато їх , що виросли в селі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925073
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021
Вже серпень погладжував вуса пшеничні
Й копицю чуприни під брилем ховав,
А квіти кулясті, мов підситки, звично
Лише почали розквітання дива.
Я ближче підходжу підслухати говір
Подільський, сільський—аж пронизує дрож—
Втаїли голівки в гофрований комір
За модою стильних іспанських вельмож.
Червоні, бузкові, рожеві жоржини,
Вам личить барвиста розкішна фреза.
У непогодь першу ви тільки змужніли,
Бо вересень стійкістю оперезав.
Ну, що ж. Ці квітки не предмет лихоманки,
Та зустрічі з ними приємні завжди.
Нам стали своїми давно мексиканки,
Їх в лона, як рідних, приймають сади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924791
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 12.09.2021
В житті є всього одне щастя: любити і бути
любимим.
Жорж Санд
----------------------------------------
Красива жінка та, що любить.
Її впізнаєш серед всіх.
В усмішці завжди в неї губи,
І загадковий, ніжний сміх.
Вона несе в собі загадку.
Хіба, хто може розгадать?
Така проста, але ж солодка.
В полон, захоче,- може взять.
Кохана жінка - справжнє диво,
Що випромінює тепло.
Вона тому й така щаслива:
Добро у серці проросло.
Прохожі всі її помітять,
Хода упевнена, м"яка.
Хіба її хтось звинуватить,
Що серед всіх одна така.
Її відгадка лиш у тому,
Що, як ніхто змогла любить.
Комусь захочеться й самому,
Таку у серці поселить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 11.09.2021
Чумацький шлях, воли втомились
Возити в небо хліб та сіль.
Заснув козак набратись сили,
Набігли зорі звідусіль.
Там Діва виплила з сузір’я,
Несла водицю козаку,
Ішла повагом надвечір’ям
Із зір небесних у вінку.
Несла любов на коромислі,
Несла любов свою вповні,
Та спав козак під небом чистим.
І марив щастям у вві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924594
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021
Іти по світу, дійти до небес і
Стрибнути назад на землю в осінь,
Шукати розгадку чудес,
Які серед людей стаються й досі.
Спинитись й відчути почуття,
Що як вогонь, палають в грудях,
Лиш восени чудні́ передчуття,
Що сонце вічно сяять буде.
Від поцілунку до поцілунку,
Жити й грітися лише в обіймах,
Життя воно, як на дитячому малюнку,
І з хеппі-ендом, як у більшості фільмів.
Сльози - не дощ і дощ - не сльози,
А мріяти це бути живим,
Якщо на волю, як птах, хочеш,
Розправ свої крила і лети.
9.09.2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924555
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y8FaQ-njUtE[/youtube]
Як живеться там тобі далеко?
Сизокрилий птах, скажи мені.
На́що край покинув свій, лелеко?
Коротаєш на чужи́ні дні.
На чужині важко, я це знаю,
Ве́сну виглядаєш день при дні.
Не сумуй ти так, тебе благаю,
Я весну чекаю так, як ти.
Швидко пролетить зима, морози,
А коли побачиш перший цвіт,
Подолати зможеш все в дорозі,
Ти пришвидш пташиний свій політ.
Ти - найменший в зграї, розумію,
Поряд них тримайсь, не відставай.
А в душі тримай невтомно мрію:
Знову повернутись в рідний край.
А коли настане час жаданий,
Я почую радісний ваш крик.
Як же сумувала я за вами,
То цим дням утратила вже й лік..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924549
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7OjTBqCcUC4[/youtube]
Широке поле, неозоре,
Сумує, зорана рілля.
А дух холодний і прозорий,
Усе тут осінь зачіпля.
Одна окраса у чистім полі,
На зло вітрам усім зросла,
Тут поселилась мимоволі
Тополя - радість всім була.
Навкруг усе чогось чекає,
Дрімає стомлена земля,
Вже від роботи спочиває...
Почувся голос скрипаля.
Торкнув то вітер струни ніжні,
Щоб заколихати цю журбу.
Лилися звуки дивовижні,
І зміни стали на виду.
Зашепотіли вмить листочки,
Заграли промені в ріллі.
На все дивилась осінь мовчки,
Та тишу вкрали журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924347
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
" Не буде хліба, не буде й обіда "
народна мудрість.
Лежать шматочки хліба на стежині.
Їх кинули... Тут неважливо : вчора, нині, -
Забуті птахами, тваринами, людьми.
В піску, засохли... І такі байдужі ми.
Діди, батьки пережили війну і голод.
Їх кусник хліба рятував і грів у холод.
За хліб молилися і молитвИ складали,
Ціну насущному дорослі й діти знали.
З дитинства в голову вкладали нам науку,
Як скибку хліба взяв собі у руку, -
Доїсти треба, а не викидати,
Бо хліб святий - це треба пам'ятати.
Бувало, як впаде шматочок на підлогу.
Що тут робить? Не думали ми довго :
Цю скибочку швиденько піднімали,
Перехрестившись, хлібчик цілували.
В нас хліба не завжди було уволю.
Тяжкою працею батьки кували долю.
На хліб насущний потом заробляли,
Тому повагу й шану до святого мали.
Тож бережімо хліб і молитвИ складаймо,
Що він святий, - це зАвжди пам'ятаймо.
Навчаймо наших діток і онуків
Тримати в голові святу науку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924384
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Чому ти линеш в мої сни
І заглядаєш в душу сміло?
Чи то той квіт, що від весни
Лишив на згадку, щоб щеміло?
Для чого мрієш ти про нас?
Я ж говорю:"Що нас немає"
Ти скоротав чарівний час,
А серце сторінки листає
Вони порожні, як на жаль,
Нема зв'язку і поряд долі,
Я проведу тебе у даль
Де світ черпатимеш любові
Ось там і будуть сторінки,
Як ніби сад в осіннім листі
І не приходь ти більш у сни,
Там сторінки лиш будуть чисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924183
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Утекло дитинство босоноге,
У вчорашні заквітчані мрії.
І воно було доволі строге,
Записало спогади в сувії.
Стежки заросли бур'янами,
І тільки пам'ять ясно зорить.
Зігрівало тепло рук мами,
І батько, який підбадьорить.
Чисті води струмка біжать у даль,
Як колись у дитинстві втікали.
Сиві смереки сховали печаль,
Павуки втому в сітку зіткали.
Сині гори серце молодять,
Наповняють любов'ю квіти.
Милі спогади душу ятрять,
І шлють особливі привіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924271
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Поговори зі мною… щоб не пізно –
Розпеченій душі потрібен дощ.
Бо завтра ми, як день і ніч, нарізно
Впадемо в забуття без огорож.
Відмір мені своїх дощів бузкових –
Моє ж бо й сонце скотиться до ніг
Лише твоїх… Нащо́ йому окови
Мого півнеба, тих світів сумних..?
Відкрийсь мені – я не віддам нікому,
Не зміряю розділені світи
Земною міркою… В слові тім малому
Переболиш й сильнішим станеш ти!
Торкнись душі – відчуй мене на дотик.
Я – вічна сповідь, твій бузковий дощ...
Відчуй мене, ось я сиджу навпроти.
Поговори… тривож мене,
тривож…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 02.09.2021
Я тебе обожнюю, мій світе,
Ти моя і велич, і краса,
Ми твої вразливі, милі діти,
Лиш з тобою розквіта душа
Завдяки тобі цвітуть каштани,
Аромат розносять навкруги,
Вмієш ти зцілити наші рани,
Ніжним поцілуночком весни
Я тебе обожнюю, мій світе,
Ти, як любий батько, нам усім,
Дорогий, а ми для тебе діти,
Нас завжди збираєш в дружний дім
Лиш з тобою подолаєм смуток,
Уберем печалі із душі
І розквітне у садочку рута,
Ту, що ми садили навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923422
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0B6rNfms3UM[/youtube]
Коли покличу - відгукнися,
Забудь про стомлене життя.
У мої очі подивися,
Це я прийшла - Любов твоя.
Я обніму тебе за плечі,
Підемо в край твоїх надій.
Де мрій недоспана хуртеча,
Як літа пізнього напій.
Ти вже відчув осінні кроки,
Спіши скоріш, не відставай.
Притиш лише гіркий неспокій,
Себе щасливим відчувай.
Хоч впав вже сніг на твої скроні,
Про це не думай, це - облиш.
Хоч осінь жде вже на пероні,
Її від літа відрізниш.
Ти не сумуй, я допоможу,
Бо я - Кохання, вслід іде.
Бо я зумію, я все зможу,
Тебе ще осінь не знайде...
------------------------------------
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923473
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Моя країно- молода держава,
Дівчина у святковому вбранні!
Ти йдеш крізь час, свята і величава,
Крізь біль ідеш, співаючи пісні!
Вже довелось тобі пізнати горе,
І зраду від колишніх друзів теж,
Сліз матерів і вдів бурхливе море,
Війни страшної полум’я пожеж,
Та вижила, чоло не похилила:
Геройський Дух завжди тебе тримав,
Як вільний птах ти маєш сильні крила,
Які тобі сам Бог подарував!
Моя країно, тридцять літ і весен
Ми прожили пліч-о-пліч день за днем,
Нам озивавсь Тарас і голос Лесин,
Франковий погляд нас палив вогнем!
Борці за волю, в’язні всіх режимів,
Ми чуємо і пам’ятаєм вас,
Ви України янголи незримі,
Надії ваші втілені в наш час!
Країно наша , молода державо!
Нехай сичать від злоби вороги,
А ти живеш, і маєш повне право
Щоб повернути власні береги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923088
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
До осені мчить серпень магістраллю.
Із рук не випускає сонячне кермо,
Й так захопивсь сільською пастораллю,
Що об зеніт спіткнувся мимовіль крилом.
Глянь: у ліску вороняча тусовка.
І серпень враз отетерів: почавсь пробіг
Ворони, їжака, лисиці й вовка.
Ви угадали, певно, хто з них переміг.
Під берестом тупцюється матрона,
Навчає підрахунку двійко пташенят:
—Гарненько поміркуйте, любі доні,
В котру із лунок більше зсипано зернят?
В комбінезоні чорнім у майстерні
Статечний вран рихтує родичам гачки…
Осібно від усіх, в міжгіллі тернів,
Віршує альбіноска, бач, про слимачків,
Про те, як всім смакує м’якоть сливи,
Як ясен ніч зустрів бутонами ворон,
Й торкає карканням про долю норовливу
Ота вигнанниця, спотворена тавром.
Не стерпів серпень: вірші серце крають.
—Ви всі одного роду-племені, однак,
Де твоє милосердя, чорна зграє?
—Вона ж бо біла, не одна із нас. Отак!
Чоло схмурніло в серпня. Темна масо,
Розкинь умом про хибність вчинку до пуття,
Бо ж дивував людей колись й Пікассо …
Неординарних потребує майбуття.
Ефре- фантастична реальність—новий своєрідний
жанр, не казка і не притча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922750
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 21.08.2021
Море притихло в ранковій імлі.
Місяцем спокій вколисує душу.
Ми – дві піщинки безмежно малі,
Кинуті хвилею долі на сушу.
Як би не терли нас што́рми життя,
Скільки б роки не пекли суховієм,
Як би зрадливий байда́к не хитав,
Ми не зреклися завітної мрії.
Чайка крилом непомітно махне,
Не заквили́ть, а покличе у далі.
Ти нагадала колишню мене –
Друге лице однієї медалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922792
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 21.08.2021
Травнева ніч розтулює повіки.
Світає в повноводді білих злив,
Де дві душі єдналися навіки.
Прелюдія дощу. Звучить мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922781
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 21.08.2021
Голубина зграя сіла на подвір’я,
Вуркотіли дзвінко, дзьобали насіння.
Походжали жваво, тріпотіли крила
У танку єдналась голубина сила.
Сизокрилий голуб проходжав зухвало,
Ввічлива голубка дзьобала по мало.
Він розправив крила, набундючив груди,
Ніде було дітись та й втекти нікуди.
Вуркотіла разом на подвір’ї зграя,
Певне то весілля, хто там його знає?
Чи єднання чисте, доля хай пізнає
В спогад цього дійства радість не минає.
У високім небі сонце усміхнулось,
Хтось зрадів відверто, а комусь гикнулось.
Радість то, чи горе, чи мені здається?
Рано, чи то пізно все пройде - минеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922733
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
[b]А[/b] я кохаю в мріях й наяву,
[b]Я[/b]к мила Мавка лісові простори,
[b]З[/b] любов'ю й теплотою бережу
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи всі доли.
[b]О[/b]хоплюю ті миті і місця,
[b]Б[/b]оюся щоб чарівність не прогавить,
[b]О[/b]х, як люблю прекрасне я життя,
[b]Ю[/b]рбою захопити та прославить.
[b]П[/b]олину в далечінь, забуду все,
[b]О[/b]бійми, ніби крила у пташини,
[b]Л[/b]окоче сонце миле, золоте,
[b]Е[/b]стетно, відобразивши хвилини.
[b]Ч[/b]ому спитає хтось, в чужі краї,
[b]У[/b] височінь таку зовсім незнану?
[b]І[/b] відповім, що на усій землі,
[b]Н[/b]адію збережу одну кохану.
[b]А[/b] у безмежжі де сіяє мить,
[b]К[/b]расою, освітляючи віконце,
[b]Р[/b]адію, що у щасті можу жить,
[b]А[/b] згодом упіймаю промінь сонця.
[b]Й[/b]ого приємно милу теплоту
[b]С[/b]міливо пригортаю, ніби квітку,
[b]В[/b]еличність, як небачену красу
[b]І[/b] ніжністю всміхається лиш влітку.
[b]Т[/b]оркаючи магічно, як росу
[b]У[/b] ранок чарівний і милу нічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922604
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Спас Великий на порозі,
Треба Бога величати!
Мед та яблука в обозі –
Всі до церкви на посвяту.
Йде господар з урожаєм,
Перший сніп несе до храму.
Свята ліпшого не знаю,
Пахне Спас теплом, медами…
Ввечері сукали свічку,
(Немічним роздати й бідним.)
То ж зі святом Вас величним,
Люди добрі! Друзі! Рідні!
Всі подякуємо Богу
За плоди для нас дозрілі –
Негаразди та тривоги,
І недуги зникнуть в тілі.
Молитви в Преображення
Подарують всім святині:
Мир, здоров’я сьогоденню,
Розквіт рідній Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922618
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Злітає лист з календаря,
Все ближче й ближче рання осінь.
Роботу видно косаря:
Лежить трава давно в покосі.
Якась журба у голім полі,
Все притаїлось, чогось жде.
Лиш вітерець дихне поволі,
Коли у поле забреде.
Не колоситься вже пшениця,
Мачок давно упав, відцвів.
Духмяно пахне паляниця,
Прилинув запах із дворів.
І ніби все отак і треба,
Але все ж журиться душа.
І все поглядує на небо:
Нема дощу - це не втіша.
Тече кудись маленька річка,
Про щось шепоче очерет.
Між ними йде ця суперечка:
Чи літній впав імунітет?
Чому ж по літу ходить осінь,
А літо це їй пробачає?
А чи втомилося вже зовсім?
Мовчить, хоч та їй докучає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922514
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 18.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GPmE0NZnoIM
[/youtube]
Відцвітають троянди червоні,
Все не вічне, і це не секрет.
Пелюстки позбирала в долоні,
Дарував ти колись з них букет.
Поряд квітка, як зірка вечірня,
Жовтий колір їй так до лиця.
Така скромна, красива, манірна,
Що надію вселяє в серця.
Та обходять її стороною,
Рідко з неї дарують букет.
Вона плаче дрібною росою,
Не втрачає все ж свій етикет.
Їй присвоїли назву - розлука,
І тремтять пелюстки на вітру,
Бо для неї почути це - мука,
Що наводить нестримну журу.
Не журися, красуне, я знаю:
Так карають лиш злі язики.
Я ж надію в тобі все ж шукаю,
І про тебе думки - навпаки.
Жовта квітка - це символ надії,
І я вірю в твої чудеса,
І я знаю: здійсняться все ж мрії,
Біла буде в житті полоса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921496
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1uKhOfGf6J8[/youtube]
Щербатий Місяць в надвечір"Ї,
Зірки розкидав тут і там.
І чітко видно всі сузір"я,
Усі підвладні небесам.
Для них усіх тут є робота,
Дрімота їм не до лиця.
Чумацький Шлях відкрив ворота,
Укаже шлях він для гінця.
Чарівний Місяць кине стрічку,
Нічну освітить темноту,
Вже не така страшна вже нічка,
З очей прогонить сліпоту.
А що зірки? Людські - це душі,
Нам нагадають - що живі.
На них ми дивимось із суші,
Мовчать, так жаль, що мовчазні.
Бува, злетить якась із неба,
У мріях землю знов дістать.
Але надія тут так сла́ба,
Умить доводиться згорать.
А ми все вірим і чекаєм,
Можливо, прийде ще той час...
До неможливого звикаєм,
Вони вже втратили цей шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921473
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Серпень, крокує із дощами,
Ранок огортають тумани.
Ми йдемо з сірими плащами,
А в душі звучать барабани.
Серпень стигне із хлібами,
Він наші серця бадьорить.
Сипле радість поміж нами,
Дарує неповторну мить.
Уперше дощами умитий,
Жовтий лист полетів до землі.
Ранок росою оповитий,
Гортує у стаї журавлі.
Осінь стежку прокладає,
В дозріле і тепле літо.
На порозі споглядає,
Як воно йде розмаїто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921223
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021
Привіт! Ну, як тобі вдається
Любити так, як ще ніхто?..
До мене сонечко сміється,
Береза скинула манто,
Посеред літа у намисті,
Гойдає вітер в унісон.
У неї помисли -- пречисті.
Він їй наспівує шансон,
Де дві веселки небосхили
Малюють сонячним крилом.
Назустріч полечу щосили,
Щоб ти відчув моє тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920972
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Хмурить брови вітер
Та схиляє віти,
У зеленім лузі
Сміло каже, Музі -
Чуєш ти, красуне?
Там бринить відлуння,
На земній планеті
Квіти у балеті
Милі балерини,
Ніби із світлини,
Образи казкові
Ніжно загадкові
Та невже буває -
Муза промовляє?
Хмурить брови вітер
Та схиляє віти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920973
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Вже надво́рі ранок… пташечка співає,
Золотенький промінь в хату заглядає,
А вчора хмаринки, полили землицю,
І роси сріблясті лягли на травицю.
Піду босонога, спориш, аж лоскоче,
А перед очима все вабить, блискоче,
Цвіте кожна квітка, мені всміхається,
Літо в золоті, плодами пишається.
Он, попі́д парканом ягоди малини,
Виграють на сонці ніби намистини,
Аромат зва́блює, як не скуштувати,
Медовий сма́к, ніжний, як не прославляти.
Під парка́ном вишні й позички червоні,
Ніби то́, рубіни, сяють на долоні,
Засміялись яблука, политі дощами,
Заспівали оси, тішаться грушками.
В силу вбираються грона виногдану,
Я ще не ра́з, поспішатиму до саду,
Осяяні сонцем, в небі плинуть хмари,
Сердечко тішиться, сприйма літні чари.
Дні чудові прибули – краса повсюди!
На душі́, так тепло, тож радіймо, люди!
Поклонюсь за щедрість, трішечки надіп'ю,
Вже любов'ю наповнилось моє єство.
Вітерець… наспівує поміж трав пісні,
За це все, подякую Богу і землі!
25.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Перекотився часу плин
В невидимість, з розгону.
Впивався солодом жасмин,
З кислинкою озону.
Переливали двох коктейль
Соломкою, у груди,
Під солов’їну свіжу трель,
Тепло вчувалось всюди.
Духмяний вечір, чарівний,
Стелив траві покоси.
Криштальний місяць, молодий,
Мережив сріблом роси.
Нема ні в чому вороття —
Минулому не бути.
Не час збігає, а життя,
Кохання не забути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920568
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 27.07.2021
Наливаються вишні в саду,
Пахнуть сонцем, росою і літом,
Я до нього сьогодні іду,
І милуюся трав пишним квітом.
По стежині іду, як колись ще ішла,
На трави упали вже роси...
І так легко мені, аж співає душа,
Поскладавши роки у покоси.
А сад так привітно гойдає гіллям,
Затишно мене зустрічає...
Під ногами батьківська земля ,
Моє серце теплом зігріває.
Назбираю я в жменьку вишень,
Що зцілять , мов Святеє Причастя.
І подякую Богу за день,
І за мить , що назвала я щастям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919852
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
В дорогу я збиралась не близьку
Та серце розривалось на частинки,
Я залишала душу і весну
І незабутні миті і хвилинки
Дивитись в очі не могла без сліз
Та й мову, ніби втратила навіки,
Вела лиш стежка сміло до доріг
І почуття летіли, ніби діти
Ох, як піти, щоб витримати все
І вже сильніше чувся стукіт серця,
Я відчувала, що в сльозах лице,
Як розлилися ріки і озерця
Останній погляд й не було вже сил,
Бо серце так стискалося від болю,
Хотіло полетіти вже без крил
Та все боялось залишити долю
Ота пекуча пауза в житті,
Її так важко в світі пережити,
Лишає незабутній слід в душі,
Що здатна самовіддано любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919814
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
У вишневих барвах заховавсь світанок
Мов води нап`юся, зустрічаю ранок
Прохолода лягла,, ніби та… з криниці
Зарясніли в росах мої полуниці
Диво, пора літня, заглянуло й сонце
Промінчик мерехтів, у моє віконце
Розлігся й на ганку, ніби зазиває
Щоб ранку раділа - душу звеселяє
По траві́… шовковій, цвіт ледь похилився
Проміне́ць й по ньому, бігав і топився
В веселко́вих барвах вигравали роси
Аромати п`янкі, несуть абрикоси
Копошаться оси… блиск листви на сонці
Певно я хмелію, стою у сторонці
Задивлю́сь, любуюсь, цій красі ранковій
Зігріва́ють душу… мрії лазурові.
18.07 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Хто вона, сучасна жінка?
Непомітна, як пилинка.
Є вона міцна, як бренді,
І веде себе, як леді
Часом вперта, як дитина,
Мусить думать, як мужчина.
Є, як сонця герб велична,
Як стіна китайська, вічна.
Різна кожен день буває,
Кожна щось в собі ховає.
То як море, то мов крига,
То вертлява, ніби дзиґа.
Вічно трудиться, мов бджілка,
Гонить, крутиться, як білка.
То як зайчик, то як пума,
То мов двісті двадцять струму!
То гаряча, то холодна,
То мінлива, як погода.
Виглядає, як дівчатка,
Тягне все, немов коняка.
Хоч вона і світом крутить,-
Важко нині нею бути.
27.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918029
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 12.07.2021
Вони сиділи в затінку магнолій…
Сміялись… годували голубі́в…
Їм сонце розпрасовувало зморшки
Енергією світлих почуттів…
Сріблястим блиском посипа́́ло скроні…
Відновлювало вогники очей…
Шорсткі і стерті працею долоні,
Мов ніжна шаль, торкалися плечей…
Із вдячністю ловили кожен промінь!
Котам раділи, дотику комах…
Не дратував дзвінкий дитячий гомін…
Ні саркастичні погляди бродяг…
Приймали світ, як є, без нарікання…
Ділили смуток і щасливі дні…
Не здобули́ ні слави, ні визна́ння,-
Та слід добра лишили на землі!..
Сліди любові і подяки в о́чах
Всіх небайдужих й серцю дорогих!
За дар життя… недо́спанії ночі…
За те, що долями колись переплелись…
Вони сиділи в затінку магнолій…
І хлібом годували голубі́в…
Якийсь солодкий і далекий спомин
Прибився ніжним пір'ячком до ніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919322
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Ой летіли білі лебеді над моєю країною,
Над широкими полями, над Донбасом – руїною.
Ой летіли та летіли, жалібно курликали,
Наче серце розпинали, наче Бога кликали.
Кликали та й кликали, мов до раю звали,
Мов своїми крилами пекло обіймали.
Чом ви білі лебеді горя не минаєте?
Ви ж від куль ворожих Неньку затуляєте.
Та ж ви, білі лебеді — янголи скалічені,
Ваші крила зламані — дотепер незлічені.
Ви ж безсмертні братики, побратими — лицарі,
У віках нескорені — кулями посічені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919316
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Я люблю, я люблю білий світ,
Насолоджуюсь ним я щоденно,
І природи його диво - квіт,
Що дає мені силу й натхнення...
І природу я дуже люблю,
В весняну й диво - літлюю пору.
Осінь просто я боготворю,
Насолоджуюсь нею й зимою...
Ні, не можна цей світ не любить,
І природу, і час, і погоду...
Бо ж без них неможливо нам жить,
Вибирати правдиву дорогу...
І людей, і тварин я люблю,
І птахів, і моря, ріки й гори,
Неба синь і від сонця тепло,
Хмари,Місяць і, звісно ж і зорі....
Неможливо нам жить без землі,
Не любить її теж неможливо,
Довподоби на ній все мені,
Без землі кожен з нас - сиротина...
Ще люблю я степи і поля,
І садки, і ліси, й сиві гори,
Й коли пахне у полі пашня,
І у небі пливуть диво-зорі...
Неможливо нам жить без води,
Недаремно ж так кажуть в народі:
"Без води ні туди, ні сюди..."
Це відомо і людям, й природі...
Неможливо й вогонь не любить,
"Вогонь - цар, а водиця - цариця"
І без них в світі цьому не жить,
І ні їсти, ні спать, ні напиться...
Хоч і кажуть в народі бува:
Що з вогнем жартувати не можна...
Та без нього не все вижива,
Про це знають і діти, й дорослі...
Де вогонь, там і дим, там і жар,
Та вогонь і слуга нам утішний,,
Де вогонь і вода там і пар,
У житті нам усім це потрібне...
Поважаю я вітер, сніг й дощ,
І мороз, від них теж є вигоди,
Вітер - батько, а діти сніг, дощ,
Це від Богом нам дано й природи,..
Я люблю і природу, і світ,
Бо без них неможливо нам жити,
Закликаю людей я усіх,
Бережіть - світ поможе творити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919173
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 11.07.2021
Бурхливі хвилі на морі,
Прожене північний вітер.
У небесному просторі,
Малюю щастя із літер.
А цей сивочолий туман,
Окутує синє море.
Шматує душу ятаган,
Замулює дно прозоре.
А день плете чудне панно,
Ховає вчорашні мрії.
Ми йдемо у своє кіно,
Пишемо щастя в сувії.
Огортаю своїм плащем,
Твої оголені плечі,
Ми йдемо під сірим дощем,
В душі нема холоднечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919170
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 11.07.2021
В тобі я бачу щастя і любов
І відчуваю радість й ласку.
І так чекаю, коли обіймемось знову
У снах по ночах бачу нашу казку.
В твоїй усмішці, наче цілий світ.
Я незбагненну легкість відчуваю.
Життя - прекрасний і стрімкий політ,
Коли з тобою ми удвох буваємо.
Я вдячний, що у мене є ця мить
Бо це нарешті справжнє і красиве...
І знову кров у серці закипить
Прокинеться в мені незрима сила.
Ми намалюємо наш світлий шлях
Й співаючи по ньому ми підемо
І доля наша буде у яскравих кольорах
Одне життя і одну мить ми проживемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919167
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 11.07.2021
В туманній, сивій далині
Блукає білий корабель,
І хвилі блиском потайні
Голублять до своїх земель.
Що він забув у тих краях?
Що бачив, пропустив, що чув?
Як довго плавав у морях?
Чи про домівку він забув?
Ні, не забув, бо повернувсь
На Батьківщину, в рідний край,
Дорогу пригадав... Проснувсь
Тепер в душі його розмай.
І люди теж, як кораблі,
Шукають рай, що у світах...
Немає місця на землі,
Щоб розквітало у дивах. 22.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710286
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 02.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tzInES2sMnk[/youtube]
Спивали квіти ранні роси,
Дивилась з заздрістю земля.
В ставку берізка мила коси,
Води чекали так поля.
Лиш прилетіли сірі хмари,
Несли дощу жаданий віз.
Та це були лише примари,
На жаль, в думках це був ескіз.
Бо розігнав їх швидко вітер,
Для нього це була лиш гра.
Його втішав веселий витвір,
Про дощ всі мрії - задарма.
І знову спека неймовірна,
Схиляють голову квітки.
Журба вселилася безмірна,
Про дощ стирала всі думки.
Та десь ще жевріла надія,
Що прохолодний вечір ще прийде,
І спеки зникне лицедія,
А вітер в нову роль ввійде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918408
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Знов манить медоцвіт - липневе диво,
Вдихнувши аромат, чарує мило.
Ті пахощі п'янкі витають всюди -
Такий медовий квіт збирають люди.
Споконвіків із липи цвіть сушили
І ліки цінні готувати вміли.
Чай липовий ще із дитинства знаний
Ним, при потребі, лікувала мама.
Був трУнок той в коморі і у хаті...
Тоді жили ми зовсім небагато :
Узвар з багнА , а ще із гілок вишні
І ложка меду - тут була не лишня.
Гуде бджолиний рій, нектар збирає,
Несе у соти, бережно складає.
І буде з липи мед : такий цілющий -
Це скарб для українців - багатющий !
Тож бережімо край і липи пишні !
Медові ліки в нас не будуть лишні.
Ще мед освятимо, працюймо в будні,
Лишаймося людьми, а не як бджоли-трутні.
Трунок - тут п'яний запах, пахощі.
Багно звичайне - рослина лісового болота.
14 серпня - Медовий Спас, Маковея ( освячення меду, маку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918346
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
Шостий десяток, можливо..?
Тільки в душі ще весна,
Вік бережу свій дбайливо,
Доки звучить мрій струна.
Хтось попрікає, що досі
Вірші пишу та пісні,
Але природньо що й Осінь,
Щедра на квіти рясні…
Вік мій далеко за двадцять,
Снігом в висках сивина,
Та даруватиму щастя,
Не обламавши пера…
Може комусь насолила,
Словом пекучим моїм,
Небо комусь затулила,
Всім безталанням своїм..
Голос хто там піднімає,
Знов докоряти мені,
Той всі гріхи обмиває,
Що натворю в метушні…
Шостий десяток, можливо..?
В творчості вся моя суть –
Богу, мабуть, надважливо,
Так щоб пройшла свою путь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918329
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
А калина квітне в лузі,
Дякувала в тім весні.
Світу, сонцю по заслузі,
Є повага до землі.
Усі нею милувались,
І закохані в ту мить.
Бо надію в ній вбачали,
Адже щастя всім велить.
У віршах вона лунає,
Є легенди й оберіг.
Соловей пісні співає,
Ще в узорах - диво снів.
Тож цілющу має вроду,
Кетяги калини- дар.
Гіркоту і насолоду,
Наче магія із хмар.
А калина квітне в лузі,
Бо закохана була.
В кольоровій дивній смузі,
Іншим - біла полоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918280
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 01.07.2021
Я Вас зустріла, вперше біля школи,
Коли весна лишала милий квіт,
Переплелись тоді казкові долі
І неповторно відобразивсь світ
Стояли гордо, правильна статура,
Звабливий погляд кинули в мій бік,
В одній руці я бачила бандура
Заграла сяйвом неповторних літ
Розкішні пальці вміло доторкали,
Звучав романс і образність речей,
А мої очі з радістю вбирали
Красу чарівну звабливих ночей
Я Вас зустріла, вперше біля школи,
Коли весна лишала милий квіт
Та зустріч не забути нам ніколи
І той прекрасний неповторний слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918289
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
У ритмі величнім хвилюється море…
Лазурна гармонія душу мани́ть…
Колишуться хвилі, мов ноти симфоній…
Натхнення напившись в морській глибині…
Нічну акварель домальовує місяць…
Вкрапляючи золотом зорі ясні…
А море шумить… і від сяйва іскриться…
А може ця казка лиш сниться мені?..
Тут берегом спогади й мрії блукають…
Чиїсь поцілунки… незді́йснені сни…
Тут чайки емоцій курличуть, кружляють…
Торкаючись крилами клавіш душі…
Тут білий рояль мого спомину грає!
Акорди зриваються бризками хвиль!..
Ще все починається! Серце співає!..
Далекий світанок моїх почуттів…
Стою, заворожена запахом тиші…
Зливаюсь з безоднею моря і хмар…
А море зітхає, шумить і піни́ться…
І грає зворушливо білий рояль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917998
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Цвітуть троянди біля хати,
Хлюпоче ніжний аромат.
І виглядає дітей мати,
Онуків рідних й правнучат.
В очах і смуток, й сподівання.
В житті не мало таємниць.
ЇЇ троянди і чекання,
Неначе пошуки скарбниць.
Вона троянди доглядає,
Вдихає ніжний аромат,
Завжди з надією чекає -
Дітей, онуків й правнучат.
Троянди, віра і чекання,
Спогади, мрії і пісні,
ЇЇ надії й сподівання
Злились в єдиному руслі.
Цвітуть троянди біля хати,
Хлюпоче ніжний аромат.
І зустріча привітна мати
Дітей, онуків й правнучат.
Чи є троянди біля хати,
Цвітуть вони, чи відцвіли...
Чекати завжди буде мати -
Тільки б приїхали вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917967
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Наше життя - це дотики і кроки,
І подихи, і спалахи очей,
Вдачі й невдачі...І прожиті роки,
Вечірні бесіди і пориви ночей.
Наше життя - це зустрічі й розлуки,
І світлі ранки, й щедрі дні,
Дружба, любов, діти й онуки,
Болючі втрати...Й зустрічі нові.
Усе бува: сніги й морози,
Тумани сиві, крапельки роси,
Смуток, журба і часом сльози,
І відчуття тепла й краси.
Наше життя - широкі і вузькі дороги,
Рожевість квітів і небес блакить,
Дощі і блискавки, і грози,
Вміння терпіть, прощать, любить.
Переживать і злети, і падіння,
Вітри і бурі, прикрощі буття,
Не дають впасти на коліна -
Любов до праці, до життя...
Коли слабкими стають кроки,
Ми намагаємось вперед іти,
І не жалкуємо за прожиті роки,
Віру в життя ми вмієм берегти.
Не зіб"ють нас складні дороги,
Війни і віруси,важке буття.
Долати вмієм будь-які пороги,
І не втрачаєм віру в майбуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917821
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Вечірнє сонце налилОся
Та розплилОся по гілкам,
Ковзнуло медом по колоссю
Та розтеклося по куткам.
Мовчанням обгорнуло душу,
Метеликом торкає скло.
Пролились сріблом сльози в тишу
На стигле золоте руно.
Згоряє день в хлібах духмяних,
В червоних маках на ланах,
Жевріє блиском у рум’яні
На зрілих яблуках в садах.
Небесна тліє позолота,
Сковзають сутінки у ніч…
Скінчилась кропітка робота,
Вляглося сонечко на піч.
Земля невтішна притомилась,
Приспала втомлених дітей.
Небесні віки зажмурИлись, —
Сховали блиск земних очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917370
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Ти згадуєш прекрасні вечори,
А в них лише єдині тільки ми,
Соната Баха, сміло, мов весна
Доповнювала наші почуття
Гадаєш, як чарівно так зійшлись?
Неначе в вальсі ніжної краси,
Бетховена симфонія для див
Створила філігранний свій мотив
Вівальді неповторно полонив,
Як ніби ніжність почуттів порив,
Вальсує в насолоді вся весна,
А з нею і душа, і небеса
Злились усі мелодії в одну,
Відчувши насолоду і весну
І в вальсі дивна гама кольорів -
Мелодію дарує почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917250
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Я Вашу душу бачила — й не раз.
Вона з моєю нишком говорила —
Подарувала дивовижні крила —
Оберігати, Янголе, і Вас. 13/06/21
P.S. Душа – високоорганізована тонко енергетична структура, завданням якої є інформаційне забезпечення життєдіяльності фізичного Тіла людини. Органом фізичного тіла, який наближений до Душі, є серце. Поживою для Душі є енергія Любові. Тому без реалізації в любовному союзі жодна людина не може бути щасливою, бо не виникає цілісності та гармонійності, а все інше (успіх, гроші, слава) – то тільки замінники, які живлять людське «его» і не більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916818
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 15.06.2021
П’янить бузок, духмянить світ
І пробирається в легені.
А ми, красою полонені,
Вдивляємось в зірчастий цвіт —
Сердечками довкруж листки —
Зійшлися з квітами в узорі.
Можливо, то упали зорі,
А вітер ніжить пелюстки? 30/05/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916651
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Ця мелодія кохання,
Ніжно торкається душі.
Ти даруєш сподівання,
А я пишу тобі вірші.
Ти граєш на віоланчелі,
І ця музика спиняє час.
Солов'ї виспівують трелі,
І зачаровують усіх нас.
Ясний світанок крокує,
Дарує нам ще один день.
Голуб привітно воркує,
Літо видає черешень.
Сади окутались плодами,
Поля хлібами вже налились.
А день малює монограми,
Ми у свої мрії подались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916672
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Купаєшся у Сонячному морі —
Моїх енергій, зітканих зі світла,
Душевна розливається палітра…
Здивовані — тремтять у небі зорі... 11/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916548
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Люблю тебе, немов орлиця висі,
Як хвойний ліс і скелі дикі рисі.
Як любить край свій навесні лелека,
Хмарки і дощ рясний липнева спека,
Метелик – квітку, райдугу – земля,
Дитяча пісня нотки «соль» і «ля»,
Як дерево у посуху – вологу,
Як сонях – сонце, колесо – дорогу,
Немов ведмідь - міцний зимовий сон,
Як потяг свист сигнальний і перон.
Люблю тебе, як лотос світло ранку,
Подвір’я – клумбу, кущик і альтанку.
Ніч – очі зір і місяця лице,
Немов Великдень паску та яйце.
Люблю тебе, як скелелаз Ай-Петрі,
Мов оплески і блиск очей артист.
І хай між нами сотні кілометрів,
Гойдаєш душу, наче вітер лист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916547
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 12.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TqOQXjD1LuA[/youtube]
Довго мрію цю кохала,
Річечка мала.
В море впасти все бажала,
Справа нелегка.
Заважка туди дорога,
Сама ж замілка.
У душі тримтить тривога,
Все ж бажання так торка.
Вся надія на дощі,
Сама ж невеличка.
Ця ідея до душі,
Це ж лише дрібничка!
І наповнить дощ водою,
Зникнуть береги.
І дістать тоді рукою,
Те, що до снаги.
Поки думала - гадала,
Сонце припекло.
Із-під лоба споглядала,
Нащо те тепло?
Прийшов кінь води напитись,
Спека привела.
Та не встиг він нахилитись -
Вся вода зійшла...
Залишився лиш струмочок,
Де ковток, чи два.
І нема вже заморочок...
Ось такі дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916293
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Півонії цвітіння час настав
І літо запашне́ вже душу тішить,
Жасмин духмяно та́кож привітав,
Акація медовим цвітом дише...
У свя́ті цьо́му торжества життя
Співає й насолоджується пта́ство,
Дарований нам Богом рай буття
Із звуків, запахів і кольорі́в убра́нства...
І це все бачить, слухать і вдихать
Чи не найбільше щастя у житті,
Вмій кожен день усміхнено стрічать,
Відкрити душу цій земній красі.
Навчися вічне в буднях вирізнять:
Життя в собі, не лиш себе в житті,
День ко́жен здатний свято дарувать,
Якщо любов Господня у душі...
Минуть проблеми, почуття й страхи́
Обра́зи, при́страсті, палкі́ бажання,
Лиш квіти вічні, сонце і птахи́,
Люби, милу́йся ними, як востаннє ...
09.06.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916359
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Не знаю, як жила без тебе...
видно, залишила весна
у погляді твоїм, як небо,
багато ніжного тепла.
Бо сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
З тобою засвітились зорі
ясніш сьогодні, ніж колись.
Де місяця ріжок яскравий,
іскристим сріблом розлились.
Дзвінкіш ріка в гаю співає,
і соловеєчко в саду.
Для нас є світ увесь, коханий.
О, знав би ти, як я люблю...
Купаюсь в погляді солодкім,
і дотик рук твоїх п'янить.
У світі нашому казковім,
є неповторна кожна мить.
А ти такий веселий, ніжний.
З тобою все навкруг цвіте.
І навіть в дні похмурі сніжні
сміється сонце золоте.
Не знаю, як жила без тебе...
цвіте в душі моїй весна.
Тепер вже не сльоза-краплина,
перлина - крапля дощова.
І сонце світить ще ясніше,
і є ряснішим яблунь цвіт.
Не знаю, як жила без тебе,
змінивсь, з тобою, увесь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916329
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Цілувалося літо з черешнями,
З солов’ями співало пісні.
Розсипало ромашки за межами,
Малювало світанки ясні.
Заплітало стежки споришами,
У траві розкладало росу,
До дівчат говорило віршами,
Для степів дарувало грозу.
Матіолою пахло і липою,
Свіжим сіном і прожитим днем.
Пахло радістю пережитою
І таким довгожданим дощем.
Залишало сліди босих ніжок
На гарячім і мокрім піску,
Краплі меду стікали до діжок,
Наполохавши дрібну бджолу.
І солодко було на язиці,
Червоніли черешні в садку,
Червоніли у лісі суниці,
Сохли трави на тонкім гвіздку.
І якими, хто знає, дорогами
І з якої , скажи, сторони?
Ішло літо людськими порогами,
За плечима несло перуни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916257
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 09.06.2021
У волошок очі сині, чорні в маків.
Я біжу до тебе нині, щоб не плакав.
Не сумуй, візьми у руки ромен-зілля,
Ворожи, як не повірив,в надвечір’я.
Знаю, знаю , в тебе очі, як любисток.
Не тримай в руках ромашку тай навмисне.
Я ж сама тобі усе пророкувала.
Обійми, я так давно цього чекала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915563
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
/ Вітання чоловікові /
Тобі сьогодні лиш за шістдесят,
Своє життя пройшов на пів дороги.
Ми вчили в школі коло і квадрат,
Оте по буквареві перше слово.
Прожить життя - не поле перейти,
Нам шле воно крутії повороти.
В житті головним, є себе знайти,
Тобі воно знаєш, вдалося.
Сім'ю створив - велику родину,
Ти батько любий і дідом уже став.
Прийми від нас в цю святкову днину,
Вітання рідний, прожити ще до ста.
Хай сонце тобі посміхається,
Веселий настрій в пору зустрічає.
Душа молода відчувається,
А діти навідать не забувають.
Бог дасть тобі, ще їздить на коні,
Зміг ти спритно на нього сідати.
І сонце світило не у вікні,
На побачення, ще їздив на МАЗІ.
Ми любимо тебе усі, усі!
Козацького здоров'я бажаємо.
Ще довго ведуть пісні солов'ї,
Цінуємо всі і обіймаємо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915504
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Я не вдома, і не в Україні,
А в чужій далекій стороні.
Соловей, що плаче на калині
Часто сниться по ночах мені.
Аж луна лягає понад лугом,
Але, прокидаюсь і - нема!..
А тоді така на серці туга,
Наче літо викрала зима...
І заносить стежечку снігами,
Засипає листям із беріз.
...Мов маленька, хочу я до мами,
і не можу вгамувати сліз...
...Час іде, стрімкі його потоки,
Наче вир, закручує життя.
І стає все вужчим світ широкий,
І бурхливі тихнуть почуття.
Що ж, літа уже ідуть в долину,
Зорі щастя гаснуть в далині.
...Чи ж прийдеться рідну Україну
Ще хоч раз побачити мені?
...Вірю, вірю!.. сподіваюсь, знаю!
Що за руку доля приведе,
В рідний край, мов до святого раю,
Бо немає кращого ніде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915482
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021
Я на дорогу йду знов, сину,
Тебе я буду виглядать,
Не хочу вірить, що загинув,
Так, як і ждала, буду ждать.
Я придивляюся, мій сину,
Це ж ті доріжки і стежки,
Де ти ходив... До них я лину,
Про тебе всі мої думки.
Мене стрічає клен високий,
Про щось шепочуться листки -
Такий безмежний світ широкий,
Де ж загубивсь у ньому ти?
Я притуляюсь до листочків,
До них сумна завжди горнусь,
Не каже клен, де мій синочок,
Чому до мене не вернувсь...
Вітер гойда клена листочки,
Мого торкається чола,
Може, це ти мені, синочку,
Вісточку шлеш аж звідтіля?..
Пройшло років уже немало,
Та не мина моя жура...
Я на дорогу йду так само,
Така це доленька моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915471
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Ти журавель – я твій політ і крила.
Ти корабель, а я твої вітрила.
Ти сонце – я тепло й проміння.
Ти совість – я твоє сумління.
Ти музикант – я пісня та балада.
Володар ти – я сила, воля й влада.
Ти красень – я для тебе врода.
Ти переможець – я твоя винагорода.
Ти море – я безмежна хвиля.
Ти шлях – я кожна твоя миля.
Художник ти – я полотно й картина.
Ти сирота, а я твоя родина.
Король ти – я вінець твій і корона.
Ти виноград – а я цілющі грона.
Як ти ніщо – то і мене немає!
Коли ти все – я стану твоїм раєм!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915276
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bR9gGwQoJzw[/youtube]
Рожевими квітками цвітуть мрії,
Колосяться і пахнуть, як хліба.
Живучі, завжди сповнені надії,
І кожна з них тихенько дозріва.
Нехай не всі із них заколосяться,
Та пагінці не в"януть і ростуть.
І не дають спокою - вночі сняться,
І радість, хоч маленьку принесуть.
Із мрій усіх ми виберем найкращу,
До неї ми спішим, летим навстріч.
Її ми не покинемо нізащо,
І мріємо зустріти віч-на віч.
Приємно так чекать і вірить в мрію,
Надію цю не зможем відпускать.
Якщо колись її добром засіяв,
Прийде, якщо ти зможеш зачекать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915087
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Я не яблучко солодке,
що можна дістати.
І не сливка, і не вишня,
що легко зірвати.
Я не квіточка розквітла,
хоч цвіту, мов ружа,
просто жінка молода я
і красива дуже.
Я не пташка, хоч ти кажеш,
та вмію співати.
Я не рибка, хоч говориш,
та вмію пірнати.
Розцвіту, немов черемхи
кущ весняний білий,
якщо будеш шанувати
й любить мене, милий.
Як захочу - заховаюсь
в травах... не впізнати.
Попливу я ніби рибка,
де - не будеш знати.
А коли ти приголубиш
й скажеш, що єдина,
у твоїй гарненькій хаті
буду господиня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914819
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Розцвів бузок коло моєї хати...
Хизується красою серед слив.
І линуть в надвечір'я аромати...
Весняний запах все заполонив.
Бузок цвіте... І милує й чарує,
Хвилює душу подихом весни.
А вітер- легінь гілочки цілує,
Гойдає квіти , пестить його сни.
Вже перші зорі в небі засіяли,
І місяць , мов серпочок угорі...
Вечірні роси вже на трави впали...
Так затишно і благодатно в цій порі.
Зозуля ку-ку дзвінко посилає...
Хай літ щасливих пташка накує!
Така краса , що серце завмирає...
Травневий вечір чари роздає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914689
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FOpHHjgnVvw[/youtube]
А доля різною буває,
Я подивлюсь своїй в лице.
Й на мене дивишся, я знаю,
Життя мого ти є творцем.
Дивились довго очі в очі,
Та кожен думав про своє.
Бувають дні темніші ночі,
Ти можеш, доле, зробить все.
З тобою довго вдвох зітхали,
В житті чи можна щось змінить?
Птахи піснями докучали,
А доля все чомусь мовчить.
На раз навколо стало тихо,
Схотіла доля так моя.
Сказала: "Тихо ходить лихо..
Робота далі вже твоя".
Воно завжди по п"ятах ходить,
Як зможеш, спробуй, відкрутись.
Коли побачиш - сонце сходить,
Живи і не журись.
На зло вітрам, на зло цій долі,
Умій перемагать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914611
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
Річечка прозора, хвилечка легенька...
доленько моя.
Зорями засяє для тебе, віночку,
ніченька ясна.
Ой пливи, віночку, понад бережечком,
щоб легко дістать.
А я миленького виглядати буду,
вмію я чекать.
До рук його ніжних підпливи, віночку,
як сонце зійде.
І схвилюй раненько ти його серденько,
хай мене знайде.
Як побачить милий, захоче дістати,
віночку - пливи...
Скажи миленькому, що любити буду,
до пари ж мені.
Ой сплету віночок та й пущу на воду,
хай собі пливе.
А я миленького та й чекати буду.
він мене знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914550
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Подивлюсь у вікно, а весна заграє, ніби діва,
Стільки років пройшло, а вона не стомилась, так сміло
Доторкає чолом, ніби хоче лишити нам згадку
І чарівним теплом провести у привабливу казку
Обійняти, як сон, солодити п'янким ароматом
І у сяйві дібров до криниці пройти, наче мати
Та набрати води з джерела дорогої природи
І такої в житті я не бачила ще насолоди
Подивлюсь у вікно, а весна додає сили жити
І душевним теплом вона може усіх обігріти,
Ніби, ненька свята, у якої багато любові,
Її щира душа збереже розтривожені долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914514
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Як весна-красна приходить,
З собою співака приводить
І голосистий цей артист
Дуже чудовий має хист.
В гаю зеленім біля річки,
В садочку, де квітують вишні
Піснями всіх-усіх чарує
І гарний настрій нам дарує,
Співає звечора й раненько
Мала пташина...( соловейко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914520
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Тихий вечір зорі обіймає,
І галопом мчить на баскім коні.
Золотий ліхтар шлях осяває,
І грає мелодію на струні.
Спішать одинокі перехожі,
Їхні думки в сон уже подались.
Леви причаїлись на сторожі,
Парубки на вечірки зібрались.
Вже тиша бруківкою мандрує,
Вона заполонила усіх нас.
А місяць вітрини полірує,
Він час заховав посеред терас.
Вечірний Львів усіх зачарує,
В кам'яницях історія живе.
Серед інших міст він домінує,
І ласкаво в гості усіх зове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914512
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
[i]Україно! Вишита колиско!
Мудрістю стіжок твій кожен грав.
Згадую так часто, як дівчиськом,
Я блукала в гладі серед трав.
В полотняній білій сорочині
З квітами небесних кольорів,
Ніби Мавка – з косами дівчи́на
(Я була такою в тій порі!)
Озеро, що зустрічало блиском,
Загубилось, зникло між латать.
Україно! Вишита колиско!
Згадую твою блакитну гладь.
Я зі скрині вишивку дістану –
Стиглість маків, золотавість жнив.
Прикрашає долю вишивану
Кожен хрестик – рік, який прожив.
Той орнамент, часто чудернацький,
Полотно вкриває навпрошки́.
І горить душа вогнями в маці,
Все мережить пройдені стежки,
…Україно! Вишита колиско!
Не вернути юності роки…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914401
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 21.05.2021
[b]А[/b] я іду на зустріч із весною,
[b]В[/b]альсує квіт з красунею у парі
[b]І[/b] ніжно стрічки з'єднує з красою,
[b]Т[/b]ріпоче легіток на тротуарі.
[b]Е[/b]х, дивний стан - ідилія вирує,
[b]Р[/b]укою розплітає довгі коси,
[b]Р[/b]оса тендітна, ніби-то воркує,
[b]О[/b]мріяно схиляючи в покоси.
[b]З[/b]а гаєм розлилась бурхлива річка,
[b]В[/b]ітається розчулена природа
[b]І[/b] в косах виграє чарівна стрічка
[b]В[/b]еснянкою, куди веде дорога.
[b]А[/b] поряд розмовляють милі квіти,
[b]В[/b]агомо заглядаючи в віконце.
[b]М[/b]илуючись красою, ніби діти,
[b]О[/b]х, як лоскоче локон ніжне сонце.
[b]Є[/b] щастя рідне і воно вже поряд,
[b]В[/b]иблискує, як образ на екрані,
[b]О[/b]сяяна в уяві дивна зоря,
[b]Л[/b]аскаво так ховається в тумані.
[b]О[/b]й, як приємний легіток весняний,
[b]С[/b]ором'язливо так тріпоче коси,
[b]С[/b]хиляє квіти милі та духмяні,
[b]Я[/b]к, ніби сон, ховаючи у роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914421
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
[b]А[/b] я іду на зустріч із весною,
[b]В[/b]альсує квіт з красунею у парі
[b]І[/b] ніжно стрічки з'єднує з красою,
[b]Т[/b]ріпоче легіток на тротуарі.
[b]Е[/b]х, дивний стан - ідилія вирує,
[b]Р[/b]укою розплітає довгі коси,
[b]Р[/b]оса тендітна, ніби-то воркує,
[b]О[/b]мріяно схиляючи в покоси.
[b]З[/b]а гаєм розлилась бурхлива річка,
[b]В[/b]ітається розчулена природа
[b]І[/b] в косах виграє чарівна стрічка
[b]В[/b]еснянкою, куди веде дорога.
[b]А[/b] поряд розмовляють милі квіти,
[b]В[/b]агомо заглядаючи в віконце.
[b]М[/b]илуючись красою, ніби діти,
[b]О[/b]х, як лоскоче локон ніжне сонце.
[b]Є[/b] щастя рідне і воно вже поряд,
[b]В[/b]иблискує, як образ на екрані,
[b]О[/b]сяяна в уяві дивна зоря,
[b]Л[/b]аскаво так ховається в тумані.
[b]О[/b]й, як приємний легіток весняний,
[b]С[/b]ором'язливо так тріпоче коси,
[b]С[/b]хиляє квіти милі та духмяні,
[b]Я[/b]к, ніби сон, ховаючи у роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914421
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
У пелюсткову хуртовину
Кружляйте ніжно, як дитину,
Мою печаль.
Залишить сонечко зізнання,
І полетять вітрів зітхання
У синю даль.
В мережках зілля, зелен-рути —
Такого танцю не забути...
А цвіту жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914127
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021
Край віконця матуся вишивала
Сорочку біленьку мені.
Із любов'ю кожен хрестик клала,
І співала про весну пісні.
Щоб була щаслива моя доля,
Вишивала по-весняному квітки...
І листочками зеленими із поля,
Прикрашала золотисті колоски.
У кожен хрестик душеньку вкладала,
Підбирала і узори й ниточки,
Щоб сорочка доні пасувала,
Вишивала із барвінку квіточки.
Волошки і маки у стиглому житі,
І грона калини вплелися у вишиття.
Святою любов'ю ті узори шиті,
Оберіг від мами на усе життя.
Вишита сорочка душу зігріває,
Згадка про тривоги і радісні дні.
Тут любов матусі в квітах розцвітає,
І у тій сорочці найкраще мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913872
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
Тюльпани, тюльпани, тюльпани,
Голландія, сир, вітряки.
А в Києві квітнуть каштани,
Несуть в далечінь залюбки.
Тут море безмежне тюльпанів,
Грайливе, як шепіт полів,
Створили для всіх квітоманів,
Подружжя Добруцькі в селі.
Вже місця нема для парковок,
Сюди приїздять звідусіль.
Піднесено, славно, святково,
Рушник, коровай, хліб і сіль.
Гостинно тебе зустрічає
Цей парк доброти і краси.
Довкола природа співає,
Якщо ще не був – поспіши.
09.05.2021 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913574
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021
Одягнуся я ніжно весною,
У берези візьму тонкий стан,
Сукню вишию диворосою,
А загадку добавить туман
Уплету у русявії коси
Неповторну палітру стрічок
А із чарів тендітних мімози
Я додам ікебани з квіток
Ось і образ створився казковий,
Феєричний, як сяйво зірок,
Філігранний та ще й загадковий,
Що вписався в прекрасний рядок
І ступатиму сміло, як фея,
Я на зустріч чарівній весні,
А у слід дивовижні алеї
Серенаду співають мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913559
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021
Я не плакала... то плакав дощ.
Ой, які його краплі холодні...
Мої сльози усі той дощ змив,
як пішли ми у бій знов сьогодні.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Я не плакала... то плакав дощ.
Хтось розкидав його краплі-мрії.
Як пораненим тебе знайшла,
на життя не втрачала надії.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Рятувала тебе, як могла.
А ти в мене просив усе пити.
То не я... врятував тебе дощ,
зміг вологою губи змочити.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913467
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
А я шукала ніжність серед трав
Де в розкоші купались милі квіти,
Як ніби незабутність дивних зваб,
Коли були ми зовсім і ще діти
Легенько доторкнулася душа
І роси лоскотали ніжно ноги,
А я раділа, що ішла весна
З далекої тернистої дороги
Пташки укрили віти на вербі
Та мелодійно пісню вже співали,
А я на зустріч линула весні,
Душевно розмовляючи з думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913256
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 09.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aJA7GgsQyjc[/youtube]
Раз на рік цвіте розлога вишня,
На старім подвір"ї край села.
Дивовижна,( хоч самотня), пишна,
Гіркоту з подвір"я відвела.
Зупинився вітер - споглядає,
Де побачить ще таку красу?
Квіти ніжні крильми розправляє,
Думку проганяє навісну.
Чом цвітіння не буває вічне?
Час відводить мало для краси.
І тайком сумує тому й вишня,
Як вона чекала довго так весни.
Хто побачить вишню цю в цвітінні?
А вона ж старалася, цвіла.
Ці думки складалися в молінні,
Ні на кого не тримала зла.
Хвіртка он поскрипує тихенько,
І чеканням в серці віддало.
Вітер це розкачує легенько,
Сумом зрозумілим облягло.
Не сумуй, моя красуне вишня,
Час тобі дозволить ще цвісти.
Ця краса не буде, як колишня,
Ще не раз порадують квітки.
Бо твоє життя не схоже так на наше,
Швидкоплинний забирає час.
У житті люському все інакше:
В нас воно буває тільки раз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913166
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
[b]К[/b]уди нас так закинуло життя,
[b]Р[/b]озбурхуючи сміло по дорогах,
[b]У[/b] глиб сховало справжні почуття
[b]Г[/b]лобально покриваючи пороги.
[b]О[/b]браза тільки в серденьках щемить,
[b]М[/b]олитва вже також не ізціляє,
[b]П[/b]орадь, природо, як в житті вчинить,
[b]У[/b] бідності народ не виживає?
[b]С[/b]тратегії керують, ніби рать,
[b]Т[/b]римаючи в страхітті усе людство,
[b]Е[/b]легії зворушливі звучать,
[b]Л[/b]ікуючи серденька від кощунства.
[b]Я[/b]к далі жити, хто підкаже нам?
[b]С[/b]томились від жахів, що скрізь панують,
[b]М[/b]и гідно поклонімося, синам,
[b]У[/b] тім страхітті, що за нас воюють!
[b]Т[/b]ривають війни, безлад у житті,
[b]К[/b]ому потрібні злидні й та дорога,
[b]У[/b] світі, що чекає в майбутті
[b]І[/b] той неспокій, що терпіть незмога?
[b]Р[/b]озірвем пута і кінець страхам,
[b]У[/b] дружбі, вірі і людській надії!
[b]Ї[/b]м дійсно, нашим милим дітлахам,
[b]Н[/b]атхненно подаруєм світлі мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913147
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Ясним золотом горять покоси,
Верби полощуть коси у воді.
Вітерець тривожить сріблі роси,
А мрії летять в небесній гряді.
І у синіх безмежних океанах,
Білі хмаринки пливуть у далечінь.
Особлива картина на екранах,
Заховала примхливої ночі тінь.
Неповторна у майстра палітра,
Вималювала осінню красу.
Закарбувала тло із повітря,
Який крізь віки також пронесу.
Нехай твоя майстерність нас чарує,
Пензель вимальовує осені - час.
Гарна картина писать мотивує,
І виблискує світлом посеред нас.
Автор картини - Роман Савчак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913154
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Червоні маки вкрили землю біля хати,
Немов відбитки теплих пальців на вікні,
Які лишила після себе в серці мати,
І зникла в небі у безкрайній далині.
Дорослі діти приїзджають в рідну хату,
До маків лагідних горнуться, мов до рук,
Якими гладила чоло ще вчора мати,
Тепер в душі кружляє біль, неначе крук,
Над вітряками слів неторканих вустами,
Понад обіймами, що тліють у імлі,
Які не встигли доторкнутися до мами,
Тепер торкаються холодної землі.
Де квітнуть маки у сльозах під синім небом,
Неначе рани, що не гоїть навіть час...
У матерях завжди нестерпна є потреба,
Потреба вічна, що живе з дитинства в нас...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913012
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
А біжить, біжить стежина,
Кого куди приведе?
В когось буде гарна днина,
А когось сльоза зведе.
Ми надіємось на Бога,
Яку милість він надасть.
Буде комусь добре слово,
Комусь буде благодать.
Вірити, ще треба в сили,
І самому не " плошать".
Не вірити в добру днину,
Кращий шлях свій вибирать.
Не надіємось на Бога,
А йдемо своїм шляхом.
Ми вірші складаєм з слова,
Те не кожному дано.
Не завидуйте, будь ласка,
Не легкий оцей наш шлях.
Не одягнемо ми маску,
Ваша радість на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912952
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
А біжить, біжить стежина,
Кого куди приведе?
В когось буде гарна днина,
А когось сльоза зведе.
Ми надіємось на Бога,
Яку милість він надасть.
Буде комусь добре слово,
Комусь буде благодать.
Вірити, ще треба в сили,
І самому не " плошать".
Не вірити в добру днину,
Кращий шлях свій вибирать.
Не надіємось на Бога,
А йдемо своїм шляхом.
Ми вірші складаєм з слова,
Те не кожному дано.
Не завидуйте, будь ласка,
Не легкий оцей наш шлях.
Не одягнемо ми маску,
Ваша радість на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912952
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Стоїть береза тихо у зажурі,
Сумна-сумна, як ненька у дворі,
Гілки схилила трепетно понурі
Та все шукає погляд в далині
Кого вона з дороги виглядає?
Переплелися образи, думки,
Мабуть на зустріч трепетну чекає,
Схиливши так низесенько гілки
Я підійду тихенько та й спитаю,
Чому журливий, невеселий стан?
В очах думки зворушні прочитаю,
Як щемний недописаний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912972
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Гортаю сторінки життя.
Кожна - безмежне поле...
Чому зійшов у тінь забуття,
Чому тобі зраджую, Доле?
Де перехрестя чи розбіг доріг,
На котрім згубив рідну мову?
Обачності тій запобігти не міг.
Пісню забув колискову.
Хочу вернутись на отчий поріг,
Там вперше ступив я ногами.
На берег у квіти стежинкою біг,
По росах бігав лугами.
Почути, як пахнуть кущі бузини,
Буслів, що в гнізді цокотіли.
Та роки спливли із давнини,
Тільки у сні воскресали.
Нині згукнеться дитинство мені,
Як пісня, як клич журавлиний.
Довірливе серце стліває в вогні,
Підрізані крила орлині.
Злетіти не можу у небо, у синь
Вільно розправити крила.
Окинути зором всю далечінь,
Що мені доля судила?
Не славне здобулось моє майбуття,
Згасла лампада в покутті.
В минуле зійшла Багата кутя,
І свята предків забуті.
Ніби живу без святої душі,
Та серце не знає зупину.
І споживаю твої книші,
І топчу тебе, Україно.
З роками збагнути я зміг,
Батькові мудрі поради.
Неньку любити не треба доріг,
Тільки одна веде до зради.
Можливо в краплинці крові
Прокинеться клич моїх предків.
Та роки пливуть, як свічки воскові,
Зворотних нема перехрестів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912844
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Ти мене зачаруй, ніжним квітом жасмину,
Я стежками пройдусь та присяду, спочину
І думками у світ полечу, ніби пташка,
Ніжний подих вдихну аромату ромашки
Ти мене зачаруй, рідним полем, гаями
Та чудово розкішними серцю садами,
Зачаруй милим співом мотивів бандури,
Щоби ніжно душі доторкнулися струни
Ти мене зачаруй, як надійде і осінь,
Твої чари п'янкі пам'ятаю ще й досі
І струмочки, коли відспівають мотиви
Та з тобою завжди мені тепло й щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912876
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
А скільки знаєш в світі кольорів?
І кожен особливий і чарівний,
Напишем неповторністю рядків,
Як спів заграє ніжно мелодійний!
Червоний - це любов і почуття,
А чорний - негаразди і печалі,
Зелений - це надія у життя,
А синій - то небесся у вуалі
Рожевий - неймовірний дивосвіт
І жовтий - ніби милий промінь сонця,
А білий - це весняно ніжний квіт,
Який злітає сміло до віконця
Яка прекрасна гама кольорів!
І кожен колір , як в житті стежина,
Світ досконало поєднать зумів,
Щоб дарувати кожному хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912702
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 03.05.2021
Моє село
Завадівка - маленький центр світу,
Криниця древня посеред села.
І щовесни нам хочеться летіти,
Як птахам до живого джерела!
Пройтись ще раз через маленьку греблю,
Туди, де церква на горі стоїть.
...Чи пам"ятають нас плакучі верби,
І млин старий під порохом століть?
...Буває - так захочеться додому,
В оте найкраще на землі село!
Де все - твоє! і рідне і знайоме,
У спогадах бузками зацвіло.
Там понад Бугом, де ми виростали,
І посягали азбуку життя,
Найголосніші солов"ї співали,
Даруючи нам перші почуття!
...З роками все в уяві яскравіше,
Пливуть думки, як човник без весла...
Чим далі ми, тим ближче і миліше,
Ті образи, що пам"ять зберегла.
...А в тій криниці золоте відерце,
Дзвенить і світить в чистій глибині.
Багато років зігріває серце,
Й щасливі дні відмірює мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912325
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Я бачу, що стомилась, сядь спочинь,
Ти подивись на небо, яка синь
І сонечко промінням обійма,
Яка ж, матусю, радісна пора
На вітах вмить прокинулись бруньки
Та звідусіль загрались залюбки,
Струмки включили неповторний спів
І чути шепіт ніжний із полів
Вже відгукнулась весело земля,
Радіє ніжно, ніби як дитя
Колиску спорудила із ростків,
Що тихо заколихує під спів
Я бачу, що стомилась, сядь спочинь
Та подивись на небо, яка синь,
Природа прокидається, бринить,
Відновлюються сили, щоби жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912346
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Ісус привів на Таїнство Вечері
Дванадцять учнів, й ноги їм омив.
Смирення та любов зайшли у двері,
Зійшло благословення над людьми.
Хліб розломив, роздав його для учнів –
Стражденне тіло за відпущення гріхів.
Вино дав – кров Його з великих мучень,
Так учнів він своїх благословив.
Причастя прийняли, дари Христові
Бо кожен свято за Учителем ішов.
Четвер – з покори й чистої любові,
Очищення душі... зняття оков.
Була вечеря разом ця остання,
І свідки Таїнства - Його товариші
Уздріли чистоту та покаяння,
Живімо й ми із Богом у душі!
За нас Син Божий в муках невимовних
Розп’ятий згодом буде на Хресті.
Молімося! СЕРЦЯ, ЩО ВІРИ ПОВНІ –
Це саме те, чого Ісус хотів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912349
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Цвяхи прибили в ноги й руки.
І кров текла, текла із ран червона,
Немов вино, що пригубили...
...Четвер Великий. Чути храмів дзвони.
Моліться, і прибудуть сили.
Моліться, люди, і очистіть душі,
Омийте тіло в день причастя.
Безгрішні, світлі будуть ваші думи.
Живіть у серці з Богом, в щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912363
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jUYCghC4h58[/youtube]
Повільно день складає білі крила,
Натомлений життям цим непростим.
Роса вечірня квіти окропила,
І все запахло свіжістю, близьким.
Душа лаштує намір відпочити,
Звільнитись від настирливих думок.
І все, що так складне - спростити,
Розтане хай душевний холодок.
Думки, думки, у чому ваша сила,
Чому без вас так важко в світі жить?
Їх в тиші цій вечірній захистила:
Зі мною, я прошу вас, помовчіть.
Не думати про те, що буде завтра,
В минуле в тиші можна зазирнуть.
Та плакати при цьому все ж не варто,
Його сльозами нам не повернуть.
Лиш посміхнутись ніжно, ненароком,
Відчути теплоту із тих країв.
І повернуть в сьогодні тихо кроки,
Без гірких сліз своїх і зайвих слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912313
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Ой калино, розкажи мені калино,
Де живе ота дівчина?
Бачу її часто в сні.
Ой калино, розкажи мені калино,
Вона мені люба й мила,
Зустрічаю кожну ніч.
Ой калино, розкажи мені калино,
Моє серце полонила,
Ніжна весняна краса.
Ой калино, розкажи мені калино,
Я чекаю кожну днину,
Прийде щастя полоса.
Ой калино, розкажи мені калино,
З'єднай нас в одне єдине,
Зроби долю нам одну.
Ой калино, розкажи мені калино,
Мається в любові сила,
Гори я переверну.
Ой калино, розкажи мені калино,
Буду з нею я щасливий,
Де мені її знайти?
Ой калино, розкажи мені калино,
Доки я іще не сивий,
Разом шлях свій нам пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911668
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021
Як же потрібно цінувати життя,
Бачити білий світ перед очима.
Милуватись, коли буяють жита,
І радіти своїм: доньці і сину.
Завжди потрібно цінувати життя,
Молодий, чи вже в похилому віці.
Не потрібно для того інші слова,
Житиме весна у душі і в цвіті.
Всім нам потрібно цінувати життя,
Бо ковід для нас такий небезпечний.
Адже життя у всіх один раз бува,
Настрій підніме піснею 'Смерека'.
Дорожіть, любі друзі завжди життям,
Нехай приходить до Вас світла Муза.
А лихо стороною всіх обмина,
І будемо всі завжди сильні духом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911570
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 21.04.2021
Блаженна жінко, бережи цю мить, -
Пройшовши біль, Рай на руках тримаєш,
А він ще спить. Так тихо-мирно спить...
Що ж відбулось - ти ще й сама не знаєш.
Прекрасна жінко, Рай тебе змінив.
Що було до, вже значення не має...
Жіночий Рай - це диво з понад див,
На нього сам Господь благословляє.
Преніжна жінко... Пісне із пісень...
Тепер ти надзвичайну силу маєш, -
Турбота і тепло із дня у день
Зростають там, де кожен крок ступаєш.
Тендітна жінко... Бережи свій Рай,
Хай він в твоїх обіймах виростає...
Щасливу мить у серденьку тримай,
І хай Господь тобі допомагає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911526
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Світлій пам’яті М.Т.Рильського. «Максим Золоте Серце»
Я із римою знаюсь давненько,
Саме з нею красу пізнавав.
Хоч робити було це важкенько,
Якщо чесно – рядки римував.
І про строфи я знав щось туманне.
І метафор не відав краси.
Й порівняння тікали від мене,
як ті бджоли в передвісті грози.
А прозріння настало тоді лиш,
Коли Рильського я прочитав:
В «Поетичнім мистецтві» лунає,
В зрілім віці поетом він став:
«Лише дійшовши схилу віку,
Поезію я зрозумів,
Як простоту таку велику,
Таке єднання точних слів»
Це настінная книга поетів,
Маніфест і прогама до дій,
«Слова повинні буть покірні
Чуттям і помислам твоїм,
І рими мусять бути вірні,
Як друзі в подвигу святім»
Відкриваю я книгу для злетів.
І хапаю думок цілий рій:
«Свій парус ладячи крилатий,
Пливти без компаса не смій!..
Світ по-новому відкривати,
Поете, обов'язок твій!»
19.03.2021року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911536
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Для тебе, любий, стану небесами,
Щоб ніжно вигравали вечорами,
Зорею неймовірно чарівною,
Красунею тендітно неземною
Для тебе стану квітами, лугами,
Безмежно чарівними берегами,
Струмочком, що так грає водевілем,
Майбутнім твоїм радісним і світлим
Для тебе стану чистою рікою
І в травах світанковою росою,
Полями, що укриті килимками,
До глибини зворушними рядками
І світлом неповторного кохання
Та ніжністю прекрасного бажання,
Коштовною красою у природі,
Щоб ти купався в справжній насолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911434
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aVRdalKKdoo[/youtube]
А серце, кинуте за грати,
Не взнає, що таке любить.
Та звідки взнає, як страждати,
Як без кохання можна жить?
Життя пісне і нецікаве,
Чуття всі стиснуті в кулак.
І не почує слів ласкавих,
І буде жить, як вовкулак.
Не зачарує захід сонця,
На це уваги не зверне.
Для них той світ, що у віконці,
Життя таке це безжурне.
А серце рівно, тихо стука,
Не взнає і серцебиття.
Кохання думає - це мука,
Узнати можна й каяття.
Та треба взнати все в житті,
Кохання, сльози, біль і сум,
Серця не тримать в заперті,
Відчуть життєвих різних струн.
Не відпускай руки любові,
Нехай позаздрить цілий світ.
Ці почуття все ж пречудові,
Всіх зачарує їхній цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911342
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021
Спішу на крилах я до тебе,
Побачити твою красу.
Мені нічого більш не треба,
Окрім - як слухати весну.
Радіти вранішнім туманам,
Краплинці сяйва на росі.
І чути щебет той захмарний
Птахів, їх переливні голоси.
Напитися цілющої наснаги,
Побачити і здивуватися…
Позичити у всьому рівноваги,
Гармонії у співу солов’я.
Які ж прекрасні пори року,
Й пестливо – ніжна ти, Весна!
Вдивляюся в твої я кроки,
Замріяні в калині чудеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911134
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
Ти в дорогу мене провела на світанку,
Коли трави були у розкішнім серпанку
І схилялись сади у чарівному квіті,
Я такої краси ще не бачила в світі
А стежина вела у гайок де калина,
Чарувала серця, ніби мила дівчина,
Неподалік струмок вигравав вже сопрано,
Розкривалась краса, бо надходив так ранок
Промайнуло життя - я не встигла відчути,
А вразлива душа так хотіла побути
В неповторній красі неймовірного квіту,
Бо такої краси я не бачила в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911048
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Ти в дорогу мене провела на світанку,
Коли трави були у розкішнім серпанку
І схилялись сади у чарівному квіті,
Я такої краси ще не бачила в світі
А стежина вела у гайок де калина,
Чарувала серця, ніби мила дівчина,
Неподалік струмок вигравав вже сопрано,
Розкривалась краса, бо надходив так ранок
Промайнуло життя - я не встигла відчути,
А вразлива душа так хотіла побути
В неповторній красі неймовірного квіту,
Бо такої краси я не бачила в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911048
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Не тривожте тишу ранкову ,
Що дрімає в пахучих лугах...
Їй доспівує нічка свою колискову...
Багряніє вже схід в небесах.
Встає сонце й проміння купає
У водах стрімкої ріки...
Вітер верби розлогі гойдає,
І цілує вагітні бруньки.
Позіхають старі очерети,
Хвиля їх будить від снів.
Ранні пташки виводять сонети...
Увесь берег чарує їх спів.
Трави ,в росах, до сонечка сяють...
Вже й мурахи між ними снують.
Чайки крилами воду торкають,
І хвилі , мов райдуги б'ють.
Уже й сонце на водах відбилось,
Купає проміння своє...
Все навкруг ожило ,розбудилось
День новий , у красі , настає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911018
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021
[i]Мутує вірус… ми сьогодні тільки разом
Повинні світ тримати на плаву.
Не допустить по всій країні біль Донбасу –
Відвести мудро третю світову.
У кожному із нас негаснуча надія:
Спинити руку, що здіймає ніж.
І щире серце у молитві дню радіє:
Не буде гірше… бо куди вже гірш?
Із телебачення вже котрий рік новини,
що після них я просто не засну.
Дай Боже милостивий, зберегти країну,
Вклади нам розум обійти війну!
В країні Незалежній, де зростають діти,
Сім років воїн землю боронить.
Несуть птахи весну і просять перелітні:
«Тримаймось миру! Досить вже війни!»
Щоб в золоті полів – свого не втратить сина,
Щоб він не впав від кулеметних черг,
Хай хліб ростить на славній мирній Україні –
А не сльозою матері тече.
Ми тридцять років будували незалежність,
Випробувань зазнали й лихоліть.
Дійте ж, керманичі, сьогодні обережно –
Задумайтесь про жертви людські теж Ви,
В ім'я майбутнього: війну – спиніть![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911007
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Не моя ти ,доля,не моя,
То ж чому,і сам того не знаю,
Як зустріну часом тебе я
То додолу очі опускаю.
Ти ідеш,немов іде весна,
Посміхнешся ніби сонце сяє,
Як зустріну радість захлина,
А душа від щастя завмирає.
Не моя ти жінка,не моя,
Не мене в своєму серці носиш,
То чому ж тоді страждаю я?
А душа моя ,чого ти просиш?
Я не признаюсь їй що я люблю,
В її сім'ю втручатись я не буду,
Перехворію я,перетерплю,
А час пройде можливо що й забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910937
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Ти, Україно, незламне творіння,
Люди і мова мов кремінець.
Вороги над тобою як вороння,
Та пісня і меч крушать на внівець.
Чому ж, Україно, ти підневільна
Керують тобою завжди чужаки.
Хоче чужак, що б ти заніміла,
Щоб панувати тобою на віки.
Слово українець - чужім як сокира,
Слово українське для них - гострий меч.
А хто зазіхав їх забрала могила,
Боже творіння людям не зреч.
У нас, українців, душа много грана,
В трудах ми хочемо радість збагнуть.
Ми ніби птаха, що на крилі рана
І не можемо у ввись сягнуть.
Відкрито гнітить нас внутрішній ворог,
Із зовні московський спрут.
Чому ж українці не б'ють на сполох,
Чи може спокійно кончину знайдуть.
До людської душі чи словом долину,
В тому є моя частка вини.
Заспіваємо гуртом “Червону калину”,
Ми ж є України Дочки й Сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910917
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Un soneto me manda hacer Violante,
que en mi vida me he visto en tal aprieto;
catorce versos dicen que es soneto:
burla burlando van los tres delante.
Lope de Vega
За поцілунок вимагаєш ти сонета.
Не жарт придумати чоти́рнадцять рядків,
з двох рим аж дві строфи! Відказує Лілета:
А поцілунок мій – даремно захотів?
Чотири є рядки, лишилось три куплети.
О, добрий Аполлон, прекрасніший з богів,
допоможи, нашли натхнення на поета!
Ще є строфа! Вперед, до рідних берегів!
Ось вже стомився я! О мука, о досада!
Та Ліли поцілунку близько вже принада
і бог мене почув! Готовий ще терцет!
Іще один – і все! Римую до упаду!
Ось! Майже вже кінець!.. О радість, о відрада!
Мій, Ліло, поцілунок, а тобі – сонет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910803
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
Прийди до мене в тихий ранок,
Коли туман плете серпанок,
Вкрива росою ніжні трави,
Квіток привабливі постави
Як квіт ромашки мить зупине
Та хмарка образно прилине,
Злетить на землю, як дитятко -
Краси земної янголятко
Прийди до мене в день чудовий,
Торкнися поглядом ти знову,
Заглянь у очі волошкові,
Побачиш образи казкові
І не захочеш більш розлуки -
Ти чуєш, як лунають звуки?
З'єднались всі земні октави,
Щоб ми красу усю пізнали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910788
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
Тримай цю ніжну арфу, Купідон!
Й до долу тихо сповз льняний хітон.
І плащ розстібнуто, і пектораль,
А погляд прикривала з дум вуаль.
Я роблю крок у Всесвіт, у мою ікону,
Немов в сакральне, першородне лоно.
Зоряні туманності, немов перина,
І шепіт тихий медом в душу лине...
Шкода, що повертатись треба знову.
За муром скиглять мрії і планують змову,
Й думки в ланцюг моралі проросли блудливі,
І поет втрачається в нервовім зриві.
Дай поцілую у вуста і обійму, мій друже,
З тобою я сама собою, а не Муза,
А ще перо даруй сіреньке з гусака,
Ти не байдужий так мені, я напишу тобі листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910781
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tD6vxXY1sCA[/youtube]
Догорає тихо вечір,
Знов приходить ніч.
І спада журба на плечі,
Та не в тому річ.
Не тому, що холод, темінь,
Десь блука весна,
А тому, що пізня осінь,
В душу зазира.
Як душі підняти настрій,
Ці прогнать думки?
Може, ті згадати айстри,
Осені квітки?
Пам"ятаєш день осінній,
Дощ, як із відра?
Оці згадки вкрив вже іній,
Зустріч застара.
Квіти осені червоні,
Дарував колись.
Зараз квітнуть у вазоні...
Мрії ж не збулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910834
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Вишні морелі, неначе казка,
Стан смерековий і ніжна ласка.
Знов мене кличуть посеред ночі.
Вишневі губи і карі очі.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Сміються зорі в твоїм волоссі,
Птахи у хорі різноголосі.
Сховала нічка нас під вербою,
Як мені добре удвох з тобою.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659645
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 11.04.2021
В саду моєму яблука вже спіють,
і літнє сонце гонить жар палкий.
Надходить ніч, сповита в супокій,
і привиди співати вже посміють.
Палає небо в хмарі зірковій
і місячні властительки радіють.
В саду моєму яблука вже спіють
і літній вечір віє супокій
В саду моєму яблуні роняють
свої плоди – дозрілі, запашні.
Важкі гілки їх бережно гойдають,
а смерть солодка зве плоди рясні.
Вітри мене цілуйте навісні,
де небосхили далі розгортають.
В саду моєму яблуні роняють
свої плоди – дозрілі, запашні.
Христо Ясенов
Лебедна песен
В градината ми ябълките зреят,
че лятно слънце лъхна летен зной.
Приижда нощ, препълнена с покой,
и призраците скоро ще запеят.
Гори небето в своя звезден рой
и лунните властителки се смеят.
В градината ми ябълките зреят,
че лятна вечер вее упокой.
В градината ми ябълката рони
назреялите свои плодове.
Люлеят се натегналите клони
и сладка смърт ги гали и зове.
Целувайте ме, късни ветрове,
сред тия безнадеждни небосклони!
В градината ми ябълката рони
назреялите свои плодове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910652
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 11.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_V-gDROJ1W4
[/youtube]
Надворі сонячна погода,
Ненастрій із лиця зітре,
Твоя забудеться погордість,
Це вже було, це так старе.
Душа від слів таких черствіє,
Лиш це почує - защемить.
Вона все ж сильна - зрозуміє,
Слова не зможуть надломить.
І відійдуть в далеку вічність,
Змогти лиш все переступить.
Прийняти їх, як недоречність,
Усе обдумать і - простить.
Бо Бог прощає нам усім,
За ЙОГО законами живем.
А не прощати - мати гріх,
Слова пробачення знайдем.
І злість тут зовсім недоречна,
Вона руйнує все життя.
Слова бувають необачні,
Не знають, що "плетуть" вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910714
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Присіло сонце, наче на ослінчик,
Останні промені лягли до землі,
Радо впіймала, я один промінчик,
І на душі, стало так тепло мені.
Златавий відблиск приліг до берізки,
І вона теж, жада ніжних цілунків,
Ледь колихала вичесані кіски,
Адже чекала весняних дарунків.
Мене вітрець, обіймає за плечі,
І прохолода освіжа обличчя,
Як не помітиш, підкрадався вечір,
Хай би Бог дав, усім благополуччя.
І так раптово, ніби мене почув,
Заспівав шпак, витьохкує на вишні,
Чарівний спів, стрімких, далеких відлунь,
Усі сумління, розвіяв нарешті.
Яка всім радість, бачити земну красу,
Золотий обрій- вінок при землиці,
І я втішаюсь, з собою понесу,
По цій дорозі, іще йтиму нині.
Надії, мрії, як скарби всуцвітті,
Я приховаю у теплих долонях,
Ще пізнаватиму щасливі миті,
Хоч сивина, уже давно на скронях,
Зберу ромашок і волошок в житі,
Поклонюсь Богу, за життя на світі.
10.04.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
О римо – рима, голубінь незрима
Щоденно ти в поетів на устах.
Як чудодійний дар для серця мила,
Як діамант коштовний в сто карат.
Ти клаузулу сонцем напуваєш,
Даєш шляхетності і красоти.
І мрією у небі враз зринаєш,
Наснажуєш усіх із висоти.
Вживаються в тобі дві іпостасі:
Панянка неймовірної краси.
І лицар – леґінь у бою безстрашний
Поєднані в гармонії душі.
Буваєш часом тиха – дактилічна,
Як шепіт трав, як неба широчінь
А інколи і гіпердактилічна,
Як океан, голубиш далечінь.
І в строфіці ти справжня чарівниця -
Завбачиш все, даси усьому лад.
Ти водночас в руках моїх синиця
І журавель у небі й ясний сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910403
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Посіяла співаночку,
А виросла пісня,
Звучить вона ще зраночку
Та у вечір пізній.
День погожий теж піснями
Забринів, мов бджілка,
Понесла їх над полями
І зоряна нічка.
Тугу й радість виливають
Нею завжди, звісно.
Пісня поруч йде із нами
Гарна українська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910392
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Буває тяжкість на душі,
Коли хтось хворий з рідних.
Побути десь на самоті,
З морем печалів різних.
Не показати їм сльозу,
Усмішку дарувати.
Нам перейти разом межу,
І Бога в тім благати.
Коли підтримують тебе,
Тобі здоров'я зичать.
Хвороба швидко відійде,
Настануть добрі миті.
Адже життя один раз є,
Ціну йому нам знати.
З ним щастя в кожного своє,
Життя, як рідна мати.
Воно вперед усіх веде,
І є надія в завтра.
Само себе не підведе,
Оберігати варто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910149
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Я знаю, як любив чарівнй сад,
Що слав так любо ніжні аромати
І у думках предбачених порад
Любязно дарував земні карати
Солодкий смак розносив дивину
До тонкощів, даруючи нам радість
І ніжно відчували ми красу -
Це сяйво вирувало, ніби святість
А потім в далі сміло мене вів,
Ласкавий промінь обіймав за плечі,
Тоді здавалось, ніби він хотів
Мені сказати щирі, милі речі
А серце відчувало вже весну
І руки так тягнулись до світанку,
Щоби побачить ранішню росу,
Яка ховалась в звабливім серпанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910078
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
-Чом дівчино, гірко плачеш?
Тебе сонце не вітає?
Чи сварила вчора мати?
-Не мене любий кохає.
Сяде сонечко за обрій,
Прийде вечір, місяць зійде.
І думки твої недобрі,
Хоч весна навкруги квітне.
Ти стоїш у чорній сукні,
Волосся склалось на плечі.
Десь музики грають гучно,
Твоя душа горить в печі.
-Посміхнися, дівчинонько,
Подивись сама на себе.
Гарна ти, як калинонька,
Наче зіронька із неба.
Знайдеш ти щасливу долю,
І своє жіноче щастя.
Зацвіте калина знову,
І світлішим стане завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909868
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2FJfBvIRrc[/youtube]
Вечірня прохолодна літня тиша,
Уважно я вдивляюся в зірки.
Моя робота зараз найскладніша:
Чекати, доки зникнуть ці хмарки.
Знайти я хочу найновішу зірку,
Я їй надам твоє земне ім"я.
Зробити це не просто, дуже гірко,
Це для душі історія сумна.
Так кожен вечір я дивлюсь на небо,
Та як не помилитися мені?
Мені оту лиш відшукати треба,
Що світить яскравіше навіть в млі.
Та це вона, мабуть, вечірня зірка,
Що з заздрістю вдивляється на мене.
І миготить її проміння зрідка,
А, може, та, що зветься безіменна?
Тоді візьми собі його ім"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909458
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Нема пророка в рідній чужині.
Немає серцю втіхи у вигнанні.
Виблискують колючі й крижані
життя непричепуреного грані.
Чужинці, патріоти, крадії:
усе перемішалося й сплелося.
Я вперто все ж вимріюю Її,
голублю, мов коханої волосся.
Під грім революційних канонад
не раз новий тиран та устрій падав.
Та, попри все, лишається вона
у крихітній криївці перикарда.
Собі і їй так затишку б хотів!
Та в ній мечем вибрязкує Аттіла.
Я завжди проклинав її катів.
Вона ж завжди хронічно їх... хотіла.
Я так хотів би їй надати крил
і в неї на крилі до хмар злетіти!
Подалі від крові, страждань і кривд
вплітати їй у коси свіжі квіти.
Та зносить нас епохи течія:
краян і побратимів, односельців...
Її, мов іскру, виплекаю я
в чиємусь неокраденому серці.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909419
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Іноді, щоб покласти на музику вірш для пісні, доводиться довго підбирати варіанти. А буває, що музика приходить зразу. Наприклад, так було в цьому випадку.
Слова - Іван Гентош
----------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=btMp_MY3U_c[/youtube]
Скажи, не мовчи, чому очі сумні,
І сльози на віях ясніють волого?
Я хочу, щоб ти усміхалась мені –
І більше нічого, і більше нічого…
Витьохкують хай у серцях солов’ї,
Й тіла огортає солодка знемога,
Долоні мої зігрівають твої –
І більше нічого, і більше нічого…
Нап’юся усмак, як бувало не раз,
Волосся твого́ аромату п’янкого,
Проситиму лиш, щоб не рухався час –
І більше нічого, і більше нічого…
А як непомітно вся ніч пролетить,
Ти боса мене проведеш до порога,
Притулимось двоє губами на мить –
І більше нічого, і більше нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909314
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Очі твої веселі, не сумні,
Сльоза сяє від тихого щастя.
Ти завже усміхаєшся мені,
А я цілую твої зап'ястя.
У серці співають солов'ї,
Тіла огортає знемога.
Жагою ніжать уста твої,
Душі веселить перемога.
Волосся твого дивний аромат,
По особливому мене п'янить.
Він неначе цей солодкий цукат,
Дарує нам цю дивовижну мить.
А час так швидкоплинно летить,
Зникає ця пересторога.
Цілуємось ще на одну мить,
А далі стелиться дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909225
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Мені в світі нічого не треба,
Лиш тільки Тебе знайти.
Душа моя так прагне неба,
Як прагне птах висоти.
⠀
Як спрагла земля чекає,
Що крапля дощу впаде
Так я Твого Слова шукаю,
Засій, хай воно проросте.
⠀
Коли буря життя не вщухає,
В серце блискавки б'ють і громи -
Я долоні в молитві складаю
І у Тобі знаходжу мир.
⠀
Коли в світі я загублюся,
Де печалі немає кінця,
Ти стаєш моїм Шляхом, Ісусе,
І ведеш мене до Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909207
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Спалила фотографії монашка
І залишила грішний монастир.
Злетіла вільно вільна пташка,
Шукати в буднях тихий мир.
Стара одежа досі чорнокрила,
Сухе волосся, сковане життя…
Вона легені ладаном розбила,
А сповідь зруйнувала почуття.
Вона у горах загубила щастя,
Занадто пізно віднайшла себе.
Над нею білий світ знущався,
Щоразу глибше — за живе.
В глибокій річці злість втопила,
Та тіло течія не прийняла…
В чужу калюжу наступила,
З сестер прокляття не зняла.
Вона уже тоді, тоді померла…
В очах її не залишилось сліз.
Сумління душу геть протерло,
Загнало у похмурий ліс.
З обличчя зморшки вроду крали,
Похилий стан просився до небес,
Синці на тілі більше не зникали,
І біль терзав, немов скажений пес.
Уже навіки дім свій покидала,
Просила помолитись за гріхи.
Монахиня востаннє помирала:
О, Боже, змилуйся, прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909163
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Знов на "нуль" просочилася смерть,
Знов загинули наші солдати.
"Перемир'я" страшна круговерть
Не дала повернутись до хати.
В тридцяти кілометрах на схід
В ейфорії забилися радо:
Знов побільшало вдів і сиріт,
Наче ко́лишніх всім було мало.
У двустах кілометрах на схід
Знов знімають із форми шеврони.
"Гумконвой" вирушає в похід,
Знов з Сибіру ідуть ешелони.
А на півночі, в серці Кремля,
Ласо руки уже потирають.
Ще не вкрилося листям гілля,
А "весна" уже сил набирає.
На "нулі" затремтіла земля -
Ворог нам посилає свій закид.
Що ж вам очі усім затуля
За сімсот кілометрів на захід?
Не спасуть український народ
Люди з іншого боку планети.
Ворогів України, заброд,
Нам самим треба взяти в багнети!
27.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909192
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
[b]Ч[/b]ерез роки змінилася картина,
[b]О[/b]х, як біжить і пролітає час,
[b]М[/b]рійливо озоряється стежина
[b]У[/b] тиху даль, указуючи шлях.
[b]Б[/b]ринить краса у свіжому світанку,
[b]У[/b] ній ранкова та п'янка роса,
[b]В[/b]иблискує трава уже в серпанку,
[b]А[/b] поряд посміхається верба.
[b]Є[/b] такі миті, що тривожать серце,
[b]Г[/b]адаю, як позбутись назавжди
[b]І[/b] я незнаю, як життя поверне,
[b]Р[/b]озгойдуючи пройдені роки.
[b]К[/b]рокуючи по світу відгукнеться,
[b]О[/b]буренність побачена очей,
[b]Н[/b]а стежці лише образ посміхнеться,
[b]А[/b] серце доторкається речей.
[b]Д[/b]уховно обездолених миттєво,
[b]У[/b] пошуках тривалих почуттів,
[b]Ш[/b]ануючи тепло святе життєве
[b]І[/b] світло у безмежності світів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909198
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
***
Все на світі починається із відчуття...
Більше в небі зірок чи квіток у полі?
Неможливо нам порахувати почуття,
Їх не зважити і на терезах долі...
***
Помітити кохану людину — одна хвилина,
Оцінити її займе одну годину,
За день вже можна покохати
І все життя страждати…
Але не в тому суть —
Життя не вистарчить, щоби її забуть.
***
Кохання не опишеш словами,
Не розтлумачиш почуттями.
Це — момент, коли ти не в силі
Промовити слова ніжні, милі,
Бо стільки хочеться сказати,
Та найпростіше промовчати…
Кохати, значить, душі злити —
Не дозволяйте їх розбити!
***
Так солодко у Вашому полоні...
Розтала... І дивуюся сама...
Промінчики у сяйві на долоні
Мене всміхають щиро, крадькома.
***
Кохання віднайти, то справа непроста,
Щоб поєднати двох закоханих вуста,
У почуттях були щасливі ви —
Як відповідь знайти на молитви.
***
Чекала заспокоєння у часі
І невгомонний плин пройшла.
Звивалася в думках, немов на пласі,
До тебе йшла, до тебе йшла…
***
Де щире, світле, взаємне кохання —
Там вже не має місця для страждання.
Де ревнощі, гордість, впертість, невміння,
Там з’являються непорозуміння…
***
Кохання — лампочка золота,
Незважаючи на літа,
Не кожен може отримати,
А ще — найважче втримати…
***
Так, вік не захистить і від кохання,
Що пломеніє, ніби зірка рання.
А кохання, навпаки, —
Скрашує наші роки.
***
Тебе кохатиму, доки не висохнуть моря,
Чекатиму, допоки існуватиме земля,
І виглядатиму, як перша з’явиться зоря,
Плекатиму палку любов, як пісню солов’я.
***
Кожен чоловік губить своє кохання —
Рано чи пізно настає прощання.
Одні топлять гірким поглядом калини,
Хтось — в облесливому слові малини,
Боягуз — із поцілунком-карлюкою,
А сміливець рубає шаблюкою.
***
Кохана жінка, бо красива —
Там, де кохання ллється злива?
А чи красива, бо кохана,
Обранцем для душі жадана?
***
Слабкість жінки, як кохає,
Без взаємності страждає...
Кохана жінка є сильна,
Доля до неї прихильна.
***
Не розміняй кохання на дрібниці.
Воно дорожче всякої скарбниці —
Коштовністю алмазів сяє через очі...
Хто мав його і втратив — повернути хоче!
***
Палке кохання, що історія знає —
У красивих трояндах потопає...
А те, що дві квітки-троянди мають —
Менше, ніж те, що до Вас почуваю…
***
Букет з семи троянд і одна — штучна,
Він їй подарував, сказавши влучно:
«Нехай живе палке кохання з нами,
Доки остання квітка не зів'яне!»
***
Піють дві сестри розлого
Пристрасно-байдужий гімн:
Пристрасть лише — для одного,
А байдужість — геть усім!..
***
Не потрібно нічого,
Коли кохання є,
А якщо його немає —
Багатство ні до чого.
***
Так хочеться пройтись по оксамиті,
Що заквітчався ніжно пелюстками.
Так це ж латаття у озерній свиті
Коханням простелилось поміж нами.
***
Кохання — вище всіх образ,
Могутніше за сотні фраз
І дріб’язків не помічає.
А той, хто любить, той прощає.
***
Кохання, як перлинка,
Сіяє, як зоринка, —
Вчинки людей шліфує,
Людяність полірує…
***
Життя міняється і мода,
І мить щаслива промайне.
Кохання код, як нагорода,
Що людський розум не збагне.
***
Стерплі почуття
Сховалися на дні
В терпко-солодкому вині.
Не по твоїй вині,
Не по моїй вині
Сховались з ними
Найтепліші дні.
***
Пробач мене, але за що — не знаю...
Мабуть, моя відвертість все псує,
Хоча безтямно так тебе кохаю...
Прости й за те, що я на світі є…
***
Ти запалив вогонь бажань
У цей осінній тихий вечір,
Струну болючу сподівань,
Що воском канула на плечі.
***
Мій світ — це ти!
Там є і я,
Там є мости,
Сія зоря.
У ньому ми
Злились грудьми,
Де я і ти —
Зійшлись світи!
***
Обоє на терезах долі
Корилися небесній волі,
Сплелися вузликом життя —
Немає більше каяття.
ТАК ПРОСТО…
Так просто для душі
Пишу собі вірші —
Чорнилом вилиті вагання.
Твій образ у душі
Вершить мелодію кохання.
КОХАНА ЖІНКА
Серед усіх жінок вона незвична,
Чоловікам чарівна і магічна…
В ній стільки радощів й тепла!
Її любов священна і одвічна
Барвінком в його серці проросла…
***
Тонкі струни обриває
Суха заметіль...
Стерплі почуття ховає
Невгамовний біль…
***
Якщо заздрять, то хіба ж кохають?
Значить, гіршої долі бажають,
Наче ворогу, а не коханій —
Почуття розгубились в нірвані. 21.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909161
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Сонечко ясне з небес пригріває.
Весна, як володарка, прав набуває :
Пестить і ніжить зелену травичку,
В озерах, ставках зігріває водичку.
Кущам і деревам вдягає манишки,
Впевненим кроком мандрує і стишка
Слухає пісню ранкову вівсянки,
Щоб настрій весняний витав зпозаранку.
Весну зустрічають красуні-берізки,
Пишно убрались в чудесні сережки,
Соку чекають... Їм треба багато :
З людьми поділитись й на ліки дати
Цілющих бруньок і листочків клейких.
Берізкам не шкода, бо ліки із них -
Помічні людям. Лиш всім треба знати :
Правильно й бережно в міру зривати.
Щедрі берізки - трудяги завзяті,
Людям лиш треба не зловживати.
Адже, природа щедра дарами,
Якщо про неї подбаєм ми з вами.
Манишка - нарядний нагрудник під вбрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909153
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Ве́снонько, блакитноока звійнице,
В кучерях заплутались бруньки!
Рівчаки видзвонюють і піняться,
Дріботять камінням навпрошки.
Ще скупі довкола декорації,
Ще так мало соковитих барв…
Та пташині звуки і вібрації
Ув один зливаються хорал –
Березневій ніжності присвячений
І твоїй упевненій ході!
Сонце покотилось жовтим м’ячиком
Межи крон оголених садів…
І застрягло, гілкою простромлене,
Ніби соковитий апельсин.
Ве́снонько, своїм солодким сном мене
Полони́ в цій купелі краси!
Хай надія в серці забрунькується
Й вибухне, мов яблуневий цвіт!
Міниться в калюжах срібних вулиця…
Ну привіт, мій березню, привіт!..
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909027
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
На заре ты её не буди,
На заре она сладко так спит;
Утро дышит у ней на груди,
Ярко пышет на ямках ланит.
А. Фет
Не буди ти її на зорі,
райський сон ще від неї не втік!
Ранок в персах ще не догорів,
ще іскриться на ямочках щік.
Її постіль теплом ще пашить
від нічного гарячого сну,
чорні коси, з плечей вже за мить
потечуть, як потік у весну.
Вчора в пізню вечірню пору́
довго-довго сиділа вона
і дивилась крізь хмари на гру,
що їй місяць грав аж дотемна.
Чим ясніше звав місяць у даль,
соловей чим дзвінкіше співав,
в її серце просилась печаль,
ще болючіше сум напливав.
Ти до неї пізніше прийди,
ще світанок на що́ках горить.
Не турбуй ти її, не буди…
На зорі вона солодко спить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909038
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Ой дівчинонько чорнява,
В тебе довгая коса.
Ти красою мене взя́ла,
Ще й струнка, мов та сосна.
В тебе личко рум'яненьке,
Вуста вишнями горять.
Б'ється так моє серденько,
Де ж спокійна ніч моя?
Проведу її з тобою,
Хоча в тебе й під вікном.
Навкруги чутно весною,
Квіти йдуть усі в танок.
Ясні зорі теж танцюють,
Бо любов їх полонить.
Не зустрінуть долю злую,
І кохання не на мить.
А любов моя безпечна,
Ти повір лише мені.
І зупинка не конечна,
Йде продовження у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909009
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021
[i]Малюю в кольорове чорно-біле,
Несе натхнення, рветься від землі.
Із Музою ми знову полетіли
В повітрянім яскравім кораблі.
Лечу! З азартом та адреналіном!
Проблем, турбот зреклася багажу.
За край вхопила з римами хмарину,
В емоціях, від захвату – дрижу…
З дитинства мріяла я мати крила,
Як птахи, що у височінь летять…
Нарешті, мрію я свою здійснила –
Поезія – це мій аеростат.
З душі, немов зірвали вічні ґрати –
Підкорюємо «п’ятий океан».
Словами дуже важко передати
Вулкан емоцій, хвилювання стан.
Канцона, альба й інші дивовижі…
Сонет кохання… мудрі рубаї…
Так тільки Муза фарбами розпише,
Барвисті мрії й почуття твої!
Терцини, копли, серенади сила,
Майстерний віланели пірует.
Малює в кольорове чорно-біле –
В польоті вічнім мандрівник-поет…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908657
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3OkKpdepko0[/youtube]
Не ріж косу, тобі так личить,
Не псуй жіночу ти красу.
Росою вмий красиве личко,
(Красу людську в вірші несу.)
І не фарбована, звичайна,
Нехай в ній буде сивина.
Завжди причесана, охайна.
Коса для всіх - це дивина.
Тобі дивитимуться вслід.
І скажуть люди ненароком:
Зимовий тане в душі лід,
Ти зачаруєш кожним кроком.
Коса до пояса, красива,
Зелені очі, стрункий стан.
І скаже хтось: Вона - щаслива,
За цю красу я все віддам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908348
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Життя біжить своїми шляхами,
А ти на роздоріжжі не блукай.
Воно важке, вкрите реп'яхами,
А ти впевнено до мрії ступай.
Хай не лякають тебе тривоги,
А сяє яскраве світло в душі.
Долай впевнено всі ці пороги,
Пиши добро на своїм аркуші.
Завжди молись єдиному Богу,
Хай тобі сил і снаги додає.
Вір Йому, Він вкаже на дорогу,
Коли падаєш руку подає.
Лиш Він один, нас усіх лікує,
Бо ми всі маленькі діти Його.
Він добрий батько - життям кермує,
І веде нас до додому свого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907835
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
А твоя краса тривожить душу,
Вона чарує всіх нас і п'янить.
Життєві заборони порушу,
Впіймаю і я цю казкову мить.
А коси твої немов морські хвилі,
В яких блукає закохана весна.
А губки звабливі, і такі милі,
І в очах заховалась душа - ясна.
Ти розквітла разом із весною,
Як ця неповторна, мила квітка.
Крокуєш впевненою ходою,
Ти мила, ніжна - юна лебідка.
Нехай Господь Бог із тобою буде,
Хай Він освітлює твій життєвий шлях.
А любов і щастя дарують люди,
І добро квітує у твоїх полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907865
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Душа моя любов'ю оповита,
У ній бринить закохана струна.
А ти неначе вишня - смаковита,
Від твоєї краси квітне весна.
І коли ти поруч, душа співає,
Неповторні мелодії свої.
А симфонія серця звеселяє,
Немов ці невгамовні солов'ї.
Ми щовечера рахуємо зорі,
Що у небесах нас осявають.
Ловимо мрії у синьому морі,
Які у щастя нас повертають.
Від палкого кохання я п'янію,
В дивну насолоду поринаю.
Коли ти поряд я завжди радію,
І твій любовний нектар спиваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907615
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Волинь моя, мій краю дорогий,
Майже третина - в зоні лісовій.
Велич озер, гаї, луги, ліси,
Як не любить тебе за цю красу !
З дитинства вабить врода ця твоя,
Пташиний спів і трелі солов'я :
Дуби, граби величні і розкішні,
Берізки, клени і осики ніжні.
Хвойні бори' і досі бачу в сні...
Вони завжди у пам'яті моїй.
Давно було, як ми ще школярами,
Шишки соснові й жолуді збирали.
На повні груди дихаю тоді,
Весною, як листочки молоді.
Коли кують настирливо зозулі :
- Чи довго жить? - питаю у мудрулі.
Коли цвіте калина на узліссі,
Конвалія, купина пахнуть в лісі.
П'янить той аромат медовий -
Всі пори року у лісах - чудові !
Мій краю лісовий, Волинь моя !
Чарівність, магію ту відчуваю я,
До крапельки тону в красі твоїй...
А гордість і любов - в душі моїй.
Примітка : Граб, як і дуб, - могутнє довговічне дерево. Окремі особи
доживають до віку понад 200 років. Цікаво, що їх родина, -
березові.
Купина запашна - рослина лісу.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907064
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Яка ж краса весняні квіти,
Вони в собі любов несуть,
Цвітуть травиночки і віти
І очі милі теж цвітуть.
На пелюстках горять росинки,
З тичинок бджілки п'ють нектар,
Навкруг виблискують перлинки,
Яка ж краса цей Божий дар.
Неперевершені ці миті,
Краса до себе притуля,
Нема дорожчого на світі
Як ця квітуюча земля.
Від тих пейзажів серце тане,
Весна красотами рясна,
Ти оживаєш як настане
В твоїм житті нова весна.
І в голос хочеться співати,
Як птах в квітучому саду,
І міцно-міцно обіймати
Свою красуню молоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906327
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Весна схилилась біля брами,
І підсніжники уже цвітуть.
Казкова весна йде з вітрами,
Прокладає життєдайну путь.
Співають солов'ї - грайливо,
Лунають веселі голоси.
Ти крокуєш так особливо,
Як еталон чудної краси.
Твоя краса всіх полонила,
І вона немов цей первоцвіт.
Любов'ю серце оповила,
Вона буяє, як дивоцвіт.
В тобі пломеніє кохання,
Життєвої снаги додає.
Із твоїх уст лине зізнання,
Серце любовні ноти видає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906324
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Самотня берізка в зимовому сквері,
Вона спочиває, поринула в сон...
Лишивши відчинені трішечки двері,
Щоб чути мелодію вітру шансон.
Співзвучні акорди, десь пісня лунає
Про літо і квіти, погожії дні.
Гілля легенько синичку гойдає,
Мелодія вітру вчувається в сні :
... Колоситься жито, сонце сміється,
Ромашки і маки яскраво цвітуть.
Пташине серденько так трепетно б'ється,
Тепло і любо, не го'лодно тут.
Взимку маленька синичка бідує,
Голод і холод - нестерпні і злі.
Весну дожидає, страждає, сумує...
Вижити треба пташині малій.
Вітер велично шансон виграває,
Берізка мугиче мелодію в сні.
Лети, лети, пташко, журба хай минає,
Перезимувала... Порадій весні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906284
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
«Ні, я жива! Я буду вічно жити!»
Сказала Леся… і вона живе.
Своїми віршами учить на світі жити.
У всьому бачити знайоме, мов нове.
Живе в своїх поезіях безсмертних.
Які відомі на весь білий світ.
Живе на сторінках книжок потертих.
Які читають більше сотні літ.
Їй, мов зорі немеркнучій – світити.
Її любов хай Всесвіт осява.
«Ні, я жива! Я буду вічно жити!»
Її пророчі, праведні слова.
26.02.2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906206
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Ти знов мене лишив на роздоріжжі
Ні слова ні півслова не сказав.
А за вікном вітри лютневі, сніжні,
Та не вони, то сумнів пронизав.
Не кригою скувало, не льодами
Те, що колись розквітло і цвіло.
Не заморозило німими холодами…
А може його просто не було?
Не відспівали за вікном завії,
Не скресли льодом сковані ставки
Та сонце вже цілує очі, вії,
Весна торкає подихом - руки.
А Ти на роздоріжжі не лишайся,
Й мене саму весні не залишай.
Ти сам собі по щирості зійзайся.
Як жевріє кохання…. Поспішай!
21.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905668
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Бережи, калино віти,
Бо на них кетяги - діти.
Їм так затишно з тобою
Зігріваються красою
Бережи, плекай, рідненька,
Ти ж їм люба, мила ненька,
Їм без тебе не прожити,
Хто ж їх зможе так любити?
Коли холодно узимку,
Одягнеш ти їм хустинку,
Коли злива на порозі -
Захистити також взмозі
Бережи, калино віти,
Бо на них кетяги - діти,
Бережи, плекай, рідненька,
Ти ж їм люба, мила ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905443
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Снігопад, снігопад, снігопад
Засипає дорогу назад,
Засипає й дорогу вперед –
Сніг довкола поміж і серед.
Снігопад скрізь у небі літа
Й засипає снігами міста,
Й перетворює в армагедон
Те, що подарував Посейдон.
Снігопад, снігопад, снігопад
Засніжив білим снігом весь сад,
Засніжив і ліса, і поля,
Й стала білою наша земля.
Сніг сиплеться навпрошки
Й засипає доріжки й стежки,
Снігопад засипає й мости,
Що не видно кудою іти.
В снігопад, в снігопад, в снігопад
Потрапляємо ми невпопад
У полон із змерзлої води,
Що ховає за нами сліди.
Доведеться іти напролом,
Натикаючись своїм чолом,
На сніжинки, що з неба летять,
Й теплим подихом їх розганять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905269
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Запитаю стиха у весни
Де взяла чарівної краси?
А вона у слід відповіда -
Дарували зорі й небеса
Неповторний квіт і зелень трав,
Ранок ніжний роси дарував
І у милім образі листки
Солодили звабою весни
Запитаю в літа тихо теж,
Як змогло дістатися до веж,
Де взяло водичку у струмку,
Квіти чарівливі до смаку?
Спів пташок і тріо, і дует,
Створювали вміло і квінтет
І у насолоді залюбки
Музу додавали у рядки
Запитаю в осені мотив,
Як так змалювала світ для див,
Ніжні колорити де взяла,
Щоб у сяйві гралася трава?
І солодкий ніжний смак плодів,
Як зібрала вміло із садів,
А п'янкий медовий аромат
Влаштував привабливий парад
Запитаю сміло у зими,
У казково сніжної краси,
Як створила диво з кришталю,
У небессі звабила зорю?
В срібло одягла усі кущі
І дерева ваблять неземні,
Як змогла створити новизну,
Щоби поєднати всю красу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905072
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Лежить троянда на снігу,
Чиєсь загублене кохання,
Краплина крові, та остання,
Як сумна звістка про біду.
Чому ж в мороз і холод лютий,
Хтось кинув цю троянду в сніг,
Хто так вчинити з нею зміг,
Ніби хотів про щось забути.
Вона вмирає тихо, бо мороз,
Бере її в свої холодні руки,
А поруч тут стоїть сама розлука,
Та підло посміхається чогось.
І де ж всі ті - хто зустрічі чекав,
Хто квітку ніс і ніжно захищав,
Здалося кожен поглядом питав,
Жаль, відповіді так ніхто й не дав.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905082
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
[b]М[/b]ені сьогодні сон наснився дивний,
[b]О[/b]голені дерева вже в квіту,
[b]Р[/b]омантикою ранок так чарівний
[b]О[/b]співує небачену красу.
[b]З[/b]агадка неповторна у природи
[b]У[/b]спішно розмальовує життя,
[b]М[/b]елодія, відлуння, переходи
[b]І[/b] все сприймає радісно душа.
[b]Л[/b]атаття на водоймищах чарує,
[b]О[/b]х, як прекрасне все-таки життя,
[b]Р[/b]оса на листі звабливо милує,
[b]О[/b]сяяна в промінні почуття.
[b]З[/b]амислилася трішки на хвилину,
[b]Ф[/b]антазія довершує весь стан,
[b]А[/b] поряд у замріяній долині
[b]Р[/b]ічки вкриває звабливий туман.
[b]Б[/b]айдарки потихеньку пропливають,
[b]О[/b]крилені лебідки на воді
[b]В[/b]ітаються обіймами - зникають
[b]У[/b] зарослях водоймищ в тишині.
[b]В[/b]есна з зимою мило поєднались,
[b]А[/b] завжди суперечки в них були,
[b]В[/b]ійнувши вітерцем вже залишались
[b]В[/b]агомості відчутні і смаки.
[b]І[/b] сон так непомітно розчинився,
[b]К[/b]оли ранкова стишилась хода,
[b]Н[/b]акидку із сніжиночок створивши,
[b]О[/b]х, як малює чарами зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904563
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Розгулявся вітер з снігами,
А зима окуталась - тремтить.
Вартовий стоїть біля брами,
А його душу любов теплить.
У цій холодній заметілі,
Десь заблукала наша любов.
Вона, як плоди недозрілі,
Боїться закоханих розмов.
Вона ще юна - боязлива,
Звабливо манить до себе нас.
Не рішуча і особлива,
Роздмухує вогонь, щоб не згас.
Стихнуть вітри, засяє вечір,
У каміні затремтить вогонь,
Я обійму тебе за плечі,
Вип'ю кохання з твоїх долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904126
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
Контрастний минув січень,
Вже лютий на посту...
За ним молодший прийде,
Відкриє шлях в весну...
Та будуть ще морози,
Дощі й сніги пройдуть...
Закапають ще сльози,
З дахів і дерев підуть...
Примхливий й непостійний,
Цей лютий - хитрован...
Та все ж він на сьогодні,
Поводиться, як пан...
Ще відчуває силу,
Як вершник на коні...
І снігом сипе сміло,
І догоджа зимі...
Сніги ще побіліють,
На радість дітворі...
Якби не клятий вірус,
І балачки пусті...
Що йдуть до нас сьогодні,
Від влади кожен час,
А люди як в полоні,
Весни чекають старт...
Думки ведуть в дитинство,
В них спогади живі,
І вулиці пречисті,
І люди не сумні...
Весна скоро прибуде,
Вернуться журавлі,
І небо чистим буде,
І дні всі чарівні...
І лютий весну чує,
По снігу і воді...
Сердито губи дує,
То сніг шле, то дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903799
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
[i]Переклад з © Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт[/i]
Повітря - ти моє, любов до болю…
Симфонія народжених надій…
У серці по відбитку, без паролю
Живеш в душі оголеній моїй.
Ти – бриз легкий, морський у день щасливий,
Весняний дощ, що свіжістю п’янить…
Ти – вітерець, що вальс танцює хтиво…
Ти – для душі невидимий магніт.
Ти - мій струмок, що врятував від спраги.
Ти – оберіг від втрат, і суму й бід.
Ти – острівець душевної наснаги.
Ти – й в темноті освітлюєш мій світ.
Ти, любий - для віршів моїх наснага.
Зізнання у коханні - привід в них.
Тобі, єдиний, ніжність і увага,
Обіймів море трепетних, тісних…
Ти – сон спокійний, тихий на світанку…
Мій промінь сонця, сенс мого життя.
Ти відданий і щирий до останку…
З тобою я квітуча, як весна.
04.02.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903666
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
То не життя, що без любові,
Вона для того нам дається.
Зізвучна майже з кожним словом,
Краще з щастям їм живеться.
Без неї щастя не буває,
Нероздільні брат з сестрою.
Єдине ціле їх складає,
Щастя з'єднане любов'ю.
Тож поєднали їх наза́вжди,
Поверне доля у життя.
Ще загартовані на правді,
Цінують вірні почуття.
Немає в них лихого слова,
Супроводить ніжність й ласка.
Урівноважена розмова,
Є приміром добра казка.
То не життя, що без любові,
Вона для того нам дається.
Збільшує свою основу,
Постійно їй таке вдається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903625
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Втікають роки, сивіють скроні,
У душі зріє стиглий листопад.
А роки вільні і безборонні,
І не повернути їх вже назад.
Життя з часом сенсу набуває,
Пише золоті літери в скрижаль.
А кожний день мудрість здобуває,
І за минулим вже йому не жаль.
Уже сріблиться чорне волосся,
Особливого шарму надає.
В піднебессі лине стоголосся,
Полум'яна любов темп задає.
А роки швидкі, як баскі коні,
По травах промчали і по росі.
Сядуть перепочить на ослоні,
І знову полинуть в своїй красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903510
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Французська дівчина навчалась у Китаї,
Де рисові поля і ріки неокраї.
Жила на чужині злиденно із сім’єю.
Багатого китайця син страждав за нею.
Чекав на перший крок її в своїй машині.
У поглядах його топились очі сині.
І ось, вона прийшла… Постукала в віконце.
В яскравих променях їх пригорнуло сонце.
Благав він батька, чемно кланявся, сумлінно,
І одружитись дозволу просив уклінно:
— Наш дух, тіла злились навіки, воєдино…
Без неї я — ніхто. Прийми її в родину.
— Твої вмовляння не поможуть й сокровення,
Даю тобі із іншою благословення —
З китайкою-красунею у нас в окрузі.
Тобі позаздрять рідні та найкращі друзі.
Коли на батьківщину вдалеч відпливала,
В той день його рідня весіллячко гуляла.
Рясненькі сльози заливали ніжне тіло,
Котре, здавалося, навіки заніміло.
Пройшли роки... Вона — письменниця відома,
Життя її ні з ким не склалося удома.
Він розшукав її, аж у Париж приїхав.
Побачити кохану — найсолодша втіха.
Здається, все життя чекав тієї миті.
Відмовилась. Спливли літа несамовиті.
І як не хочеш, та минуле не вернути.
У творах спогади — кохання не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Весна свої вже розправляє знову крила –
Готова землю зігрівати та серця людей,
То ж завмираєм всі в очікуванні дива
Й душа уже виспівує веснянок ніч і день.
Під снігом білим зачаївся вже підсніжник,
Струмки кришталю передзвонюють Весні,
На серці навіть почуття прокинулися ніжні,
Так ніби проростають нові паростки в мені.
Весна свої вже розправляє знову крила –
Уже, мабуть, валізи ранніх квітів набрала,
Зима щоб врешті догуляла й відступила,
Й по проліски побігла галаслива дітвора…
Вже сонце ніжно виглядає спозаранку,
У шибки промінцями дзвінко стукотить,
Мереживом озолотило скло й фіранку,
Залоскотати вікна хоче й розбудить…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Уквітчано-святкову нову сукню надягла,
В Небес благословення, мабуть, попросила,
Та шлях новий на землю свій розпочала…
Вже кіт з просоння муркотить на ґанку,
В гілках прорізуються котики й бруньки,
А півень стрибає з сухих штахет на лавку,
Мабуть, весняну зелень хоче віднайти…
Весна свої вже розправляє знову крила –
Веде весняну, теплу нам когорту близнюків,
Бо Березень, і Квітень, й Травень породила,
Назвати щоб бездітною ніхто її не смів…
Весна вже навіть темні ночі вкоротила,
А сніжні хмари вправно розганяє батогом,
Хоча ще міцно біла ковдра землю вкрила,
Та спів пташиний вже лунає за селом…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Та у озер люстерко заглядає крадькома,
Якого б болю й клопоту Зима не наробила,
Весна все вилікує й виправить сповна!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903418
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Я Воля!
Ламали мене не раз.
Для когось — забуті слова паролю.
За мене, Шевченківський наш, спецназ
Боровся. Міняв українську долю.
Я Слово!
Я те, що створило світ.
Словами — драбина з Землі до Бога.
Я трійця: я пара, вода і лід.
Нас троє, та зроблені ми з одного.
Я Серце,
Що часто болить тепер.
Я знаю багато нових ремесел.
Та в тілі старих бойових галер —
Є зброя, але без вітрил та весел.
Я Мова!
Вкраїни таємний код.
Забудеш — і правди тобі не знати.
Зневажиш — і ворог зірве джек-пот.
Мій сину, я буду тебе чекати.
Я Віра!
Я знаю тебе давно.
Я сила, я міст між твоїми снами.
Я біле несплямлене полотно,
Я сонце. І голос твоєї мами.
Я Вічність!
Я те, що тобою є.
Ти землю заміниш колись на небо.
Ти світло. Ти річка, що спраглий п’є.
Та присмак залежить лише від тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903174
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
А ти прийдеш, як лист впаде останній,
Земля вже підготується до змін
І сад оголений в період ранній
Торкнеться ніжно так розкішних вій
Коли мороз торкне усе суцвіття
І інеєм окутає сади,
Я пам'ятаю, що пройшли століття
Та погляд не відірвеш від краси
А ти прийдеш де все отак змінилось
І не пізнаєш дорогі місця,
Лиш згадка щемна в серці залишилась
Та образ ніжний милого лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903125
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Місто здичавілих хмарочосів,
місто розкуйовджених церквиць...
Отакі сьогодні в моді льоси:
те, що вишнє має бути - ниць!
Що незрушне має бути - ласо,
попід себе сильні світу мнуть,
скорчивши поблажливу гримасу,
чорну, мов пекельна каламуть.
І схиляють голови побожні -
всемогутнім сили не зітнеш...
Правилом стає колись неможне.
І олжа уже не має меж.
Навіть угорі, де світло неба,
хтось полює на святий софіт.
Втомлено зрікається від себе
і від правди зубожілий світ.
І ростуть угору хмарочососи,
вище вже далеко від церквиць.
Отакі сьогодні правлять льоси:
що низьке - вгорі, а вишнє - ниць...
9.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903073
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Подаруй мені шматочок неба, що над тобою,
Я кидатимусь в тебе ним, як сніжками,
Ще декілька хвилин побудь зі мною,
Я дорозповім, що не встигла, цілунками.
Прив’яжи мене до себе ріками, горами,
Містами, селами, дорогами, лісами,
Я завжди буду поруч з тобою просторами,
Що часом простеляться між нами.
Ти чуєш? Ця пташка завжди сюди прилітає,
Навіть вночі буває чути її красивий спів,
Мабуть, вона, як і я, когось кохає,
А можливо, то я пам’ятаю її пісню зі снів.
30.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903077
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Я буду жити, доки пісня лине,
Її мотив - моє серцебиття.
Нехай летить над світом лебедина,
Рятує образ мій від забуття.
Я буду жити, доки згадка б'ється,
Під скронями, пронизує чоло.
І оселюся у твоєму серці,
Аби воно самотнім не було.
Я буду жити в пам'яті безкраїй,
Думок спокійних вічна вартова,
Бо доки спогад є - не помирають.
Тепер назавжди буду я жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903069
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Не журіться Ви так на прощання —
Хай не Вашою стане печаль,
Ранок скинув із ночі вуаль,
Поселились у серці вагання.
Не страждайте — розвіються муки,
Загудуть, як у комині дим.
Знаю я, що тепер не один,
Хоч між нами вляглился розлуки.
Не журіться, кохана, не треба,
Тріскотить наостанок камін.
Ви отримали волю взамін
І політ до високого неба. 27/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903056
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Любов - усіх найкращих справ рушій.
Не має тіла, та багато може.
Вона запалить музику в душі,
Хворобу подолати допоможе.
Закотить сонце у твоє нутро,
Коли у ньому хмари, дощ на флорі.
Під ноги кине гусяче перо,
Верне у позирк ясночолі зорі.
Вдягне тобі на голову шолом,
Засіє в день добірне сім’я віри.
Не голкою із ниткою, теплом
Заштопає усі на серці діри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902989
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Тихо пишеться казка вечірня,
В ній безмежність любові, тепла,
Як засяяла зірка всесвітня
І від щастя розквітла душа
Місяченько пливе срібночолий,
Погляд ніжно кидає у слід,
Його образ вечірньо чудовий,
Відчуває зимовий політ
У природі така неповторність,
Закружляла зима в унісон,
З небесами у неї змістовність,
Наяву це усе чи лиш сон?
І милуємось чарами долі,
Погляд сміло направлений вдаль,
А в куточку кімнати чудово
Казку милу співає рояль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903009
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[b][i]Я ЗГАДУЮ ВЕСНУ ВЕСЕЛУ Й ЧАРІВНУ,
ЯК Я ПЛЕЛА З ТРАВ КОСУ ЗЕЛЕНУ, ЗАПАШНУ,
ЇЇ, ТАКИЙ БУЗКОВИЙ АРОМАТНИЙ КВІТ
І БАРВИСТИХ МЕТЕЛИКІВ НА ТОЙ ЗАПАХ ЗЛІТ!
А МИ ЗАКОХАНІ Й ТАКІ ЩЕ МОЛОДІ,
ЦІЛУВАЛИСЯ В ТІЙ ЇЇ БУЗКОВІЙ ІМЛІ,
ДУРМАН КОХАННЯ НАД НАМИ ВІТАВ, ЛІТАВ,
У ТАНЦІ ДИВНОМУ КРУЖЛЯВ І НАС ЗАКРУЖЛЯВ...
У НЕБЕСНОМУ ВИХОРІ ВЕСНЯНИХ ЧАР,
МИ ПОКЛАЛИ ТОДІ ВСЕ НА КОХАННЯ ВІВТАР,
ПІД МЕЛОДІЮ СОЛОВ'ЇНИХ СЕРЕНАД
НАС ПОГЛИНУЛА БЕЗОДНЯ ВСІХ ЇЇ ПРИНАД...
ЗНОВУ МРІЮ ПРО МАРЕВО ТЕ ЧАРІВНЕ,
ТАКЕ БУРХЛИВЕ, ПРИСТРАСНЕ ВАНІЛЬНО ХМІЛЬНЕ....
МОЖЛИВО З ПЕРЦЕМ АЛЕ ЗОВСІМ НЕ ГІРКЕ,
З АБРИКОСОВИМ ФЛЕРОМ І НІЖНО ОСЯЙНЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902959
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Деталі точить, ніби зранку на станку,
Штампує графоман свої вірші.
І вилітають, як з годинника "ку-ку"
Для втіхи власної пихи душі.
Немає рим - для нього зовсім не біда.
Щодня звучать одні і теж слова.
" Краси-весни" - римована тече вода.
Чекає, певне, "слава вікова".
Спиває насолоду інший графоман,
Краде рядки чужі бездумно він.
Слова вставляє, напускаючи туман.
"Поезія" абсурду, ніби тінь.
Колись давно зозулю півень розхвалив,
Зозуля сіра, звісно, півня теж.
Улесливі й тепер коментарі, мов спів,
Ті дифірамби вже не мають меж.
О графомани! Працюйте зі словами,
Хоч ритміку в порядок приведіть.
Свої "шедеври" прошепочіть губами,
Не треба плести із омани сіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902783
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Я тебе не забуду ніколи,
Хоч настане холодна зима,
Повкриває снігами дороги
Та у мене ще безліч тепла
І у люті, жорстокі морози,
Що холодять усе навкруги,
Я згадаю той образ мімози,
Що мені дарував завжди ти
Я тебе не забуду ніколи,
Коли землю покриє трава,
Я, коханий, з красою у змові -
Появлюся, як справжня весна
І чарівні, п'янкі аромати,
Що так серце хвилюють моє,
Одягнуся у літнії шати
І від щастя всміхнеться лице
Я тебе не забуду ніколи,
Коли осінь прийде на поріг,
Наші долі з'єднаю чудові,
Щоб відчути кохання ти зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902766
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Хай зима потішить снігами,
Дарує нам небесну блакить.
Шле нам любовні телеграми,
І коханням у серці зорить.
Хай мороз узори малює,
Сковує озера і річки.
Красиві палаци збудує,
З зимою танцює залюбки.
І нехай зима захурделить,
Закружить у вальсі з тобою.
На землю перину постелить,
І одягне сади габою.
Засипле снігами дерева,
Засяє зірками там і тут.
В небі витає королева,
А сніги все метуть і метуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902767
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Прийде знову весна, радість всім принесе,
Свою душу природа розкриє.
У обіймах весни оживає усе,
Подарує усім своє диво.
Прийде знову весна і розквітнуть сади,
Та літа вже до нас не повернуть.
Поспішають до рідного краю птахи,
Проросте на полях нове зерня.
Прийде знову весна, роки разом зведе,
Не у всіх буде щастя, а й смуток.
Адже старість попереду всіх нас іде,
Не сприймає душа той дарунок.
Прийде знову весна і залишить журба,
Коли сонце теплом нас зігріє.
Надоїли дощі і недбала зима,
Вона настрій прогнати уміє.
Прийде знову весна, оживуть почуття,
Тим пташиним розбуджені співом.
Дасть надію на мир і на краще життя,
Ще приємною зустріч із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902790
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
В душі бринить уже Весна,
Можливо, навіть й Літо,
Хоча панує ще Зима –
Все снігом білим вкрито…
Читають реп думки мої,
Вже проростають й мрії,
Хоч ще у білій пелені,
Танцюють заметілі…
Струмок надії задзвенів
Відлуннями відлиги,
Холодний сніг хоч налетів,
Скувавши місто в кригу…
Весна у серці стукотить,
Палкими почуттями,
Земля хоча ще міцно спить
Притрушена снігами…
В душі бринить уже Весна,
Можливо, навіть й Літо…
Бо серце прагне від тепла,
В коханні шаленіти!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902797
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Живи людино не мудруй,
За все, що маєш дякуй Богу.
Ти будь щасливий, і вільно
І по оцім життю ти крокуй,
Але май пересторугу.
Бо життя, як одна мить злетить,
Було і вже його не має.
Сій щиру любов, твори добро,
Бо, що сієш, те і пожинаєш.
Сюди ми лишень на мить прийшли,
Щоб свою святість осягнути,
Скарби знайти і до Бога повернути.
Бо Господь, це світло, правда і життя
На нього вся надія, веде нас в майбуття
Туди, де живе наша єдина мрія.
Пом'ятай друже, що ми тут лиш гості,
А із Другим пришестям Христа
Воскреснуть зів'ялі наші кості.
А Душа бесмертна - одвічна,
Створена Творцем до Нього повертає,
Ти це пам'ятай, і іншого немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902293
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Я заглядаю в твої очі,
Ловлю у них небесну блакить.
Спиваю любов до півночі,
Місяць твої коси золотить.
У небі зірниці танцюють,
І до кохання нам вказуть шлях.
А серця в унісон вібрують,
Летимо в мрії на кораблях.
Я цілую твої долоні,
І уста такі полум'яні.
Я давно у твоїм полоні,
Ми цією любов'ю п'яні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902246
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
[i]
Чарівна зима прилетіла, мов на крилах,
Сніжними долонями землю обняла,
Білосніжною вуаллю ліси накрила,
В пухові шубки всі деревця одягла.
Закрутила вона, замела, завіяла
Хуртовинно - сніжною нас лавиною,
Блимає своїми пушинками віями,
Соромливо стидаючись провиною.
Та не соромся , крути, сніжним комом своїм,
Звеселяй нас , під ногами снігом рипи,
Закружляй у вихорі метеликів рої,
Прокоти нас з вітром на санчатах з гори!
Розмалюй морозом, зима, на вікнах шибки,
Білі квіти на склі, провісники весни,
Прикрась навколо візерунками залюбки,
Скинь зимонько, тягар з душі , не ринь у сни!
Яка ж ти морозна , сніжна і справжня зима,
В срібло всі річки, озера закувала...
Зваблива твоя, зимо, первозданна краса,
По королівськи нас всіх атакувала.
Шапки, кожушки , сапожки і рукавиці,
Зігріває нас зимове обладнання,
А ще оця щаслива усмішка на лиці
Та на всіх одне білосніжне марення![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902204
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Розквітли проліски у нас,
Посеред снігу — справжнє диво!
А я все думаю про Вас,
Яка Ви ніжна та красива…
Якби ж вернутись нам в той час —
У молоді, несмілі роки…
Зумів би підійти до Вас,
Наблизити зустрічні кроки?..
Розквітли проліски й у Вас,
Як радість для душі й надія…
Ви — гарна в профіль та анфас,
Я Вами дихаю та мрію. 22/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Ось і догорає тихий вечір,
І ти мене огортаєш теплом.
А я обіймаю твої плечі,
Ми смакуємо каву за столом.
У небозводі горять зірниці,
І осяюють наше кохання.
Я цілую щоки білолиці,
А із твоїх вуст лине зізнання.
Губи твої такі полум'яні,
І вони манять немовби дурман.
А перса твої такі бажані,
Від яких в мені вирує вулкан.
У каміні полум'я виграє,
Воно розпалює наші серця.
А твоя коса шарму надає,
Вона тобі пасує до лиця.
І цей вечір здійснює бажання,
Аромат кави вабить і п'янить.
Я цілую тебе без вагання,
А серце від хвилювання тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902143
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Дрімає хутір у вечірній тишині,
Укрився снігом аж по самі вуха.
Принишк тихенько під горбком , в імлі...
Гуляє вітер, сипле завірюха.
Замело все, не видно і сліду,
Навколо сніг , мов біла скатертина.
Змагаюсь з вітром, бо додому йду.
Вже онде світить вікнами хатина.
З небес до мене зорі мерехтять,
Дорогу світить ясний місяченько.
Сніжинки, як пушиночки летять
Й цілують очі ніжно та легенько.
А он видніють хуторські сади
Й лісок , що так стоіть велично.
Співає вітер на усі лади...
Все таке рідне... Затишно й так звично.
Із коминів повіяло димком,
Очицями віконця світять в душу...
Стоять ялинки, вкрилися сніжком...
Красою тою я упитись мушу...
Он річка вже замерзла в берегах...
Сліди в снігу ведуть уже до хати.
В печі вогонь потріскує в дровах,
Запах тепла... І чебрецю, і м'яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901925
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Впиваються нектаром бджоли в квітті —
Збирають найдухмяніші меди.
Я знаю, Ви — один такий у світі,
Прийдете на побачення сюди.
Прийдете обережно, непомітно,
І, навіть, не залишите свій слід,
А на душі так стане тепло, світло,
Розтане врешті кришталевий лід.
Розтане, потече весни струмками,
Плескатись буде, наче водограй.
Щось відбувається давно між нами…
Веселкою засяє небокрай. 15/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901550
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Летять роки, як пожухле листя,
В душі гуляє тиха водевіль.
А зрілість крокує на обійстя,
І кудись далеко зникає біль.
І ми вже мандруємо до краю,
П'ємо полин і смачнюще вино.
Осінню позолоту пожинаєм,
І спалюємо втому заодно.
Малюємо дивні акварелі,
Вибираєм білосніжне панно.
Співаємо свої чудні трелі,
І ми уже із Богом заодно.
Своє серце довіряєм Богу,
І Господь ніколи не зрадить нас.
Йдемо на омріяну дорогу,
Вистеляємо наш шлях із прекрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901559
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Білий-білий першосніг
На дахи й подвір'я ліг,
А сріблясто-білий -
На деревах іній.
На поля і луки ліг
Жовто-золотавий сніг.
Сонце променем гаптує
Позолотою дивує.
Чи бува, багряний сніг?
Прикро, що на Сході ліг...
Війна фарби не шкодує
В пурпуровий сніг малює...
Прийде вечір: на лутках
Сніг рожевий, наче птах.
Тільки ляжем спати -
Птах покине хату.
Полетить він до землі.
Його зваблять фонарі.
Ніжним блиском, світанково
Сніг засяє веселково.
Ще буває дивина,
Зачаровує вона :
Випадати сніг посмів
Веселкових кольорів.
Казка це, а може, ні?
Ось такий буває сніг.
Все на світі кольорове
Й життя в барвах - веселкове!
Лутки - підвіконня (син.)
1955 р. - Каліфорнія : зелений часто червоний сніг.
1969 р. - Швейцарія - чорний.
2018 р. - Одеська обл. - жовтий сніг.
2018 р. - Луганщина : оранжевий, відтінки коричневого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901590
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Ой, зима, зима дівиця
Навкруги, сніжок іскриться
Запалали ясні зорі
Ясний місяць на дозорі
Хмари дивні притаїлись
По край неба зажурились
Все ж скидають перли тихо
Всім приносять світло, втіху
Сад і ліс в зимовій сплячці
А сніжинки в легкім танці
Встеляють, плетуть мережки
В кущах, біленькі сережки
Дерев чубчики, у шапках
Калин грона, в вишиванках
В білосніжних і сріблястих
Ледь в червоних, попелястих
Тиха ніч, зимі шепоче
Вітерець землю лоскоче
Ледь здійме пушок легенький
Зирить місяць веселенький…
Йду, любуюсь зимнім дивом
Ковдри з золотистим сяйвом
У кристаликах - сніжинках
Наче в казці по стежинках
Ой, зима, зима дівиця
Дай мені, насолодиться
Краєвидами, красою
Та морозною росою.
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Коли в душі живе любов,
Як голуб в небі сизокрилий.
Разом з голубкою удвох,
З нею воркують вони мило.
Коли в душі живе любов,
Тоді і небо без хмаринок.
Зігріває сонце теплом,
Дарунок радісних хвилинок.
Коли в душі живе любов,
Всі бачимо щасливі миті.
Десь місяць на небо зійшов,
Стали росою трави вмиті.
Коли в душі живе любов,
Твоє життя неначе квітне.
Ще й супроводжує добро,
І старість проганяє гідно.
Коли в душі живе любов,
Не дозволя зайти хворобі.
У ній оновлюється кров,
Має відсіч кожна мікроба.
Коли в душі живе любов,
У ній зроста подвійна сила.
Бо здатна на все загалом,
Ще в неї виростають крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900847
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Час життя нестримно так біжить,
Аж по тілу бігають мурашки...
Одиноким важко в світі жить,
Все частіш одержуєм поразки...
Хочеться багато ще зробить,
Та на жаль не вистачає сили...
У душі буяє і кипить,
Та не повернуть уже нам крила...
Ми Бика за роги ще візьмем,
Не здаватись нас життя навчило,
І вперед ми ще таки підем,
Так, щоб в душах знову закипіло...
Вірим, що поладимо з Биком,
Приймем залюбки його підмогу,
І хоча уже і не бігом,
Не одну одержим перемогу...
Другий місяць вже пливе зима,
Січень - перший син нового року,
Жаль, що снігу нам не посила,
А дощі приносять лиш мороку...
Та ми вже навчилися чекать,
І Надії, й Віри не втрачаєм,
Січень ще зуміє доказать,
Що в зимі він все-таки господар...
Й свою назву зможе оправдать,
І вчорашню, й нинішню, і давню,
Та й не може він того не знать,
Січовик і молодик він славний...
Виконає він всі сім робіт:
І сікти,крутить і завівати,
Снігом ще засіє увесь світ,
І морозу, й інею послати,
І за носа він ще хапоне,
І за вуха теж буде щепати,
Він же вміє все робить своє,
І сповна покаже свій характер...
Недаремно кажуть, січень є,-
Завше Первістком, Нового року,
І найстарним місяців - братів,
Хоч дивися спереду, хоч з боку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900778
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Різдвяна ніч колише Україну,
У білий сніг вдягнулася земля,
В Марії на руках свята дитина,
І світить в небі ясному зоря.
У Вифлиємі породила сина,
Ісус Христос дала Йому ім'я,
Зібралась за столом уся родина,
І торжествують небо і земля.
Тихенько встали на коліна люди,
Перед дитятком Господа Отця,
Нехай дзвіночки задзвенять усюди,
Теплом Різдвяним огорнуть серця.
Про зірку в небі сповістив пророк,
Що в душах на Різдво засяє,
Нехай летить колядка до зірок,
І щастя в кожну хату завітає!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900442
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s1080x2048/135774535_2741892992737742_1974993308764837490_o.jpg?_nc_cat=100&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=9e-nbln8qOYAX_f2-hP&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=1fb4066a95014405ef376c758edc8a7d&oe=60168080[/img]
Хай годинник рано будить
Тих, хто Україну любить.
Щоб завзято працювали,
Разом ворога долали.
Хай іде він звідси в хащі,
Нам від цього буде краще.
Щоб у злагоді і мирі
Вікували друзі милі.
Щоби справжні українці
У господі, у хатинці
Мали їсти що і пити,
Щоб могли заможно жити.
Щоби доля не цуралась,
Мрії ваші всі збувались.
Щоб у щасті і любові
Всі були завжди здорові.
Не стихала солов' їна,
Процвітала Україна!
Всім я дякую уклінно!
Україночка, незмінно.
Всім вітання посилаю
Від землі до небокраю!!!
З Новим роком шановні, Друзі!!!
Кожному з вас бажаю міцного здоров'я, достатку в родинах,
щастя безмежного і любові світлої! Сил вам і творчої наснаги!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900010
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e9GtPX6c_kg[/youtube]
Торкнулись ніжні звуки глиб душі,
Смичок дражнив емоцій гострі рифи,
Знайшов до серця золоті ключі,
Й розшифрував таємні апокрифи.
Лунала музика – ридав старий Орфей,
Змагались ритм й мелодія в дуелі,
Жертовник музики приймав новий трофей -
Тих, кого вразила струна віолончелі.
29.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899613
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2020
У світі так пісень багато,
А я в душі ношу одну,
Ту що співала моя мати,
Ту невеселу,ту сумну.
Чи то так так доля її склалась,
Чи то були не легкі дні,
Сумні пісні тоді співались
І серце краяли мені.
Роки пройшли не стало мами,
А пісня та в душі живе,
Стає ріднішою з роками,
По тілу хвилями пливе.
Стає все більше зрозуміла,
Стає дорожчою мені.
Я зрозумів ,матусю мила,
Які були у тебе дні.
Як прийдуть ангели за мною
У царство Боже запрошать,
Залишить все візьме з собою
Ту пісню мамину душа.
Там будуть ангели співати
І стане радісно мені
Якщо почує моя мати
Свої улюблені пісні.
У світі так пісень багато,
А я в душі ношу одну,
Ту що співала моя мати,
Ту невеселу,ту сумну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898954
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Мені дощ нагадав той привабливий день,
Коли в квіті садок ще купався,
А у тиші лісній чулись звуки пісень,
Ти сміливо в коханні зізнався
Зеленіли поля, пахла хлібом земля,
Вся природа від сну прокидалась,
Розквітала й раділа від щастя душа,
Ніби зірка із неба всміхалась
А за лісом вдалі біля диво-ріки,
Походжала приваблива пара,
Мила зустріч чарівна торкалась краси -
Це була, ніби райдуги зваба
Погляд ніжно зустрівсь із палким почуттям,
Романтично, як сяйво спокуси,
Так у милих сердець починалось життя,
А мені посміхалася Муза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898763
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Як дихається в рідній стороні!
Ласкаве сонечко теплом торкає спину,
Волошки голубіють на стерні,
Так пахне м’ята й мед із конюшини, –
Душевно вітер в полі гомонів.
- Свободу чую! Рукавом млинів
Я граю радісно! Бентежно! Без упину!
… Як часто згадував я там, на чужині,
Простори неозорі Батьківщини…
Блакить привітна снилася мені…
Бриніли на схвильованій струні
В гнучких зелених вербах, ніби сніг, хатини…
Сум матіоли… спалахи нічні...
у серці – рідна ту́га лебедина –
Народні снились трепетні пісні…
Нарешті, вдома. Запах полинів
Вплітає чуйно дириҐент в оркестр бджолиний –
Вдихаю миті щастя запашні:
- Моя найкраща в світі Україно! –
Зраділий вітер вітряку дзвенів…
/Картина Володимира Орловського "Український пейзаж з вітряком" 1882р./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
ой, які є довгі вечори.
Я Петра-сусіда позву в хату,
вже в віконце стукав він мені.
Посадила я калину біля хати,
а на віти рясні сіли снігурі.
Роздзвенілись,
розспівались… їх багато.
Стало весело у нашому дворі.
А зима мете, мете снігами…
на калині гарні снігурі.
Запрошу Петра на чашку чаю,
легше дочекатися весни.
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
вже свати у нашому дворі.
Не схотів весни чекати милий,
винуваті, мабуть, снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898714
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
[b]Був час важкий…
що я забула… своє ім’я
Та ти взяла мене за руку,
сказала – ти сестра моя!
А ми ніколи не здавались,
хоч як не кидало буття,
Ми падали і підіймались,
фарбуючи своє життя
У різні кольори веселки:
веселі, радісні, сумні
І зараз, я кажу відверто -
Ти сЕстро дорога мені!
Як світло сонця, що не згасне,
хоч скільки б хмарам не клубитись,
Як шир небесна чиста, ясна -
дивитись і не надивитись.
Як те тепло, що є у серці,
запалюючи щастям очі,
Як щирість, відданість, відвертість,
як світлі дні і тихі ночі.
Ти серця мого половина,
навіть коли будемо сивими
Знай, в тебе за́вжди є людина,
що обійме рідними крилами.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898394
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Кажуть, що біль лише сім літ болить,
Кому болить - хто міг таке сказати?
Майдан горить, ще до цих пір горить,
І вічно він в душі має палати,
Бо в нас, в вогнем обпечені серця,
Не зажили, ще кровоточать рани,
Тій пам"яті тернового вінця,
Сплітають до цих пір кати Майдану.
Та ген свободи з нами - назавжди,
Ми - інші, нам колишніми не бути,
Ніби на прощу йдемо ми сюди,
Щоб залишити тут свої спокути.
Тут кожного могла чекати смерть,
Дерева тут спиняли смертні кулі,
І міф про страх об щит розбито вщент,
Небесний легіон ми не забули.
З портретів очі дивлятьсяя на нас,
Що там в них - гордість, туга, біль чи відчай,
Чи зраджені вони покаже час,
Крізь нас ці очі дивляться у Вічність.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898313
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
[i]/дитяча пісня /
[/i]
[color="#2200ff"][b]Ой, Зима,Зима,Зима,сива завірюхо!
Дітворі не заморозь щічки ,ручки й вуха!
Краще випусти сніги килимом на землю
А вітри потримай ще десь у скринях древніх.
Ой, Зима,Зима,Зима,сива завірюхо!
Королівна непроста ,біла вередухо!
Принеси до нас свята,в кошику дарунки,
Розфарбуй морозом вікна в казку-візерунки!
Ой, Зима,Зима,Зима,сива завірюхо!
Білим килимом встели,снігом нам надмухай!
Візьмем лижі й ковзани й підемо кататись.
Ой ,як весело у сніжки на подвір"ї гратись!
Ти вітри потримай ще десь у скринях древніх.
Краще випусти сніги килимом на землю!
Дітворі не заморозь щічки ,ручки й вуха!
Ой, Зима,Зима,Зима,сива завірюхо!
10.12.2020р.
В.Мала[/b][/color]
зимові ігри https://sites.google.com/site/krainakazkovihfej/zimovi-igri
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897731
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
/Надихнула чудова зворушлива проза Ніни Незламної "Нерозділене кохання": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434#com4230109./
В снігу жовтіли пізні хризантеми,
А в серці сніжна розлилась печаль.
Її не гріла навіть тепла шаль,
Сліпе кохання смутком рвалось в тему.
*
Розтанула нечутно зайва мрія,
У хвилі здивувань та потрясінь.
Все нездійсненне розтинало синь -
Червона шаль в самотності не гріє.
*
Губився світ ілюзій, ідеалів...
І серед сотень вже забутих тем,
Горів букет осінніх хризантем.
А вітер душу рвав червоній шалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897635
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
"… Я їм тоді проспіваю,
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю."
Леся Українка.
Укриють коси сумом посивілим
В тих снігах безмежжя виднокраю.
Зболілим серцем, в зраді обгорілим
Я їм тоді проспіваю…
Кохала, Лукаше… від того й гину.
Палка душа тобою ще жива.
Тож заспівай, коханий мій, єдиний,
Все, що колись для мене ти співав.
Хоч білий сніг ліг мороком у гаю –
Зима не має на кохання прав.
Тебе я, як раніше виглядаю,
Ще як напровесні тут вигравав.
Сопілки звуки ніжним дивоцвітом
Вторять серцю лагідно: кохаю…
то дай же слово, що лишимось в літі,
Мрії збираючи в гаю…
…Уже не літо. Мерзну я від зради.
квіт кохання крихтами жебраю.
Чому ти сумно віти мої гладиш?
Грай же, коханий, благаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897361
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
[i]Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.[/i]
Палке кохання повне протиріч.
Так часто темрява вкриває дні.
Чому, скажи, приходиш ти щоніч?
Чого являєшся мені у сні?
Гадаєш, що мені звичайний друг…
Не чуєш трепет-сум вогненний…
Та свої очі, мов зелений луг,
Чого звертаєш ти до мене?
Так складно знов прийти до тями,
Їх часто бачу уві сні.
Збентежують, горять вогнями,
Чудові очі ті ясні…
У мріях-снах – рука в руці…
Але, на жаль, в житті це нездійсненне.
Ти тулиш очі-промінці,
Сумні… немов криниці дно студене.
Прилинеш в сон весняним вітром,
Розтанеш вранці у зимі…
Я ж буду все душею тліти
Чому уста твої німі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897320
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
По ярочку, по долині
Білим снігом Зима сипле,
Сіє крізь сріблясте сито
То лагідно, то сердито.
Вітер щоки надимає,
Розкидать допомагає
На кущі та на дерева,
Б"є у дзвони кришталеві
Морозенко в срібних шатах,
Річка буде замерзати.
Як в прозорому люстерку
В кризі видно дно далеко,
Де сховались зимувати
Раки з рибками та жабки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897319
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Як одинокий парус у морі голубім
Розправив свої крила у світі не земнім.
А буйний вітер хвилі гойдає залюбки,
Ми линемо, мов чайки до ніжної весни
І дихає так море, як весь славетний рід,
Єднає, щоби двоє знайшли чарівний світ,
В якому поєднались прекраснії серця,
Щоб чітко вмить відчули приємний смак життя
А хвилі все гойдають, розносять почуття,
Ми летимо до щастя, пізнаючи буття
І в всесвіті безмежнім де є межа і грань
Я янголом прилину твоїх п'янких бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897316
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
[i]Будую подумки мости,
Вкладаю в дотик клавіш мрію,
Так хочу я тебе знайти –
Самотній сніг іскрить, біліє.[/i]
Заплющу очі… серцем йду…
Я поряд. Подих цей роялю
В заметах чую, по льоду,
Всі звуки чисті, небувалі.
[i]Не загуби мене в снігах,
Кохання тепле до нестями.
Лети за серцем, ніби птах
Над сніжно-білими чуттями.[/i]
Лапатий знову припустив…
З сніжинками у танці мрій ми.
Не чую холоду сльоти –
Бо знову у твоїх обіймах.
[i]… Відкрию очі – вдома я…
(годинник північ б’є настінний.)
З роялем мчить душа моя
До тебе… в зиму біло-пінну…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
Яблука зривала залюбки,
сміх дзвінкий навколо розсипала,
фарбувала листя у гаях…
ой, як гарно осінь там співала.
Гаптувала золотом вона
кленові святкову вишиванку
і світила зорями вночі…
тим, хто з нею був тут аж до ранку.
Хризантемам ніжні пелюстки
омивала росами-дощами,
дарувала сонячні нам дні…
плакала, бувало, разом з нами.
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896806
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/122486032_2686189174974791_3390144172956568172_o.jpg?_nc_cat=102&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=IyKd7_MhS1MAX_I2wV9&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=90a3bf0e73279df154bc0f2eea85cf12&oe=5FE81D52[/img]
Люблю осінню заметіль,
Багрянцю неймовірне диво.
Гривастий вітер звідусіль
Несе мелодію грайливу.
То вербам коси розплете,
То хвилі кидає на греблю,
То хвацько листя підмете,
Що дні розтрушують на землю.
Із хризантем струсне росу,
Ще не сполохану ранкову.
Поніжить пелюсток красу,
Й стрибне на гроно калинове.
І там, спинившись лиш на мить,
Скубне рубінів повні жмені.
І легкокрило полетить,
Лишивши всю красу для мене.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/122460649_2686189241641451_6186853069119534475_n.jpg?_nc_cat=111&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=TeMao2O7ejYAX9uoaEZ&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=c117ee68974833e7fb65e6f1ed1c9a62&oe=5FE7ECF4[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896600
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Душа шукає цілющі ліки,
Та одвічну цю Божу любов.
І джерельних вод невтомні ріки,
І від яких струменіє кров.
А кохання смуток наш лікує,
Воно немов маків пелюстки.
Яке в щастя невтомно крокує,
Дає життю нові паростки.
А душа завжди прагне до Отця,
Від світла якого зродилась.
І невтомно крокує до кінця,
До Бога якому молилась.
А теплота сердець завжди манить,
І повсякчас кличе нас до них.
А душа, яка любить - не ранить,
Молиться за небесних, земних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896553
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Ні, то не сон приснився знов
Побиті вітром і морозом
Сконали квіти під вікном
Висять пелюстки наче сльози.
Вночі посипав перший сніг
Вже сад весь в біле оповитий
Як би ж я міг,як би ж я міг
Цей шал холодний зупинити.
Як би ж я міг, як би ж я міг,
То я би сповнив мрію твою
Я б розтопив холодний сніг
Душі промінною жарою.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896554
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Впевнені кроки… давно в чобітках осінь
Легенький іній…. листя спада з горіха
Але у небі, сьогодні знову просинь
Промінь надії, то для душі, як втіха
Коли я бачу сонце поміж хмаринок
В калини грона налились стиглим соком
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок
Як ті сльозинки, скотяться ненароком
В опале листя, помітно зеленаве
Але змарніле з прожилками багрянцю
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве
Все приховає землиця у скарбницю
В ці дні останні… Скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
«Голодомор - це страшне слово,
сім мільйонів загиблих.»
<
Схилилась хата, скрізь вибиті шибки,
Гуляє вітер. Засипає снігом,
Тіла оголені, старі рушники,
Які давно, вже і не пахнуть хлібом.
А ні зернини, ні крихт, ні скоринки,
Не залишилось, лише одне дитя,
Голодні очі… Діряві ботинки,
Живіт опухлий, крики, аж до виття.
Зірка не в небі, в когось на пілотці,
Погляд суворий - голодного вовка,
По кутках шастав, під руками мертві,
Хлопчик родився… напевно в сорочці.
Він все бачив, але ж доля на життя,
Згадував з болем, вмивався сльозами,
Щастя вижити, зустріти майбуття,
Страх не забути… навіть і з роками.
***
Ми запалимо свічку пам`яті, вшануємо,
невинно убитих та померлих від голоду.
28.11. 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896479
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[i]Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас…
Микола Вінграновський[/i]
[color="#1100ff"][b]Сеньйоре клене, добрий вечір!
Вже рік минув, і ви прийшли.
Багряним помахом за плечі
Отак з дороги й обняли.
А я не випила ще літо,
В очах ще зеленню ячить,
Іще в душІ тепло розлито,
Ще коник ввечері сюрчить.
Поля ген квітами укриті,
І сонце золотом пˊянить,
Душа купається в блакиті,
Бо їй любити, вірить, жить!
А ви… а ви…отак раптово
Чола торкнулися й повік,
І не промовивши ні слова,
Взяли мене в полон навік.
Тепер я Ваша… хоч і знаю -
В зимові люті холоди
Цього злотистого розмаю
Не віднайду навіть сліди…[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896515
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Вірш - ремейк на твір Ніни Незламної
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
--------------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mNoI3cuXg68[/youtube]
Стоїть берізка златокоса,
Це вітер листя їй зберіг.
На неї дивиться він скоса,
Вона для нього оберіг.
Пірне у листя він несміло,
Погладить крильми цю красу.
Яке красиве біле тіло!
Тебе від осені спасу.
Отак він думав ще й не раз,
І твердо вірив в свої мрії.
У мріях зводив на Парнас,
Та добре знав - хиткі надії.
Повільно листя золотіло,
Холола вже її душа.
А в вітру серце стукотіло,
Бо це його не утіша.
Та не займав це листя вітер,
Опало в час, коли він спав.
І стали голими всі віти,
Із сумом все це споглядав.
Так не збулося, що гадалось,
Тепер самотім зовсім став.
А як тепла йому бажалось!
Із жалем гілочки хитав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896321
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Сидиш ти в смутку край вікна,
І я присяду поряд тебе.
Вже скроні красить сивина,
Та про це думати не треба.
Про що ж ти думаєш, коханий,
Про що тепер твої думки?
Для мене ти завжди жаданий,
Тепло приємне від руки.
Присядь до мене ближче, прошу,
Підставлю я своє плече.
І так я смуток твій полегшу,
Нехай ненастрій твій втече.
Для мене голуб ти сизенький,
А твої очі - неба синь.
Ти - найрідніший, мій миленький,
Від дум осінніх відпочинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896264
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Обпалені зорями — світанком стелилися,
Пройшли попід градами — вітрам не вклонилися.
В боях пошматовані — смертями скалічені,
Прошивані кулями — братерством обвінчані.
Солдати Вірменії з добрячими душами,
Освячені, з крилами — короновані ружами.
Навічно оспівані в серцях закарбовані,
У камені висічені — віками не здолані...
Чому не вертаєтесь додому стежинами?!
Ви жили, як соколи та й вмерли невинними,
Братерством обвінчані, прошивані кулями —
Ви діти Вірменії з Христовими душами!
СОЛДАТАМ АРМЕНИИ
Звездой опаленные — росою умытые,
Накрытые градами с рассветом убитые.
Огнем заклеменные — в боях изувечены,
Разорваны в клочья, но славой увенчаны.
Солдаты Армении с крылатыми душами,
В крови коронованы — ушедшие лучшими.
Вас небо оплакало — глазами усталыми,
Пусть горы возвысят — своих пьедесталами!
Вы не возвратились домой покоренные,
Вы в битве остались огнём упоённые!
Вы эхом воспеты — прошитые пулями,
Вы дети Армении с Христовыми душами!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896238
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Дрімає ліс в холодній тиші,
На якусь мить вітер затих.
Не дався він могутній силі,
Чомусь добріший, а не злий.
Останній лист упав на землю,
Неначе згорбились гілки.
Понад землею хмари темні,
В полон взяли все залюбки.
Запанувала днем негода,
В ночі холодний дощ пройшов.
Піде у сплячку вся природа,
Не хочеться, щоб так було.
Осінь прощається із нами,
Останній лист з календаря.
Ще прогуляється з вітрами,
На зустріч прийде вже зима.
Хоча природа не здається,
Дала вже паростки трава.
Осінь у зиму повернеться,
Йти передумала вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896029
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Стишує ходу золотиста осінь,
Так переможно крокують холоди.
А вдалині ледь видніється просинь,
Сріблі тумани побігли до води.
Сухе листя розвіяне вітрами,
Втекла кольорова гама із дерев.
Самотній лев вартує біля брами,
А тиша заблукала серед марев.
А ми мандруємо разом з тобою,
Серед цієї красивої пори.
І п'ємо кохання перед вербою,
Місяць розсіває зорі нам згори.
А наше кохання серця тривожить,
І біжить із щастям в омріяну даль.
Воно не маліє і любов множить,
Жене якнайдалі тужливу печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895764
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Моє серце горнеться до тебе,
В нім весняна мелодія звучить.
Нам сонечко всміхається з неба,
А струмок так особливо дзюрчить.
Я заглядаю в твої сині очі,
У яких блукає кохання моє.
Цілую пухкі вуста до півночі,
І від щастя п'яніємо обоє.
Наше кохання світле і ніжне,
І воно наче кришталь - осяйне.
І як зима воно білосніжне,
Доволі дивне таке неземне.
На наших скронях сивина гуляє,
І барвиста осінь душі золотить.
Любов вічна, ніколи не минає,
А лишень по особливому звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895605
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Викради мене, благаю,
Від усього світу потай
В казки лісову дрімоту,
Де снігів блищать полотна –
Хай хатинка стане раєм.
На замріяній поляні –
Дім мисливський обігрітий,
Що сріблиться оксамитом,
В богатирських сніжних вітах
Справдить мрії всі різдвяні.
Ти поцуп мене у буднів
У чарівне царство снігу
І влаштуй душі відлигу –
Запали камін наш тихо.
…Я і ти – в краю безлюднім…
У різдвяну ніч кохання
Все відійде другорядне:
Почуття нам не підвладні,
Ми з тобою безпорадні
В мріях чарівних, незнаних…
Раю не знайти на мапі –
В казки ж бо – нема адреси.
Тільки нам знайомим рейсом
Хижка, ніби з піднебесся,
Нас зустріне в сніжних лапах.
На Різдво в казковім краї
Сосни чепуряться в іній,
Й гріє двох – тепло каміна.
Мій коханий, мій єдиний!
Викради мене, благаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895560
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Без тебе, як птаха без волі ,
Світлий день без темної ночі.
За хмарою сховані зорі,
Гірка сльоза, що ятрить очі.
Без тебе, як хвиля без моря,
Холодне сонце без проміння.
Самотня у лузі тополя,
Забуте у горах каміння.
Неначе казка без героїв,
Гучна пісня, що немає слів.
Місяць, що не сяє без зорів,
Людське горе, що немає сліз.
Так без води зів'яне квітка,
Бурями виснажеться земля.
Змита дощем, загине бджілка,
Як без теплого сонця весна.
Ми з тобою- велика сила,
Повір ніщо не здолає.
Є в нашої любові крила,
Із нею у небо злітаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895554
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Завітаю у Карпати,
В них ніколи не була
І зустрінуть так, як мати,
Ніби любляче дитя
Там чарівні полонини,
Спів сопілки, мов струмок,
Неповторнії долини
Виграють, як світ думок
І стежини особливі
Та земля, мов дивоквіт,
Люди добрі та щасливі,
Як увесь карпатський рід
А музиченьки заграють,
Тож не втриматись ніяк,
Ось, Карпати, зустрічають,
Як мелодія в піснях
Затанцюємо у колі,
Буде настрій в нас сповна,
Засіяють наші долі,
Мов карпатська далина
В дружній, радісній родині
Де живе карпатський рід
І звучать пісні й понині
У серцях лишивши слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895533
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Де твоє серденько, осене мила?
В листі опалому, з вітром на крилах?
Може, в хмаринках, що сіють дощами,
У прохолоді, що кріпне ночами?
У позолоті гаїв, парків, скверів,
Між поетичних творінь на папері?
Може, сховала в туманну водичку?
Де віднайти, як розвіяти мжичку?
Пильно вдивляюся в далеч незриму.
Раптом побачила осінь без гриму,
Що простягнула печаль на долонях,
Серце відчула — в моїх б’ється скронях! 8/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895432
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Ой, ти, зимонько-ворожко,
Відкривай свої ворота,
Де сніги, льоди, морози
Та вітри такі холодні.
Ой, ти, зимонько-чаклунко,
Бий у срібні дзвони лунко
І співай колядки щиро,
Щоби проживати в мирі.
Ой, ти, зимонько-красуне,
Дуже ми тебе всі любим,
Бо казкова ти і дивна,
То дарма, що всюди зимно.
Душу б лиш не холодило.
Зимонько, сестрице мила,
Ти зроби усе можливе,
Щоби в злагоді всі жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895447
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Чекай мене, як літо чарівне,
Що спокушає ніжними квітками
Як пестить теплотою все лице
І тіло обіймає, як руками
Чекай мене, як осені смаки,
Як в золоті купається природа
Та ніжністю наповнені рядки,
Які дарують серцю насолоду
Чекай мене, як зимонька мороз,
Даруючи прозорі подарунки,
Як в погляді чаруючих мімоз
Ми відчуваєм неповторні струнки
Чекай мене, як трави мить дощу,
А ніжні квіти золоте проміння,
Закохані серця,як квіт-весну,
Так, як душа чекає потепління
Чекай мене, як не чекав ніхто
І не веліли серцю навіть зорі,
Лиш віра і надія у добро
В любові зародили справжні долі
Навіть без слів ти зрозумієш все,
Перед очима цінності, як книга,
Моє відкрите любляче лице
Із мудрістю життєвою повите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895440
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Не забувайте, маму , діточки.
Іі серденьку болю не завдайте.
Плекала вас, неначе квіточки.
Завжди до мами, діти, приізджайте.
Не залишайте маму в самоті...
Спішіть до неі із доріг далеких,-
У дні веселі і у дні сумні
Летіть до мами, наче ті лелеки.
В рідній усмішці затремтять уста,
Поллються сльози радості рікою...
Іі любов , жертовність , доброта,
Озвуться в вашім серці аж до болю.
Пригорніть свою матусю, як колись ,
Як вас вона в дитинстві пригортала...
Серця в любові , щоб в одне злились,
Щоби вона ніколи не страждала.
Щоб не сиділа в хаті , в самоті...
І не дивилась , з болем, у віконце,
Спішіть до матері , завжди спішіть,
Допоки світить ще для неі сонце.
Бережіть матір , поки ще жива,
Не робіть ій боляче і слізно,
Простити вас не зможе більш вона,
Бо буде пізно ... Буде , діти, пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895481
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Чи вимір різний в нас, чи площина,
Зоріє світлом поле капелюха -
Ваш погляд, від якого бракне духу,
Мов промінь сонця, дивна дивина...
У золото зухвале я пірну,
В алмазний погляд рис святих, тендітних.
- Вся справа – у брилі, – припустить вітер, –
Він створює спокусу чарівну.
Як пустотливі вії ведуть гру –
Танцює почуттів кардіограма.
Прошу, зніміть свій капелюшок, Дамо,
Бо я від чар тих, ангельських, помру.
Граційний жест – убору не стає –
Шовковим блиском шаленіють пасма,
Я розумію, почуття не згасли,
І загадка – в тій Панні саме є…
Переклад з російської:
Дама в шляпе
Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть… ID: 883445
(Картина - Elzbieta Brozek.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895454
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Я музику дощу до глибини люблю,
У ній магічна і велична сила
Та кожну мить життя із ніжністю ловлю,
Від подиху краси я вже щаслива
Люблю її ази, наспіви голосні,
В ній навіть звуки арфи відчуваю,
То ніжні і прості, а іноді сумні,
Які коханням ніжно промовляють
Я музику дощу до глибини люблю,
У ній я наче зовсім розчиняюсь,
Вбачаю в ній весну, небачену красу,
Як ніби зорепад з небес збираю
Люблю легенький стук і неповторність рук,
Що ніжністю торкаються краплинок
І трепетом долонь, той неймовірний звук
Я розділяю образи частинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895345
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Злетіла зірка, впала в море,
Чиєсь закінчилось життя.
Услід дивилися їй зорі,
Назад не буде вороття.
Вона недавно так палала,
Вселяла віру у життя.
Своє проміння посилала,
Скінчилось враз серцебиття.
Сумна картинка, не поправиш,
Летіла страждуща душа.
Нічим уже тут не зарадиш,
У інший світ вже вируша.
Їй освітив дорогу Місяць,
Прощай, пробач нам ти за все,
За цю приречену самотність,
Нехай там Бог тебе прийме.
Та ти ще снитись будеш довго,
Тим з ким земне життя провів.
Хай буде світлою дорога,
Пробач своїх всіх ворогів..
-------------------------------------------
Запрошую послухати мою пісню до написаного
вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894967
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 16.11.2020
У замерзлих віях – сум сльоти.
Цей тягар нести мені несила:
Нашу мрію залишаєш ти –
Мов у сніга відбираєш крила.
Двері смутком-стогоном риплять,
Хоч немає в них на те причини.
Заметіль залишить болі втрат –
Тільки потім, знічено, спочине.
Я все йшла… німіючи з туги,
Опустились плечі у печалі,
На обличчі плакали сніги –
Є в коханні винні й постраждалі…
Сніг так швидко замітав сліди,
гаснули сльозами білі крики.
… Йшов у тій розраді назавжди
Той, хто серце полонив навіки…
Сніг самотній захищав мене.
Я шукала відповідь у нього:
- Ну скажи, коли все це мине?
І чому сумую до знемоги?
Сніг втішав: «Скінчиться цей двобій…
Зарубцюються і стихнуть рани…
Знов кохання забринить в тобі –
Невзаємне ж навесні… розтане.
(Переклад моєї ранньої російськомовної лірики: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895145
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
А я, дивлюсь собі на небо,
там світять зорі чарівні...
Давно до них летіти треба,
у ті незаймані світи...
Де взяти крила?! Не питайте.
Вони даровані птахам.
Ви краще душу окриляйте —
вперед по зоряним шляхам...
Хтось ходить пішки по твердині,
а хтось до вічності летить...
Хтось заблудився аж донині,
комусь до Сонечка кортить...
Лишень би смерті не кортіло,
її здається вже нема!
От тільки б жадібність зогнила,
та Богу душу віддала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2020
Окраса саду погляд приманила,
Приваблює яскравість кольорів.
Цвітуть троянди майже ціле літо,
І посилають пахощі свої.
На перший погляд ніжні і тендітні,
Але за себе вміють постоять.
Характер мають гордий і колючий,
І голою рукою їх не взять.
В саду моїм багато квітів квітне,
Я за чарівну вроду їх хвалю.
Але троянди все ж на першім місці
За їхню непідступність їх люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894930
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Зацвіла троянда в листопаді,
Наче сонця промінь між гілля.
Їй дощі не стали на заваді,
Жовтим листям встелена земля.
Не банує, що нема вже літа,
Що зима у вікна загляда...
Зацвіла троянда жовтим цвітом,
Наче розгорілася свіча.
Часом так кохання розквітає,
Наче пізньої троянди цвіт
І різниці жодної немає,
Скільки зим йому і скільки літ.
Всупереч дощам і "добрим" людям,
Всупереч морозів і розлук.
Квітнути оте кохання буде
Сховане між двох сердець і рук.
Зацвіла троянда в листопаді.
Як кохання пізнє, золоте.
Їй не стане холод на заваді,
Не зірву. Нехай собі цвіте.
01.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894828
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
В моїх очах ти,мовби розчинився,
Як дощова краплинка у воді
І світ умить до ніжності змінився
Та посмішка кохана на лиці
Що робить із людьми святе кохання
І зміна поглядів, і якості життя,
Як зачаровують,зворушують зізнання,
Так в світ ведуть прекрасні почуття
І в погляді ласкавім і коханім
Ти ловиш смак найкращий у житті,
В безмежнім світі новім і незнанім
Цілунки ти даруєш навесні
Той смак весняний не зрівнять, не сплутать,
Як святість, що дається лише раз
Та вічність я готова ніжність слухать
І засинати у чарівних снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894523
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Всотала пісню, певне, з молоком
У Маршинцях перлина Буковини
Й прославила у світі Україну –
Бо голос той, що живлять полонини,
Хвилює душу і бринить струмком.
Народна мудрість – вічне джерело,
В ній рідний край – розсипався піснями,
Та рута, що шукали вечорами,
Йшла поміж люди... й ноти журавлями –
назавжди стали творчості крилом.
З поті́чка – утворилася ріка –
Лірична, експресивна, повновода.
Карпатська сила в серці її гордім,
Міць, велич волелюбного народу,
Немов маяк для тих, хто заблукав…
Була опора – вірний чоловік,
Коханий, друг, навіки серцю любий.
Вже вправна осінь посріблила чуба,
Дружину він шанує і голубить,
Така любов від Бога… і навік.
Життя минає… пам’ять лиш жива –
Уже пішов – з ким в радості і в горі.
Руїни, сум... відлунням в кожнім творі…
Та ллється пісня сильна на просторі –
І вічна молодість її творить дива!
ID: 893584 автор: Білоозерянська Чайка
* На фото з інтернету – Софія Ротару – народна артистка України (1976), СРСР (1988), Молдавської РСР (1983), Герой України (2002). Нагороджена орденом Святого Миколая-Чудотворця (1998), орденом «Різдво Христове» 2 ступеня (2007), орденом «Співдружність» (2013).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893584
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Ти зоряні ночі придумав для мене,
Щоб я по стежині ходила до тебе
І сад неповторний, що вабив красою
Схиляв свої віти і пахнув весною
В небесному сяйві всміхалися зорі,
Писались події для справжньої долі
І ніч до останку весь світ дарувала,
Мабуть чарівниця також покохала
А ще до обіймів краса загадкова,
Умить розкривалась чарівність казкова,
А ми, ніби зорі всміхались спокусі,
Спасибі казали привітній подрузі
А нічка чарівна і гарна, як пані
Ховала нас ніжно в нічному тумані,
Мереживом сизим нам плечі вкривала
Але у додаток ще більш спокушала
Всміхалося небо, красу споглядало,
Із ніжністю долі до себе схиляло
І в сяйві небеснім в тенетах любові
Навік поєднало щасливі дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893561
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Ти зоряні ночі придумав для мене,
Щоб я по стежині ходила до тебе
І сад неповторний, що вабив красою
Схиляв свої віти і пахнув весною
В небесному сяйві всміхалися зорі,
Писались події для справжньої долі
І ніч до останку весь світ дарувала,
Мабуть чарівниця також покохала
А ще до обіймів краса загадкова,
Умить розкривалась чарівність казкова,
А ми, ніби зорі всміхались спокусі,
Спасибі казали привітній подрузі
А нічка чарівна і гарна, як пані
Ховала нас ніжно в нічному тумані,
Мереживом сизим нам плечі вкривала
Але у додаток ще більш спокушала
Всміхалося небо, красу споглядало,
Із ніжністю долі до себе схиляло
І в сяйві небеснім в тенетах любові
Навік поєднало щасливі дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893561
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
байка
На небі двоє янголів жили,
в одній кімнаті янгольського дому;
життя своє любили, як могли,
бо мали в нім призначення відоме.
Літали вниз на землю, до людей,
до цих незрозумілих Божих тварів;
і їм було не можна більш ніде,
тому й практикувалися у парі.
Один трудився майже всю добу,
літав туди-сюди безперестанно;
під ранок, вже заснувши на ходу,
ледь діставав до теплого дивану.
А другий місце першому все грів,
бо вільної години мав удосталь;
чомусь він майже зовсім був без діл,
хіба що боки м’яв свої, і постіль.
І ось одного разу, рано-вранці,
коли заснула майже вся Земля,
той янгол, що марудився без праці,
дійшов до думки: «А чому не я?
Чому це я так часто не літаю?!
За тиждень раз всього було… чи два…
Дай я у того янгола спитаю!»
І тут же розбудив, і запитав:
«Скажи, мій брате, чим твоя робота
різниться від моєї? В чому річ?
Чому нудьгу не можу я збороти,
тебе ж так часто кличуть зусібіч?»
«Мабуть по різне ми туди літаєм, –
трудар спросоння ледве не зомлів. –
Я – по мольбу до Господа… їх зграї!»
«А я… по щирі «дякую» без слів…»
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893513
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
А гуси - лебеді летять,
Казок дитячих диво - птиці...
Я намагаюсь розгадать,
Їхніх польотів таємниці...
У їх польотах щось бринить,
Мене вертає у дитинство...
І відчуваю я в ту мить,
Природи - матінки єдинство...
А гуси - лебеді летять,
Крилами звабливо тріпочуть,
Хмари їх хочуть перейнять,
Спинити лебедів тих хочуть...
Гуси летять нижче від хмар,
Дзвонів незвичних лине сила...
Мені дідусь якось казав,
Що то співають їхні крила...
А гуси - лебеді летять,
Вірую я в казкову птицю,
Вони уміють відкривать,
Життя земного таємниці...
Мені здалось, що й я лечу,
Через моря, гори і ріки...
І я лебідною стаю,
З ними об"єднуюсь навіки...
І чую предків голоси,
Казок невичерпні криниці,
Густі дрімучі праліси,
Звуки прадавньої дзвіниці...
А гуси - лебеді летять,
Я проводжаю їх очима...
Вони повернуться назад,
Всім додадуть наснаги й сили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893335
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Поети звуться солов"ями,
бо вони ж, як співаки,
Наповняють світ віршами,
в пори різні і роки...
А вони ж, як і всі люди,
мають біографії...
І не б"ють руками в груди,
й не пишуть монографії...
Звісно, є поети різні,-
здібні і не дуже...
Є відомі й невідомі,
та всі небайдужі...
Є поети про яких
усі люди знають,
вони кращі й люди їх
звісно звеличають...
Є й такі, як ось і я,
майже невідомі,
в їх думках майже в усіх,
писати щось нове...
Такі пишуть лиш про те,
що людей тривожить,
що їх тішить і що гне,
і що біди множить...
І про болі, і про щастя,
про людей і світ...
І про те, що буде краще,
про печаль і сміх...
За нещастям прийде щастя,
це відомо всім...
Все міняється на краще,
як живий є сміх...
Так і пишуть, хто як вміє,
не можуть мовчать...
Вірять тим, хто розуміє
і буде читать...
Хоч не всі їх розуміють,
в тім біди нема...
Не писать вони не вміють,
і світ їх трима...
Поети звуться солов"ями,
в цьому їх буття...
Світ наповнюють піснями,
а в піснях життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893182
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
"Вміти виносити самотність і отримувати від неї
задоволення - великий дар". Жартував Джордж Бернард Шоу
--------------------------------------------------------------------
Самотній сад укритий покривалом,
Пухнастим срібним полотном.
Закритий сум прозорою вуаллю,
Нудьгу приглушить слабкий сон.
Самотність...надважкий цей стан душі,
Коли душі нема кому відкритись,
Коли з тобою поруч всі чужі,
І все ж повинен ти із цим змиритись.
Мовчить у смутку тихо сад,
Зліта повільно жовте сухе листя.
Він повернути все хотів назад,
Але бажання в тиші всі зависли.
Він свідком був людських подій,
І про життя й любов міг пізнавати.
Неначе поряд них сидів,
Йому могли всі тайни відкривати.
Тепер крізь сон почув він гамір, сміх,
І добре знав, що це йому все сниться.
А сон на вії зрадницький приліг,
Не може він ніяк від сну звільниться.
Солодкий сон все ж треба додивиться,
Почути спів пташок у ранній час.
Примусить серце це частіше биться,
В минуле повернутись є цей шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892778
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L3rHxRRhLhE[/youtube]
Запізнілі квіти ваблять ще красою,
Не такі, як літні, вибір не такий.
Це дарунок осені з рудою косою,
Він для нас безцінний, скажем, золотий.
Вони ззовні милі, зовсім не примхливі,
Нехай дощ, чи вітер - їм це не біда.
Вони ще живі, значить і щасливі,
Осінь на їх фоні краще вигляда.
Прилітають бджоли ще до них у гості,
Квіти їм дарують трішечки тепла.
І нема на осінь в нас і краплі злості,
Бо вона так щедра, цю красу дала.
Занесу у хату чорнобривці, айстри,
Буду пить очима неповторний цвіт.
Хай мені підтримають цей осінній настрій,
Стане кольоровим цей нестерпний світ*.
---------------------------------------
*нестерпний світ - мала на увазі нещасливе, жорстоке життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892713
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Доброго дня! на годиннику осінь,
Так листопадово час шелестить.
Листям і сумом дороги заносить,
Інеєм пізні світанки сріблить.
В чорні квадрати розоране поле,
В трансі осінньому все майже спить.
Навіть і спогадом гостро не коле,
Так...потихесеньку в серці болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892179
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[i]Кохання серця – озеро цілюще,
І береги в нім не завжди пологі,
Але пливу у ньому до знемоги,
Чим глибше, то кохаю тебе дужче…
[/i]
Сором’язливий озера рум’янець
Застиг на горизонті у сторожі.
Купається любов у ласці Божій –
Пливе до мене снів палких обранець.
[i]Під переливами, в магічній гладі,
Танок наш вічний ліг лататтям білим,
Закоханим він дав невтомні крила,
Бо пристрасть, ніжність – часу непідвладні.
[/i]
Водойма почуттями не міліє,
Вона жагою повниться струмками,
Всім теплим, щирим, що живе між нами,
її природи живлять всі стихії.
[i]В ній тонуть бруд, брехня і всяка скверна,
Від щастя по воді – шалені бризки…
Де б ти не був, для мене зовсім близько
Ці кришталеві почуття озерні…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891863
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Мовчать віками гори,
Сховавшись у туман,
Та знають правду : "Хто ми",
Це їхній дух - шаман,
По стежці на вершину,
Зустрінем справжню суть,
Чи оживем, чи згинем,
Вітри про це шепнуть.
Орел в імлі, чи олень,
Чи вовк твій поводир,
Затихло все, лиш гомін,
Почуєш що хотів,
Тут час пливе так дивно,
Мов дзеркало криве,
На серці трішки зимно,
Та знайдеш ти себе.
Мовчать віками гори,
Під зливу наче сплять,
Чумацький шлях і зорі,
Це чари - мерехтять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891832
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Твоя рука торкалася лиця
І погдяд пестив чарівну уяву,
Так прагнула закохана душа
Утамувати подихом всю спрагу
Світило сонце променем легким,
Хмарки кружляли в дружному таночку,
А серце відчувало квіт весни
Зворушно відобразивши в рядочку
Зелений гай чарівно шепотів,
у ньому відчувався смак любові,
Як ніби у безмежності світів
Зустрілись неповторні, милі долі
Частинки дві - тендітні і ранимі,
Які вбирали ніжний смак життя
І серденька навік були щасливі,
Відчувши дотик ніжний янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891744
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
[i](Світлій пам'яті народної артистки України, славної Берегині української пісні Раїси Кириченко)[/i]
Прислухайтесь, люди… Яка дивна мить…
Не вітер гуде по діброві…
То пісня козачки поміж верховіть
На крилах летить із любов’ю…
Вклонилася саду, землі у степах,
Жоржинам, що в радості квітли…
Із піснею віра її по світах
Сіяє, як в темряві світло…
Всміхнулась калині, яка, наче скарб
рубіни у серце сховала…
Святкових просила у осені фарб,
Сорочку собі гаптувала…
- А ти, моя вишенько, зоре, мій світ,
Тебе хіба можна забути?!
Ти пам'ять про маму, із давніх ще літ
старалася в пісню вселити.
І «Мамина вишня», над краєм, як гімн
Журавкою лине народу…
Бо є непоборним, нескореним він…
Горджуся, що я й з цього роду.
Лишила нам пісню, що духом святим
Торкає тут кожну стежину.
Із заповітом, напрочуд простим:
Любіть же, любіть Україну!!!
А радість від зустрічі, тугу і сум
Сховала між листя калини…
У ній таємниця пісень її й дум,
А в кетягах пам'ять родини…
Заграй на могилі, бандуро, заграй…
Акордів міцніють хай крила…
Ту пісню, що лине аж за небокрай,
Любов’ю душі осінила.[/i][/i]
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891646
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020
Колись з тобою ми навіки розпрощались,
Звучить тривожна пісня і сумна.
Як хвилі в морі щастя вдвох купались,
Лишилась пам'ять назавжди одна.
Ми пару лебедів на озері зустріли,
Як приклад їх взаємин на роки.
Кохання зберегти все ж не зуміли-
Складний, життєвий шлях наш нетривкий.
Мені доводив, що сміливий і найкращий,
Тобі всміхалась завжди залюбки.
Було насправді лебедине щастя,
Ти був для мене вірний і палкий.
Забракло щастя і тепла небесній сині,
Об землю вдарив лебідь мій крильми.
Лишив слова відверті та красиві,
Крилате щастя вмилося слізьми.
І хто в любов тепер із нас коли повірить?
Так б'ється рима лебедем в душі.
Залишилась, як сум важка зневіра-
та про кохання зрошені вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891565
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 13.10.2020
Хто, другі - після Бога?
Це є батьки. В дорогу -
Життя тебе готують.
Та, завжди тебе люблять.
Який би те не був, щоб не зробив,
Бо так буває, їх забув.
Ви завжди в їхньому серці.
І це любовью зветься.
Для них ви завжди - дітлахи.
Маленькі, шустрі та смішні.
Як у альбомі фото їх світлин,
Що збереглися назавжди...
Хто другі після Бога?
Це Батько, Мати... Твого
Буття є перший сенс, він головний.
Ви, їх будь ласка бережіть.
Тримайте дружбу, Та зв'язок.
Традицій пращурів зразок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891298
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Цікаво працювалось над цим творчим переспівом, з легкої руки та ідейного задуму #Вікторія_Заремба написався цей вірш:
**ОСІННЯ СОНАТА**
(Переспів Лара Фабіан
«Кохання стомлених лебедів»)
Світлих зорь оксамит
Передзвонами щемких мелодій
Чарувала грішний цей світ.
Срібні струни у її акорді.
Між зажурених трав
Усміхалась і просто любила.
Берегиня Осінь прийшла,
Є надія в лебединих крилах…
Приспів
Злітає ввись соната осені,
У яскраві ночі й дні!
Краплинками дзвінкоголосими
Забринять вони.
Ця надзвичайна Жінка осені,
Скільки сонця у ній!
В ній ніжні міражі
безмежної душі
А ти сьогодні їх зігрій!
2. День за днем,
Як в кіно,
Обертають цей світ планети.
Силуети слів, ніжних снів,
І нові пишуться сюжети.
Сто доріг у життя.
У промінні нашепочуть роси…
Золото душі в майбуття
Зберегла в серці Жінка-Осінь.
Приспів:
Вона– народжена щасливою,
У захмар’ї - сонцедні,
Іскряться сонячними зливами.
світанки осяйні.
Дощем проллється в серці музика,
Та, що проситься давно!
В ній стримана печаль,
Хвилюючий кришталь,
З ясним трояндовим вином!
=Ця таємна сила,
Що дарує крила:
Загадка віків-років!=
А щастя тільки починається,
Набирає висоти!
І спалахи надій.
І тихе сяйво мрій,
І сад, якому ще
цвісти…
І спалахи надій.
І тихе сяйво мрій,
І сад, якому ще
цвісти…
(#Тетяна_Прозорова)
[youtube]https://youtu.be/NGXzT7Mp5lE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891307
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]
Я ще не все тобі сказала,
В запасі є багато слів.
Я їх старанно заховала.
Чи ти відчути їх зумів?
Що осінь знову у наряді,
Зі мною ти її зустрів.
Вбрання тримала у шухляді,
Тепер навколо світ розцвів.
Сади, поля всі вишивала,
Вплела калину для прикрас.
Оцим усим нас зчарувала,
Вона старалася для нас.
На листі краплі, як гірлянди,
Як сльози осені сумні.
Душа тобі здає екзамен,
Чи буть мені на самоті?
А ти учитель надто строгий,
Уважно слухав в котрий раз.
Мене пробачити готовий,
Без зайвих слів і без образ.
Спостерігала осінь пильно,
Щоб й слова тут не пропустить
У нас і в осені щось спільне...
Дозволю вам про це судить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891295
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Біжить стежина підстрибцем на вигін
Вужем пірнути в шерхіт жовтих трав,
Де зір людський торкає поля вигин,
Де вчора жайворон пісні снував.
Там в сухотрав’ї доживає квітка,
Непоказна, звичайна, польова.
Її струмок поїв із згірка зрідка,
Уста воложила водиця дощова…
Упало лихо на голівку дику.
Зі стежки, нагло і життю всупріч.
Чиясь важка нога у черевику
Її втоптала в землю – звична річ.
Стебло здригнулося німотним криком,
Земля накрила в ранах пелюстки.
Свідома зла, нога у черевику
Байдуже подалася в суш хрусткий.
Зібравши всю снагу, зіп’ялась квітка
І стріпала злопам’ятність та пил.
Людей у бруд теж втоптують нерідко,
Й щоби піднялись, Бог дає нам сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891247
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 10.10.2020
(Тавтограма.)
[i]Коли кохання кожну крихту
Куштує красень кароокий,
Карета колесує крита –
Кружляють, котять коні кроком…
Кришта́лю келих калатає,
Кресає кров ковток коштовний.
Каштани, клен – кадриль качають…
Калини кетяг – красномовний…
Кваплива курява край кручі,
Казковий колорит комети,
Краса конвалії квітуча -
Кохання краєм – курс карети…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890973
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]
Як тільки місяць народився,
То схожий так на немовля.
Усе навколо роздивився,
Йому все видно звіддаля.
Шумить під ним бездонне море,
Чомусь так страху додає,
А небо - небо - неозоре,
Краєчком море дістає.
Коли нап"ється небо моря,
Хмарки по небу поповзуть,
І розгуляється враз буря,
Дощі на землю упадуть..
Та раптом погляд зупинився,
На небі бачить він дива:
Вечірній зірочці вклонився,
На небі тільки що зійшла.
Замилувався він красою,
Думки прийшли якісь нові.
Її лиш зможе звать сестрою,
Бо вони рідні по крові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890981
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
А я люблю рядки, які співають,
Так мелодійно, як вода в струмку,
Коли тендітно, мило залишають
Красу роси на ніжному листку
Люблю, коли ступає тихо ранок
І у мереживі окутана трава,
Коли плете небачений серпанок,
Даруючи нам шати, як весна
А я люблю, коли чарівне соло
Розносить мелодійний спів пташок,
Коли розкішне волошкове поле
Доповнює красою мій рядок
Люблю, коли троянда загадково
Всміхається, немовби ніжний сон,
Коли садок в мереживі казково
Захвачує привітно нас в полон
І стільки зваб і чарівних моментів
Вирує в ніжній гамі кольорів,
Це ніби гра у море компліментів,
Які розносяться у гоміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Пора цвітінь вже відійшла,
не плаче хвощ, не пахне липа.
Осіння прохолодь прийшла,
небесними слізьми омита.
Земля вже стішилась — вляглась,
зопріле листя обгортає…
Земля не спить, ще не здалась,
Вона ще дихає — кохає…
Та набирається води,
щоб вдосталь напувать коріння…
Ще не далеко до зими —
зосталось крапельку терпіння.
В полон захоплять холоди,
цупкі морози, дні молочні…
Покриють осені сліди
пухкі сніги та темні ночі…
Але Земля іще не спить,
їй жовтень косу розплітає…
Ще журавлиний клин летить,
туман, ще ковдрою вкриває…
Повітря вогке — не сухе,
Бо сіре небо брови хмурить.
Вже Сонце зовсім не пече,
воно потрохи очі жмурить.
Прийде пора холодних снів…
Поспиш земля, поспиш рідненька...
Прийде ще й час казкових днів…
Проснешся в сяйві — чепурненька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Десь гупають у тишу сови
Й летять зиґзаґом блискавиці.
Панує спокій в моїм домі,
М’якій вовняній рукавиці.
Дощ сокотить, то плаче тужно,
То, схлипнувши, німує миті,
А я дивлюсь в вікно байдужо,
На світ химерами сповитий.
Навпроти тінь лягла на шибу—
Знов розбудив чиюсь дитину…
Свою затію залишив би:
Зв’язав вже з вільги павутину!
Ковток еспресо — й плющу очі
І кидаю в минуле невід.
Кажу собі: а ти як хочеш,
Та твоя доля – чорний лебідь.
Такі-сякі були нюанси,
Планида ж білою не стала.
Пусте, що втратились всі шанси—
Щоб в рідну землю лиш вростала…
Десь гупають у тишу сови,
Летять зиґзаґом блискавиці.
Я слухаю в теплі удома,
Як ходить дощ по черепиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890267
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Зустрілися двоє, вже сонце сідало,
У вітах широких губилось з теплом.
І зоряне небо, вже їх накривало,
Та трави стелились під ноги ковром.
Мільйон одиноких в безмежному лісі,
Та доля зустрітись їм випала двом.
І клен щось шептав тендітній берізці ,
Та сонце ранкове їх зігріло теплом.
Закоханих двоє в безкрайньому лісі,
І листя багряне вже впало до ніг.
Їх віти сплелися, обнялися скрони,
Сьогодні їх перша омріяна ніч.
Їм зорі світили із ясного неба,
І місяць як човен, на хвилях гойдав.
А більшого щастя нема і не треба,
А хто не любив, той щастя не знав.
Мороз світанковий на вітах хрустальних,
На бал новорічний нарядились вони.
І танець їх перший, таки карнавальний,
Й мелодія ллється, співають пташки.
Закоханих двоє в дрімучому лісі,
А стежка, щоб вийти із лісу одна.
Вже сонце он сходить, виграє на узліссі,
Дарує їм небо неповторні дива.
Зустрілися двоє, клен та берізка,
І всесвіт безмежний, лиш для них існував!
Стояла одна лиш, зажурена липа,
Її дуб в обійми сьогодні не взяв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890222
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Зібгала лист, що так тобі писала…
Не підбере слова німа душа,
Розводи й бруд паперу залиша –
Зімну його – бо знову все невдало…
Лишився вірш на сторінках зім’ятих,
Мов доторк серця, що хвилює кров,
У ньому пульс любові не схолов –
Кохання тільки може так писати…
Шалена пристрасть в римі між рядками –
і зламано вже кілька олівців,
Та не змовкає жар в моїй руці,
Терпіти мусить аркуш… під думками.
В душі закрила всі доступні шлюзи –
Бо муки серця – справа непроста.
Зім’ятий аркуш зайвого листа
Читатиме лиш приятелька Муза…
(Картина Ельжбети Бражек. Польща.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Наснилась хата… батьківський поріг…
Де гартувались мої крила…
Де спориші в дворі торкались ніг,
Де босою усі стежки сходила…
Наснились мами руки в мозолях…
Ніжніше їх, не знаю в світі.
Разом із сонцем, вдома й на полях,
Вони трудились в щедрім літі.
Наснився тато любий край воріт…
Той мудрий погляд, очі сині…
А в них іскрилась мужність, як граніт…
З дитинства в пам’яті – донині.
Стомилася… Спочину тільки тут…
В гармонії душі і тіла…
Де духу отчого сліди живуть
Які ведуть додому сміло.
А тепло як… Згорнулася в клубок,
Щоб тішив сон цей до світанку…
Я відчуваю крила їх обох…
Вберу тепло це до останку…
Як сонце зійде – знову у політ…
Настане день у круговерті…
Та скільки б не жила на світі літ,-
Любов батькі́в не згасне серці.
26.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889858
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=barrz_wrg-E[/youtube]
Шматочок літа поселю у серці,
Спиватиму ковтками до весни.
Хай для наснаги буде це джерельце,
Що нагадає про тепло мені.
Коли нагрянуть зимні буревії,
Дерева сніг закида по плече,
Не буду піддаватись настальгії,
Зимова ця фантазія втече.
Згадаю я про теплий тайничок,
Візьму із нього трошки літа.
І оживе у скрипці знов смичок,
Проллється тут мелодія пригріта.
І поверне мене у край щасливий,
Без сліз, вагання. метушні,
І радості відчую цілу зливу,
Що в час важкий - підтримка для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889842
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Я догораю та не тілом, а в душі…
Уже нічого у цім світі не чекаю,
Все те, що часто заважає на путі,
Куди дівати у житті уже не знаю…
Я догораю в мріях і в думках своїх,
Яке свічка тану, у сльозах спливаю,
Нема бажання до торжеств, або утіх
В своїх літах вже ніби маму доганяю…
Я догораю знову в клопотах проблем,
Нових чомусь вже планів не складаю,
Ще часом здатна й до життя дилем,
Але душею часто в Небесах уже літаю…
Я догораю, відтанцьовуючи в такт,
Мої роки, чи дні, або й хвилини,
Душа у грудях, наче в клітці птах,
Уже свої, мабуть, шукає верховини…
Я догораю та не тілом, а в душі…
Ключів до Неба я свідомо не шукаю,
Тому життям пройду, дарованим мені,
Але гріхи свої не понесу до Раю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889530
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
[i]Лиш сонця промінь впав на золотисте листя,
Зашепотіла осінь поміж трав:
- Подарував нам календар Другу Пречисту,
У справжню осінь нас усіх позвав!
Молитва має в день цей особливу силу,
Молімось Богородиці Святій,
Одвічно, кожна мати у цей день просила:
- Маріє, бережи дітей в житті!
Шанують всі продовжувачку роду – жінку,
І палять старі одяг та взуття,
Дітей виводять зранку на поріг будинку
Кроплять їх... на здоров’я та життя.
До сходу сонця умиваються водою,
щоби красу жіночу зберегти,
Вже саме з цього дня у хату молодої
З’явитись можуть бажані свати.
Над Україною – молитва урочиста:
Хай мир та світло переможуть зло…
Хай береже нас Богородиця Пречиста,
І огортає душу всім тепло![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889325
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Мені снилися сни, як темінь...
Мені снилися сни, як ніч...
Кров аж стигла в гарячих венах
й відійти не давала пріч,
Обливаючи плечі потом,
обсипаючи день піском,
не лишаючи слів на потім,
лиш надії гіркий оском.
Я боялась тих снів, як смерчу.
Кілька митей - а наче вік.
І здавалися недоречні
всі розради, втрачали лік.
Бо лишались лиш чорні межі,
за якими густі яри,
й нездоланні високі вежі,
що і як там не говори.
І зі снів, як із трясовини,
обплітала єство жура,
що на завтра гіркої днини
ще гіркішої йде пора.
Але Божа рука спасенна
защораз обривала нить,
оживляючи змерзлі вени,
зупиняючи муки мить.
Залишаючи сни холодні
там, де пасмо волочить ніч.
І тепліші ставали скроні,
й безнадія втікала пріч.
Мені снилися сни, як темінь...
31.05.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889249
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Не питай, чом заплакані очі
І коса вже зовсім розплелась
Та думки так тендітні, дівочі
Розлетілись, як буря пройшлась
Не питай, що тривожить серденько
І чому не радіє душа,
Це тому, що там любляча ненька,
Вже давненько чекає листа
Ось прийду і в обіймах з рядками,
Покладу в кожне слово любов,
Поділюся із нею думками,
Що тривожать мене знов і знов
Вип"ю чаю в саду запашного,
Спогад ніжно торкає, щемить,
Сад розквітчений в цвіті п"янкому -
Він і вабить мене, і болить...
І полину думками в безмежність,
Зупиняю лише їх на мить,
Чую в серденьку щем і бентежність -
Так хотілося б час зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889123
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Я вночі не засинаю
І в день спокою не маю,
Всі думки мої про очі
Тої(того)що кохати хочу.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
З того часу як побачив
Через вас сміюсь і плачу,
Невідомо що зробили
Ви зі мною очі милі.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Чорні очі вас благаю,
Я без вас життя не маю,
В мою душу ви загляньте
І не вік моїми станьте.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Ви то строгі,то смієтесь,
То сльозами враз проллетесь,
То палаєте зірками,
Я палаю разом з вами.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Ось ви ,очі, врешті знову
Завелися на розмову,
Подивилися так мило
Мою душу зрозуміли.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте дні і ночі,
Дайте відповідь мені
Чи кохаєте ,чи ні.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888851
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Заспівай мені, люба матусю,
Ті пісні, що співала колись.
Їхніх чарів душею торкнуся
І в уяві полину увись.
Я побачу звідтіль Україну
Всю, немов на долоні моїй,
І потічки гірські, і долини,
І степи, й солов"їні гаї.
Он, у гАю стоїть дівчинонька.
Сльози котяться з карих очей.
Що коханий пішов на війноньку.
Скільки бідній страждати ночей!
На горі наростає напруга.
То женці там пшениченьку жнуть.
Майорить під горою хоругва:
Козаки вже з походу ідуть.
Попереду ступа Сагайдачний,
Наливайко і Гонта за ним.
Всі хоробрі, але необачні:
Ворогам Україну здали.
Ні, не їхня вина, що країна
Опинилась в неволі важкій:
Всюди розбрат,а Схід у руїнах.
Недолугі тепер ватажки.
За долЯри, за владу, за статки
Іноземним панам продались,
Занедбали країну нащадки.
Козаки нині перевелись.
Заспівай ще ту пісню печальну
Про три Ясеня біля села,
Звідки доля жорстока, безжальна
На чужИну тебе повела.
Ти не плач, що так склалось невдало
І життя все пройшло в чужинІ.
По світах українців чимало
Батьківщину навідують в сні.
Та нехай вороги наші плачуть!
Жартівливі пісні утнемо.
Хоч життя наше нині собаче,
Тільки що з того? Раз живемо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888593
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Я вип’ю Осінь цю до дна…
Прогірклу, скисшу та солону,
Якщо і залишатимусь одна,
Позбавившись тенет полону…
Ця Осінь смаку сліз й біди,
Ночей безсонних до світанку,
Якщо й душевні рани обійти,
Тілесні болі розривають зранку…
Куди подівся солод та дурман,
Яким завжди була багата Осінь,
Де той п’янкий її густий туман,
Що золотом окроплює волосся…
Де її чари й той духмяний світ,
Що розливається душею й тілом,
Який і почуттям дає новий політ,
Такий, щоб знову жити захотіла…
Де дух її, зігріє що і п’янить,
Спокою присмаку й блаженства,
Коли струна в душі бринить,
Добравшись до самого серця.
Я вип’ю Осінь цю до дна…
Хоч приторна вона й холодна,
Вже краще нею отруюся я одна,
Вона якщо лише для цього годна…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888266
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Вже нічка спустилась. Так хочеться спати…
Порину у сон я дитинство шукати.
Де мама і тато, живі і здорові,
А ми ще малі, у достатку й любові.
Он стежка до річки. Пухка і гаряча.
Камінчики гострі, та я не заплачу.
А зліва – город, можна вже й просапати,
- І в річку – пилюку і втому змивати….
І в лагідних водах загояться рани,
Тут рибою пахнуть ранкові тумани…
Он тато – чимдуж «у поля» поспішає,
Он мама – корову з воріт виганяє.
У двір повертаюсь – тут тихо й спокійно.
Вмивається котик, виспівує півень.
Сідаймо і ми вже нарешті до столу.
Все свіже, своє, навіть не охололо...
А сонце ж пече й крізь фіранку строкату…
Від нього сховатись тікаємо в хату.
А там – прохолода! Затишно, як вдома,
Коли кожна річ дорога і знайома.
Обідня пора. Я на стіл вже накрила…
Як борщиком пахне! З любов’ю зварила.
Шкода, тільки тато не зміг: не леваді,
Обідає, мабуть, десь там, «на бригаді».
І знову – у річку. І знову – пірнути.
І літо барвисте по вінця відчути!
Ми знову акули! Ми знову медузи!
Вже вариться ціле відро кукурудзи!
Кавун вибираємо, як їх багато…
І квас, що привіз на гостинець нам тато.
І мамин пиріг запашний і рум’яний,
Мов ця літня днина – щасливо-духмяний.
Поглянь: повен двір золотої пшениці,
Щоб стало на рік для худоби і птиці…
Сушити, носити і двір підмітати,
Аж ось вже і сонцю пора засинати…
Як пахне дитинство дощем і травою,
І сонцем гарячим, росою рясною,
І хлібом, і медом, і батьківським словом,
Найкращим у світі твоїм отчим домом.
Шкода, та пора вже мені прокидатись,
З дитинства в доросле життя повертатись.
За спогади ці, що у серці голубим,
Завжди будем вдячні батькам нашим любим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883407
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
ШМАТОЧОК РАЮ
Була в селі. То й є шматочок раю.
Там – воля всім: дощам, вітрам й мені.
Дерева шлях услід благословляють
Й лягають квіти всі разом до ніг.
Радіють враз і хвіртка, і сусіди,
У кожній шибці – щастя промінець.
Претензій менше стало у Феміди,
Упав в траву безсило камінець.
Вітаю кожну квітку особисто,
Звільняю від сусіда-бур’яну.
І дороге зі спогадів намисто
Веде в дитинства пору весняну.
Бринить сльоза, немов роса на вітрі,
Лелека витер враз її крилом.
Летить кудись, розрізавши повітря,
А з ним летить надія над селом.
Коса співає милу серцю пісню,
Ще косарі живуть в моїм селі.
Боюся думки: що буде … опісля
На цій святій, без сумніву, землі?
А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881743
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
На моїй мові говорив Господь,
Бо лиш вона летить, як його крила,
Вона свята! – так мама нас учила,
Й смачна, як мед, що капає з осот.
На моїй мові малював Господь!
Він говорив: „Ось, небо, сад і жінка,
А ось і чоловік – її підтримка”, –
Й виводив пензлем людства вічний код.
Як українці й працював Господь!
Під змах руки він засівав пшеницю,
І сяючу запалював зірницю,
І вдихав душу в тисячі істот.
На моїй мові і журивсь Господь…
Як люди у неволі помирали,
За рідну землю, як віки страждали,
І кров пролив, нескорений народ.
Хто зрікся мови, тих карав Господь!
Хто зневажав його святі закони,
Безчесно жив, грішив лиш безборонно,
Як Каїн ніс нам розбрат і клопот.
Та мовою нас милував Господь:
Як батько за своїх дітей він плакав,
Молитвами до неба він балакав,
І знову посилав нам рій щедрот.
По-українськи й спочивав Господь.
Він брав у руки, скрипку і цимбали,
І янголи „О, Санну” йому грали,
І йшли гуртом в веселий хоровод.
У Україні і любив Господь!
Писав вірші, освячував нам шлюби,
Читав казки у хаті біля груби,
Й під вишнею складав годинам щьот.
Моєю мовою освячував Господь,
А ще на моїй мові він обідав,
Борщем і салом і вечеряв й снідав,
З’їдав шкоринку до дрібних крихот.
У моїй мові і живе Господь,
І в щирім серці завжди він існує,
Молитви наші й мрії добрий чує,
Хоча їх й не записує в блокнот.
Освячений великий наш народ
Говорить у любові, у родині,
У всій моїй величній Україні
На рідній мові, що нам дав Господь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881345
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
Хтось їсть для того, щоби йому жити,
У іншого ж виходить навпаки -
Живе для того, щоб живіт набити
Та мріє лиш про харч, та ще й який!
Один в житті своєму скрізь встигає:
І на роботі, в спорті і в сім"ї,
А на дивані інший засинає
Так міцно після того, як наївсь.
Колись про когось скажуть добре слово,
Був працьовитим, то ж і залишив
По собі сад і дім просторий новий,
Бо у труді усе життя прожив.
Про іншого ж ніхто і не згадає,
А якщо так, то ледарем назве,
Літа свої протринькав же він марно.
Не до вподоби нам життя таке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881206
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
А нам сьогодні п'ятдесят,
Це не ніч, а тихий вечір.
Роки від нас кудись спішать,
Тихо догорають свічі.
Горить свіча і втікає віск,
Я обійняв тебе за плечі.
У твоїх очах ще юний блиск,
А вуста досі молоднечі.
А наше життя, ще не пройшло,
Почалось з самого початку.
А кохання щастя віднайшло,
Поклало мудрості печатку.
Горить свіча і любов зоріє,
Вимальовує грані у серцях.
Кохання й досі полум'яніє,
І до зрілості вистеляє шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881112
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Дозріли вже сунички,
В моїм диво - садку...
Блискучі, незалежні,
Як маки в квітнику...
А поруч них порічки
Сережками висять,
Вони неначе свічки
На сонечку блистять...
Я рву їх повні жмені,
У рот собі кладу...
І котик біля мене,
Муркоче на виду...
Йому я пропоную
Усю цю смакоту...
Та він не розуміє
Їх смак і красоту...
Смакую, відчуваю,
Приємний їхній смак,
Таких ніде немає,
Лиш є в рідних садках...
Дивлюсь, що вже й малина
Дозріла у садку...
Та й вишня червоніє,
У мене на виду...
До вишні і малини
Пізніше я прийду...
Ось трішечки спочину
На лавочці піду...
Сідаю, споглядаю,
Я літечка красу...
Як добре, що в цім світі,
І в літі я живу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881083
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Залишся тут іще зі мною,
В цвітінні пишної весни.
Нехай милуюсь я тобою,
У світ мій в снах ти приходи.
Живу і дихаю тобою,
Прийди хоч маревом прийди.
Як сонце сходить і заходить,
З світанком двері відчини.
Долоні ніжні і холодні,
До щік моїх ти притули.
В очах безмежної безодні,
Ще раз мене ти утопи.
Я хочу впитися тобою,
Така солодка мов нектар.
У серці проросла лозою,
Й налились грона сонця дар.
Залишся мить іще зі мною,
З бокалом терпкого вина.
Хай танго стрімкою рікою,
З'єднає душі наші без гріха.
Вони з'єднаються і в небо,
Веселка вийде з берегів.
І з рук закоханих, як треба,
Полине в небо пара голубів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881040
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Дякую тобі любове моя,
Що тебе тривожив до півночі.
Із тобою ловив спів солов'я,
Поринав в твої синії очі.
Твій ніжний голос душі лікує,
Із променем сонця ясно зорить.
А ніжність вабить і фокусує,
Дарує таку неповторну мить.
З тобою насолоду впіймаю,
Що шепочеш ніжні, свої слова.
І як фенікс знову я згораю,
Моя зваблива Мавко лісова...
Мене вабить вірність лебедина,
Яка так неповторно вальсує.
І в нас буде чудова родина,
І нехай увесь світ, це почує.
А ти для мене, як королева,
Яка ув'язнила серце моє.
Чарівна панянка з міста Лева,
Ти покликала у серце своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881062
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Іржа з'їдає меч билинний...
Покритий попелом вівтар.
На образах Ісус невинний —
бандуру обійняв кобзар.
Сліпий, неначе бачить душу,
в скорботі прожитих віків.
І я цей біль терпіти мушу,
під тиском зрощених гріхів.
Співай, молись старий козаче,
та серце струнами не край.
Хто йшов крізь пекло — не заплаче!
Того веде дорога в рай!
Якщо ти прагнеш в рабстві жити,
то краще у вогонь піти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880966
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Букет ромашок польових
приніс мені. А де їх взяв?
Вони найкращі для мене.
Дивуюся, а звідки взнав?
Які в них ніжні пелюстки…
на них гадать не стану я.
Ці квіти сонячні, ясні,
шепочуть лиш твоє їм’я.
Звучать в них жайвора пісні,
що чуло небо голубе.
О, знаю я, як прийдеш ти,
розкажуть, як люблю тебе.
То ж нам не треба зайвих слів,
ці квіти кращі є від них.
Глянь, щастям світиться ясний
букет ромашок польових.
Букет ромашок польових,
звичайно, в полечку зібрав.
Вони найкращі для мене...
і підказали, як ти взнав.
Там, де волошок синіх цвіт,
і гордовитий виріс мак,
вони між житніх колосків
моє ім'я шептали... Так?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880686
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0[/youtube]
Це тільки раз бува, єдиний,
Повір у казку в цім житті,
Ти не пройди повз неї мимо,
Не довіряй ти простоті.
Коли пройшов, то зупинися,
Можливо, крок зроби назад.
Це - твоє щастя, озирнися.
Іти з ним треба тільки влад.
Побачив очі ти зелені,
Тебе взяли вони в полон?
Тримай це щастя міцно в жмені...
Та не хвилюйся, охолонь.
Це так хотіла твоя доля,
Це значить бути так цьому.́
Тебе спіткала ця неволя.
Та хто дасть відповідь: ЧОМУ?
А ти дивись, що серце скаже:
Неволя, воля - вибирай!
Чи, може, тут як карта ляже?
От тільки з долею не грай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880534
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Чоловіки – наївні, як котята.
І ласку, й ніжність не помітять, ні.
А варто щось їм всупереч сказати,
Запіняться, як вишні навесні.
А нам, жінкам, якась, та все ж увага.
Для нас – байдужість більш за все болить.
А ненависть – коханню рівновага.
Брикається. А на гачку висить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880051
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Ой гарна я, гарна, щира та вродлива.
Чому ж моя доля така нещаслива?
Народила ненька мене сиротою,
Повінчала доля з сумом та журбою.
Хто йде мимо дому, поглядом лоскоче.
Дивиться лукаво, мов купити хоче.
На селі весілля восени гуляють,
Тільки мою хату старости минають.
Як сніги зімліли, та й настало літо,
Вузличок зібрала, та й пішла по світу.
Напилася горя по самії вінця,
Калиною стала, пустила корінця.
Як ідуть дівчата, калину ламають,
Білосніжні квіти в коси заплітають.
Не ламай калину при битій дорозі,
Ягоди червоні – то дівочі сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875758
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Поцілунок залишає ранок на листках
Та панує мила мрія у моїх думках,
Хочу, щоб тепло весняне радісно прийшло
І торкнулось так чарівно до чола мого
Вітерець легенько коси, щоби розтріпав
І так ніжно, як коханий мило обійняв.
Заглянули незабудки поглядом краси
Та чарівно привітали з подихом весни
Очі кольору небесся полонили світ
Та такий же був звабливий той безмежний квіт,
Ніби небо нахилилось низько до землі,
Щоб промовить:"Добрий ранок, люба Наталі",
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874412
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Що з того, як відомий, хвалять люди,
Ім'я твоє лунає звідусюди,
Достиг висот, ти так туди стремився,
Й кумиром не одному вже зробився?
Одні красою тішаться твоєю,
Бо ти гордишся, в серці знаєш, нею.
А інші розум, здібність похваляють, -
Ти тішишся, як тебе вирізняють.
Та що з того, як в небі не відомий,
І особисто з Богом не знайомий?
Якби ти знав Його, ти б не гордився,
Його б прославить, не себе стремився.
Порою ми в гонитві за дочасним,
Забувши, Хто насправді є всевласним.
Господь - Той Самий, в Біблії почуєш:
Ти перевір, чи в небеса скарбуєш!?
О, нам порою хочеться тут слави:
Розумний йде - здалека щоб взнавали.
А Біблія так просто реагує:
"Невірний раб", - любитель слави вчує.
Багато зараз в світі "грамофонів".
Ти лиш плати й тебе зроблять відомим.
Щити рекламні, радіо і преса,
Розкажуть багатьом: оце - "принцеса"!
Та пам'ятаймо, друзі-християни,
Перед усім Голгофські Божі рани.
Там на хресті Син Божий не гордився,
Смирився, аж до смерті Бог смирився.
Його Ім'я робім життям відомим
Як можна більш - знайомим й не знайомим.
Велика радість: хтось з людей спасеться
Й в родину Божу ще один віллється.
Брати і сестри, до Христа тулімось,
На п'єдестал дочасний не спішімось,
Бо наша ціль висока - рай і небо!
Хай через тебе Бог прославить Себе!
І буде в небі вічне: "Слава Богу!",
Тому, Хто нам відкрив туди дорогу!
А ти вже, друже, з Ним заприязнився,
Чи збудувать ім'я собі стремився?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874208
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
У тебе на щоці горить рум'янець,
Духм'яними травами вабить коса.
У тебе закохався, я твій бранець,
А всім решта ти дала відкоша.
Ти привітна і дуже особлива,
Постава твоя вишукана, струнка.
Ти ніжна і по своєму красива,
Як дозріла вишня, ти п'янка.
Твої перса наче дурман,
Що звабою кличуть до себе.
З тобою пливу в синій океан,
Окрім тебе, мені іншої не треба.
Твоє тіло таке шовковисте,
Що п'янить як молоде вино.
Волосся твоє вогнянисте,
Що горить наче золоте руно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873829
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Я йшла собі
І слухала Весну...
Колючу,
не люб'язну
Вітродуйну,
По- новому,
Не любу й гомінку,
І не веселу,
Сміхом
Не осЯйну...
Не чуються
І гомони пташок,
Які цвірінькають,
Стрекочуть,чи
Туркочуть...
Де ділися дзижчання
Комашок,
Які дзижчать
І крильцями
Тріпочуть???
Не чуються
ЦвіркУни- горобці,
Що зграями
З кущів перелітають...
І ластівок не
Бачу,молодців,
Що гнізда мостять,
Під балкон
Літають...
Лиш чути
Ворог- вітер
У степу
І видно :хмара
Темна -
синь закрила...
О,Весно,
Допиши свою
Журну
Строфу -
Терпіти все це
Всім...просто
Не сила...
Перепиши,
І знов
Переспівай!
Переродись,
Ввійди в
Мажорні
Нотки!
По- новому,
Воскресни,
Не приснись!
Явись не тільки
В фентезі поетки!
Щоб всі
Ішли...і слухали
Весну...
Веселу,чародійну,
І люб'язну!
Красиву,гомінку
І осяйну!
Любовну,ніжну,
Світло-неосяжну!
26.04.2020р.
В.Мала
/Цвітінню Весни карантин не заважає.
Світлина з міського сайту Дніпра /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873771
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Брудні слова знов пише Чайківчанка,
Скажіть, за що образу шле мені?
Що хоче заздрісна оця "панянка",
Чому вторгається в вірші мої?
Як хвора ти, тоді іди лікуйся,
Дай спокій і нелізь в життя моє.
Поки не пізно, краще ти вгамуйся,
Бо кара Божа ще наздожене.
Я не злодійка і Господь це знає,
У мене чиста перед ним душа.
Не лізь прошу... за це Господь карає,
Твої слова не стоять ні гроша.
Брехню не сій, бо в самоті збирати,
Її ти будеш з гіркими слізьми.
Сама навчися краще щось писати,
І не топчись брудними чобітьми.
А може тебе просто"жаба душить",
Що краще пише хтось за тебе всеж.
І через те душа твоя так "хлющить",
Деж доброта твоя поділась, деж?...
Що хочеш ти, скажи мені людино,
Хто тобі право дав, щоб ображать.
Чому тобі бракує, щось постійно,
Не краще би тобі вірші писать?
Візьмись за розум, поки ще не пізно,
Життя людині лише раз дано.
Якщо ти з вірою ідеш постійно,
То не топчи біленьке полотно...
Марійко! Як тобі не стидно обливати мене брудом. Я тебе зовсім не знаю, ти не знаєш мене, навіщо ти вторгаєшся в моє життя. Що ти за людина? Тобі що немає чим зайнятися, чи що? Не гріши словами і не копай комусь яму, бо сама туди потрапиш. Живи і радуйся життю!!! Навчися поводитися, якщо тебе ненавчили. Якщо ти людина, то будь нею!!! Мені тебе шкода, що твій світогляд затьмарений злістю...
А написала я все це, щоб поети нашого сайту, які заходять і читають поезію Чайківчанки, сказали мені, що у моїх віршах є спільного з її... Що я можу вкрасти в неї? Та й чи є там щось красти? Чому вона мене називає злодійкою? Скільки я прожила на цій землі жодна людина мене не звинуватила в злодійстві.Це аморально, це неввічливо...Я чесна людина, вмію розуміти, вмію співчувати і завжди підтримую інших... А сьогодні вранці зайшовши на сайт я побачила відгук на свій вірш,який був написаний, ще 09.10.2019 під назвою " ІДУ ЩАСЛИВА",відгук писала Марія Чайківчанка, коли я відкрила сторінку, то побачила, що під відгуком який я відписувала поету нашого сайту, вчора 26.04.2020 Чайківчанка написала " ЩАСЛИВА ЗЛОДІЙКА",тоді у вірші " БАЖАНА ЗУСТРІЧ" за 02.02.2019 - насвинячила, у вірші " ЦІНА ЛЮБОВІ" за26.03.2020 - насвинячила, скажіть це розумно? Це підлість, іначе не назвеш! Марійко, мені не треба неприємностей, я нехочу, щоб ти заходила до мене на сторінку, пиши собі, якщо прийшла у Клуб Поезії і не зачіпай порядних людей!
Я думаю, що кожен поставивши себе на моє місце відчує, що це таке!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873643
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Дме вітер, ох який холодний
На цвіт дерев і перший лист
І вірус, наче звір голодний
Життя міняє звичний зміст.
Щодня у пошуках поживи
По наших долях, навпростець,
В весну привносить корективи,
Надіючись, що світ вже мрець.
Нічим заразу не спинити.
Стоїть з мечем земних гріхів.
Дай, Боже, серцем відмолити
Спасіння віднайти шляхи.
Всім разом стати злу на горло,
Стерню засіяти добром,
Аби любові пісня горда
Біду відводила щитом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872887
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Домашній хліб - це справжнє диво
Було звичайним на селі,
Рум'яний пишний і красивий
І найсмачніший на землі!
Я пам' ятаю, як бабуся
Домашній хліб в печі пекла,
А потім вже моя матуся
Мені рецепт передала.
Із покоління в покоління
Всі знали правило одне,
Що треба до свого уміння -
Вложити душу - головне!
Хліб на столі - для всіх святиня
Була і є на всі віки,
Бо пам'ятає Україна
Голодні, страчені роки...
До спогадів я повернуся
В мого дитинства добрий час,
Про хліборобський труд бабуся
Розповідала нам не раз...
Як полі сіялась пшениця
І як в' язався перший сніп,
Мололи зерна, як годить я,
А з борошна містили хліб...
Дитинства сонячна картинка
Давно залишилась в думках,
В моїй руці хрустка скоринка,
Духмяний хліб на рушниках...
Любов Шемет
3 квітня 2020 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870558
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Пустий зажурений вокзал,
Давно вже поїзд відійшов.
У котрий раз її він ждав,
Колись загублену любов.
Сидів без квітів в темноті,
Зажура поруч нього сіла.
Весна цвіте, як і тоді.
Вже скільки весен пролетіло!
Думки птахами знову линуть,
В далеку теплу ту весну.
Не зупинити часоплину,
Приходять часто, як із сну.
Неначе поряд знову чує,
Що тихо голос промовля:
( Весна та до сих пір квітує)
Не забувай мене,- летить здаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870315
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Весна, наче жінка вагітна, мінлива:
В туманних, томливих тривогах й грайлива,
То криється в кокон, то прагне уваги,
То може сама нам додати наснаги.
А мозок в неспокою дужих обіймах,
У зведеннях МОЗу, вістях й кінофільмах.
На столику кава всякчас з кардамоном —
Втім очі нащупують «Декамерона».
Весна заглядає благально у вікна:
Краса непомічена ви́квітне й зникне.
Ще гра не скінчилась в гусарську рулетку,
Та дух недосяжний, поети й поетки.
Кладу на стелаж сповідання Бокаччо.
Не варто весні дорікати, одначе.
Впадати у відчай нам якось не личить,
Тож з вікон усотуймо світу величчя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869981
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GCwYuKK2Daw[/youtube]
По - іншому дивлюсь тепер в вікно,
Весна уже у повному цвітінні.
Розбавить сум природою дано,
Журба й краса в однім переплетінні.
Подивишся - і хочеться повірить,
Що сон страшний цей швидко промине,
І все в цім світі грішним тоді змінить,
А радість, що десь зникла - знов прийде.
Все буде, як колись, іще недавно:
Тебе чекатиму, (віриш?) як завжди.
Не можна передати це дослівно,
Чекаю, бо колись казав ти - жди.
Та час іде, і поки все без зміни,
Тебе нема, а вишні вже в цвіту.
І пропливають дні,години і хвилини,
А я все вперто переміни жду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869979
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GCwYuKK2Daw[/youtube]
По - іншому дивлюсь тепер в вікно,
Весна уже у повному цвітінні.
Розбавить сум природою дано,
Журба й краса в однім переплетінні.
Подивишся - і хочеться повірить,
Що сон страшний цей швидко промине,
І все в цім світі грішним тоді змінить,
А радість, що десь зникла - знов прийде.
Все буде, як колись, іще недавно:
Тебе чекатиму, (віриш?) як завжди.
Не можна передати це дослівно,
Чекаю, бо колись казав ти - жди.
Та час іде, і поки все без зміни,
Тебе нема, а вишні вже в цвіту.
І пропливають дні,години і хвилини,
А я все вперто переміни жду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869979
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Жени печаль!
Жени печаль свою у плавні,
Де слід згубили качки дикі!
Згадай про вчинки світлі, славні...
Про справи добрі сонцеликі!
Жени зневіру в пастку хтиву...
А заздрість — у міцні капкани!
Поглянь: на усмішку красиву
Хай сплять агресії вулкани!
На злих ти не звертай увагу!
Вони як “зеро” на планеті...
Вгамуй любов'ю свою спрагу,
Й життя цінуй в кожнім моменті.
28.03.2020 м. Львів Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869966
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
[i]...Теплий Олекса як символ тепла і
злагоди наповнює чимось новим,
незвіданим і.... дещо тривожним.
Вітаючи всіх клубівців з цим вес=
няним святом, зичу доброго здо-
роп'я, любові та наснаги в цей
нелегкий час, що випав на нашу
долю! У свою чергу, дякую всім,
хто поздоровив мене з Днем на=
родин та прошу вибачення за мою
тимчасову, вимушену відсутність
на ваших сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені дав Бог новий, здоровий зір –
відкрилися простори неозорі –
серед малих й великих в небі зір
я виберу свої, мені властиві зорі.
І стане ясно все украй мені –
побачу геть усе у цьому світі:–
вибоїни й кущами скриті дні,
і темні лиця, й лиця у привіті…
Від зерна відклерую я лушпу,
не помилюсь у любуванні друзів,
бо бачу правду – щиру… і скупу,
ціную давні, і новітні узи.
Відтак у світ чіткішим стане шлях,
ясніші абриси і горизонти…
кукіль й волошки висвітить в житах
мені ласкаве і привітне сонце.
Хоч не знімаю з неба жодних зір,
сузір’я друзів на землі я маю:
джерела вод із-під землі і гір
в душі творять симфонію розмаю…[/b]
[b]… Подяка зріє в мене під кінець
чарівннику - хірургові від Бога…
Це Йван Віталійович Козинець...
Хай стелить ряст йому легкау дорогу![/color][/b][/color]
30.03.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Чому так музика торкає,
Що ллються сльози із душі?
А гілки бруньки розпускають,
І затихають вмить дощі.
Яка у ній магічна сила!
Змінити може все за мить.
Буває вхопить - й полетіла,
Ніщо не може зупинить.
Душа вразлива чомусь плаче,
На це і приводу нема.
А, може, просто так терпляча,
В собі всі болі захова.
І сльози котяться - не спиниш,
Чомусь солоні і гіркі.
Нема, чи є на те причини,
Такі - то сльози ці людські.
А потім стане ніби легше,
Немов очистилась душа.
Торкає музика не вперше,
Мене так часто утіша.
Чи плачуть душі зачерствілі?
Та, мабуть, в них душа глуха.
Що з часом зовсім заржавілі,
Та не заплаче: сліз нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869744
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Я тебе не бачила ніколи.
Не торкалась щоки рукою,
Я просила кохання небес,
Небеса протікали водою.
А сьогодні твій голос люблю....
Просто голос додав мені сили,
Я повірила в мрію свою,
В те, що можу ще бути щаслива.
В те що ти саме той, саме... Мій...
Моя радість і моя надія...
Не щезай, ти чуєш не смій,
Хоч допоки в кохання я вірю.
Обійми, поцілуй, пригорни
І губами торкнися до скроні,
Лиш нікуди вже більше не йди...
Моє серце у тебе в долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869555
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tHcsU4mvmLo
[/youtube]
Весна, як свідок цьому лиху,
Цвіте раніше, ніж завжди.
У цім цвітінні нема страху,
Лиш невблаганні холоди.
Вітри літають і жирують,
Збивають перші пелюстки,
А сірим хмарам, що кочують,
З нечів"я рвуть їх на шматки.
У неспокої вся природа,
А в душу лізуть все думки:
Коли ж ця зміниться погода,
Що так дається узнаки?
І тут згадаєш день вчорашній,
Неначе все було давно.
По тілу повзають мурашки:
Що нас чекає? Мовчимо...
І десь шукаємо надію,
Що заховалась у цей час.
Лиш блідо - блідо квітне мрія,
Що ще тримає в житті нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869561
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Колишуть небо крила журавлині,
І сонечко радіє теж весні,
А я, неначе птах, до сонця лину,
І душу переповнюють пісні
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Хмаринку білу поглядом дістану,
Закоханим в грози весняний шум.
Впадуть на землю водяні кристали,
Я й дощ до пісні також запрошу.
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Тумани кучерявляться в долині,
Голублять ніжні паростки рослин,
А з піднебесся лине журавлине,
Безмежно рідне, весняне «курли».
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869510
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 27.03.2020
А до фінішу березень вже добіга,
Пора квітню дорогу давати
І не падати білим холодним снігам,
А струмочкам весняним співати.
І запахнути ніжно отак на весь ліс
Квітонькам, що медунками звуться
Та до себе приваблювать крихітних бджіл,
Меду щоб наносили у вулик.
Ніжним-ніжним серпанком окутати ще
У саду молодесеньку вишню
І пуститися теплим весняним дощем,
Прислухатися, як земля дише.
Бо вона дає силу посівам отим,
Котрим згодом хлібами шуміти,
Зелен-травам і квітам чудовим таким.
Все це бачиш - і хочеться ЖИТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869539
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Змивають дощі малюнки асфальтні,
Оті, що тонко виводили крейдою.
У свіжих газетах пишуть на шпальтах,
А тиша вечірня сідає на рейді.
Годинник піщаний з відеокліпу
Гербарій років сипле, сипле хвилинно.
І знову листя засушене липи,
А пух тополиний шляхами десь лине.
Хронічне кохання єдине живе,
Ніщо не завадить: ні спека, ні холод.
Життя кораблем ще по морю пливе,
У вічній любові знаходимо солод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868651
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 27.03.2020
"Життя — театр,
А люди в нім — актори!"
Його, як і життя, творив сам Бог.
Життя — вода, яка тече у море -
Є аполог — тож буде епілог.
Тут грають все: комедії і драми
Актори ті ж — лиш ролі їм міняй,
Слова, сценарії, афіші, епіграми,
Друкуй програми та білети продавай.
Сьогодні у театрі досить людно -
Юрба в партері голосно гуде,
Товсті й худі до крісел тягнуть гузна
Театр - життя лиш дзеркало бліде.
*********************************
Дія 1
Час не стоїть — він безупинно плине:
На брамі жовто-синій майорить,
На лаві напівгола Україна -
Чим може глядачів вона збудить?
Політики-хірурги в Ради залі
Ножі-закони взялися гострить,
Безжально серце бранки вирізали,
Щоб серце від собаки приживить.
Собаче серце - хай слухняна буде,
І на цепку, у буді щоб жила,
І як раба, а не як вільні люди,
Що божевільна - землю продала.
Все по закону, начебто, по волі,
По власній волі! - бреше ЦВК…
Безсилу, зраджену покинули всі долі,
Закона начепили як цепка.
Отак прилюдно, харкаючу кров'ю,
Тягли її знесилену в Москов'ю…
Морили голодом,
Встромляли в рани ніж -
Христові муки…
Та, мабуть, ще гірш…
А серце бідної країни заховали,
На очі ману людям навели,
Кого олжа не брала — убивали,
Наклепи і суди багном цвіли …
Дія 2
Бог з Сатаною снідали в кав'ярні -
Яєчня, тости, кава і бекон.
До кави коньяку додали гарно
І вийшли покурити на балкон.
Затягся Бог і смачно пихнув димом,
До Сатани звернувся: розкажи -
Якого дідька ти поліз до Криму?
Навіщо око на Вкраїну положив?
Тобі твою мацу набридло їсти?
Чи душ продажних бракне де тобі?
Чом вирішив серця підступно красти -
Закінчиш, як Іуда на вербі!!!
Зовсім, скотино, совість загубив?
Раніше розумілися ми наче…
- Та то не я! Яхве се начудив -
Від нього усе пекло досі плаче!
Він залякав і відьом, і чортів,
Мовляв, це - бізнес, економіки закони -
Пілат прилюдно зразу руки вмив:
«Без грошей — не до жінки, не до доми»
А Україна проти нього стала,
Тому рогатий вирішив помститись -
Залити їй «за комір смальцю й сала»,
Щоб більше не могла над ним глумитись.
З продажними домовився він швидко,
Пообіцявши двоголовим Крим -
Чорти зелені начепили свитки.
А зрадники налізли поміж тим.
Що з цим робити — навіть і не знаю
Ти Бог — тобі всі карти в руки,
А я тихенько п'ятами киваю
До жінки, до дітей і до онуків.
Лишився Бог на сцені сам на сам:
Оце халепа, підлість ось така!
Єгові треба дати по зубам,
А краще ще під *** копняка!
Дістав мобільний і натиснув виклик:
- Агов, Михайле, маєш час — зайди
Спустись на Землю і добряче гиркни,
Бридке Яхве тягни хутчіш сюди!
Хвилини дві на небо милувався,
За сценою гармидер тупотів,
Яхве бешихою з-за сцени увірвався
Побачив Бога — обісрався,
Перекосило і забракло слів.
Бог подивився підлому у очі -
Одна брехня в тім «дзеркалі душі»
- Ти що, скотино, мабуть, смерті хочеш?
Продати хочеш землю за грошІ?
- Ні, не продати, а купити хочу!
(Брехати Богу, падло, не посмів)
Щоб рай земний став царством злої ночі -
Не козаків вітали, а - козлів!
Продажні душі, гроші — моя зброя!
Служитимуть мені, а не тобі,
А Україна — то земля героїв,
Її я серце приготую на обід.
Лиш в підступах і зраді моя сила!
Сила грошЕй — не в правді, а в брехні,
У слабкості отих, що спокусились -
Ось тільки заважаєш ти мені.
Кому, скажи, потрібна твоя правда?
Який тобі із того, Боже, зиск?
Робити — важко, вигідніша зрада.
Молитви про порядність — вепра виск.
Стули-но пельку! Драна «діжка бруду»!
Твоя наука гідна лиш чортів.
Із мене досить! Слухати не буду!
І так уже достатньо завинив.
Ти просто зараз кінчиш свою гру!
Інакше - я намилю тобі шию,
У борошно, у попіл розітру
По всій Землі у прах, у пил розвію!
Сидів Яхве, як дурень у нірвані
(У синагогах моляться йому)
Хірурги-депутати запродані
Із вікон бачили Байкал і Колиму.
Раділа знову щиро вся країна -
Брати і сестри, діти-гречкосії
Бо з власним серцем — справжня Україна,
Собаче серце личить лиш Росії.
****************************************
Дія 3
Сирнула гава президенту прямо в рота,
Коронний вірус ззаду притулив
На їхнє юдо-свято — у суботу
Отримав саме те, що намолив!
І попередники без жодної різниці
На статки, на посади та чини
Сконають пожиттєво у в'язниці,
Все віддадуть накрадене й сини.
Кінець один чекає крадіїв -
Судити буде суд по їх ділах
І слава та, яку хто заслужив -
Хоч і важкий, тернистий правди шлях.
********************************
У слідчого сидить «гарсон Собаков»
Маленькі оченята, хитрий ніс -
На допит притягли брехливу сра ку -
«Жирує пан, як кум у нього - Біс»
- Ви як потрапили із злодіїв в міністри?
І не байки, а правду розкажіть.
- Та гроші роблять все і ти хоч трісни,
Роса не божа чи вода біжить...
Політика — продажна, як повія -
На все ціна: в міністри, в депутати.
«Меню замовили...» — як би сказав Месія,
Або сам Цезар: «Брут, ти ж був за брата...»
Все по закону: зрада, гроші, вбивства -
Не людська влада і закони не людські.
Перед брудним законом — ми всі чисті
Хоч совість — чорна пляма на листі.
На цій посаді і не треба красти -
От скільки треба — стільки і бери.
Хоч рідко - через раз, а хочеш часто,
Такі от правила на тому рівні гри.
Закони там свої - «собаче серце»:
Хто платить — той команди віддає.
В кишеню, мисочку, коритце, у відерце...
«Бог» - хто кладе, хто грошики дає…
Для тебе «Бог» — той, що тобі дає,
Ти - «Бог» для тих, хто значно нижчий тебе.
Хто дупи лиже — той і виграє,
А іншого закону там не треба!
Це справжні цінності у бісівському світі.
А совість, честь у ньому - дурний сон.
А що від Біса ви чекали в заповіті?
Це наш закон! Це — наш такий Закон!
Допоки ми писали ті закони -
Чи ж варто справедливості чекать?
Ви завжди винуваті були в тому,
Що хочеться нам красти і брехать!
Машини, рюкзаки, бурштин, убивства -
«Вклонись лишень — усе буде твоє»
Та все проходить, облітає листя
І виринає правда, як то є.
Лиш перший крок важкий проти Закону.
На тому боці правди нема меж:
Жирує тіло, а душа холоне
І сморід пекла допікає теж.
Жах поселяється усюди. Жах розплати.
Він поряд. Він уже до тебе йде.
Хотів би, а куди тікати?
Скрізь відображення його тебе вже жде...
***************************
В Гаазі, на суді сидять два Вови -
Один з них ботексний, а другий — сперепердь.
Пусті пропустимо пройдисвітів промови,
Опишемо процесу лише чверть:
Чечня, Осетія, Абхазія, Донбас -
Гібридні війни, Сирія і Крим.
- Гаага вже давно чекала Вас
За тисячі смертей ще поміж тим.
Брехня політиків, підбиті літаки,
Ліси Автралії, японські острови,
Мільйони біженців, згвалтовані жінки,
По лікті руки ваші у крові…
Ховає очі ботексне хамло,
А той сцикливий скиглить всім до залу:
- Мене у владу випадково занесло,
Я лиш актор «Вечірнього кварталу».
Присяжні дивляться на нього крізь щілини:
- Як зветься той, хто землю продає,
Хто продає народ і Батьківщину,
Хто з воргом і катом заграє?
Він убивав відкрито, а ти нишком.
Хто від закону утекти допомагав?
Зіграти дурня сподівався тишком,
Мовляв, проскочу, доки ловлять гав!
Так, твори не горять — горять потвори!
Каміння час збирати й розкидать
Брехня і зрада разом ліплять гори,
А правда треба щоб їх розвалять.
*******************************
Епілог
Де взяти ті слова,
Щоб, як траву, розчісували мізки,
Як шаблею зрізали будяки,
Учили так, як вчать зелені різки,
З голів повикидали кізяки...
Щоб язики вривали, раз брехливі,
У жадібних, продажних, у приблуд.
Де взяти ті слова
Щоб раз й назавжди
Із душ повимивали зради бруд,
Залишили отам лиш чисту правду.
Де взяти ті слова?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869268
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Ховалось сонечко за обрій,
У царство ночі і темноти,
По небу хмари, у гербарій,
Складались купками залюбки.
Жага відпочити, погледіть,
У нічку казкову до річки,
Спочине лебідка тут й лебідь,
Зоринки по водах,мов свічки.
Спокуслива тиша повсюди,
Мабуть налітались за день,
Боялись вітру воєводи,
Його уривчастих пісень.
Червона полоса втопилась,
Освітить трон вже й місяченько,
Ніч строга– цариця, дивилась,
Кохала та й так давненько.
Хмаринки кліпали очима,
Сріблились роси скрізь, по траві,
Уповні місяць, ледь – ледь блима,
В оправі, жовтенько - золотій.
Казкова пані, неповторна,
Летіла зіронька все тремтить,
Яка ж ця ніченька ноктюрна,
Їй би, запам`ятати цю мить.
23.03.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869165
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2020
На овиді ще грає заграва.
Семиструнно веселка бринить,
І батави хрущів гул мулькавий
Надвечірньої тиші рве нить.
Осипається схилок. Пелюстя
На верхів’ях догасне, дахах.
Знов минуле відбилося в люстрі,
Щоб в незбутніх наснитися снах.
Полонить щораз погляд заграва,
Де збігаються рейки в одну.
В ніч закоханий вечір лукаво
Розгортає парчі пелену.
Вітрик з ватри розвіює попіл,
Сизокрапельно росить моріг.
На цнотливому аркуші — докір,
Бо ще віршем не став переліг.
22.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868971
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
– Чому ось так раптово бентежно стало в світі?
– Отак буває, панство! Це знає тільки Бог!
– А як здолати вісті, журою оповиті?
– А треба просто жити між різних засторог.
– Чого чекати далі? – А далі прийде квітень.
Зігріє сонце землю, розквітнуть знов сади.
Смарагдами засяють похмурі, сірі віти.
Із вирію прилинуть додому солов'ї.
А що ж там буде потім? – А потім прийде літо,
Затягнуть серенади барвисті цвіркуни.
Наповнять ароматом повітря, трави й квіти,
Хлібами зажовтіють замріяні лани.
– Оце і все? Так просто? І де знайти розраду?
Адже на небі хмарно і скрізь панує страх.
– Але ж усе минає, лишається позаду.
Лише любов не зникне, не згубиться в літах.
– А що робити зараз? Як в темряві чинити?
Як гідно пережити, важкий, тривожний час?
– А треба просто жити в гармонії зі світом
І Всесвіт подарує землянам другий шанс.
22. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868978
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Вже час покаятись…А хочеться любити…
Кервавить рана десь під пластиром в душі,
І вкотре, тягне тихо Богу помолитись,
Аби наснилася земна любов мені.
Стара зима беззуба на прокляття схожа,
Влітає з іскрами у хмари сірий дим,
А в тіні спогадів народжуючись проза,
Шукає пристрасних і грішно-ніжних рим.
Крізь біль рядків сумних і вічні недомовки,
Щось нерозбірливо пишу знов про любов,
Про почуттів моїх скривавлені уламки,
І попелища неомріяних думок.
Застряг у ребрах біс й шепоче: закохатись,
А я у відповідь – так, сива ж борода,
Нема на старість сенсу у кохання гратись,
Чудова осінь у душі…Все ж не весна.
Згасає свічка денна в бронзовій лампадці,
Вино і друзі справжні, краще ніж любов,
Та після зустрічей таких, не так уранці,
Пульсує все таки червона в жилах кров.
Вже час би каятись…А хочеться любити.
Вино і друзі щирі, звісно, то святе,
Та, щоб наповнилось по вінця слово «Жити»,
Нехай кохання, серце вічно береже!
Хіба душі важливо, скільки тілу років?
Хай з нами в дзеркалі навіки сивина,
Хай навіть смерть скрипуча вже за кілька кроків,
Живи, кохай, твори і мрій, римуй слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868895
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Сильні вітри повіють з гір
Зігнуть дерева й лози
А ми напишемо свій твір
Нам не завадять ті прогнози
І щоб не сталося в житті
На мить спинити зможуть
Смерть виб'є нас із колії
Хоч спонукають нас тривоги
Будемо творити і писати
Відкрити очі інколи сліпим
Для чого є у світі жити
Не в праві жити днем одним
Нехай живе в душі надія
Колись помре вона остання
Наснаги і Божого благословіння
Збудуться мрії і бажання
А нам триматись на плаву
Ніколи не плевти за течією
Славімо завжди Україну свою
Бо всі ми сироти без неї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868806
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Пізня осінь… До балкону навстяж відчинені двері .… Легенький вітерець погойдував шовкові сині фіранки, пахло свіжістю й вогкістю. В кімнаті настінний великий старий годинник відбиває «Тік – так». Книжкова шафа вщент заповнена книгами, старий диван, з дерев`яними поручнями, торкався килима, що висів на стіні, над ним сімейне фото. В кутку кімнати невеличкий телевізор, його Павло дуже рідко вмикав. Не до вподоби плітки й розваги, що говорити вже за фільми. В самого життя, що можна й фільм зняти, чи написати книгу. Серед кімнати круглий стіл, покритий вишитою скатертино -, це рукоділля дружини. По середині скатерті й по краю вишиті червоні троянди в сплетінні з зеленими листочками й стеблинами. Вона завжди розстелина, як пам`ять про кохану. Нагадування, що вона поряд з ним, хоча минуло більше трьох років, як пішла в інший світ.
Павло підійшов до дверей, в роздумах, чи зачинити? Та ні, нехай, добре провітрю кімнату - й вийшов на балкон. Сьогодні має прийти Софія, єдина, люба донечка - його сонечко. Він не уявляв життя без неї. Інший раз, як погляне, перед очима мов його дружина. Красива форма зелених очей, білявка, губи пишненькі, як стиглі вишні. Справді, так дуже схожа і характер м`який, лагідний. Та правда хитренька, що не сказати про дружину. Задавав собі запитання, чому доні щастя нема? Вже й квартиру має, сама собі господиня. Їй недавно минуло двадцять сім років, а все сама. Оце нині субота, має вихідний, тож десь до обіду з`явиться. Щось смачненьке приготує, пощебече, як пташечка. Ще й сьогодні має бути вечірній гість, як вона сказала, так про свого хлопця. Сказала,що він дуже хоче познайомитися з родиною. А яка тут родина… лише дві рідні душі.
Він тримався за перила балкону. Вдивляючись вдалину, до центральної дороги, почув скрегіт заліза, це трамвай перетинає стрілки. Кожного разу, почувши різкий скрегіт, або звуковий сигнал трамваю, пригадував свою роботу, на якій пропрацював більше тридцяти років.
За кермо трамваю сів відразу після служби в армії, знав всі маршрути по Одесі, зупинки та постійних пасажирів. На одній з кінцевих зупинок і зустрівся з Полінкою, допоміг їй, підніс валізу до під`їзду. Дівчина в той час, в Києві закінчила університет, отримала диплом педагога. Знайомство переросло в кохання, а згодом і побралися. Дружина в школі викладала географію, через рік народила Софійку, якою тішилися, як маленьким янголятком.Здавалося щастю не було меж, розуміли один одного, з пів слова, як кажуть люди.
Та біда не оминула їх. Павлові лишалося трохи більше трьох років до пенсії. Одного дня, як завжди уважний водій за кермом та не помітив, коли чоловік, років п`ятидесяти опинився під колесами трамваю. Дякувати Богу, чоловік залишився живий, лише пом`яло кінцівку правої ноги. З пасажирів хтось сказав, що сам кинувся, хтось відмовився йти за свідка. А ті люди, що в цей час були поблизу на вулиці, помітили лише тоді, як почули скрегіт заліза, коли Павло різко натиснув на гальма.
На жаль, Поліна не змогла пережити такої біди, судової тяганини, не витримало серце. Суд, взявши до уваги експертизу, що постраждалий чоловік був напідпитку, засудив Павла на два роки, пославши в Красноярський край на вирубку лісу. Як не намагався довести свою невинність та зробити це, не вдалося. Молодий адвокат вимагав великого хабара, але де ж ті гроші, як зарплата, що в нього, що в дружини невелика. Хто ж знав , що потрібні будуть гроші, лише два місяці минуло, як придбали квартиру для доньки. Все життя збирали гроші, трьом жити в однокімнатній квартирі, доволі ж не комфортно.
Одночасно дві біди, які лягли на його плечі, чуттєво позначилися на здоров`ї. Відбуваючи срок, без підтримки дружини, страждала душа в переживаннях, в хвилюванні. Одне тримало бажання жити, це Софійка, хотів бачити її щасливою.
А час летів… Згодом… в житті чорна полоса минула. Вийшовши на волю, останній рік до пенсії, пропрацював двірником. Життя продовжилося, хоча важка ноша пережитого давала про себе знати, підіймався тиск, часто турбував біль в області серця.
Павло почув, як відчинилися двері, голос Софійки,
- Тату, це я - привіт!
Закривши балком, поспішив в обійми, поцілував її в чоло,
-О, ти сьогодні така красуня! Бачу зачіску змінила, а в оченятах веселики скачуть. А чи й не закохалась часом?
Софія поправила волосся, що ледь спадало на плечі,
-Так, я на кухню! Запечу рибу на вечерю, а ти відпочивай.
Павло тільки посміхався, її співучий голос заспокоював його. Поглянув на фото і вкотре подумав, як же вона схожа на дружину.
Пройшло трохи часу… Надворі темніло, його розбирала цікавість,
- Софійко … І, як того чоловіка звати, чи то хлопця?
- Дмитром. Він адвокат, тату. Холостяк, на два роки старший за мене. Побачиш, такий солідний, чорноокий і до того ж одягається гарно. Ну й видно не з бідних. А закохатися, ще не встигла, бо ж його знаю лише два тижні, але він дуже наполягав, щоб я вас познайомила. Як навіть в нас не складеться, хвилюватися не буду, мені ж не вісімнадцять років. Щоб бігти світ за очі незнавши людини. Гадаю, хоча б рік треба позустрічатися, щоб зробити висновки, хто він, який, тоді можливо й закохатися.
На обличчі усмішка, кілька раз хіхікнула.
-Ой, дивися доню, така професія, чи й справедливий ? Ти ж знаєш моє відношення до людей з такою професією, - голосно сказав батько й трохи замислившись, продовжив,
- Прокурори, адвокати, судді - такі люди рідко живуть чесно. А до речі, мого адвоката теж Дмитром звали. Тебе на суді не було, ти б послухала, що це за народ. А, ще й відверто казати за гроші, ну тобто за хабар, жах, до чого котиться світ…
На кухні пахло рибою… Софія готувала салат з свіжих овочів, тішилася, що все задумане, встигла приготувати до приходу гостя.
Павло стояв на балконі. Думки, легке хвилювання в душі, дивувався донці. Як в цієї молоді легко все? Їй двадцять сім, а вона й не журиться, що незаміжня, каже не хвилюватимусь. От щебетуха, мабуть і справді, ще не зустріла своє кохання.
Він на алеї помітив чоловіка, що йшов з букетом троянд. Світло ліхтаря впало на букет, о червоні, це напевно до нас,
- Доню, видно наш гість йде, якийсь чоловік з квітами вже зайшов у наш під`їзд.
Через пару хвилин пролунав двірний дзвінок. Від хвилювання стиснув руки в кулаки, присів на дивані. Донька поспішила до дверей. Привітно щебетала біля гостя, поки той знімав плащ і запросила в кімнату.Усміхнена, жвава Софія тримала в руці великий букет червоних троянд,
- Ось знайомся, мій тато Павло Петрович.
Побачивши гостя, ледь збліднів, зашуміло в голові. Намагався не показатися непривітним, він десь бачив цей погляд та все ж всупереч волі посміхнувся, але з дивану не підійнявся . Хлопець першим подав руку,
- Дмитро. Приємно познайомитися.
Павло, відчув гарячу долоню Дмитра. Думка, як стріла, про себе, ой, що ж це я, як першокласник хвилююся, такі холодні руки.
Дмитро в другій руці тримав пакет й ледь посміхаючись,
- А це вам, гадаю для знайомства так годиться.
Взяв пакет, подякував й відразу віддав донці,
- Софійко, візьми… на стіл покладеш, скуштуємо гостинці.
Й трохи розгублено до Дмитра,
- А ви … Он там ванна, можна руки помити…
Дмитро направився до ванної кімнати. Софія торкнулася батькового плеча, кліпнула очима й кивнула рукою, щоб йшов за нею. На кухні на стіл виклала баночку червоної ікри, баночку шпрот, півлітрову пляшку коньяку « Коктебель» і коробку цукерок « Київ вечірній». Весело підморгнула батькові та тут же здивувалася, він помарнів на обличчі, мов росою, чоло покрите потом,
-Тобі, що погано? Змарнів…
Батько взяв її за руку,
-Ти не звертай уваги, це трохи перехвилювався, цікавий твій вечірній гість та чи за зарплату придбав такі гостинці?
Махнувши рукою, повернувся в кімнату. В доньки роїлися думки, а й справді з першого візиту такий широкий, як кажуть люди. На сто шістдесят карбованців , так жити не будеш. Чи щирість така, чи хоче себе показати достатньо заможнім? А тато, як побачив його чомусь зблід. Невже це він? Вона брала в руки виделки, а вони чогось раз - у -раз випадали з рук, торохтіли по столі.
- Тьфу ти,- сама до себе тихо, а потім голосно,
- В мене все готово, давайте в кімнаті накриємо на стіл.
Вечеря вдалася на славу; запечений короп, прикрашений лимоном, салат з свіжих овочів, тушені свинячі ребра з чорносливом і варена картопля притрушена свіжим кропом і котлети. Тут же, красиво викладені на тарілочки гостинці Дмитра і неподалік, на підвіконні лежала коробка цукерок «Київ вечірній».
- Ну ти господиня! Молодчина! - вирвалося у Дмитра
Він весь час посміхався до Софії, був уважним, подавав страви. Вона дякувала й клала страви в його тарілку, запрошувала скуштувати .
Розмова не в`язалася, хоча й випили по двадцять грам коньяку. Батько весь час мовчав, під столом ховав руки , час від часу стискав кулаки.
Дмитро дивився на нього прямим поглядом, наче очікував якісь запитання. Софія, часом схиливши голову, подивлялася на батька. Роздумувала - нічого не запитує, ні це неспроста, тут щось не так.
В душі горіло полум`я образи. Тоді, як ще знайомився, брав сумнів, чи це він, той адвокат, що вимагав хабара. А тепер Павло був впевнений, його величність. Так- так, ото життя, не дарма кажуть - земля кругла. Невже він мене не впізнав? Намагався вгамувати хвилювання, хустинкою витирав змокріле чоло й знову провалився в роздуми. Та то й не диво, може і не впізнав, я за ці роки зовсім посивів, постарів. Сказав би йому пару неприємних слів, якби десь зустрілися сам на сам. Але зараз краще змовчу, не буду ж доні псувати вечір. Одне тішило його, що донька молодчина. Добре розуміє, що треба хоча б один рік, для знайомства, щоб приймати серйозні рішення. Від цих думок, немов камінець відліг від серця. Не мав наміру про щось говорити, запропонував випити.
Дмитро після другої чарчини повеселішав. Протягуючи руки до риби весело, співоче промовив,
-Ну,тепер, як кажуть рибку беруть, як жіночку, обома руками, щоб не пручалася та раптово не вискочила.
Він забрав найбільший шматок риби й запихав в рот, так жадібно, наче зроду не куштував.Та закінчивши істи рибу, рукою витер губи й порушив тишу,
- Я Софійці, ще не сказав, що маю крутий автомобіль, «Дев`ятку» вишневого кольору та трикімнатну квартиру . Зізнаюся, я не дуже заможній та зате в мене багато друзів і всі мають високі посади. Якщо, щось потрібно, то скажіть, нині такий час, без друзів ніде не обійтися.
На згоду, батько лише кивнув головою й собі поклав в тарілку шматок коропа. Виделкою розділяв його на маленькі шматочки і не поспішаючи смакував.
Дмитро продовжив,
-Оце я наполіг, щоб нас познайомила. Тож треба знати з якого гнізда пташка та якого роду. Мені ж нині тридцять років буде, одружений не був. Знаєте такі речі треба зважено робити, як то кажуть, треба знаки кого в вищий світ показати, вивести в люди.
В цей час , Софія помітила в руках батька паперову серветку, він знервовано рвав її на шматочки, сам почервонів, як буряк. Вона різко піднялася,
-Дмитро вийдемо на балкон, мені здається тут стало занадто жарко.
Він вирячив чорні очі, здивовано,
- Та я ж це…. Ще не наївся.
Софія, підхопила його за руки,
- Ну пішли, потім, хай трохи поговоримо й кімната провітриться.
І прошепотіла батькові на вухо,
-Тату, піди на кухню постав на газ чайник. І не хвилюйся, прошу не сприймай все так близько до серця. Все буде добре.
Дмитро вийшов на балкон.
Павло, кліпаючи очима, кивнув головою,
- Добре доню, добре! Не звертай уваги на мене. Я й справді піду на кухню, не буду вам заважати.
Вона, як завжди веселилася, легенько й мило по сміхнулася, поспішила на балкон.
Павло на кухні здвигував плечима, не міг зрозуміти, який чайник на газ, коли бачив електрочайний. Ні , мабуть, я трохи охмелів - подумав про себе.
Павло ввімкнув електрочайник й присів на стілець. Він задивлявся у вікно, злегка трусилися руки, щемно на душі, по щоках текли сльози. Намагався вгамувати душевний біль, свої почуття. Сказати чи ні? Запитував себе, достаток це добре, але ж не завжди людей робить щасливими. Схиливши голову, згадував суд, обличчя і промову цього адвоката. Перед собою, немов бачив дружину, як ій після суду викликали «Швидку допомогу».
Раптово почув голос доньки,
- Таточку, як ти тут? Прости мене, прости! Я ніколи не думала, що це може бути він. Вибач, зарано привела познайомити. Так вийшло... він дуже наполягав.
Він піднявши голову, рукою прибрав з очей сиве волосся і запитав,
- То де він?
Софія поклала руки на його плечі, дивилася в зажурливі очі,
- Ти уявляєш, ту коробку цукерок, що приніс, забрав! Ото жлоб, ще й такий неохайний, а несе себе, як не знати й хто! Посміхнися, не журись, він пішов і більше ніколи не прийде. Я по твоїй поведінці зрозуміла, що це він, вибач і забудь. Знаєш, можливо ця зустріч і на краще, наші стосунки далеко не зайшли, можна сказати були піонерські. Я йому не сказала, що він був адвокатом по нашій справі. Просто суворо заявила, що нам не по дорозі, щоб більше ніколи не з`являвся в моєму житті.
Батько піднявся з стільця, ніжно взяв за плечі. Погляд в очі, намагався зрозуміти, чи й справді вона не шкодує за ним,
-Ти розумниця, як не пошкодуєш, то біс з ним, з цим вечірним гостем.Тоді й справді,давай забудемо, як неприємний сон.
Кивнув рукою до вікна,
-Он поглянь! Який чудовий вечір! Кілька днів підряд все хмарно… А нині привітне зоряне небо і місяць майже вповні, так ясно світить…
Вона усміхнено погодилася й повернула голову до вікна,
-Так тату! І він здається посміхається мені! Значить в нас з тобою все буде добре. Будь ласка, не журися, що я сама… Пригадуєш, як мама казала; на все свій час » Прийде така неділя, що і в нас буде весілля».
05.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868649
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Відпливають на захід хмарин бригантини,
Лопотять ластівки хустинками їм вслід.
Розгублю́ куль тривог в синизні́ палантинів,
А вітрила займуть безкінечний цей сплін.
Он вони безтурботно мандрують, вальяжно.
Людські пристрасті їх не бентежать, а втім,
Їм земля - мов мурашник у світі безмежжя,
Але смисл існування є також у нім…
Два веселики в небі ведуть каруселі.
Чепури́ться весна — хоч з лиця пий росу.
Яскраві́ють щодня на шовках акварелі…
Ви ж помітили всі сьогорічну красу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868610
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Дрібні, життя щасливого, уламки
Так хочеш ти і склеїть, і зліпить.
Самотність виє вовком спозаранку
І хвіртка до хатини не рипить.
Холодний попіл сірості світанків:
Там палить туга вицвілі листи
З долоней повних радісних серпанків,
Років прожитих зоряні мости.
Годинник стрілки повертає в осінь,
Вітри ж несуть і хлюпають у вись
Вербові струни і весняну повінь
Шепочуть тихо до тебе: Дивись!
Там ваші мрії… Небо не вміщає
Намисто всіх тих райдужних перлин.
Сердець проміння ночі освітляє
Фарбує чорну темряву в кармін.
Як мало треба – крапельку любові
І ніжно-теплу руку на плече,
І тихе слово в барви вечорові,
Як ніч полотна зорянисті тче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868585
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Серця обох теплом нам обігріто,
Прийшла весна до нас бузковим цвітом.
І посміхнулось щиро у віконце
Це ніжне і таке ласкаве сонце.
Приспів:
До себе ти мене завжди чекаєш
Мене щодня в віконце виглядаєш,
Готовий, навіть, небо прихилити,
Бо вмієш ти кохати і любити.
В траву упали роси вечорові
І вийшли в небо місяць й ясні зорі.
Мій шлях встеляють, наче ту мережку,
Бо світять на мою до тебе стежку.
Приспів.
Сьогодні я лечу, немов на крилах.
Тебе я бачити завжди хотіла.
І знаю я, що буде все чудово,
Коли почую твоє ніжне слово.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868545
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Якось сумно за світ, за цей Ноїв ковчег,
Вберегти його, наче, не сила.
Від пустотності сумно і сумно від черг,
Знов жалі напинають вітрила.
– І куди ви пливете, який материк
Зачекався на ваші візити?
В сітях тиші заплутався вранішній крик:
Повертати пора всім кредити.
Час торішні борги повернути весні
За надію та віру в любові…
У пташини – дебют. Дуже мирні пісні
На якійсь обнадійливій мові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868546
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Кохання променилось, мов яса.
Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
І пахло квітами вишневе юне віття,
Метелик щастя прилетів меткий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868464
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r9ZbUCaddrk[/youtube]
Душа людська - це скарб емоцій,
Вона терпляча, хоч вразлива.
Усе відчути вона в змозі,
Коли слова течуть, як злива.
Тоді душа від них щаслива,
Бо в цих словах відтінки ніжні,
(Почути їх їй так важливо),
Їх порівняє з цвітом вишні.
Від ніжних доторків проснеться,
Хто рзбудив? Весна посміла?
Словам приємним усміхнеться,
Отак зробить вона уміла.
Забуде все, що так боліло,
Хай не болітиме ніколи.
Надворі ніби потепліло,
Проллється запах матіоли.
І все зіллється воєдино:
Слова, що вимовляє серце,
Душа спокійна й нам спокійно....
Хай слуха тихе серця скерцо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868424
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Ти шумиш берізко, у моїм саду
Я до тебе мила з радістю прийду
Та торкнуся стану, твоїх ніжних вмінь
Скільки вже зцілила різних покопінь?
Гарна і без листя - це не передати,
Вмієш ти берізко, ніжно чарувати,
А коли веснянка вмить торкне віконця
Засія на личку промінець від сонця
Врода надзвичайна, тільки лиш вдивіться,
Ніжно та ласкаво, щиро посміхніться
і для щастя зовсім не багато треба,
Щоб тепло кружляло у безмежжі неба
Ти шумиш берізко, у моїм саду
Я до тебе мила з радістю прийду
Та торкнуся стану, твоїх ніжних вмінь
Дякують безмежно безліч поколінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868418
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Сьогодні знов до лісу завітала -
Від вітру листячко тремтіло,
Пташки сопранно щебетали,
В траві щось дивно шаруділо.
На сонячній поляні диво-квіти
Сплелися у вінок весняний -
Під час прогулянки дорослі й діти
Вдихають аромат духмяний.
А на деревах китиці й листочки
Вітають сонечко привітно,
Яскравим рястом вкрилися горбочки -
весна квітує першоцвітом.
Земля вже вкрилась ніжним оксамитом,
На повні груди дихає рілля,
Так часто грім у небі б‘є копитом,
І напуває щедро дощ поля.
Та все частіше сонце землю тішить,
Купає в променях ласкавих,
Під вечір в лісі наступає тиша,
І місяць усміхом лукавить…
Вкриває ніч м’якеньким покривалом,
І заколисує до ранку,
Співає небо зоряним хоралом,
А місяць грається в мовчанку.
Краси такої більш ніде немає -
Я йду додому і душа співає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333482
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 17.03.2020
Чи це приказка, чи казка,
А чи видумка чиясь...
Ви послухайте, будь - ласка,
Я і сердивсь, і сміявсь...
Ми сиділи за обідом:
Тато, мама, брат і я...
Мама з татом говорили,-
Про вдову й її дітей,
Люди їх усі жаліли,
Й підсобляли кожен день...
Я сказав, що чув їх діти,-
Всі маленькі як пшоно...
За столом всі засміялись,
Усім весело було...
Я образився, скривився,
Вже хотів з-за столу встать...
Тато з мамою сказали:
- Та не так воно було,
То ти, сину, помилився,-
Так як каша, не пшоно...
Я подумав й зі сльозами
Сказав дуже голосно:
- А хіба не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?...
Брат Максим у нас смішливий,
Веселіш за всіх сміявсь,
Він від сміху аж давився,
І під стіл від сміху впав...
Там він з котиком зустрівся,
Й коту весело було...
Лиш мені було не смішно,
І образливо було...
Я той сміх не забуваю,
Його згадують щодня:
Тато, мама, брат й котисько,
Їх той спогад звеселя...
Друзі теж зі мной гуляють,
Вони теж мене питають,-
Чи мені не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?..
Я вже звик й не ображаюсь,
Разом з ними й я сміюсь,
Бо й мені вже все одно,
Чи то каша, чи пшоно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868349
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Скажи, про що мовчать твої уста?
Важкими гронами зависли твої думи...
Чому пожовкло листя - це ж весна?
Чому я щебету в садку давно не чула?....
Де зникло полум'я із карих оченят?
Застиг і віск по свічці, мов зимою,
Чому на вітрі дзвони не дзвенять?
Вони ще є? Чи всі давно поснули?
Хотіла я почути всі думки,
Пірнути в них, немов у тихий став,
Чи є там я? Чи зникликли сторінки?
А ти мені їх шовком розписав.
Я хочу чути все, про що мовчиш,
Бо серце в муках б'ється, мов скажене,
Чи я ще є? В душі усе тремтить..
Хай краще тиша..правди тут не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868360
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Вітер віє, сонце гріє,
очерети половіють,
вдалині і приозерні
береги в сонячнім квесті.
Та хоч блимає промінчик,
синю хвилю творить вітер
і жене до берегів,
але берег не залив.
Тихе плесо в озера,
хвиля не добереться,
таке чудо із чудес,
а льодок тоненький весь.
Тонкий лід лишився з ночі,
не видать його нітрохи,
тільки плесо тут гладке,
вітер хвилю не жене.
Тільки ледь льодок хитає,
біля балок набігає
колом на тоненький лід
і отут хвилечки слід.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868722
15.12.2019-17.03.2020
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868331
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2020
Весну на крилах ластівка несе,
Летить поміж сніги та буревії...
Ніщо її не спинить, не зіб'є
З цього шляху... не відбере надії...
Надії, що десь там є її дім,
Під стріхою маленької хатини...
Скоріш зустрітись хоче вона з ним,
Про це бажає й мріє щохвилини...
Їй було добре у чужих краях,
Там дуже тепло, їжі вистачає...
Проте, щораз, крильми зробивши змах,
Її тягло сюди, до цього краю...
Сюди... Де роси сяють на зорі...
Сюди... Де ллються молоком тумани...
Сюди... Де сонце сяє день при дні,
І буйно квітне де калина в гаю...
Злетіла вперше де в височину,
Де вперше вона стріла свою долю...
Летить вона крізь хмари, крізь імлу,
Несе у рідний дім весну з собою...
Анатолій Розумний,
16.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868276
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 17.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX6ncIr4FUc[/youtube]
Весна холодна й непривітна,
Чекала теплу, не таку.
Нехай не буде ще спекотна,
Все ж бачу квіти в квітнику.
Вони уперті і сміливі,
На зло квітують холодам,
І до морозу не вразливі,
І до душі в цей час - бальзам.
Тримають мрії веселкові,
Ще прийде день такий і час.
Повірю в щастя тій підкові,
Що в нас висить не для прикрас.
Весну холодну змінить літо,
Дощі сріблясті потечуть.
Лише чекати треба вміти,
І всі надії оживуть..
Тебе з весною теж чекала,
Вітри холодні віють в душу.
А я надіялась й не знала,
Що ще чекати довго мушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868308
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WmlUuDDZ6ac[/youtube]
Укрив поляну перший цвіт,
Зробив картинку кольорову.
Та раптом випав знову сніг,
Весні зробив перебудову.
Тепер все треба відновить,
Зима поверненню радіє.
Весну цю треба зупинить,
Вона це зможе і посміє.
Призвала всіх на допомогу:
Вітри, сніги, дощі, мороз.
І вже святкує перемогу,
І інший тут тепер прогноз.
В снігу квітки аж по коліна,
Тремтять від холоду. Що ждать?
Ховають десь в душі сумління,
Не хочуть зиму цю прийнять.
Отак буває і в людей,
Коли в душі весна розквітне,
Дихне морозом десь з грудей-
І швидко все в нікуди зникне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868201
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Коронавірус, ніби піраміда виріс,
Поширився миттєво у життєвім вирі.
Хто винен в цьому чи людина, чи кажан?
Туманно-димності єство, а чи обман?
Панує поки на землі коронасирість,
Окремі душі охопила сіроцвилість.
Когось ізолюватимуть, чи може, ні.
І плачеться щодня в хлипкій весні.
Куди не глянеш оком - темні діри.
Чи сонце й світло спопелять коронавірус?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867187
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 14.03.2020
КоронаВірусу…
Коронували де тебе й коли не знаю...
В Китаї, а чи в пеклі десь давно,
Та смертоносним вже тебе назвали
В реальності, а не в якімсь страшнім кіно...
Одним страждання, іншим божевілля
Приніс на землю Вірус дивний цей...
Страхи в Великий Піст й нові терпіння,
Панічні розлади для влади, смуту для людей...
Молитись варто щиро і щоденно
За чистоту подбати не лиш тіла, а душі,
Щоб Воля Божа світ благословенний
Нам захистила на життєвому путі.
Бо, кажуть, бережених й Бог оберігає,
Тому терпіння ці смиренно ми приймім,
Бо разом з нами нині і Христос страждає,
Приймає страсті й муки на хресті святім...
Чомусь така, мабуть , Господня кара,
Щоб схаменувся світ прокисший весь,
Любов згадав, що для душі велична слава,
Заради чого і чому Христос Воскрес!
13.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867843
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 14.03.2020
КоронаВірусу…
Коронували де тебе й коли не знаю...
В Китаї, а чи в пеклі десь давно,
Та смертоносним вже тебе назвали
В реальності, а не в якімсь страшнім кіно...
Одним страждання, іншим божевілля
Приніс на землю Вірус дивний цей...
Страхи в Великий Піст й нові терпіння,
Панічні розлади для влади, смуту для людей...
Молитись варто щиро і щоденно
За чистоту подбати не лиш тіла, а душі,
Щоб Воля Божа світ благословенний
Нам захистила на життєвому путі.
Бо, кажуть, бережених й Бог оберігає,
Тому терпіння ці смиренно ми приймім,
Бо разом з нами нині і Христос страждає,
Приймає страсті й муки на хресті святім...
Чомусь така, мабуть , Господня кара,
Щоб схаменувся світ прокисший весь,
Любов згадав, що для душі велична слава,
Заради чого і чому Христос Воскрес!
13.03.2020
#поезія_Іванна_Осос
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867843
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Якби ти знав, чого іще не знаєш,
Можливо, і не треба тобі знать,
Як на плечі моїм ти засинаєш,
Коли у сни приходиш ночувать.
Хто ти? Дивлюсь уважно у обличчя,
Чому приходиш часто уночі?
Не можу я цей образ роздивиться,
Уважно все ж вивчаю при свічі.
Буває, що сидиш - ловлю твій погляд,
Чомусь не хочеш ти мене обнять.
А я хотіла, щоб присів ти поруч,
Не думала від себе проганять...
Постукав у вікно весняний ранок,
Хіба згадаю, що було тоді?
Ввірвалося повітря крізь фіранок,
Повільно десь розтали і сліди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867765
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 12.03.2020
Не справжня ніч. Зараз усе мине.
Завмерла, бо щось маревом торкнуло.
Чи спить, чи наяву все - не збагне
Весільне плаття вітром промайнуло.
Молитвою спізніле каяття:
Летіла пташка за кордон, в кайдани.
Сліпа довіра. О, якби ж знаття -
Все золото уже не зцілить рани.
Майбутнього (примара) – на мільйон.
Грайливо мильні бульки вверх злітали.
Прозорі хмари – наче рубікон.
Реальність, як фантоми, десь зникала.
Чарівний пензель писаних надій,
Несправжній рай в чужій тобі країні
Карав суворо за веселку мрій
У чорне вчора, завтра і понині.
Невільниця в руках своїх катюг
Душа бриніла втомлена і рвана,
Затиснута у золотий ланцюг
Погаслих роз едему і нірвани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867766
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 12.03.2020
Свого ярма гірчив ще післясмак,
А вже людські пригублював страждання.
Його зоря над небосхилом — знак
Насущності відроджень сподівання.
Воістинно народний, бо народ
Вістив його «неложними» вустами:
Пора панів возвати до чеснот
І привести сучасників до тями.
Хотів Тарас побачить, далебі,
Нову, в «рожевім крині» Україну.
Та ми якісь безвольні і слабі
І гріш ціна політиканів вчину.
Ті, що ненарожде́нними були,
Як земляків вчив мудрості «Посланням»,
Нам в хату понаносили хули…
Край приректи жадають на заклання…
Та й досі в нас традиції нема
Гордитись рідним, свого не зрікатись.
І за байдужість, й незнання
сама
Історія нас пробує скарати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867573
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Хто на що вчився, то й тим заробляє –
Було б логічним висновок зробить,
Та не всі ті, хто вчився, вдосталь має,
Щоб з гідністю життя своє прожить.
Я інколи замислююсь над фактом
Невідповідності реальності буття:
А що, коли навчавсь не тому раптом,
Щоб забезпечить дітям гідне майбуття?
Можливо, десь я в чомусь помилився,
Коли у долі стежку вибирав,
Не те робив, чи не туди дивився,
Чи щось не вивчив і про щось не знав.
Аналізую все: а чи я міг інакше?
Чи зміг би через все переступить,
Щоб у кар’єрі іти вище й дальше,
Аби лиш більше грошей заробить.
Звичайно, зміг би… А що, - я ж не гірше
Від тих, хто так в житті весь час робив.
Але хотів я краще більше
І повторятися ніколи не любив.
В кінці кінців – сам маю те що маю,
Не більш й не менш, щоб вижити у світі.
От тільки до кінця іще не знаю,
Чи зрозуміють мене мої діти.
Комусь з дітей батьки дають квартири,
Комусь – круту машину чи посаду,
А в мене у карманах – одні діри
І на додачу ще й шматок городу й саду.
Я вже віддав їм те, що міг віддати –
Життя своє, освіту і любов,
На більше не вдалося назбирати,
Не вистачає ще для щастя двох підков.
Але всіх грошей вседно не заробиш
Й багатства світу щастя не дадуть.
Весь час навчаєшся і нове щось знаходиш
І з часом пізнаєш найголовнішу суть.
В житті нічого даром не дається
Й за все чимось доводиться платити.
Важливо те, чому кожен навчається,
Й не менш важливо те, з чим зможе жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867479
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Повір, що неважливе нам твоє
Походження, сподвижнику-поете.
Вкраїна-мати у твоїм досьє —
Хай кане решта таємниць у Лету.
Завжди був добрим до простих людей,
Покривджених охоплював любов’ю.
Прити́снув би сиріт всіх до грудей,
Гасив свій зір дитячою журбою.
«Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Сова» —
Незгойні муки матері, кріпачки.
І тріумфує покритка-вдова,
Коли на Січ синок йде одиначки.
А жінка із малятком на руках —
Немов мадонна, чиста і прекрасна.
І зріли мрії у хатках в садках,
Що в діточок ще буде доля щасна.
І що колись оновиться земля,
Всі супостати пощезають в хлані...
Вито́чок за витком — і знов петля,
Й вождів ми вкотре ловим на обмані.
Які слова ти б підібрав тепер,
Щоб змалювати матір Україну?
Над нами посміявся, мов Гомер,
Чи кляв за правом люблячого сина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867366
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 09.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]
Міняє час і смак, і колір,
Стає коротшим і життя.
Ти віддаляєшся поволі,
Тихіше вже серцебиття.
Але душа іще бажає,
Тебе побачити хоч раз,
А пам"ять інколи згадає,
Уривки вже забутих фраз.
І стане затишно і тепло,
Минуле десь замиготить,
Коли надворі раптом смеркне,
На крилах радості летить.
І впасти хочеться в обійми,
Почути голос знову твій,
І в тиші цій німій знов зміни:
Повірю в те, що ти лиш мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867213
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 07.03.2020
«Ти не біжи, мій коню, задичавлений,
Ти не лети так стрімко на луги.
Ледь щастя ще брунькується зачаєне
У розпалі липневої снаги.»
© Ірина Небеленчук. Мій коню.
СПИНИСЯ, КОНЮ!
Ще зачекає кінь той задичавлений,
Все, що брунькується, цвіте й дає плоди.
Він, мабуть, також дуже зацікавлений
Побути взимку, бо й тоді цвітуть сади.
Не як весною, сонцем поціловані,
Не як улітку, стигло-солодко-п’янкі,
І не осінні, золотом шліфовані.
Сади зимові не бурхливо-гомінкі.
Спинися, коню, у садах замріяних,
Де квіт відбілювався так багато літ…
Із насінинок, мудрістю просіяних,
Розрісся чистий срібно-білий мікросвіт.
Ти наситися, коню загартований,
Якщо й із гіркуватим присмаком нектар.
Зимовий цвіт любов’ю нам дарований.
Спинися, коню, бо життя - це Божий дар.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867041
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
І що ти скажеш тій пустунці,
Первінці, любленій всіма.
Відкрила вічка кожній бруньці —
А що як вернеться зима?
Звабливо вчора спокушала
Кленка із стрижкою «під нуль».
Ревнивець-явір, гарний, чвалий,
Був сам не свій і вивчив туль.
Метля́ збудила, й той ворушить
Крильцятком— у моїй руці,
А сонце, не діждавшись тушу,
Скотило промінь по щоці.
Щоби уникнути сентенцій,
Весна улещує жінок,
Бо чутно запахи есенцій
В саду й на клумбах між квіток.
Туль - це комплекси вправ, що складаються з основних атакуючих та захисних дій, що виконуються в логічно обґрунтованої послідовності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866922
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1fu7bZz_1YI[/youtube]
Дорога терниста, далека,
Шляхи всі розбиті ушерть.
Добратись до серця нелегко,
Збиває із ніг круговерть.
Скрізь ями, одне бездоріжжя,
Спіткнешся, піднімешся, йдеш.
Немає межі, все бежмежжя,
Наосліп тепер вже бредеш.
Надворі поволі темніє,
Туман заволік битий шлях.
Тебе підганяє надія:
До мрії лети, ніби птах...
Зморилася, сіла спочити,
Чи краще вернуся назад?
Спокійно отак собі жити,
Чомусь все іде ще невлад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866841
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
А добре слово - це легенька ноша.
Ти поклади його в кишеньку, біля серця,
Напоготові, бо раптом пороша,
Чи грім і блискавка, чи дощ з відерця...
Прибережи його на той випадок,
Коли зігріти хвору душу треба,
Або в думках навести лад, порядок,
Розрадити, якщо така потреба.
А добре слово, знай, не продається.
Воно дарується, хоч і безцінне.
Це слово не ламається, не б’ється.
Дешеве, водночас, дорогоцінне.
Ним можна похвалити, побажати,
В міцних стосунках взяти за основу.
Його ти можеш розповсюдити, роздати,
Воно до тебе повернеться знову.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866642
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Небо, як поле, безмежне, безкрає...
Вітер і сонце на небі гуляють.
В полі колоситься жито, пшениця -
Радість земная - все, як годиться.
Небо, як море, синє, глибоке...
Линуть хмарини такі одинокі.
Морем пливуть вдаль кораблі;
Дощик небесний - дарунок землі.
Небо, як шлях, довгий, широкий...
Місяць на небі й зірки ясноокі.
Шлях не простий та здолаємо, люди,
По зорях небесних ніколи не зблудим.
Неба "шматочок" не можна купити,
Замки й палаци не збудувати.
Хай небо буде сонячне й чисте,
Під дахом блакитним - всім вистачить місця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866581
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Що ж ті очі казкові,зелені,
І ніхто в їх безодню не впав?
Що ніхто не напився натхнення?
За ті очі ніхто не кохав?
Не побачили блиску і туги,
Як бісенята пускали навкруг?
Ще чогось не сказали подруги,
І про очі не мовив Ваш друг?
́
Ще не пізно і мрії рожеві,
Ваші очі побачать ясні,
Принц сполохає Вашу оселю,
І можливо на білім коні.
Він загляне у ті смарагдові,
Та й не зможе забути краси.
Ті зелені вони для любові,
Дві краплинки п"янкої краси.
Буде так,не злякаєте диво,
Чари,очі, зелений туман,
Такий колір дарують щасливим
І не здатні вони на обман.
Бризне сміх із зелених,веселих,
Не покотиться з горя сльоза,
А в рядках і простих і пісенних,
Тих очей чистота, глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866152
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Зима відступає, а моє волосся,
Чогось знов біліє, ніби у снігу...
Роки, мої роки, так вже повелося,
Вони додають нам білизну оту...
Роки відлітають, та я не сумую,
Бо вони і досвід, й мудрість додають...
Щось ми і втрачаєм, та щось і знаходим,
Згадуєм минуле і юність свою...
А бува в задумі, в дитинство впадаєм,
Болем - сивиною відчуваєм все...
Дивимось на внуків, та вже й на правнуків,
І дякуєм долі, що вони в нас є...
Швидко так спливають наші дні і роки,
Та ми не жалкуєм за тим, що було...
Живемо, працюєм, майбутнє плануєм,
Хочемо, щоб воєн вже більш не було...
Зима закінчиться, скоро завесніє,
А за нею літо прийде золоте...
І тепла, і квітів додасть нам природа,
А ми їй і Богу дякуєм за все...
Скільки нам відміряно, стільки й будем жити,
Не марудить світом, як всі люди жить...
Зберемо врожаї з того, що посіяли,
І весною, й літом не будем тужить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866140
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Духмяна осінь.
І вона - для мене.
Немов, щось невід’ємне у мені…
Я листячко цілую ще зелене
і те, що в кольоровому вогні.
Я обіймаю висушені трави.
Я пригортаю ріки і поля...
О, скільки митей в осені яскравих!
І хтось сумує в ній, але не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846780
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 26.02.2020
Полинне літо
бавиться у жмурки,
ховається за стінами дощу.
До мене притулися
і помуркай
на вушко ніжно…
Слухаю.
Мовчу.
Ми мовчимо.
Нам добре вдвох мовчати,
коли сердця -
один єднає звук...
Мелодія любові.
Ніч кирпата,
і музикою – кожен дотик рук.
Ти пригорни мене іще міцніше!
До тебе притулюся.
Обійму.
І будуть зорі сяяти ясніше
у ніч, від щастя нашого, німу…
В передосінні жмурки грає літо
і котиться дощами у траву…
Ми будемо світитися для світу
допоки ти живеш і я живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846489
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 26.02.2020
Я осені чекаю і дощу.
У ній - моя спокута і молитва.
Тебе із падолистом відпущу,
Терпким нектаром спогадів налита...
Розвіє вітер наші імена,
в мелодіі прощальній
заколише ...
Осінньою прокинуся одна -
ні завтрашня тобі,
ані колишня...
Затужить дощ
і захлинеться ніч.
З твоєї
назавжди зійду орбіти...
І тільки
на світанку,
вдалині
зоря новітня
сонечком засвітить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846580
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 26.02.2020
Не забувай...
Пиши мені листи
промінням сонця
на листках кленових,
де перший дотик
солодом застиг,
де я - ще тут -
у тОбі до основи...
Очікую
не довгих балачок,
не слів гучних
і не думок високих...
У сяєві запалених свічок -
присутності твоєі,
в ній - мій спокій.
Нехай гуде,
скрегоче дикий світ -
Усе довкола -
вікова омана...
А ти шепнеш тихесенько
"Привіт!" -
я щастям п'яна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846986
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 26.02.2020
Я до тебе іду,
Як приходять додому…
Крізь тумани і час
із далеких доріг…
І одному лиш Богу,
насправді, відомо,
що несу тебе в собі
немов оберіг…
Тут рідніших
душа не стрічала
нікого...
Калатається серце у грудях,
мов дзвін…
Я до тебе іду,
як вертають до Бога...
Ти готовий
прийняти мене
так, як Він?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866091
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Знесилена ущент від протягу чекання.
Старий годинник зупинився і мовчав.
То ж по-англійськи без сльозливого прощання,
І неважливо вже чи кава, а чи чай.
Лиш недомовленість, незрозумілість тінню.
Не поцілує синє небо сіль морську.
Заплутаних хіромантичних досить ліній,
І згоди не дійти, в стосунках - гострий кут.
Любов розвіяли пасати чи мусони,
І близькість ночі куталась у паранджу.
Антициклоном не дістанеш щастя крону,
І не загладиш недовіру і межу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866075
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Про що він співає, цей вітер,
Про що ж його дивні пісні?
Де він відшукав таких літер,
Які невідомі мені?
Які поскладав із них звуки,
Складні і не дуже слова?
В них чується радість і мука,
Та й плаче це він, чи співа?
Чи з горя лама вербі руки,
Чи з радості в поле біжить?
А може боїться розлуки,
Яку важко так пережить?
Кого він так жалібно кличе,
Й летить - сніг угору здійма?
Мов зранена чайка кигиче,
Чому, що минає зима?
В може радіє від згадки –
Що мариться , ніби вві сні.
Що він поспіша мимо кладки,
На зустріч красуні весні.
24.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866041
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 26.02.2020
(Слова до пісні)
Ти вранішнє сонце лови у долоні,
Пройди по доріжках знайомих скоріш.
Просторів безмежних розкриється лоно,
Там маки, пшениця й зелений спориш.
Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
Нічим не заміниш квітучі сади,
Колосся дозріле, гаї у розмаї,
Любов до землі збережи назавжди.
Дерев білоквіття в селі біля хати
І мальв розмаїття навколо цвіте.
Тут жили всі рідні: і батько, і мати.
Вдихни це повітря прадавнє святе.
Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
Нічим не заміниш квітучі сади,
Колосся дозріле, гаї у розмаї,
Любов до землі збережи назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865781
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Ой-да над горою місяць молодий
Обійняв калину вітер степовий.
Трави низько клонить та гойдає їх
Козаченько в гаю спатоньки приліг.
прспів:
Не журися спи козаче туга одійде,
Ніч холодна не голодна долю не вкраде.
У солодких снах козаче милая прийде
Серденько твоє зігріє лихо відведе.
Зранку до світанку загасив вогонь,
Освятило Сонце юнаку долонь.
Розкажи ворожко доленьку мою,
Долю сиротину з гідністю прийму.
Скраю біля гаю стелиться роса,
Заплітає косу чарівна верба.
Ой-да в чистім полі заспівав козак,
Проситься на волю піснею душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866018
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Небесний простір, нині помітно потемнів,
Висот досягши, мої думи розгубились,
Втрачався спокій, а вечір в душу жебонів,
Тобі потрібна? Сумнів… мрії розченились.
О, нічко- ніченько, що робиш, ти блуднице,
В пелюшку з шовкову, приховала піднебесся,
Й молодий місять, як дитятко блідолице,
Чом зажурились? Я все ж тихо підкрадуся.
Слова - прохання… Ніченько, зніми завісу,
Відкрий простір і палахкотіння ясних зір,
Принесуть сили, сумління пошлю до бісу,
Засну в спокусі, під ніжний шепіт світлих мрій.
Нехай насниться його силует і слова,
Очей чарівність, не приведуть до омани,
Любов, довір`я, я лиш до цього готова,
Не зруйнувати, кохання, мости між нами.
І нічні сльози, висохнуть сонячним ранком
Несу в таїну, свій біль, терпкий смак печалі
Хай день вчорашній, нам покажеться сарказмом
І тихий плескіт хвиль, нас стріне на причалі.
2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865973
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
У кожній пісні є душа і крила,
Є ноти океанів і дібров,
Вона талановито та уміло
Запалює в серцях святу любов.
Вона вселяє віру і надію,
За неї краще лікаря нема.
Вона вселяє в душі світлу мрію,
Зневірених на ноги підійма.
Не буває без пісень застілля,
Не буває свята без пісень,
А яке гучне у нас весілля,
Там пісні лунають цілий день.
Є пісні що дужу силу мають,
Наче їх створив для нас сам Бог,
Вони на бій народи підіймають
І праведних ведуть до перемог.
Є пісні дотепні і веселі,
Їх співати хочеться мерщій,
Вони живуть як сонечко в оселях,
Вони є эликсиром для душі.
Які пісні безцінні історичні,
Що факти про події бережуть,
Вони важливі і такі магічні,
Десятки поколінь переживуть.
Є пісня що серденько розриває
Коли вона трагічна та сумна,
Вона про чиюсь біль розповідає,
Співчуття шукає тут вона.
І старі пісні всі,і сучасні,
Цінніші навіть за вірші.
Ми пісню вибираємо під настрій,
Ми пісню вибираєм для душі.
А Українська пісня сама краща,
Хай вона лунає без кінця,
Хай летить над світом пісня наша
І любов запалює в серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865606
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
У кожній пісні є душа і крила,
Є ноти океанів і дібров,
Вона талановито та уміло
Запалює в серцях святу любов.
Вона вселяє віру і надію,
За неї краще лікаря нема.
Вона вселяє в душі світлу мрію,
Зневірених на ноги підійма.
Не буває без пісень застілля,
Не буває свята без пісень,
А яке гучне у нас весілля,
Там пісні лунають цілий день.
Є пісні що дужу силу мають,
Наче їх створив для нас сам Бог,
Вони на бій народи підіймають
І праведних ведуть до перемог.
Є пісні дотепні і веселі,
Їх співати хочеться мерщій,
Вони живуть як сонечко в оселях,
Вони є эликсиром для душі.
Які пісні безцінні історичні,
Що факти про події бережуть,
Вони важливі і такі магічні,
Десятки поколінь переживуть.
Є пісня що серденько розриває
Коли вона трагічна та сумна,
Вона про чиюсь біль розповідає,
Співчуття шукає тут вона.
І старі пісні всі,і сучасні,
Цінніші навіть за вірші.
Ми пісню вибираємо під настрій,
Ми пісню вибираєм для душі.
А Українська пісня сама краща,
Хай вона лунає без кінця,
Хай летить над світом пісня наша
І любов запалює в серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865606
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
...без преамбули.
[youtube]https://youtu.be/yuvGeMYmsug
[/youtube]
[i][b][color="#6b0582"]Калино!
Ягідко кривава!
O, билино,
чому на воду у зажурі задивилась?
Тебе до того спонукала літня злива
ачи вологи в літню спеку не напи́лась?
Либонь, вівчар тебе позбавив заповіту,
як виганяв на пастовень свої отари,
Тебе ж настановив як варту за повітку,
тепер щодень скубуть за гілля яничари.
А може, чимось отруїли лист чужинці,
гасаючи на БеТееРах спозаранку?..
Тобі б квітчати бюст найкращій в світі жінці,
що одягає на Великдень вишиванку!..
…Отак стоїть в зажурі й наша Україна…
Її зобидив хто й зганьбив одвічну вроду?
Про все це нам повідай, золота билино –
не стій самотньо й тихо в річки біля броду…
А я піду у світ – де тернії і бруки,
шукати тих, хто смів красу твою ганьбити,
За ту провину і твою нестерпну муку
усякий лиходій жорстоко буде битий![/color]
[/b]
20.02.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865582
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Зло й біду ніхто б не переміг.
Без любові не було б світобудови,
Радості в серцях, а тільки щем.
Бо любов людська - життя свята основа,
Що дарована самим Творцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865515
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 21.02.2020
Намалюю тиху річку,що у світ веде
І зеленую смерічку, що життя несе
Намалюю сад чудовий, яблуневий квіт
Його пахощі вирують вже багато літ
І осмілюся вдихнути, аромат п"янкий
Та до ніжності відчути спів пташок дзвінкий
І охопить дивна згадка та бажання жити,
Що так можу все вдихати і без меж любити
Потім тихо я пройдуся, де рідненьке поле
За життя тобі спасибі, дорогая доле,
Ти найкраща берегиня, ти моя надія
Жити, дихати, любити - це найбільша мрія
Пригорнусь до стін хатини та садів квітучих
Та торкнусь стежин рідненьких та земель родючих
І щаслива зупинюся, на любу хвилину
Дякую, моя ти доле, за чарівну днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865395
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 20.02.2020
Намалюю тиху річку,що у світ веде
І зеленую смерічку, що життя несе
Намалюю сад чудовий, яблуневий квіт
Його пахощі вирують вже багато літ
І осмілюся вдихнути, аромат п"янкий
Та до ніжності відчути спів пташок дзвінкий
І охопить дивна згадка та бажання жити,
Що так можу все вдихати і без меж любити
Потім тихо я пройдуся, де рідненьке поле
За життя тобі спасибі, дорогая доле,
Ти найкраща берегиня, ти моя надія
Жити, дихати, любити - це найбільша мрія
Пригорнусь до стін хатини та садів квітучих
Та торкнусь стежин рідненьких та земель родючих
І щаслива зупинюся, на любу хвилину
Дякую, моя ти доле, за чарівну днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865395
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 20.02.2020
Намалюю тиху річку,що у світ веде
І зеленую смерічку, що життя несе
Намалюю сад чудовий, яблуневий квіт
Його пахощі вирують вже багато літ
І осмілюся вдихнути, аромат п"янкий
Та до ніжності відчути спів пташок дзвінкий
І охопить дивна згадка та бажання жити,
Що так можу все вдихати і без меж любити
Потім тихо я пройдуся, де рідненьке поле
За життя тобі спасибі, дорогая доле,
Ти найкраща берегиня, ти моя надія
Жити, дихати, любити - це найбільша мрія
Пригорнусь до стін хатини та садів квітучих
Та торкнусь стежин рідненьких та земель родючих
І щаслива зупинюся, на любу хвилину
Дякую, моя ти доле, за чарівну днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865395
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 20.02.2020
У сукні сонцекльошу пишна
В садку росте молода вишня
Як весна йде, зазеленіє
Згодом квітне… Так забіліє!
І плине… Запах по садочку
Раденько , одягну сорочку
Й біжу до неї … Ой красуня!
Яка ж гарненька, моя вишня!
Пізніше.. .. Як вдягне коралі
Так вабить, що ж робити далі?
Я пригублю, дозрілу вишню
Тобі подякую Всевишній
Тож з вишенькою підростаю
Я з нею ранки зустрічаю!
Своє дитинство тут залишу…
Колись про це вірша напишу
Сама ж, в країну знань порину
Знайду в житті свою стежину.
Вірш зі скрині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Пили кохання, мов свіжості смузі
І берегли таємничості мить.
Грішниці хміль у душі досі грузне,
Тяга думок мигдалево гірчить.
Хмари повисли вгорі ламбрекеном,
Крапельний розпис - гризайлем на склі.
День учорашній пройшовся із треном,
Слід залишивши в туманній імлі.
Сум огортає - сльозини горохом,
Світ розіп*ятий - фортуни печаль.
Шлях в паралелях оброслий вже мохом,
Що покриває іржавістю даль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865206
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Навіяв вірш Галини Брич- « Не продай»
Продати, хтось має щось, а хтось зовсім ні,
Обдертий, до ниточки,чи впав на війні,
На рідній, де родився, бігав босоніж,
Давно в світ, пішли предки, тепер ти небіж?
Як статись могло, скажіть, хто ж тут хазяїн?,
Хто нас повчати сміє? Достатньо руїн!
Болить! У душі печаль і щем під серцем,
Втішатись, кожен хотів, своїм озерцем.
Сімнадцятий раз, правителі все нові,
Підносяться звістки, кожен пан в обнові,
Обіцянки, ось вже краще заживемо,
Насправді вкотре одягають нам ярмо.
Земля – святиня, життя, щастя нації,
Прожити в змозі, несіявши пшениці?
Чи маєш й досі, шмат святої землі ти,
На жаль, забрали.... давно синки та (братки),
Оті, це ж влада селищ, містечок і міст,
Кричать не в цьому, є сенс життя, його зміст.
У дружбі з МВФ - то людське спасіння,
Чи ми тупі? Чи не маємо прозріння?
Погляньте, люди! Щодня нас обкрадають,
Самі ж царюють, нові котеджи мають,
В Європі дні та по Канарах гуляють,
Шкода́ роки, народ за холопів мають.
10.02.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864324
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Ось зимка постукала сміло в вікно,
Давай припорошу легенько чоло,
Сніжком устелю всі дороги, стежини
Полину я казкою. ось, до дитини
Зайду я у парки, внесу новизну,
Бо знаю, чекаєте сніжну красу
Та ковдрою вкрию кущі та травицю
Тож, що зачекались, мене білолицю?
Зберу я до гурту дорослих, дітей
У мене в задатку багато ідей
Тож, що погуляємо, милії друзі,
В такій білосніжній, казковій окрузі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863973
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Пелюстки троянди на пероні
Жбурляв їх вітер навкруги
Вони були у тій долоні
В котру потрапили сніги
Безжалісно топтали їх прохожі
І кожен пелюсток вмирав
Не бачили оті маленькі сльози
Їм хтось життя зламав
Дарують троянди при коханні
Буває хтось, когось не зрозумів
Зростали вони у сподіванні
Побачити колись любові світ
Не принесли комусь те щастя
Що з вірою вони жили
Спіткали їх прості напасті
Яка буває між людьми
Пелюстки троянди на пероні
Ніхто допомогти не зміг
У сніговій лавині, у полоні
Покрив тихенько білий сніг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863525
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020
Пам'яті Галі Акімової.
Розганяє тумани в полях переораних,
Під Мерефою подих близької зими.
Ти жила, метеором летіла між зорями,
І на слід твій яскравий дивилися ми.
А тепер облітають листочки у скверику,
Обсипаються з липи над домом твоїм.
Над зажуреним плесом і в'янучим вересом
Грає осінь сонату акордом сумним.
Ти пішла... І туманиться ранок розгублено,
Пролітаючий клин в піднебессі притих.
Не вирує життя в пожарищах обвуглених,
Не хлюпочуться рибки в озерах пустих.
Тільки вітер холодний в полях під Мерефою
Пригинає озимі ростки молоді.
І в твоєму вірші, йде над бухтою теплою,
Відбивається місяць у тихій воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852588
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 03.02.2020
***
Погасне зірка на нічному видноколі,
Засяє метеором і згорить.
Залишиться в твоїх очах як сполох
Її коротка й неповторна мить.
І буде ніч - тривожна і німотна
Й безмежна тиша в вухах задзвенить,
І самота безжальна і холодна
Пекучим болем в грудях защемить.
І ти залишишся один посеред болю,
Й не буде поруч дружньої руки
І спогади незримою юрбою
Тобі розірвуть душу на шматки.
І заблукаєш у минулім і забутім,
В полоні втрачених надій і сподівань,
Де вже нічого не змінити й не вернути,
на цвинтарі похованих бажань.
…Та прийде день і з ним нові тривоги,
Промінчик сонця з вдячністю злови.
І помолись. І не чекай нічого.
І вранішню росу благослови.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863415
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
А я тобі писатиму листи
Про нашу осінь рудокосу.
Їм, знаю, адресата не знайти.
Душа спустошена, так просить,
Й мене рве відчай стоголосий.
Про ту любов, що полином гірчить,
І про безсонні, довгі ночі.
Чомусь так часто за вікном дощить,
Знов сняться сни якісь пророчі,
До дій нездійснених охочі.
І світ увесь неначе спорожнів,
Мені самотньо так без тебе...
Єдиний погляд - замість тисяч слів,
Той погляд, що сховало небо...
І більш нічого вже не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863423
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_hh1zmWiBW0
[/youtube]
Сидиш напроти, опустивши голову,
В очах пливе невимовна печаль.
З тобою поряд сумно і так холодно,
Чомусь весь час ти дивишся удаль.
А я чекаю з поглядом зустрітись,
І прочитать всю тайну у очах.
До тебе, як колись, ще пригорнутись,
Ти ж знаєш: все тепер в твоїх руках.
А час іде, тече уже безжалісно,
Бажання зіпсувала осінь нам обом.
А на душі так прикро і так болісно...
А дощ безперестанку за вікном.
Тепло забрав цей дощ в обох і настрій,
Чи довго ще чекати теплі дні,
Коли ж в душі розквітніть білі айстри?
А поки ми не рідні, а чужі...
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=0b5d38f25166bfc02d9d846997cb5ba2&n=13&exp=1[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863351
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах
Звучать слова: « Герої не вмирають!»
Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.
Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків цвіт, розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.
Світлана Чабан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863304
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Без зупину з небес падав сніг на гілки,
Одягала зима в пишні шуби дуби.
І притихнув садок у продовженні сну,
Не будіть і мене, не лишайте одну.
Диво чудного сну хай гойдає мене,
Поруч мати сидить та кудельку пряде.
На крючку біля печі колиска висить,
А вірьовка на ній у задумі скрипить.
Пісня з маминих вуст колисала дитя,
Не шуміть же, вітри, те маля, то є я.
Перший крок нетривкий, дайте, тихо ступлю,
Може, долю свою непросту ще присплю.
Хай дорога біжить у життєву ріку,
Щоб не знати бо зрад на своєму віку.
Та дорога пройшла через щастя і біль,
Крізь любов та печаль і утрати ще сіль.
29.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863002
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Ти запитаєш:"Що в тобі знайшла?"
Скажу відверто, вразила душа
І очі - дійсно зеркало душі
Я розчинялась в ніжній теплоті
В душі були відсутні мінуси
Тягнулася душа до простоти
Без лицемірства, зла та це святе
Відчула серцем, щастя ось і є
З тобою було затишно мені
Уся душа була на видноті,
А очі відображували суть
Лиш чистоті дано її збагнуть?
і світ мінявся, як люба пора,
Бо з серця набиралася тепла
І погляд говорив, навіть без слів,
Бо відчував до глибини морів
Як же важливо в душу заглянуть,
Її красу до глибини відчуть
і в світі щастя більшого нема,
Коли співа теплом уся душа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862915
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
Хоч снігу не має, дерева не в сріблі,
Але уявімо на мить
І вже у звабливості ніжнії віти
Та казка зимова бринить
Усе виграє, зачаровує душі
Стежинка, як ніжная шаль,
А там в далині, і левади, і кручі
Огорнені в сніжну вуаль
Давайте іще, уявімо картину,
Як в сніжній красі білизна,
Таку неповторну дарує годину
Де грають у сріблі дива
Уже одяглися у шати дерева
І милі, тендітні кущі
Та ніби і поруч, а ніби далеко
Всміхається зимка мені
Прокинулась люба, але чи надовго
Мінлива, капризна зима?
І ось устеляє снігами все знову,
Даруючи сніжні дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862593
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Квітка до квітки, листок до листочка —
Мама дочці́ вишиває сорочку.
Хрестить їй долю нитками до ночі,
Губи молитву до Бога шепочуть…
Вишила синім волошки зірчасті
І завиток виноградний – на щастя.
Тишу годинник розгойдує в хаті,
Вже й виколихує маки червчаті.
Усміх матусин майнув по обличчі:
--Квіти усі тобі, донечко, личать.
Ніжність дівоча – в біленьких ромашках,
Їх посере́дині вишию, пташко.
Дивиться літо з сорочки на матір,
Ллє з квіточок густі пахощі м’яти.
Білу виши́ванку гладять долоні:
--Хай оберегом буде твоїм, доню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862340
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iWQOo11FzC0[/youtube]
Почув слова мої - відчула.
І оберемок кинув слів.
Слова найкращі - це збагнула.
А як сказати їх зумів!
Забуть мене не так то легко,
Бо серед тисяч я - одна.
Така близька і так далека,
Така серйозна і чудна.
У сни приходжу я так часто,
Тихенько двері відчиню.
Ти відчуваєш - поруч щастя?
Тобі я цим не завиню.
Ти спи спокійно, скоро ранок,
Мені пора, далекий шлях.
Усмішку кину на останок,
Вернусь до тебе у віршах.
Тебе візьму у них за руку
І поведу у місяць май,
Де ми забудем про розлуку.
Мене міцніше лиш тримай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862062
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020
Безсонням вкриті темні ночі...
Тривога крає, бо не спить...
- Де сина мого карі очі?
Чому так серденько болить?-
Ввірвалась лихом мука клята
Та чорний ворон сів на дах -
Сльозами вмилась сива мати,
Війна забрала козака.
Та хтось би жив, а він не зможе
В ганьбі прожити все життя.
Якщо він сам не переможе -
Не заспокоїться душа.
Цей вічний біль людського роду
Як закарбована біда -
Коли хтось прагне жити в мирі,
Комусь потрібна зла війна.
Отак ідуть, ідуть і гинуть,
Щоб зупинити тих чортів,
А ті все лізуть, лізуть, лізуть..
(Нема скотині що робить).
А є ще другі ті, що збоку,
Їм тільки б руки потирать
І в той вогонь, що наче в пеклі,
Сухенькі дрова підкидать.
Щоб потім гріти свої пики
І набивати животи.
Ну так, а що ж, в них теж є діти,
Їм теж потрібно теплоти.
А ти сивій старенька мати,
Закрийся в хаті, голоси
І хто там з них захоче чути,
Той крик самотньої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861842
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
(мій вільний переклад)
Часом, доля меле тебе в дріб.
В цілому ж, життя – хороша штука.
І не страшно, коли чорний хліб,
Страшно, як душа чорніш за крука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861855
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Доброго ранку, закохана дівчино!—
В світ цей залюблена, з сонцем повінчана,
В росяних травах смарагдових купана —
Погляд торкає небесного купола.
Ловиш тепло, літом густо посіяне,—
Мила, проста, загадково-замріяна,
Щирістю і добротою заквітчана —
Донечка ніжності, сонячна дівчина.
Ранок і радість тебе огортають —
Рай світанковий! І ти в ньому — таїна!
Та не для всіх, бо твою таємницю
Я розгадав! І мені це — не сниться!
© Володимир Присяжнюк
07.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861438
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Я пишу від всієї душі…
Хоч буває, часом, з помилками,
Я пишу від всієї душі…
І ділюся своїми думками.
Я пишу від всієї душі…
Шкандибають і ямб і хорей,
Я пишу від всієї душі…
Для хороших і щирих людей.
Я пишу від всієї душі…
Хоч буває так важко на серці,
Я пишу від всієї душі…
У свій світ відкриваю вам дверці.
Я пишу від всієї душі…
Прагну риму в польоті впіймати,
Я пишу від всієї душі…
Бо не можу я вам не писати…
15.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861403
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Які ми залежні від змін у природі:
то сум обіймає,… то квітне душа…
Струною журба виграє при негоді,
то радість у променях на споришах…
Немов пролісок синій, рано весною,
розквітне кохання у чарах заграв…
А вітер, в гримасах, своєю рукою,
тихенько надію простеле між трав.
Квітучеє літо нам серце зігріє,
скупає в любистку прожиті роки…
При зорях вечірніх про щастя помрієм,
що має духмяні, медові смаки...
Прокинемось вранці із сивим туманом,
бо осінь в задумах вже сіє дощі...
Метелиця вальсом здивує неждано,...
Лише б не настала зима у душі.
Любов Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861197
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Ой візьму я гілочку вербову
Виріжу сопілочку чудову
Щоб лунала пісенька над світом
Обертала зиму в тепле літо.
Щоб торкнулась до душі твоєї
Голосом розквітлої лілеї
Щоб завжди на склі твого віконця
Веселив тебе промінчик сонця.
Хай промінчик той тебе обійме
Над тобою світле небо здійме
І від сну теплом нехай розбудить
Щоб ти знала, світ тебе цей любить.
Щоб не був тобі цей світ звичайним
Чарував завжди красов і тайнов
Дарував твоїй душі натхнення
В цьому непростому сьогоденні.
Щоб від пісні веселіше стало
Від любові серце трепетало
Хай тебе та пісенька зігріє
Щоб завжди збувались в тебе мрії.
Парище
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861135
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Троянда й ромашка в одному букеті -
Такого немає ніде,
Адже ні для кого не буде секретом,
Що важко цим квітам буде
Ужитися разом, адже вони різні:
Ромашка - то квітка проста,
В троянди-красуні пелюсточки ніжні,
Немов би дівочі вуста.
Ромашечка любить і вітер, і волю,
Царівна вона польова,
Троянді вже інша судилася доля -
Удома на клумбі зросла.
Троянду плекають руки людини,
Без цього ж бо їй не цвіти,
Ромашка і між пшеницями цвістиме
Розом з колоском золотим.
Але вони гарні обидві й чудові,
По своєму кожна із них.
Для квітів цих знайдеться лагідне слово,
Бо дуже ми любимо їх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861123
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CUwp4XqA1gM
[/youtube]
Іскриться краплями в фужері
Напій солодкий, ніби мед.
І ця таємна атмосфера,
Не схожа зовсім на банкет
Тихенько місяць ллє проміння
В напівзашторене вікно.
В каміні чути дров жевріння,
Спахне раз - по - раз осяйно.
Кида на стіни свічка тіні,
Химерні танці відбива.
Спрямує погляд в мерехтінні
Туди, де творяться дива.
Там руки в жаркому сплетінні,
Душа з душею розмовля.
Раз - по - раз тихе шепотіння,
Ця ніжність тишу розбавля.
Украв вже кусень ночі ранок,
Кохання все ще спочива,
А я таємно в шпарку гляну...
Невже, були то ти і я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859811
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eoW4YjbQikU[/youtube]
Обережно ступаю по краю,
Старий рік досягає кінця.
За все вдячна тобі, та я знаю,
Інші теж тобі вдячні серця.
За хороше, що дав мені ти,
І за те, що було і не дуже.
Не завжди досягала мети,
Але бачив мою небайдужість.
Скільки друзів хороших зустріла,
Із коханням у серці жила.
Може, надто від нього хотіла,
Але все ж я його зберегла.
Цілий рік мені був ти, як свідок,
Бачив всі негаразди мої.
Скільки я пройшла твоїх стежок,
Щоб узнать, в чому щастя в житті.
Дуже важко тебе відпускати,
Бо не знаю, що буде в Новім.
Та не можу тебе я тримати,
Іди з Богом...Ми ждем перемін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859706
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 30.12.2019
Поверни мені мрію, юначе,
Вип’єм чашу міцного вина.
Чуєш, чайка стривожено плаче,
Скиглить сива морська далина
За тобою, скоріше, за нами,
Де удвох ми щасливі були,
Відпливали за обрій човнами,
Острів Мрій віднайшли між імли.
Мілина вже не стане в пригоді —
Загартовані наші серця,
Хвилі скелі виточують горді —
Тим бажанням немає кінця.
18/12/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858617
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Життя… життя. Доріг багато так,
Вони всі різні, вибереш одну,
По ній пройти, гадаєш ти мастак,
Завжди захочеш, відчути весну.
Так, як тоді, в щасливім дитинстві,
Все безтурботні… ранки й вечори,
Здавались нам, суцвіття барвисті,
Й манна впаде, з небесної гори.
Не все так є, знімеш окуляри,
Оті рожеві. Й прийде час вагань,
Мов кам`яні попереду мури,
Чи й перебориш? Тайна сподівань.
.
В незламність віриш, згинуть запони,
Надія день, новий зустріти йдеш,
Душі політ, сприймеш перемогу,
І долі дякуєш, що ти живеш.
12.12.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858117
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 16.12.2019
Мамину хустину накину на плечі,
Де розкішних квітів безкрайній розмай.
Піду щедрувати в новорічний вечір,
Від хати до хати – веселися край.
Музики лунають, дівчата співають,
Майорять хустини – квітами цвітуть.
Мамині дарунки серця зігрівають,
Вони наші долі й душі бережуть.
Червоні хустини, чорні, білі, сині,
На полях – волошки, мальви, торочки…
Розквітають щастям по всій Україні –
Рушники, хустини й мами сорочки.
06.12.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857134
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ofen3gNBYM[/youtube]
Ну хто в житті не пестив свої мрії,
Чи не вони тримають на плаву?
В рожевих окулярах хай надія,
Та з нею по житті отак пливу.
Життя - це неосяжний океан,
Не втримає на хвилях соломинка.
Ще гірше, як попереду - туман,
І ти не знаєш, де ота зупинка.
Надія й віра - орієнтир в дорозі,
Та десь далеко світиться маяк..
(Та мрія підганяє: все ти зможеш!)
Без нього в морі важко, аж ніяк.
Не раз бувало хвилі накривали,
Думки миттєві - повернуть назад,
Та мрії - лиш вперед, не відпускали,
В душі моїй тоді стихав безлад..
А, може, я зробила тут помилку,
Не треба запливати за буйки?
Чи зможу допливти? Чи буде толку,
Якщо бажала в даль таку пливти?
А он уже і берег бовваніє,
Надію все ж свою не зупиню,
Бо там душа твоя мене зігріє,
Не треба і розпалювать вогню...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857087
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Прийшла зима за наш поріг
Прямо з ранку випав сніг
Довго не порадує білою красою
Без морозів розстане, зійде водою
На календарі грудень- то вже зима
Затріщать морози, запанує вона
Затанцюють, залітають білі мухи
Одягне дерева у теплі кожухи
Навкруги розстеле білі скатертини
Мороз на шибках розмалює картини
Замурує товстою кригою ставки
На дахи одягне велетенські шапки
Зима занадто красива пора року
Із нею Новий рік крокує що року
На сонці сніг переливає серебром
Вітає всіх зі щастям та добром
Та всі чекають прихід весни
Повернуться з теплих країв птахи
Подарує нам свою чарівну вроду
Принесе з собою і сонячну погоду
Потрібно набратись не мало терпіння
Поспішає зима у свої володіння
У білому вбранні снігом все замітає
Холодом із морозами всіх дошкуляє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857013
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Безшелесно спочатку падав перший сніг
Зіркоподібними кристалами додолу.
Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.
Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
Ми розуміли одне одного без слів.
І вже кружляли витвори пухнасті,
Встеляючи вісоном білим навкруги.
Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
І танули сніжинки від тепла жаги.
Шептали очі: ти - найкраща в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856954
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
Не змогли насолодитись…
Не змогли насолодитись
У житейській ми програмі,
І не встигли звеселитись
У казок барвистих гаммі.
Ми не встигли налюбитись,
Хоч міцні в обіймах руки…
Ох, нектару би напитись
І пізнать блаженства муки!
Де він довгий, де короткий -
У єднанні шлях любові…
Повний таїни і цноти
У віршованому слові.
м. Будва, липень 2019. Наталі Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856680
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Ой ти ,вітре буйнесенький,
Не ламай тополю,
Біжи, вітре, в чисте поле,
Там пізнаєш волю.
Будеш собі в чистім полі
Гуляти, співати,
Будеш собі на роздолі
Хмари колисати.
І траву будеш чесати,
Висохлу, густу,
В ріллі землю обнімати,
Таку молоду.
Ой ти , вітре буйнесенький,
В полі погуляєш,
Нікому не вчинеш злого,
А волю пізнаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856032
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Твоя душа дарує любов,
Ширить надзвичайне тепло.
Вибудовує щастя із обнов,
Випромінює дивовижне тло.
Наші почуття народились,
У них струменіє кохання.
Два тіла воєдино злились,
Теплом ніжить пізнання.
І ледь чутно впіймані ритми,
Що на струнах любові дзвенять.
У нас зродились нові біоритми,
Що незримо палахкотять.
І ніби розкалена лава вулкану,
Тріпотять нестримані єства.
Поринули у жерло урагану,
Пізнали миті блаженства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856213
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
Ну, як тебе я можу не любити,
Коли собою затуляєш світ?
Ти сонце, що промінням ріже мряку.
Ти вітер, що зриває амулет.
Хмільне варіння із голівок маку,
Солене море і солодкий мед.
М'який, неначе шерсть в зимі на білці,
І легкокрилий, мов у леті птах.
Твій дух так вміло грає на сопілці,
Як суховії влітку на степах.
Ну, як тебе такого не любити?
Ти поглядом одним ламаєш лід.
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854815
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
І хто в ми цьому світі? Гості лиш.
Сьогодні є, а завтра нас не буде.
Стоятиме і Моршин, і Париж,
І сонце небу гріти буде груди,
Дніпро тектиме, Конго і Яндзи,
Тумани цілуватимуть Карпати,
Висітимуть у храмах образи,
Нові мережі бігтимуть крізь хати,
Птахи нестимуть людям спів до вух,
Прийде незнана на сьогодні мода,
На випас хмари гнатиме пастух,
Їх видоїть в цебро землі погода,
Виводитиме в люди ранок день,
Будитиме зі сну весну лелека,
Тепло вливати літо до легень,
Мов господиня молоко до глека.
І будуть інші люди на землі.
Новим зерном поет засіє твори.
Ховатиме зоря лице в імлі,
Купатиме проміння сонця море.
А ми, прогуркотівши, мов громи,
Пірнемо в небо, тілу давши тлінність.
Допоки ж серце б'ється за грудьми,
Вирощуймо любов – найвищу цінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853608
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
- Синку, за щоб Я тебе не простив,
Скажи, це в тобі, в середині.
- Якби я життя своє загубив
Й не дав народитись дитині.
- За що Я люблю тебе, синку, скажи;
- Не знаю й сказати не можу.
Одне лише знаю, що любиш й, завжди,
Навчав, як любов цю примножить.
Ти віриш Мені, Моє любе Дитя,
Довіра між нами - єдине
Чого Я прошу, та твоє сум'яття́
Не дає відбутись людині.
Давно вже пора повернутись назад,
Ти вільний цей вибір зробити,
Вже тисячі років, як Едемський сад,
Чекає тебе щоб впустити.
- Чекаю, люблю і давно вже простив...
Що можу тобі ще сказати,
Колись свого Сина до вас відпустив,
Щоб вам було легче вертати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853547
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019
Не лишай мене одну посеред поля,
Я загублюся без тебе, просто знай,
Потемніє світ навколо, з ним - і доля,
Я молю тебе, благаю, не лишай!
Бур'янами знову стану, чи землею,
Вкриюсь пилом, павутинами, слізьми,
А так хочеться побути ще твоєю,
Лиш з тобою, а не з іншими людьми.
Не лишай мене одну, я тут загину,
Тут вітри, тут вічний морок, самота,
Я для тебе з квітів виклала стежину,
Через відстань, заборони і літа...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853429
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Покинута, голодна, боса,
З бідою злою сам на сам,
Задумана простоволоса,
А очі віддані сльозам.
Іде по світу Україна.
У двері стукає чужі.
Питаюся-у чому винна?
І зрадам чом нема межі?
Чому на паперті розколу
Розіп’яна, нема жалю.
Спадають рушники додолу.
Дай відповідь мені, молю!
Чому ненависті потоки,
І розбрат дикий навкруги?
Тікають діти на всі боки
У закордонні береги.
Чому війни палає жерло?
Земля засіяна кістьми?
Лунає гучно : «Ще не вмерла…»
Все ширшає стіна пітьми.
Під гаслом «Слава Україні!»
Мерзенні творяться діла.
Ногою вже у домовині.
Та «слава» неньку довела…
Знесилена, сумна ,зболіла
Іде сама не зна куди.
Йде Україна моя мила
В обіймах чорної біди.
Отямтеся від люті, браття!
Чи вам ця бійня до снаги?
Гасити вже пора багаття-
Радіють наші вороги.
І ллється кров, як та водиця.
І прірви ближчає вже край…
Ах чорноброва ,білолиця ,
Украйна, втрачений наш рай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853246
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
О спомини! Потуго сил життя!...
Зодягнеш їх - віднайдеш в собі небо...
Ось батьків - батько! Син землі. А я...
За руку з ним. Мала така... (То ж треба:
було мені чотири лиш тоді...)
З тих перших літ дитинного життя
чомусь одне лиш диво пам"ятаю...
(Й не мало це!) Он грудень... Спить земля...
А Миколай - дитячі сни гортає!
(В той вечір був ріднесенький святим...)
Феєрія! Скрізь спалахи вітрин...
І серед світла - мила фея лісу!
Ялинонька,- світ іграшок ясний...
Тепер же на долоню була б, звісно...
(та з року в рік дорожчий скарб святий...)
Ото й відтоді сірих хмар зими
я не бояюся!... Чуєш - співи віхол?
Були в старого очі - сірі сни!
Бездонно-сіра, преподобна втіхо!.............
...............................................................
............................................................
........................................................
29.10.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853043
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Небо плаче, крапля скаче, по листочку клена
Зажурилася травичка, молода зелена
В чобітки взулася осінь, щоб не змочить ніжки
По воді пливе листочок, посеред доріжки.
Легка прохолода, свіжість сповила всю землю
Молочним густим туманом прилягла на греблю
Над річкою хлюп і хлюп, стрибають краплинки
У небі, поміж собою, сваряться хмаринки.
Вітерець в лісі сховався, чекає нагоди
Із хащ темних вирватися, в відчутті свободи
Щоб сповитим у промінні сонячних цілунків
Щоби осінь та й тепленька, без сірих світанків….
А поки ж дощ, ще хлюпоче, шурхіт по травиці
Та намалює вечір обрій, ясні зоряниці….
24.09.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853010
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
[i]Може, трохи нетрадиційно.
Та із пісні слова не викинеш!
Писав... з натури! Така вже
правда життя!.. Навіщо її
п р и п у д р ю в а т и . . .
[img]http://filmxonline.net/uploads/posts/2013-01/1358770205_2.jpg[/img]
[b][color="#0080ff"]В небі спахнули яскраво дві зорі,
По́рівці, самітно - не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів:
Зіронько моя,
світи в путі, мені світи…
Я до тебе, мила, йду!
Все життя до тебе, мила, йду...
Я до твого неба притулюсь…
Як відчую вроду молоду,
Повернусь на землю, повернусь.
Приспів.
Так судилось нам уже повік –
Бог проклав для нас одну стезю:
Я – невільник твій і... чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
Приспів.[/color][/b]
20.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594934
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 27.10.2019
[b]Ольга Калина[/b]
[i][b] «Світанок» [/b][/i]
Видавець О.О.Євенок
[u]Житомир -2019[/u]
Об’єм – 140 стор.
Наклад – 100 прим.
Отримав бандероль з Житомирщини зі збірками поезій двох авторів. Це особливе задоволення – діставати з поштової упаковки свіжовидрукувані книги. Потримати, покрутити в руках навсібіч, погладити палітурку, понюхати. Потім погортати, не читаючи. Потім, десь вмостившись зручненько, почитати. Море втіхи! А якщо в книзі видрукувано щось написане тобою, хоча б на одній чи кількох сторіночках, тоді – усолоди океан.
Для майбутньої збірки поезій Ольги Калини «Світанок» я підготував невеличкий огляд-передмову (ще за 8 місяців до цього). І тому занурився в вище згаданий океан міцно тримаючись за яскраву палітурку новонародженої книжини. (Що не кажіть, а тверда палітурка – це класна штукерія.)
Той свій огляд віршів Ольги Калини, який став передмовою в збірці «Світанок» пропоную вам.
(Про другу книжечку з бандеролі – розповідь завтра.)
-------------------------
[b]Сентиментальна* лірика Ольги Калини[/b]
Читаючи вірші Ольги Калини, мені пригадалась чиясь думка, що поезія ─ це не повідомлення, а перш за все говоріння. Писати для Ольги – це перетворювати свій внутрішній погляд в слова. Дійсно, вірші не є інформацією, вони є способом прямої передачі почування. Від вірша ми чекаємо, перш за все, емоційний контакт. Вірші поетеси не описують переживання, вони інтонують емоцію. 90 відсотків сказаного міститься не в словах, а в інтонації.
Її лірика сентиментальна, але хіба ця риса для жінки є вадою?
Поетеса не робить відкриттів, не звертається до заборонених тем, не намагається епатувати* читача. Вона уникає показного філософствування-мудрування. Вона не створює римованих ребусів, ховаючи себе за символами і натяками. Та разом з тим, кожен сам в силу свого культурного і почуттєвого досвіду в її віршах може відчути щось своє.
[i]Осінь знову заглядає
У моє вікно.
Все минає, все спливає,
Як і не було.
Та не чує красне літо,
Все спішить кудись
І злітають за ним слідом
Журавлі у вись.[/i]
( з вірша «Осінь знову заглядає»)
Вірші Ольги Калини (і означене в них) прості, зрозумілі і не потребуть попереднього аналізу чи вивчення вступних маніфестів.
Зображення простих людських емоцій, навколишньої природи ніколи не наб’є оскому і не набридне.
Поетеса через опис природи передає стан свідомості митця, спроби осягання себе в нашому світі.
Описовий пейзаж Ольги Калини створюється на основі відчуттєвих асоціацій (зорових, слухових, запахових), викликає в уяві читача його власний візуальний образ, навіює згадки і почуття з пережитої ним емоційної практики.
В безхитрісних, непафосних віршованих рядках Ольги Калини проглядається справжня, щиросердна не офіціозно-пафосна любов до всього свого, до Батьківщини.
Україна моя чорноброва.
В нас багата й родюча земля.
Як матусина пісня чудова -
Наймиліша Вітчизна моя.
(з вірша «Україна моя синьоока»)
Поетична мова фантастичним чином може іноді передавати найтонші вібрації почуттів. Особисто мене найбільше емоційно зачепили вірші Ольги Калини з циклу про війну, яка все ще триває на східний кордонах нашого краю.
[i]
Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну.
В очах з’являлись сльози, наче роси,
Й вона кляла, кляла оту війну.[/i]
( з вірша «Не встигла мати вишити сорочку»)
Скільки в віршах цього циклу материнського болю, журби, одночасно з усвідомленням необхідності боронити свою землю від жорстокого, нахабного агресора.
[i] Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.[/i]
( з вірша «Дороги»)
В простих словах описаної ситуації, де малюк побачив світлину загиблого на війні батька на дошці пошани, містяться багатошарові емоційні включення ─ тут і дитяча наївність, і обірвана любов рідної людини, і щем майбутньої сирітської долі, і намагання підтримати матір, і ще багато всього.
[i]Матусю рідна, подивися.
Ось наший тато. Тут він є.
Скоріш іди і посміхнися,
Від сліз лице витри своє.
…………..
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Іди додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.[/i]
( з вірша «Дивися, мамо»)
Наведу ще одну строфу з вірша Ольги Калини «Коли сьогодні сядете за стіл».
[i] Коли сьогодні сядете за стіл,
Щоб Новий рік з родиною стрічати,
Спочатку ви скажіть слова прості,
Слова подяки кожному солдату.[/i]
Вдячність — це почуття визнання і приязні за виконане добро. Головні емоції в віршах Ольги Калини ─ любов і вдячність. Саме це і приваблює читача в її поезії .
-----------------
*Сентимента́льність — властивість сприйняття. Настрій, за якого всі зовнішні враження діють переважно на почуття. Це схильність, емоційно-ціннісна орієнтація на прояв таких почуттів як: захопленість, розчулення і співпереживання
*Епатаж — продуманий скандальний вибрик або зухвала, шокуюча поведінка,
Євмен Бардаков (Віктор Охріменко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852633
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 27.10.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 27.10.2019
Я дякую, Батьку, за мову,
Яку Ти для Світу відкрив,
Повчально-буремному слову,
Що в душу вкраїнську вложив.
Як важко було кріпакові
"Крізь терни іти до зірок"
Знайти зерна правди в полові,
Звернувшись до "грішних" думок.
"Зерном" Ти засіяв Вкраїну,
Ти Словом в серця увійшов,
Гравюри, "Кобзар", "Катерину"
Створив - закипала щоб кров
Від правди, пророцтва, науки,
Від пізнання хто ми є ?
Ти посаг вложив нам у руки,
Щоб йшли пізнавати своє́
На цьому нетеплому світі,
Який Тебе рідко жалів,
За думи Твої болем вкриті
Під рев всемогутніх вітрів.
Без пафосу в кожній оселі
Ти в очі вдивляєшся нам,
В дні смутку, а також веселі,
Даєш не зчерствіти думкам.
Тож, поки живемо, вклонімся
Землі української Сину,
За душу його помолімся
Над все він любив - УКРАЇНУ !
09.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828379
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 27.10.2019
[b]Леонід Луговий[/b]
[i][b] «Дикі маки» [/b][/i]
Видавець О.О.Євенок
[u]Житомир -2019[/u]
[i] (Об’єм – 124 стор.)
(Наклад – 120 прим.[/i])
Десь читав, що критика має два піджанри – пре-критика і пост-критика.
Пре-критику пишуть ще до того, як книга вийшла. Така рецензія є актуальною і тому має бути швидкою, оперативною. Вона має розрекламувати чи порекомендувати майбутню книгу, познайомити з нею потенційного читача, зацікавити його. Пре-критика не обов’язково мусить бути хвалебною. Пам’ятаю, як в семидесятих роках минулого століття (ох, який же я старий) у всіх тодішніх ЗМІ писалося і говорилося: «Солженицына мы не читали, но глубоко осуждаем!», після чого кожен намагався прочитати самвидавський «Архипелаг ГУЛАГ» на напівпрозорих цигаркових листках з машинописним текстом з нерозбірливим примітивним шрифтом.
Пост-критика передбачає розгляд твору вже після його публікації. Це критичний відгук, що містить аналіз і оцінку. Обговорення може тривати без поспіху, розбір проводиться з різних кутів зору з опорою на критичні літературознавчі канони. Пост-критика не завжди має бути розгромною і вбивчою. Більшість людей сприймає слово «критика» як засудження, лайку. Але критика може бути доброзичливою: не штовхати або калічити письменницьке самолюбство, а навпаки – покращувати, мотивувати автора.
Пропоную свою невеличку рецензію, що писалася ще пів-року тому, як пре-критика, але може бути і пост-критикою гарно зробленої книги «Дикі маки». Це збірка віршів чудового поета Леоніда Лугового.
--------------
[i] [b] «В висотах не відшукуючи слави»[/b][/i]
На сайті «Клуб Поезії» Леонід Луговий відомий під ніком Новоградець.
Перш за все я звернув увагу на досконале володіння цим автором поетичною технікою. В відчутті ритміки, дотриманні римування, розумінні матеріалу ─ видно руку майстра.
В першому ж наугад вибраному вірші моє око вихопило цю строфу:
Густіють, повзуть таємниче
[i] Молочні тумани з боліт,
І манить, знайти себе кличе
Ніким ще не бачений цвіт.[/i]
(«Цвіт папороті»)
Гарно! За один вечір перечитав всі вірші Леоніда Лугового. А потім деякі перечитував знов і знов.
Кожен вірш Леоніда Лугового, сприймається як епізод з історії його життя. Всі епізоди-вірші чимось подібні, чимось різні. Різняться вони тематично і жанрово. В Леоніда Лугового є громадянська і воєнна, пейзажна і любовна
лірика, патріотичні і філософські вірші, присвяти людям і вірші про тварин.
Ось строфа із вірша воєнної лірики:
[i]Ми знаємо - чиїсь погаснуть зорі,
Не кожен з нас повернеться з війни,
І знає ворог - смерть блукає поряд,
Коли у нас заводять двигуни.[/i]
(«26-й артбригаді»)
А як зримо змальовано пейзаж в цих рядках:
[i] Піднявся над обрієм місяць,
Синіє уже далечінь,
В вечірньому стихлому лісі
Лягає під соснами тінь.[/i]
(«Цвіт папороті»)
А ось в одній строфі мікст опису пейзажу і лірики кохання:
[i]Хай вечір у хмарах, і ти без прикрас,
Але все так само, все знову для нас:
Та сама полянка, той самий струмок
І знову з багаття куриться димок.[/i]
(«Полянка»)
Споріднює всі вірші поета особливий авторський погляд, основний акцент якого робиться на передаванні емоційних станів. (А що є Поезія, як не ліричне висловлювання від першої особи?) При цьому автор нікого не наслідує. В нього свій особливий почерк. Потік почуттів, складні емоційні переживання, невловимі стани ліричного героя, автор може відтворювати навіть без означення мотивів і причин. Таку лірику часто називають сугестивною.
[i] Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, які для вас світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір,
Між інших, іменитих і яскравих.[/i]
(«Коли в нічному небі догорить»)
Кожен з сучасних авторів як уміє висловлює всеохопну тугу буття, пояснює її різними причинами, називає різними іменами і шукає різних шляхів її
компенсації. В Леоніда Лугового цю тугу я відчуваю в віршах про необ’явлену російсько-українську війну, яка триває вже котрий рік.
[i]Тепер не нам цвітуть каштани -
Ми полягли у тій війні.
І лиш пташиними клинами
Летим над вами навесні.[/i]
(«Не нам розквітнули каштани…»)
Деякі вірші Леоніда Лугового своїм трагізмом вражають до сліз, до болю:
[i] Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг,
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.[/i]
(«Я чую твій голос»)
Ментальний, психічний, фізичний досвіди проходять через поета, як через фільтр і виливаються в поезію.
[i]Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, списаний трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На вогневому рубежі.[/i]
(«Фото»)
покаліптичні мотиви звучать без надриву, хоч і з вистражданим, якимось стоїчним трагізмом».
[i] Вже відбито ворожі атаки,
Вже на схід розміновано шлях -
І цвітуть над окопами маки
На притихлих, південних полях.
Червоніють, шумлять пелюстками,
Над травою здіймаються ввись
Там, де смерть пронеслася вогнями,
Там, де кров пролилася колись[/i].
(«Червоні маки»)
Вірші Леоніда Лугового воєнної тематики ─ як спалахи болю, як крик душі, як протест проти несправедливості і жорстокості життя.
[i]Могил безіменних і трун перед строєм
Достатньо принесла війна,
Та тільки твою похоронну героя
Писати не зміг старшина.
Ти там, десь далеко, була ще живою
На правому схилі Дніпра
І навіть ще котик домашній з тобою
Погратись хотів, медсестра.
А тут вже бійці відвернулись похмуро -
Бувалі не викажуть сліз,
Лиш поруч зі шляхом, від вибуху ПТУРа,
Посипався іній з беріз.[/i]
(«Сабіні Галицькій»)
Поезія Леоніда Лугового проста в сприйнятті. Вона не обтяжена вичурними літературними прийомами, не блудить в чагарях вторинних смислових значень, не хизується естетичною ускладненістю і зашифрованою образністю. Але в цьому її і найбільша цінність, бо вона торкається серця кожного.
----------------
25.04.19
Євмен Бардаков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852720
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Пішла боронити Батьківщину
Ода - присвята медсестрам,
захисницям, які
загинули на сході)
***
Пізньою весною, в квітучім садочку,
Ненька вишивала донечці сорочку,
Там роду оберіг - маки червоненькі,
Листочки біля них, ніжні зелененькі,
Все від злого ока і думок гнівливих,
Символ - пам`ять роду, всіх бійців загиблих.
Сонце припікало, матінці на плечі,
Душеньку втішали лепети лелечі,
Рясно в вишиванці синенькі волошки,
Хоч й пристала нині, вишию, ще трошки.
В жіночій сорочці… Цвіт - символ вірності,
Краси душевної, тепла й ніжності,
Лозу виноградну, як знак родючості,
А грона багаті - то щастя й радості.
Увірвався вітер, до саду вразливо,
Привіталась доня, сказала сміливо,
-Ой, піду я, ненько, на схід воювати,
Зісковзнула голка, заплакала мати,
Та й вже до заручин, готова сорочка,
Й стрічки прив`язала до твого віночка.
Рушники вишиті, давно на весілля,
Чи й закінчиться, це московське свавілля?
Чи й думала мати дівча – патріотка?
Хоч згадка про діда - у шафі пілотка,
Вмовляла й кричала – Не йди, не йди, доню,
В ніжних очах сльози, цілунки в долоню,
-Я, вже й придивлялась на весільну сукню,
Куди поспішаєш, це ж життя в безодню!
Весь пташиний щебет, замовк на хвилину,
Обіймала ненька, як малу дитину,
Ні, не проводжала, лиш вслід подивилась,
Ой, коли ж підросла? Біль в серці… змирилась.
Пливли чорні хмари, все туди, до сходу,
Думки немов в річці, не знаючи броду,
Змарніле обличчя, сива голіво́нька,
Сьогодні чому, мені не дзвонить донька?
Так вночі гриміло, розгулявся вихор,
Ранком небо сіре, падав дощик тихо,
Мабуть втішав душу, ніченьку не спала,
Думи… все до сходу, біду відчувала.
То осені вада… рано впало листя,
Молитву читала, донечко озвися!
У вікно стук гучний… молода пташина,
Надіслала звістку, здригнулась хатина,
Ота клята куля, серце зупинила,
Вона ж молоденька, в чому ж завинила?
Красуня дівчина в білому халаті,
В надії на щастя, всі ж думки крилаті....
Тіло заніміле… тягнулось до світла,
Сили покинули… хапала повітря,
Бути ні, не може! Скажи за що Боже?
Відібрав дитину, так робить негоже!
Пішла ж боронити свою Батьківщину,
Спасати воїнів - теж чиюсь дитину!
Боже, скільки років ворони літають,
Люди, геть безвинні… бідують, страждають.
Все село зібралось, припадало в горі,
Зупинились в журбі - пінні хвилі в морі,
Віра в щасті жити, все ж прийде розплата,
Не обійде – знаю, кремлівського ката.
В безкрайньому небі летіла лелека,
Не вернеться птаха - дорога далека,
У чорній хустині, мовить мати долі,
Хотіло ж ангелятко, жити на волі,
Не гріх - то є люди! Любить землю рідну!
Загинула доня… за Неньку – Україну!
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Ще ароматом пахнуть квіти
Та не вернути час назад,
Уже в душі тьмяніє літо
І ронить листя листопад.
Та все ж ти добра моя доле
Несеш що день прекрасну мить,
І серце повниться не болем
А тільки радістю щемить.
За те що в кожну мою днину
Пянять палкі бажання кров,
Я віддаю тобі данину
Своє тепло, свою любов.
Я буду слухати охоче
Ти шепочи, ти говори,
Нехай душа моя тріпоче
У час осінньої пори.
Нехай скидає листя віття
Хай вітер листям шелестить,
Осінніх днів різноманіття
Не зупинить, не зупинить.
Парище.
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852451
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SJCgvwX3L1M
[/youtube]
Догорає вечір біля хати,
Під вікном тупцюється вже ніч.
Хочу я думки свої сховати,
Та вони тікають врізнобіч.
Відпочиньте, любі, заспокойтесь,
Бо життя жорстоке вас уб"є.
Ранок, як настане - повертайтесь,
Хай у сні жорстокість обійде.
Тільки в сні узнаєте ви радість,
Я полежу поруч, щоб у сні,
Я змогла прогнати душі слабість,
Попливемо з вами у човні.
Не зустрінем там душі убогість,
Де немає місця там брехні.
Обійдем зрадливу випадковість.
Все оце здолаєм уві сні.
А на ранок все вже по-другому,
Ми відчуєм красоту життя.
Не кидайте тільки мого дому,
Проживемо разом всі літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852455
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Полетіла би кудись - та крил немає,
Прилягла на мокре листя і мовчу...
Дикий холод тіло втомлене проймає,
Не заплачу, хоч болить, не закричу...
Мабуть, встану і візьму за руку волю,
Подивлюся в очі болю й самоти,
Поміняю курс на іншу, кращу долю,
Хай палають синім полум'ям мости.
Залишу у листі всі пусті надії,
Поки душу не роздерли до кінця,
Візьму хрестик, помолюся і до мрії
Полечу із допомогою Творця.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852475
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Я так люблю це сонце жовтооке,
Я так люблю це небо голубе,
Люблю це поле, вільне і широке,
О, світе мій, я так люблю тебе!
Бракує слів, лиш радість наповняє
Клітини мого тіла і душі,
І кожна колосинка надихає,
І кожна павутинка на кущі...
Так хочеться у м'яті полежати,
Поглянути на хмарку, що пливе,
Думками цілу землю обійняти
І всіх, хто на планеті цій живе!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852476
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Осінь малює, чудову картину,
Підкине фарби в зелену діброву,
Мене втішає, мов малу дитину,
По стежці стелить стрічку кольорову.
А далі златом вкрита полонина,
Душа радіє, люблю свій рідний край,
Земле моя, це жадана хвилина,
Ранкове сонце цілує небокрай.
Зібрав світанок роси у намисто,
Виграє ними, ловлю щасливу мить,
Мерехтять краплі, сяючі барвисто,
Знов сплеск емоцій, як осінь не любить?
Пташині крила - між горами туман,
Молочно-сизий вкрив могутні сосни,
Повітря свіже, як легенький дурман,
Мені шепоче, не вагайся, вдихни.
Чарують очі, хмари в океані,
Простір небес, синій, день сонцем яснить,
Ледь доганяю, думки непогані,
Просто без осені, ні,не зможу жить.
15.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852151
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Це Бабине літо в осіннім багрянці
Зайшло на гостину, до мене на чай,
А я зашарілась, покрилась рум’янцем..
-Проходь дорогеньке, за столик сідай.
Радію візиту, моє ти рідненьке,
Побудь ще зі мною і йти не спіши.
Нехай відігрію розбите серденько,
Ти камінь, що давить мене, зворуши.
Давай погуляєм в осіннім садочку,
Де вже хазяює у нас падолист
Та листя кружляє в веселім таночку,
Адже до веселощів в тебе є хист.
Нехай відігріюсь душею і тілом,
Щоб в серці надовго лишилось тепло.
Й сама як залишусь, то хай порадію,
Що в мене, у гостях, ти довго було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851810
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Твоєю розкішшю сьогодні назовусь!
Мені так личить висота і велич клена!...
Я і весна. І осінь я червлена!...
Але тобі ... сам час тепер до сну...
Бо ж покладу тебе на груди теплих мрій,
і обплітатиму твій стан в"юнким бажанням...
Хай серед зим возродиться кохання!
І вирве світ ... схололий наш зі сну...
І вкотре березень всміхнеться я́сним днем.
Мій стрій, поглянь,- пашітиме зеленим...
Я і весна. І осінь я червлена!
Тепер сам час ... здійнятися зі сну!
16.10.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851798
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Загорівся клен... золоті листочки.
Золотом розшиті в вишеньок сорочки.
В яблуньок розкішні плаття золотаві.
Тільки посіріли хмари кучеряві.
Осінь щедро так золотила коси
молодим берізкам в гаю, де покоси.
Де потоки срібні, схилились вербички,
заплітають в коси золотисті стрічки.
Кетяги рясні... калинові, пишні,
хиляться до ніг нам. Ой, до чого ж ніжні!
Здалека помітиш, бо ж до себе кличуть.
Лиш журавки в небі жалісно курличуть.
Осінь золота вийшла на дорогу.
Красою багата, та несе й тривогу.
Та краса зваблива кожному до серця
вже сипнула смуток в голубі озерця.
Ще багато днів в неї золотистих.
Вмиються жоржини в ранніх росах чистих.
І журливе "Кру-у..." душу розтривожить.
Все ж, люблю, коли красуня-осінь ходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851709
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 17.10.2019
Дякую за неземну любов,
Що дарувала ти мені.
Я відчуваю тебе знов і знов,
В тобі горять мої промені.
Я відчуваю як зоріє твоє тепло,
Яке з роками не можу забути.
Щасливі миті злетіли, наче їх не було,
Я й досі не можу збагнути.
Однак, ти досі на відстані руки,
Зірки щовечора нам шлях осявають.
Ти стривожила мої думки,
Вони тебе на відстані відчувають.
Твої очі горять наче зірниці,
Немов би мед твої вуста.
Стиглі перса наче полуниці,
Твоя коса духм'яна і така густа.
А усмішка така грайлива,
Твій голос лікує любовні рани.
Ти така ніжна й пестлива,
Хочу поринути з тобою до нірвани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851440
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Я тягнулась до тебе душею,
Ніби бризом легеньким торкалась.
Та хіба в шумі чути мій шепіт,
Коли людськості, мабуть, замало.
Я ковтнула твоєї печалі,
І скотилась сльозина у море.
Самота пролягла на причалі,
Десь у темряві жевріли зорі.
Після ночі наступить світанок,
Чайки крила розправлять в польоті,
А журби незагоєна рана
У морському залишиться лоні.
- Море, море, ти волі безкрайність,
Розчиняєш водою журливість,
І виспівуєш сонячну дайну.
Я, мов чайка, крилато полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849156
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
[b][i] Ганна Демиденко [/i][/b]
[b] «Життя – не сон»[/b]
[i][b]Поезія[/b][/i]
[u]Вінниця– 2014[/u]
[u][b]ТОВ «ТВОРИ»[/b][/u]
(об'єм - 268 сторінок)
З автором Ганною Демиденко були знайомі певний час віртуально через сайт «Клуб Поезії». І ось прийшов час розвіртуалитись. Обох нас запросили на гостинну Волинь на п’яте щорічне зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай». По мобілці домовились зустрітись в Києві в МакДональдзі на вокзальній площі. До відправлення нашого поїзда до Луцька був ще час. Наближаюсь до літнього майданчика знаменитого «ресторану швидкого харчування» і сам собі думаю – як же я знайду пані Ганну, яку ніколи в очі не бачив, та ще й серед такого юрмиська людей? Адже даний київський заклад увійшов до трійки найбільш відвідуваних у світі серед 34 тисяч фастфудів цієї мережі - за рік тут обслуговують 2,5 мільйонів клієнтів. Підходжу ближче. На відкритій терасі під червоними парасолями з характерною розкаряченою жовтою літерою «М» бачу масу людей. Хтось їсть, хтось п’є, хтось з кимось розмовляє, хтось говорить по телефону, хтось сміється. І лише одна жінка сидить за столиком і щось пише в блокноті. Я сміливо наблизився до неї, і моє припущення справдилось. Це дійсно, виявилася Ганна Демиденко. Вона записувала черговий вірш!! Так і зафіксувалася в моїй пам’яті ця картинка-символ [b]«людина, яка пише»[/b].
Отоді-то Ганна Петрівна й презентувала мені найсвіжішу (вже шосту) свою поетичну збірку «Життя – не сон».
-------------------
Книга чудово виглядає – тверда палітурка (!), офсетний папір, гарний цифровий друк, доладний шрифт, симпатичне художнє оформлення.
Зміст збірки окреслює чотири розділи. В першому підібрано вірші про Жінку, про Материнство. Тут вміщено і вірші-роздуми, і вірші-розповіді, і балади*. В другому – пейзажна лірика. Третій містить твори про війну на Донбасі. Четвертий – любовна лірика.
------------------
Автор добре володіє поетичною технікою – рими різноманітні, ритм метрика чітка і розмаїта. В віршах пані Ганни часто зустрічав речення, які являли собою цілу строфу. А це потребує неабиякого вміння:
Наприклад, в вірші «За сільськими городами»(с.95)*
[i]Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Що наспівана музою,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
[/i]
Чи ось ще речення-строфа:
[i] Бавилось літечко
Вітром і тишею,
Колосом житечка,
Квітами пишними,
Грушами стиглими
З медом-принадами,
Росами сивими
І зорепадами.[/i]
«Стежка до осені»(с.97)
Авторка в одному з віршів зізнається, що все що бачить намагається записати в своїх віршах:
[i] За небокрай ховалися лелеки,
В повітрі ще висіли голоси…
У теплий край, незвіданий, далекий,
Птахи летіли і журбу несли.[/i]
…………..
[i]Бентежною стежиною стелились
Ті голоси на саме дно душі.
Я ж хочу, щоб їх крила не стомились
І втрапили в мої нові вірші.[/i]
«За небокрай ховалися лелеки»(с.103)
[b]
Людина, яка пише[/b] знаходить вихід емоцій і думок в любові або навіть пристрасті до письменництва. Як в перегрітому чайнику, вода відшукує вихід в вигляді пари, так і людина, яка пише в своїй творчості самореалізується або розряджається від переповненості почуттів, як позитивних, так і негативних, звільняється від напруження, знаходить розраду, полегшення страждань. В Ганни Демиденко болить душа через війну, і вона на цю тему багато пише:
[i] Димить земля… Горить пшениця…
Взяв пів Донбасу окупант…
Ніяк не хоче він спиниться…
Європа ж і глуха, й сліпа…[/i]
«Сьогодні дві в нас України»(с.188)
Чи ще:
[i]Тікають дні, біжить життя удаль,
Та біль матусі й трохи не вщухає,
Душа її і молиться, й рида…
Криниця горя в ній не висихає.[/i]
«Чоло її у ранній сивині»(с.203)
Чи ось іще (тут також велика строфа - одне речення):
[i]Коли тебе шматує біль-стріла
Подіями, що небо рвуть на сході,
І зморшка не одна в душі лягла,
І ти краплинкою себе відчув народу,
Накритого знов хвилею біди,
Який ще жде синівської підмоги,
Аби позбутися московської орди,
Шукай тоді туди свою дорогу![/i]
«Мусиш боронити волю»(с.239)
Ганна Демиденко –[b] людина, яка пише[/b] – молитовно звертається до Бога:
[i]І знову смерть. І знову кров…
Допоки, Всемогутній Боже?
Ти вчиш усіх, що є любов.
Чому ж спинити зло не можеш?[/i]
«Час настане для звитяг»(с.242)
[b]Людина, яка пише [/b]вірить і сподівається:
[i] Україна з горя посивіла:
Топче ворог землю її знов,
Та жива, жива душа і віра,
І надія, і свята любов.[/i]
«Кличе сурма»(с.204)
[b]Людина, яка пише[/b] згадує що було колись:
[i] Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.[/i]
«Спить забуте село»(с.134)
На папері ми висловлюємо свої почуття, емоції і переживання, іноді заводимо щоденники, з якими ділимося наболілим, в віршах висловлюємо захоплення або скорботу, ненависть або любов.
[i]Я хочу стати піснею твоєю,
Від буднів щоб не черствіла душа,
Щоб називав коханою своєю,
І місця сумнівам не залишав.[/i]
«Я хочу стати сонечком для тебе»(с.254)
Чи ось ще про любов:
[i]Кохання – це дарунок долі й неба –
Велику владу має над людьми,
Коли народжується у душі потреба
Сказати світу: Я це Ми![/i]
«Таємницю я відкрила»(с.260)
Однак в більшості людей до листка паперу справа не доходить, у людини знаходяться рідні, друзі, товариші по службі чи по чарці, інші співрозмовники, з якими і вдається поділитись радісним чи наболілим.
Та лише людина, яка пише любується, наприклад, чарівним пейзажем і за допомогою слів на папері чи на екрані монітора занотовує враження:
[i] На струни осінь золото низала,
Коли почався перший падолист.
Щоранку сіре марево сповзало,
І журавлі у вирій подались.[/i]
«Перший падолист»(с.135)
Або ще:
[i] Темніють лапи бузини густі,
І шкіряться червонощокі груші,
Лоскоче ніжно серце мені й душу
Калинове намисто на кущі.[/i]
«Це час передосінньої пори» (с.69)
Або ще:
[i] В вікно моє вже сіробровий ранок
Крізь шибочку несміло заглядав,
І перший соловей своїм сопрано
На сонне листя звуки розкидав.[/i]
«В вікно моє вже сіробровий ранок» (с.68)
Людина, яка пише може сформулювати власну думку, і нехай ця думка не є оригінальною і вже до нас була не один раз вимовлена, але це переконання на основі власного життєвого досвіду і тому воно, трохи по-іншому висловлене, по-своєму унікальне:
[i] Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.[/i]
«Життя – не сон» (с.4)
Чи таке переконання:
[i] Хіба сховатись можна від війни,
Коли підступний ворог землю топче,
Коли дітей вбивають без вини,
Коли сльоза турбує серце й очі?[/i]
«Хіба сховатись можна від війни?»(с.184)
Людина, яка пише закріпляє в віршованих рядках пережите, і тоді вірші ніби воскрешають зниклі миті життя. Творча діяльність направлена проти ентропії*.
Пам’ятаєте, як у Пушкіна:
«Без неприметного следа.
Мне было б грустно мир оставить.»
Чи як в поета Юрія Малого:
"…Хтось прагне зали́шить сліди у етері,
А хтось залишає сліди на папері…»
Чи от в Ганни Демиденко:
[i] Падав сивий мороз
На життєвий покос,
Від поезій і проз
Не відвикла.
Стука тихо не раз
Не одна – кілька фраз,
Запишу їх щораз,
Щоб не зникли.[/i]
«Скільки зим, скільки літ»(с.28)
Пишімо, браття! І будьмо!
----------------------------
* - в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
*Бала́да — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.
*Ентропія (фізика) — величина, яка в спостережуваних явищах і процесах характеризує знецінювання (розсіювання) енергії.
------------------
Євмен Бардаков
13.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848963
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Вже заплакала нинішня осінь,
Заховала у сховок тепло...
Уже й вітер у полі голосить,
Певне тужить за тим що було...
Хоча осінь іще й не багряна,
Не розкрила ще всі кольори...
Та тепло вже кудись заховала,
Додала у неспокій жури...
Хоч попереду жовтень цікавий,
Й листопадові диво-хори...
Десь сміється вже грудень лукавий,
Не чекає своєї пори...
А тим часом навкруг туманіє,
Бува й сонця не видно вгорі...
По дахах стукотить, в вікна віє,
Насіває сміття у двори...
Дозріває гірка горобина,
Сумовито стає у садку...
Нареченою стала калина
У своєму розкішнім вінку...
На краєчку вже вересень ходить,
Оглядає творіння своє,
То шумить, то гуде, то холодить,
Павутиння осіннє снує...
Ще в природі усе вересніє,
Та вже холод за плечі бере,
Потихеньку природа жовтіє,
Ось-ось жовтень ключі забере...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848977
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]
Є слова такі, що надихають,
Як у спраглий день жива вода.
Болі і питання всі зникають,
І від них упевнена хода.
ДОБРИЙ ДЕНЬ,СПАСИБІ, ТОБІ РАДА!
Стоголоссям линьте на весь світ!
Ці слова завжди душі відрада,
Дивослів"я кличуть нас в політ.
І немов на зріст стаємо вищі,
І біда уже не є біда.
Ось такі властивості цілющі,
Ніжне слово ось, як вигляда!
І теплом зігріті, ми - щасливі.
Не такий жорстокий уже світ,
І здається все тоді можливе...
Хай цвіте в серцях цей дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A9oBMyJddkM[/youtube]
Спілкуватись з тобою - радість..
Розуміти тебе так просто.
І чекати тебе - слабість,
Відчуваю в тобі загадковість.
Я дивлюся уважно в очі,
Що на каву ранкову схожі,
Потім згадую їх до півночі,
Ніби бачу в них дні погожі.
Коли в них миготять лелітки,
Наче сонце у ясну днину,
Я згадаю лелітки - квітки,
Тішусь ними у цю хвилину.
Та бувають вони суворі,
Пережду я таку годину,
Хай затихнуть, як хвилі в морі...
Почекаю я сонячну днину...
------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848848
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 21.09.2019
Від душі до душі ллється світло,
Випромінює дивне тепло.
І таких тільки дві є на світі,
І дано їм божественне тло.
Почуття зародилось незримо,
Володіє всевишня любов.
Десь в середині вловлені ритми,
І не треба ніяких умов.
Шепіт тихий "кохаю безмежно"...
Осередку початок ніжний,
А в обіймах сердець обережність,
Бо спорідненість - їхній стрижень.
Ніби лава гаряча вулкана,
Ніби хвилі морської покров...
Зустрічаєш з любов*ю світанок,
І до заходу...сонм молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848270
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 21.09.2019
Десь ходила, десь бродила, підбори стоптала,
В золотаву сукню вбралась та з вітерцем злітала,
Над долинами і в горах, золотилось всюди,
Ароматом чаклувала, ліси, поля й скирти.
І в садочок завітала, паняночка осінь,
Її з радістю чекала, що й мене запросить,
Скуштувати винограду, тож, як медок, солод,
У обійми злегка взяла, щоб пізнала холод.
А морозні, ранні роси, ледь-ледь засріблились,
В душі втіху не вгамую, яблука налились,
Соком ніжним і пахучим,ще й щічки рум`яні,
Бджілок ваблять грушки, стиглі, жовтенькі, духмяні.
Немов скрипка, той вітерець, що веде до танцю,
Розсипає, щедра осінь купами багрянцю,
І запросить, дощик в гості, музики веселі,
Цій панянці, потішаться у кожній оселі.
Походила, побродила землю прикрасила,
Хай рокИ, тебе стрічати - я буду щаслива!
10.09.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848380
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Я відчуваю тепло твоїх долонь,
Твої п'янкі вуста пахнуть медом.
Від кохання пломеніє вогонь,
Окутуюсь тобою, наче пледом.
Я нап'юсь води із твого джерела,
Скупаюсь в твоїх очах неозорих.
Ти мене у світанкові ранки завела,
Дарувала щастя в полях просторих.
Ми з тобою воркуєм, наче голуби,
Ловимо неповторні миті.
Шукаємо любовні скарби,
Які коханковими дощами промиті.
Наші серця так чудно співають,
Видають мелодійні октави.
А на полонині тримбіти лунають,
Тривожать оксамитові трави.
Ми кожен день ніжимося теплом,
Впиваємось жагучим коханням.
Ховаємось під небесним куполом,
Палаємо одвічним бажанням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847766
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Земля цвіте від сонячної ласки,
Без неї плакала б, замерзла б.
Твоя в душі присутність - дивоказка,
Без тебе світ увесь померкне.
Без тебе тусклий день, а ніч - самотня.
І небо у зловіщих хмарах.
І не прожить мені без твого доту.
Ти бережеш життя мурали.
Цілуєш душу, спонукаєш жити.
Твої слова і вчинки справжні.
Від щастя радість в серці, й пульсу живчик.
Удвох в житті крокуєм браво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847724
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Ти до мене прийди восени,
Як на трави впадуть рясні роси.
Як пожовкнуть старі ясени,
Як розчешуть вітри вербам коси
Ти до мене прийди восени,
Коли квіти останні зів»януть.
Як достигнуть терпкі терени,
Я ж чекать Тебе не перестану.
Ти до мене прийди восени,
Хочу глянуть в Твої сині очі.
Ти печалі мої розжени,
І самотні зігрій мої ночі
05.09.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847271
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019
І знову дощ.. Іде. Періщить.
По шибці дзвінко стукотить.
Дедалі дні все холодніші
І час швидесенько летить .
І знову дощ.. Сумує літо,
Туманом стелиться щодня.
Зібрали у стодоли жито,
А в полі лиш одна стерня.
І знову дощ.. А слідом осінь
Вже скоро ступить на поріг.
Закриють хмари синю просинь,
Заплаче небо угорі.
І вдалині, за небокраєм,
Відлунням дзвінким голосним,
« Курли» - далеко пролунає –
Сумні журавок голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 28.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]
Пригорнусь до тебе ніжно, літо.
Не сумуй, що твій короткий вік.
Все тепло у мене перелито,
Щедроти промінчик ще не зник.
Відпускаю я тебе із вдячністю,
Ти зробило скільки добрих справ.
Грітимеш завжди мене присутністю.
В різні пори, щоб промінчик грав!
Ти виходь повільно, не вагайся,
Гідна йде заміна, не сумуй.
Просто й легко зміні посміхайся,
Ні про що ніколи не жалкуй.
Ти мої послухай настанови,
Прийде твій квітковий іще час.
Буде тепле літо знову й знову,
Ми іще зустрінемось не раз....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846295
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
Кохання, немовби Бермуди,
Немає відтіль вороття.
Втрапляють в ці води, ті люди,
У котрих співуча душа.
Кохання – розставлені сіті,
Що ховають свою таїну,
Розкидані вітром по світі,
Не одного залишили сну.
Кохання – перлина у морі,
Що в мушлі таїться на дні,
А може небесні то зорі
На Чумацькім шляху вдалині.
Кохання – такі буревії,
Здолати бракує їх сил.
А хто подолає стихії,
Достойний ангельських крил.
Кохання – мелодія вітру
У дотику ніжнім руки,
Подібна так божому світлу.
Кохання – це подих весни.
20.08.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845728
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019
Ледь- ледь, багрянцем зайнявся небокрай,
Помітно сяють зорі вечорові,
Кохана йдем, у храм світла й любові,
Нас місяць поведе в дивовижний рай.
Зігріє душу, стежка барвінкова,
Хоч десь і небо крають громовиці,
Твій погляд ніжний й звабливі зіниці,
Неначе пісня - мами колискова.
Твої обійми - сонячне проміння,
І спокій в душі, тікають печалі,
Нам ніч розсипле пелюсткові чари,
Введе у казку, розвіє сумління.
І пісню соловейко нащебече,
Торкання ніжне, п`янкі поцілунки,
Спокуси солод, привороту трунки,
За всіх на світі мені ти дорожче.
Сховала тайну зіронька ранкова,
В обіймах ми, вже, у чудному раю,
Слова ласкаві, шепочу «кохаю»,
В свій храм любові, тебе навік вкраду.
06.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845629
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Життя дає уроки часто,
І не завжди воно цукати.
Не треба бігати за щастям,
Не треба скрізь його шукати.
Але щасливим бути можна.
Виховуй в собі волю, стійкість.
Щоб день був позитивний кожний,
Твори добро, не скверносій ти.
Депресіям не піддавайся,
Зітри погане все на порох.
Ніколи, друже, не здавайся.
Побачиш: щастя зовсім поруч.
Усе душевне, і духовне
Старайся у собі розкрити,
Щоби було життя змістовне,
Будь щирим, вчись людей любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Не подушка без Тебе сумує.
І не ліжко. Сумує душа.
І нестерпно болить, бо самує.
І до Тебе весь час поспіша.
І ні вітру її не спинити.
Навіть відстань її не ляка.
Просто, у клітку Душі не містити,
Вона ж чує Тебе здалека.
Душі важко – коли не співає,
Душі холодно від самоти.
І у відчаї мрія літає.
Та нудьгує – шукає де Ти.
А Ти просто чомусь забарився.
А чи може в думках заблукав.
А можливо… уже віддалився,
В мене Душу й серденько забрав.
10.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844714
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Світи, світи місяченьку! Не ховайсь за хмару.
Бо зустрів я дівчиноньку.... Тепер маю пару.
Світи, світи, місяченьку! Зіронька ясненька
Вийде вечором до мене, відпустила ненька.
А у тої дівчиноньки та й брівця шнурочком.
Буду я її чекати в гаю під дубочком.
А у тої дівчиноньки личенько біленьке.
Як побачу, то зрадіє їй моє серденько.
Задивлятись тепер буду я у сині очі.
Що приходили до мене у сни парубочі.
Світи, світи місяченьку! Не ховайсь за хмару.
Бо зустрів я дівчиноньку... Тепер маю пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019
І в новий день все кроками неспішними...
Душа десь високо . Тримається за хмари.
Мені б словами добрими й утішними
Розсіювати сумніви й примари.
Мені б віршами дощ зміняти в перли .
Та спогадів найніжних нанизати,
Щоб всі печалі спраглими - потерпли !
Це ж скільки треба в серці щастя мати?
Щоб миті всі із пестощей, очей.
І усмішки, і добрі чесні руки -
В слова, щоб гріли серед днів, ночей
Моїх людей від болісної муки.
Щоб лиха всі, турботні, неподільні,
І стріли долі, і каміння в спину,
Зрадливі , невзаємні й непомірні -
Щитом залізним у велику силу!
Це ж скільки в серці місця мати треба,
Щоб кожному знайти там щось собі?
В моєму ж серці до самого неба -
Любов! Бери! Тут стане і тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835891
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Ти знов далеко, як Земля від Сонця.
Нас розділяють відстані роки.
Такий чужий, туманний, посторонній,
Як інший берег Вічної ріки.
І скільки б я безмовно не кричала,
Ти не почуєш, бо душа твоя
Завжди холодна і вона мовчала,
Коли збирала зорі з неба я.
І все для тебе! все було для тебе!..
Та якось раптом зупинилась мить.
Я зрозуміла, що тебе не треба,
Так віддано і гаряче любить.
Бо ти приймав, як дар, моє кохання,
Ти дозволяв любити, та дарма...
Любов приносить радість, не страждання,
Де біль і розпач - там її нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835612
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
спить безименний солдат вічним сном...
Тут земля знов у ранах.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Ой, як багато по світу таких
із ясними, як цвіт, іменами.
Йдуть вони завжди попереду нас.
Є ж їх скільки й за нами...
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Злиться, вирує розлючений звір
в душах тих, хто любові не знає.
І молодий йде солдат знов у бій.
Нас усіх захищає.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
вже заплатив за життя тут солдат...
Чом земля знов у ранах?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
А очі скажуть більше ніж слова
В них потонути - наче в океані
До тебе кинутись. Нікого вже нема
Лиш я і ти. Закохані й бажані
І впали стіни мого Єрихону
Свинцеві плити вийняв із душі
Дивлюсь у очі. Знаєш, я потону
Й усі слова казатимуть віршів
Та очі скажуть більше аніж фрази
Бо "Я" і "Ти" Бог пише завжди "Разом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835068
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
У МОЄМУ САДУ СОЛОВЕЙ ЗАСПІВАВ,
У ТВОЇМ ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЯ.
І Я ВРАЗ ЗРОЗУМІВ ЩО ТЕБЕ ПОКОХАВ,
ЩО ТЕБЕ ВЖЕ, ДІВЧИНО,ЛЮБЛЮ Я.
ОСЬ НАРЕШТІ Ж ТО Я ДОЧЕКАВСЯ ВЕСНИ
МОЄ СЕРЦЕ ЗОРЕЮ ПАЛАЄ,
ТИ ДО МЕНЕ ВЖЕ СТАЛА ПРИХОДИТИ В СНИ
І ДУША МОВ ТОЙ САД РОЗКВІТАЄ.
ХАЙ ВЕСНЯНІ ВІТРИ ДОЛЮ НАМ ПРИНЕСУТЬ
І СПІВА СОЛОВЕЙ ДЛЯ НАС СОЛО СВОЄ.
А ВЕСНЯНІ ПІСНІ НАС З ТОБОЮ ЗВЕДУТЬ
І ЗОЗУЛЯ ХАЙ НАМ РОКІВ СТО НАКУЄ.
ТИ ЛЕТИ СОЛОВЕЙ ДО ЗОЗУЛІ В САДОК
ЗАСПІВАЙ ТИ ЇЙ ПІСЕНЬКУ ЛЮБКУ.
І Я ТЕЖ ПОЛЕЧУ ,ЯК СИЗИЙ ГОЛУБОК,
ЩОБ СВОЮ ОБІЙНЯТИ ГОЛУБКУ.
ТИ СПІВАЙ СОЛОВЕЙ У КВІТУЧІМ САДУ,
НЕ ЛЕТИ ДО ЗЕЛЕНОГО ГАЮ.
ПІД ТВІЙ СПІВ Я ЇЇ ОБІЙМУ МОЛОДУ
І СКАЖУ ЩО ЇЇ Я КОХАЮ.
У ТВОЄМУ САДУ СОЛОВЕЙКО СПІВАВ,
НАМ ЗОЗУЛЯ РОКИ РАХУВАЛА.
Я ВІД ЩАСТЯ СВІТИВСЬ,Я ВІД ЩАСТЯ ПАЛАВ,
КОЛИ ТИ МЕНЕ ЛЮБИМ НАЗВАЛА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835065
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019
У більшості випадків, надія виступає
відстрочкою для почуття розчарування.
----------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PC2GVuHYZ88[/youtube]
Стан душі страшний - розчарування.
Хто не смакував його в житті?
Протилежне слово - милування
Те, що так близьке до доброти.
Біль, розлука і брехня це- страшно,
Та зневіра - найстрашніш за все.
Жаль, що розумієм це невчасно,
Десь в душі ховали це слівце.
І коли зневіришся у комусь.
Зрозумієш те, що був сліпий,
То тепер із серця знімеш втому,
І прозріння радістю запий.
І не треба вже собі брехати,
Що помилка то, чи збій в душі.
Набирись сміливості сказати,
І вагання й сумнів заглуши.
І тоді не боляче й не жалко,
Просто від помилки пустота.
І не вірте тим, у кого душі мілкі,
Там панує вічна глухота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834108
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
На ялині, на високій воркували голубки,
Гілля в дзьобиках носили та гніздечко там плели.
Воркували, токували про два берега в ріки,
Про кохання поміж ними, що у вічність вдвох несли.
Бо кохання щиро-чисте не зникає з плином літ,
Бо у нім Господня сила, бо у нім весняний цвіт.
Бо у нім, в безкрайнім небі, високо летиш в політ,
Два сердечка шлють назустріч одне одному привіт.
Пригортаються словами - із душі в душу з теплом
І так гарно, щемко в грудях, і так лагідно обом.
Сивий вечір надбігає, обволікає їх сном,
Соловей в садочку співом б’є за вірність їм чолом.
01.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834097
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Білий цвіт зриває вітер вередливий,
Хоче застелити ним довкола світ.
Ти шепочеш любий, що такий щасливий,
Ми в саду блукаєм поміж його віт.
Приспів:
Біла хуртовина, замела довкола
І лягла на трави, наче випав сніг.
Біла хуртовина, грає вітер соло,
Цвітом закружляла, тулиться до ніг.
Пригорнеш до себе, усміхнуся ніжно
І відчую зразу вогника тепло.
Біла хуртовина закружляла сніжно,
Подивись коханий, щастя намело.
Приспів:
Біла хуртовина, замела довкола
І лягла на трави, наче випав сніг.
Біла хуртовина, грає вітер соло,
Цвітом закружляла, тулиться до ніг.
Там де є кохання й почуття гарячі,
Заквітує цвітом в серденьку весна.
Там душа радіє, дощиком не плаче,
Біла хуртовина в вальсі нас кружля.
Приспів:
Біла хуртовина, замела довкола
І лягла на трави, наче випав сніг.
Біла хуртовина, грає вітер соло,
Цвітом закружляла, тулиться до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834036
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wHFlyn2bYWU
[/youtube]
Зміст життя, у кожного він свій:
Вперемішку радість, втрати.
За життя вступаєм часто в бій,
Гострі всі кути ми хочем обминати.
Їх хотілось обійти завжди,
Доля ж підставляла часто ніжку.
Я просила бога: відведи,
Помічала долі я усмішку..
Поряд з НИМ і ти є мій спаситель,
Скільки років поряд я і ти.
Прислухалась слів твоїх, учитель,
Досягали разом ми мети.
Кожна неудача це - урок,
Добавляла ніби трохи сили.
Так і йшли, за кроком знову крок.
Обрії нові вперед манили.
Тільки, щоб не впасти, ти тримай -
Досягти мети не так вже й легко!
Все розумно у житті сприймай,
Бо життя у казці - птаха клекіт.
По життю везтиме тихо віз,
Мрієш як в житті реально.
Й не проллєш даремно в ньому сліз:
Дужим бути в світі - не банально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833997
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Вже догорає жовтий лист
Кохання нашого з тобою,
Всіх поцілунків, що колись,
Буяли ніжною весною.
Життя зірвало пелюстки,
Усі листи нам написало,
Давно вже куплені квитки...
Завмерлі квіти на вокзалі.
Дві долі... різні полюси,
Де серця два- дві різні птиці,
Де, спиті небом, дві роси,
Де прагнуть трунку дві жар- птиці.
Застигло танго, мліє вальс,
Вітри співають мить розлуки,
Пожовклий лист згорає враз,
Опавши тихо в наші руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723272
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 29.04.2019
І сльози, і щастя, і болі
І радості щирий сміх,
Початок беруть з любові,
Вона головніша всіх!
Любов у тендітній квітці,
У співі пташок дзвінкім,
У першім листку на гілці,
У сонці, що сяє всім.
Любов у очах дитини,
У дотику ніжнім рук,
В одній , що на двох стежині,
В чеканні крізь сум розлук.
Любов у землі де виріс,
І перший свій крок зробив,
Де мудрість батьківська і щирість,
Дитинства світ повний див.
І сльози, і щастя, і болі
І радості щирий сміх,
Початок беруть з любові,
Вона головніша всіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833663
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019
Місто. Вулиця. Все звично:
Транспорт, люди, клумби, квіти…
І патруль тут поліцейський
Непорядок запримітив:
Йде назустріч явно п’яна
Розфарбована дівиця,
Страж порядку - враз до неї,
І представивсь, як годиться:
- Хто Ви, звідки, мила пані?
Документи? Як Вас звати?
І куди в такому стані
Ви хотіли прямувати?
Правда, видно, що Вам важко
І стояти, й говорити,
Тож негайно йдіть додому,
Постарайтесь відпочити!
-Це у вас все, як годиться,
Вихідні є у суботу,
А я - чесна трудівниця,
Йду на трасу, на роботу.
А ви чините свавілля
(Дуже всі багато знають),
Відійдіть, дорогу дайте,
Мене люди там чекають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833649
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019
Було колись: Ізраїльтян вивели з єгипетського рабства, і Мойсей зійшов на гору Синай писати скрижалі завіту. Ізраїльтяни ж створивши золотого ідола поклонялися йому, і ремствували – „Навіщо нас вивели з єгипетського рабства, де нам було вдосталь часнику та хліба”.
Так і нині. Нас вивели з рабства. Десь, може, пишуться скрижалі. Хтось вклонився „золотому бичку”. А ми – ремствуємо.
Зв’язані ноги без пут.
Далі дороги нема.
Прірва, безвихідний кут.
Спереду, ззаду – пітьма.
Хто поведе знов вперед?
Ті вели нас сюди?
Знову зігнути хребет
Перед тільцем золотим?
Їх засліпив грошей блиск,
Дзвін сатанинських тенет,
Кожен в пітьмі має зиск -
Тридцять продажних монет.
Хто нам, сліпим, вкаже путь?
Може назад повернуть,
Знов на коліна нам стать –
Хай нас тирани простять!
Можем чекати порад,
І ні вперед, ні назад,
Поки прийде хтось – Мойсей –
Мудру скрижаль принесе.
Можемо молоти взять,
Кам’яні брили тесать,
Вільним від рабства душі,
Нові скрижалі писать.
Пора вибирати:
Можем вернутись назад,
Можем чекати порад,
Можемо молоти взять –
Нові скрижалі писать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833319
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 19.04.2019
До нестями люблю свій Край,
До нестями люблю все у ньому,
Це єдиний земний мій рай,
Всі шляхи, що ведуть додому.
Біла вишня в моім саду,
Пшениців, ще не стиглий колос,
Босоніж у дитинство йду,
Колискової чую голос.
У сніги завиваю щем,
У веселках купаю відчай,
Перемелю усе з дощем
І замішу погожих свідчень.
Там бурлить божество джерел,
У птахів особлива пісня,
У медових кронах дерев
Особлива і осінь пізня.
Все не так, бо це мій світ -
Богом дана, моя Україна!
До нестями торкає квіт
Там, де мова моя, солов‘іна...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833136
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Живіть з добром, не плюйте, люди,
в колодязь де й самі п’єте.
І не топчіть, не хайте і не гудьте
ту землю, на якій ви живите.
Візьміть мітлу, повимітайте
озлобу з серця і з села,
добра насіннячко насійте,
хай зійде й рясно розквіта.
Весна святково прибере оселю,
умиє вранці росами село,
корінням глибоко у землю
вросте колись посіяне добро.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833008
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019
І спала я, і плакала вві сні
під лампами безжалісного слідства,
і прялось на земнім веретені
видіння триєдиного сирітства;
воно було як п’ятниця страсна,
як у війні—неміряність покосу,
гарячий зойк з останнього вікна
в стрибку із вогняного хмарочосу,
як погляд намагнічений у тих,
кому до ночі з голоду померти,
як аутодафе скорботний хід
у ковпаках огидно-гостроверхих.
І знала я, застигши на краю
над прірвою розбурханого сміху,--
епоху цю, заплакану, мою
знов радісно розхитувати лиху.
І в час глухий тернового вінця,
коли душа, здавалося, пропаща,
хотілося волати до Отця:
«За що ти нас лишив напризволяще?»
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570772
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 16.04.2019
***
Самотній місяць. Води Атлантиди.
Краї незнані. Далі неземні.
За поглядом дивлюсь каріатиди
Вперед. Зима… Хоч серцем у весні,
Де сакура суцвіттями мережить
Твій ніжний образ, музо… Я згубив
І карту, й компас. Ти на узбережжі
Мене чекаєш… Я не розлюбив…
Крізь хвилі непокірні я везу мій
Дарунок, що для тебе приберіг, —
Кохання… Серце, мов палкий Везувій,
Горить, пульсує лавою. А сніг
Вкриває горизонти пеленою.
Прошу, чекай! Я повернуся в сни,
І пролунає музика луною...
Весною припливу у рай земний.
***
Спивай мене, мов мед хмільної ночі.
Співай мене, як оду божеству.
Хай море мрій в душі вогнем хлюпоче.
В рядках буремних знов я оживу.
Спиняй мене, мов мить п’янкого щастя.
Спитай мене про сенс блаженних мук.
Хай стане грішний хміль святим причастям.
Іди за мною у густу пітьму.
Пірнай у рими, ніби дощ у тишу.
Шукай в словах магічний горицвіт.
Ми – музика, в якій печаль і ніжність
Сплітаються в єдину срібну нить.
Розтануть у тумані слізні ноти,
На мить тебе побачу. Не торкнусь…
Мій подих украдуть вітри свободи.
Чекатиму на сон… і на весну…
Друга частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832864
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
[i]"Хотів би я хоч раз відкрити двері в Сад,
що зветься - Есмеральда"[/i]
[i](З пісні "Bell")[/i]
Понад вертеп мирський, понад бедлам,
в сліпучім сяйві висне "Нотер-Дам".
В приливах сонця мліють черепиці,
тихесенько віддзвонюють дзвіниці
притаєні освідчення - Париж...
... Облиш цей вірш і тему цю облиш -
бо ось С о б о р завис як в и р о к Д о л і,
от-от оглушить дзвоном. Упаде...
Чого шукаєш? - не знайдеш ніде
своє розбите на череп'я щастя...
Ілюзіє, сховатися не вдасться
у закутки чужих fata morgan.
... Та, Господи, що коїться?! Орган
пливе і розсікає тло зловіще...
Хтось у сутані дихає все ближче
у надлишку невтолених бажань...
... Твоя душа, мов полохлива лань,
а хоч би в зашкарублім мішковинні,
блукає десь над хмарами... Невинні
уста твої, і очі, і слова...
Прочиниш браму - кояться дива
за мурами - розквітлі Божі Очі
і у тоненьких павутинках С а д:
тут гронами важніє виноград
і джерельце з-під каменю дзюркоче...
... Омиєшся - і скупана в сльозах
засвітишся іскристо і пломінно...
Ти - Е с м е р а л ь д а, в і ч н а і н е з м і н н а,
розкрита виноградова лоза!..
... Чиєсь ім'я, чиясь могуть всевладна,
чиясь хода - важка і недоладна -
торкається невпізнано: в о н а !
Захланний світ у підступах до храму,
а ти о д н а у стінах "Нотер-Даму"
і С а д о д и н... і т и... і т а ї н а...
...Крізь тебе, крізь віконня в риштуванні,
проходять у бедлемному убранні
мужі - від багача до бідняка -
і в кожного простягнута рука -
пливуть крізь тьму, крізь тебе і до тебе,
усі сонця, що назовуться "Фебом" -
Мішелі, П'єри, Жаки і Роланди
(герби, маєтні знаки - пишні "ґранди") -
впізнай, спинися, вибери мене,
коли ти справді д и в о н е з е м н е,
п р и й м и н а м и т ь о б л и ч ч я
Е с м е р а л ь д и ...
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731187
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 15.04.2019
Знання від мудрих пращурів, тримай як оберіг.
Вони важливі , як копалини корисні - що в Землі...
До нових відкриттів богато є доріг...
Але без знань блукаєш. ти як у в дурному сні...
Колись людина більш мудрою була.
Уважно вчилася у мудрої Природи...
Знання старанно берегла.
Як мандрівник, котрий завжди тримає біля себе чисту воду.
А що до вбивств своїх братів- Людей.
Нас пращури не коли не вчили !!!
Бо знали, що лише біда прийде
Якщо не маєш розуму та сили.
Свої знання до світу - прикладати.
Робити його , кращім, добрим та ріднім...
В не якому разі не мати ,
Щоб стати на стежку - війни.
Знання від мудрих пращурів, тримай як оберіг...
Можливо хтось, колись зробив перше насильство.
Людина схибила... Але у світі, на Землі богато є доріг
Що не ведуть до люті , та до вбивства...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832655
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Сльозами гіркими засій мою війну
Я із собою, як з тобою помираю
Чому не хочеш бачити мою вину ?
Чи може думаєш цього я не бажаю?
А чи прилинуть знову думи восени?
А чи самотність буде знов з'їдати?
Рядки графітом - то мої сини
Не мали часу мені жити нагадати.
Гроза просила впасти з неба вниз
Я вийшла знов тепер її стрічати
Мене любив, обнявши, морський бриз
Лиш він все знав: не вмію я кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832701
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
У Страстну П"ятницю зайду тихенько в храм
І на колінах підповзу до Плащаниці.
Ти, Господи, за наш життя віддав,
А ми і досі не навчилися молитись.
І ось я знову щось про себе шепочу
І до кінця не освідомлюю всю сутність,
Бо знову у молитві щось прошу,
Тому що біль твій не змогла відчути.
А ти ж колись і мій хрест підіймав,
А я сьогодні у гріхах зав"язла...
Бо вже тоді Тебе мій хрест вбивав
І спис у ребра через мене вп"явся.
Ти й через мене на Голгофу йшов,
Щоб я жила тебе на хрест поклали,
А Ти в своєму серці ніс любов
Катам своїм віддавшись на-поталу.
І я у храмі! Через всі віки
Стою й вклоняюся до Твої Плащаниці.
Прости, Ісусе, всі мої гріхи,
Прости, що нарікаю на дрібниці.
Прости, що нарікаю на життя
І що образу у душі тримаю.
Тобі своє кладаю каяття...
Прости, що знову я Тебе вбиваю.
І покотилася сльозинка по щоці,
Неначе знак твого благословіння.
За все, Ісусе, дякую Тобі
І за Твоє Святеє Воскресіння.
13. 04. 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832690
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Квітень - квітами багатий,
Землю будить він завзято.
Працювати квітень звик,
Він, від роду, - трудівник.
Прикрасив стрункі берізки,
Одягнув на них сережки.
Вербу в лузі не забув,
Вбрання з "котиків" вдягнув.
Ніжно обійняв травичку,
Зігрів подихом водичку,
І з'явились молоді
Сходи ряски на воді.
Калюжниця пробудилась,
Теплою водою вмилась,
Одяглася в жовту сукню,
Посила цілунок квітню.
Майнув квітень на лужок:
Через поле - і в лісок.
Приголубив ряст, медунку,
Зазвучала пісня дзвінко.
Прокинулась сон-трава,
Як ні в чому не бува.
Анемона й первоцвіт
Квітню шлють палкий привіт.
Ходить квітень по землі,
Зерно сіє по ріллі.
Жайвір в небі голосистий
Славить квітень - урочисто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832631
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Ніч зореока випила печаль,
А день у мідну посмішку одягся,
Зелений клен жовтіти ледь почав, –
То з містом він аж до весни прощався.
І заповзає у серденько сум,
Утім краса ще вабить мої очі.
Ключі лелечі хмароньки пасуть –
То осінь настає – природний зодчий.
Вона ж гарцює в парках і садах,
Плоди скидає, листячком кружляє,
То у вікно-ставочок загляда,
То кущиком калини запалає.
О дивна осене, люблю твою красу,
Коли спиває сонце щедрі роси,
Люблю твій загадково-дивний сум
І вітер, що на вальс мене запросить.
18.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807469
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 12.04.2019
[youtube]https://youtu.be/vYtVoLjMiYQ[/youtube]
Сонце за обрій заховалося
І ніч свої сутінки несе.
А по гладді темного озера
Сонна лебедина пара пливе.
Лебідка голову заховала
Під своє біле тепле крило.
А лебідь сон її охороняє,
Щоб спокійно їй спати було.
І я тебе в квітучому саду
Сам під вишнями спати вкладу.
І як лебідь, отой білокрилий,
Мирний сон твій стерегти буду.
Нехай сняться тобі ясні зорі,
Щасливі весняні сонячні дні
І мирного вечірнього Львова
Яскраво неонові вогні.
Спи спокійно, моя ти кохана,
Я сон твій надійно стережу.
А щоб не було тобі холодно,
То багаття поблизу розпалю.
Сонце за обрій заховалося
І ніч свої тенета плете.
А по гладді темного озера
Сонна лебидина пара пливе....
Я до тебе, сном оповитою,
Підійду - до лиця нахилюсь.
І до губ твоїх малинових
Своїми ласкаво притулюсь.
Ця ніч така зоряна, місячна,
Ясно світять в небі зорі ясні.
Ти спи, моя мила, коханая.
Я незабаром прийду в твої сни
Я скоро прийду. Тільки засни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832404
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Я закоханий у криштальність твоїх очей
Що немов океанами синіми і глибокими
Поглинають у цій тиші травневих ночей
Моє серце звівши мене цим із розуму
Ти така ж прекрасна немов Афродіта:
Ніжна, чиста і з п’янким ароматом.
Така ж світла і така ж ти уся непорочна –
Наче народжена тихим літнім світанком
Дозволяєш гратися з твоїм волоссям
І торкатись в цілунку твоїх плечей.
На секунду мені так неначе здалося,
Що поневолений поглядом твоїх очей
Я закоханий у криштальність твоїх очей,
Що проникливим поглядом вичитують душу.
Серед мільйонів на планеті різних людей
Лиш одну так кохаю і тільки тобою живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832366
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Ти від мене так близько коханий,
Розділяє нас осінь лише.
І світанок отой полум'яний,
Засвітився у небі уже.
Я раділа, його пригортала,
Він для мене був спомином тим.
Коли осінь до нас завітала,
Листопадом кружляла рясним.
Ми у царстві були лісовому,
Там де казка і де листопад.
Усміхалась тобі лиш одному,
Жаль, не вернеться день той назад...
Лиш коли у вікно стукне осінь
Й поведе мандрувати у ліс.
Заблукається вітер між сосен,
Буде плакати дощик від сліз.
І тоді я про все нагадаю,
Мою душу зігріє тепло.
У думках ти так близько я знаю,
Зазирає кохання в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832219
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Емігранткам присвячується
– Краю мій рідний, співочо-лелечий,
Світлого спомину лиш відгомін.
– Де заховав тайні мрії дівочі?
Стежку додому навіщо замів?
Світом полинувши марно блукати,
Долю свою намагалась знайти.
Прагнула з часом тебе розшукати,
Та не судилось до тебе дійти.
– Краю трояндовий, милий, єдиний,
Зраду мою нарочиту пробач.
Вже не побачу квітучу калину,
Разом зі мною, благаю, поплач...
– Матінко змучена, ластівко сива,
Скільки чекала на мене з доріг!
Бога в молитвах про зустріч просила,
Та не вернулась на твій я поріг.
Лиш обіймала тебе часто в думах,
Ніжно торкаючись рук і чола.
Так і летіла б до тебе на крилах,
Та обпалились мої два крила.
Лиш залишилось розхристане серце,
Квилить вночі спорожніла душа.
Туга й журба заливають по вінця,
Рани роз'їла лиха чужина.
– Вибач, матусенько, блудну дитину!
Кроки робила усі невпопад.
Поруч не йшла у найтяжчу годину.
Час неможливо вернути назад.
З сумом вдивляючись в давню світлину,
Бачу тебе в потойбічних світах.
Мовчки благаю: - « Пробач сиротину.
Вилікуй рани незгойні у снах».
– Птахою зринь, прилети на світанку!
– Витри підступну сльозу давнини.
Випито трунку удосталь зі дзбанку,
Марних ілюзій, принад чужини.
10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832187
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Від третьої особи (за мотивом вірша О.Сапріянчук-Маротчак)
Ідуть своєю стежкою в житті
Лиш сильні і сміливі люди,
Які завжди вірні своїй меті
І не бояться людської осуди.
Вони не вибирають легший шлях,
Яким усі ідуть кудись юрбою.
Для них повзти чи летіть як птах
Не страшно – лиш би залишатися собою.
Життєві труднощі, що виникають на дорогах,
Їх не зламають, а додають лиш сили.
Бо щиро вірять, що Божа допомога
Надходить вчасно, якщо попросили.
Лиш сильні люди серед гірших почуттів
Уміють добре й позитивне відшукати.
Вони ідуть своєю стежкою в житті,
Щоб між чужих стежин не заблукати.
07.04.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832053
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Я летіла розгубленим птахом в пітьмі
Звідусіль темнота, нуль просвіту,
Де був ти, коли вітер шмагав по мені,
Рвав останні, живі іще квіти?
Чом промінням спасіння на очі не впав,
Як осліплені болями мрії,
Бідне серце розп’яте вже ворон клював,
Для життя не лишивши надії.
Де був ти, як Господнії руки міцні
Витягали мене із безодні,
Лікували любов’ю і ночі, і дні...
Де був ти? І де ти знов сьогодні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832091
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]
Тобі знову не спиться, ти сидиш край вікна.
Може, мрія здійсниться? Ти чекаєш дзвінка...
Темноти не боїшся, а питання очей?
Вона часто так сниться, серед темних ночей?
Може, зараз десь поруч, ось торкнеться тебе.
Озирнися ліворуч, он, на шпиньках вже йде.
Доторкнулась рукою, ніжно так обняла.
Пам"ятаєш такою, що в полон узяла?
Бачиш: ти вже всміхнувся. Забавляє ця гра?
Щось зітхнув й ворухнувся...Місяць все спозира..
Задрімав небораче... Ну й присниться ж таке!
Прокидайся, козаче, новий день уже йде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831895
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-St0AyUrfxA[/youtube]
Із ночі ранок народився,
Умила вранішня роса,
На світ здивовано дивився:
Якісь навколо чудеса!
Пірнуло в світ ясне проміння,
За руку ранок повело.
Лиш для роси нема спасіння:
Десь зникла, наче й не було.
Зашепотіли всі листочки,
Пташки злетіли з своїх гнізд.
А ранок йшов землею мовчки,
Торкнув рукою сонний ліс.
А сонце вище підіймалось,
Притишив ранок свій вже хід.
Та так тепер уже все склалось:
Весняний ранок раптом зблід.
На зміну день новий почався,
Розсипав радість, сміх для всіх.
Нехай щасливим вам удасться,
Несе у всьому всім успіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831731
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Вінок сонетів
Глава І
Загублений лист
Холодний поцілунок і прощання...
Танцює місяць одинокий вальс,
На вістрі леза, тихого світання
Я починаю зоряний романс.
Вітрилами казкового звучання
Пливтиме корабель мій у Парнас,
Де хвилями магічного снування
Лунатиме феєрія для нас...
Мереживо із нот та акварелі
Біжить до океану, мов струмок.
Кружляють в стрімголовій каруселі
Емоції, заходячи в танок.
Та все ж мене чекає ця пустеля –
Темниця слів, кайдани із думок...
Глава ІІ
Донжон
Темниця слів, кайдани із думок...
І до основи випалене місто,
В якому я блукаю між пасток.
Загублених тобою дивних іскор
Я не знайду! Лише один пісок
Крізь пальці осипається огнисто,
Та знову загоряється листок,
Для тебе я збираю це намисто.
Проміння днів давно забутих меж
Виблискує руїнами печалі.
Будуємо тепер ми сотні веж,
Аби душа не мучилась ночами.
Мені вони лишаються, та все ж
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Глава ІІІ
Примарна площа
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Самотнє танго з тінню. Я один
Кружляю лабіринтами. Скитання…
Мої давно у пошуках твердинь
Розвалених ілюзій... І збирання
Розбитих та понищених вітрин
Не повернути, тільки чергування
Давно уже неправильних стежин,
Якими не пройти та не вернутись.
Горять мости та котиться клубок,
Де Аріадна йде не озирнувшись...
Сплелись шляхи незвіданих ниток,
Тримаючи ключі та все забувши.
Я знову закриваю на замок.
Глава IV
Фінальний танець
Я знову закриваю на замок,
Колодками міцними замикаю,
Шукаю між потертих сторінок,
Закляття з гримуару закликаю.
Вогнями спопелю сліди стежок,
У димі розчинившись я зникаю,
Та важко розірвати цей зв'язок,
Пергамент у руках усе стискаю.
Вона все тягне, кличе, хоч і сил
Немає, залишаються благання.
Та не відпустить, тільки небосхил
Розділить біль зі мною, ці страждання...
Осяють темні промені світил
Фортецю почуттів, душі блукання...
Глава V
Діалог з ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶ нею
Фортецю почуттів, душі блукання...
Я проклинаю! Темрява одна
У факелах згоряє без вагання...
Ну а світанок? Тут його нема!
І не було! Пусте лише спливання
Хвилин забутих. Тільки письмена
Лишилися на стінах лікуванням,
Але їх також вразила пітьма.
Не розібрати! Справді так потрібно
Знайти новий, довершений виток?
Дороги тут сплелися непокірно,
Вузлами зав'язались в ланцюжок.
Я знову опиняюся ймовірно
У лабіринтах вічних помилок.
Глава VІ
Галерея «Лицемір’я»
У лабіринтах вічних помилок
Блукаю галереями розлуки,
Ось там вітрини, я ступаю крок,
Вдивляючись в картини та у звуки…
Вслухаюся. Я бачу там садок,
Тоді ще не було вогнів розрухи,
І зацвітали тисячі квіток...
Змінилось все і замінили муки.
Картинами для них вже стали ми...
Наповнені пустого фальшування,
Всі їх слова, хоч і стоять грудьми.
Несуть в серця жорстоке руйнування...
В обійми відправляюся пітьми.
Вже не знайти надії та кохання.
Глава VІІ
Останній політ
Вже не знайти надії та кохання...
Космічний пил зі спалених планет
Осяде на старі мої писання,
А поряд з ними твій висить портрет...
Супутники очікують завдання
У проблисках заплутаних тенет,
Хоча б ще раз злетіти у востаннє,
Та не змінити темряви сюжет…
Вона розбила сяючі скрижалі –
Цей біль – відчутний зламаних кісток,
Свідомість утікає в задзеркалля,
Та шлях не відшукати до казок.
І я злітаю, тут лише провалля...
Кометою літати між зірок...
Глава VIII
Марево субстанцій
Кометою літати між зірок,
Вдивляючись в незвідані палаци,
Що тягнуться до сонячних річок,
Сплітаючи небесних тіл вібрацій.
Торкнутися згасаючих свічок,
Які застигли в мареві субстанцій,
І чорних дір закручених стрічок
Нікому невідомих ілюстрацій.
Я зупинився, мить краси оця
Наповнила яскрава ейфорія.
Раніше невідоме, інше «я»
Пізнало таємниці фантазійні.
Хоча не розгадати до кінця
Фінали драм, написаних сузір’ям.
Глава IX
Пов'ялі квіти
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Горять в камінах, гаснучи в очах.
Слова, що я беріг і так леліяв,
Згубилися в далеких вже світах.
Знайти? Не варто! Вітер їх розвіяв,
Пилюкою літають в небесах.
І те, що у фортеці я насіяв,
Засохло, розсипаючись у прах...
І тліють недописані сувої,
Полиці з ними вічність стереже.
Чекають ролі згублені герої
На те, що автор їх ще збереже.
Історії цієї неземної
Написане не викреслити вже.
Глава X
Обійми темрями
Написане не викреслити вже,
І Мойри перекроїти не зможуть.
Виблискують на стелях вітражем,
Малюнки траєкторії укажуть.
Магічність застелила, хоча день –
Не видно! Загадковістю проляжуть
Дороги, простягнулися в едем....
І таїни ніколи не розкажуть
Зірки на небі, як її кохав,
Та я шукав шляхи у безнадії…
Фрагменти ночі, довго їх вивчав,
Аби знайти її, де сніг завіяв...
Я темряві себе подарував!
Віддавши долю сяючим стихіям...
Глава XI
Знайдений лист
Віддавши долю сяючим стихіям...
Я кинув погляд на далекий диск,
Хоча він серце більше не зігріє,
Я зустрічаю радо його блиск,
Як і фортеця, що тепер пустіє...
Лише вона, читаючи мій лист,
Бажає помсти, ненависть жаріє,
Я відчуваю в грудях її спис…
Примарно... Все! Бажає відібрати,
Свій дар із мертвих, чорних хризантем,
Які прийняв я вічно зігрівати
І захищати з піднятим мечем.
Немає сенсу вже кудись тікати.
Сховатися під зоряним плащем.
Глава XII
Подарований талісман
Сховатися під зоряним плащем,
А хризантеми вічно зберігати
І поміж тисяч сонячних систем
Нести їх і на узбіч не звертати.
Шляхами невідомих теорем
Координати краю відшукати,
Де перестануть бути тягарем
І відродитись й зможуть зацвітати...
Тримаю у руках я талісман,
У ньому легке сяйво струменіє,
Що вкаже путь крізь сірості туман,
Вбере вуаль. Грайливо там синіє
Величний, неосяжний океан.
В космічних далях, де є тільки мрії.
Глава XIII
Елізіум – загублений рай
В космічних далях, де є тільки мрії,
Потрапив я до неземних красот,
Від див тропічних тіло цепеніє,
І я п'янію від отих широт.
Портал замкнувся, небо пломеніє...
Це найдорожче всіх земних висот...
І хризантеми пахнучи біліють...
Завершений останній епізод...
Та не фінал! Історія триває,
Закручено кидає між поем,
Весна їх під імлою заховає,
Пізніше опадуть вони дощем...
Знамена піднімаю, обираю
Де-факто залишитись міражем.
Глава ХIV
Останній лист
Де-факто залишитись міражем,
Сторінку, що у часі прогортають,
Де-юре на папері ліхтарем,
Яку не раз іще перечитають.
Та завжди йтиму зі своїм вогнем.
Ці квіти у садах лиш розцвітають.
Життя мистецтву на вівтар кладем,
І вірші-журавлі до нас вертають...
Синиці? Журавлі? Не в тому суть!
Весною поміж снігом все розтане...
Сонети кораблями відпливуть
У небо метушливе і безкрайнє.
Синиці нам три слова принесуть:
Холодний поцілунок і прощання...
Магістрал
Фортеця падаючих зір
Холодний поцілунок і прощання...
Темниця слів, кайдани із думок...
Хвилини смутку, трепету мовчання…
Я знову закриваю на замок
Фортецю почуттів, душі блукання
У лабіринтах вічних помилок,
Вже не знайти надії та кохання.
Кометою літати між зірок...
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Написане не викреслити вже.
Віддавши долю сяючим стихіям...
Сховатися під зоряним плащем,
В космічних далях, де є тільки мрії,
Де-факто залишитись міражем.
Елі́сій, Елі́зій, Елі́зіум, Єлисе́йські поля́ — в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир.
© Володимир Верста
Дата написання: січень - березень 2018
Зі збірки «Кінцугі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Самотність руйнує тіло і душу.
Причину шукай в собі...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=50yIb2c_2SY
[/youtube]
Самотній човен гладять ніжно хвилі.
Про що думки у нього у цей час?
Вони такі ласкаві, дуже милі.
В них доброти невичерпний запас.
Чому вони до нього припадають,
Дізнались про самотність у житті?
Невже їх долі чітко співпадають,
Тому вони так щедрі в доброті?..
Не вийти хвилям на бажаний берег,
Як від шаленої втекти ріки?
(Лиш по воді відчутно вітру шерех),
Лишилися у мріях ці думки.
А он верба самотня у задумі,
Чому так важко їй у самоті?
Своє життя весь час проводить в сумі,
Чи скаже щось, коли у німоті?
Та вітер розуміє їх так добре,
Прилине до верби, щоб відпочить.
І так лікує серце своє хворе...
Життя іде і треба ж якось жить.
Погладить ніжно коси цій вербичці,
Розчеше їх, полоще у воді.
І все це робить по хорошій звичці.
Він так зарадить і своїй біді.
А хвильки усе човен колихають,
І бідолаху тягне вже на сон.
Думки його повільно затихають...
А вітер уже грається з веслом..
----------------------------------
Усі самотні між собою схожі,
Це і ріднить їх у такім житті.
І я бажаю днів тільки погожих.
Не згадуйте про дні на самоті..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831660
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Зажурилась Україна –
Світ подивувала,
Уникаючи свавілля,
Булаву віддала
Вкотре вже не патріоту –
Тепер шоумену
Та й звернулась до народу:
«Не глузуй із мене.
Натерпілася від тебе
І зрадою сита.
Чи це воля така неба?
Чи марно просити
Тебе, змучений мій люде,
Нерозумні діти,
Чи Нечистий вами крутить?
Як теє терпіти?
Чи Пророкову науку
Забули? Не знали?
Чи з великої розпуки
Себе наказали?
Одумайтесь, діти мої,
Молю вас, благаю,
Не женіться за сумою –
Час не можна гаять.
Об’єднайтеся навколо
Ідеї одної,
Бо ж не матиму спокою.
Вже ж і так на днові!..
Чи ж я глум цей заслужила,
Діти мої – квіти,
На чужій роботі жили
Глядіть – не порвіте!
Землю свою прикрашайте –
Така моя воля,
Мене й себе захищайте,
Куйте власну долю!»
2.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831480
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 02.04.2019
При дорозі шумлять явори,
Гордовито так віти сплітають.
А у небі цвітуть кольори
І веселкою ніжно так грають.
Усміхається радо весна,
Одягнулася в шати розкішні.
Білий цвіт розкидає вона
І дарує обійми нам ніжні.
Пестить лагідний промінь цей день
І так хочеться жити у ньому.
Чути гучне звучання пісень,
Повертатись щасливим додому.
Заворожує сад дивина,
Що розкинулась в тиші казковій.
Свято це нам дарує весна,
Зігріває теплом і любов'ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831202
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
У веснянім саду, я до Тебе іду,
А кругом гарно птиці співають.
Хай розкажуть вони, як любов Твою жду.
Лиш вони про це добре все знають.
Промінь сонця п»янить, вітерець гомонить,
Небеса цвітом пролісків грають.
Чи зустрінемо ми нашу зоряну мить.
Дні весняні хай нам розгадають.
Так колись по весні я зустрілась Тобі.
Як півонії ніжно всміхались.
День за днем ніби в сні - в радості і журбі.
Все летить, лише згадки зостались.
У веснянім саду хочу стріть Тебе я,
Де про щастя нам птиці співають.
Чи Ти любиш мене, як люблю Тебе я?
Серце й пам»ять Тобі нагадають.
29.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831011
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ти даруєш мені квіти,
Кожен день і дуже різні.
З ними радісні привіти,
Дуже милі, дуже ніжні.
Ти один такий у світі,
І з минулого приходиш.
Очі, неба синь, блакитні,
Ти у снах мене знаходиш.
І коли засвітить зірка,
Блисне полум'ям яскравим.
Пісня залунає дзвінко,
Роси упадуть на трави.
Коли сон знов заколише,
Я зустрінуся з тобою.
Прочитаю тобі вірші,
Милуватимусь красою.
І гарячі поцілунки,
Нас у ніч оту зігріють.
Квіти - то твої дарунки,
Зорі відблиском зоріють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831007
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Нас зігрівало мамине серденько.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Немов наш сад, тепер цвіте твій, мамо, слід.
Всі в ногу йдем дорогою одною.
Хай розростається наш дружний рід,
де люблять всі... й пишаються тобою.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Частую я внучаточок маленьких.
(Вірш-пісня моєї сестри Галини Жабенко,
яка дуже любить свою родину.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Сніг шурхотить - дрижать весняні віти,
Такий рясний, крилатий снігопад,
І байдуже, що на порозі - квітень,
У зиму помандруємо назад.
Зимовий привид - біла потороча
Крилом студеним холодить чоло;
Розтане сніг - і спогади захочуть
Вернути щастя те, що відбуло.
Сніг шурхотить - невідворотність долі,
Що має бути, душу не мине…
Вже проліски, довірливі, прозорі,
Десь виглядають з пралісу мене.
І золотіють дивом первоцвіти
Між бростями у капищах снігів…
Відплаче березень - і заспіває квітень
Життя алегро, сонячний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830660
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829596
Засідання триває на Олімпі:
небесний уряд засідав,
Гермес завжди й міністри,
кожен по черзі виступав.
А що за шум і нема бійки,
хто рветься, де уряд сидів?
Туди так шумно пробиватись
лиш Ганімед до них хотів.
Вибори тривають на Олімпі,
всяк всякому тепер не брат,
а хто Зевесом хоче стати
і як отримать результат?
Тут Ганімед на вибори зібрався,
на камеру жінок обнявши з тим,
і шуму більше - так виходить,
чи уряду весело з ним?
Щоб звеселити засідання,
й нас бувало – кого би й десь,
бурчав Гермес? Але лиш трохи,
а він на камери потрапив весь.
В костюмчику, чи то хітоні,
хорошому, як же інак?
Галасувати не запросить,
але прийшов - хай буде так.
В екран маленький помістились,
а чи великий - в кого як,
чи рейтинги уверх полізли?
По справах судять, тільки так!
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830730
22.03.2019.-26.03.2019.
Картина із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830603
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019
ДЕ РОСЛИ БЕРЕЗИ
(пісня)
Де росли берези й квітувало жито,
Русокоса доля вийшла з поміж нив.
Там, на захід сонця, стежечку пробиту
Сивочолий вітер по лугах носив.
Ззаді, ген, лишились гостроверхі гори,
Чом затамували подих вороги?
Я вже йду спочити: де синіють доли,
Де не сходить сонечко, де тихо навкруги.
Де немає шелесту, де не квітнуть квіти,
Не буяє розкішшю зелена трава.
Відійдуть у вічність мої зими й літа,
У безсмертя кануть: вірші, пісні, слова.
17.09.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830514
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Хочу до села 2
АБО
Пакарітелям бальших гарадов)
_________________________________
***
Краще бути селюком,
Ніж лохом столичним
Хліб домашній з молоком
На повітрі чистім
***
І смачніші зі ставка
Карасі і раки,
Комом в горлі в дурака
Суші і Бігмаки
***
Дурня, рвався що сюди
Пів життя минуло
Рідні хати і сади,
Серце не забуло...
***
Вихлоп газів, стук коліс,
Хамство й наглі морди...
Та й миліше поле й ліс, -
Ніж міські акорди.
***
І огиднеє метро,
Що рабів катає,
Бачить місто це добро-
Лиш коли дрімає...
***
Як я хочу до села,
Більш ніж до Марселю,
До родинного тепла,
В затишну оселю
***
Як нудить від дискотек
Де та панацея,
І я знаю кожен трек,
Від торчка- діджея...
***
Краще жити і не знать
Вам того угару,
І доярку обіймать,
А не клубну шмару...
***
Прошу місто - Відпусти
Може і почує...
Від мільйонной пустоти
З часом і врятує...
***
Не шуткуйте краще з ним
Ті, хто в місто рветься,
Де по правилам чужим
Жити доведеться...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830497
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
[b][i][color="#3d67f2"]Цей ранок
жайвір розбудив
дзвінкоголосий.
В Святих Небес
для нас для всіх
прощення просить...
В "сьогодні"
сонечко білет
вручає щиро !
Хай буде ясним,
гарним день...
В Любові
й з Миром ![/color][/i][/b]
( фото автора )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828474
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Не згаснуть ніколи у небі зірки,
Як шлях України до волі.
У кожнім столітті свої козаки
Виборюють правду поволі.
Терниста дорога кровоточить, гірчить,
А сльози оброшують трави.
Із московітом краще в дружбі не жить,
Не мати ніколи теж справи.
Їх слово – це вітер невартий гроша,
Що стелиться димом у полі.
А чорна, мов сажа, московська душа
Втручатися звикла у долі
Народів, сусідів, що є на землі,
Що сонце стрічають із миром.
Бо мир, ніби лезо, у грудях в кремлі.
Гулаги ростуть за Сибіром.
Заслинений в піні стоїть Кисельов,
У парі з ним гавкає Путін.
Пожовтів від злоби і В. Соловйов,
В Скобєєвой щоки роздуті.
Їм Україна, ніби хліб з молоком,
Ще й зверху помазана медом.
Тому і гримають усі кулаком,
Погрожують атомом з неба.
Не згаснуть ніколи у небі зірки
І шлях України до волі.
У кожнім столітті живуть козаки
Виборюють край свій з неволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830320
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Я листочком осіннім до тебе прилину
Буду шепотом ніжним будить на зорі
Птахом дзвінко співатиму пісню з калини
Даруватиму радість ранковій порі.
Я шукатиму погляд твій кольору неба
У квітах пахучих, і в краплях дощу…
Віднайду чарівну незабудку для тебе
Що, нагадують очі твої голубі.
А любові слова, що ти мовиш для мене
Подих свіжого вітру мені принесе
Збережу я повік почуття сокровенне,
Що у мріях на крилах до тебе несе.
Втішає в словах твоя ніжність і щирість
А від дотику рук йде лише теплота...
Хай веселка з’єднає і мрії і вірність
Щоб любові нектар ще відчули вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830199
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Ти спустилась з небес опівночі,
Пізня музо моя норовлива,
Бо наснагою втішити хочеш
І освятиш чуттів рясну зливу?
Відкладу недочитану книгу,
Доп’ю чай охололо-забутий.
Древні ямби, шикуйтеся в рими,
Путівці вибирайте розкуті.
По-жіночому м’яко пройдімось
Між рядків ненаписаних віршів.
З слів нехитрих щось путнє сплетімо
І для мудрих розставимо верші.
Опочинку ти в дактилях прагнеш,
Чи то пак, вабить, надить співучість?
До світанку, я певна, устигнеш…
Та вчуваю твою нерішучість…
Кажеш, інші зовсім в тебе плани,
Забрела у мій дім мимоходом…
Віршарі твої друзі-- титани,
А до мене прийдеш, може, згодом.
Я ж то думала, що опівночі,
Пізня музо моя норовлива,
Ти наснагою втішити хочеш
І освятиш чуттів рясну зливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830165
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Поглянь у віконце:
Вже промені сонця
Так ніжно і тепло
Окутують світ.
Зими вже немає -
Весна заступає.
З землі показався
Ще й проліска цвіт.
Гілля бубнявіє,
Трава зеленіє,
На вербах розлогих
З’явились бруньки.
А в нас під віконцем,
Всміхаючись сонцю,
Вже скоро розквітнуть
Красиві квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Синичко, синичко, моя щебетушко,
Скажи мені правдоньку, тільки на вушко:
У пору тепленьку куди ти літала?
У лісі сосновому що ти шукала?
Холодного вітру, хуртеч, заметілі,
Пташиного сміху, пригод без годівлі?
Можливо, комашок ти вмить захотіла,
Безмежжя свободи? — взяла й полетіла…
Я вірю, що знову повернешся взимку!
Тобі приготую насіння, скоринку,
А ще — кусень сала, звичайно, без солі, —
Тебе врятувати в обіймах недолі.
У сніжних завіях, колючій негоді,
Я стану тобі у великій пригоді,
Коли переметами встелиться хуга —
Уздри у мені якнайкращого друга!
19/03/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830023
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Як хОроше, легко писати - про хмари...
Вже сонячна повінь пробуджує ліс...
А поруч - крізь трелі - гарматні удари,
В траві, що зродилась, сліди від коліс.
З-під гусениць танків - роз'ятрені шрами,
І сиплються вікна - зіяють шибки...
І вчаділо сонце вгорі, між димами,
І світ шаленіє, і вчаділи ми...
До влади, до грошей - по трупах, по трупах...
Мільярди мільярдів - і влада в руках.
Кривавиться сонце, війна і розруха...
І нІкому вірить. І з ким починать?
В цій бІйці за владу - утрачена сила,
Бігборди, плакати, брехня і плітки...
І мудрості - мізер. Ніщо не навчило,
Що в єдності тільки прийдем до мети.
Як хочеться ніжно писати про хмари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829330
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Хай вечір у хмарах, і ти без прикрас,
Але все так само, все знову для нас:
Та сама полянка, той самий струмок
І знову з багаття куриться димок.
Сьогодні не місце столичним вогням,
Оркестри виводять романси не нам -
В лісочку, де в юність не палять мости,
Вечірню заграву запалюєш ти.
Блищать, заворожують очі твої
І трелями глушать слова солов'ї...
Ми дивимось знову на рибок в воді
Під вогник яскравий, не згаслий тоді.
Вело нас кохання в життєвий політ,
По шумних дорогах виводило в світ.
А стежка простенька між соснами в ряд
Нас в юність студентську вернула назад.
Туди, де хмільним ароматом суцвіть
Черемуха голови знову п'янить,
Де вітер ласкавий, як подих весни,
Легенько обносить пилок із сосни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829076
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
[youtube] https://youtu.be/0kUD4QpbvL0 [/youtube]
Я втікаю від тебе, як птаха...
Полохлива душа аж тремтить,
Бо для тебе я - тільки розвага;
До розпуки у грудях щемить.
Не бери у полон щохвилини,
Дай кохати весни таїну -
Бруньки глоду і гілки калини
У ярку, що збудився од сну.
Це розніжене поле, розкуте,
Змолоділе довкола зело.
Твоє серце снігами закуте,
Навіть дотиком студиш крило.
Я ж приречена - небо любити
На чотири шляхи відпусти!
Щоби пісню нову народити
Там, де теплі огорнуть вітри.
Я, немов, не від світу земного,
Чуєш, Лелю, - мої небеса!
Я від тебе втікаю, - чужого,
Хай обніме прийдешня весна.
ПРЕРЕЧЕНИЙ
Музика Володимира Сірого
Я від тебе, мов птах, утікаю
Лебедина душа аж тремтить
Бо для тебе я тільки розвага
До розпуки у грудях щемить.
Приспів:
Я ж приречений небо любити
На чотири шляхи відпусти
Щоби пісню нову народити
Там, де теплі гуляють вітри.
Не бери у полон щохвилини,
Дай кохати весни таїну.
Бруньку глоду і гілку калини
У гаю, що збудився від сну.
Приспів:
Це розніжене поле, розкуте,
Змолоділе довкола зело.
Твоє серце снігами закуте,
Навіть дотиком студиш крилом.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829102
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
І проростуть хвилясті в полі руни,
Пташиний затріпоче в небі змах.
Верба в сріблястих котиках лисніє,
Їх ніжно пестить радісна весна.
Підсніжники піднялися на ніжки,
Цвіте у лісі квітів білизна.
Іде відродження землі і волі,
Золотооке сонце зазира.
І що ж чекає нас на видноколі?
Весни усмішка - це надій пора.
Ґаздує вправно юна господиня.
Душа ж людська молитвами жива.
Хай Україна зробить вибір нині
За спільні справи, а не за слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Нахилила віти верба над водою,
Одягла зелений, ніжний сарафан.
Ми під нею любий стоїмо лиш двоє,
Десь вальсує тихо свій танок баян.
Ось уже на небі засвітились зорі,
А у лозах стали кумкати жаби.
Вийшов погуляти місяць на простори
І поплив тихенько з хмарами собі.
Застелили в лузі перини тумани,
Задзвеніли роси, падають в траву.
І пішов гуляти вітерець ярами,
Витре сонце ранку гіркую сльозу.
Не сумуй мій ранок, я завжди з тобою,
Та коханий поруч, я його люблю.
Зігріває ніжність двох нас під вербою,
Я її одному, лиш йому дарю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Порвалась знов струна моїх надій.
Пожовклим листям впала на тривоги.
-Не смій мене просити… Ох не смій…
Уже давно в нас «нарізно» дороги.
Ти хочеш все вернути та на жаль
Пішла у час любові електричка.
Твої слова, закутані в печаль –
Це гра актора чи точніше - звичка.
Я вже не та, що спокій берегла,
Поїла долю рясними дощами
Щоб в серце повінь сонця принесла
І гріла нас не видута вітрами.
Бальзамом клалась втомленій душі,
Сотала тишу гонору й мовчання.
Ізнов спасала - був вже на межі,
Ржавіла хвіртка вічного чекання.
Ти йшов назавжди та вертався знов:
Просив, благав і падав на коліна.
Водою не напоєну любов
Давав, немов пігулки від провини.
Межа свій ніж приречено звела
Розтяла долі лист на «до» і «після».
Змінила все… І я вже не зола.
Горить багаття, в небо кличе пісня!
Дякую Лесі Романчук за ідею вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829004
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
А чи є, таке село, на рідній землі,
Де могили немає, мовчать солов`ї,
Серед трав і дерев, син упав на війні,
Як журавлик молодий, ще не мав сім`ї.
Все жили і братались, а ворог не спав,
Ланцюги весь час кував.Та коли ж кінець?
П`ятий рік, війна йде, знов народ повстав
Де ж обіцяний той рай? На душі свинець.
І пече, і так болить! За світлії мрії,
Молить мати в темну ніч за своє дитя,
Кожен з нас, свій хрест несе. Та де ж надії?
Що народу чекати, яке майбуття?
Сонце землю зігріло, стежка в болоті,
Чи від снігу, чи від сліз, до цвинтаря шлях,
Очі лід, душа кричить. Хрест в позолоті,
Полетів поміж хмарин, сизокрилий птах.
А чи є, таке село, де могил нема?
Дочекалися весни, скрізь квітнуть квіти,
Синів любих, милих, забрала війна,
А чи хтось, хотів страждань? Чому радіти?
10.03.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828973
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
А доля тче і вишиває
Мою стежину у житті.
Мережки у рядок складає.
-Додай ще барви золоті.
Як я втомилася від болю
У чорно-сірих кольорах.
Душа згорьована на волю
Так рветься стрімко по ночах.
Втекти, втекти десь так далеко,
Де неба синього блакить.
І де під хмарами лелека,
Крильми махаючи, летить.
У небі так зірок багато –
Вночі сіяють в вишині.
От однією з них би стати -
Світити в небі щоб мені.
-О, доле, змилуйсь наді мною
І чорні фарби забери.
Нехай життя бринить струною
І жайвір хай співа згори.
Додай в стежину світлих ниток
З яскравих ніжних кольорів,
Веселки барв і злата злиток,
Щоб шлях мій сяяв і світив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Ніколи не пізно почати з початку,
Згоїти всі рани, минулим прожиті,
На всьому покласти одну жирну крапку,
З нового рядка у майбутнє вступити.
Ніколи не треба вмиватись сльозою,
Що знов щось не так, як тобі захотілось.
Знай - так має бути - така твоя доля,
Проси, щоб на гірше усе не змінилось.
Ніколи не думай про те, що настане,
А, всупереч всьому, живи сьогоденням,
І швидко залічуться всі твої рани,
Коли забуватимеш сльози буденні.
Зітри свою пам'ять, щоб біль не згадати,
Відкрий в своїй долі для себе загадку,
Подумай, чи варто минулим страждати,
Коли ще не пізно почати з початку.
//4.02.07//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404013
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 13.03.2019
Проводжала мати сина,
Молодого юнака.
Довго плакала, просила:
- Повернись живим назад.
Син ховав змокрілі очі,
Знав давним-давно про все…
- Ти не плач, моя матусю,
Вір, чекай і все мине…
Мати ніг не відчувала,
На війну за сином йшла.
Не дійшла… у сніг упала…
Богу душу віддала.
Син вернувсь з війни додому,
Вірив – матінка чека.
Він не знав, що лиш від болю
Мати в небо відійшла.
Ця війна серця картає,
Душі рве, синів вбиває.
Матерів ховає в труни,
А країну рве по струнах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828947
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Часто думками додому я лину...
до хати в садочку й того журавля,
що стереже тут нашу криницю.
Ой, яка ж добра у ній є вода!
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Татову силу і мамину ласку,
й веселий мій сміх пам'ятає вона.
Кажуть, без смаку... Вода ж в ній солодка.
Як небо безкрає - криниця ясна.
Яблуні рясно зріють в садочку.
А біля неї калина рясна.
Чиста водиця у нашій криниці
Часто в ній світиться зірка ясна.
Ніжно колише її небо в зорях,
а вранці проснеться під спів солов'я.
О, скільки розмов біля неї велося...
як мальвами квітли тут літнії дні.
Всіх вислухала наша криниця,
сонячні зайчики грались в відрі.
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Мамину пісню, оту вечорову,
що всіх заколисує, знає вона.
Плакала з нами рясними дощами
і дзвінко сміялася в сонячні дні.
І пелюстками квітів барвистих
пахнуть й сьогодні ті краплі мені.
Де б не ходив я, додому вернуся,
до рідної хати - добра джерела.
І, як в дитинстві, з криниці нап'юся.
Я знаю: насправді, вода в ній... жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
[color="#ff0000"]Адам віддав ребро своє,
Отримав Жінку – Божий дар,
Не знав - навічно віддає
Себе на створений вівтар!
Єдиній – в Котрій зміст буття,
Дарунок щастя й долі,
Тій, що чарує почуття,
І помисли і волю!
Одній – за нею меркне світ
І сонцем сходить знову,
Отій, що топить серця лід
Теплом душі й Любові!
Скарби й багатства всього світу -
Все кинуто до ніг Жінкам!
Співає оду стать їм чоловіча
І, вкотре, поступила б, як Адам![/color]
[i]Всім поетесам, поеткам і поетулечкам присвячую!
Зі Святом Вас, Жінки! [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828177
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Знов на очах непрохана сльоза,
Серце ж надіється накраще...
Роки біжать...Віри нема...
Є мука, біль,..не знаю за що...
Чогось ще жду...Караюсь і мовчу,
Смутком сповита і нудьгою...
Знесилена, кудись ще йду,
Хоч і непевною ходою...
А все ж іду...Спинитися боюсь...
Боюсь неправди я і зради...
Молитв не знаю, а молюсь...
Втіхи не жду, а жду розради...
Нудьга - нудьга, непрохана кума,-
Я не ковтну твою отруту,
Душу не спалиш ти дотла,
Стерплю і болі я,і муки...
Весна прийшла...Повернуться святки,
Час сповню працею до краю...
Прийдешній день...Зацвітуть садки...
І Віра вернеться, я знаю...
2000 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827892
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Ти до мене прийшов в моїх снах,
Та й лишився назавжди в сердечку.
І відтак на свій осуд і страх.
Доля скупо сукає вервечку.
Напинає душі тятиву,
Мов на струнах узявши акорди.
Чи існую тепер. чи живу,
Чи з уламків складаю кросворди…
Чи можливо тепер розгадать,
Який знову придумала хід.
Чи наступного сну мені ждать.
А чи йти будь що буде у брід?
Вона знає, та в тайні держить,
Що згубить мушу я , що знайти.
Як без сну того віщого жить.
Щоб дізнатись, що думаєш Ти?
28.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827234
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019
Туман ранковий постелив рядно,
Світанок розглядав холодні роси.
Мінявся схід, мов кадри у кіно,
Від вітерця сплітали верби коси.
Творилась казка, починався день,
Пташина починала галасати…
У вельоні заквітчаних вишень,
Хрущі збирались в мокрім листі спати.
Туман кипів, клубився й біг кудись…
Роса від вітру почала спадати.
Окремі роси піднімались ввись,
І утворились хмари, мов солдати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827255
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Не свою, в Євробачення, хтось обирає від нас.
Наче - ніц українців, співаючих тут, в Україні…
…Це реально кермують Москва, Крим, Луганськ і Донбас?
Ну, як мінімум – у євробаченнях, на́ весь світ, стильнім.
…Як не стануть місцеві бики класти край завиванням
Понаю́рклих шакалів, що ниють, як діти малі,
То шакали назу́блять шакальну державу – киянам,
І собі, Україну співучу - на м’ясо й калим…,
P.S.
Тут мати АТО-вця, чека - п'ятий рік, ось питається:
--Що, в нас конкурс із сепаратістами? Просто знущаються...
24.02.19р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826646
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Не мовчіть нині дзвони,
Бийте знову в набат,
Хай здригаються крони,
За синів, за солдат.
Бийте так, аби розум,
Пам'ять в вічну весну,
Підкорилися грозам -
Розбудились із сну.
Хіба можна простити
Недомріяні сни?
Так хотілося жити,
Де кохали вони.
У небесну блакить
Сотня враз піднялась,
А би хтось міг любить,
Воля щоб зайнялась.
Бийте нині в набат
Дзвони Божих дзвіниць,
За синів, за солдат -
Люде! Нині збудись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826155
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Рука торкнулась клавіші роялю
І полилась мелодія для тебе.
Замріяно летіла з вітром в далі,
Розповідала про кохання небу.
Звучали ноти, тиша в них вслухалась
І десь була далеко, так далеко.
Той день, коли я вперше закохалась,
На крилах, щастя ніс до нас лелека.
Я вірила мелодія не зрадить,
Не відбере вона мене у тебе.
Лиш, коли зірка у долоні впаде,
Її теплом зігріти любий треба.
Багато є мелодій в світі різних,
Та лиш одну, одну для тебе граю.
Вона звучить немов кохання пізнє,
Про нього я ніяк не забуваю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
На краєчку життя вже стою я,
І зими вже не струшую сніг,
У повір"я і вірю, й не вірю,
Чи вернутися в світ цей ти б зміг?..
А минуле в думках все з тобою,
Повертає мене в далечінь,
Розмовляю сама із собою,
Пересилюю зим тяготінь...
Дні за днями неспішно минають,
І не хочу я їх рахувать,
Сірі будні до мене моргають,
І до наших незвіданих свят...
Я молюсь, щоб почув ти й повірив,
В іншім світі, чи то в небесах,-
Ти потрібен мені, як повітря:
В моїх мріях, думках і у снах...
Смерть у вікна мої ще не стука,
Хоч зима засипає мій слід,
І нестерпною стала розлука,
Посірів вже і світ цей,і сніг...
Хоч зими і снігів не боюся,
Я в цім світі щаслива була,
І до Бога щоденно молюся,
І чекаю весни і тепла...
Що минуло, того вже не буде,
Розумію і знаю це я,
І щоранку цей світ мене будить,
Й дні пливуть, мов ріки течія...
Я не вірю, що смуток минеться,
Й не чекаю свого я кінця...
А минуле у снах мені сниться,
Як відлуння щасливого дня...
Чи буває життя в іншім світі,
Як бува у повір"ях й казках?..
Та твій слід у житті залишився:
В наших дітях, онуках й в думках...
На краєчку життя вже стою я,
І зими вже не струшую сніг,
Ти за мене прошу не турбуйся,
Заспокоїть мене спогад зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825778
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Сусід … Дмитро до Орини
Приходь… завтра на хрестини
Обмиємо пуповину
Візьми новеньку хустину…
Синочок є, порадіймо
Тож вип’ємо й заспіваймо!
В дружбі давно - будеш кума
Тож мабуть виходу нема
Як будемо зустрічатись?
По ямах, чи, як кохатись?
У садочок, під ліщину
Чи в сараї біля тину
Тебе любить буду знову
Милу мою, чорноброву.
А Орина не дурненька
Очі хитрі і гарненька
Вмить червона, аж зробилась
Як гроза, що розрядилась
- Здурів мабуть ти Дмитрусь
Не дурепа, іншу якусь
Собі шукай, досить блудить
Тож обіцяв мене любить!
Нараз жінка, очі злющі
Мов в тигриці всевидющі
Брови в купі, руки в боки
Наче кульки стали щоки
За матню, хап чоловіка
Чоло мокре, наче стріха
- От гуляще… Скачеш? Досить!
Тож все сивий, ще біс носить?
Геть без мозку, як й не було
За вас нині гуде село
За ліс й часті походеньки
По черешні… По опеньки
Вже думала зупинився
Синочок в нас народився!
Біг чоловік поза тином
Наче його гнали дрином
Враз єхидно посміхнулась
До сусідки повернулась
Крику, гаму… Дрижать стіни
- Скажи чесно - хочеш війни?
Ой, та чи здатен він кохатись
Та там й нема, за що взятись
Син від кого, маєш знати!
В очах світять феєрверки
- Чи між нас бажаєш сварки?
Це ж від твогО чоловіка
Тепер обом, буде втіха
Гадку маєш, що моторна
Думки, краля, неповторна!?
До дзеркала подивися
Та хоч, піди причешися
Ти по ямах, а я в ліжку
Мене любить, як кіт кішку
Вуса довгі, аж лоскоче
Коли дуже, мене хоче….
Ледь зблідніла, розвернулась
Їй Орина посміхнулась
- Значить квиті, прийду вип`єм
Перемир`я відсвяткуєм
Підростають наші дітки
А ми ж добрі дві сусідки
Нащо людям гріхи знати
Чого дружбу руйнувати…..
2000р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825678
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Кипів Афган війни великим морем,
Де серед іншої кипіла й наша кров…
Хто слав дітей… на смерть,
чи інше горе?
Кого Союз в чужій землі боров?
Сидів Микола за столом,
А перед ним – лиш хліб і… чарка.
Він красень був на все село,
В Афгані бивсь, аж небу жарко
Було тоді. Героєм став,
Привіз високі нагороди,
А ще… шрами від куль дістав –
Служив радянському народу.
Він на чужій отій землі
Дивився часто смерті в очі,
І снились Солонці Малі
Миколі там майже щоночі.
Вернувсь додому, одруживсь,
Старався жити, працювати,
Здавалось, не дарма прожив:
Дружина, діти, батько, мати.
А потім розвалилось все:
Держава, і сім’я, й робота.
Батьки пішли… А він оце
В житті одну має турботу:
Знайти, що випити й за що,
Продав останнє, що зосталось, –
Ту нагороду, що давно
Йому за бій тоді дісталась.
Останнє в чарку ось налив,
Лишилось що від нагороди,
Згадав, як звали їх: «Орли,
Ви є лицем свого народу!»
Багато ще чого згадав
Орел в минулому – Микола.
І сам собі він слово дав,
Що пить не буде він ніколи.
І хто б і що б з вас не казав,
Я ж вірю: так воно і буде.
Блищить непрохана сльоза –
Про слово дане не забуде!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825579
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
А ранок дійсно видався чудовий,
На вітах сніг яскравий іще спить.
Садок замріяний виблискує казковий,
І навіть вітерець ледь ледь шумить.
Сьогодні день, не звичний. а святковий,
І через те, так гарно починається.
І небо заквітчалось в квіт бузковий -
Зима з Весною зараз зустрічаються.
Як давні подруги, пожуряться, згадають,
Сльозу непрохану тихесенько змахнуть.
Рясні струмки їм пісню заспівають.
І їх мости надовго розведуть.
Зима тихенько піде в ліс дрімучий,
А потім в край засніжених льодів.
Весна ж розквітне в солов»ях співучих,
І у красі, також засніжених, садів.
15.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825594
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Там, де музика дзвінкого джерела
Весело весняно так лунала,
Квітонька-медунка розцвіла,
Пелюстки до сонця простягала.
І вона запахла на весь ліс,
Аромат цей до вподоби й бджілкам.
Зовсім поруч ряст рожевий ріс
Та до неї нахиляв голівку.
Шепотів, що гарна і п"янка,
Неповторна, мила та духмяна.
Тішилась медуночка ота,
Що комусь потрібна, що кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825384
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]
В руках тримаєш ніжну квітку,
Тільки з"явилася на світ.
Ні, це не та, що цвіте влітку,
Весни це - перший дивоцвіт.
Дивилась сонними очима,
Сяйнула посмішка, здалось.
Сама блакитна, не від гриму,
Подібна небу, так вдалась.
Блакитна, ніжна, синьоока,
Спокійно дихає в руці.
Чогось хвилююсь, зник десь спокій,
Якесь сум"яття на лиці.
Мені даруєш ніжну квітку,
Приємо брати з рук твоїх.
Як до лиця тобі усмішка,
Немов прийшла із мрій моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Кажуть, що жінка примхлива,
Неначе погода весняна,
Та все ж вона незрівнянна -
Лагідна, ніжна, зваблива.
Їй серенади співали
І цілували очі,
На подвиги краса жіноча
Чоловіків надихала.
Музику, вірші, картини
Й інші шедеври творили
Заради коханих, єдиних,
Бо в слабкості жіноча сила.
Жінка така загадкова,
Немов усмішка Джоконди.
Хай її дивна врода
Чарує всіх знову і знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825232
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Чого вставати? Не варто так рано,
Зима надворі, хоча й сніги зійшли,
Зовсім не чути, пташиних сопрано,
Ще й на покрівлях бурульки не стекли.
Сонце сон бачить, у сірій пелюшці,
Паморозь злегка, дрімає при землі,
Ніжно занурюсь на теплій подушці,
Нехай насниться, весна - красна мені.
Часом тривога, вривається в душу,
Чомусь так довго… десь сонечко дріма,
Та я природи, закон не порушу,
Календар мовить, що в нас іще зима.
Це ж місяць лютий, поніжуся трішки,
Потім до гаю, пройдуся залюбки,
Для тітки - білки, ще маю горішки,
Дерева ж голі, за неї всі думки.
Жваву, маленьку, зненацька зустріла,
Пухнастий хвостик, весь час кидалась в бік,
Мабуть бідненька, вже давно не їла,
Здалося квола, не впевнений той біг.
Вона напевно така ж одинока,
Як я в хатині й годинник лічить час,
Хай весна тепла, прийшла б ясноока,
Принесла радість й приголубила нас.
08.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
День зимовий,мов свічка згасав
В позахмар'ї солодкої вати,
Рум'янів у полоні заграв
І м'якенько стелився у хати.
Бахромою звисав із дахів,
Розливався ялинкам на плечі.
Із небесно-глибоких льохів
Вийшов сизий змережений вечір.
Накрохмалені крила підвів,
Щедро зорі засіяв крупою
І над шапками сніжних снопів
Вишив місяць медовий каймою.
По стежках морозцем зарипів,
Розкошлатив посріблені брови,
І,струсивши сніжок з рукавів,
Шугонув у безлисті діброви.
15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546205
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 12.02.2019
Чому мовчиш, як в рот води набрав,
Зима в очах, у небі нема зір,
Що може хтось, це, тебе обікрав?
Душа болить? Не мовиш до цих пір.
Життя важке і ти, як той ведмідь,
Рішучий крок, треба сміло зробить,
Чи вигинатись, як та м`яка мідь,
Чи сталлю стать? Щоб у світі прожить.
Одна брехня, де не поглянь, всюди,
Хани, царі, ти ж на пів голодний,
Закував сум, чом мовчите, люди?
Вже безнадія й ліг піт холодний.
.
Серцю не дасть, стукати в такт життя,
А, як же діти і земля рідна,
Буде яким, щасливим майбуття?
Жаль у смітті, тож чи буде плідна?
Хоч один, виживе паросток той,
Що загубивсь, між старих бур`янів,
Хто вбереже, від лукавства й пасток,
О, як шкода́́, весь світ наш помарнів.
Як зуби маєш, міцні й натхнення,
Бажання жить, здолать перепони,
Ростеш у хмарне сьогодення,
Чи жити будеш, зміниш закони?
Їх зможеш виконать серед щурів?
Що заховались по тих палацах,
Якби ж зустрів, бідних помічників,
Ну майже голих, лише в халатах.
Чого чекать? Об’єднатись треба,
Вже й сон мине і прийде прозріння,
Людям давно, в цьому є потреба,
Я вірю знайдем порозуміння!
Досить мовчать! Сидіть склавши руки,
Рідна земля, аж стогне від болю,
Лунає гімн, здолаємо муки,
Йдемо вперед за правду і волю.
09.02.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824821
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Ти мене віднайди.
Не дивлячись на сивину осіннього захмареного неба, залишитися хотілося дощем у твоїх очах, щоби крізь задушливі тенета ночей тобі не боліло щоразу, коли читатимеш мою прозу, яка знає, що діється з нами тепер, але не знає, що буде завтра. Адже ми не хочемо жити, як карта ляже. Мимоволі торкаючись тебе, десь у глибинах зболілого серця найбільшою перлиною вважатиму тебе, і не шукатиму щастя деінде.
Хочу чути твоє дихання, іноді важке, іноді легке, як павутинка світанку, відчувати у твоєму волоссі іще теплий легіт цієї осені. Погляд мій марить твоїм ангельським ликом, блуканням бездоріжжям твоїх очікувань. Мрію здолати пустелю розлуки, пустку самотніх ночей, віднайти стежину до тебе, непроторену і тернисту. Ти маєш прийняти мене серцем або залишити під осінніми дощами моїх літ і приректи довіку блукати бездоріжжями долі.
Тенета ночей
Петро Кухарчук
АГАПЕ
Затягнувся мій день сивиною зомлілого неба,
Залишуся дощем у твоїх, так чарівних очах,
Ти вичитуй мене... сумувати кохана не треба,
Тільки нині знов день відродився так дивно для нас.
Нерозгадані карти лягають у поле страждання,
Не чіпай, хай для інших пророчать - лишень би не нам,
Збережу - й не шукатиму інде те, світле кохання,
Лиш піддамся пророчим та віщим замріяним снам.
Віднайди мене в них, моя вірна кохана перлино,
Так, щоб дихати нам у стрімкий та благий унісон,
Будь моєю жагою, або вічно осінньою дниною,
Дай стежину знайти, що веде у тернистий твій сон.
Ти прийми мене нині в пустелю болючих розлук,
Усім серцем прийми, непроторену змучену волю,
Ну а може залиш під осіннім дощем вічних мук,
На моїм бездоріжжі кохання - в приреченій долі...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 09.02.2019
Плакала скрипка, кричала, волала,
Із серця виймаючи біль,
Ти їй оголився, вона сповідала,
В повітрі плив музики хміль.
В’їдався смичок у втомлені струни,
Торкався, здавалося, вен,
І ноти, магічні надломлені руни,
Складали одну із поем.
Я слухати вміла, тебе в скрипці чула,
Нестрачену ніжність душі,
Мелодія серце моє роздягнула,
Рідними стали чужі.
Скрипка сміялась, раділа, співала,
Кохання в ній наше жило.
Душу до хмар, до небес підіймала,
Даруючи грішній крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824667
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Ніч довго пам’ятала ці дві тіні.
Закохані не випускали рук.
І про розлуку й чути не хотіли,
Боялись тільки зради чорних мук.
Вона ж змією чорною підкралась
І сумніви посіяла в душі.
Кохання з ними трохи позмагалось.
І раптом – вирок: ми уже… чужі.
Потух вогонь сімейного багаття –
Лишився попіл сірих безнадій…
Хіба ж кохання можна ублагати,
Щоб знову все було , як і тоді?!
Воно живе, як є вогонь – не попіл,
І викреслить його не всім дано,
Та все ж не відкладай того на потім,
Що б міг зробити сам і вже давно!
25.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824551
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Як пахне літо!
Як запахло літом -
Так п"янко чебрецем і полином,
Лани широкі полонили цвітом
І все здається,ніби, дивним сном.
Пройдеш росою босими ногами,
Пригорнешся до яблуні в саду
І, хоч на мить, та смуток все ж розтане
І сил додасться обійти біду.
Як пахне літом - липою і медом
Вдихнеш на повні груди цей нектар
І замилуєшся безкраїм небом
І ти це ти, а світ немов вівтар.
Як літо пахне! Як співає вітер!
А скошені отави, як дурман...
Як пахне літо... як запахло літом!
Як душу тішить вранішній туман.
Волошки в житі, маки у пшениці
Так краса, що стій лише й дивись,
Як пахне літо, як запахло літом...
Про інше все дізнаємось колись
05. 06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673641
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 07.02.2019
Вже на волосся випав перший сніг,
Але ж думки, іще літають в вирій.
Як знайти ТУ, із тисячі доріг?...
Хоч дожидай, хоч виглядай, хоч вимрій.
Так хочеться туди, де щастя жде,
Де погляд щирий і слова приємні.
Де мрія із бажанням в ногу йде,
Де почуття глибокі і взаємні.
Туди, де очі світяться добром.
Щоб серце з серцем бились в унісон.
В обіймах ніжних рук - відчуть тепло,
І те пізнать, що напророчив сон.
Вже на волосся випав перших сніг,
Твоїх скронь теж, торкнулось хуртовиною.
Коли ж думок і мрій в нас буде збіг?
Твоєю хочу бути я…. єдиною.
06.02.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]
Весна повільно зиму притискає,
Шукає, де протоптані стежки.
Вона прийде, ніде не заблукає.
Пройде крізь заметілі навпрошки.
А що зима? Потрохи вже старіє...
І сила не така, яка була.
Зі злості десь іще не раз завіє..
Колись й вона, немов весна цвіла.
О зимонько! Не треба, не хвилюйся.
Ми вдячні, знай, що ти у нас була.
Прошу тебе: не сильно переймайся,
Ти з нами все в житті пережила.
Тобі ми ще не скажемо ПРОЩАЙ,
Бо прийде час, зустрінемося знову.
А що чекаєм вЕсни, не зважай.
Душа бажа картинку кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка кольорова- мається на увазі - ВЕСНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Збентежена вертаюся сюди,
Де ясени торкають небо.
Розложистим гіллям дуби
Вночі ховають місяць в цебер.
Віти застуджених беріз
Малюють на снігу портрети.
У валянках збирають хмиз,
Вгрузаючи в пухкі замети.
Де сосни хилять сивість літ
Периною журби обняті.
Куди впадає зорецвіт,
Стежину, що веде до хати.
Вертаюсь в тишу, що бринить,
В якій почути серце можна.
Бурульками мороз дзвенить
Набат зими непереможний.
Щоби в ріднесеньких місцях
Душа наповнилася сяйвом,
І, як в дитинстві, день в санках
Летів з гори з шаленим драйвом.
Пірнути в спокій цих лісів.
Переплестись з корінням роду.
Бо це – земля моїх батьків,
Стежки поліського народу.
Тут все моє. Дух лісу тут.
Чую його благословення.
--Прийми мене, бо ти – мій суд.
Моя наснага і спасення.
Спасення – те саме, що спасіння.
Цебер –велика дерев’яна посудина, що має вигляд зрізаної бочки.Використовується для господарських потреб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Дівчино, голубко, посидь біля мене,
Настав вже розлуки нам час...
Дасть Бог, не загину, до тебе вернуся,
А ти мене, люба,чекай!..
Ти в мене хороша,усе розумієш,
Я йду захищати свій край...
Можливо в останнє до тебе горнуся,
Благаю, мене ти чекай!..
Тобі обіцяю, берегтися буду,
Та ж знаєш - війна є війна...
Якщо ж і поцілить в бою в мене куля,
То ти не лишайся одна...
Не довго сумуй і знайди собі пару,
А з ним і мене пом"яніть...
Якщо ж у вас син, а чи донечка буде,
Її моїм ім"ям назвіть...
Дівчино, голубко, не плач, я благаю,
Бо ворога я не боюсь...
Усе буде добре, я вірю і знаю,
Й до тебе,кохана, вернусь!..
Ти ж знаєш, голубко, тебе я кохаю,
Дай в очі твої зазирнуть...
Ти будеш чекати, я вірю і знаю,
Що я не загину й вернусь...
Не може ж війна ця так довго тривати,
Колись же скінчиться вона...
І ти мене будеш, кохана, стрічати,
І зникне навіки війна...
До тебе вернуся і будем ми разом,-
Своє будувати життя...
Сімейне гніздечко поповниться з часом,
І буде усе до пуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823863
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Роздав свої картки візитні лютий:
На двадцять вісім днів безмежжя драйв.
Полинули в його мінливість люди,
Бо у піжмурки з ними вправно гравсь.
То припече - бурульки слізно плачуть,
То холодом проймає до кісток.
А то поводиться, як справжній мачо:
Будує льодяний в зірках місток.
О лютий-місяць, не криви душею.
Весняний лазер швидко прибере
Твою морозно-срібну галерею,
І щирий Березіль помчить вперед.
(У цьому році 28 днів має лютий.)
01.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2019
Де ти, моя квітонько,-
У яких краях?
Прилітай, лебідонько,
Ластівко моя!
Я без твого голосу
І твоїх очей,
Мов стебло без колосу,
Хата без дверей!..
Дні і ночі болісно
Серденько щемить,
Ридма плаче голосно!
Навіть і на мить
Не зазнає спокою,-
Рветься із грудей...
Думкою високою,-
В маренні ночей,
Поринаю, раз-у-раз,
У життя твоє...
Повертайся!- Вже пора!-
Сонечко моє!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823808
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Написати вірш надихнула поетеса
Galkka2 «А в хаті пустота».
Я знов вийду на ґанок,
Зустріну сонно ранок,
Мій милий, десь далеко,
Поїхав де лелеки.
Відрядження – розлука,
Сім`ї ж важко, то мука,
Вночі, так засніжило,
Мене заворожило.
Засипав сніг доріжку,
А дітки, іще в ліжку,
Сни дивляться ночами,
Ще трішки й буде з нами.
А я звикнуть не можу,
Собі, душу стривожу,
Слизька, дорога нині,
Всміхався, хай би днині.
А ніч, на відпочинок,
Не скрив, щоби сльозинок,
І втома, не зламала,
Та й я все відчувала.
Ти там і все в порядку,
Шлю вкотре, я на згадку,
Поглянь, всміхнусь до фото,
Коли, вже та субота.
Без тебе нам всім важко,
Вертайся милий швидко,.
Туман низенько слався,
Там смуток заховався.
Я знаю сім`ю любить,
Вже час додому любий,
Щоб щастячко в родині,
І злагода в світлині,
Щоб свято, порадіти,
Чекаю я і діти.
29.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823777
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Щастя:
Ну все, я до людей не піду,
Вони лиш впускають до хати біду,
Її помічають, над нею ридають,
А я? Мене мов нема - не помічають.
Кохання:
Я також не хочу у серце пірнати,
Мене мало хто навчивсь цінувати,
Ненавидять більше, кричать: все не так,
А що ви зробити, щоб йти поруч шлях?
Радість:
Я їх так благала, щоб вчились всміхатись,
На сонце дивились і вчились літати,
Та стали душею уроди й каліки,
Не вміють від митей шукати вже втіхи.
Мрії:
А з мене зробили якусь вже скарничку,
Мене розміняли неначе дрібничку,
У мені ж є щастя, кохання є теж,
Мене ж на монети обмінюють все ж....
Молитва:
Я чуюю серденько, що кличе так нас,
Здається для вас наступив уже час,
Там стільки надії і щирість витає,
Душа там відкрита, вона вас вітає.
Летіть, мої милі, і в долю вселіться,
Ох, там їх двоє - навіки лишіться,
Від них не відходьте, бо цінять завжди,
Я їх відчуваю....кохають вони.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823784
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
[b][color="#180270"]Вірш присвячується воїну АТО, Вадиму Антонову,
якій пав смертю хоробрих 10 Серпня 2014 року в бою за Іловайськ.
Семирічна Соня Антонова з Житомира перший раз написала листа до Святого Миколая. У дівчинки одне побажання. Вона б хотіла, щоби припинилась війна, та щоби всі військові повернулись би додому. Щоби всі діти отримали радість про яку мрія вона. Її тато був інженером поліграфістом, активістом Євромайдану, добровольцем другого резервного батальйону Національної гвардії «Донбас» Вадим Антонов пал смертю хоробрих 10-го серпня 2014-го року в бою за Іловайськ.
«По списку № три».
Я твердо вирішив, що йду,
по списку третій, на війну.
І добровольців вже багато,
бо сил терпіти все це брате;
знущання над моїм народом,
немає більше, тому погодив
своє я рішення, не просто…
Сім’я, дружина, є дочка,
вона малюсінька ще зростом,
але ж розумниця яка.
П’ять рочків їй.
І знає все доволі вдосталь,
і відчуває, нелегка,
розлука їй зі мною буде,
мене згадає, не забуде,
у серці, я на все життя,
і в пам’яті… Пробачте, люди,
що не розгледів вороття.
Майбутнє, щось таке, містичне.
Минуле - історичний факт.
А сьогодення іронічний,
чи, трішки, сатиричний акт.
Моє життя – мій край розлогий,
мій шлях буденний, бойовий,
молю тебе, врятуй убога,
щоб я залишився живий…
Шляхами різними йдемо ми,
а я терновий шлях обрав,
за обрієм лунають громи,
і хто ж війну сюди позвав?
Шлях марнославства оминай.
Твій дух, – як вільний вітер в полі,
любов і добру вість в долонях,
неси в оспіваний твій край.
Без знань у путь не вирушай,
не бійся темряви, чи болі,
вершину боротьби долай.
Здобудеш Славу, вип’єш Волі,
і знайдеш бажаний свій край,
оспіваний кобзарем Рай…
А доки, ще слухняний долі,
лечу, як сокіл до небес:
Слов’янськ був, Бахмутка, Торез,
і Красногорівка, чи там Савур Могила…
Наснилися? Невже жахливий сон?
Ми бились, воювали, боронились,
І як могли гатили той кордон.
Звільняли села і міста,
не мали права відступати.
Десятий раз читаю я листа,
від донечки. Очей не відірвати.
Під Іловайськом багато сил віддали
і побратимів втратили чимало.
Можливо, десь до ста…
Бездушні цифри, світ мій зупинивсь.
Моя душа від цих новин вразлива,
Генштабу безпорадність, – важка брила,
і зрадник нам на голови зваливсь.
Та ще жахливіші втрати нас чикають.
Хіба ж я знав, що нас ось так кидають
гарматним м’ясом на укріп-район?
Недоукомплектований чатує батальйон…
Ворожі засідки, як справжні вовчи ями.
Поодинокий постріл снайперів,
лунають з того богу. Як клішнями,
зажали наше військо з двох боків…
Все в нас летить і рветься на шматки,
стріляють з двох боків по нас потвори.
Ворожі кулі, як шалені бджоли,
Свистять, нестямним, стуком молотків.
Це все по попереду чекало нас усіх.
А я у мирному житті
Порядний сім’янини, і гарний тато,
Дочка є, Соня, – Сонечко моє,
попросить з нею, жалібно, пограти,
маленька моя часточка, своє…
Звичайний інженер-поліграфіст,
за покликом сумління – активіст.
В буремні ті часи Євромайдану,
свою я першу там отримав рану,
і хрещення своє, там, бойове.
Але, щоб хрещення пройшов іще війною,
по-справжньому, хто небудь би сказав,
чи віщував би хто, що підем за бідою,
у цей смертельний вихор?
Хто ж це знав?
Чим ми могли такій біді зарадить?
В задушливих обіймах стиснуть нас,
всі ті, хто серед нас жили, покинуть, зрадять,
з нудотним вереском - «Введи війська в Донбас!».
Хто б зміг повірити у дійсність божевілля,
коли за звісткою, ще гіршу звістку шлють,
із «градів» розстріляли Довгопілля,
і все, що можна, до кордонів пруть;
війська чисельні, танки і гармати,
стікається потоком звідусіль,
і все готове вже у нас стріляти…
Нестерпну, невгомонна, туга, біль,
Скувало тіло, острахом безсилля,
Нема резервів, і зв'язок пропав.
Розстріляно війська в Зеленопіллі,
а під Торезом збитий Боїнг впав.
Горять дома в містах, у селах хати,
зруйновані дороги і мости…
Так голосно, так невблаганно плаче мати
на могилках, освячені хрести
з’явилися, і горе, чорне горе,
пливе, все поглинає навкруги,
усіх, неначе теє Чорне море,
і мирне це життя, не до снаги.
Нема життя, не скоро мир настане,
запекліші бої чикають нас,
безсонні ночі, невиліковні рани,
жертовний, доленосний вік і час…
Струмком течуть тоненьким добровольці:
Вкраїнської землі захисники,
Встає над видноколом чорне Сонце,
То їдуть воювати козаки;
Сини, дочки вкраїнської землі,
рятівники, гатили-охоронці,
відчайдухи, ображені і злі.
Татуєроване на грудях «Чорне Сонце».
Тікайте геть, потвори, москалі,
Відблискує в руці мій АКМ.
«Донбас», «Дніпро-1», «Кривбас», «Азовці»,
Ми не чуже, назад, своє берем…
Бурлить ріка, то їдуть добровольці…
Завдання воїна на легке,
Багато досвіду немає…
Шеврон мій, - сокіл, що в піке
Над здобиччю, як смерть, кружляє.
Резервний, другий батальйон,
В «Донбас» зачислили гвардійцем.
Я так зрадів, що я пройшов…
Прийшов до дому я проститься:
- «Моя ти рідна не сумуй,
Я повернусь, я обіцяю…
Доньку за мене поцілуй…
Все, вибач, дуже поспішаю».
Не обертаючись, пішов…
Хіба ж я знав, ця мить остання?
Пульсує, відчував, як кров,
у скронях, то від хвилювання.
Далека подорож за обрій.
їде колона в далечінь.
Новини в нас не дуже добрі.
Спекотний серпень. Відпочинь.
Аж ні, не нам, ми на роботі.
Завдання, Іловайськ звільнить.
Найтяжче там, в бою, піхоті,
не «Бог війни», а треба жить.
Завдання, вижити. Всі знали.
Комбат такий наказ читав,
але ж голів не пригинали,
у повний зріст по них стріляв.
Там за межею всі ворожі,
і люди на людей не схожі.
На лицях посмішок немає,
Якась байдужість у очах,
І погляд їх – суцільний жах;
Зневіра, лють, я вже не знаю…
І мимоволі промовляю:
«Навіщо ми всі тут?».
Хвилину сумніву в собі долаю
і в очі долі зазираю,
бо твердо вирішив, що йду,
в АТО, на схід, на цю війну…
Там, с того краю дмуть вітри;
Нестерпні, злі, вітри ворожі.
МИ вої божої чоти,
Вкраїнської землі сторожі…
2.
Майдан, в ночі горить у вогні.
Все небо вкрило чорні хмари.
Морозна ніч, холодні дні,
січневе марево вкривало…
Той самий бачу чорний хорд:
Стоїть з дубинами, щитами…
І зазирають в очі нам…
Наказів зрадники чикали
зачистити від нас Майдан.
А ми заслони будували,
високі мури барикад,
ми їх бруківкою вітали,
ми били бойовий набат,
якщо б наблизились вони:
огидної влади рекрути,
бездушний нелюд, «беркути».
Тоді політики-сатрапи,
гучні давали всім поради,
а кров людська текла на лід,
червоний залишала слід…
Дружина плаче і благає:
«Живим я прошу повернись.
Тебе і донечко чикає»…
Не треба, любо, не журись…
Давав присягу я, служив
І клятву цю я не порушу
З цим народився я, з цим я жив,
Таку я маю в світі душу.
За спадок предків, Україну,
на захист стану Батьківщини,
за неї і життя і душу
віддати згоден, щоб жили
і далі, посміхались діти.
Зростати, мріяти, любити,
В гаю б щасливими радіти,
У ріднім краю назавжди…
Туди, у самий вир війни,
у саме пекло ми прямуємо…
Але ж я знаю, не готують
Місцеві святочко для нас.
Щури Україну шматують,
окупували наш Донбас.
Тому не важко здогадатись,
як там зустрінуть мій загін,
людей привчали відцуратись,
прокльони слати навздогін.
Чужі жили серед своїх,
не братом, зайдою, чужинцем.
Було б нічого, це не гріх,
а гріх покликати ординців,
і на колінах, в москаля,
Благати хліба і видовищ…
Шкідлива і гидотна тля…
Лежить в руїні, в попелі земля,
Від путінських каральних полчищ…
Ну, звісно, там не всі негідні люди,
є і такі, що тебе не засудять,
зневажливо «бандера» не назвуть,
образливою лайкою не збурять
і забалакають до тебе що-небудь.
Запросить в хату, обідом нагодує,
Напрочуд, запитає що-небудь:
«Коли нас військо звільнить, порятує?
Що буде далі з нами? Буть, не буть?…
Де те чисельне військо, зупинити,
всю цю нахабну і лайливу жмуть?
Чи маємо ми сили, щоб звільнити,
як слід під хвіст тим чортенятам вдуть?
«Є український справжній офіцер.
Є розвідка воєнна, агентура,
З’явився доброволець волонтер,
Б’є ворогів на фронті десантура.
Без тактики не виграти війни,
Було би тільки злагоджене військо,
Закінчиться все швидко, восени,
Я теж військовий, я людина свійська».
Навчимось воювати ми чи ні,
напевно так, але ж москаль навчився;
вбивати десять років у Чечні,
а потім на грузинів розлютився…
Але, хто-небудь, би сказав мені,
що перетнуть кордони їх загони
Крим відгризуть, захоплять шмат землі,
Вбиватимуть, введуть свої закони.
Де військо наше, чи воно розбито?
Де зброя української ВПК?
Немає зброї, сіяли ми жито,
За дешево розпродали війська.
Чубились, добрехались, досварились,
і кинули Вкраїну у вир війни,
щоб потім ми ганебно замирились
на їх умовах;
беззахисні,
беззбройні,
без вини.
Ні, не бувати цьому, чуєш враже!
Є ще господар на моїй землі.
Моя гармата краще вам розкаже,
де ваше місце кляті москалі…
Російські, скрізь, телеефіри,
Брехливі подають новини.
Заплутались у власній маячні
роздмухавши на сході різанину.
Осатанілі цербери бридкі,
Розбризкують отрутну слину.
Всі труднощі ми разом подолаєм,
щоб цей лайливий цербер зупинивсь.
За тебе битись, рідна, присягаю,
щоби цей пес Вкраїною вдавивсь.
В минулому було геть веселіше.
Гетьмани йшли походом на Москву,
Такі були звитяжні бойовища,
Що мусили платить нам данину…
Але імперія повстала, відродилась,
і почала загарбницьку війну,
і наша Україна розділилась,
між ляхом і кацапом по Дніпру.
Ніколи у братерстві ми не жили
Коли ми визирали із за грат,
Коли з нас, по живому, рвали жили,
Коли нас катував червоний кат.
Коли ми були заперті у рабстві,
В такому, не позаздрив би мулат,
Нам панство замінили на кріпацтво,
Чи може було б краще – султанат?
На каторгах нас тисячі вмирало.
Косив квітучий край голодомор
В Сибіру нас до смерті зацькували,
Українець, – то був наш приговор.
В жахливе дев’ятнадцяте століття,
косив тиран найліпший первоцвіт.
Моїй землі національне, чисте, листя,
пробилось знов на Божий білий Світ.
Вдивляйся у обличчя ці сміливі;
Усміхнені, красиві, вольові,
У вирішальні, доленосні дні, бурхливі,
З’єднались у загони бойові.
В той день нам в спину вдарили ординці,
Затиснувши у Іловайському кільці.
Ішли на смерть сміливо українці,
нескорені, і духом надміцні.
Пропанували вийти, скласти зброю,
але ніхто, коритись не бажав,
Хоробрі, загартовані війною,
Не переміг вас ворог, не здолав.
Ми в битвах за Вкраїну народились,
Зміцнились, згуртувались, запеклись,
Щоби війська ворожі вщент розбились
О скелю українську розсіклись.
Ми йдем вперед, на схід, прибравши бруд:
паскуд московських, виродків смердючих,
а цих кремлівських зрадників-приблуд,
назавжди приберем з землі родючій.
Їде війна, між двох світів, триває,
як буревій жахливий у пісках
змітає на шляху, усе ламає,
і цілий світ, здається поглинає,
у розбраті і чварах нас стиска.
Початок є всьому, і є кінець.
Не буде ця війна тривати вічно.
Мільйони б’ються в унісон сердець,
Хоробрих, люблячих і патріотичних.
Нас тисячі, за вами повстають,
на захист України-батьківщини.
Геройські вчинки у вічності живуть,
в долонях всесвіту,
в божественних глибинах.
Слава Україні!
Героям слава![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823764
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
По синьому морі плили кораблі,
За штурвалом сміливі були капітани,
Виглядали в бінокль, чи не видно землі,
А навколо лиш хвилі і сірі тумани.
Обличчя засмагло від мандрів далеких,
Обвітрили хвилі рішуче чоло,
Сюди долітали хіба що лелеки,
Приносили звідси додому тепло.
Від сильного вітру поскрипує рея,
Збираються хмари – от-от буде шторм,
Безстрашні по морю пливуть одісеї,
Вони не готові до риб йти на корм.
Нарешті!!! Земля!!! Ще мить – і швартовка,
Вітрила спустили, і якір на дно…
Обоє на берег зіскочили ловко,
Їх мами вечерять гукали давно.
А завтра, лиш сонце прокинеться рано,
Сніданок в руці, на ногах чобітки,
Спішитимуть весело два капітани
На берег сільської мілкої ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823728
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019
По синьому морі плили кораблі,
За штурвалом сміливі були капітани,
Виглядали в бінокль, чи не видно землі,
А навколо лиш хвилі і сірі тумани.
Обличчя засмагло від мандрів далеких,
Обвітрили хвилі рішуче чоло,
Сюди долітали хіба що лелеки,
Приносили звідси додому тепло.
Від сильного вітру поскрипує рея,
Збираються хмари – от-от буде шторм,
Безстрашні по морю пливуть одісеї,
Вони не готові до риб йти на корм.
Нарешті!!! Земля!!! Ще мить – і швартовка,
Вітрила спустили, і якір на дно…
Обоє на берег зіскочили ловко,
Їх мами вечерять гукали давно.
А завтра, лиш сонце прокинеться рано,
Сніданок в руці, на ногах чобітки,
Спішитимуть весело два капітани
На берег сільської мілкої ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823728
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Когда минорной тягостью надломлен,
Когда душа не тянется в полёт -
Приятно осознать, что кто-то помнит,
И верит, и надеется, и ждёт...
И ты в себе опять находишь силы,
(Души далёкой светом окрылён)
И снова мир становится красивым,
И сердце - с жизнью снова в унисон...
И вновь мажорность ноток, на страницы,
Прольёт - весны проснувшийся напев!..
... Так радостно душе преобразиться,
Гуляя по лирической тропе...
Пусть снова строки (сердца разговоры)
Несут в себе - надежды новизну!..
... Зима уйдёт, забрав свои миноры,
Не вечно сердцу быть в её плену.
.......
Коль ведает душа, что кто-то помнит
И музыке твоей наивной рад,
Подавленность, которой был надломлен,
Уносят в даль размытую ветра..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823629
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Ой, зима, зимонька, білосніжна пані,
Літав сніг пухкенький, кучугури славні,
Розляглись, по полі зачарували світ,
На річках, сонливих задзеркалився лід.
І на серці радість, іду по стежині,
Промінь сонця тішить,, на рясній калині,
Чую спів, синичка зирить полохливо,
Ой творіння, то ж боже, є справжнє диво.
А кущі, під самим лісом, вдягли шапкИ,
Гляну здалеку, то наче малі хаткИ,
Горобці, кумедні, випурхують звідти,
На березі, всілись й розгойдують віти.
Ой зима, зимонька, добре потрудилась,
Щоб пшениця,славна рясно колосилась,
Сил набралась земля, щоб щедрий урожай,
Колосочки вповні, щоб розцвів рідний край.
24.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823626
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Ой, ти, терне чорний, не хапайсь за груди.
Нащо, серце колиш? Там, доста покути.
Напилась я хмелю, не судіть же люди,
Кохала, як вміла, а нині, як бути?
Покохала щиро, всією душею,
Горнулась до нього, щоб назвав своєю.
Щоб світитись в ньому ясною зорею,
Бо став він для мене небом і землею.
Сонцем в непогоду, місяцем в цямрині,
Вітром пустотливим в квітучій долині.
Любо біля нього, любо, мов дитині.
Не рань мене, терне, болить в середині.
Так болить, не знаю, як я жити маю?
Заплющила очі: милую, страждаю.
І тремтить у тілі поклик, що кохаю.
Гірко ж мені, терне, не тримай, благаю.
31.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823551
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Зима свої фортеці збудувала,
Симфонія звучить в її душі.
А ось моїй - чогось забракло, мало,
І не складаються нові вірші.
Від кришталю думок дрібні лиш друзки
Розсипались за мить. Хіба збереш?
І щось тріщить, мов зламана галузка.
Не вичавиш із льоду свіжий фреш.
Зими симфонія лунає дзвінко,
Немов бринять перкалеві сніги.
Перегортаю списану сторінку,
І Муза додає мені снаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823509
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]
Дні зимові спливають повільно.
З нентерпінням чекаєм весни,
І листаємо дні ми невільно,
Що залишать у згадках сліди...
Снігопади, заноси, завії,
І квітучий від снігу мій сад,
І живучі у серці надії,
Безкінечний, бажаний їх ряд.
Розкладаєш їх так, як умієш.
Головне в них, щоб віра жила.
Десь на обрії хай бовваніє,
Щоб здійснитись колись все ж змогла.
Неважливо, чи перша здійсниться,
Чи середня в моєму ряду.
Завжди зможу у ній розчиниться,
Я - Н а д і я в надії живу.
Кожну з них до душі пригортаю,
Вірю в краще, завжди було так.
Із надій своїх долю сплітаю,
Кожна з них - неповторний їх смак.
І нехай не всі разом здійсняться,
Терпеливо чекатиму їх.
Так буває, що просто насняться,
Все ж щасливою буду... не гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Коли на землю впадуть роси
І цвітом вкриється трава.
Вплету тобі ромашки в коси,
Немов у пісню ці слова.
Піде́м у луг у чисте поле,
Де вітер тихо гомонить.
Дарує небо неозоре,
Кохання ніжного блакить.
Візьму тебе на свої руки
Й до свого серця пригорну.
Нехай слова почують луки,
Як палко я тебе люблю.
Прошепочу, що так кохаю,
Від себе більш не відпущу.
Кохання наше стало раєм,
Не змокло навіть від дощу.
Ми збережем його навіки,
Нікому більш не віддамо.
Воно у нас таке велике
І так лиш нам любить дано.
Моя кохана, моя ніжна,
Для мене ти ромашки цвіт.
Твоя усмішка дивовижна,
Несе в закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
[youtube]https://youtu.be/8RocC47mfB4[/youtube]
Цікава то штука наше життя,
Ньюанси словом не передати.
Сьогодні ти ще сидиш на коні,
А завтра уже мусиш злізати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823485
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Мороз викрешує сльозу -
Не смішно на морозі.
А я сухарика гризу,
Бо голодно в дорозі.
Мене в цю мить ніхто не жде -
Іду, нога за ногу.
Зі мною поруч сніг іде
І вистеля дорогу.
Дерева змерзли і мовчать
На білій скатертині,
Така сумна зими печать
Лежить довкола нині.
Та не набридли ще мені,
Ні ввечері, ні вранці,
У ці холодні куці дні,
Зимові білі танці...
20.01.19р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823438
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Пронизує мозок ночами відлуння
думок, що від тебе пливуть.
Якби запитав хто: «для кого живу, я»…
Сказала б: «для тебе… живу».
За тебе віддати і душу не шкода,
ти – сонця танок у вікні.
Від долі вагома моя нагорода,
розрада і пломінь в мені.
Як з юності мрія – реальний і справжній
мужчина: і маг, і митець.
Ти сон нерозгаданий і неосяжний,
віршів унікальних взірець.
Тебе у тобі не втомлюсь відкривати,
наповнюю щастям всі дні.
Й приємно для тебе життя вишивати
на сонячному полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823435
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Лечу, мов птаха, наче маю крила,
минаючи холодні ясени.
Зима мені у слід, щось говорила,
та я вперед летіла, до весни.
До загадкових мрій, таких крилатих,
до музики, де скрипка виграва.
Хотіла щось про зиму написати,
поезій весняних чую слова...
Вона так пахнула життям і ніжні квіти
й терпке вино іскрилися в руках...
В моїх думках, щоб швидше долетіти
і заблукати у її казках...
Зима мені у слід, щось говорила,
та я вперед летіла, до весни.
Лечу, мов птаха, наче маю крила,
минаючи холодні ясени...
автор Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823409
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Чепуриться вечір, десь біля ставу,
В лід, немов у дзеркало, погляда.
Непрочуд, цікаву знайшло забаву,
Лід кругом виблискує – не вода.
В очереті сніг синій спать уклався,
Верболіз погойдував сонний день.
В сріблясті коштовності ліс прибрався,
Вітерець підспівує всім пісень.
Ніжно підкрадається темна нічка.
А з нею, попід ручки, іде сон.
Засвітилась місяця в небі свічка
Аби в таємничий всіх взять полон
28.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823183
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Поснули верби, літо відцвіло.
Рясним серпанком вкрились наші скроні.
Життя промчало, мов шалені коні,
І знову враз затихло, загуло.
Перон спустів, як дощові алеї.
Колишніх друзів викрали міста.
Із сотні слів, що пишуть на папері
Мені дісталась тільки німота.
І що тепер? Куди мені йти далі?
Мене за руку не спіймав ніхто.
Там, за плечима викрики зухвалі,
А на плечах вже зношене пальто.
То що? Кінець? Мабуть, мені вже досить.
"Життя прожить - не поле перейти"
Себе, буває, до небес підносить,
А треба тільки по землі іти.
Автор:Тетяна Девда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823230
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Дитинства мого світлі дні вишневі,
Бо то ж весняні аромати світу.
Коли щасливою тонула в мреві,
Серед дерев у сніжно-білім квіті.
А згодом - юності широкі крила,
І зав*язь вишеньок - кохання перше.
І поцілунки ніжності рясніли
Промінням сонячного диво-пензля.
І плинув час, і дозрівали вишні.
Плодів червоних - соковите щастя,
Що подароване самим Всевишнім,
Із саду батьківського тепла ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Затужу, замовкну, заридаю,
Й обличчя моє зблідне наче віск,
Всі струни обірвалися й не грають
Там де Небесній Сотні обеліск.
А сірий брук холодний дощ полоще,
Отак в плачу минають скорбні дні.
Та ніяк не змити кров на площах,
Ніяк її не випалять вогні.
І вітер не візьме її на крила,
Червону біль оту, червоне зло.
Терпи серденьку хоч терпіть несила,
Терпи серденьку раз таке було.
Терпи серденьку поки все минеться,
І гніве мій терпи і жалю мій.
Терпи, терпець допоки не урветься,
Терпи, лише сміятися не смій.
Парище.
2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823083
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
(присвячується матерям загиблих Героїв)
Приголублю вас, мамо, я теплим і лагідним сном,
Поцілую так ніжно, як ранок цілують тумани,
Привітаюсь зорею за вашим біленьким вікном,
Хоч я вже у Раю, але досі болять мені рани.
Прилечу до вас, мамо, із неба колись журавлем
І сріблястими росами вкрию щоденну дорогу,
У вас сльози в очах, а в душі моїй туга і щем -
Вже ніколи живим не вернуся до свого порогу.
Прогуляюся з вами хмаринкою в сонячний день
І волошки в житах подарую вам, мамо, на свято,
Соловейком для вас заспіваю ночами пісень,
Ви також у дитинстві для мене співали багато.
Подивіться, матусю, на світ, коли прийде весна,
Як зраділи дерева, коли обійняли їх квіти.
Це приходять із неба всі ті, кого вкрала війна. . .
Це до кожної мами у гості вертаються діти. . .
14.09.2018р. Павло Мельник ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823087
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Зачекайте літа, не спішіть утікати,
Ви в моєму житті, мов веселка ясна.
Від кохання і радості хочу літати,
Нехай осінь із вітром блукає одна.
Зачекайте літа, не приходьте дощами
І не лийте у душу печалі мою.
Не кидайте літа мені срібло снігами,
Не морозьте мене я вас дуже молю.
Сонце променем ніжно торкає обличчя,
Серце б'ється так гучно бо в ньому весна.
І кохання моє ще у подорож кличе,
Між високими травами юність красна.
Зачекайте літа, не спішіть ви у осінь,
Бо душа молода і ще літо у ній.
Неозброєним оком видніється просинь
І коханого очі, ще сняться мені.
Зачекайте літа, не спішіть утікати,
Ви в моєму житті, мов веселка ясна.
Від кохання і радості хочу літати,
Нехай осінь із вітром блукає одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
***************************
Помилуй мене, о Боже,
бо мудрість твоя велика,
Щедроти твої незліченні -
очисти мене від гріха.
Усе визнаю, Пресвітлий:
слабка людина безлика,
Лукава і многогрішна,
безжалісна і лиха...
Тож праведний ти, о Боже,
і чистий в суді твоєму,
Бо мудрість свою являєш
та істину возлюбив.
Мене окропи іссопом -
я стану біліша снігу:
Хай грішні кістки радіють,
що Ти їх, Господь, сокрушив.
Свій лик одверни пресвітлий
од наших гріхів, о Боже,
Даруй мені серце чисте
і правий дух онови.
Не знехтуй мене, людину, -
єдиний мені поможеш
І Духа Твого Святого
від мене не забери.
Ти радість спасіння Твого
мені поверни, Всевишній,
І Духом Твоїм всевладним
у світі мене утверди.
Навчи іти беззаконних
Твоїми шляхами чистими...
Врятуй нас од крові, Боже,
нам Правду Твою нести.
Бо ж Ти не бажаєш жертви,
страждань людських не жадаєш -
Єдиная жертва Богу -
уражене серце в журбі.
Засмучений дух смиренний,
мій Боже, не зневажаєш...
Отверзи вуста мої, Господи,
складаю хвалу Тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822935
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
(Озвучення дуже хорошого поета цього сайту ABIV,
за що я йому щиро-щиро вдячна!!! )
Краса...,
Мов промінь сонця увірвалась в душу,
Ні, свою обітницю я обіцяю не порушу,
Хоч, так важко втримати при собі почуття,
О, Есмеральда, ти мій гріх, шлях в забуття,
Мій вічний хрест важка потворність на лиці,
Заради тебе муки я стерплю усі...
Та, як в своє серце горбуна ти не приймеш,
Моїм стражданням на Землі не буде меж,
Й можливо в смерті спокій я лише знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
Рай, лиш рай дарує цю блаженну мрію,
Про таку шалену пристрасть і надію
Та, ці грішні помисли і ця сліпа жага,
До божевілля вже ведуть твого раба.
Краса циганки полонила так мене,
Хоть д'яволиця в тілі в неї і живе...
Цей, жагучий танець не забути вже мені,
І тіло й серце моє мов горить в вогні,
Й можливо в смерті спокій я лише знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
Сон, чудесний сон, любове Есмеральда.
Рук, твій дотик рук блаженство моє Есмеральда,
І враз зірвався тихий стогін з губ моїх
Ця жалість твоя, й ми одразу мов чужі
Свята Мадонна поможи мені, прошу,
Цю маску скинути потворну, що ношу,
Мій, цей новий образ так полюбить і вона,
Адже творити чудо вміє лиш краса, та…
Можливо в смерті спокій я лише знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
В ночі і вдень прошу я Бога про одне,
Допомогти змінити тіло і лице
Мій, цей новий образ так полюбить і вона,
Творити чудо, знаю, вміє лиш краса
Й можливо в смерті спокій я усе ж знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394680
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 27.01.2019
Візьми біль і перетвори в щось хороше
Тоді виграєш битву зі злом.
Запам"ятай - сила не вгрошах,
Не йди по життю козлом.
Всі свої вміння використовуй во благо,
А бийся завжди за своє.
Не за корони, землі, титули, стяги...
А за те, що в душі в тебе є.
Будь вогнем для людей, як небесне світило.
Світи, щоб кожен побачив свій шлях.
Нехай життя несе тебе на крилах,
В небо стрімко лети, наче птах.
Сину мій, коли ти родився
Перемовлялись між собою ліси
І небосхил блискавками заходився,
А трави стрепенулися від роси.
Йди у життя це технократичне,
Але пам"ятай - природа в тобі
Озера, річки, джерела одвічні
Дуби вічно-думи і верби сумні.
Будь мудрим, у цім твоя сила,
А розум хай служить тобі,
Через життя проведе тебе віра,
Любов і надія допоможуть в журбі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822809
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Співає вечір колискову берегам.
На кладці – ми. На небі — щербень-місяць.
Ставок полоще срібні хвилі з жовтих плям.
Ногами ря́ску очерети місять.
Феєрія. Не вечір--теплий кашемір.
Лиш ми удвох на цьому бенефісі.
Та ще допитливість жіноча ярок-зір,
І місяця з пенсне на переніссі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822633
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Сніжинок біле птаство закружляло.
І що йому до тих стосунків,
Які вже не горять, а шепчуть мляво,
І чути дзвін розлуки лунко.
У білих сукнях лиш дерева мріють,
Весну усміхнену чекають.
Лягають на папір холодні рими,
Морозом обіймають каву.
Сніжинок біле птаство розлетілось,
Заплуталось на мить у віях.
Блукають ще кохання краплі в тінях,
І що ж зима серцям навіє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820136
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Зима сніжинки розсипала зранку,
Немов метелики білясті метушились.
Летіли і кружляли біля ґанку,
М*який пухнастий вистеляли в стразах килим.
Навколо білизна сліпила очі,
Хрумтів, немов ванільний цукор, сніг сріблястий.
Старанно будував морозець-зодчий
Бурульки льоду на дахах, гілчасту казку.
Зима у білі шуби одягала,
За щічки цілували снігові родзинки.
І кожен з нас просив лиш Божу ласку
У рік Новий, і миру, й щастя для країни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818324
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.01.2019
Падає, падає сніг,землю він застеляє,
Срібними перлами ліг, серце моє кохає.
Пісню співає душа, тихо так в заметілі,
А у думках слова,уста наче вишні спілі.
Приспів:
Сніг, сніг, сніг, білий, пухнастий і ніжний,
Сніг,сніг, сніг в зиму оцю дивовижну.
Сніг,сніг, сніг в вальсі із нами кружляє,
Сніг,сніг,сніг, сніг кращого дива немає.
Ніжна кохана моя, для мене ти єдина,
З під ніг тікає земля, слід мете хуртовина.
В обійми тебе візьму, не відпущу від себе,
Тебе кохаю одну,поспішаю до тебе...
Приспів:
В келиху нашім вино, піниться і іскриться,
Стукає щастя в вікно, світиться мов Жар - птиця.
Руки йому простягни, не відпускай від себе,
У нічній тишині, зорі дарує нам небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
[youtube]https://youtu.be/hLZvTQ9u54E[/youtube]
Поч.10 сек.
Романтичний вечір на березі моря,
Свічки яскраво мерехкотять на столі.
За обрієм голуба глазурь догоря,
І в казковій тиші ми з тобою одні...
І не потрібно нам уже ласкавих слів,
Бо сказані вони нами давним-давно.
Давай за руки з тобою ми візьмемось,
Згадаємо усе хороше, що було.
Пригадаємо весняний теплий вечір,
Зорі, що світили для нас у вишині.
Той перший несміливий твій поцілунок,
Який назавжди запам*ятався мені...
Давай спільні роки ми пригадаємо,
Обійдемо усе лихе, що в них було.
Образи одне одному... Прощаємо!
Бо ж на світі тільки один раз живемо!
Тільки дуже коротку мить ми живемо...
То ж забуваймо лихе, що давно пройшло.
Любов, Віру , Надію в серцях бережім,
З ними в своє майбутнє сміло ідім.
Романтичний вечір на березі моря,
І свічки догояють уже на столі.
А місяць із за густих хмар виглядає,
Ніби підморгує і тобі, і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821586
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
[youtube]https://youtu.be/hLZvTQ9u54E[/youtube]
Поч.10 сек.
Романтичний вечір на березі моря,
Свічки яскраво мерехкотять на столі.
За обрієм голуба глазурь догоря,
І в казковій тиші ми з тобою одні...
І не потрібно нам уже ласкавих слів,
Бо сказані вони нами давним-давно.
Давай за руки з тобою ми візьмемось,
Згадаємо усе хороше, що було.
Пригадаємо весняний теплий вечір,
Зорі, що світили для нас у вишині.
Той перший несміливий твій поцілунок,
Який назавжди запам*ятався мені...
Давай спільні роки ми пригадаємо,
Обійдемо усе лихе, що в них було.
Образи одне одному... Прощаємо!
Бо ж на світі тільки один раз живемо!
Тільки дуже коротку мить ми живемо...
То ж забуваймо лихе, що давно пройшло.
Любов, Віру , Надію в серцях бережім,
З ними в своє майбутнє сміло ідім.
Романтичний вечір на березі моря,
І свічки догояють уже на столі.
А місяць із за густих хмар виглядає,
Ніби підморгує і тобі, і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821586
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Ти розбив почуття на шматочки кришта́лю,
Не зберіг ту надійну і вірну любов.
Не повинно так бути, я добре це знаю,
Повертатись туди більш не хочеться, знов.
Нехай сніг замітає сліди не бажанні,
Я не хочу більш чути порожні слова.
Заморозив мороз, те гаряче кохання,
Посприяла у цьому холодна зима.
Я весну́ почекаю і теплого літа,
Коли птах заспіває веселих пісень.
Буде днем тим ласкавим, кохання зігріте,
Закружляє у вихорі знов карусель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Нікого у житті не обзивай,
Забудь про мати і про грубе слово.
Душу людську словами не вбивай,
У тебе ж є найчарівніша мова!
Найперше слово «мама» у дітей,
А далі потічок словесний лине.
Кожна розмова додає вістей,
Що прилітають в спілкуванні клином.
Діти – це губка, все вбирає в нас,
Ви щось сказали – діти не забули…
Негарне слово, лайка кожен раз,
Повернуть дітям слово і минуле…
Коли із вуст долине щось до вас,
В вас буде подив: - «Звідкіля навчився?»
Казали ви при ньому і не раз,
Ось результат і він не забарився.
Брудні слова, часами матюки,
Морозять душі, викликають сльози.
Вони у мові, наче будяки -
Це вороги у спеку і в морози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821557
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
(за мотивами)
"Страшні слова, коли вони мовчать,
коли зненацька ніби причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись"
Ліна Костенко
Буває, важко довгий час мовчати,
і так нелегко все тримати у душі,
думки, немов зачинені за грати,
і рій шалений різних слів у голові…
Чому мовчу і не пишу публічно,
не виставляю більше правду напоказ –
тому що все здається прозаїчним
і сказаним задовго вже до нас…
Тому що все ділю на до і після,
не розумію, де свої, а де чужі,
коли слова, неначе гостре вістря,
безжалісно шматують серце, як ножі…
Настав жорстокий час нерозуміння,
коли чужий серед своїх і навпаки,
одні в глибокій стадії сп`яніння,
а інші на межі і навіть жебраки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821483
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Він кохав її тільки очима,
І не смів доторкнутись рукою.
Увесь час стояв за її плечима,
Розумів - може бути терпкою.
Він кохав її тільки очима,
І не смів розказати нікому.
Так хотів бути поруч із нею,
Та її душа належала чужому.
Він кохав її тільки думками,
Доторкався до неї у снах.
Серце стукало вдень без упину,
А ночами були сльози в очах.
Він кохав її тільки очима,
Ніч здавалась розлукою вічною.
Так чекав, що побачить її знову,
Щоб текла кров по венах річкою.
Він кохав її тільки думками,
І це все, що було поміж ними.
Він страждав: розривалось в середині все та горіло...
Проте знав, що кохав так давно й безнадійно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821399
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Не полохай зиму своїм смутком,
Не загонь на душу холоди.
Ти збирайся зараз хутко – хутко,
В до мене на побачення прийди.
Прилети, зігрій самотнє серце,
Що принишкло, ніби у снігу.
Розтопи, розвій жалю озерце,
Зупини печалі на бігу.
Приголуб, гарячими вустами
Обцілуй і більш не відпускай.
Пригорни умілими руками,
Й біля свого серденька тримай.
Не полохай сумнівами віру,
Я ж чекаю з вечора до рання.
Прожени розлуку гірку й сіру.
Протопчи стежинку для кохання
Грудень 2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821380
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Різдвяна Зірка сяє в високості,
Освітлює й чарує все село.
Приїхала додому я у гості.
Приїхала, як і колись було.
У хаті тепло, затишно, привітно,
Скрізь пахне святістю і пирогами.
На стінах рушники яскраво квітнуть.
Так добре мені в батька й мами.
Мороз тріщить на вулиці, пекучий,
А дрова гоготять собі в лежанці.
Так добре гомоніть тут вечорами,
Ще краще – просинатися уранці.
Дитинство тут щедрує по куточках,
Тут молодість моя, як зірка рання.
Тут пам»ять моя всі стежинки знає,
Сховалось тут моє перше кохання.
Лиш ми роз»їхались кудись далеко,
Різдвяні ж зорі – сяють в високості.
Кому ми все це рідне залишили?
Треба частіше повертатись, хоч у гості.
Листопад 2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821369
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Під чобітьми сніжок рипить,
Мороз на склі дива малює.
Зимову цю чудову мить
Запам"ятай, мій друже любий.
Що вітер, наче батогом
Тебе так боляче шмагає,
Ти не звертай на це уваги
І збережи в душі тепло.
Красу в усьому помічай:
У срібному вінку сніжинок,
У білій-білій скатертині,
Що простяглась за небокрай.
В крижинках, сонця промінцях,
Навіть глибоких кучугурах,
А неба зимового хмурість
Також казковою сприймай.
Хай заметілі білий дим,
Холодно, вітряно й похмуро,
Ти заряджай на позитив
Близьких та друзів, всіх навколо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821314
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Авторська пісня
Люби мене безгрішно, новорічно!
Люби, як гладиш квіти по весні!
Люби мене безхмарно і навічно!
Люби мене в зірках! Люби вві сні!..
Люби мене, коли палають крони,
Коли вогонь відблискує в очах,
Люби мене коли вітри, прокльони
Доносяться — і коло горла страх,
Як гостре лезо, прорізає шкіру, —
І відчуваєш всім єством протест.
Люби мене, коли втрачаєш віру,
Люби мене, коли ідеш на Хрест...
Люби мене, коли мене всі зрадять
І почорнять, скупають у золі!
Люби мене, коли любить не радять
І найрідніші люди на землі!
І серце неймовірний сумнів крає,
І сльози, немов зорями в траву...
Люби мене! Бо вже мене немає.
Я став тобою! Я в тобі живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821224
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Так багато дощу і безсоння
на пониклих від часу дахах,
так багато гіркого бездоння
у мовчання твого на руках.
Так багато, аж схипує вітер,
розгойдавши досвітні жалі.
Хтось невтішну сльозу ще не витер
на обличчі сумної землі.
Не розтанув у вирі чекання,
не схилився над сховком душі.
Безневиння, немов покарання,
штрихпунтиром - чужі-не-чужі...
Там, де дощ, де зима й неправдешність,
небажання пізнати "за так",
як у серце впиваються клешні,
як за обрій зникає літак.
Залишаючи біле бесліддя
над дахами зажурених міст.
Ти мовчиш. Я вслухаюся й ніби
розумію прихований зміст.
3.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821196
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Дивлячись під ноги вікнами сліпими
Розбрелися тихо хати по селу,
Лист тремтить останній, на кривій осиці,
Мов боїться впасти мертвим у траву.
Ні дороги в полі…Ні пісень, ні вітру,
Місяць навіть в небі, тут вже не сріблить,
Ні круків зимою, а ні бузьків влітку…
В просторі панує одна стала мить.
Розбрелися хати, наче вдови чорні,
Згадують щось рідне, кожна щось своє,
А в яру за лісом, роги від корови,
Та кістки обгризані лежать де не де…
Нікому радіти ні дощу, ні сонцю,
Сіно почорніло із минулих літ,
Журавель з колодця, ржавому відерцю,
Дав уклін прощальний й втомлено приліг.
Ні мишей церковних, ні самої церкви,
Нема школи, клубу, тиша навкруги…
Тільки дід старенький, що не може вмерти,
Ходить немов привид вже які роки.
Сам один на світі, між руїн та згарищ,
Розмовляє тихо з вітром і дощем…
Хрест, труна готові, та хто поховає,
Так й живе з думками, дідусь день за днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821200
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Муза знов мене накрила
Лагідним своїм теплом.
Ти моя голубка сизокрила,
Мені так приємно бути під твоїм крилом...
Бо Муза не любить байдужих
До поезії зі смаками весни,
З музою можливо одужати
Від хвороб нудьги страхів... В думки
Зануритися - дивні таємні
Відкриваючи нові світи.
Муза моя, мені так приємно
Що ведеш мене знову у сни
Де юнак я з душею - моторний
Той що вчиться ловити - дива.
Жвавий, чистий та такий непоборний
Бо не міф ти , а дійсно жива,
Щоб теплом знов та знов накривати,
Гарних справ є багато в житті.
Ніжні пісні під ранок співати,
Щоби потім складати вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821177
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Засніжило знову, засніжило
І сніжинки летять, як літа.
Побіліло все, побіліло.
Зима скроні мої заміта.
Приморозило і скувало
Річку, озеро, калюжі.
Якось млосно на серці стало.
Щось коверкає у душі.
Прогуляюся сам по вулиці.
Може зникне кудись хандра.
До обличчя сніжинки туляться.
Ще душа моя не вмера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821208
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
До ніг твоїх всі квіти світу
І таємничий шепіт трав,
І зоряну нічну сюїту,
Яку скрипаль ще не заграв...
Тобі присвячую, кохана,
Усі порфіри королів,
Зі дна морів і океану
Скарб затонулих кораблів!
Тобі, любове нездоланна,
Моя перлина, мій шедевр,
Моя квіткова, несказАнна,
Вродливіша за королев,
Що колись правили світами,
Тобі складаю світ увесь
І золотими ланцюгами
Я бряцаю у твою честь!
Як раб, піднявши вгору культі,
Скалічений, але живий!
І гори, хмарами окуті,
І саван ніжно-голубий!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820666
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Коли ти доживеш до сивини,
То зрозумієш що життя минає,
Й насняться вам дитинства гарні сни,
Життя коротке,швидко так зникає.
Було в нім все і радість й навпаки,
І труднощі були і перемоги,
Спливають нам відпущєні роки,
Ми потребуєм рідних допомоги.
Побачимо ми наших онучат,
Почуємо щє сміх їх,їхні сльози,
А щє можливо наших правнучат,
В житті бувають різнії курйози.
Так проживи достойно це життя,
Завжди радій,жартуй і усміхайся,
Та маєш відійти у небуття,
То ж у гріхах своїх покайся.
19.09.15 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820415
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
На порозі Різдво,
Снігом все замело
І малює мороз візерунки.
Пам'ять крутить кіно ...
Як давно це було ...
Стільки літ... навіть збилась з рахунку.
Вже ялинка горить,
Все на кухні кипить,
Дітвора невгамовно голо́сить,
Немов "хвостики" ті,
З пампухом у руці,
І дідусь гордо Ді́дух* заносить.
А бабуся відтак
У макі́трі* тре мак:
"Не облизуйте лиш макого́на*!
Бо буде чоловік
У вас лисий повік!" -
Не лякала нас ця заборона ...
Ось вечеря Свята,
На столі вже кутя
Страв дванадцять, немов по закону,
Та різдвяна свіча ...
За столом - вся сім'я,
Спільно молимось ми до ікони.
Як з'їжджалась рідня,
І далека, й близька,
Старовинні колядки лунали.
Повна хата гостей
Із усіх областей ...
Цілий рід дід і бабця тримали.
Ця весела пора
Відійшла в небуття.
Дід і бабця вже там ...з праотцями ...
Але вірю, вони
Усе бачать згори
І з небес наглядають за нами ...
На порозі Різдво,
Снігом все замело,
Дітвора невгамовно голо́сить,
Немов "хвостики" ті,
З пампухом у руці,
Чоловік гордо Дідух заносить.
Моя мама відтак
У макітрі тре мак:
"Не облизуйте лиш макогона!.."
Все, що вчили нас ВИ
Пам'ятаємо ми ...
Й на стіні старовинна ікона.
© Зоряна Кіндратишин
__________
*Макі́тра — конусоподібний посуд, виготовлений із випаленої глини, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів.
* Макогі́н - дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо.
* Ді́дух (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король, дідок) — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах. Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820195
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Ходили небом пароплави,
Пускали білохмарний дим,
І я знайшов собі забаву:
Побуду трохи молодим.
Кого ота дорослість гріє?
Чия тим стішилась душа?
Дорослість убиває мрії
Без злого умислу й ножа.
Цим нівелюються натури,
І перетворюються в муть.
То нащо це, коли фігури
Із білих хмар вгорі пливуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820144
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
[b]Я часто, часто мрію тату,
Що із сім'єю їду на Різдво,
Везу дітей в батьківську хату...
Від того б серце радісно гуло
Ось вулиця, береза і межа
І брама вже б відкритою була...
Ти змучений виходиш з гаража,
Стираєш піт із сивого чола...
Ідуть роки, ростуть у мене діти,
Тобі ж сьогодні було б шістдесят...
Ти там високо можеш порадіти,
Що маєш двійко внуків-пташенят
І я не знаю як би все це було,
Радів би ти... Я ж просто уявив...
Одне ж бо цвяхи молотком погнуло,
А інший інструменти розгубив...
А час біжить невпинною ходою
І не завжди як хтось із нас бажав...
Прийшов. Поговорив з тобою.
Ти вибач, що так рідко приїжджав...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820109
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
О краю мій, мій раю тополиний,
Панують де і слава, й зрада, й біль,
І вічний сум верби, й краса калини –
Все, краю мій, вмістилося в тобі!
О краю мій, праотча земле мила,
Де шир степів і неба синьодаль,
В сльозі й крові не раз в житті умилась,
Поки як Україна відбулась.
О краю мій, моя молитво й казко,
Це ви поводирі мого життя,
І колискова мамина, і ласка
Стелились на шляху поміж звитяг!
О краю мій, край соняха й пшениці,
Добра й любові, й Божої краси,
Де небеса в веселих зоряницях
Й синіють трави в обіймах роси!
О краю мій, твоя надійна криця
Для слова і крила, що в світ несе,
Невипита душі свята криниця
І лірики моєї, і пісень!
22.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820117
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Серед сокиринських принад
Десь є і затишна ротонда,
Палац з усмішкою Джоконди,
Метафоричний диво-сад.
І проза в профіль, та анфас,
І спалахи душі чужої.
Знайомі і близькі герої,
Змальований майстерно час.
Бандури звуки у траві,
І світ самого Вересая.
Тут кожна квітка надихає.
І сам Господь - твій візаві.
О незбагненний дар оцей:
Зібрати монологи м'яти,
Проміння спів запам'ятати
І словом обігріть людей!
І кожен порух відтворить.
Наповнить змістом кожну фразу.
Рубіни відділить від стразів,
Вселити радість в кожну мить.
І не сполохать ельфів, фей,
Струснувши музику із гілки,
І записати настрій бджілки-
Все вміє Ніна Кочубей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819820
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Купала мене доля у добрі й любові,
Сповивала в ласку й ніжності рушник,
Мовила, як мама те напутнє слово,
Яке із собою пронесу весь вік.
Але так траплялось, що була жорстока,
Ляпаси давала мені раз у раз,
Рану залишала болючу й глибоку
І пекла сльозою гіркоти й образ.
Потім знов, як сонце мене зігрівала,
Сіяла у душу надії зерно,
Труднощі щоби я всі перемагала,
Впевнений робила теж за кроком крок.
І я намагалась у житті долати
Прикрощі й хвороби, заздрість ворогів,
Пережити рідних, друзів, близьких втрати
Й не згубити чуйність в серденьку своїм.
Вірити, любити, мріяти, кохати,
Улюбленій справі віддавать сповна
Усі свої сили й вміння до останку,
Щоби добрим словом хтось колись згадав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819862
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
У небі запалала Вифлеємська зірка,
Стоїть дванадцять страв святкових на столі.
На покуті зорять Ікони, світить свічка...
Настав Святвечір... Стало темно надворі...
Вже за столом зібралася уся родина,
І пошепки Молитву дружно промовля...
І Бога дякують, що дарував Він Сина,
Ісуса нашого, Спасителя, Христа...
Відвідавши багатої куті із медом,
І "Нову радість" разом дружно заспіва,
Несе святу вечерю до своїх хрещених
Дзвінка й весела, щебетуча дітвора...
На всю вже колядують парубки й дівчата,
Далеко чутно їх веселий гомін й сміх.
Везуть наколядоване добро в санчатах,
Скрипить й співає під ногами білий сніг…
Окраєць місяця за хмарку зачепився,
На банях церкви так виблискують хрести...
Опівніч вже... Ісус - Син Божий народився!
Славімо всі Його! - ти так відповіси…
Анатолій Розумний
03.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818957
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Минуло стільки вже багато літ,
Як ми уперше бачились з тобою.
Розквітла ти, мов яблуневий цвіт,
Стискалось серце у ті дні до болю.
Для мене ти красунею була,
Оберігав тебе завжди і всюди.
Зимою ти трояндою цвіла,
Бувало,що і заздрили нам люди.
Я прокидався,чувши голос твій,
Ти щебетала, наче рання пташка.
Було не здійснено багато мрій,
Коли я згадую, на серці важко.
Та я кохаю, хоч пройшли роки,
Думками кожен раз до тебе лину.
Для нас кохання несли голубки,
Прийди до мене люба на гостину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Зимовий вечір, легенько ліг на плечі,
Земля довкола в посрібленому вінку,
Не відчувала, я нині порожнечі,
Зима кружляє у весільному танку.
В небесній мисці, набундючені хмари,
Не зіпсують, вони цей настрій нікому
І я радію, що знову сипле чари,
Тож заховаю, печаль під ними й втому.
Грайливий вітер, злегка пестить дерева,
Пух лебединий, злітає попід ноги,
Ледь прокрутилась, мережка кришталева,
До низу впала, під покровом дороги.
Різноманіттям, дивує тихий вечір,
Краса зимова, приваблює погляд мій,
Неначе в ковдрі, не боюсь холоднечі,
Моргає місяць у оправі золотій.
09.12.3018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818737
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Я дякую тобі кохана,
За нерозтрачену любов.
За те, що ти, мов зірка рання,
Для мене засіяла знов,
За почуття що розбудила,
У серці, ніби яблунь цвіт,
За те, що серце полонила,
Коханням хочеться п"яніть.
За ті п"янкі зимові ночі,
За ту, безмежну благодать,
І за твоі щасливі очі,
Що не дають ночами спать.
Дивлюсь на зорі я ночами,
Злітаю в небо ніби в сні,
З цвітом черемхи, з солов"ями,
Чекаю новоі весни.
І хочеться п"яніть від пісні,
І в небо лебедем злетіть,
Дав Бог мені кохання пізнє,
Дав Бог мені тебе зустріть,
Від почуттів душа співає,
Співає серденько моє,
Я славу Господу складаю,
За те, що Ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Перлинно сніг летить із скрині неба,
І за вікном лиш жевріє ліхтар.
Спливає спогад, мов душі потреба,
Сягає висоти до сивих хмар.
...Дзвінке серцебиття в безмовній тиші,
Вогонь вже воскресає сильних рук.
І разом ми години, дні і тижні...
Але ж завадив чийсь холодний брук.
Тягнулася дорога в даль морозну,
Запорошила сніговерть сліди...
...Не звикла до суворого прогнозу,
Хоч спогад мій у крижаній слюді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818661
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Життя таке крихке, таке тендітне.
Висить на волосині повсякчас,
До сонця тягне руки нині, квітне,
А завтра смерть глядить йому в анфас.
Не кожен час свого відходу знає,
За планом чи як-будь собі живе:
Бува, у сім комор добро складає,
Бува, на вітер кидає усе.
Та скільки б не світила, гасне свічка,
І треба йти, і щось таке лишить,
Що не накриє тьма, не змиє річка,
Не з’їсть іржа, вогонь не спопелить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818643
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qb-qv1U36b4
[/youtube]
Пригорни мене руками сильними,
Обійми, як ти колись умів.
Знов зима січе снігами сивими,
Захисти мене без зайвих слів.
Урятуй від буднів непроглядних,
Посели у серці спокій, як колись.
Прогони думки, що непідвладні,
Що на дні душі моїй вляглись.
А коли прийде знов ніч безсонна,
Тихо мені казку розкажи.
Зникне хай рутина ця буденна,
Погляд на стосунки освіжи.
А тепло людське багато вміє,
Тільки, якщо щире, від душі.
Завірюха, що надворі віє,
Хай позаздрить нам у цій тиші.
Обійми не так, як ти умієш,
Обійми сильніше, ніж завжди..
А надворі ранок, вже сиріє.
Непогоду в серці пережди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818384
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Упала з неба чиясь зірка,
Здійнялась ввись чиясь душа.
Три рази сич десь крикнув гірко
Й згубив неспокій у кущах.
Пливе без весел часу човник,
Хмарини в за́світ ніч жене.
Закляк на місці місяць повний,
Мов вперше бачить він мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817790
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Святий Боже, Святий Крепкий,
Що ж таке з цими людьми?
Дав життя їм, дай ще й клепки,
Щоби виповзли з пітьми.
Немов сліпі мишенята
По землі блукають,
А там - гадина проклята, -
Хіба ж вони знають.
Половила їх гадина,
Та й ану ковтати:
Чи то донька мамина,
Чи син ото тата.
Все рівно тій гадині,
Гадині проклятій,
Що то діти мамині,
Батькові малята.
Дурні батьки, дурні й діти,
Як вас врятувати?
Юність вашу обігріти,
Старість вшанувати.
Подуріли люди в світі,
Мов, серця не мають:
Самі своїх ловлять в сіті,
Ріжуть та вбивають!
Ріки крові!..
ріки крові
До Бога взивають,
Скільки болю в кожнім слові –
Люди те не знають.
Не знають, не бачать,
Чути не бажають!
Хіба, Боже, теє значить,
Що серця не мають?
Ой, не мають того серця!..
Як хижі тварюки –
Нема ножів – візьмуть скельця
В безжалісні руки.
Ріки крові...
течуть ріки,
До Бога взивають:
Ні жінки, ні чоловіки,
Бач, серця не мають!
Святий Боже, Святий Крепкий...
Пречистая Мати,
Попроси Святого Сина
Серце людям дати!
04.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817779
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Привіт, моє сонце!
Чому ти сумуєш?
Відкрий своє серце -
Й одразу почуєш
Мелодій чарівних
Стрункі голоси
І звуки кохання,
Тепла і краси!
Відкрий свої очі -
Й одразу побачиш,
Що Всесвіт сміється,
Що небо не плаче,
Що зорі погратись
До Сонця прийшли
І людям частинку
Тепла віддали.
Полянь на уквітчані
Зеленню гори,
На вічне, величне
І радісне море,
На пташку, що лине
Попід небеса...
Яка ж навкруги
Невимовна краса!
Поглянь в мої очі
Посеред світання -
Й одразу побачиш
Краплину кохання,
Й одразу відчуєш
Краплину любові,
І збудуться мрії
Твої кольорові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817695
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Болить і нині, ще не відболів…
Думки летять і розривають душу.
Краще б тоді я полум’ям згорів,
Проте живу і довго жити мушу.
Тепер пора прощатись нам. Пора.
Холодить сніг, на вікнах вітражі.
Зима потрохи в гості зазира,
Із рідних тепер стали ми чужі.
Відснились сни, розвіялось тепло,
Кудись поділось все без вороття.
І зникло все, що в нас колись було,
Лиш згадки залишились про життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817731
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Барабанив дощ у моїм саду,
Замочив до скрипу на веранді сходи,
Ти сказав колись: я іще прийду!
А пройшли роки і пальто із моди.
Календар на кухні світить грудень місяць,
Снігу, як вагони, за моїм вікном.
Із-за хуртовин не розгледіть вулиць,
І душа як камінь стигне під замком.
Не тобі судити, не мені таїть,
Не усе в житті так, як би нам хотілось,
Я тебе чекала майже пів століть,
І від цих чекань небо затаїлось.
Барабанив дощ у моїм саду,
Сорок третя осінь без твоїх очей.
Ти сказав колись: я іще прийду!
Очі не здрімали тисячі ночей.
Не гнівити Бога, значить не кохати,
Барабанить дощ, хуртовина в’є,
На весні і літом можна нам літати,
Але спомин в серці безсердечно б’є.
Так роки сходили, що не день- пора.
То у полі сходить, то густа зима.
А тебе немає...як мене нема,
Я тебе чекала все життя одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817685
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
СЕЛО
Хати біленькі під горою,
а люду, наче комашні.
Вони і сіють, жнуть і полють,
працюють всі: дорослі і малі.
Життя бурлить, біжить, вирує.
Зима мине, прийде весна
красою, цвітом зачарує
цей краєвид мого села.
Давно-давно усе змінилось,
немає мазаних хатин.
Неначе все мені наснилось:
підгірок, стежка, перетин.
Хатина біла, в ній - бабуся
з печі вийма духмяний хліб.
В минуле вітром увірвуся
туди, де в клуні житній сніп.
Хай це лиш сон, на серці щемно,
щось доторкнулось серця струн.
Лиш би село моє не вмерло!
Нехай співа в траві цвіркун,
нехай сміються завжди діти,
і зріють вишні у садках,
під вікнами буяють квіти,
а мрії пращурів не згубляться в віках.
У вірші стрілися минуле і майбутнє,
і сьогодення біль заснути не дає.
Як зберегти все рідне, незабутнє?
Реформа нищить, болю завдає!
Автор Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817558
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018
Відшелестіло листя і опало,
Природа заніміла й наче спить.
Незабувай минуле щоб не сталось,
Незабувай, хай серденько щемить.
Незабувай, хоч це життя й нелЕгке,
В житті прекрасним треба дорожить.
Хай те минуле наче тінь далека
Незабувай, хай серденько дрожить.
Життя таке, його не перепишеш,
Воно солодке хоч і не просте.
Незабувай,хай серце легше дише,
І сад весною знову зацвіте.
Ще соловей в саду заллється співом,
І зацвітуть до обрію лани
Поки минуле мов прекрасна діва,
Тобі всміхатись буде здалини.
Парище
12. 12. 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817303
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
Надходить вечір. На столі кутя.
Ялинка прибрана під образами.
Запалені лампадки і свіча,
Діти чекаю лише тата й маму.
На покуті у сіні дідух спить,
Пузатий, щедро вбраний у калину.
Всі ждуть Різдва, як наступає мить,
Коли колядки линуть у родинах.
У вишиванках входять бабця й дід,
Крайкою блузку мама підв’язала.
Молитва - «Отче наш», щоб через рік,
Різдва родина знову дочекалась.
Вечеряють… Яка смачна кутя,
Коли панує щастя у родині.
Тоді здається казкою життя,
Лише щоб мир був в нашій Україні.
А після церкви йдуть колядники,
Бродять вертепи з хати і до хати.
Це Україна, що у всі віки,
Різдво завжди уміла святкувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816992
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Люблю осінні довгі вечори,
Хоча темніє надто таки рано,
З вікна невидимі ні сад, ні явори,
І місяць, і зірки неначе вкрали.
А ми із музою чаюємо в теплі,
Домовились не поспішать нікуди,
Здається, ми одні на всій землі…
І спогадів, і планів у нас – пуди.
Коли ж у нічку вечір заблука,
Посіє букви строго у рядочки,
А в них – про нас, героя-вояка,
То кров вистукує у скронях молоточком.
Завмерли у шерензі і думки:
Комфортно їм у довгому чеканні,
Осінній темній ночі завдяки,
Побачать світ і вірші про кохання.
Люблю я довжелезні вечори,
Коли думкам у голові не тісно,
Коли диктує хтось мені згори
Наступний вірш, а чи слова для пісні.
22.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]
Січе і крутить білий сніг.
Яка лиха оця година!
Десь недалеко вітру сміх,
Ламає він малу стеблину.
Вона тримається, як може,
Не хоче впасти у замет.
Надія теплиться, так схоже,
І з вітру вирватись тенет.
А вітер крила розправляє,
Стеблинку тисне до землі.
Його ця гра так забавляє.
Він радий: сили ж немалі.
Слаба рослинка рветься з пут,
Бо до життя жага велика.
Та як же вирватись із скрут?
Вона ж живе, поборить лихо.
Іде двобій добра і зла.
Добро ніщо не переможе,
Яка билиночка мала,
Коритись вітру все ж негоже....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816536
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Падає, падає листя із ясенів,
Поруч калина в чарівнім вінку...
Знов проводжають батьки синів-красенів,-
На непотрібну нікому війну...
Стоять зажурені батько із матір"ю,
Вщерть переповнені тривог-думок,
Зранку до самого сонечка заходу,
Не відійдуть ні на мить, ні на крок...
Лиш аж під вечір, як сонце сховається,-
Стомлені в хату неспішно зайдуть...
Он із портрета синок усміхається,
Руки до нього і очі ведуть...
Так у тривозі тепер вони житимуть,
Що там? Ну як там воює синок?
Долю благатимуть, Бога молитимуть,
Щоб уцілів й повернувся синок...
З самого ранку до вечора пізнього,-
Погляди линуть туди, де синок,
Моляться, просять, благають Всевишнього,
Так, що аж вітер зненацька замовк...
Довга зима ця й нестерпно холодна,-
Сили в батьків забира й забира...
Скільки синів забере невідомо ще,
А у батьків вже й душа завмира...
Треба війну цю негайно спинити,-
Це зрозуміло усім і мені...
І Україну пора відновити
Наперекір негараздам й зимі...
Снігом засипало листя із ясенів,
І на калині в снігу кетяги...
Ждуть, виглядають синів своїх красенів,-
Чеканням стомлені їхні батьки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816533
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Я піду, по стежині далеко – далеко.
По дорозі розгублю, всі печалі свої,
Ой, народу, живеться на світі нелегко,
Хоча в лісі, нам співають пісні солов`ї.
Є веселі та на жаль,бувають й журливі,
Йде війна, на сході, знову палає земля,
Там не сіють пшеницю, все роси сльозливі,
В травах, фосфорні бомби – то привіти з кремля.
Зима п`ята, сувора, мороз й заметілі,
Наші воїни, славні, на посту, як завжди,
Стережуть, кордони, відчайдушні і смілі,
Захистити нас здатні, хоча сніг й холоди.
Я іду, по стежині, день зимовий, ясний,
Хай бійців, він зігріє, подарує ніжність,
Нехай Бог,захищає, їх в цей час надважкий,
Поклонюся солдатам…..
За відвагу й мужність!
06. 12. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816522
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Ой надворі, що твориться
Літа хуга, веселиться
Сніг розсипає навколо
Радо наспівує соло
Навіває скрізь горбочки
Квітнуть пухом всі садочки
Часом плаче, то сміється
Завиває, об скло б`ється
За віконцем… Аж перини
Сяють сріблом, як перлини
І хатинка, біла-біла
Я таку, зиму зустріла
Скоро нічка підкрадеться
Тож гадаю спать вкладеться
А допоки, хай лютує
Іще трішки поцарює.
01.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816427
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
А ніч була зоряна, зоряна…
У горах десь сон спочивав.
Гладь неба у сяйво захована,
В якій, місяць вміло снував.
А ніч була зоряна, зоряна,
Світив місяченько в вікно.
Й дивились на нас зачаровано,
Було це недавно й давно…
В вікно нам смерека шептала.
Чарівна була її річ.
Любов у серцях клекотала.
Не знаючи меж - протиріч .
Серпанок за скелю сховався,
Аби не стривожити мить.
Амурчик* тоді дивувався.
В закоханих – вчився любить.
А ніч… на чар зіллі настояна,
І викупана в Пруті…
Така була зоряна - зоряна.
Такою бува раз в житті.
05.12. 2018 р
Амур - ( за римською міфологією) Бог Кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816407
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
А сніг іде, землю вкриває,
Поля, ставки, яри, гаї.
І заметіль пісень співає,
Там, де співали солов»ї.
Де зорі у ставку купались,
Лежить важкий блакитний лід.
А там, де трави нам всміхались,
Лишився на снігу лиш слід.
Де ми з Тобою зустрічались,
Давно уже і слід простив.
А те, що мріялось, гадалось….
Навіщо Ти це допустив?
…А сніг іде, усе вкриває,
Думки і мрію…що згаса.
Та я Тебе не відпускаю.
Хай свідком будуть небеса.
03.12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816198
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Прийшла зима, а з нею сніг
Ліг гарно, ніжно на поріг.
Неначе ковдра вкрив міста,
Повеселішала земля.
Під снігом може відпочити,
Зимові думки полюбити,
Що знову радість, знову дні,
Коли втекли дощі сумні.
Ще й гарний сніг запанував,
Бо влітку десь відпочивав.
Тож дочекалась дітвора
-Награється в снігу вона.
Малечі свято на дворі
-Дістали сані, ковзани.
Дорослі парубки, дівчата
Бажають теж в сніжки пограти,
Бо сніг пухкий, неначе вата.
Зима прийшла, а з нею свята.
Знов завітали сніжні дні.
Радій, не мерзни і люби!
Грудень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816068
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Лише землі віддам своє тепло —
земля не збреше, бо земля не зло…
Землі не треба грошей і машин;
Земля мене полюбить і таким…
Лише землі віддам усе що мав —
Нікого я не зрадив, не вбивав,
Нікого я не вдарив просто так, —
Я біль, я струм і я дорожній знак…
Колись у ній закінчиться мій шлях —
запросимо у гості ми комах…
Можливо ще покличем хробаків —
лише в землі є те, чого хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816073
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Нехай тобі розкаже вітер,
Який так гучно за вікном
Колише віття безупинно
І наче бореться зі сном.
Про ті стежки, про ті дороги,
Про сивогривого коня,
Про ті степи, де босі ноги
Давно не коле вже стерня.
Там кожен день по сходу сонця
Співає ранній соловей,
Лиш промінь впаде на віконця
Він будить заспаних людей.
Сади цвітуть там, а незгоди
Ніхто й ніколи там не знав,
Там мрії губляться в туманах
І дозрівають серед трав...
Нехай тобі прошепче вітер
Ласкаво й ніжно під вікном,
Щоб ти забула про буденне,
Щоб пожила хоч трохи сном.
12 листопада 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816074
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
[youtube]https://youtu.be/WeFyeD0oHrw[/youtube]
Молодість! Подруго моя ти вродлива!
Чому мимо мене так тихо пройшла?
Духами моїми вдосталь надушилася,
Та й гуляти по світу нишком пішла.
Приховалась за дерева моїх років,
Поглядом зі мною попрощалася.
Відчинила тихо двері мого буття ,
Та швидкою ходою від мене пішла.
На сходах життя розминулись з тобою.
Я по стрімких сходах до верху зійшов,
А ти, із сумом, прощаючись зі мною,
В минулому назавжди залишилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816024
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
[b]«Я на руках тебе несу…»[/b]
[color="#032edb"][i][b]
Я на руках тебе несу…
Не суть – куди, коли і в скільки
Частинки цілого ми тільки
Дві половинки, і в грозу
І в ясний день, у спеку, в холод
Я відчуваю спраги голод
І п’ю тебе, як день росу
Я на руках тебе несу…
© Микола Карпець (М.К.)
*19.11.2018* ID: №814461
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814461
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[b]«Золото, золото, золото»[/b]
Золото, золото, золото –
Падають зверху листки
Небо неначе розколото
Й сиплються сонця частки
Колір у кожного власний –
Вам не знайти повний збіг
Ну до чого ж вони класні
Падають в танці до ніг
Кожний листочок по-своєму
Світлий, красивий, пригожий
Майстром він літом нам скроєний
З сонця частинкою схожий
Завтра намочить їх дощик
Вкриє упавши все сніг
Намалювати художник
Їх лиш довірить весні
Ну а сьогодні – кружляють
В вальсі з легким вітерцем
І шелестять-розмовляють
З небом, чи може й з Творцем
Радують око прохожих
Мам і бабусь із дітьми
Захист від днів це негожих
Слякоті, хмар і пітьми
12.10.18 М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815553
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Завмерла у мовчанні Україна...
Запалені свічки лиш тріскотять.
Минуле, крізь майбутнє, як руїна,
Коли нас нищила ординська рать.
Наш люд морили голодом совіти:
Тільця дітей розпухлі, по хатах,
Ні звірини, ані птахів, ні квітів,
Лиш смертний плач навічно на устах.
Всіх годувала Україна хлібом,
В тридцяті теж бували врожаї.
Останнє забирали в дітей, з криком,
Запроданці свої та москалі.
Нас знищували – націю безсмертну,
Боялися козацького вогню.
Історію кроїли безконечно,
І ми віки із ними йшли на прю.
Дощ падав, заливаючи землицю,
Сам Бог тоді оплакував її.
І голод, й смерть таїлися в світлицях,
Життя вмирало на святій землі.
Було нас у тридцяті вдвічі більше,
Народ і розвивався, і зростав,
Коли те плем'я, здичавіле, грішне,
Украло світло сонячних заграв.
Вкраїна потонула в лоні смерті,
Ні сміху, ні дитячих щебетань,
Приречена, щоб з голоду померти,
Щоб ні культури, мови, жодних знань.
Морили голодом і нищили коріння,
Нас убивали, крали душі в нас.
Скорити лиш не вистачило вміння,
Господь із нами навіть в смерті час.
Горить свіча, як пам'ять незгасима.
Молитва, пращури, за вас летить
До Господа – із уст малого сина.
Минуле Краю нам не відділить.
Горить свіча, горить, горить, горить...
28 листопада 2015
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815119
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Почорніла земля від горя,
Плаче небо сліпим дощем,
Мов сплюндрована греком Троя,
Заростає село плющем.
Лиш на дереві ворон кряче,
Та по вулиці, оддалік,
Тягне возика, мов незрячий,
Весь у білому чоловік...
А на возику...Правий Боже!
Навхрест складені,як снопи,
Мертві люди...І дітки,схоже...
Обіч купкою черепи!..
Ані голосу де чи сміху,
Вже затих і дитячий плач,
Сниться мертвим біліший снігу
Величезний, як світ, калач!..
Не сховатись ніде від смерті -
Степ голодний, від краю в край...
Україною йшов Тридцять Третій,
Свій збираючи урожай...
*Еміль Дубров талановитий поет з Миколаївщини,став друкуватися
у газеті "Сільські вісті" порівняно не давно,та вже встиг завоювати
прихильність і читачів, і редакційної колегії. Цей вірш був
надрукований у вчорашньому номері газети і мені захотілося
виставити його до нашого КП, я це намагалася зробити ще вчора,
та в мене чогось не було інтернету...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815151
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Шукаю світла в закутках душі,
Десь там - весна і неповторне літо...
Складаю мовчки спогади в вірші,
Як в чашу, де терпіння перелито.
Остання крапля болем упаде,
Проллється криком, словом чи сльозами?..
Хоч добре знаю, що ніхто й ніде
Печаль мою не розведе руками.
Чекаю зиму! З чистого листа
Почну поему на снігу писати!
Хай кажуть - грішна!..Звісно, не свята!
Та долею я вибрана для свята!
Його створю сама в своїй душі,
І кожен день стрічатиму щасливо!
Я подарую вам свої вірші,
Щоб і до вас прийшло у гості диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815138
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 24.11.2018
Надворі осінь, а в душі,
Цвітуть трояндами вірші,
І ллється музика Шопена,
Й не жовта осінь, а зелена.
Не осінь вже, а раннє літо,
І серцю хочеться радіти,
І серцю хочеться співать,
Піднятись в небо і літать.
Летіть у небо, аж до зір,
Душа ж у грудях, ніби звір,
Моє серпденько вириває,
І чую голос твій..."Кохаю".
І ніби зорі твоі очі,
Медовіі вуста жіночі,
Ночами не дають спочить,
А серцю хочеться любить.
А серцю хочеться весни,
І тіло все немов воскресло,
Неначе осінь чарівна,
Не осінь зовсім, а весна,
Співа п"янкими солов"ями,
Із поцілунками ночами,
Із теплим потиском руки,
Куди ж подіну я роки?
Куди подіну сиві скроні,
Душі ж любить не заборониш!
Душі так хочеться тепла.
Мочити в росах ноги босі,
І бавитись твоім волоссям,
І пить із губ п"янкі меди,
Й забуть осінні холоди.
Але ж надворі пізня осінь,
І в серденько журбу приносить
Прощальне, жалібне "Курли"
Що посилають журавлі.
В повітрі жовтий лист кружляє,
І землю золотом вкриває,
Мені, ще хочеться весни,
Та часу біг не зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Пусті слова не йдуть від серця,
Не хоче слухать їх душа.
Вони, як висохле джерельце,
Вони не варті і гроша.
Вони не можуть заспокоїть,
Від них лиш холодом несе.
Вони наснагою не поять,
Неначе сніг в лице січе.
Вони у холод не зігріють,
У спрагу - не ковток води.
Лиш безнадією засіють.
І мають присмак лободи.
Слова казати треба так,
Що їм без сумніву повірять,
Щоб з вуст злітали, ніби птах.
Таким словам могли позаздрить.
Заб"ється серце, як шалене,
Відчувши щирість таких слів.
На смак - не яблуко зелене,
А ніби персик, що поспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Меланхолійний плач віолончелі
Чарівним щемом накриває залу.
І, раптом, скрипки "піднімають" стелю
Так, ніби їм стає повітря мало.
І неквапливим гулом океану
Акорди старовинного органу:
FortE, piano. I foptE, piano.
Як міг маловідомий композитор
Усю красу, усю трагічність світу
В таку пресвітлу тугу перелити?!
Якась волога застеляє очі
Коли звучить "Адажіо" магічне.
Зникає все. Лише душа тріпоче.
Маліє суще. І панує вічне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814804
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Небо плакало й вмивалося сльозами,
І світ від болю й туги похмурнів.
Летіли душі в піднебесся журавлями
Сотні найкращих дочок і синів.
Їх душі світлі , праведні і чисті
Злітали в небо з рідної землі...
Лишали мрії й думи заповітні
За вогник Правди , що уже горів.
Вони хотіли , щоб світив він ясно,
Щоб Воля й доля в рідному краю...
Й за те злетіли в небеса завчасно,
Життя віддавши й молодість свою.
Із неба журавленьки споглядають,
Щоб їхня кров пролита недарма.
Стать нас з колін на повен зріст благають,
Щоб край розцвів ! Свобода , щоб була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814709
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Мете-мете, хурделить, біловіє-
Перини трусить хтось на небесах.
На бізизнІ рубіном теплим тліє
Троянда, зацілована в снігах...
І застигають пелюстки тендітні,
Неначе кров загусла в кришталі,
Їм сняться дні, шовкові і погідні,
Пухких хмарин повільні кораблі...
Мете-мете, хурделить безпросвітно,
Сріблиться сніг на мокрому плащі...
Багряна квітка, змерзла і тендітна-
Вона, як рана в мене на душі...
І так мені болить ця крапля крові-
Крихке життя на мЕртвій білизні...
А їй так само хочеться любові,
Як нам з тобою в ці зимові дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299450
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 20.11.2018
Мете-мете, хурделить, біловіє-
Перини трусить хтось на небесах.
На бізизнІ рубіном теплим тліє
Троянда, зацілована в снігах...
І застигають пелюстки тендітні,
Неначе кров загусла в кришталі,
Їм сняться дні, шовкові і погідні,
Пухких хмарин повільні кораблі...
Мете-мете, хурделить безпросвітно,
Сріблиться сніг на мокрому плащі...
Багряна квітка, змерзла і тендітна-
Вона, як рана в мене на душі...
І так мені болить ця крапля крові-
Крихке життя на мЕртвій білизні...
А їй так само хочеться любові,
Як нам з тобою в ці зимові дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299450
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 20.11.2018
Я у барвах осінніх наснаги шукала
із дощами дрібними, легким вітерцем.
Осінь стільки доріжок мені маркувала,
та я в бабине літо піду мандрівцем.
Там немає вже спеки і сонце ласкаве,
там у засіках безліч розкішних скарбів.
Та ґаздиня старанно усе назбирала.
Попросити що-небудь на згадку собі?
— Ти зроби таку ласку, краса золотава:
довше літечко бабине наворожи,
доточи ще часу́, щоб услід не латала —
бабин вік закороткий, от що не кажи.
Я не хочу втрачати від нього нічого:
ні жарини з душі, ні сльозини з очей,
із освідчень палких навіть слова одного,
ні хвилини з полону солодких ночей.
Не таке вже й наївне у мене прохання:
(на порозі пора кришталевих троянд)
ще тепла у дозріле звичайне кохання,
невгамовній душі добру мірку розрад.
Таня СВІТЛА
11.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814032
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Бог рано-раненько збудив сонце світле:
- Пора прокидатись... Вставай, моє рідне!
Земля вже чекає тебе в ряснім цвіті.
Даруй свою ласку усім, хто є в світі.
І пташку збудив Він (година ж досвітня),
Щоб пісня летіла над світом привітна.
- Вставай... Прокидайся! Співаєш гарненько.
Ти кожному вмієш зігріти серденько!
Бог вітра збудив. Той ніч спав десь у просі.
- Пора тобі, Вітре, пострушувать роси.
Вже промені ясні горять у краплинках.
Земля хай умиється зранку в росинках!
До хмар Бог звернувся: - Ви часу не гайте!
Як стане спекотно, всю Землю скупайте.
Рослини й тварини вам будуть радіти.
Під теплим дощем хай побігають діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2018
Утамуй серденько, грабе жовтогривий, —
Пригорнусь до тебе, наче сирота.
Мудрий ти і дужий, і такий вродливий,
На душі у мене — смуток і сльота.
Заспокой дитину, одиноку в світі,
Що малює сонце у похмурі дні,
Прихисти небогу у своєму вітті
І розвій листками спогади сумні.
Нас єднає космос і любов до краю,
Відчуття вібрацій, світу теплота.
Із тобою, грабе, знову воскресаю —
Дуже тобі личить осінь золота.
13/10/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809894
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018
В очах твоїх тону, у них я майже потопаю,
У них - немов безкрайнім всесвітом лечу.
Чи може уже сплю, чи тільки засинаю?
Здається це мені, чи справді ще живу?
Так гучно б'ється в мене серце, калатає,
Коли я в глибину очей твоїх дивлюсь.
Не вірив досі я, що так в житті буває,
Що до останку весь у них я розчинюсь...
В твоїх очах є світло дня і сяйво ночі,
Я озираюсь круг: можливо, я в Раю?
Вернутися назад? Та ні - тонути хочу
В твоїх очах... Без них я, бачиться, помру...
Анатолій Розумний
08.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809409
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018
– Заграй, маестро, нагадай літа світання.
Хай скрипка й серце журно плачуть в унісон.
В магічних звуках розчинюсь, полину тайно
в далеку юність, що розтанула, мов сон.
В осіннім золоті сумного падолисту,
нехай мелодія летить в осяйну даль.
А я пройдусь старими вулицями міста,
по тих стежках, де не блукала ще печаль.
Знайду знайомий парк, завіяний вітрами.
З роками, певно, він розрісся й загустів.
В туманах сивих обійму старі каштани,
самотню лавку, що змарніла від дощів.
Посиджу мовчки, прочинивши парасолю,
і зовсім байдуже, що раптом задощить.
Адже, там рідне і знайоме все до болю,
з минулим з'єднує тривка, незрима нить.
Нехай мережить сумом пані ностальгія,
не відпускаючи від себе ні на мить.
Підступно спогадами марить, струменіє,
сльозою тоскною невтішно цебенить.
– Не зупиняй, маестро, музики звучання!
Хай скрипка й серце журно плачуть в унісон.
В магічних звуках розчинюсь, полину тайно
в далеку юність, що розтанула, мов сон.
06. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809095
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалекудивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітками серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітуче всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучім зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпатися, поплескатись, поборюкатися в воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією йгусті, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливалася кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світило в обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато та той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарка сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькалися з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка наймала священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не лякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, пожив лише декілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й була декілька раз нагороджена похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дразнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижувала оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський СГ інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з неюі, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже стурбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь не добре передчуття, не спокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й не зручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримаються й всі разом підуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь дерев`я уламки, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхував. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошилося в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапала повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі відпливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти така вся. В нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримувала трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було забагато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не взнає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляв під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі… І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, рятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже попробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщалося, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже подобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він бліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, присилали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам назвався Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючи спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовлялася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підійняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, посидиш біля річки, тож разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано гулькнула у воду. Копошилася, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об водуйі кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Трусилася, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб донька жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлися, як кажуть люди, не злюбилося. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він бліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випускали на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти годиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - у твоїм серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефарук. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підселила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття проснулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї таким жаданим, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощав шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не всміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анжело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церквиць кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не підкладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили не велику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їздили до церкви, співчував їй в утраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчувала, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день… Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлинна пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щщоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востанє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 02.09.2018
Заховалось сонце за вербою
Сплять покоси сіна на долині,
Над ставком лежить туман молочний
Чути співи птахів на калині.
Ніч село рядном чорним накрила
Сплять гаї, діброви і поля
Спить від спеки літньої стомившись
Рідна гнідинцівськая земля.
В тиші мертвій можна лиш почути
Птахів гомін у зеленім листі
Трепет ніжних росяних краплинок,
Що бринять в калиновім намисті.
Вже не чути пісень жартівливих
Вже дрімають в травах нічні роси
Спить верба над ставом
Опустивши в воду зеленасті коси.
05.01.2000р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794799
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Хто знає, як плачуть лелеки,
Коли відлітають туди,
Де співу не чути смереки,
Й Вишнями не зріють сади.
Де спека нестримна узимку,
І де не цвіте бузина.
Всі бачать щасливу картинку,
А щастя лиш там, де сім’я.
01.06.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794499
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
[b][i]Так порожніє ліжко і душа,
Отак зникає із життя вся суть...
Коли слова німі - толку немає
Псувати нерви і життя….мабуть?
Мабуть, в нас різне щастя й доля
І двері на замку з обох боків…
А ми цього ніяк не зрозумієм,
Впродовж уже кількох років….
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794183
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
[color="#3c00ff"][b]Де ти? Чи знов блукаєш в пошуках любові?
Скажи, чи тобі сняться зорі вечорові?
Куди дорога нас веде лиш горами, ярами?
Чому ми різні почуттями і думками..
А я все жду, щоб тебе пригорнути
І в палкім поцілунку ростануть
А я все жду і не можу збагнути
Що навкруги чужі тіні зникають і тануть…
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793705
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Візьму недописані вірші і вийду на ганок...
В діброві стихає вже пісня дзвінка солов'я...
І срібним туманом вже стелиться ранок.
Від сну прокидається рідна земля...
І трави споєні уже цілющою росою.
І в небі загорається вранішняя зоря...
А я не сплю ще... я любуюся красою,
Твоєю, мила українськая земля!
І свої думи я римую у рядок,
Щоб не гуляли, як той вітер в полі.
Я з квітами весняними сплету їх у вінок
Та й відпущу тоді на волю...
25 травня 2018 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793268
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Прокинулась Муза до ночі,
Тебе я побачити хочу.
У очі дивитись красиві,
Щоб були ми разом щасливі.
В житті може всяке бути,
Цю мить чарівну не забути.
Коли все без слів розумієш,
Й завжди бути разом мрієш.
Не спатиму, певно, до ранку,
Все бачу твою вишиванку,
Побачити так тебе хочу,
А зараз спокійної ночі..
Солодких снів, кольорових,
В житті неземної Любові.
Натхнення і дружби з Пегасом,
Щоб завжди з коханим разом.
В обіймах, палких, засинати,
В руках ніжне тіло тримати.
Цілунком гарячим впиватись,
Кохатись, Кохатись, Кохатись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793194
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Повний Місяць на небі зійшов,
Після хмарної днини і зливи.
Тут своє я кохання знайшов,
І з тобою я буду щасливий.
Ой який же тепер довгий день,
Ледве я дочекався вже ночі.
Серце хоче співати пісень,
На побачення вийти ти схочеш.
Заховаємось десь під вербу,
Вона віттям плакучим нас вкриє.
Буде нічка вся наша без сну,
Розійдемось як півень запіє.
Зірочки порахуємо всі,
Після кожної в губи цілунок.
Нескінченою буде хай ніч,
У Коханні увесь порятунок.
Бачу вогник у твоїх очах,
Щічки ніжні і трохи рум'яні.
Зупинись на хвилиночку час,
У обіймах ми стали, як п'яні.
Коли Сонечко ясне зійде,
Що ранковими росами вмилось.
Хай століття в Коханні мине,
Щоб на згадку нам щось залишилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793195
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
А час летить, його не спиниш,
Не повернуть хвилин назад.
Ще вчора я збирав ожину,
А вже надворі листопад.
Ще вчора грона винограду
З сонця енергію пили
Та вже немає зорепаду
І не почути дзвін бджоли.
А де ж ті яблука рум’яні,
Що соком повнились в саду ?
Піду у сад, навкруг погляну,
Але тих яблук не знайду.
А як же квіти, мої квіти –
Веселки розкіш кольорів?
Вони устигли відгоріти
Як літній день вже відгорів.
І цвіркуни - нічні солісти –
Мене не будять уночі.
Летить кудись осінній листик –
Маленька часточка землі.
Колись і я був молодим.
Мені весна сміялась в очі.
І я летів, і я любив
Щасливі дні, безсонні ночі.
Але невпинний часу плин.
І за весною було літо.
Перемолов життєвий млин
Мої роки і стигле жито.
Аж ось і осінь на поріг
І у житті є переміни.
Я старість зупинить не зміг:
Дух молодий , а тіло тлінне.
А час летить, його не спиниш.
Глибока осінь надворі.
Я ще збиратиму ожину,
Але прямую до зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784152
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KgG1In3bV3o
[/youtube]
Чоловіки не плачуть, але раді, коли їм витирають сльози.
Лідія Ясіньская
-------------------------------------------------------------
Зітру сльозу з твого обличчя...
Чи, може, впала то роса?
Як побороти протиріччя?
Гірчить.. Мабуть, таки сльоза.
Не плач, ти сильний, я це знаю.
Таке воно оце життя.
Але, подумавши, благаю,
Поплач, немов мале дитя.
Не плачуть ті, у кого серце
Закам"яніло від образ.
Надовго висохне озерце,
Заплаче тільки напоказ.
Тебе одна я зрозумію,
Твоя сльоза це - не вода.
Якщо ще плакати умієш,
Мабуть, чогось тобі шкода.
Не треба стримувати сльози.
Так омивається душа.
Хороші будуть тут прогнози:
Сердешний біль сльоза втіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791872
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Під калиною дівчина тугу виливає
Та сльозами, що так ллються, жалю добавляє.
Ой, ти доля, моя доля, чому ти така є?
Чому іншим даєш щастя, а мене минаєш?
А мені даруєш смуток, розлуку й чекання,
Стала в вечір під калину, простою до рання.
Виглядатиму милого із битого шляху,
Чи обійме, як зустріне, як мене побачить?
Чи на грудях його дужих забуду тривоги?
Обіймає з роси холод босі мої ноги.
Обіймає мене вітер, місячик моргає,
Соловейко в темнім гаї любо все співає.
Виспівує, витьохкує, аж серденько мліє,
А за хмаркою у небі зоря дальня мріє.
Світить зіронька, цілує заплакані очі,
Утікають за туманом одинокі ночі.
14.05.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791699
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ydJvGny802c
[/youtube]
Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани, клунки і чемодани..
( Ліна Костенко)
--------------------------------------------
Так! Життя все ж схоже на вокзал.
Ми когось чекаєм, чи втрачаєм,
Схоже на очікування зал:
Чи здійсниться те, чого бажаєм?
Дуже важко мріяти й чекать.
Довжиною в рік чекання миті.
Час іде, примушує звикать,
Бо надії всі вже пережиті.
А коли прийде чекання час,
То здається, ми уже щасливі,
Але вогник вже чекання згас,
Що чекали, те вже неважливе.
На оте, колишнє, дороге,
Дивимось вже іншими очима.
Стало непотрібне і чуже,
І тепер лишилось за плечима.
Знаємо ціну цих почуттів,
Бо когось чекали, чи втрачали.
Не жалійте добрих, щирих слів,
Їх даруйте тим, кого чекали.
Кілометри, відстані, дороги.
Це на другий план колись піде.
Заболить лиш серце від тривоги,
Бо в минуле вже не поверне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791600
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Знов нап’юся краси досхочу,
Заціню цей п’янкий аромат.
Затамуючи подих, тихо іду
На ірисовий новий парад.
Заглядають у очі, бентежать думки…
Кожна квітка - незвична історія -
Неймовірні тонкі кольори і тони,
Бризнуть в світ неповторними зорями.
Ще й краплинки роси відкришталюють цвіт,
А комахи ласують квітковим нектаром.
З року в рік свій продовжують рід
Дивні квітки з листками мечами.
Котить хвиля блакитна із краю у край,
Ближче берег коричнево-сірий,
А на тому горбочку всівся сонячний зай,
Але лапки у нього пухнасті і білі.
Там у смокінгах чорних Най Руле величні,
Поруч ніжно-рожевий стрункий Хелен Сі,
Еталон Копатонік в шоколадній спідниці,
Кофе Шоп посміхається гострій осі.
Рай веселковий клаптик чудес…
Ноги хочуть іти - я не смію -
Ця барвиста пігулка переборює стрес,
Трансформує красу у значиму подію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790597
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Сумно верби нахилились над водою,
Опустили низько – низько свої віти.
Дуже довго ми не бачились з тобою,
Де мені свою любов і біль подіти?
Тихо плаче у зажурі сіре небо,
Ніжну пісню листя клена шепотить.
Ой, як тяжко, мій коханий, жить без тебе,
Ти далеко і мені це так болить.
Більш за все на світі я розлук боюся.
Лиш надіями не научилась жити.
Я що хвилиночки за тебе Богові молюся,
Чогось я думаю, мене ти зможеш зрозуміти
1997 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790358
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Кому ж такий тісний цей білий світ?
Кому ж такий тісний цей білий світ?
Адже не тим, хто весело співає!
Не тим, кого бентежить ружи цвіт,
Хто у душі лише любов плекає!
Кому ж тоді не затишно і сумно?
Не тим, у кого трепетні серця!
А тим, хто все поправ бездумно,
Не боячись гріховного вінця...
Кому ж такий тісний цей білий світ?
Тим, хто людською кров'ю забруднив всі руки!
Хто не вдихає весен чистий цвіт,
Хто обрікає інших на пекельні муки!
11. 04. 2018 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789944
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018
Не питай мене, весно, чом сумую ночами,
Чом зітхаю так гірко, коли зійде зоря,
Коли місяць у повні, а я? Я, до нестями,
Серцем щиро кохаю, а, як вечір, одна.
За вікном соловейко вверх витягує ноту,
Паруватись в природі вже настала пора.
Віддавала б з любов’ю всю жіночу турботу
Та на грудях цілунком малювала би два.
Ти б лежав головою на тремтячих колінах,
Позабувши на мить ту, що іде ще війна.
Хоч душа, сивиною, вся в не згоєних ранах,
Підібрала би теплі я для неї слова.
29.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789613
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
[color="#1e62f5"]О, весно мила, юнко легкокрила,
Нарешті ти з'явилась, ти прийшла!
Усі незгоди, холоди здолала,
Розбурхана природа ожила.
Бруньки бубнявії враз розбухають,
До сонця пнеться жилаве гілля.
Ходою легко по землі ступаєш.
Твій розмах крил он бачу вже здаля.
Берізки жовті коси розпускають,
А верби по коліна у воді.
Річки розлиті землю напувають,
Ідуть у ріст стебельця молоді.
Розбудить ліс ось музика пташина,
Серця наповнить пісня чарівна.
Луги квітчасту розіпнуть хустину,
Красу цю хочу спити я до дна.
Моя Весна, зеленоока вродо,
Хвилюєш душу, аж нуртує кров.
Тобі до ніг поклала я свободу,
Щоб крізь життя нести святу любов.[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTmy_98xTWlbuqx981dzXBYi0BASBTRxJ_mjBvi2nRkUe5TNWs4[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788567
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Стою на перехресті і міркую:
Куди йти далі по життя дорозі?
Враз обирати щось - чомусь не в змозі...
То може просто тут я заночую?
І взагалі. Збудую тут будинок
Або кав’ярню. Посаджу садочок,
Щоб затишок з дерев і холодочок,
І подорожнім гарний відпочинок.
Зготую запашні, солодкі страви
І будь-кого хто йтиме нагодую.
Привітністю і щирістю здивую
На перехресті долі переправи.
Словом відкритим вилікую рани,
Серця загою спокоєм і чаєм.
Хай мій будинок стане тихим раєм
У всесвіті роздертому вітрами.
Сама знайду, що якось загубила
І запалю ліхтарики надії.
Хай квітнуть найвибагливіші мрії
І збудеться все те, що так хотіла.
Стою на перехресті і міркую:
Невже я тут і знову обираю?
Та що ж я в біса у житті шукаю?
І справжній світ для себе не будую?
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787765
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Ти прийшла, як давня мрія,
Полонила поглядом очей,
Їх блакить – моя надія
І неспокій, зоряних ночей!
Мов верба, що розпушила гілля,
На плечах розсипане волосся,
Не знайти мені те зілля,
Щоб в душі був спокій і спалося
І мені всміхаються веснянки,
Випромінюючи сонячне тепло,
Я не прошу в тебе обіцянки,
Хай чуттів не згасне джерело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787675
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Помарніла нічка, засрібливсь світанок,
У тумані зорі, вишиванці ранок,
На берізці пташка, сонечко стрічає,
По травичці роси, вітер колисає.
ЗО, так пахне весна й пісні задушевні,
Я охоче почую, ніжні, любовні,
У гнізді вмостилась, пташка полохливо,
Вже й сміється сонцю, в лісі гамірливо.
Витанцьовують промені, аж зі сходу,
Яке ж щастя, таку люблю я природу,
Одяглась, черешня, в зелену хустинку,
Богу дякую, за земельку в барвінку.
За новЕ джерело, цілющу водичку,
За сріблясті ріки та й чисту криничку,
Є цей світ, казковий! Я в його полоні,
Тут життя і радість, щастячко в долоні!
02. 04.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Обличчя вже прикрасили морщини,
і вкралася в волосся сивина.
Тепер зовсім вузенькою здається
дорога, що в життя мене вела.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Садили ми дерева край дороги
у юні свої роки... молоді.
Є радощі на ній наші й тривоги.
Широкою здавалась нам тоді.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Тут все в цвіту, мов сніжні заметілі,
затрималися в нашому саду.
І себе відчуваю молодим я,
коли цією стежкою іду.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787460
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Я чекаю тебе серед трав, і століття, і прози.
Я чекаю тебе сім століть на годину і в день.
Я підпалюю числа і рву на шматочки прогнози,
І я вітром ховаю їх в хмари до зшитих кишень.
Я чекаю тебе як ніхто і ніколи й не буде,
Там, де в небо сам дощ продіравив драбиночку в рай.
Я чекаю. А ти у душі... Ти ніде... І розбудить
Сам Господь мене вранці. І буде просити :чекай...
Я чекаю тебе. Та... Я чую... Що ти... Не чекаєш.
І питаю у Господа тихо :"Чому... Не поміг?"
Ти щасливий без мене. Ти спати спокійно лягаєш...
А Господь мені потім :"Я ж силою змусить не зміг...
Хоч його повертав я до тебе з усяких доріг..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787086
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018
А мені кажуть :"Пізно вже кохати".
А мені кажуть :"Пізно вже любить".
А в мене в серці квітне рута-м"ята,
Кохання в серці музика звучить.
Ніщо роки, ніщо ті зими й весни,
Що скроні прикрашають в сивину,
Коли юначі почуття воскресли,
Й весна затронула ту, чарівну струну.
І серденько проснулося весною,
Розквітло ніби папороті цвіт,
І душу переповнює любов"ю
Неначе в ті, моі сімнадцять літ.
Коли не можна погляд відірвати,
Від ніжноі, жіночоі краси,
А ще весна вдягає своі шати,
Краса така, -очей не відвести.
Ну як весною, можна не кохати?!
Ну як весною, можна не любить?!
Нехай в серцях в вас квітне рута-м"ята,
Й кохання ваші голови п"янить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786726
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
В нас був сьогодні світлий день, немов
Чекав на когось особливого.
Або він знав, напевне, добре знав,
Як ждали його всі, зрадливого:
Весна нерання і засмучена,
І зелом давно вагітні ниви.
І люди, холодом замучені,
Ще заспані, ледве теплі зливи.
Тряснуло буйне сонце гривою
У спрагу дум, у закутки душі.
Й побігла змійкою грайливою
Вода в обійми юних споришів…
В нас був сьогодні гарний день, хоча
Що в нім такого особливого?
Шпачиха досі на шпака кричить,
Лінивого до неможливого.
А ще любов іскрить в твоїх очах…
Потрібно ще чогось щасливому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786708
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
«Невчасне й недоречне глоду світло
Горить зимою в у колючих хащах…»
(Шеймас Гіні)
Наші нетрі колючі, а світло невчасне,
Коли над затоками тихої радості
гусне імла,
Ми такі недоречні, ми такі несучасні
Капітани зелених вітрил
Шхуни старої «Життя».
Наш вінок – то не плетиво
Листя зеленого дуба,
І не з квітів весняних
Його нам Плеяди плели:
Трохи глоду – колючого древа друїдів
Нам на чоло – за труди.
І куди нас носило
Вітрами ірландського моря,
І для чого блукальцями
Човен вели у пітьмі?
Це чорнило ночей
І безодня озер Голуей:
Цим чорнилом пишу
Я на квітах зимового глоду
Одкровення невчасне своє,
І як завше лечу
В снах пташиних своїх
За сліпий виднокрай,
Над болотами Ольстера,
Над зруйнованим замком О’Нілів,
Все туди,
Де смерть нам борги віддає.
Нам даровано кожного дива по три:
Три листки конюшини,
Три стебла очерету,
Три чорних вівці,
І три краплі у келих
Прадавнього трунку,
Пий, земляче, бо кулі так само
На тебе залишено три.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.04.2018
Коли в тебе плаче душа
Чи вона задоволена щастям?
Чи вона просто жить поспіша?
Помирати не хоче нізащо.
Так мало було почуттів,
Може, посміялася доля
Не буде вже більше життів,
А болю ще буде доволі.
Буває зустрінеш людину
Й руйнується твій крихкий світ
Усе, що ти будував гине,
Летить у свій власний політ...
Тоді знову плаче душа
Їй холодно, сумно і лячно
Весь затишок теж вируша
В дорогу якусь необачно
Здається, що всьому кінець
І жити нема уже сили
Душі увірвався терпець,
А може її загасили. ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785456
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
Епохи кануть - розпадуться трони,
Новітній розум знищить злоби тьму,
Струхлявіють сучасні "фараони",
Що запалили розбрату війну.
Забудуться політики строкаті
І їх словес брехливі міражі.
Залишаться поеми і сонати -
Високі й щирі сповіді Душі.
І в пам'ять подивованого людства
Назавжди як спасіння увійдуть
Творіння геніальні вільнодумства -
Мистецтва Правди вистражданий труд.
І стане над Епохою новою
У гулі галактичному ракет
Новий король глобального розвою
З ім'ям високим - Всесвіту поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785367
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Здичавів світ у знищенні щоденнім,
Все менше й менше люду на Землі.
Ввійшли у норму війни, зміни генні
(Страждають і дорослі, і малі)
І знову домінують естрогени.
Плече зміцніле розправляє жінка,
Краси стереотипи вже не ті:
Вона не королева, не сніжинка...
В минуле швидко скочуються дні,
Лишаючи заплакані картинки.
Рубцями грубими і ранами душа
Береться від розп’ять отих щоденних.
Терпіння в неї – з вічності коша,
Оновлення – у молитвах смиренних,
Свята і чиста, і без кунтуша.
І нищать люд всі зміни ці трагічні,
У порох утрамбовують тіла.
Душа лише зривається у вічність.
Позаду вже – ганьба, а чи хвала.
І першими ідуть непересічні...
А екстрогени, вам скажу, більш вічні.
27 березня 2018
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785024
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Похмуре небо впало у криницю...
Проснувсь дрімота... ніжний вітерець...
Та хвильками помчався по водиці,
Згадавши біль загублених сердець...
Він вчора бачив дівчину в лісочку...
Все шепотіла, що життю вже край...
Та все ж... згадала про маленьку дочку...
І закричала: - Вітре, заспівай!
Про долечку... чомусь таку жорстоку!..
Про серце... що поранила любов...
- Чомусь... ти чуєш, Вітре?! З кожним роком
болить ще більше... Ранить знов і знов!
Навіщо так здружилася розлука?!
Та душу порішила на шмаття.
Так безпощадно заломила руки...
- Нащо скорочує моє життя?!
- Чи зможу я знайти душевний спокій?!
Щоб линути у мріях до небес!..
Знайти вогонь у темряві глибокій
І віднайти, знедолену, себе...
Послухав Вітерець оту дівчину
Та, наче Янгол, захистив крилом...
- Іди, миленька... до дитини!
Та ніжно обгорни своїм теплом...
27.03.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784624
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
У бій завжди йдуть сміливі,
Війну починають - зрадливі,
Гинуть в боях - найкращі,
А зиск з цього мають - пропащі...
Війна має колір: чорний,
Брудний і сумний, потворний...
Чорна діра висмоктує долі,
Топить серця у горі...
Історію пишуть безстрашні,
Безумці, що вірять у краще!
Слабким у ній місця немає,
Історія зрад не прощає!
Тиранів самі породили:
Бо змовчали, не зупинили
Влаштований ними бал сатани
У хаті своїй налякані ми...
Історію пишуть безстрашні...
І хто знає, як воно краще:
Чи варто безстрашним гинуть в бою
За грішную землю свою?..
17.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783918
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
– Чи є у світі щастя і де його шукати?
– В яких кутках таємних ховається воно?
Хтось їде в світ широкий, чужі вдягнувши шати,
Але примарне щастя спіймати не дано.
А хтось його знайшовши, не може упізнати.
Проходить стороною, бо все кудись спішить.
А щастя в здивуванні чекає біля хати:
– "Я зовсім, зовсім поряд, лиш двері відчиніть!
До вас прилину літнім, яскравим, теплим сонцем.
Влечу південним, свіжим, легеньким вітерцем.
Впаду небесним птахом до вашого віконця,
Тихенько прихилюся квітучим деревцем.
Довкола озерніться, ховаюся у квітах,
В заметених стежинах, у шовку ніжних трав.
В очах коханих, вірних, сповитих оксамитом,
У вранішніх туманах, мереживі заграв.
Мене знайти так просто! Живу повсюди звично.
Скоріш мене побачте, в життя своє впустіть.
До всіх я завітаю, лише мене покличте
І будьте всі безмежно щасливі кожну мить!"
20. 03. 2018 Л Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783433
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Знов прокинуться від сну
Ніжні котики вербові
І розквітнуть в саду
Барви квітів кольорові
Ти прийди, їх знайди
Відшукай там свою долю
Не томи , відпусти
І дай серцю свому волю
Приспів:
Світ проснись, усміхнись
Глянь навколо, глянь навколо
Розвиднись, задивись
Моя доле світанкова
Зачаруй, подаруй
Ті чарівні ніжні квіти
Що весна принесе
І дасть серце нам зігріти!
Не питай, запитай
Що сьогодні таке сталось?
Журавлів ключ несе
Світлу радість, тиху радість
Зачерпни, світ- пори
Ти священної водиці
І напийсь досхочу
Що дає з джерел криниця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783336
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Прохолодою дихає вечір,
Листя в такт йому пісню співає
В синє небо несміло і тихо,
Перша зіронька вже випливає.
Білокора берізка схилилася,
Щось до ясена гомонить.
А он двчина з нашої вулиці,
На побачення, мабуть, спішить.
Поспішаю і я на побачення,
Серце ніби відлунює кроки.
Поспішаю? Куди? Запізнилася...
Пролетіли вже юності роки.
Прохолодою дихає вечір,
Цвіркуни щось своє десь виводять.
Все стиха, засинає, дріма,
Лиш закохані ,де - не - де. ходять.
15.08.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783258
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
О світе, чом же ти такий жахливий?
Живеш у війнах, катаклізмах, лжі,
Щодня збираєш чорне своє жниво,
І сам, здається, вже ти на межі.
Чи мо’, ти звик вже до людського горя
І до дитини й матері плачів,
Невимірним що розлилися горем,
То де ж твої любові сіячі?
Тебе укотре, світе, закликаю,
Якщо від зла ти хочеш вберегтись,
Не дозволяй, щоби радів тут Каїн,
Бо можеш зникнуть назавжди і ти.
А в душах, у людських, посій надію,
Що світло переможе владу тьми
І буде диктувати ті події.
Від котрих ти б ніколи не стомивсь.
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 19.03.2018
Коли у місті тихий, мирний ранок
Ще людям розкидав останні сни,
Старенька вже чекала біля храму!
Бо син її живим прийшов з війни.
Сніжинки лоскотали церкви скроні,
Сам Батюшка всміхнувсь привітно їй,
Бо знали всі вже в тім мікрорайоні,
Що в неї син з війни прийшов. Живий!
Почаївська Ікона. Божа Матір,
В очах її така Свята любов.
Молилась жінка їй у церкві й в хаті,
Аби синок з війни живим прийшов.
Сім свічок сяють тепло, мов сузір’я,
Усі свічки старенька ставить їй!
Молилася й дано було по вірі,
З війни її козак прийшов живий!
Ось вже обід святковий у квартирі,
Прийшла кума, прийшов сусід старий,
І як ніколи добрі всі та щирі,
Бо їх солдат з війни прийшов живий.
Щось телевізор голосно волає,
Щось кажуть про Європу брехуни...
А мати тут - сама мов свічка сяє,
Бо син її живим прийшов з війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
З'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонця ллє у світ.
Дзвенять пташки, весні радіють.
Весела пісня їх. Дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу,
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий!
Радіє проліскам ясним.
Весняний вітер-непоседа
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася, повновода,
вже наша річка... не на сміх.
Навіть журавлики крилаті
дивуються:"Поглянь яка!"
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781833
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Навчися у весни легкості
Вітряності, відвертості
Розквітай і долай сніги,
крізь морози вперед пройди.
Чаруй запахами і барвами
Дивуй змінами своїх настроїв
Залишися до літа величною
Наче музика будь ліричною
Будь квітково різноманітною
Вольовою, до віку амбітною
Будь і вільною і залежною
Немов обрій неба безмежною
Чарівною, крилатою птахою
Змушуй жити і розквітати
Теплою, сонячною грозою
Карбуй спогади надкрасою
Весна прийде. Навчись грайливості
Візьми грації та мрійливості
Стань мов диво із див космічною
Будь жіночною, блискавичною...
Весна буде. Навчися вічності
Візьми в неї собі незвичності
Стань чуттєвою, стань легкою
Бо ти жінка. То ж будь весною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781449
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Зійди в серце моє Україно Свята,
Поселись в нім піснями із гаю.
Прохолоди хай вип’ють вуста,
Прилинь шумом вітрів і ручаю.
Нагрянь гуком і бурею в тіло моє,
Дзвоном чистим Дажбожої мрії.
Нехай святиться імя твоє,
Чорноризі хай згинуть в стихії.
Ти надія і щастя, життя моє все,
Як той попіл в тобі відроджуся.
Ти завзять моїх, дум озерце,
Я в тобі, як ручай розіллюся.
Загляни в мою душу відлунням кайдан,
Зойком болю загиблих в засланні.
Вітром з степу, що впав на курган,
Духом тих, що згубились в змаганні.
Я ж помститися хочу за честь і ганьбу,
За Степана й Тараса помщуся.
Час розплати не має страху,
Тобі Мамо моя поклонюся.
Скріпи волю мою і мій дух загартуй,
Не заростає хай туди стежка.
Збережи і для справи закуй,
В полумяному серці замешкай.
Я не здам тебе рідна Матусю в біду,
Береже твою вічність трисуття.
Може смерть свою в муках знайду,
Та ти... житимеш сильна й могутня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781482
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
ПОСТАВЛЮ СВІЧКУ
Поставлю свічку серед ночі,
Слова розсиплю на папір.
Стають думки в рядок урочі,
І очі туляться до зір.
Поставлю свічку –хай зоріє.
Хай зерням слово пророста.
І світ добром нехай зігріє
Його мелодія проста.
Поставлю свічку серед серця,
І запалю вогонь душі.
Хай Слово Барві усміхнеться,
Впаде у рідні спориші.
Впаде зорею у долоні,
Впаде намистом у траву.
Я притулю його до скроні -
У Слові й Барві оживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781276
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
/ до Шевченкової Музи/
Як Тарас тебе боготворив!
Ти була «пречистая й святая»,
Ти була букетом справжніх див,
Зіронька в невільному безкраї.
Златокрилим дотиком душі,
Пташечкою линула до нього.
В час, коли приносила вірші –
Ти була посланницею Бога.
Ти була «живущою водою»
Посеред засушених степів
І «сестрою завжди молодою» -
Кобзаря, засмучений заспів.
Ти його «порадонька святая»,
Світ безсмертя у його очах
Ти – така, мов дотик горностая.
України – істина і шлях.
У молитві – свічечка за волю,
Глас Тараса, дзвін на цілий світ!
Ти сльозою випала на долю
У його бунтарський «Заповіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Поглянь, Тарасе, із небес
На Україну свою милу--
Тут волі дух давно воскрес,
Та правди дух у нас безсилий.
Дніпро могутній ще реве,
Такі ж високі його кручі,
Народ проснеться й знов засне,
Допоки зойкне неминучість…
Свої пани, як і колись,
Як річчю, Матір’ю торгують.
За них, Тарасе, помолись--
Твою молитву Бог почує.
І вірим ми, що час прийде —
Неправди сила зовсім згасне,
Народ вкраїнський заживе:
Не схоче бути вік нещасним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780643
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Знаєш, мамо, так сумно без тебе,
Наша вишня вже так не цвіте,
Лиш журавка торка тихо неба,
Де у вічність стежина веде.
Чуєш, мамо, знов вітер шепоче,
Знов читає всі мої думки,
Поєднати молитви лиш хоче,
Би журавкою в вічність нести.
Бачиш, мамо, самотнє подвір'я,
На порозі застигло життя,
Стара груша... похилене гілля,
Тут зосталось лишень каяття.
Вже не так, як колись було, мамо,
Навіть весни не ті, що були,
Тільки пам'ять зосталася з нами
І журавка, і твої світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 09.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Деінде сніг лежить. Вразливий,
без лютого морозних пліч,
в обіймах весняно́ї зливи
розтане за одну лиш ніч.
По сніжній юшці міжсезоння
чи то Зима?.. – ні, вже Весна,
чалапає, немов спросоння,
іще безбарвна і пісна.
Та лиш пригріє промінь сонця,
як струсить зимне мрево світ,
і у проталинах-віконцях
всміхнеться синню первоцвіт.
У царстві темному підсніжнім
вже Березень збудив життя,
що вихлюпне цвітінням ніжним
й прискорить нам серцебиття.
Ще трішки, крапельку терпіння,
і станеться, неначе в сні,
п'янке природи воскресіння.
І світ зітхне: "Віват Весні!"
7.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780825
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Научись разговаривать
На языке Вселенной!
Будь готов!
Принять жизнь - сказку,
Посланную Творцом!
Сценарий личного Счастья...
Лишь руку протяни...
Счастье притягивает Счастье!
Поэтому к себе Радость впусти...
Принимай Улыбку Бога!
Он - Любовь!
Для каждого свой сценарий!
Получай, что заслужил!
Если , пройдя через испытанья
Сумеешь голову не опустить...
Не ругаясь, не унижая...
Просто горечь отпустить...
С добротой!
С воздушным поцелуем!
Только так, все неприятности уйдут!
А Любовь и Радость
Неприменно прийдут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780627
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g8mah0n7kyA[/youtube]
Коли на вечір ляже втома,
Земля повіки закрива.
Тоді приходить й мить знайома:
Це хвиля згадок наплива.
Не зніме чай нудьгу вечірню,
Ні муркотіння і кота.
Самотність поряд, дуже пильно
У мої очі загляда.
Чомусь душі усе немиле,
Щось серцю смутку додає.
Колись бажання, те, стокриле,
Вже полином тепер цвіте.
Знайду тут вихід: друзів фото..
Запрошу в гості їх усіх.
Влаштую з ними вечір- свято.
Вже чую їх веселий сміх.
І я щаслива поряд з ними,
Неначе смутку й не було.
Тому і теплі люті зими,
Дарують друзі це тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780639
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Сьогодні в пеклі дивовижно тихо -
Чорти подались спішно на нараду,
На курси, де навчають робить лихо,
Та захищати від народу гей-паради.
Ланцюг на дверях, охоронець в чорній рясі
Намотував на палець свої пейси -
Бач, сумно без колег і пі*да*расів -
Пуста стоянка без авто, ментів та преси.
Копита без роботи ниють, мерзнуть ноги,
Живіт росте, ще швидше пухне гузно,
Сверблять без хабарів долоні, ломить роги -
Все пекло у корупції загрузло.
Над прірвою у житі — інший світ:
Поняття різні та свої закони,
Честь, совість і мораль - навиворіт...
Великі зали так впливають чи колони,
Дахи прозорі та чисельна охорона,
Недоторканість, повні казани,
Хрести, мінори, ідоли, ворони,
Круті машини і конкретні пацани...
Дзвінок чергового порушив хід думок
(Як служиш Люциферу — є Статут!)
Відзвітував, карбуючи слова, неначе крок:
«У пеклі - порожньо! А біси - всі отут!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780156
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
О, Господи, яка лиха наруга,
Зм.їне шобло вилізло з кубла.
Понад землею сат.нинські вуха,
Й у небо чорна копіть попливла.
Нечисте сім'я матері земної,
Святим вдягало воям кайдани.
Як бидло раком ставили героїв...
Запроданці із стану С.тани.
Невже тобі не соромно Вкраїно,
Невже не бачиш світла у вікні.
Обкурені ж.дове кокаїном...
Навколішки поставили Синів.
Диявол темний розчепірив вуха,
Безкрилий бєркут пір'я розпустив.
Коли в моєї матері недуга,
Вкраїні в груди кігті запустив.
А Київ спить, як по степу герої,
Чи їх розп'яті душі на стіні.
Супроти бидла соколи беззброї,
Орли Вкраїни... гинуть на війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780132
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Спалахнули свічки на каштанах,
І черемха біла наче сніг,
А до мене, чомусь, так неждано,
Надвечір’я стало на поріг.
Приспів
Осінь мчить на конях,
Сивина на скронях,
Жовта заметіль навкруг мете.
Незабутнє літо,
Сонечком зігріте,
В серці моїм літо золоте.
Пролетіли, наче мить жадана,
Молоді літа як не було.
Ой чого, чого ж , чого ж так дуже рано,
Тепле літо стало на крило
Нагадають клени жовтим листом,
Що мине усе, на жаль, мине.
І роки мої, немов намистом,
В позолоту осінь одягне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779748
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR0TegB1AzBpnEnNbUlMRFJw-QdV49RutCo-HpJADfw6LPydzP0ew[/img]
Вслухаюсь, як шепочуть трави,
Як мило з вітром гомонять,
Як сонце губиться в загравах,
І день лягає спочивать.
Гойдає вітер надвечір'я
І ніжно листям шелестить.
У сон вкладається довкілля.
Яка ж чарівна - ось ця мить!
Он, перша зіронька вже сяє,
З-за хмари місяць виплива.
Коханка-ніч його чекає-
В природи є свої дива.
Вслухаюсь, як шепочуть трави.
Сюркочуть пісню цвіркуни.
Так пахнуть скошені отави,
І манять у солодкі сни.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTlxA1ctSqUGygwJ0gjjRXvSIaMlztfWRm4D_M0Oh6B04K2eska[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779708
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Нас не покине задушевна криза,
Триматимуть в неволі - темноті.
Допоки буде церква чорн.риза,
У душах рабських ризи золоті.
І не розквітуть наші сподівання,
Допоки мову не піднімем на крилі,
Благі даремні будуть поривання,
Допоки зайд не вик.нем з Землі.
Ніколи ми не виправим коліна,
Не закінчиться в злодіях війна.
Страждати буде доленька чаїна,
Допоки не позбавимось лайна.
В петлі чужинці мають Україну,
Тримають у кайданах ледь живу.
Велику ми поклали надто ціну,
Зриває вже із петель тятиву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779565
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Зима повертається в сонні квартали,
І Сніжна Царівна вривається в сни...
Як сталося так, що ми навіть не знали,
Що сніг все поглине за мить до весни?
А проліски ніжні примерзли й прив'яли,
Вже п'янко й духмяно раділи вони, -
Їх Сніжна Царівна у лід закувала
За крок до тепла і за мить до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779395
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Чуєш поете, не зраджуй сам себе,
Хоча зима, чи весна, чи, то літо,
Гадаю, що всі, зрозуміють тебе,
Спостерігаєш, ти за усім світом.
І всередИні, мов щось тебе шкребе,
Надія й радість, береш ручку і папір,
Чи мислиш ти? На вухо хтось шепоче,
Чому, подумаєш, терпів до цих пір.
Адже поклав, на папірець охоче,
Все, що сховалось, там далеко в душі,
Часом тікає, в нічку сон,не спиться,
То прийшла Муза і принесла вірші.
І сам ти хочеш, цим насолодиться,
Від всіх сховався, неначе у мушлі.
І що бентежить, чи війна на сході,
Де діти гинуть, безвинні, за волю,
Чи ненароком, заблудиш в природі,
І помандруєш…по хлібному полю,
Перед очима,стрінеш чиюсь долю.
Цей раз можливо, ти напишеш прозу,
У мріях загубишся, про кохання,
У життя ринеш і знайдеш відзразу,
Вогнище те, від якого безсоння.
І уже виплеснеш, як немов дитя,
Це ж при народженні, огорне тепло,
Сприймаєш втіху, чуєш серцебиття,
Нового твору, зовсім змокле чоло.
Шматочок щастя, ти немовби знайшов,
Й своє натхнення, між зірок у слові,
Мінливий місяць, вже за обрій зайшов,
А ти мислитель, тішся своїй волі,
Себе не зраджуй, пиши, твій час прийшов!
27.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779346
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Здригнулись берізки, притихли похмуро
І час на хвилинку завмер -
Димить під Попасною, вражений ПТУРом,
Сповзає в окоп БТР.
Скотилася зірка і згасла надія,
Закреслена трасером враз,
Лиш сталь продірявлена тьмяно чорніє,
Де вогник життєвий не гас.
Могил безіменних і трун перед строєм
Достатньо принесла війна,
Та тільки твою похоронну героя
Писати не зміг старшина.
Ти там, десь далеко, була ще живою
На правому схилі Дніпра
І навіть ще котик домашній з тобою
Погратись хотів, медсестра.
А тут вже бійці відвернулись похмуро -
Бувалі не викажуть сліз,
Лиш поруч зі шляхом, від вибуху ПТУРа,
Посипався іній з беріз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778732
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Це неймовірно. Ти така жива.
Поки я граю, ходиш, розмовляєш.
Як перестану, мить і ти щезаєш.
Я і не знав, що у рояля цього є душа.
Якщо раптово в такт не попадаю,
Ти наче плачеш, образ твій втрачаю …
А я все граю, я не зупиняюсь,
Тебе про все на світі розпитаю.
Як музику тобі писав за цим роялем музикант,
Як присвятив одній тобі дарований йому талант,
Як вберегти тебе від бід людських не зміг,
І заново тебе створив, у музиці зберіг …
Хтось має хист, рятує світ з картин,
А він зробив ось так. На цілий світ один.
Колись серед майбутніх поколінь
Такого музиканта ти зустрінь,
Щоб зміг тебе таку він оживити
І з ним потанцювати запросити …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774768
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх, як квіток
серед трав.
Дзвінкі, бадьорі та барвисті. Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою цілий міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, як голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив, то ж натомився... Сів відпочити там, де гай.
Вода прозора там в ставочку. Подумав: - А тут справжній рай!
Калина наливає грона, у дуба кучерява крона, в берізок є
нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі... Ген височіють як тополі!
Жита зазолотіли нині. А небеса над ними - сині...
Люблю бувати в Україні! - подумав Бог, - тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... й Бог засмутивсь. Чийсь голосок
почув гарненький. То з гір збігав струмок маленький!
А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини задзвенів.
Що ягідка - то слово світле. - Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все... - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло, і змовкла нива, притих став...
лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна пісня...
- Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала. І гарно так
заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну.
Дзвінку, веселу, калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778321
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Роздався згук і флейта заспівала,
Тью - ві, ті - тлі, йю - іт.
Весна довкруж у долах оживала,
Зірвався жайвір свічкою в зеніт.
Не встигло сонечко піднятися угору,
Ще над полями й лугом не зійшло.
У вись зірвався, в далеч неозору,
І вшкварив пісню так, що загуло.
Ще сніг лежить місцями по долині,
Ще блідо світить голий небокрай.
А вже співак озвався у вишині,
Лаштує плуга в оранку ратай.
Звучали ніжно трелі мелодійні,
Затріпотіло в грудях і щемить.
Як дзвін злетіли звуки заспокійні,
Й понесли пісню в сяючу блакить.
Він не співав, він Господу молився,
Весну приніс нам божий провісник.
Блаженний спокій в душу оселився,
Ділився з нами щиро чарівник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778326
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Ой ти, Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
що бідують добрі люди, рідні українці?
Бо роздав у час свій, батьку, ворогам гостинців.
Визволяв народ козацький з лютої неволі
й не шукав, гетьмане славний, іншої ти долі.
Брали Кафу і Очаків, Стамбул воювали,
захищали рідну землю і втоми не знали.
На Москву гуртом ходили, страху напустили,
об'єднав під булавою ти козацькі сили.
Били турків під Хотином з польськими братами,
та приходилось петляти і поміж катами…
Працював чола у поті ти для України,
захищав народ злиденний в лихую годину.
Православну віру нашу не давав в образу,
шабля гостра розтинала нечисті заразу.
Мріяв, гетьмане великий, ти про самостійність
і уже таки настала та щаслива дійсність.
Здобули свободу й волю для рідного краю,
справедливості ж, як завше, не було й немає…
Бо дніпровськії пороги вкрила смути крига
і на троні примостився черговий барига.
Нема сили вже дивитись на народні муки…
Повернися і клейноди візьми в свої руки!
20.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778056
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Гуляйте , мрії, в літніх скверах
В алеях квітів утопайте
В очах коханої у дверях
Застигніть, стигніть, не зникайте
Залиште спогади про себе
Коли дитиною бажав
Бажайте, мрії, мені неба
Політ щасливий щоб тривав
В очах дітей, застигніть, мрії
В коханих зріднених очах
Щоби кохана при надії
І щоб надія у серцях
І, щоб не сталось, не тікайте
Ви стимул кожному в собі
За себе з мрійником вмирайте
І на Шляху лишіть сліди
Які ще змусять повернутись
Коли минуть дурні роки
Що будуть дані їй торкнутись
До суті справжньої в житті
Минайте мрії в тих часах
Коли ви будете в яву
І щоб минав найменший страх
Що я, можливо, не дійду
Кохайте мрії, як і я
Поєднуйте її кохання
Зробіть щасливим це життя
І кожен дотик, мов востаннє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777739
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Ціна любові: це коли втрачаєш,
А змоги повернути вже немає
Бо спалені мости не поєднають
Два береги: сьогоднішнє й минуле.
В сьогоднішньому – зяюча самотність,
В минулому - у небі біла пара
Над простором майбутності ширяє.
Два серця як одне! А скільки віри,
Скільки надії на добу прийдешню!
І намагання збудувать гніздечко,
Щоб там нове життя защебетало…
Сьогодні день зіщулився від вітру.
Злетів до хмари, по снігу ковзнула
Самотня тінь… внизу, під тою тінню,
Усе чуже! Ніщо не гріє серце,
Ніщо до себе, як колись, не кличе.
І сам не знаю: нащо я у небі?
Чого між хмар змагаюся із вітром
Що рве щосили обважнілі крила
Та ще й кидає вниз оскаженіло!
Холодне сонце… світить та не гріє…
А на землі свого гнізда немає
І грієшся біля чужої ватри,
Хоч Боже мій! – до чого ж я втомився!
А вік такий, що годі сподіватись
На відгук серця рідного по духу…
Прийде весна! Все небо заспіває
Замерехтять для когось ясні зорі
І над розквітлою, сп’янілою землею
Знов зашумлять у небі білі пари,
Та це вже буде зовсім інша пісня…
Ціну любові лиш тоді пізнаєш,
Коли ось так, біля чужої ватри
Старечі крила будеш зігрівати
І згадувати те, чого немає…
18.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777643
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Хто я для тебе, просто ніби хвиля.
Яка зриває з неба сонце.
Чи може я для тебе квітка?
Що розквітає на волоссі.
Можливо я бажана весна?
Яка вростає як коріння.
Можливо я гроза?
Яка залиє все як зіллям.
Так хто для тебе я?
Може художник серця?
Що намалює все коханням,
А може я закрита книга?
Яка гуля сама до рання.
А мої очі що для тебе?
Біда чи може це прокляття?
Ця доля тихо занесла,
Хоча не я палю багаття.
Воно горить в твоїх руках.
В думках, і прям полонить душу.
Я послана як в небесах.
Змінить життя і я це мушу.
А може в тебе теж ця ціль?
Тому зустрів як на роздоллі.
Ти вже полониш мої сни.
Я заблукала як на полі.
Я якби птаха не твоя!
Просто не маю того чину.
Ти краще вигляни в вікно.
І я для тебе в небо лину.
Ти просто тихо як та ніч,
Спостерігай або милуйся.
Я так закохана що аж,
Тебе до смерті я боюся!
Бо в голові не ти а шлях.
Сходинки щоб добитись сили.
А ти тримаєш все в руках.
І тягнеш ти мене щосили.
Якщо твоя не відпусти.
Я хочу просто пригорнутись.
А якщо ні, то ти прости.
Але з небес не повернутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777657
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Закрию очі - Яблуня в цвіту,
Рожеві пелюстки, як пух, літають,
Ясне тепло і світло розпускають,
А я стежинкою вузькою йду,
Назустріч сонцю мружачись сміюсь
Із відчуттям, що за плечима - крила феї,
А у волоссі - цвіт і запах орхідеї
І вже ось-ось злітаю і несусь!
Вбираю тілом світло і тепло,
Рожеве щастя серцем я вдихаю,
У радіснім польоті я кохаю
Усе, що буде, є і що було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777664
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
– О, мій спасителю! Ісусе пресвятий!
Почуй мою молитву сокровенну.
Дай сили й витримку у час цей не простий,
Даруй своє, прошу, благословення.
– Зійди, врятуй мою країну від смертей,
Від ворогів, ненависті і битви.
І захисти, украй наляканих, дітей
Від куль безжальних силою молитви.
Щодня молюсь тобі, не гаситься свіча!
Прости мене і людство за провини.
Нехай розсіється від вибухів імла,
Засяє в небі прапор України.
Нехай з війни синів зустрінуть матері
І не приходять свіжі домовини.
Ніколи більше не вмиваються слізьми
Над тілом бездиханної дитини.
– О, мій Спасителю! Почуй мої слова!
Я вірю, що ти сильний і могутній!
Очисти землю від руйнації і зла
І дай надію й віру у майбутнє.
18. 07 .2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512087
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 17.02.2018
Я – Дафна, тільки ти – не Аполлон.
Тупа стріла мені зламала крила.
Мене виниш за те, що не було.
Я ж наперед тобі усе простила.
Я – лавр тендітний із долини муз.
У борг тобі даю листки-монети,
Що їх міняєш ти на фальш. Чому
Плету і рву я знов палкі тенета?
Тікаю від жаги, що душу рве.
Старі гріхи кидають довгі тіні.
Мотив твого серцебиття пливе
Розплатою крізь щемні сновидіння.
Корінням спогад до душі приріс.
Веде клубок любові до Парнасу,
Де зміщується доль примарна вісь,
І біль-нектар тече в жертовну чашу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777524
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Дрібненький дощ в вікно постукав.
Так починався новий день.
А вітер з ночі іще грюкав,
Немов вікно було мішень.
Залопотіли вмить листочки,
Від сну пробуджені якраз.
Хіба, хто всидить тепер мовчки?
Давно весна вже почалась.
Нехай маленькі, ще тендітні,
А так відчули цю весну.
Отак бува частенько в квітні,
Коли усім тут не до сну.
Скінчився дощ, затих і вітер,
Прозорі краплі на гіллі.
Який красивий дощу витвір..
Вдяглись дерева в кришталі.
Пахучий чай примножить радість.
Весна - це крок в нове життя.
Збагатить мудрість, зітре слабість.
Піде усе вже допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
У потаємних закутках душі
Так непомітно виросли троянди.
І теплим літом пахли спориші.
А ми сиділи в затишку веранди.
Свої листи писали без адрес
І відсилали у яскраве літо,
Метелики злітали до небес
І малювали сонячну палітру.
В пастельнім світлім доторку тепла
Нас огортали світлі акварелі,
А мрія, наче зірочка мала,
Гойдалась на небесній каруселі.
Торкаюсь сонця кінчиками вій.
Відкривши лиш примружені зіниці,
Я зустрічаю щирий подив твій.
Ти бачиш: щастя мчить на колісниці.
Мовчи. Нічого тільки не кажи.
Життя свою прокручує шарманку.
Прислухайся: шалено час біжить,
А спогад в’яже вузлики на ганку.
У сутінках життя момент лови
Морським приливом котяться хвилини.
По узбережжю сонячної мли
Щаслива мить забігла на гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777029
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Хтось встеляє, в житті нам дорогу,
Як від рідного, йдемо порогу,
Часом смуток душу огортає,
Ми не знаємо, що нас чекає.
В подарунок, то шляхи від долі,
Розпорошимось, як квіти в полі,
Та, що дасть, всім нам свята воля?
Чи не знищить, котрогось роздолля?
Як співає весна, в буйноцвітті,
Щасливіші, здається у світі,
Життя наше, різне, немов квітне,
Таке світле і різноманітне.
Тоді сонце, немов наша мати,
Всіх уміє, воно надихати,
Подолати страхи, перепони,
Молодії…не відчуєм втоми.
За весною, до нас спішить літо,
Все довкола, вкрите оксамитом,
Зустрічаємось, з коханням в маках,
Загубилися, ми в них,як в казках.
Воно нам, сліпить очі і буяє,
Життя п`єм, земне то ж надихає,
Бува миле і водночас сумне,
Чомусь смак, солодкий з часом згіркне.
Оті зернята, що виростив ти,
Їм у житті маєш допомогти,
І навчить земну любов пізнати,
Не лишатись, щоб змогли час догнати.
Вже на вершнику осінь завіта,
Чом спитаєш, швидко летять літа?
Не встиг випить, цілющої води,
Побороти незвані холоди.
І про себе,стиха, шепочеш ти,
По дорозі життя, ще хочу йти.
25.08.3017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776899
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Яке ж це рідне слово -"мама"!
Воно з дитинства на вустах.
Матуся зцілить словом рани,
Утішить, знявши біль і страх.
До неї летимо на крилах,
Щоб дітьми ще побути знов.
Вона стрічає поки в силах,
Даруючи свою любов.
Тремтять від щастя в неї руки.
Як може так і годить нам.
Радіє дітям і онукам,
Усупереч усім вітрам.
Пригорне всіх і приголубить.
Сльозинка скотиться на мить.
Лише нас матінка так любить,
Все зрозуміє і простить.
Забуде враз усі образи.
Вночі помолиться за нас.
І на прощання тихо скаже:
– "Я знов чекатиму на вас!
Куди б не кликали дороги,
Вертайте, бо так плине час.
Летіть до рідного порогу,
Допоки вогник не погас".
І знову скотиться сльозинка
З її засмучених очей.
І знов самотня, мов билинка,
Молитиметься за дітей.
Ще довго їх побіля хати
Хреститиме тайком услід.
Яка ж велична жінка-мати!
Родини - вічний оберіг.
13. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[color="#4d00ff"][b][i]
Я просто чекала тебе все життя
І нічого не чекала натомість.
Що для тебе любов,прошу, скажи!
Свобода ,а чи гра у совість???
Свобода ,а чи гра у совість??[/b]
Тебе чекала я все життя
І потрачених днів не жаль…
Та на кожен свій крик душі
Чула у відповідь.-мораль …
[b]Я просто чекала тебе все життя
І нічого не чекала натомість.
Що для тебе любов,прошу, скажи!
Свобода ,а чи гра у совість???
Свобода ,а чи гра у совість??[/b]
Я нібито знову перегортаю
Порожні сторінки й пусті полиці...
І я не хочу ходити по краю
І Байдужість читати на лицях.
[b]Я просто чекала тебе все життя
І нічого не чекала натомість.
Що для тебе "любов",прошу, скажи!
Свобода ,а чи гра у совість???
Свобода ,а чи гра у совість??[/b]
Жаль,та Все нібито зупинилось
І нас обох накрило хвилею...
Ні ,це усе нам не наснилось…
Ми –ніби два птаха у вирію…
[b]Я просто чекала тебе все життя
і нічого не чекала натомість.
що для тебе любов,прошу, скажи!
Свобода ,а чи гра у совість???
Свобода ,а чи гра у совість??
[/b]
13.02.2018р.
ЛГ
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776752
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[i] Альоні[/i]
Ти прекрасна, наче небеса.
І, неначе сонечко, щаслива.
Та твої пишнота і краса
Сховані старанно і цнотливо.
Соромливість — найгарніша з рис
Справжньої жіночої природи.
Жінка цим захищена згори.
Це її безпека і свобода.
Ти носити навіть паранжу
Тільки з соромливості б не стала.
Отже я тебе не покажу
Стовпищу цікавого загалу.
Наче від вітрів свічі вогонь,
Я тебе оберігаю пильно.
Жодне фото личенька твого
Не прикрасить нашу книгу спільну.
[i]01.06.2016
Чернігів
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776155
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]
Кудись тече замріяна ріка.
Спокійно хвильки гладять ніжно човен.
І вечір десь повільно утіка,
Вже ніч думками плине, наче повінь.
А на човні лиш двоє: він й вона.
В тумані їх невиразні обличчя.
А он з-за хмари місяць виплива,
І вже ясніше видно їхні лиця.
Чомусь в човні ні жодного весла.
Невже їх випробовує так доля?
І річку затягнула сіра мла...
Природа без обов"язків - сваволя.
Грайливий вітер спостеріг човна.
Хіба для нього це - сидіть без діла?
І полетів, прибивши млу до дна...
Щоб човен врятував, я так хотіла...
А я стою на березі одна.
О! як мені знайомі оті двоє.
Чи вітер прижене того човна?..
Там ти і я...в минулому обоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
У нас в ставку завелися
Дивовижні Несі.
Щоб русалка,- не русалка
Розповім все чесно.
Розкажу вам все по правді,
Я сам іі бачив,
Кум приносив показать,
До мене на дачу.
Серпень.Літо. Я тверезий!
Й кум не дуже п"яний,
Я собі стою, майструю
Кліточку для птиці,
Коли дивлюсь, кум до мене
Несе молодицю.
Таку гарну, що нівроку,
Так пудів на десять,
А в кума вага, як в кози,
І ріст метр десять.
Я скажу відверто вам,
Тільки це між нами,
Шкура, кістки й криві ноги,
Бубон із ногами.
В нас буває у селі,
Як музик немає,
Ловлять кума, і на пузі
Гопак вигравають.
Отак глянути на кума,
Нема що дивиться,
Але ж бігають за кумом
Дівки й молодиці.
Що вони там намацали,
Кум і сам не знає.
Так ото,стою, майструю
Кліточку для птиці,
Дивлюсь кум до мене пре
У двір молодицю.
Не несе, вона йому
Вилізла на плечі,
А кум тягне так, неначе
Барана од тещі.
Припер, сів біля криниці,
Водички напився й розказує,
У нас в ставку Несі завелися.
Я в обід, узяв відро,
Пішов на ставок,
Наловити відро ряски
Для моіх качок,
Тільки я заліз у воду
Де тут не візьметься,
На воді велика хвиля,
Й появилась Несі.
Зразу я оторопів,
Думав що русалка,
Якби була молодиця,
То була б у плавках,
А так, вся іі краса,
Як ти Боже бачиш
Лиш мотузочка вузенька,
Такий шнурок наче.
Кум питає:"А ви хто"?
-Отвічає:"Несі".
Роздививсь я так нічого,
Не гірше Наталки,
Думаю, нехай живе,
Мені хати жалко!
Постелив в своій кімнаті
Я найм"якше ліжко,
В нас же Несі занесені
У Червону Книжку.
Постелив матрас м"який,
Так ніби між ділом,
Змастив смальцем всі пружини,
Щоби не скрипіла.
Сам думаю подзвоню я
Ради інтересу,
Журналістам, хай приідуть,
Подивляться Несі.
Подзвонив я журналістам,
Коли чую Несі
Людським голосом кричить
-"Мене зовуть Леся"!
Ну єй богу причепились,
Несі та все Несі,
Я вже двадцять раз казала,
Що мене звуть - Леся.
І купаюсь я у стрінгах
Із самого рання
Хочу в вашому селі
Я знайти кохання
Тепер мені вже цікаво,
Ради інтересу,
Яка вона до кохання
Ота наша Несі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775726
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[i](Прекрасні подихи душі в світлий день Воскресіння Христового)[/i]
Барвінку гілочку у храмі підібрав
Під час пасхального богослужіння.
Господь мені в дарунок надіслав
Цей скромний знак свого благословіння.
Її тоді побачив під ногами,
Коли в поклоні голову схилив.
Лежала так беззахисно у храмі –
На неї ледве я не наступив.
Вічнозелене листячко барвінку,
Немов душі безсмертної вінок,
Сховалось під колоною в затінку
Подалі від тупцюючих жінок.
Воно чийсь кошик певно прикрашало,
І відірвалось в натовпі людському.
А люди йшли, його не помічали,
Що впало – не потрібно вже нікому.
Його як пам’ять буду зберігати,
Як втілення безсмертної душі,
Яку любов лиш здатна врятувати
Серед гріхів, зневіри і фальші.
В цей світлий день дарує благодать
Бог всім, хто в серці зберігає віру.
Господні очі радісно горять,
Коли почує Він молитву щиру.
Христове Воскресіння принесло
Надію людству на душі спасіння.
Лише любов здолає гріх і зло -
В ній Господа святе благословіння.
«Христос воскрес!» лунає нині всюди,
Звучить у відповідь: «Воістину воскрес!»
Любов в серця свої впускають люди,
Бог усміхається їм лагідно з небес!
© S.Nemo
16.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729052
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 07.02.2018
Не знаю імені я цього прометея,
Котрому вдалося сестер украсти з – під оков.
І налякати до нестями фарисея.
Сестер зовуть: Фантазія, Нескореність, Любов …
Одна нас будить вранці, проводжає
У шлях далекий. І ледачість проганяє.
Нескореність русявою косою
Сплела проміння над твоєю головою …
Друга сміється наче сонце, будить вітер
Вірші складає, цілий світ будує з літер,
Жене людину у широкі небосхили
Фантазія в обійми обхопила …
А третя піднімає всіх навколо
І ненавидить в нас холодне соло …
Чатує ніжність та нестяма, лиш прокинься
Любов’ю оживеш, лише не впийся ….
Сестер все рідше кличуть на забаву,
Богинь простіших вдосталь, нащо чари,
Підсипали снодійного у страву
Поснули сестри, а над світом - хмари …
А хтось пішов купити нові струни.
На них потратив всі здобуті гроші.
Розтали наче з переляку труни.
Збудились в гущі хмар заснулі листоноші …
Розносять музику по всіх усюдах,
І почуття живуть. Байдуже пересуди.
Покірність загубилась десь на трасі.
Вже не співають оди біомасі …
Ти вчасно повернулася, Любов,
Фантазіє, ти лиш не зупиняйся,
Нескореність наповнила нам кров.
Лише люби і гордо посміхайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775492
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Сумую у зітханні німоти,
Сумую у дощах, у теплім літі.
Для мене найдорожчий в світі ти,
В душі кохання наче оксамити.
Я відчуваю тихий подих твій,
Слова твої мов дихання в тумані.
Ти подаруй мені букет із мрій,
Палкі цілунки і такі бажанні.
Душа моя - неначе джерело,
Завжди з тобою і прозоро - чиста.
В важку хвилину підставля крило
У променях яскраво - золотистих.
Душа моя обласкана в вітрах
І зіткана із ніжності й любові.
Приходь коханий хоч до мене в снах,
Хай будуть сни для мене кольорові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Дорога моя людино,-
Ти давно вже в небесах,
Відчуваю я щоднини,
Ти чекаєш мене там...
Ти зі мною,я з тобою,-
Найщасливіші були,
Розуміли все з півслова,
Завжди в злагоді жили...
Вечори наші ласкаві,
В них розмови до душі,
Ночі сповнені любові,-
Не забути їх мені...
Ранки сонечком зігріті,
І сніданки запашні...
І робота...Й наші діти,
У турботах усі дні...
Ранки світлі,дні в роботі,
Веселкові вечори...
Дні народження святкові,
І походи по гриби...
Запах лісу загадковий,
Відпочинок на траві...
Синє небо...Вітер кволий,
Тепло матінки-землі...
Хоч тебе нема зі мною,
Не зникає ні на мить
Образ твій...І за тобою
Серце ниє і болить...
Гарно нам було з тобою,-
Пам"ятаю я ті дні...
А ночами ти зі мною
Ще живий у кожнім сні...
І я згадую щоденно,
І журюся повсякчас...
Та мені дуже приємно
Тебе бачити у снах...
Дорога моя людино,
Хоч тебе давно нема...
Я до тебе в мріях лину,
І любов моя жива...
День народження у тебе,
Був колись веселий час...
То ж прийди у сон до мене,
Хоч у сні станцюєм вальс...
Ти у спогадах зі мною,
У ясні,й в похмурі дні...
Я сумую за тобою,
Важко жить одній мені...
Слава Богу наші діти,
І онуки чарівні...
Приїжджають в нашу хату,
Додають снаги мені...
Дорога моя людино,
Жди мене у небесах,
Якщо там тебе зустріну,
Не розлучить ніхто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775494
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i][b]Така невдала прикрість у житті,
Неначе злість підступної фортуни,
Ах... стала серцю ближча вмить тобі
Тонка прозорість теплої лагуни.
Та бірюзові зонтики із пальм.
Пощо тепер "люблю" якогось "плакси"?
Коли давно на жаль, на жаль, на жаль,
Любов до мене побороли "бакси".
Тепер уже мігрують журавлі
До тебе, взявши українську зливу,
Туди, де ти із іншим на Балі,
Цілуєшся під музику припливу.
А раптом, як вертаєшся в земне,
В осиротілу мамочку - Одесу,
Тобі так важко вгледіти мене,
Крізь темні-темні вікна "мерседесу".
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775504
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 06.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVjl-7BkpDI[/youtube]
Дякую Олексі Удайко, що надихнув. Хоч теми у нас різні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
------------------------------------------------------------------
Про крила я не мрію, не літаю.
Все вчуся твердо по землі ходить.
І головне: не впасти, добре знаю,
Якщо ж впаду, не так уже й болить.
Мабуть, тому й не виростають крила:
З дитячих літ лякаюсь висоти.
Чомусь завжди я мрію про перила:
Занадто я боюсь тепер сльоти.
Твоя рука - надійні мої поручні.
Схилюся, коли вже не буде сил.
В душі моїй не буде й тоді порожньо,
Коли побачу, що ти теж без крил.
Та що казать: у мріях теж літаю,
Коли тебе захочу я обнять.
В цей час мене чекаєш, добре знаю..
А, може, все ж навчитися літать?
Політ душі не схожий на пташиний,
Душа здола безмірну висоту.
Її політ казковий, мелодійний.
В польоті випромінює красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775439
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Ці ночі безмежні, холодні, бездонні
Як музика, поле і очі твої
І, може, не плачуть тут ноти самотні,
І навіть літають бува солов'ї.
І навіть буває тут грають оркестри,
А квітів пелюстки лоскочуть по тілі,
І хочеться світом це щастя рознести
Аби ж не згадати про сховані мрії.
Я можу літати в полотнах і фарбах,
Але вранці знову потрібно зібратись
І стати собою у стриманих жартах,
А феям-бажанням скоріше сховатись.
Щодня розкриваю практичні контенти.
Шукаю розсудку, початку, фіналу,
А манять уяви тонкі континенти,
Де вже не побачу кінця і фіналу.
А вже й не потрібно! Так мало, так мало
Хвилин і секунд в цьому дні, у житті.
Мене вже давно моє щастя шукало
І я відшукаю його в цьому дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775382
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/839846361.jpg[/img]
[b]«Отака-то доля і людська й лелеча»[/b]
Дівчино-красуне не дивись у вись
Не рахуй там зорі – бо вони далеко
Он гніздечко мостять люблячі лелеки
Як вони кохають краще подивись
Ніжно притулились і про щось шепочуть
Нам тут не почути їхні голоси
Але так закохано – світяться аж очі)
Серце завмирає від тої краси
Буде в них гніздечко – з’являться малята
Плід кохання пари, ніжних почуттів
У любові тата зростуть пташенята
І з любов’ю мами в їхньому житті
Татко все у полі – діткам носить їсти
Мама у гніздечку на одній нозі
Ворога угледить поміж крон і листу
Хижака помітить у густій лозі
Вечір наступає – спить уже малеча
В теплому гніздечку стихнуть голоси
Отака-то доля і людська й лелеча
Лиш сопуть маленькі дзьобики-носи)
© Микола Карпець (М.К.)
*05.02.18* ID: №775310
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/otaka_to_dolja_i_ljudska_j_lelecha/13-1-0-145"]©Сайт авторської поезії[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775310
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Ну ось уже і лютий,-
Зими останні кроки...
Колись він звався студень,
Минають його строки...
Характер ще зимовий,-
Сюрпризи й завірюхи,
Як сонечко пригріє,
Він опускає вуха...
Ще будуть і морози,
Та будуть і відлиги,
Такі зими прогнози,
І люди до них звикли...
Хоч кажуть,що буває
Аж сім погод надворі...
На весну повертає,
Хоч завтра,чи й сьогодні...
І сіє,й віє,й крутить,
Мете, бува й лютує,
Дощем поллє і мутить,
Та все ж і весну чує...
Вже звикли усі люди
До витівок погоди...
Та це ж закономірне
Пробудження природи...
Не встигне сніг розтануть,-
Проснуться медуниці,
Підсніжники сміливі
Проб"ються з-під землиці...
У сонячні деньочки
Вже чутно спів синиці,
І лютого капризи
Маленькі то дрібниці...
Радіють потеплінню
Поповзень і пищухи...
Рулади щепетливі
Виводять омелюхи...
Шукають наречених
Зайці й вовки шалені,
Їх шлюбні залицяння
Настирливі й химерні...
Від зимової сплячки
Проснуться і дерева:
І клени гостролисті,
Горіхи,вільхи й верби...
В скорботу впаде лютий,
Та потуги даремні...
Хоч ще земля й під снігом,
Весна в свій бік поверне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775290
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в гроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в гроні калини.
В кожній посмішці дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775239
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Втрачає сніг одежу з мельхіору,
Сліди лиш акварельні світло-сірі.
Гармонія в повітрі Піфагора,
І гама почуттів у повній мірі.
І незабутній спогад про цілунки,
Про подих, що торкався ніжно тіла.
Виводив ти любові візерунки,
А я, мов сонечко, тобі світила.
Бо тільки ти умів отак кохати,
Щоби душа в душі палахкотіла.
Напою присмак із п*янкої м*яти
ЗалИшився до цього часу, милий.
Втрачає сніг одежу мельхіору,
Лиш Viber нас єднає ниттю знову.
Весна спішить, гармонії опора,
Торкається теплом твій дотик слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Плине журба по країні
Війна розпочалась
Змовкли пісні солов*їні
Земля.. Аж здригалась .
Казав козак дівчиноньці
Чекай не згублюся
Хоч буду в чужій сторонці
Живим повернуся
2
Вітер віє по долині
Калина схилилась
Течуть сльози та й полинні
Дівчина молилась
Ой, не плач, моє серденько
Скоро повернуся
Усміхнись мені миленько
Прийду, одружуся
3
Буркотіла громовиця
Блискавка світилась
Вмила личко ця водиця
Дівчина журилась
Пройшов рік, другий минає
Стоїть на порозі
Все любого виглядає
Чи йде по дорозі
4
Місяць хмари затуляли
Вітер розгулявся
Її друга поховали
В полі, там зостався
Темна ніч дорогу вкрила
Тихо шепотіла
Ой, якби ж то мала крила
Туди б полетіла
5
Тож скажи мені коханий
Як, та й не любити
І без тебе мій єдиний
Я - не хочу жити
Скам`яніли тіла в полі
До землі сховались
Розгубилися десь долі
До зірок подались
6
Плине журба по країні
Плаче Україна
Змовкли пісні солов`їні
Нема доньки й сина
Плине журба по країні
Плаче Україна
Змовкли пісні солов`їні
Нема доньки й сина…
05.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775227
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[b][color="#951dad"]Загубились у покосах молоді літа,
Вплела стрічку у волосся осінь золота.
Десь надія моя в"ється в віршах поміж рим
І природою кладеться на обличчя грим.
І у дзеркалі я бачу вже не ті вуста
А у посмішку закралась долі гіркота.
Покриває мої скроні срібна заметіль,
Ніби й далі йде дорога, а не та вже ціль.
Те, що в дзеркалі я бачу, все не до смаку,
А було ж - коня спиняла на усім скаку
Але падати у відчай не погоджусь я,
По весні ще хочу слухать співи солов"я.
Я покосами густими в далечінь піду.
Може десь там поміж ними молодість знайду.
Ну то й що, усе міняє невблаганній час
Та ще хочу я кохати, як у перший раз...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Насипала знову зима,
Пухнастого снігу довкола.
На землю ступила вона
Й луною полинуло соло.
Укрилися сріблом сади,
Хтось лісу співа колискову.
Згубивсь в заметілі цій ти,
Ведеш десь із нею розмову.
А сніг все летить і летить,
Нема ні початку, ні краю.
Чарівності дивна та мить,
Що в серці моєму палає.
І може до тебе сама
Я прИйду у сни загадкові.
Коли доторкнеться весна,
Цілунком гарячим любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775152
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Дозрівають літа ,
Мов роса в ярині,
Лиш самотність руда
Допікає мені.
В задзеркаллі вітрів
Куряви не здіймай ,
Бо вже й так посірів
Білих вишень розмай.
Приспів:
Мав синицю в руці ,
А хотів журавля.
Ти - така , як усі,
Я гадав, що моя.
Вже кружля в небі сніг -
Срібний зоряний птах
Та наснилось мені ,
Як кохались в житах.
Аж до сліз обійма
Сива сутінь доріг
І вгамує зима
Те . що в серці беріг.
Пам’ять ,наче імла ,
Тисне душу плачем .
Ти у спогад прийшла
Божевільним дощем !
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775086
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
[b][i][color="#541a7d"]Час невблаганний і життя таки біжить,
Лишає наче порятунок спомин,
Який завжди нам нагадає хто ми,
Коли не спиться і в тривозі кожна мить.
Мій любий спомине, ти мій і назавжди.
В твоїх обіймах можна заховатись,
Зігріти душу і не повертатись,
Хай в темну ніченьку погубляться сліди.
Там, в її схроні - біль самотньої душі
І павутинням всі думки і мрії...
Чи виплутатись встигнути зумію,
Коли буде вже не далеко до межі?
Не залишай мене, мій спомине, шепчу,
Замріяну боюсь злякати тишу...
Себе, колишню, можна тут залишу,
Зболіле серденько не плакати навчу.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775096
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Не треба
стільки слів… то глибина.
Дурман-трава. Чар-зілля. Дика рута.
Морська вода в прогалинах човна.
Невільниця,
безпомічно прикута
До райського
квітучого куща.
Волосся мідь поглинуть сині клени.
Благаю, промовчи!.. ця глибина
заповнила тебе
й пройшла крізь мене.
Коли уже ні слів.
Ні сліз. Ні сил.
Відлуння звуків і безглуздість літер.
То вітер нас сьогодні освятив.
……………………………………то вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775057
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Як п'янко пахнуть чорнобривці!
Садила, мамо, ти їх у саду
І росами омиті рано- вранці
У снах, як на яву, до них я йду.
Ті очі, що торкають, мамо, неба,
Ті чорнобривці- промені ясні,
Їх запах й ласки твої мені треба,
Так, як лелеці подиху в весні.
Я, як вона розпущу міцно крила,
І як вона вернуся до саду,
Де чорнобривців мама насадила,
Цілунком ніжним тихо припаду.
Зостався слід твій, рідна моя мамо,
У чорнобривцях- запах твоїх рук,
Де я зі сну пробуджуся так рано,
Залишений розлуки мої звук.
Як п'янко пахнуть чорнобривці...
Садила, люба, ти їх у саду.
Я серед них із сну пробуджусь вранці,
Торкнуся рук твоїх я наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657527
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 03.02.2018
Чорна птахо, чом б'єш до вікна?
Знов матусям несеш похоронки?
Знов танцює зі смертю війна,
Знову "Гради" орають ворОнки.
Все змішалось- і кров, і зима,
І сніги, і могили, і квіти...
Чорна птахо лети із вікна,
Досить в горі матусям сивіти.
Пробивається сонце в імлі,
Буревії й сніги замітають,
А у небі летять журавлі,
Сумно"Кру!"- побратимам співають.
Їх стежки розділила війна,
Розділила- на... до і на...після,
Чорна птаха знов б'є до вікна:
Так трагічно обірвана пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2018
Засліплений, не Дон-Кіхот….
Він також вміло бився з Вітряками….
Та не мечем, не словом – матюками.
Така вже в нього вдача прикра,
Юрба все стерпить, до героїв звикла.
А він, окрилений, розпалений абориген,
Шукає зрадників підступних, вдома і ген-ген.
Його навчали змалку, з юних літ:
-Навколо вороги, слідкуй за ними, не пускай в політ!
-Усюди безлад, тільки вигляд гарний,
І суд і злодій разом, всі безкарні…..
А він -- за приклада, за вчителя усім,
Мов фарисей, що в храмі ідолом засів….
З яким презирством він таврує ворогів,
Тих, що не думають єдино правильно,
як він хотів…
Запас зневажливих, гнилих, негідних слів
Його єство з верхом, ущерть переповнив.
Він ними штрикає, мов гідра, на всі боки….
Бо Патріот, і «зрадникам» дає уроки ….
Як щиро тішиться, коли за ним ідуть –
Така в аборигена і солодка і гірка водночас путь.
P.S. Як не догодиш, в чорний список попадеш –
Героїв нині досить, може й пропадеш…
Тож начувайся, інородная небого,
Твої думки святим не до душі премного….
Гість-Наум відповів на коментар ПВО, 23.01.2018 - 14:51
Дякую за Вашу мужність:не ховатися за чорним списком. Дасть Бог, потрохи розберемось. До речі, на Вашу світлу голову є нагода зайти в інтернеті історичні дослідження канадського вченого Івана Барчука "Єресі, що ввійшли у церкву", видавництво "Дорога правди", Торонто-1973-Клівленд. Навіть таким поважним патріотам, як Ви, буде корисно наблизитись до реальності. Сьогодні відбувається суд над тисячами бутафорних релігій, котрі потрясають світом .Я не вірю у Вашу щиру побожність.... але навіть апостол Павло був так само ревний і завзятий, до часу...Дав би то Бог!
ПВО відповів на коментар Гість-Наум, 23.01.2018 - 16:18
Мені чхати на твої блюзнірні закиди стосовно моєї особи чи то-пак віри. Ти, йолопе, потурбуйся краще про спасіння власної душі, бо ж Син Людський не приходить у якихось вченнях, течіях чи то пак їх дискредитаціях. Як і завжди Він відвідує придурків на кшталт тебе у вигляді дратуючої непомірну пиху людини, на котру невмита ротяка постійно норовить роззявити свій отвір, щоби вилити порцію лайна, випродукованого субстанцією, заповняючою простір черепної коробки, де у нормальних людей зазвичай знаходиться мозок. Чорний список ти у мене просто випрошуєш, а я не залізний і терпець мій скоро може урватися. Притримай свої фекалії для власного вжитку, і не раджу їх перемішуати зі Словом Божим та Іменем Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774799
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Ні не біда,що є зима,-
Мороз і сніг,й холодний вітер...
А біда в тім,що йде давно війна,-
Страждають і дорослі,й діти...
Тривожний час...Ідуть бої...
І боляче сприймати втрати...
Ми ж,Україно,діточки твої,
Невже ти нам нерідна мати?..
А якщо рідна,захисти,
Твоя ж душа не обміліла...
Для влади побудуй такі мости,
Щоб і вона народ свій розуміла...
І для зупинення війни,
Важливі кроки щоб зробила,
Народ наш жде не лиш весни,
Турботи жде і Правди,й сили.
Призупини потік розчарувань,
Народ же Правду вміє розуміти,
І не чека від влади покаянь,
Але і зрад не зможе він простити...
І на людей не нарікай,
Вони і так багато натерпілись,
Якщо ти мати рідна,пам"ятай,
Що їм від бід нема куди подітись...
Відомо всім,що все мина,
Мине війна і час цієї влади,
Що кожного чека,ніхто не зна,
Та всі чекають і поваги, й Правди...
А час збіга...Мине зима,
Весна додасть усім і віри,й сили...
Колись закінчиться і ця війна,
Розправить Україна свої крила...
Ні, не біда,що ще зима,
Скоро вона з дороги уже зійде,
І розбереться люд чия вина,
Й лиха година навіки відійде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774561
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Ллє дощ. Повз хату тіні бродять,
Намокле листя носиком сопе
Рожеві айстри вгору руки зводять,
На сонце поглядають:
-Що таке?
Шукаю осінь: -Ти поглянь в віконце,
Холодний дощ уже о цій порі?
Світити зараз має літнє сонце,
Бо серце не поніжилось в теплі.
Ще не кружляло жовте листя садом
Білі хризантеми не цвіли.
Вуста не смакували винограду,
Молоде вино ще не пили.
Калина не зняла своє намисто
Хмари сірі ризи не вдягли,
Сади вдоволено, ба, навіть гонористо
Плоди тобі іще не віддали.
Ти ж мої роки в вирій проводжаєш
Здіймаються ключем у небеса,
Печаль і тугу в серці залишаєш
Струмочком ллється дощ- моя сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774555
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Попереду життя… Вже загоїлась порвана рана,
Протікає воно, хоч було зупинилось на мить.
Переглянути все ми не можемо навіть з екрана,
Що на крилах мов птаха, у простір високий летить.
Не вдається в житті зупинити у горлі печалі,
Навіть генії часто з лиця витирають сльозу.
Лише зрідка когось зустрічає любов на причалі
І в окремих випадках зовуть блискавиці грозу.
Сьоме небо давно поміняло лице на світанку,
Яке сильні Атланти тримають іще на плечах.
Бережуть в небесах білу хмарку, немов полонянку
І сльозинкою роси горять в трав’янистих очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774485
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Заснула ніч у липовім цвітінні,
Дрімали бджоли, густо пахнув мед.
Садок дрімав у співі солов’їнім,
У пору цю він був авторитет…
Таке він витворяв - мовчали зорі,
Поснула видавалося трава.
Лиш комарі гули в своєму хорі,
Медова ніч ще берегла права.
Спадали недостиглі абрикоси,
Зозулі вдень лякали далину.
При вітрі верби заплітали коси,
Шукала риба в спеку глибину.
А в темну ніч летіли лише зорі,
Заснуло все від плеса до небес…
Хмарки пливли міняючи узори
І пахли липи - чудо із чудес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774486
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 01.02.2018
У душі ми нерідко раби
Своїх звичок, приємних речей,
Тож боюсь ненароком згубить
Прозорливість жіночих очей.
Щоб не звабила серце злоба,
Не заповнив мій дім пустоцвіт,
Прагну вичавить з себе раба,
Що не зна, ким пишається світ.
Тільки б вирватись із протиріч,
Подолати земну суєту,
Оцінити, як слід, кожну річ.
І найперше – це волю святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774413
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Дмухає холодом біла зима,
Запорошила між нами стежину.
А пам’ятаєш, як ти, жартома,
Кидав у ротик пахучу малину.
Соком впивалися наші вуста,
Ласі до стиглих цілунків у літі.
Небо хилила травичка густа,
Мов килимок з візерунками квітів.
Знов завиває, хурделить, мете —
Шпарками сіються срібні завії,
Сіно у клуні нагадує те,
Як солодились малинові мрії.
31/01/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774457
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Як бає всім нам Тора іудейська,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
коли пророк той свій народ єврейський
безводною пустелею водив.
Через півсотні днів після „ісходу“,
зустрів його Він на горі Синай
і заповіді для свого народу
Мойсей отримав, що приводять в рай.
Я твій Господь єдиний! Окрім мене
нехай не буде будь-яких богів.
До Неба руки ти здійми натхненно,
наперекір догматам ворогів!
Не сотвори ніякого кумира,
подоби на небесне чи земне.
Прокляття жде нащадків твоїх, віру –
ревнивий Бог нікого не мине…
Ім’я не згадуй Господа даремно.
Язик брутальним словом не погань,
слідкуй за ним несамовито, ревно,
щоб покаранню не віддати дань.
Шість днів Всевишній дав усім для праці,
суботу ж Він для себе залишив.
Бо світ Господь творив шість діб, а вранці
на сьому – мир спочинком освятив.
Шануй свою рідню, отця і неньку,
батьків, які дали тобі життя.
Будь з ними завжди ввічливо-чемненьким –
продовжить Бог твоє земне буття.
Не убивай, не відай перелюбу,
в чужого і свого не укради.
Як близькості в житті не мав без шлюбу –
то зайвий крок до Бога, від біди.
На ближнього не свідчи неправдиво
його дружину теж не побажай,
вола, осла, домівки, навіть жнива –
отримаєш багатий урожай.
Ці заповіді – Царства запорука,
народу що Єгова сотворив.
Його народу! Ось у чому штука…
І не потрібно більше зайвих слів.
Якщо ж мені хтось хоче заперечить,
я запитаю також тих заброд –
чом не виконує ті Божі речі
у першу чергу все ж Його народ?!.
січень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774422
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Коли насниться бузок ,
сповнений аромату , встелений цвітом .
Коли крізь вікно пробирається літо .
Коли ніч прохолодно-гаряча .
Коли мовчання більше значить .
Коли пір' їна важить життя .
Коли ти мариш отими очима .
Коли наче крила за плечима .
Коли розпирає груди биття .
Коли...
Коли це настане в тобі ,
ти впізнаєш ...
Перед літом весна ,
інакше не буває .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774379
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Журавлі летять курличуть,
В далечінь летіти кличуть,
Та чомусь непоспішаю,
В даль якої я не знаю.
Незнання мене лякає,
А чому? Хто його знає
Тут мені якось зручніше ,
Бо цей край мені рідніший.
Ви летіть собі курличте,
Інших із собою кличте,
Залишусь я тут навіки,
Рідний край- це мої ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243367
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 31.01.2018
Забрав від мого серця милесенький ключі,
Короткі миті щастя ти, доленько, спини.
Як відчувала радість на любому плечі,
Забувши про тривоги клятущої війни.
Тільки сльоза ятрила у кутику очей,
Коли торкавсь цілунком сколиханих грудей.
Як милувалась тілом у солоді речей,
А час вже міряв кроки на вихід, до дверей.
Години пролетіли, немов їх й не було,
Світило з неба сонце, закравшись у вікно.
Поривчасте прощання. Дорога. Мутне скло.
Молитва. Віра в зустріч. Зими біле панно.
30.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774232
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Садок вишневий біля хати.
Садок вишневий біля хати,
Кожну весну він розцвітає.
А коло нього стара мати,
Свого синочка виглядає.
Цвіте той сад, перецвітає,
Та й додає її жалю.
Бо звісточки давно не має,
Поліг десь син, може в бою.
Для неї син, і ще дитина,
Хоча вже має двадцять літ.
І на війні її хлопчина,
Залишить свій сміливий слід.
Вони всі хлопці – добровольці,
Пішли Вкраїну захищати.
Прошу верніться, лиш живими,
Я всіх прошу, прошу як мати.
Я за усіх буду молитись,
Може Господь мене почує.
І допоможе вам зцілитись,
Та ваші душі полікує.
Вже сонце за обрій сідає,
Птахи в саду угомонились.
Біля воріт мати чекає,
Здається зовсім не стомилась.
Садок вишневий біля хати,
Покритий сумом і журбою.
Як важко сина їй чекати,
Та залишатися одною.
14:00.11.04.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774124
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Дожилися ми, Тарасе,
Мабуть, вже до краю...
Гірше ворога – байдужість
Неньку розпинає…
Нищать юди землю рідну,
Мову та культуру,
А народ – мовчить, чекає
Та гадає думу…
Що ж то коїться у світі,
Рідний мій Кобзарю?
Як же Неньці подолати
Цю ворожу зграю?
Як дивитись в очі дітям,
Що розповідати..?
Що нездатні українці
Волю відстояти?
Про яку ж тоді-то славу
Мова та ведеться?
Якщо рідна Батьківщина
На частини рветься?
Незалежність Україна
Кров'ю здобувала!
Щоб над нами, українці,
Нечисть панувала?
Прокидайтеся, рідненькі,
Так не можна жити!
І байдужістю людською
Матінку ганьбити!
Повставайте, люди добрі,
Здобувайте волю!
Та виборюйте найкращу
Для Країни долю!
© Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774140
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Не тривожте мене, не тривожте,
Я тихенько піду в небеса,
Лише губи росою з воложте,
Бо вогнем так палають вуста.
Я піду по небесному полю,
Там старенька є матір моя.
Не просив я у Бога цю долю,
Хай пробачить мене і сім'я.
Ось вдихну ще повітря ковточок.
Як же проклята є ця війна!
Обійняти хотілося б дочок
Й виноградного випить вина.
Я безсилий піднятися, встати,
Лише думка літає одна.
Кличе в небо моложава вже мати,
А у дома ридає жона.
Не тривожте мене, не тривожте,
Я тихенько піду в небеса,
Лише губи росою з воложте,
Бо вогнем так палають вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774162
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Твоя усмішка, як весняний ранок,
Твій поцілунок ніби вибух сонця,
І ти для мене, мов світанок,
Що зазирає у моє віконце.
Горнусь голубкою до тебе, любий,
Жадаю пестощів твоїх ДО БОЛЮ,
Я відчуваю пристрасть твою всюди,
Я розчиняюся в тобі й ЖИВУ ТОБОЮ.
Я ВДЯЧНА ДОЛІ ЗА ТВОЄ КОХАННЯ,
Що в світі на плаву мене тримає,
Живи найдовше – це моє бажання,
Для мене щастя більшого немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774065
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
На жаль, пані, дійсно ви праві:
Не можна довго вас зневажати,
Бо зрада сидить у вас в крові,
Душа бо ваша чорніша сажі.
Нездатні ви когось кохати,
Бо ваше серце давно вже мертве,
Бо звикли ви потрібне мати
Не для любові, щоб тільки жерти.
Брехня, що святого нема у вас,
Адже ви для себе завжди святі,
Хоч Кривда йде з вами повсякчас!
То є святі ви на самоті!
На жаль, пані, дійсно ви праві
І вам не потрібний я – нікчема,
Бо я не із тих, хто у борні
До ваших ніг тягне бога з Неба!
Але як легко на душі без вас!
Дивно: чом валявся перед вами?
Чом моє кохання було як транс?
Чом будував вам Любові храми?
Напевно, пані, мі боги люблять,
Напевно іспит вами я пройшов!
Отже, мужній той, хто вас пригубить,
А потім щастя в рабстві не знайшов!
29.01.2018
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774038
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Ой, горіла ружа багряними снами,
шепотіли ночі крізь світанки трав,
проводжала мати синочка в тумани
у молитві щирій, Господа благала.
“Боже мій Єдиний, Всевишній, молюся.
Даруй світлу долю йому у житті,
збережи від кулі,від ворога в друзях,
поверни дитину на рідний поріг.
Захисти від болю, відверни невдачу,
за країну-неньку захист він несе.
Молю тебе Боже, душа моя плаче,
нехай мого сина янгол береже.”
Ой біліло небо сніжними думками,
захололе листя крик війни здригав,
та жевріла в серці молитва від мами
зберегла від смерті сина-вояка.
Розцвітали вишні в садку коло хати,
в солов’їних співах загули яри,
так молився щиро за голубку-матір,
аби обійняла світлими крильми.
Зашуміло жито крізь волошки й маки
Оксамитом вечір землю колихав,
зустрічала мати рідного солдата
в сивому волоссі долю зберегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774030
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Світлій пам’яті моєї мами
Божок(Удовенко) Ганни
Трифонівни(17.08. 1911-11.01.1981)
Був колись молодим, надій повний і сил,
Мав здоров’я, сріблилось волосся,
Працював і творив, життя щиро любив,
Їлось, пилось, хотілось й моглося.
Всі відпустки сім’я у машині жила,
Цілий місяць Союз колесила:
Південь, Захід і Схід, місць чудових і битв -
Все побачить й пізнати хотілось.
Тут і Крим, і Кавказ, і Москва й Ленінград;
Закарпаття і Львів надихали;
Золотеє Кільце, Псков, Новгород, Волгоград;
Місця ратні козацької слави.
В Києві маму лишав, вже старенька була,
Обіцяв їй щодня подзвонити,
Лиш тепер зрозумів, що коли не дзвонив
Як їй бідній було це терпіти!
Часом діти й онуки в закордонній розлуці
Пізнають щось нове, відпочивають,
Як немає дзвінка - така мука тяжка -
Душа й серце тебе покидає.
Літ чимало пройшло, що було, як жилось
У дитинсві, в дорослому віці,
Пам'ять мами жива, а в ній вдячні слова
З ними жити мені на цім світі.
Мам й батьків бережіть, їм частіше дзвоніть,
Найлорожча їм ваша увага,
Щоб не йшли в інший світ, не відчувши привіт,
«На зв’язку!» - це найліпша наснага.
11.01. 2018р., Київ. День пам’яті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773121
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Душа щемить і очі плачуть,
А серці відчай затужив.
Чому, чому, скажи юначе,
В сирій могилі ти лежиш?
Як мало літ тобі зозуля
Кувала в лузі на вербі.
Мабуть, що Доля десь заснула,
Роки прогавила твої.
З дитинства ти не бачив ласки
І материнського тепла.
Недобра мачуха із казки
Тієї ласки не дала.
А батькові було плювати -
Не дбав він зовсім про дітей,
Він поспішав собі гуляти
І кожен день стрічав гостей.
Ти сам з собою залишався,
Із вітром бавився в лужку,
І лиш йому ти признавався
Про свою доленьку тяжку.
Тепер лежиш в сирій в могилі,
Відправився у небеса,
А вітер досі вербу хилить,
А з неї падає роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772873
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Вечірній Київ - вулиці, проспекти,
Довкола срібло падає до ніг.
Твій поцілунок зігріває теплий,
Пухнастий покриває землю сніг.
Лишаються сліди наші на ньому.
У грудях серця сильного биття.
Потрібно відчувати все самому,
Щоб без вина п'яніли почуття.
На небі зорі світяться так ясно,
У парку засвітились ліхтарі.
Вечірній Київ з нами - то прекрасно,
Ходили тут вельможі й королі.
Ми йдемо поруч в ніченьку зимову,
Для нас обох щаслива зустріч ця.
Вечірній Київ - він такий казковий,
Лишиться казка нам на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772871
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Я пишу, душа до цього лине.
Я рядками, все життя віддам.
Бо душа, казкова полонина.
Намалює картою бажань.
Я пройду туманами, росою.
Я вдихну, ранковий аромат.
Напишу вірші, але душою.
Я не всі, я маю свій талант.
Може хтось слова не зрозуміє.
Чи рядки, відрозою кричать.
Я рікою береги розмию.
Хай тривожать серце, чи мовчать.
В голові посіялось бажання.
Моя муза, тиха заметіль.
Я махну холодною рукою.
Напишу слова що линут з гір.
Все що є, дано мені десь зверху.
Ніби поштовх, просто не мовчи.
Я буваю рідко дуже зверхня.
Це душа ламає всі ключі.
Я бажаю щоб мене почули.
Просто словом, щоб я розцвіла.
Я як квітка загнана морозом.
В далеч лісу, голосом орла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772556
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
По долині річка плине,
Та не вибігає.
Росте поруч тополина –
До небес сягає.
Що та річка-синьострічка
Хвилечками грає,
Понад нею пісня лине –
Котиться над плаєм.
Що тій пісні в грудях тісно
Ще й серденько крає –
То до неньки козаченько
Обізвався з раю:
«Прости мене, рідна нене,
За хустину чорну.
Знаю, вісточка про мене
Прийшла відучора.
Свою пісню невеселу
Болем спеленаю,
Віру в душах хай поселить,
Гімном залунає…»
По долині річка плине –
Назад не вертає..
Мати сива свого сина
Чека-виглядає…
18.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772433
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Найхижіший шматок Золотої Орди –
Ненажерлива зроду Москва.
Всі навколо довічні її вороги.
Всім судилась московська тюрма.
Дух орди наложився на дух гнилизни
І з’явився жахливий мутант.
Сім століть розростався він в різні боки,
Ненаситний в віках окупант.
Напівдика орда азіатських степів,
Дикий люд приуральських боліт,
Маргінальні дружини русинських країв
Породили мутанський цей плід.
Замахнувшись на спадок всієї Орди,
Русичів, Цареграда, Литви,
Взявся він підминати усе навкруги,
Стати світу бичем на віки.
Був: Улус і Князівство і Царство в Орді,
Став Імперія, потім Союз.
А тепер Федерація знову в путі,
На якому втрачається ґлузд.
А лікарство одне від тієї біди:
Щоб розпалось те дике кбло,
Щоб народи його шляхом миру пішли,
Закопавши війни джерело.
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772364
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
,Стоіть козак з дівчиною,
Пригорта кохану,
Й аж труситься,як торкнеться
Дівочого стану.
Оце,дума собі дівка,
Знайшла кавалєра,
Може в нього грип свинячий,
Чи якась холера?
Покинула б,та негоже
Кидати больного,
Бо так можна ненароком
Розгнівити Бога!
Постояла з пів години,
А тоді питає
"Ну чого ти так трусишся,
Невже так кохаєш"?
-Та який там батько вражий,
І скаже,-кохаєш,
Я згадав,що мені вирвуть,
Коли жінка взнає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772361
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Cеред білих троянд я і ти…
І немає на світі нікого!
Пелюстками укрились стежки…
І ведуть аж до схилу гірського.
Ми вдихаємо їх аромат.
Саме так ,пахне справжнє кохання…
І росинки ранкові мов град,
Роблять теплими наші чекання.
Пелюстки відбиваються сонцем,
І падають на губи твої.
Такі ніжні…я чую їх серцем…
І проходить тепло по мені…
Бутонів краса - чиста ніжність…
Справжня сила, колючих шипів.
Що не колять - дарують чарівність,
Шелест листя - божественний спів…
Ти поглянув мені ніжно в очі…
Усміхнувся й чимдуш пригорнув…
Проводила б з тобою дні й ночі!
Хоч би й світ весь давно вже заснув…
Раптом стали троянди червоні!
Раптом небо в рожевих хмарках…
І метелики срібні в долоні…
І тюльпани на наших стежках!
Лине подих превентивної казки…
Віє вітер вересовим трунком…
Твої губи вісники ласки!
До моїх линуть тихо - тишком…
Й тактильний подих наших душ…
Харизма губ…емоцій апогей!
Зникає з блиском небесних калюж…
І звук ідилії… Доволі руйнівний!
Зникають квіти й хмари у стежках…
Зникає небо й запах почуттів!
Буває так,нажаль в одних казках…
І лиш з тобою казка йде до моїх снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772353
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]
Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.
Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.
Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.
І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...
Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .
І б'ється об дах пташина, сховатися у незмозі,
а сльози її гарячі - за хвильку іскристий лід.
Десь молиться воїн щиро при вірі та при морозі,
допоки товстенький дядько вибріхує цілий світ.
А нарід, а нарід бідний зачовгався до кошари,
ховається за тинами від правди і від вітрів.
Маленькому сину сняться щоночі страшні кошмари,
допоки товстенький дядько плекає брехню між брів.
Довкола біліє, біло зима настелила всюди
і ліжників, і перинок, і коциків - аж за край.
Вмирають на Сході хлопці, на цвинтарі плачуть люди,
а дядько товстенький знову розказує щось про рай.
То ж люто казиться хуга, і дряпає вікна, просить
не кліпати безсловесно, бо годі мовчати тут!
Бо скільки вже втрат безрадних, що треба сказати досить
товстенькому пишномовцю, що вперто торочить "ґут"!
16.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771655
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
А на душі, мов на туманнім Альбіоні –
Туман та дощ, як вже було не раз…
Ти постиш фільми із акторами в «Brioni»,
А я ношу «палЕний» «Adidas».
Так, я ношу, що дешево та зручно,
Так, я люблю, як досі не любив.
Життя, хоч і зачитаний підручник,
А не підкаже, в чім я загубив.
Ти постиш фільми про любов на грані фолу,
А я уже давно ступив за грань,
Сухар із борошна найгрубшого помолу –
Рятунок мій від голоду чекань.
Так, я грішу із розміром та ритмом
Та не лише в поезії – в житті,
Але любов… Хіба буває притьмом,
Із присмаком прогірклої куті?
Ти постиш фільми, ти шукаєш аналогій,
Ти все те робиш з умислом чи без,
А я самотні продукую монологи…
Ще не помер та ніби й не воскрес.
Ще не помер – застиг у глупій комі,
І не живу, і вмерти – не помру,
Вся пунктуація – суцільні коми
Перед «але». І тиша – на «чому?»
А на душі, мов на туманнім Альбіоні,
Туман густий – бери й шматками ріж,
Примарне все… У савані? Чи у вельоні?
***
Встроми мені між ребра гострий ніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771229
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Просто дихайте, просто побудьте зі мною живими,
Сперечайтесь зі мною, тривожте, хвилюйте живіть,
Мої дивні, шалені, недосконалі й мінливі,
Ви триваєте, тож мій не має закінчення світ.
Я колись вимагав від вас, мабуть, всього забагато,
Наче ви вже надлюди, просвітлені, просто боги,
А тепер про єдине-одне я прошу: не вмирайте,
Усі інші недоліки з легкістю можна простить.
У вас більше життя - і у мене вже більше енергій,
Ваші подихи кисню легеням моїм додають.
Це любов проявляє закон досконалих симетрій,
Ви живете десь там - мою душу вкрива перламутр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742262
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 13.01.2018
З'явився новий матеріал про Віталія Стецулу. Як радісно, що не забувають люди з великою душею про юного обдарованого поета, який нажаль, так рано пішов від нас.
Хоч пройшло тільки 100 днів з його смерті, але вже впорядкована збірочка його віршів. Про це більш детально викладено на цій сторінці:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754562
Викладаю на старій сторінці, щоб ви (поети і читачі) висказали якісь свої персональні моменти з спілкуванні з Віталієм, як в житті так і на сайті... Бо спомини людей про нього та його життя, дуже допомагають Його Душі в тому потайбічному світі... А там в Царстві Господньому, нехай Його Душа займе достойне місце!.. І не жалійте поети та читачі доброго слова для Нього... За це вам воздасця сторицею!..
Дуже жалко, що не встановлена точна дата смерті Віталія. Вона десь між 5-7 жовтня 2017р. А на сторінці "Вони залишаються з нами" ця дата помічена - аж 11.10.2017р. І Ірина Іванюк не внесла ясності в цей момент біографії В. Стецули. Але дуже радує, що на його творчість звернули увагу люди з великою душею, а саме - вчитель англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галина Василівна, яка зібрала інформацію про життя Віталія.
І зараз з'явилась збірка його поезій.
Значить пам'ять про нього збережеться, не тільки на сторінках сайту, але і в творчості народу України.
Дуже радує, що ця збірочка вийшла так швидко, фактично - 100 днів після його смерті. Дуже нам, на сайті, не буде доставати його філософських та душевних віршів. Але він буде завжди з нами.
Хай його творчість і пам'ять про нього збережуться в наших серцях!
Господи, сотвори Йому Радість в Царстві Твоєму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771015
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Паломників вечір в пустелі збирає
Гора Мойсея- велична, свята.
Ближче до Бога душа сягає
Піднятись доверху спільна мета.
Вітер нестерпно усіх шмагає,
По всьому тілу б ‘є за гріхи
І наче грудня уже немає
Каміння пустелі, в руках світлячки.
Один за одним ідем на гору
Немає націй ( хто я, хто ти )
Зірки здалося б взяли в долоню,
Так близько небо, інші світи.
Східці доверху. Лишилося мало.
Сімсот п’ятдесят найтяжчих їх,
Гупає серце, та страху немає
Полегшала груда гріхів своїх.
Чекаємо сонця. Молитва єднає.
Смуток і біль вітер в гори несе,
Величність хвилин на вершині Синая
Тільки Бог у душі понад усе.
Хмари сонце закрили і не пускають
Наче люди ,заплутані в злі і пітьмі
Та тривоги тихенько-тихенько минають,
Відчуваєм себе тут малими дітьми.
Ось вона…Мить і вічність злилися.
Блаженство промінням торкнулось плечей
Наче досі й не жив і твій шлях не стелився
Лише Ти і Душа…І немає людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770953
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
́Навіщо нам отой безвіз,
Якщо гроша нема в кишені?
Невже на шопінг чи в круїз
Попруться злидні навіжені?
Мабуть тут інший задум є,
Щоб скористалися з безвізу
Всі ті, хто владі не дає
Складати долари в валізу…
Їм надоїсть чекати змін
Від боротьби настане втома,
Зневіра в Раду і в Кабмін,
Від Президента вже оскома…
Хтось з них поляже на війні,
Пройшовши через весь Майдан,
В тюрмі опиняться одні,
Спакують інші чемодан…
Отож залишаться в країні
Одні пройдисвіти при владі,
Пенсіонери, ду́рні, «сині»,
В мундирах різних тьоті й дяді.
Провладне втишиться болото
Державний глибше тоне віз.
А вже на нього виліз хто-то,
Звітує, що у нас безвіз!!!
11.01.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770766
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Летять роки нестримно
В Землі ми на гостинах...
Та тільки поспішаємо кудись.
Порахувати б кроки
Прожитих нами років
Й летіти вільно птахами увись.
Де пісня незвичайна
І долі усіх тайна.
І тіні нами пройдених доріг.
Що крок - то все до краю,
А ми так поспішаєм
Залишити життя свого поріг.
Спинімось на пероні,
Не підганяймо коней
Летять літа у далеч стрімголов
Ви озирніться, люди
Сади цвітуть повсюди
І в душах хай цвіте весна й любов.
Хай буде до вподоби
Життєва насолода.
Усім, хто його з честю проживе
Хто вміє світ любити,
Не поспішає жити
У щасті до ста років доживе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769811
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 11.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]
Для тебе хочу буть сюрпризом,
Ти довіряй мені лишень,
Щоб ти не вірив тим прогнозам:
Кохання це - короткий день.
Воно триває три лиш роки...
Коли і хто сказать посмів?
Хто дав чуттям короткі строки?
Це, мабуть, він любить не вмів..
Та я не вірю в забобони,
Бо скільки років все ж люблю.
Які тут будуть заборони?
Від слів своїх не відступлю.
Вже скільки весен промайнуло,
Дощів пролилось за роки.
Та почуття це не минуло,
Не відпускатиму руки
Тієї, що зі мною поруч,
Що не покине ні на час.
Хай буде вічне, без повтору,
І зігріває тільки нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Життя, життя, мов гроно калинове,
Що сплетене суцвіттям у вінку
Тут радощі і сум, і ти моя любове
Із присмаком гіркого полину.
Роки, роки, мов пишний цвіт калини
А їхні дні- червонії плоди
І я зриваю їх, і зв'язує пучками
Ховаючи у серці назавжди.
Куди біжиш, куди ведеш, моя стежино?
То стрімко вгору, а то вниз, як бистрая вода
Та я прошу́ тебе, не будь так швидкоплинне
Моє багаторанне дороге життя.
Вже відцвіли сади омитії росою
Вже падають додолу їх плоди,
А жовте листя прикрашає осінь
Ховаючи в них пасма сивини.
В тих сивих косах першії морози,
Зимові ранки і холодні дні
Той перший сніг пухнастий, білий,білий
Весняний цвіт нагадує мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770477
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Я сумую, ридаю і плачу
Що пройшло скороспішно життя
Не повернеш тривог вже юначих
Догоря вже кохання зоря.
А так хочеться вийти у поле
І зустріти там сонечка схід
І упасти у трави з росою
Цілувати весняний їх цвіт
Ой, як хочеться ще раз родитись
На цій грішній та милій землі
Із тобою і ще раз зустрітись
І упасти в обійми твої.
І ще хочеться взятись за руки
Та пройти все з тобою життя
Хоч і випадуть горе, розлуки
Все з тобою пройти до кінця.
Я сумую, сміюсь, ні не плау
Бо не вірю, що все вже прйшло
У душі маю поклик юначий
Не розтрачене серця тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770546
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]
Опустивсь на землю вечір,
Світле сяйво розлилось.
І дорослим, і малечі
По всім хатам розійшлось.
Зайшов Вечір ось до хати,
Подививсь - багатий стіл.
Гостей можуть тут стрічати:
Є тут хліб святий і сіль.
І усміхнений господар,
Повна хата тут дітей.
Знать, хазяїн цей не ледар,
І усмішка до гостей.
На столі всього вдостатку:
Пироги, кутя, вино.
Чепурив до свят кімнатку,
Вигляда гостей в вікно.
А надворі сніг лапатий,
Подарунок цей до свят.
Хай щастить оцім всім в хаті.
Кожен святу дуже рад...
Бачить, в хаті люди добрі.
У сім"ї цій завжди лад.
Зарожевився вже обрій...
То ж піду до інших хат...
______________________-
Друзі мої! Вітаю вас всіх з Різдвом Христовим..
Будьте щасливими і здоровими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
До осені вже просяться літа…
Візиткою – сріблясто-білі скроні…
Давно без танцю вечори й свята,
Але поезій дозрівають грони.
А в них – любов жагуча до життя,
Ота, що в муках іноді рятує
І душу змушує пройти крізь каяття,
А чи, як кат, без вироку катує.
Важкий процес народження творінь,
Коли в борні – реальність і сум’яття…
О музо, не дозволь душі старіть,
Щоби не стало це моїм розп’яттям.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
[i]Мудрий той, хто має знання та робить
вигляд, що не знає. Дурень той, хто
не має знань, та робить вигляд,
що знає
[b] Лао Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Коли мовчиш ти більше, ніж говориш,
й абиде не пасеш своїх думок,
коли діла свої належно твориш,
закривши рота міцно на замок;
коли достоту відаєш дорогу
і знаєш, як опону обійти,
і ділишся думками лише з Богом,
як досягаєш трібної мети;
коли лаштунки в тебе під рукою
для найважливіших життєвих справ,
і знаєш наперед, що маєш скоїть,
щоб вирішальну битву не програв;
коли у змозі розпізнать знамення,
що враз тобі спустилося з небес,
й не валиш справи на чужі рамення,
а маєш власний досвід і прогрес;
коли сміття не винесеш із хати
й не подаси, як завітає гість,
а будеш плюси у речах шукати
і мінус оцінити маєш хист,
Ти – мудрий!!!
Й маєш безумовне право
судити ницих, блазнів і лихих…
Та не питаєш і не кривдиш прямо,
не б’єш за думку візаві своїх.
Бо істина й тебе колись поправить!
Й не апелюй до більшості... Колись –
голосуванням не вінчають правду –
в покорі їй колінно поклонись![/color]
[/b]05.01.2018,
Кельно, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Десь поїхав Василь Гальчин
До тої Одеси
Пише листа своїй милій,
А може і бреше.
Приїзджай до мене мила
Бо не можу спати
Заробив їм пору рублів
Приїдь їх забрати.
Сіла бідна, сум схопив
Йде до моєї жінки
Каже,що чоловік її за пів року
Від’їв пів печінки.
Тільки пише, що не лише
Заробляю гроші
Трошки вже в кафе лишив
Є ще на галоші.
Як поїхали обидві
Нема вже неділю
Ось дзвінок,я беру трубку
Аж собі не вірю.
Тут Василь кричить:
,,Не можу сі їх позбути
Таксі розгуляли’’.
Ох і в мене заробітки?
Ох і дні настали?
А він тоже бідолаха
Не плюне си в кашу
Дав їм тільки на галоші
Це вам точно скажу.
Ох,як прощалися вони
Фист вона довольна була
Але свої нові капці
У дорогу взула.
А як зайшли вони в поїзд
Таксі розпалили
Що там рядом на проході
Арм’яна побили.
А що було в Станіславі
Сіли си на лавці
З сміху вмерла з тих галошів
Якась стара бабця.
Довго вони там на лавці
Собі посиділи
Тут себе одна мац-мац
Де сі труси діли.
А кальоші їм ідуть
Трусята си куплять
Нехай більше в тому поїзді
Нічого не гублять.
Отак сі вони доїздили
Нічого не хочуть
Бо тепер у нас в Франківську
Всі з них сі регочуть.
06.06.1996р.
Частка сі,си,заробив їм-галицький говір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769664
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Січень місяць на осінь похожий,
Нема снігу,немає морозів,
А бувають тумани і слякоть,
Дуже сумно і хочеться плакать...
Зажурились кущі і дерева,
Не такої погоди їм треба,
Як і дітям їм хочеться дива,
Щоб було все навколо красиве...
Вони гіллям легенько гойдають,
І краси, і наснаги чекають,
Їх не радують зоряні ночі,
Вони снігу пухнастого хочуть...
Коли сніг їх покриє і землю,
Стає гарно навколо й приємно,
Підкоря білосніжна зима,
Цьогоріч чогось снігу нема...
Заспокойтесь кущі і дерева,
Сумувати і плакать не треба,
Прийде час і пухнастий веселий
Сніг укриє і землю,й дерева...
Ще зима свої "зуби" покаже,
І снігами холодними ляже,
Ще й морозом скує диво-шати,
І тепла доведеться чекати...
Січень,лютий, зима і морози
Відійдуть як і осені сльози,
Половина зими відійшла,
Прийде час для весни і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769644
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
А я завжди ходила по межі,
На гострі терни боса наступала...
І люди відвертались, мов чужі,
Та я ніколи віру не втрачала!
Світила теплу свічечку вночі,
Душею з Богом тихо говорила.
Від свого раю я знайшла ключі,
І кущ калини в ньому посадила.
Цвіте моя калина навесні,
І солов"ї так солодко співають!
Це доля усміхається мені,
Як Ангели на свято прилітають!
Я по секрету кожному скажу,
Хто щастя у житті знайти бажає -
В своєму серці рай свій бережу,
Бо іншого на цій землі немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769350
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
А я з тобою нині, моя земле,
Слова, живі любов"ю, з серця йдуть...
Душа болить і мало не примерзне
За ту тернисто вистелену путь.
І ти на ній - розхристана і боса
Стоїш на вітрі стоголосих зим...
В чім твоя пісня винна безголоса,
Поезія німих крилатих рим?
Кому не до вподоби пісня - слово.
Кому не до вподоби мій народ?
За те, що він не раб чужої мови,
Що юний українець - патріот?
Що він вже не повернеться в минуле,
Бо "випили" по вінця, над усіх...
Століття злиднів в мороці минули
Машини вашої - надлюдський гріх
Кому не до вподоби українець,
Що йде з любов"ю- миром по землі?
Не гвалтівник-загарбник... не ординець.
Його заслуги в світі немалі
І я з тобою нині, рідний краю,
У рік Новий, у перший його день,
Тобі я миру, земленько, бажаю
І щастя для усіх твоїх дітей!
Нехай Вселенна той куточок раю
Поверне нам без вибухів війни.
Я в рік Новий - найперше, що бажаю,
Щоби жили і дочки і сини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769152
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
*******
Заворожило - припорошило
Легеньким снігом оце вночі:
Первопречисто, просторо, біло
У цілім світі - і на душі?..
Ялин кошлатих таємні знаки
Між білосніжжям про щось мовчать,
І сіють хмари небесні злаки
В холодні очі озер-свічад...
Припорошило тривог розмаї,
Сумнівне щастя і крик душі...
Перепливаю... переливаю
Світ-білопростір в сумні вірші.
А рік розправив небесні крила,
Різдвяним знаком - вогонь свічі...
Припорошило-заворожило
Легеньким снігом оце вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769097
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
З Новим роком Вас вітаю,
Щастя й радості бажаю.
Щоб у січні наче в квітні,
Гріли проліски привітні.
Щоб літа ішли не марно,
Все в житті складалось гарно!
Рік Новий - казковий час!
Хай здивує щастям вас.
І Собака хай дарує
Мудрість, силу і шанує!
Рік добра і рік кохання,
Тож приймайте привітання;
Будьте добрі та здорові,
Побажаю Вам любові.
Світла й радості багато,
Щоб життя було як свято!
З Новим роком Вас мої любі!!!
Миру Вам і злагоди,теплоти сердець і доброти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769071
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Все найкраще, що маю у себе в душі,
Покладу в Новорічний серпанок.
Друзі, любі мої, Вам найкращі вірші,
Кожен вірш причитайте під ранок.
Новий рік щоб зустріли в великих снігах,
Щоб співала всю ніч хуртовина.
Золотились хрести на старинних церквах,
На столі була свіжа хлібина.
Мир настав на землі, зупинилась війна,
Щоб вернулись сини до оселі.
Щоб на кожен продукт була мудра ціна,
Були люди щасливі й веселі.
Новий рік ощасливив родину дітьми,
Які довго чекали малечу.
По житті, щоб ми завжди, лишались людьми,
Щоб всі відданість мали лелечу.
Новий рік надворі, засріблились сніги,
Він крокує від краю й до краю.
Щоб нікого із Вас не обсіли борги,
З Новим роком Вас, друзі вітаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769063
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
[i]Час кохання -
година* життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]
[i][b] [color="#0fbab1"]Кохання час…
Але розбавлений водою…
А треба б –
краплями небесної краси…
Вода в любові обертається бідою –
І хоч моли, а хоч проси!
- Кохання час,
Але окроплений… сльозою,
І недоречні тут
ні гумор, ані сміх!
Я рану поетичним словом враз загою,
Промовчать бо – великий гріх!
- Кохання час…
Бува завіяний… журбою,
Й нещадно
замітає долі віхола…
Не треба зайвих слів і жестів у любові –
Змагайтеся… утіхою.
- Кохання час…
Порою вкутаний пітьмою...
А треба б –
пелюстками ружі – квітами,
Що проростають і жагучою зимою, –
Усміхненими дітками...
- Кохання час...
Підступно вкрадений… війною,
А треба б,
щоб – уквітчаний рожевим цвітом,
Обласканий життя квітучого весною
Й завдячний мирним світом!
Кохання час….
[/color]
[/b]26.12.2017,
Кельн, ФРН
_________
*Тут - як синонім сонячного дня, днина[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
За твором Олекси Удайко "Кохання час".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
-----------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hMMCZbWeS_4[/youtube]
Кохання час... Для кожного він різний.
Не кожному дано це почуття.
Для когось час цей просто дивовижний,
Бо в унісон живуть серцебиття.
Від почуттів розквітнуть орхідеї,
І світ навколо стане не такий.
Запахнуть неймовірно враз лілеї,
Хоч час далеко вже не весняний.
Слова, розбавлені ущент водою,
І холод пробігає поміж душ,
Чуття себе відчує сиротою,
І серце обіллє холодний душ.
Коли кохання, скроплене сльозою,
То тут його, звичайно, й не було.
Воно не ощасливить вже красою.
Із сумом озирнулось й загуло.
Його не можна втримать ні заставить,
Чужі не стануть рідними серця..
Нащо в цій ситуації лукавить...
Відношення сягнули тут кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768210
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Божий янгол над світом кружля,
З неба ласка на землю спустилась,
Із народженням Бога Христа
Зірка в небі пророкам явилась.
Коляда разом з снігом зайшла
В кожну хату, у кожну родину,
Ясна зірка на небі зійшла
Засвітила всю нашу Вкраїну!
Божа Мати Дитя породила,
Для людей, що тонули в гріхах.
Зірка в небі для всіх засвітилась,
І вказала до Господа шлях!
Хай горить наша свічка добра,
Світлом Божим серця зігріває.
Хай у домі звучить коляда
До Різдвяного неба злітає!
Разом з нами земля колядує,
На столі - пампушки і кутя,
Ясне небо нам радість дарує,
Бо прийшло до нас Боже Дитя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767997
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий вечір зависає в тиші.
Як завжди, волю дам своїм думкам.
Та в вечір цей думки уже тепліші,
Я не роблю аналіз помилкам.
Життя хвилини відбива будильник,
Ніхто не заважає у цей час.
Здивовано поглядує світильник,
Який не тільки в мене для прикрас.
Він свідком є недоспаних ночей,
Коли світанки заглядали в хату,
Не розумів заплаканих очей...
Думки тепер не буду колихати.
Нехай летять в цей час до моїх друзів,
В оточенні, яких я так давно.
Слова мої, не видумка ілюзій,
Вони солодші, ніж міцне вино..
Хто я б була у цьому клубі, ДРУЗІ,
Якби підтримки не було від вас?
Щаслива я тепер у вашім крузі,
І дякую за це вам повсякчас.
Своє добро ви завжди дарували,
Ви не жаліли добрих своїх слів.
Добро у мою душу наливали,
І кожен щиро так сказаь умів...
Хай доброта живе у ваших душах,
За ЛЮДЯНІСТЬ усіх я вас ЛЮБЛЮ!
Вам сказане, ніколи не нарушу,
За вас, МОЇ ХОРОШІ, я молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую за підтримку, розуміння, за щирі і ДОБРІ ДУШІ:
Ніні Незламній, Олексі, Удайко, Шостацькій Людмилі,boroda171,Радченко Олі,
Ганні Верес, Ніні- Марії, Лаурі ( Маковій),Волинському Анатолію,Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, Олені Жежук,Валентина Малая, Макієвській Наталії.
Миколаю Волиняку,Крилатій Любові,Надії Башинській,Миколі Карпець,Феї Світла, Анатолійовичу Сергію, Лілеї ( одній і другій), @NN@ , Чайківчанка,OlgaSydoruk, Без,Олеся Шевчук,Зоя Журавка, Корозлик Оксані, Ганні Верес, Любові ІвановіЙ.
Володимиру Версті, Олі A.Kar-Te, Таїсії,Світлій ( Світлані Пироговій).
геометрії, MERSEDES Танюші, Миколі Холодову, Фіалці Олені, Наталці Данилюк.
Пробачте, якщо я, можливо, когось пропустила...
Бажаю всім бути щасливими! Хай у новому році збудуться всі ваші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Уже не паморозь – сніги
У мами в косах,
Коли всім літо навкруги,
Для неї – осінь,
Коли давно вже на крилі
І діти, й внуки…
Стоять портрети на столі…
Полин розлуки
Ковтає мати день і ніч,
Тікають сили.
Бентежить серце дивна річ:
Дочка із сином,
Котрі забули джерело,
Що їх тримає.
Може, й життя їх не вдалось –
Любові мало?
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Коли життя – не розпочать
І вже терпіти
Немає в матері снаги,
Й нема бажання.
Не раз вже сходили сніги –
Немає шани
До тих, життя хто дарував
І ніжну пісню,
Від себе часом відривав,
Старався, звісно,
Щоби не гірш, щоб нарівні,
Як людські діти.
Туди завжди лише вповні –
Порожній – звідти.
А вслід – гіркі, меткі слова,
Малоприємні.
І серце кров’ю залива
Від дум таємних:
Чому так випало мені?
Чия провина?
Слова чекались чарівні–
Образ лавина.
І болем повниться душа,
Німа – ридає.
Він і на мить це не лиша –
Роки гортає,
Сутулу старість ген несе
Ще й одинокість.
Для мами діти – то є все,
Геть власний спокій.
І пада моршкою печаль
На лоб, під очі,
Немов тавро, немов печать –
Біди то почерк…
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Й коли життя – не розпочать…
То ще терпіти?!
28.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
(пісня-колядка)
Слова ̶ Ніна Третяк
Цю пісню виставляв раніше. Але тепер автори трохи переробили слова, мелодію, додали відео. Та й є гарний привід - Різдво по сучасному календарю, вихідний день.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NtT2fnBv3zc[/youtube]
----------------------------
Забіліли сніги над світом,
Завірюха гуляє з вітром.
Закрутила сніжинок зграю –
І з полону не випускає.
Приспів:
Я снігами іду, снігами,
Поспішаю в село до мами,
Де родина моя чудова,
Де Різдвяна кутя медова.
А метелиця посміялась
І за вітром прудким погналась.
А на небі зірниця стала –
І весь світ вона осіяла.
Приспів.
Задивились на землю зорі –
Просвітліло в душі й надворі,
Де красива, як пісня, мати,
Виглядає мене на свято.
Приспів.
Я прийду до своєї хати,
Буду рід дорогий вітати:
Із Різдвом, будьте ви здорові,
В мирі, радості і любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767994
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
**************
Уже зійшла над Всесвітом Зоря -
Осяяла і темряву, і душі...
Радіє - тихо молиться земля
Спасителю рожденному - Ісусу.
Єдин Господь - і день оцей - єдин,
Єдине для людей величне Свято.
Ісус Господь, Месія, Божий Син
Любов'ю прагне Всесвіт об'єднати.
Йому імення світле - Бог-Любов,
Бог-Правда, і Добро, і Справедливість.
За грішних нас пролита чиста кров
І неосяжні прощення та милість...
До Нього ми приходимо - дітьми,
І кожний йде дорогою своєю:
Від горя й муки, із провалля тьми -
Повірить в Правду - і зцілитись нею.
Молімося - сіяє нам Зоря
Над Всесвітом - Надія всюдисуща.
До Божого несімо олтаря
Свої гіркі, свої людськії душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767901
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
З хмарок білих до землі,
Роєм падають джмелі.
Наче в бризках водопад,
Горить в сріблі диво – сад.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Ген сороки білохвості,
Ведуть зимоньку у гості.
Біля ставоньку синиці,
Вже лаштують вечорниці.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Й жаро - груді снігурі,
Тут, як тут вже, дзигарі..
Веселяться для дзвінниці,
Руді білочки й і лисиці.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Вже ведмедик і зайчатка,
Повсідались на санчатка.
По стежках спішать з доріг,
Щоб зустріти Новий рік.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767305
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Всі таргани ховаються в шпарини,
Усякі гади заповзають в нори.
На жаль, буває так, що і в людини
Повадки є та вчинки, як в потвори.
Раніше цінували честь та гідність,
За це вмирали навіть на дуелі,
А слово мало безперечну цінність –
Дорожче злата, непорушність скелі.
І добре ім’я значило чимало,
Це було честю – ім’я не ганьбили!
Відвагу та шляхетність цінували
Любили землю і народ любили.
Куди сьогодні ділись ці чесноти?
Принаймні в тих, хто рветься так до влади,
Чому там стільки покидьків, бидлоти,
Що годі навіть всіх порахувати.
Мабуть тому, що не рубають руки,
Не четвертують, не здирають шкіру.
Крадуть безбожно і жирують суки,
Тому, що мають у безкарність віру.
Кругом порука кругова панує,
На всіх щаблях провладної драбини.
Народ в державі не живе, існує,
Від їх щедрот – споживчої корзини.
Держава, що зрослася з криміналом,
Народ в якій, як засіб для наживи,
Корупція тут досі править балом,
При владі цій немає перспективи.
А нас годують ростом і процентом,
Яких на хліб ніяк не положити.
Непросто так ужитись з президентом,
Який нас кликав по-новому жити.
Для нього справді, стало по-новому,
А нас ще більші злидні обступили.
І бджоли тонуть в медові липкому,
Який собі на зиму наносили.
Ми теж втонули у цій липкій брехні,
Брехні від тих, кого самі обрали.
За вибір гірко так, боляче мені,
Але спитаю, - А ми вибір мали?
Мені здається, що і в черговий раз
Найменше зло обрати доведеться,
Бо в другім турі, знущаючись із нас,
Він з радикалом в боротьбі зійдеться…
Невже пророчими стануть ці думки,
Водити знову будуть манівцями,
А людям..., буде зовсім невтямки,
Що в своїх бідах завинили самі.
20.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767179
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Душа болить і серце болем крає,
Неначе птаха в клітці помирає.
Останній подих і здавило груди,
Своїм теплом врятуйте її люди...
Нема тепла, лише холодний вітер,
Літає полем і зриває квіти.
А почуття людей такі холодні,
Невміють дарувать тепло сьогодні...
Радіють тому, що комусь погано,
Уміють сіль насипати на рану.
І легко так із когось посміються,
Від того сльози наче ріки ллються.
І рветься біль із глибини рве душу,
Збиває з ніг усе довкола руше
Його любов лиш зможе зупинити,
Нажаль не всі уміють ще любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767128
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Засніжені серця спасіння просять...
У осені хоч трішечки тепла
Отримати, а тільки лише роси
Збирають по шляхах куди пройшла.
Морозною косою вона косить
Ті почуття, що принесла весна.
На вулицях ліхтарики погасить
І розфарбує візерунок скла.
О королево, відпусти, благаю!
З тенет твоїх я хочу утекти...
Та знищений снігами путь до раю,
Тепер немає сенсу вже іти...
Чекати на весну і замерзати,
Сонети із мережива в'язати...
© Володимир Верста
Дата написання: 16.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Засніжені серця спасіння просять...
У осені хоч трішечки тепла
Отримати, а тільки лише роси
Збирають по шляхах куди пройшла.
Морозною косою вона косить
Ті почуття, що принесла весна.
На вулицях ліхтарики погасить
І розфарбує візерунок скла.
О королево, відпусти, благаю!
З тенет твоїх я хочу утекти...
Та знищений снігами путь до раю,
Тепер немає сенсу вже іти...
Чекати на весну і замерзати,
Сонети із мережива в'язати...
© Володимир Верста
Дата написання: 16.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Я хочу цукерку! Я хочу печенько!
А ще мандаринку гарненьку в кишеньку!
Пухнастого снігу! Сріблястих санчат!
Щоб в них Миколай завітав до всіх нас!
Ангеликів світлих, веселого дива!
Щоб вся дітвора була просто щаслива!
Щоб в кожного були і мама, і тато!
І в кожному домі ялинка багата!
Щоб в кожного була щаслива родина!
І мати раділа за дочку і сина!
Щоб щастя у хаті, і спокій в роботі!
Щоб геть відійшли негаразди й турботи!
Прийди в мою хату, Святий Миколаю!
Сьогодні на тебе я дуже чекаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766323
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася,
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися,
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная!
Бо для тебе зіронька зійшла світлая.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька!
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
І ще більше зіронька заяснілася,
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная!
Щоб у тебе доленька була ясная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766428
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/383829552.jpg[/img]
[b]«Ти – тільки лик на портреті»[/b]
Осінь – як звук листопаду
Пісня – осіннього саду
Шурхіт листви під ногами
І в золотистій все гаммі
Золото – нам з небозводу
Теплу пророчить погоду
Сонечко кличе гуляти
В парк, чи в садок біля хати
Завтра – лиш хмари на небі
Темно, неначе ти в склепі
Вогко – вода і з підлоги
Бог закінчив діалоги
Плачуть – дощами нам хмари
Літа розвіялись чари
Холод – в долоні і в душу
Голод – без літа жить мушу
Осінь – природа на зломі
Фото, лиш моря в альбомі
Чайки, над морем, на злеті
Ти – тільки лик на портреті
© Микола Карпець (М.К.)
*21.11.17* ID: № 761727
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/ti_tilki_lik_na_portreti/3-1-0-130"]
©Сайт авторської поезії М.В.Карпець [/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761727
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 15.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2017
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Усі дороги замела зима.
Твої сліди шукала, та дарма.
У шибку стукала вона до нас всю ніч.
Та лише вранці здогадалась в чому річ.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Яка ж щаслива із тобою я!
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766051
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
А нині за вікном така зима -
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
І вабить, наче казка, далина,
і ти біжиш туди, і будь шо буде.
Закутуєшся в свіжу заметіль,
пірнаєш у розпушені замети...
А там, а там - і зорі золоті,
і місяць сріблоликий, і комети.
І навіть сонця радісне кубло,
мільйони бджділок пирскають усюди...
Давно зими такої не було,
давно так щиро не всміхались люди.
Не простягали пальці до сніжин,
до зграбних віть, закутаних у іній,
не задивлялись у світла вітрин,
такі чудні і вабно білопінні.
Аж в серці загоряються вогні,
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
Пірнаю, мов дитина, знов у сніг,
щаслива нині, ну а завтра будь що буде.
16.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765944
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чути срібний дзвін.
Посріблить голови ялинкам,
По пояс снігу намете,
По шапці кине всім будинкам,
І білим цвітом сад цвіте.
Зима панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
Буває, іноді пустунка,
Якщо захоче - украде...
Вже сніг деревам по коліна...
Та все хурделиця мете.
Та я їй дякую уклінно:
Маленьку радість все ж несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765323
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Пахне чай лісовими квітами.
Відчуваю росу на губах.
Вітер грається голими вітами.
Це найкраща для нього з розваг..
Сліпо блима вогонь у комині.
Не скажу, що так сумно душі.
Люблю мріяти я в самотині..
Щоб ніде не було метушні.
Ось до краю вже рік добігає,
Погортаю життя сторінки.
Що було, все старанно згадаю.
Головне, що в житті моїм ти..
День за днем - це життєва дорога.
І не можна тут збитись з шляху.
І триматись міцніш, якомога.
Твердо йти, не піддатись страху.
Новий рік, нехай буде все нове:
Щастя, радість і мир на землі.
Я вітаю усіх Вас, панове,
Тих, що друзями стали мені.
Хай наповняться радістю хати,
Хай дитячий лунає в них сміх.
Щоб на щастя були всі багаті.
З НОВИМ РОКОМ ВІТАЮ УСІХ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764904
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
На снігопад, мороз, чи заметілі,
За звичкою, чи просто навмання,
Надривно і простуджено хрипіла
В вечірнім небі зграя вороння.
Кружляє лебединим пухом сніг,
На землю впало біле покривало,
Зима багатою і щедрою враз стала,
Пухнастий килим стелить нам до ніг.
Країна крижаного короля...
Під мірний танок чарівниці заметілі,
У миготливім світлі ліхтаря,
Сполохано метнулись сині тіні.
Пірнули, затаїлися під лід,
Сховалися в лісах, ярах,
За неприступні гори-мури,
В замети –пастки, в сніжні кучугури
Метелиця сховала їхній слід.
Коли ж рогатий місяць випливав з- за хмар,
Яскраві зорі в небі спалахнули,
Знов сині тіні неземних примар
До королівства крижаного повернули.
Я у вечірнього вікна стою,
Дивлюсь на ці зимові подарунки,
Казково - чудернацькі візерунки
З холодного, дзвінкого кришталю.
…………………………………………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764804
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Тихо, непомітною ходою
Новий рік ступає на поріг.
Поплетуться дні всі чередою.
Скільки буде стоптано доріг!
І ніхто не знає, що чекати,
Що нам доведеться пережить.
Але будем все ж ми сподіваться,
Не скупим цей буде новий рік.
Я бажаю всі вам,друзі, щастя.
Не пройдуть повз радісні ці дні.
Хай всім повезе, нехай удасться
Проминути дні життя складні.
Зустрічайте сонячні світанки.
Посміхайтесь в щасті день при дні.
Хай вишневим цвітом цвітуть ранки...
А війні усі ми скажем: НІ!!
-----------------------------------------
Будьте всі здоровими та щасливими,
МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764182
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Загнала хуртовина до тепла.
Не бійся, це нащо тобі зітхати?
То просто за вікном зима цвіла.
Зігрію я твої замерзлі руки.
Присядь зі мною поряд, край вікна.
Невже це від зимової розпуки
Цвіте на скронях в тебе сивина?
Та прийде час і ти помолодієш,
Прийдеш з теплом до мене і в цвіту.
І ти тоді мене уже зігрієш,
А поки що, тебе таким люблю.
Пригрівся у теплі, бачу куняє...
Та я тобі сказала ще не все...
Повільно за вікном уже світає...
Чому ж це сіль пече моє лице?
Ще хвилька і підеш на відпочинок,
А ранок посміхнеться вже мені.
Хай сніг не замете отих стежинок,
Ти не залиш мене на самоті..
------------------------------------
Тут мова йде про вечір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764177
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A
[/youtube]
МабУть, я рано народилась,
Чи довго ти до мене йшов.
Чи доля вже така судилась?
О! Скільки стер ти підошов.
Дорога, звісно, неблизька,
Все бездоріжжя, повороти.
А часом навіть і слизька.
Та треба йти, все побороти.
Туман, на зло, завис клубками,
Імла завісила весь шлях.
Легенький сум поплив ставками.
А, може, це був просто страх..
Не збився б ти тільки з дороги.
Назад все ж, може, повернуть?
Он місяць вийшов вже дворогий,
Тобі освітить важку путь.
А день кінця он добігає.
Злетіла пташка десь з гнізда.
Тумани вітер розганяє.
А вечір день вже обкрада...
Так добре, що це не приснилось.
Це - просто казка без кінця.
А буде так, як це судилось.
Та ще залежить від гінця...
---------------------------------
Спішіть туди, де вас чекають.
Допоки вечір, а не ніч.
Де вас із радістю приймають..
Де руку подають навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Шось сі стало з моїм Йваном...на старість здуріло,
Малювати каже буде- фарби захотіло.
Бо ціле житє не знав, жи він є художник,
Згребло гроші всі, шо мало, пішло у ларочок.
Накупило того всього... вочи сі розбігли,
Таке туто кольорове, жи коти сі збігли.
Вийшов рано на подвірє, вимив чисто лавку,
Став подвірє прикрашати...в театрі заставка.
Ше таке подвірє моє ніколи не було,
Знимку тихо я м зробила, аби не забули.
Добравсі мій художник на кінец до мене:
- Мий Касуню чисто коси, пусти по ремЕни.*
Я сі мию, ноги брию, під пахами тоже-
Тепер буду, як модель- най ми Бог поможе.
Поки я сі чепурила, вінок закладала,
Мій Іван усьо зладив- я м сі занезнала.
Квітами всьо так прибрав- як вінки на гробі,
Навіть сало й самогонку помістив на лаві.
Хліба врізав, жи м пекла, нині, на снідані
І вмостив сі малювати зи самого рані.
Вийшла м з хати, як та пава... в вишитій сорочці,
А Іван ми каже- Скинь! Застели на бочці.
-Йой Іване! Та я гола, побійсі ти Бога,
Та й дорога дуже близько, де ходит худоба.
А він каже, жи інаше картини не буде,
Йому десь, шо люди скажут, він і так мі любит.
Знялам всьо- сиджу, як мавка...в чім мати родила,
Встиду купа, та терплю... небогу м прикрила.
Так їм Йвану позувала майже до обіду:
Ноги мліли, хрибет пік і бомки* ми їли.
Як Іван то всьо скінчив- скінчилисі муки,
Як ми то всьо показав- заламала м руки.
- Шо ти, дітьку, малював? Мене, чи горівку?
Я терпіла такі муки , аж ми змокла чівка*.
А вно каже- Дурна бабо, шо ти розумієш?!
Я художник, а не ти, не кричи, не смієш.
Юш сі моє позувані на вічно скінчило:
Світ ми в очах потемнів, життє ми не миле.
Їч Іване своє сало і пий самогонку,
Я тепер тобі покажу, за ту проблемоньку.
Будеш ти тепер, Іване, мене малювати,
А як ні, то забирайсі із моєї хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 03.12.2017
Осінній вітер в полі гуляє,
Лист багряний несе по землі .
Сухим листом твій слід замітає,
Що зникає в туманній далині.
Приспів:
А я кричу тобі що маю сили:
-Ти, постій! Зупинись! І не спіши!
Багато дурниць ми наробили,
Та не варто нам палити мости!
Пригадай, що щасливими були,
Як ті два береги одної ріки
І на довгий час нас поєднали,
Ці збудовані нами мости...
Приспів:
А я кричу, тобі що маю сили:
- Ти, постій! Зупинись! І не спіши!
Багато дурниць ми наробили
Та не варто нам палити мости!
Яскраве сонце за гору сідає,
І густий сніг до ніг моїх паде.
Замітає твій слід, замітає, 2р
Що далеко, аж за обрій веде...
Програш:
............................................
............................................
Замітає твій слід, замітає,
Що далеко, аж за обрій веде.
Приспів:
А я кричу, тобі що в маю сили:
Ти, постій! Зупинись! І не спіши!
Багато дурниць ми наробили,
Та не варто нам палити мости!
Повернись, прошу тебе, до мене,
І усмішку свою мені подаруй,
Ще раз новий міст ми збудуєм,
Тільки гарно його намалюй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763486
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 01.12.2017
[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.
У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.
То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Йшла, не торкаючись землі,
Із хмарок шаль на ній бриніла,
Мов спілий колос на стеблі,
Така, як квітка запізніла.
Крильми за Всесвіт зачепила,
Смарагди – спалахом в очах.
Так цілу вічність тут ходила,
Збирала зорі по ночах.
Він теж ходив по цій алеї,
Мигали тисячі облич,
Не бачив він тоді лілеї,
Не чув її благальний клич.
Зустрілись поглядами-блиском,
Вона чекала, він чекав!
Вони обоє – поряд, близько,
А в них обох не має прав…
Пішли маршрутами своїми.
Він озирнувся і – вона,
Та заперечили сивини
І промовчали імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762890
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9qE5rFhe6BY
[/youtube]
Є дороги, які треба пройти одному.
Є моменти, де треба поставити крапку.
Є ситуації, коли варто попрощатися.
Є люди, до яких не варто повертатися...
------------------------------------------------
Не впускай у серце рано зиму,
Осінь - ще далеко не зима.
Ти знайдеш у ній ще соломину
Ту, що на плаву ще потрима.
Треба подивитися уважно,
І в згасанні віднайти красу
Ту, що іншим буде недосяжна.
Будь щасливим і в такім часу.
Іноді мороз залізе в душу:
Осінь випробовує тебе.
Ти скажи: я вистояти мушу!
І за це, все ж похвали себе.
Як зима спіткає ненароком,
Налаштуй себе на новий лад.
І продовжуй йти повільним кроком,
Бо дороги вже нема назад.
Не сумуй, не нарікай на долю.
Хтось підставить ніжку і впадеш,
Але ти сильнішим стань від болю.
Твоїй силі тут не буде меж..
----------------------------------
Натисніть на картинку і прочитайте.. Повчально!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762387
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 28.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9qE5rFhe6BY
[/youtube]
Є дороги, які треба пройти одному.
Є моменти, де треба поставити крапку.
Є ситуації, коли варто попрощатися.
Є люди, до яких не варто повертатися...
------------------------------------------------
Не впускай у серце рано зиму,
Осінь - ще далеко не зима.
Ти знайдеш у ній ще соломину
Ту, що на плаву ще потрима.
Треба подивитися уважно,
І в згасанні віднайти красу
Ту, що іншим буде недосяжна.
Будь щасливим і в такім часу.
Іноді мороз залізе в душу:
Осінь випробовує тебе.
Ти скажи: я вистояти мушу!
І за це, все ж похвали себе.
Як зима спіткає ненароком,
Налаштуй себе на новий лад.
І продовжуй йти повільним кроком,
Бо дороги вже нема назад.
Не сумуй, не нарікай на долю.
Хтось підставить ніжку і впадеш,
Але ти сильнішим стань від болю.
Твоїй силі тут не буде меж..
----------------------------------
Натисніть на картинку і прочитайте.. Повчально!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762387
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Думаєш, скупа я? Ані трохи.
Подарую крапельку тепла.
Вийму колючки чортополоха.
Довго витягала, як могла.
Може, тобі сонця вже забракло?
Довго у пітьмі чомусь сидиш..
Серце у депресії заклякло.
Кров свою мовчанням холодиш.
Подарую усмішку ласкаву,
Думаю, розтопить серця лід.
Знаю: любиш ти гарячу каву..
Крил твоїх відновлю знов політ.
Та, дивлюсь: зима уже на носі.
Бачу, що від слів моїх ти зблід.
Десь думками ти літаєш й досі.
Ти ще молодий, та все ж ти дід.
Умощусь зручненько на дивані,
Котик муркотить мені пісні...
Раптом я схопилась в здивуванні...
Треба ж, все побачила у сні..
----------------------------------------
( Прошу, щоб ніхто не приміряв цей вірш до себе.
Це трохи гумору з мого домашнього архіву ).
-------------------------------------------------------------
Дякую всім, хто читав..Бажаю вам приємних вихідних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762062
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Чорні коси розплела
ніченька сріблиста.
Очі - зорі в небесах
й річка дзвінка, чиста.
Щічки мальвами цвітуть...
рум'янець ледь видно.
Голос - чисте джерело,
що дзвенить привітно.
Біжить тихо, між отав...
там, де річка... там, де став.
Тихо-тихо дзюркотить, присипляє
всіх, хто спить.
Є у ніченьки ясної
разочок намиста -
Горобини пишні грона,
калина іскриста.
Сукня бархатна із трав
перлами сріблиться.
А на ранок, від заграв,
в росах заіскриться.
З ранком стрінеться на мить
нічка-чарівниця.
І проснуться всі, хто спить...
Сонце заіскриться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761831
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]АБЕТКА ДЛЯ МАЛЮКІВ[/b]
1.А Абрикос і апельсин
Алла з'їла не один,
Ананас дала їй мама,
Аг"рус попросила Алла.
2.Б Боровик бере бабуся,
Бавитись з Борисом мусить.
3.В Віра весело співала,
ВВерх свій погляд підіймала.
А Василько верхню ноту
Так співав,що вкрився потом.
4.Г-Г" Гуси дуже ґелґотали
Гриша гнав гусей до Галі.
5.Д Добрий день,дідусь Данило!
Дай мені,будь ласка ,диню!
6.Е Ескалатор,екскаватор,
едельвейс, ЕльбрУс і ему
Малювала швидко Емма.
7.Є Єгор з Євменом зустріли Єнота
І вдвох запитали тваринку ту:"Хто ти?"
8.Ж Жук дзижчав журливу пісню,
Він у жмені в Жені висне.
Відпусти жука ,Євгеній!
Не тримай його у жмені!
9.З Зіна з'їла зелену зернину,
Забула Зіна купить в магазині
Родзинки для Зорика сина..
10.І Іван та Іванко ішов за індиком,
який співав смішно і дико...
11.К Красива Катруся картала корівку,
Котра крутила носом, відмовившись їсти корм...
12.Л Листочок з липи летів дуже швидко,
А Леся й Левко зачепились за нитку.
13.М Мавпочка Марися милася у мисці,
А маленька Маша дала сиру мишці.
14.Н Наймолодша Наталка накрила на стіл
В день народження нені Надії.
15.О Отець Омелько оглянув оком навколо оселі,
Оселя отця Омелька дуже чиста й сучасна.
Отець Омелько отримав приз за кращу оселю.
16.П Півень Петя пив компотик,
У півня Петі болів животик.
18.Р Рома рибалив на річці щоранку,
Рибу зловив,потім грався на г"анку
19.Р Раче-раче-небораче
Щипнув Рому, Рома плаче...
20.С Слива синя скоро поспіла,
Синю сливу Світланка з'їла.
21.Т Трактор дуже торохтів,
За кермо Тарасик сів.
Тихо став,потім замовк.
Гляньте,з лісу вийшов вовк
22.У Улянка уранці до школи прийшла,
Учительку й клас сама не знайшла,
Улянці уранці хтось допоміг,
Тільки ступило дівча на поріг.
23..Ф Федір приніс їжачка до будинку,
Фиркав їжак,бо потрапив на свинку...
24.Х Христина хвалилась сьогодні Хомі:
- Купила халву і цукерки собі.
Хома відповів: "Ти мовчи не хвались,
Краще із другом своїм поділись!
25.Ї Їхав-їхав поїзд швидко,
Переїхав переїзд,
Їла Ївга їжу з миски
І збиралася на з'їзд.
26.Ф Фотограф Фаїну фотографував,
А Федір фіранку свою фарбував.
27.Ц Цвірінчав надворі птах,
А цариця каже: "Ах!
-Що так голосно співаєш,
Цить,бо цар відпочиває!"
28.Ч Чотири рочки маленькій Марічці,
Чомусь не пускають купатися в річці.
29.Ш Шило й голку взяв Шурко,
Нитки й ножиці Левко.
Шаруділи,шелестіли,
Мишці схованку зробили.
30.Щ Щаслива Марійка щербет наминає
А що таке борщ, вона і не знає.
31.Ю Юшку Юрасика мама зварила,
Юнга поснідав усе,що налили.
32.Я Яблуко Яся у Ялті купила,
Ясно,що з'їсти його захотіла.
33.Й Й - це Йосип,йод ,гайок,
гайка,майка,йорш і йок.
34.Ь, ЬО День-деньочок,пень-пеньочок,
Лінь Юрку писати,
Весь спітнів,писав писака,
Що кричала мати.
35. АПОСТРОФ "
В дев'ять ранку Мар'янка і Дар'я
Вийшли удвох на подвір'я,
М'яч м'який ,що кидали дівчата,
полетів і попав у пір'я.
36.ДЗ-ДЖ Дзиг"а дзижчала щось дзвінко і звучно,
Дзвін цей почув капітан Й мовив гучно :
-Що це за г"едзь ,що дзижчить всім над вухом,
Стала робота,бо весело духом.
[b]ВЕСЕЛА АБЕТКА[/b]
А - автобус,
Б - бабуся,
В - у Валі буквам вчуся,
Г -горох, Ґ - на ґанку ґави,
Д - то діти,не роззяви.
Е - це Ельбрус,
Є - єнот,
Ж -життя,а не компот.
З - це зірка,
И - дивись,
І - Іринка,
Ї -Їхав Гриць.
Й -це Йосип,йорж,гайок,
К -Кирил крутив мішок.
Л -лелека,що летів.
М -Мишко митись не хотів.
Н -Настуся неню любить.
О - це Ольга онде ходить.
П - це півень і Петро.
Р - русалка в річці Ро.
С - сорока сіла в сіно.
Т - то тигр тікав від Тіни.
У - Улянка учить умку.
Ф -фотограф і Фаїна.
Х - хом'як,що жив у Зіни.
Ц - цукерка,цуцик,цирк.
Ч -це Чіпка на чаплю зирк.
Ш - Шурко,що шарудить.
Щ - то щастя,борщ кипить.
ь - то кінь,пальто.
Ю - це юнга юний в манто.
Я - ялинка,Яна,яма., Яків,яблуко,сім'я
Всю АБЕТКУ вивчив я.
[b]ВЕСЕЛА АБЕТКА 2[/b]
А -автобус,аґрус,Алла.
Б -бабуся бавить Борю.
В - ворона,що кричала.
Г - це галка на заборі.
Ґ - це ґвалт на ґанку вранці.
Д -дерева,дім,дорога.
Е -едельвейс у Емми в ранці.
Є - є чи ні в єнота роги??
Ж - жовте пір'я в журавля.
З - Зіна знову зафарбує.
И - цікава буква ця.
І - Ірина і Ігор про це чують.
Й - це Йосип,йоршик,йод.
К - каже красень : "Крикни: льод!"
Л - лебеді летять й лелеки.
М -мамця з Машою далеко.
Н - неня Ніну носить.
О -це Ольга очі косить.
П -пливуть плавно плавунці.
Р - рибалка з рибою в руці.
С - солона сіль в солонці.
Т - це трактор на толоці.
У - це Уля учить Умку.
Ф - фарбує Федір гумку.
Х - Хома хотів ховатись.
Ц - і цукерку цю жувати.
Ч - чаплю часто частували.
Ш - шарфом шаруділа Алла.
Щ - що за щастя борщ варити?
ь- мальву,пальму лінь носити.
Ю - юна Юля юшку просить.
Я - Яків,яблуко,подвір'я, янгол,ястреб,Яна,пір'я, якір,десять,п'ять,сім'я... ВСЮ АБЕТКУ ВИВЧИВ Я.
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]СКОРОМОВКИ[/b]
***Йшов дроворуб , Дерева обскуб,
Там і тут-зруб Ялина і дуб!
Будує він клуб із досок і труб.
*** Біг лісом лис, Зайча він затис...
А онде- ірис, нарцис,кипарис.
*** До лісу приїдь! У лісі ...-посидь
Серед різних угідь... Там В барлозі ведмідь,
Ти Йди мимохідь.
*** Стрибає білча, А он і зайча,
радіє хлопча, Сміється дівча.
*** Маленьке внучатко малює курчатко.
-Їж,куро,зернятко, маленьке курчатко!
*** Сказав мені татко, що то-слоненятко
Що ніс в нього- хобот Та ні,він не робот...
*** Ой,дивись,а там-фазан! А на дереві-кажан,
А під деревом кабан! Дай йому хутчіш банан!
*** Бик ,бичечок- тупогуб тупогубився,
Бив рогами халахуб,халахубився
А корівка -мукотілка,мукотілочка,
Танцювала гоп-ця-ця,наче дівочка.
*** Дзвінко щось дзижчить"ДЗ-ДЗ!!"
Г"едзь то чи годинник???
Подивіться,це бджола...
Заблукала в слинник...
*** Цвіте яблунька в саду,
Квіти всі рожеві...
А на гілці- какаду,
Посміхнувся Єві...
*** Йшов дорогою бичок,
По доріжці скок та скок.
Подивіться на бичка,
СпИнка в плямах он яка!!
*** Ось біжить струмок по лісу,
Я збираю тут мелісу,
Буду пити з неї чай,
Йди і ти її збирай.
*** Прокидайся вранці рано,
Умивайся,йди на г"анок,
Лови промені в долоні,
І даруй їх усім Соням.
***Ладки- ладушки- ладусі,
Посміхнися до матусі,
Будь чистесенька завжди,
Ми не можем без води!!
*** Гусінь весь листочок з'їла,
Їй немає більше діла,
Ти рослинки поливай
Й гусінь ту перемагай!
14.05.2014р.
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]ЗАГАДКИ [/b]
***Полюбляє він малину, і сутула в нього спИна,
Взимку стереже барліг, Має косолапість ніг.
Хто ж це любить дуже медик, Ну,звичайно,це ...(ведмедик).
***Довгі вуха,куций хвіст,
Він малесенький на зріст,
Від усіх цей звір тікає,
Взимку білу шубку має. (зайчик)
*** Ця тваринка не маленька,
Хитра,ласа і руденька,
Зайчика вона ганяє,
І, де курка в селі знає. (лисичка)
*** В лісі виє він вночі,
Як зустрів його,-кричи!
Дуже схожий на собаку,
І зубастий цей кусака. (вовк)
***Діткам понесла горішки,
І грибів сушених трішки.
Хто стрибнув в дупло із гілки?
Пишнохвоста ,гарна....(білка)
***. Ця "царівна"- просто шик!
Сів комар їй на язик.
Квакотить собі ."ТА,ГОДІ!"
Рада,що пискун у роті! (жабка)
***Він смакує жолудями,
Риє своїм носом ями.
Та то ж дикий звір- іклан,
Подивіться,це ж -....(кабан).
*** Їсть малину він і медик,
А зовуть його ...(ведмедик).
*** Що за звір,що довгий хвіст,
Дуже хитрий має хист,
Руде хутро,руді лиця,
У норі живуть ...(лисиці).
***Їсть вона гриби й горішки,
І прудка,швидка не трішки,
Ось дупло, а он і гілка,
А на гілці сидить...(білка).
*** Ця тваринка - шусть у нірку,
Вона зробить любу дірку,
І боїться вона кішку,
А зоветься мило...(мишка).
***Вона схожа на людину,
Вміє лазити,ходити,
у цирку на арені
Всіх людей смішити.
Ой,яка ж це лапочка
Ця маленька ...( мавпочка)
***Пригоща всіх молоком,
Маслом і сметаною.
Всім говорить вона "Му-у",
Жувать не перестане.
Ой,яка ж вона здорова,
А зовуть її.... (корова).
***Сторожує вона дім,
кращим другом є усім,
Інколи- кусака,
Хто ж це є? -...(собака)
***Ти від неї заховайся,
В лапи їй не попадайся,
І це хижий звір,дивись,
Живе в лісі,звати...(рись).
***Їсть вона усе підряд,
Ой,брудний її наряд,
Пятачок,рожева спина,
Перед нами справжня...(свинка).
*** Має роги,не корова,
Тулуб теж його здоровий.
Подивіться на бочок,
Це ж справжнісінький ...( бичок).
***Цей птах пОвагом все ходить,
Пшоно й зЕрнятко знаходить,
Він кричить :"Ку-ка-рі-ку!",
Хто ж співає на току? ( півник)
***Швидко бігає,стрибає,
Біле хУтро взимку має,
Куций хвіст і довгі вуха,
Шиють шапку з його пуха .(зайчик)
***"Га-га-га!",- кричить цей птах,
Плаває у річці, Ходить з виводком гуськом,
Не тоне в водичці. (гусак)
*** По двору все ходить та й ходить,
Качаточок водить та й водить,
"Кря,кря-кря!",- яка чудачка!
Це ж справжнісінькая ...(качка).
*** Живе в лісі хижий звір,
Він зубастий,вір-не-вір.
Сірий,виє уночі, Я
к зустрінеш,то кричи. (вовк).
***Благородним звуть його,
В нього роги - ого-го!
Походжає цілий день.
Ну,звичайно, це...(олЕнь)
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]КОЛИСАНКА[/b]
Сонко- дрімко бродить гаєм
Сонко- дрімко бродить гаєм
Перші квіти поливає
сіє зоряне намисто
і співа не голосисто.
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
Сплять усі малята
хлопчики й дівчата
птахи і звірята
Усі хочуть спати.
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
Розкажу я казку
про бубличків в'язку
про корівку,про бичка
Гарна казка отака!
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
Сонко- дрімко бродить гаєм
Перші квіти поливає
сіє зоряне намисто
і співа не голосисто.
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
ходи ,сонко,в хати
До Саші і Нати
І до Єви й до Петра!
Буде рада дітвора!
Дитинка маленька
розумна й гарненька
Давай будем спати
Люлю колихати
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]МИРИЛКА[/b]
Мирись ,мирись, мирись! і більше не сварись !
Швиденько посміхнись! мирись ,мирись, мирись!!
Дай долоні, мій дружок!!Подарую пиріжок !
Про погане забувай! посміхатись починай!
Будемо з тобой дружити!Нашою дружбою дорожити!
Наша дружба –красота!Скажуть: не розлий-вода!
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@
[b]ПОВЧАЛЬНІ КАЗКИ та ВІРШІ[/b]
[b]СИЗИЙ ГОЛУБ[/b]
Сизий голуб прилетів , на вікно до мене сів.
Він шукає ту голубку ,свою горличку і любку.
На всі сторони зирить і у-у-ху ,щось кричить.
Може просить допомоги,може це пересторога?
Ачи просить сизий їсти?Стриб та стриб і хоче сісти
На балконів килимок.Може втік він від пташок?
-Ти живи у мене,любий! В хаті тепло біля груби,
Що там ще тобі казати? Будем зиму зустрічати.
Я зерняток заготую.Тебе щиро нагодую.
Бо ти мерзнеш під час зливи на гілках отої сливи,
що в садочку біля хати посадила моя мати.
Голуб слухав тую мову,за-у-у-хав чомусь знову,
Потім ближче підлетів ,на вікно до мене сів.
Потім сів на килимок.Мабуть втік він від пташок.
Жив у мене до весни .Сторожив родини сни.
На вікно весною сів і до друзів полетів.
Хто повірив в цюю казку,бубликів дарую в’язку.
***
[b]БУДЬ СЛУХНЯНИМ ЯК ПИЛИП
[/b]
За дев'ятими горами,за десятими морями .
Там ,де сонце як та діжа.Там,де ліс і звірі хижі.
Де балакають листочки,зеленіють огірочки.
Де малини дуже густо,Є для зайчиків капуста,
Народилися білчата,Дозволь казку розпочати.
Мама білка в літню пору Заготовок робить гору.
І грибів насушить й шишок,І для діточок горішок.
Тато дім оберігає,щось майструє,утепляє.
А малесенькі білчата,діточки і онучата,
Лиш по гілках стриб та стриб.Раптом,дивляться,-Пилип,
хлопчик,що живе в селі.
...Підійшов до їх будинку,І поліз на деревинку.
Мама білка –до дітей :"-Ой-йо-йой! Ей-гей-ейей!
Швидше діточки до хати!Досить по гілках стрибати!
Бо не знаєм що чекати Від дитя цього Пилипа.
Треба все-усе ховати" ,Мати білка уже хлипа.
Діточок своїх хова. А сама ж-то,йой-овва!
Хвістик видно із дупла!
А в Пилипа,глянь, стріла, не велика,не мала!
Не чекали ми багато,підійшов Пилипів тато:
" Синку,злізь швиденько звідти!Ти не бачиш,в білки діти
заховалися в дуплі?!Грайся там,в селі,в селі!
А у лісі- хижі звірі!Краще візьми в руки гирі!
Не ламай гілок і гнізд!Бо віддячить нам природа.
І харчуйся із города!Не чіпай білчиних шишок
і грибів ,і тих горішок!
Гріх природу ображати!Ти повинен цеє знати!" .
І хлопчисько той Пилип,почесав там щось за вухом,
Потім зістрибнув й щодуху ,Полетів в своє село.
Що ж там далі,що ж було??
А білчата раді цьому Щастю випадку такому.
Вмить стрибати по гілках!Веселитися,ах-ах!
Ну, а той Пилипів тато,що сам знає так багато,
Сина свого научає і до лісу не пускає.
Бо у лісі хижий звір.Може на дітей напасти.Укусити і украсти.
"Грайся,сину,біля хати.Де є тато,є і мати.Де є кому захистити
І всьому тебе навчити".
Це історія чи казка.Не кінець це,а розв'язка.
Це малесенький сюжет Із Пилипом тет –а- тет.
Будь слухняним,як Пилип!Щоби тато не охрип!
Кликати тебе і звати.І не мусь його кричати !
Будь слухняненьким у мами.Не нервуй її ніграма.
А з історії урок і учися із казок!
***
[b]ІШОВ ЛІСОМ МИКОЛАЙ
[/b]
Скоро казка кажеться,вузлик хай розвяжеться!
За лісами,за морями,за широкими полями,
На галявині в лісочку,На зеленому горбочку.
Стоїть гарная хатина .Хлопець там живе й дівчина.
Влітку поле обробляють,сіють,садять,поливають.
Взимку сторожують ліс.Мають те,що Бог приніс.
Як приходить рік Новий,їдуть в ліс вдвох по ялинку.
Люблять також рік старий!Взимку там така картинка!
Сніг летить неначе пух,що захоплюється дух.
Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться .
Ішов лісом Миколай.Говорю,мене не лай!
І зайшов у ту хатину.Хлопець спав там і дівчина.
Подарунків цілий міх їм приніс і навіть сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки-швидкоходи.І чарівний гамачок,
палицю іще казкову.І обновки гарні,нові
.Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.
Пішов далі Миколай,говорю,мене не лай!
Скоро казка кажеться.Вузлик хай розв'яжеться.
Як проснулись рано вранці, хлопець той і з ним дівчина
Та й стрибать в веселім танці!Чудес повная хатина!
Миколайчик цілий міх їм приніс і навіть сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки -швидкоходи.І чарівний гамачок,
палицю іще казкову.І обновки гарні,нові.
Неведимку капелюх і комп’ютер для тих сплюх.
Стали ще дружніше жити ,діточок своїх учити.
І чекати Миколая!То вже казочка друга---я!
***
ЖИВ НА СВІТІ ДОБРИЙ ДЖИН
Жив на світі добрий Джин.Він був зовсім не один.Разом з ним жила Джиниха.Джененяток троє,тихо.Бо розбудим джиненяток ,тих малесеньких маляток.Джин у глечику сидів і на білий світ глядів. Людям він допомагав .А кому і сам не знав.І слабкому,і малому,і хромому,і кривому.Він літав по всій планеті.Знають Джина навіть йєтті.Де машину підштовхне.Щось чедеснеє утне.Кошеня із даху зніме.Жив в селі хлопчина Ромка.Там щодня якась поломка.Поламає все,що баче.Потім сам сидить і плаче.В Ромки друзів не було,бо він сам як НЛО.Біля Ромки жила Ніла.Так красиво гомоніла.І була завжди чистенька, рум’яненька ,слухняненька.Ось одного разу Ніла,щось цікаве гомоніла й вийшла в двір і тут одразу під кущем знайшла, що- ? ВАЗУ.Обдивилася,завмерла і чомусь її потерла…З вази дим як повалив !Кольоровий,різнобарвний.Вилетів із вази Джин.Величезний,добрий,гарний.Зверху вниз він подивився, посміхнувсь,не забарився .Руки він докучі склав, далі Нілі він сказав : «Що накажеш моя пані?Ваші слуги ми старанні.Лиш одне бажання Ніли ми готові,що хотіли??» «Що ж просити?,-дума Ніла. Чи будинок,чи машину?Чи літак,чи одежину?Шубу,яхту чи смартфон?Чи новенький телефон??Призадумалася Ніла,потім враз загомоніла. «Біля мене живе Ромка,там щодня якась поломка.Він ламає все,що баче.Потім сам сидить і плаче.В Ромки друзів не було,бо він сам як НЛО.Ти зроби мій Джин рідненький,величезний і гарненький.Щоби мудрим став цей Ромка.Щоб закінчилась поломка.Не ламав щоб те,що баче.І хай більше він не плаче.Друзів море щоб було.Щоб не був він НЛО.-Буде пані,-мовив Джин.Буде Ромка не один.І в ту ж мить усе змінилось,завертілось,закрутилось. Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.Вчись добро робити людям.Повертатись воно буде.І сторицею воздасться кожне добреє причастя.
***
[b]НЕСЛУХНЯНЕ СОВЕНЯТКО[/b]
За широкими полями,за густющими лісами, там,де соняхи як сонце заглядають у віконце,Де калина біля тину.Де джерельная водиця.Де з журавликом криниця.Водоспад де б'є фонтаном .Там,де яхта з капітаном.Де веселка коромислом над хатиною повисла.Де метелики і бджоли.Там,де в лісі стоїть школа,народилось совенятко.У сови і сова татка.Мудра мама всіх збирає,звірів в школі научає бути пильними завжди,стерегтися від біди.Тато йде на полювання,на сімейнеє завдання.Щоб було чим харчуватись,виростати,укріплятись.Совенятко вранці встало.Сонце в хатку заглядало.За промінчиком злетіло і тихенько полетіло.А куди й саме не знає.Мама пташечку гукає.Та не чує совенятко.Ані мами,ані татка.Прилетіло,примостилось і на кущику усілось . Раптом йде назустріч вовк. Він ягня колись затовк.А сьогодні він голодний і зубастий ,і холодний.Що завгодно він би з'їв.Раптом чує щось,присів.Бачить- гарне совенятко .У кущах сидить,малятко.Вовк стрибнув три кроки прямо… й совенятко теє згамав.Мораль казочки така ,поки ти іще маленький.То без дозволу матусі І рідненького татка Нікуди сам не ходи,щоб не трапилось біди.Грайся близько біля хати,щоби бачив тато й мати.Люди ходять чужі скрізь.В незнайомий двір не лізь!!Щоб не трапилось біди,будь слухняненьким завжди!.А з історії урок і учися із казок!
***
[b]ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ДІДУСЬ[/b]
ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ДІДУСЬ ,згорбивсь,хека і зігнувсь.
Перехід із світлофором.Старий каже : « Я боюсь!» .
Що робити дідусеві? І звернувся він до Єви :
« Люба дівчинко,скажи,перейти допоможи!
Я боюся,що не встигну.Зебру цю не перестрибну!»
.Єві іще років мало,але дівчинка сказала :
«Так,я вам допоможу!Що робити розкажу.
Ви дивіться на ліхтарик,яке світло зараз ярить.
Назавжди запам’ятайте!І зі мною промовляйте:
(рос.) Красный свет- хода нет! Жёлтый свет- внимание!
На зелёный проходи ,дружная компания!
На зелёный проходи,дружная компания!
(укр..) Як червоне горить світло- стій ,негайно зупинись!
Жовтий колір –приготуйся і чекати не лінуйся!
а зелений – переходь й не затримуй весь народ!
Потім дідуся під руку Єва міцненько взяла,
на зелене світло швидко на той бік перевела.
Дідусь дякував маленькій .Єві,дівчинці гарненькій.
Як поводить себе скрізь,-від батьків своїх навчись!
А з історії урок і учися із казок!
***
[b]Є У МЕНЕ ВДОМА ГЛОБУС[/b]
Є у мене вдома глобус.Я як сяду на автобус
та й поїду по містах,по рівнинах і лісах.
Глобус свій щодня вивчаю.Де що є,я уже знаю.
Київ де і де Полтава,Миколаїв величавий.
А ось Харків,Рівне, Суми.Де ж поїхать-думу думай!
Гарних місць у нас багато! Подорож- це справжнє свято!
Чи поїду я у Львів, у Хмельницький чи Франківськ?
У Житомир чи Тернопіль?Луцьк,Черкаси,Севастополь?
Вінницю чи Чернівці,Чи в Дніпро,а може в ці??
Як живуть ужгородчани,луганчани,донеччани?
І Херсон мене чекає й Запоріжжя,точно знаю.
Буду їхать по країні, по прекрасній Україні!
Їду я в Кіровоград ,ачи на Одещщину.
Незрівняне кожне місто!Відпочити де ще нам??
Ми запрошуєм усіх за красою,чудесами!
Приїздіть на Україну! В подорож поїдем з вами!.
***
[b]ДІД МОРОЗ НА НАШІМ СВЯТІ
[/b]
Сніжним днем і через ліс Дід Мороз сюрпризи ніс.У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато.Вірші вивчили хлоп’ята,танці вивчили дівчата.Вихователька на свято вірішила готувати веселесенький концерт й ігри різні на десерт.Перша виступає Єва у костюмі королеви..Наша Єва гарно стала й віршик голосно казала:
- Новий Рік іде до нас!Я вітаю усіх вас!Зичу вам здоров'я,щастя!І запрошую на вальс!
Всі дівчаточка-сніжинки,мов легесенькі пушинки,закружляли круг ялинки.Далі мовила Маринка у костюмі мандаринки:
- Білий-білий-білий сніг!Випав з неба на поріг!Раді снігу і зайчата,і білчата,і малята!Нумо пісню всі співаймо!Дружно всі розпочинаймо!
Пісня
Снігу-снігу-сніженьку!Постели доріженьку!Від хати до хати!Новий рік стрічати! Від хати до хати!Новий рік стрічати!
Далі мовить Катеринка у костюмі,так,сніжинки:
- Нам ялинку Дід Мороз з лісу вирубав,приніс.Нарядили ми ялинку цукерками,кульками,гірляндами,бурульками.Нумо станем дружно в коло!Дитсадочок,також школа.Хоровод танцюймо,діти!Годі на стільцях сидіти!
Хоровод
Тра-та-та!Тра-та-та!В нас ялинка не проста!сяють вогники красиві!Ой,яка ж-то красота!
Сніг іде!Сніг іде!Дід Мороз й снігурка де?Он везуть нам подарунки, і коробки ,і пакунки!
Далі мовить наш Іван,а за ним Данил,Степан у костюмах лісових,в масках різних і смішних:
- Щойно ми всі із морозу, і зустріли там Мороза!Відчиняйте йому двері!Сторож наша тьотя Мері!
Двері тьотя відчинила,дідуся до нас впустила.
- Йшов я довго через ліс, подарунки усім ніс У садочок для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку,мабуть,свято? Гірлянд,іграшок багато. Вірші вивчили хлоп’ята?,танці вивчили дівчата?Внучку я узяв з собою,щоб погралася з юрбою.Розгадайте всі загадки,милі хлопчики й дівчатка!
Загадки
1.Що летить неначе пух і захоплюється дух?Що рипить в нас під ногами,потім розстає краплями? (сніг)
2.Мчусь на чому я з гори?Швидко-швидко,говори!За мотузку я тримаюсь і на них з гори спускаюсь?(сани)
3.Хто через гай і через ліс,подарунки дітям ніс?Борода і довгі вуса і його я не боюся.( Дід Мороз)
4.Вішають на неї кульки,і цукерки,і бурульки.Всіх запрошують у коло,водять хоровод навколо? ( ялинка)
5.Хто бажає усім щастя краще-краще,ніж торік,Забува старі напасті.Ну,звичайно…(Новий рік)
Далі мовив гучно Костик у костюмі формер Ростик:
- Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай нам подарунки для садочку: для Марини,Єви,Лілі,Катерини ,для Данила,для Івана,Костика і для Степана.У садочку ж у нас свято!Не один,не два,не три! І готові ми до гри!
Далі діти дружно грали,танцювали і співали.Проводжали рік старий!Зустрічали рік новий.Дід Мороз дістав пакунки.Роздав дітям подарунки.Побажав всім мирно жити й тим,що мають,дорожити.Сів із внучкой в самохід і поїхав через лід.І у школи,і в садки, і у різнії кутки.Всім повіз він подарунки і сюрпризи у пакунках.З усіма дітьми погрався і в Лапландію подався.На літак свій вони сіли і на північ полетіли.
Правда це,ачи це казка та приблизилась розв'язка.Новий рік стрічати треба.В українців є потреба.Пісні й віршики вивчай.І костюми ший ,і маски.Будуть подарунки,знай!Новий рік- це справжня казка!!
***
[b]КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ
[/b]
В школі весело навчатись!Я біжу туди дізнатись
Про цікаве й загадкове,наукове і щось нове!
Ой,цікаве в нас навчання ! І труди ,і малювання!
Буду знати все на світі.Навіть,де беруться діти.
Та про це у старших класах ,вчителька сказала
.Анатомія предмет,так його назвала.
А сьогодні на уроці Увесь клас дізнається.
Як під сонячним промінням крапелька міняється.
Що такеє «Кругообіг» ?- Рух чогось прямо по колу.
Нас води цікавить біг. Запитаю я у школі.
Наша вчителька сказала,інформації не мало.
І на дошці малювала.І ми всі запам’ятали.
Коли сонце сильно гріє,Водний простір весь міліє.
Сонце-справжній володар! Випаровується пар.
Із морів,озер,струмочків, із землі ,джерел,листочків.
Піднімається він вгору В жарку спеку,в літню пору.
Там збирається у хмари.Потім б'ється в тари-бари.
Сірі хмари як насунуть,вітри-хлопці сильно дунуть .
І із неба дощ полився.Пар у дощ перетворився.
Потім скрізь він просочився.У моря,ставки,струмочки,
в землю,океан,листочки.
Крапля рухається в колі.Я дізнавсь про цеє в школі.
Поки сонце у зеніті,на високій на орбіті.
Землю спекой застилає,Краплю бігти заставляє.
Кругообігом це зветься.І чого воді не йметься?
Випаровування теж-Цей процес не має меж!
В школі весело навчатись!Я біжу туди дізнатись
Про цікаве й загадкове,наукове і щось нове!
***
Вересень,2016
***
ВЕДМІДЬ І МАША- ОСЬ КАЗКА НАША
( казка про Машу, яка дуже хотіла навчатися в школі)
ДІЙОВІ ОСОБИ: автор,Маша маленька,Маша доросла,
Ведмідь,вчитель
АВТОР:
Маша - дівчинка кмітлива,їй чотири рочки.
Маша вчитись захотіла,ведмедю торочить:
МАША:
«Веди мене в шосту школу!Там всі світлі класи!
Там комп’ютерів багато,вчителі там- Аси!!
І директор там хороший, строгий,справедливий!
Веди мене в шосту школу, як поспінуть сливи!!
Ти ж казав,що я «Чомучка»,усе хочу знати!
Веди мерщій і не мучай!Ти ж мені як мати!
АВТОР:
А Ведмедик подивився і лоба почухав,
Заричав,потім підвівся і….тікать щодуху!
Маша- тільки й що маленька,Мишка наздогнала,
Вилізла йому на спину,в вухо закричала:
МАША:
«Веди мене в шосту школу,там смачні обіди!
В школі грають і співають,балуватись ніде!!
Та й тобі навчатись треба,ти уже великий!
Веди мене в шосту школу,вдягай черевики!»
Веди мене! Веди мене! І це все не жарти!
Веди мене!Веди мене! Я сяду за парту!!!
АВТОР:
Взяв Ведмедик нашу Машу за маленьку руку,
Та й повів у шосту школу за знанням,наукой.
Там їх весело зустріли,привітали щиро,
В перший клас зарахували,абетці навчили.
ВЧИТЕЛЬ (говорить,а Ведмідь і Маша повторюють)
1)Боровик бере бабуся,бавитись з Борисом мусить.
2)Віра весело співала,вверх свій погляд підіймала,
А Василько верхню ноту так співав,що вкрився потом.
3)Лариса ластівку ліпила,потім помила руки милом.
АВТОР:
Вчилась Маша на «відмінно»,виросла кмітлива,
Доросла до випускниці,така гарна,дивна!
В школі шостій виростають лиш розумні діти!
Їх плекають,розвивають!Діти-наші квіти!
Перед нами випускниця! Не Маша- Марія!
І сьогодні всім бажає здійсненної мрії!
МАША ДОРОСЛА:( звертається до випускників)
Майте вдачу українську! Хай живе надія!
Нехай лине ваша пісня за межі країни!
А тепер і ви бажайте вчителям і школі!
Ми бажаємо вам щастя на стежині новій!
АВТОР:
Пронеслась про школу слава
По всій Україні!!!
Там навчать усіх,хто прийде
Мові солов’їній!
***
[b]КАРПАТСЬКІ ГОРИ
[/b]
Між Балтійським й Чорним морем
від околиць Братіслави
До Залізних до воріт
простяглись Карпатські гори.
Знає кожен це піїт...
Їм 25 мільйонів років,
довжину - міряй не в кроках!
А були вони дном моря
А тепер--великі гори!!!!
Люди ті,хто там живуть,
Всіх їх "карпами"* зовуть.
Говерла, Петрос, Піп Іван -
Це найвищий гірський стан**
А на згаслому вулкані
побудовано там замок!
Та й гарнючий в поєднанні
із природою там ранок...
Не лише повз Україну
тягнеться гірський хребет
Європейські ще країни
гірський бачать силует...
Серби,чехи і румуни,
І австрійці й словаки
І угорці ,і поляки
В гори йдуть всі диваки!
Бо казкове там повітря!
Й неймовірна там краса!
І на лижах в лице вітер!
Й загадкові небеса!
І відвідаєм мольфарів,
загадкові їхні чари...
Запитаєм про усе...
І про кожного sense ***
Ми поїдемо у гори,
Милуватися усим!
Гарну пісню заспіваєм!
Буде чути там усім!!
Й Сербам,чехам і румунам,
І австрійцям й словакам
І угорцям ,і полякам
Й українським дивакам!
*«Карпати» однокорінна з вірменським Քար (Qar) — камінь, Պատ (Pat) — стіна. Давнє польське слово «karpa» означає значні нерівності, підводні каміння, значні стовбури, або коріння. Від можливого дакійського значення — «гори», може походити назва племені — «карпи» — «ті хто живуть в горах», які населяли Карпати за часів Римської імперії. Кельтсько-іллірійське слово «Karn» — означало «камінь» або «купа каміння». Вражаюча схожість назви гір простежується з назвою острова Карпатос між Кіпром і Родосом.
Русини цей гірський хребет називали Бещади.;
** стан- тут
історична адміністративно-територіальна одиниця.
*** sense [sɛns> vt (become aware of) чу́вствовать (почу́вствовать perf), ощуща́ть (ощути́ть*perf)
***
[b]Наша планета - краса загадковая
[/b]
Наша планета - краса загадковая ,
Летить по орбіті,constantly*,Чудово як!
Ніби хто грається нашою кулею,
Голубою,чарівною,архі-красунею.
Навколо Сонця летим ми у космосі
Мов НА величезному чарівному колесі...
І не існує у просторі ...хаосу...
Все відбувається ЗІ СЛОВА,ІЗ ЛОГОСУ.
Казка ,легенда це ачи гіпотеза
ДЛЯ ...тих,хто вірить- це явная істина,
Світ утворився від слів "СОВЕРШИЛОСЯ!"
Правда чи вимисел , а може ,-містика.
СЛОВО несе надмогутню енергію,
ВСЕ,що ми стверджуєм,- то те і отримуєм
А небеса - чарівнА канцелярія
Наші "бажання" пильнує,виконує.
Життя ніби казка ,про нього все знай!
Кожного дня щось нове пізнавай!
Про дощ й про хмарки,про сніг і про йєтті
Багато ще зАгадок є на планеті!
*constantly (з англ,)- безперервно,незмінно,постійно
29.03.2016Р.
[b]СВІТЛІ МРІЇ БАБИ З ДІДОМ (коротка повчальна історія)[/b]
Жили-були бабуся з дідом. Одного разу,за обідом говорить бабця дідусю,
-Ти подивись на цю красу:розквітла яблунька в саду, співа на гілці какаду
.-Ти,що,стара,примару кажеш,той птах у Африці живе. Ходім мерщій,мені покажеш,хто там співає .Е-ге-ге!
Пішли удвох вони в садочок,там деревця ростуть в рядочку. А ось і яблунька-краса!Розквітла,справжні чудеса!І бджілок рій гуде над нею,розносять аромати з неї .
- А де ж твій гарний какаду? Щось тихо в нашому саду!
- То трішки я покепкувала і на подвір*ячко позвала. Нумо присядемо тут вдвох і погомонимо, ох-ох!Дивись як гарно у садку!Я принесу сюди медку! Поп'ємо чаю з бергамотом, чи може хочеш ти компоту?
Погодився старий дідусь,Сів на пеньок і круте вус.
-Тут,дійсно,гарно у садку!Неси,стара,неси медку!І паляницю із родзинкой і принеси іще малинки.
Сиділи вдвох вони довгенько ,згадали молодість свою, Співали пісеньку легенько і про родину,про сім'ю.Як бігали удвох на річку,як обривали вдвох порічки,як діточок двох народили,як жили гарно,не тужили.Дивились також на зірки,на ті космічнії знаки.Та ось побачили удвох,що зорі падать почали, і баба з дідом загули!
– Ти встиг замовити бажання??
- Так,я приклав усі старання!
– Дивись,летить іще одна!Яка ж красивая вона!
Замовили старі удвох і довголіття всій родині,зустріть 100-літні іменини,у мирі ,силі і любові! Також міцного всім здоров'я!І почуттів веселих,нових!
Так воно й трапилось із ними, зі стариками,із отими!
Хто в серці має мрію світлу,і дуже вірить в майбуття, життя будується привітне. Щасливим буде те життя!
05.11.2016р.
***
[b]Біг струмочок веселенький[/b] через поле,через ліс
А За ним веселий зайчик швидко –швидко лісом біг.
Та з*явився інший зайчик, той яскравий промінець,
До струмочка загравав він, той блискучий молодець!
Він торкнувся до струмочку і водичку так нагрів,
Веселенький наш струмочок,все мілів,мілів,мілів.
У веселого струмочку всі краплинки із води
Піднялись високо в небо і з хмаринкой попливли.
Білі хмари стали сірі і докупи всі злились
Разом щось не помирились ,посварились,розлились
Зливою,дощем чи снігом на міста,поля , моря!
Дуже раді дощу квіти і рослинки,і земля!
Знов ожив наш той струмочок,що по лісу біг та біг,
А за ним веселий зайчик,що завжди його стеріг.
У природи научайся і за всім спостерігай,
Полюби її загадки ,потім дітям передай!
І ЛЮДИНА – теж природа ,її часточка жива,
Пам*ятай казки бабусі і усі оці слова!
21.01.2017р.
ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761817
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]
Повернути б в осінь літо,
Кликнуть журавлів,
Бо тепла ще недопито
З теплих літніх днів.
Щоб проливсь пташиний щебет,
Ніби ніжний шовк,
Розпогодиться хай небо,
Дощ холодний змовк.
Розцвіте жасмину гілка,
Мак серед степів.
Вітер грав би на сопілці
Так, як влітку вмів.
Хай душа краси нап"ється..
Радісний мотив.
Тоді й серце усміхнеться.
Ти так теж хотів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
О, люде добрі, як же ви могли
Подвійні розвести в собі стандарти?
Навіщо в храм Господень притягли
Ті ідоли – Ваали та Астарти?
Навіщо так відверто блудите
Із ними на очах у свого Бога,
Плюндруючи Ім’я Його святе
Й безчестя обираючи дороги?
Ваал – не Бог! Даремні молитви
До мертвого й німого істукана,
І, хоч натужно силуєтесь ви,
Не втрапите до Божого паркана,
Що розділяє небо та шеол,
Полову – від дорідної пшениці.
Один лиш Ягве має ореол
Отця світів і власника скарбниці,
Де людські душі дбаються на день,
Коли судом судитиметься Всесвіт.
Бо він раптово прийде: просто «Дзень! -
Кінець язИків неправдивий плескіт»…
І зникне вся важливість різних справ
І суєти пусті пріоритети,
Спасеться лише той, хто не поправ
Життям своїм Христа авторитета.
До-лампи стануть всі оті слова,
Що так зрадливо істину глушили,
Згорить брехня і кривда вікова,
Яким би її оцтом не гасили.
Останній час! Вже скоро засурмить
Небесний янгол-вісник днів суворих.
Чи ти готовий стрітити ту мить,
Чи так і спиш у райдужних мінорах*?
29.07-20.11.2017
*мінор – музичний лад, здебільшого ліричного настрою. Переносно «райдужні мінори» - сентиментальні фантазії, відволікаючі від розуміння небезпечної ситуації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761313
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Була ти вродою так схожа на калину,
мене ти вразила на березі Дністра.
В твоїх очах горіли зорі в ту хвилину,
а моя кров – як у Дністра вода бистра́.
Була ти вродою так схожа на калину,
твоє цвітіння я до себе прихилив.
Тобі віддав я свого серця половину,
свою самотність у Дністрі я утопив.
Була ти вродою так схожа на калину,
гіркими стали, як плоди, твої слова.
Я над Дністром пташиною полину,
а твої ягоди вже інший обрива…
19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761316
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvBUU2CPunc[/youtube]
Синичка стукнула в вікно,
У очі пильно задивилась.
Чому не тронула зерно,
Нащо у рань таку прибилась?
Невже мій корм не до смаку,
Думки замучили про зиму?
Проблему вирішу таку,
Не дам загинуть в цю годину.
Про щось хотіла ти сказать,
Як зрозуміти твою мову?
Нащо, сердешне, так страждать?
Моя пташинко, ти - чудова!
Так хочу біль я твій узнать,
Веду з тобою цю розмову,
Щоб сум з життя твого прогнать,
Зумій відчуть від серця слово..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761290
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Нема правди в Україні –
Тож немає й волі.
Як у темній домовині,
Люди у полоні.
Терплять зраду та знущання,
І брехню з каналів,
Сльози, голод та страждання –
Від катів та кланів.
Так триває рік за роком
Геноцид країни.
Тягне Рада крок за кроком
Неньку до могили.
А народ – мовчить, чекає:
«З’явиться месія!
І нехай нас захищає
Від цього свавілля!».
Тільки ворог, дорогенькі,
Зовсім не чекає.
Він вбиває вас, рідненькі,
Неньку розпинає.
Від байдужості людської
Гине Батьківщина.
Гинуть воїни-Герої –
Плаче Україна.
І панують вже над нами
Смерть, брехня та зрада,
Бо злилася з москалями
«Незалежна» влада.
Ось так, любі українці,
Здобули ми волю…,
Що кати у нашій хаті
Нищать нашу долю!
© Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761234
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]
Ця спрагла ніч… і я в ній полонянка.
Уповні місяць в темряві спливає
В мої обійми. Мій він до світанку,
І до останку – далі нас немає.
Пробачте, зорі, ви ж бо ворожили
Його собі холодними ночами.
Я лиш торкнулась ночі, мов ожини,
Жагою вуст під тихими дощами.
В його обійми пригорнусь, розтану,
Й до краплі вип'ю… Завтра чи настане?
Цілуй мене - як вперше, як востаннє!
Кохай мене - допоки серце п'яне!
Допоки небокрай іще світає,
Моїх бажань - міжзоряна безодня.
Кохай же, місяцю... Хай не згасає
Твоє проміння у моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
У тебе вже давно своя сім'я,
У мене також є сім'я моя.
Та я любов неначе яблунь цвіт,
Все бережу для тебе стільки літ...
Вона в моєму серденьку живе,
А я кохаю досі лиш тебе.
І може ще колись на схилі літ,
Для нас цвістиме папороті цвіт.
Нераз в думках горнусь до тебе я,
Та мрія не збувається моя.
Хоч відчуваю дотики твої,
Та не досяжні почуття мої...
Щаслива я, що маєш щастя ти
І хоч прийшлося нарізно іти.
Нехай тебе кохання зігріва,
Ніщо не вдієш доля в нас така...
Доля не моя... Вигадана... Просто Муза продиктувала... Я написала...
Та нажаль і такі випадки часто бувають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760682
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA
[/youtube]
Зажурилась пізня осінь, лист скида останній.
Озирнулася навколо - все чогось в чеканні.
Передзим"я на порозі. Чи ти бачиш, пані?
Ще не час, та все ж тривога, як стерпіть вигнання?
Нащо лити гіркі сльози, краще тут мовчання.
Відійшла краса і грози, марні сподівання.
Поступитися так просто? Нащо з"ясування.
Розтривожила щось душу, ти, зима, ця рання..
Заварю я чашку чаю, сяду на дивані,
І чекатиму на зиму, в кращих сподіваннях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760668
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Не знаю я, люди добрі
З чого то почати ,
Та мушу вам історію
Оцю розказати.
Перед сьвитами як завжди ,
Жінки право мают
І усякі там подаркі,
Вни собі купляют.
Моя кума теж рішила
Подарок зробити
І поїхала до міста
Завивку крутити.
Імідж каже я , собі
Хочу поміняти,
І на сьвита у селі
Понти поганяти.
Кум сказав : також з тобою
До міста поїду,
Поки ти будеш мінятись
По базару піду.
Приїхали вни до міста,
Стали розходитись,
Кум почвалав до кафе,
А кума крутитись.
Аби довго одно друге
Потім не шукати,
Кум сказав , шо він скоренько
І буде чекати.
Випив кум у кафе флєшку,
Скупивсі на свята,
Й повернувсі до салону ,
Жінку зустрічати.
Чекав він там ї годину,
Потім знов до бару,
А вона ше не віходи ,
Дума , шо за кара.
Давай думає тихенько
Гляну в середину,
Може там дісь і увижу
Я , свою дружину.
Подививсі , тай , шо з того ,
Там сумна картина -
В кожної на голові йкась каструлі,
Кожна як дружина.
Кум усівсі знов на лавку,
Продовжує ждати,
Тут приходит якась пані ,
І жене до хати.
Пішли каже:шо ти всівсі,
Бус вже від*їзжає.
Кум на неї подививсі ,
Каже ,шо не знає.
Стоїт якесь коло него
Чудо пилихати,
Шей кричит на всю горлянку
Шоб їхав до хати.
На голові в неї плями,
І чорні , і білі,
Але куртка гей знакома ,
Гей його Марії.
Кум добренько обдививсі-
Кульчика у вусі,
Та ніяка се не пані ,
Се його Марусі.
Як прїхали до хати,
На порозі стали,
То їх діти в другу хату ,
Зразу повтікали.
Ледви він їм пояснив ,
Толкував до рані,
Шо ото є - їхня мама ,
Ане чужа пані.
А коли пішла до стайні
Корову доїти,
То худоба та від страху -
Почнула ревіти.
Подививсі кум , на се все,
Став ї виганяти,
Аби їхала до міста -
Знов імідж міняти.
Але тут ше як на зло-
Сніги увалили-
Цілий тиждень оті буси,
В місто не ходили.
Мусів кум оту худібку,
Сам порідкувати,
Бо кума лиш у ночи ,
Віходила з хати.
Отакий то подарунок ,
Був в куми на сьвита-
Імідж назад повернула -
Щісті шо не бита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414161
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 15.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]
Останній осені листок,
Я обережно взяла в руки.
Промерз бідненький до кісток.
Боліло серце від розпуки.
Хотів погрітися на склі,
Була оце остання мрія.
Нащо ти викликав жалі,
Коли у тебе безнадія?
Зігрію подихом тебе,
А як зробить мені інакше?
Не розумію щось себе...
Нехай летить?. Так буде краще?
Підхопить вітер на льоту,
І понесе кудись далеко.
І з ним узнає висоту,
Хіба від цього стане легко?
Листок до серця притулю,
А він чекає допомоги...
Одне лиш зможу, це й зроблю:
Візьму до хати я небогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760570
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Запалює вечір вогні золоті
І берег далекий синіє.
Неоновим сяйвом на тихій воді
Горить, відбиваючись, Київ.
Над сивим Хрещатиком лайнер летить,
В сіріючих хмарках зникає.
Ще місто вечірнє в турботах шумить,
Постукує дзвінко трамваєм.
А поряд, на плесі стихають вітри,
Гудуть лиш буксири у дії.
Ти з часу Хорива стоїш на Дніпрі,
Тримаєшся гордо, мій Київ.
Ти перший, хто проти хозар-ворогів
Здійнявся валами крутими.
І першим на сході поганських богів
Топив у Дніпрі Володимир.
Тягнулися куполи в небо твої,
Світились добром в позолоті,
Коли ще булатом дзвеніли бої
З азійським сусідом навпроти.
Ти вільний від диких і грізних колись
Нащадків ординського іга.
Ти знову в ряду європейських столиць -
Славутичем зламана крига.
Над руслом могутнім, де повз льодохід,
Біліють каштани з обривів.
І цвіт на бруківку скидаючи з віт,
Стоїть посивілий мій Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 15.11.2017
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
Неспішно вузькою стежиною йду
туди, де кохання залишив.
Туди, де гостинно шумлять вартові
завжди в Ясиновій діброві.
Не раз і не два де сиділи в траві,
колись о порі вечоровій.
Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
і роки зозуля кувала.
Ти слухала мовчки зізнання мої,
та очі тебе видавали.
Палали ті лагідні очі вогнем,
світились як вранішні зорі.
Тепер на душі залишився лиш щем
і спогади з присмаком горя.
Пішла ти у вічність, голубко моя,
зорею вже світиш на небі.
І слухаю пісню сумну солов’я
давно я, кохана, без тебе…
15.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760513
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=45MR7t7keaQ[/youtube]
Струни тонкі, в позолоті.
Чистий серця звук.
Він звучить на ніжній ноті:
Дивний серця стук.
Заворожить враз це соло,
Якщо не глухий.
І чарівний звук навколо,
Попливе легкий.
І складає вітер крила:
Хоче теж почуть.
Дивина ця підкорила.
Як же зміст збагнуть?
Нема слів, лиш звук спокійний,
Трішечки сумний.
Темп почуєте повільний,
Срібно-золотий.
Хтось відчує вибух щастя,
А хтось просто звук.
Як кому почути вдасться,
Серця ніжний стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760403
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Село завмерло на старій світлині,
сади між хатами тісняться, як в раю.
Роки біжать, як ріки швидкоплинні,
перегортати спогади я не перестаю.
Таким село, яким було давніше,
сховалось в серці і думках моїх.
З дитинства залиши́лось найцінніше:
стара черешня і старий горіх.
Не бачу я волошки у пшениці,
і плями маків зникли із полів,
всі журавлі покинули криниці,
камінний хрест лиш досі уцілів.
До джерела на схилі в’ється стежка,
там білий хрест вже сотню літ стоїть,
навколо мальвами тут вишито мережку,
й вода джерельна тиху за́гадку таїть.
Церковний купол серед лип жовтіє,
село під вечір курить в димарі,
щороку хоч світлина і марніє,
стають яскравішими спогади старі.
26-28.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760354
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 13.11.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 13.11.2017
Все покину й поїду в засніжений світ,
Де нитками дими простяглися до неба,
Де малює на вікнах Морозяний дід.
Що той холод мені? Я приїду до тебе!
Хай не кажуть, що цей зачарований край
На межі світоладу і Богом забутий.
З ароматами літа заваримо чай,
І Морозяний дід буде заздрити люто.
– Змерзла, мишко? Чай теплий? І як же ж просив:
Зачекай до весни – ну яка ж тільки вперта!
Скажеш лагідно: –Ти – королева снігів.
Усміхнусь, заперечу: – Закохана Герда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760246
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Їсть Галина смачне сало,
А Микола їй гукає:
-Не їж сало, мені мало,
Орган мій умить падає.
***
Закохався наш сусід
В молодую Галю,
Чим ти думав, старий дід,
Бджілка ця ужалить.
***
Дощ іде, Микола спить,
Колисала вчора Галя.
До дівчат не побіжить,
Бо штанці коза зжувала
***
Била Мотря макогоном
Василя по пиці,
Розмовляв по телефону,
Захотів дівиці.
***
Ось поїхав Петя в ліс,
Кабана хотів впіймати,
Як побачив вепра злість,
Втік в берлогу дулю ссати.
***
Випив Петя п*ятсот грамів
Первачка міцного дуже,
Самодуром став і хамом,
Зі свинею ліг в калюжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Осінній дощ і знову плачуть квіти
Гойдає вітер оголені гілки
У мріях я хотів тебе зустріти
Та не судилось бути там де ти.
І річ не втім хто винен чи не винен
І ні до чого запізнілі каяття
Природа і життя-вони єдині
У цьому сутність нашого буття.
А ми на рубежі знову з тобою
Не зовсім впевнені у сумнівах своїх
Тому не вистачає нам спокою
У цих похмурих днях перехідних.
Шукаємо чим можна порадіти
Фарбуємо у жовте краєвид
У тих миттєвостях що маємо зустріти
Розтоплюємо недовіри лід.
12.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760062
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Не сплять тумани. Зранку предвіщають
Хорошу днину, сонячну й ясну,
З дитинством я сьогодні попрощаюсь,
Тому мені давно вже не до сну.
П’ятнадцять років маю, перших, повних,
Крило зміцніло, проситься в політ.
З сестрою їдем вчитися обоє.
Прощай, село, на бозна скільки літ.
Село уже сховалося в долині,
Дивились вслід верхівки яворів.
Момент оцей живе в мені й донині,
В життєвих негараздах не згорів.
Ті явори не раз мене стрічали
І проводжали в обране життя,
Стрункі й високі, схожі зі свічками,
Вели тепер нас до нових звитяг.
2.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760100
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]
У шибку стукнув жовтий лист.
Чом на вікні моїм спинився?
Літати маєш добрий хист,
Чому до мене ти прибився?
.
І я подумала в цей час:
Гірка, листочку, твоя доля.
Колись ти був тут для прикрас..
Та й вас торкає Божа воля.
Осінній ранок вдавсь похмурим,
Туман укутав у вуаль.
А жовтий лист, всіма забутий..
Ось так проходить все. Так жаль.
Пливе журба, немов примара,
У перемішку із дощем.
Так обважніли сірі хмари,
А на душі і біль, і щем.
Тут дощ змінивсь на мілку мжичку,
І стало легше на душі.
В вікно заглянула синичка
Неспокій влігся у тишІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Розкинувся на небі Чумацький Шлях...
Безмісячна ніч. В моїх очах
Натхнення, та доріжка до твоїй хати,
А зорі пульсують мені слово - кохати...
Ох, вже ці теплі вечори літа!
Цвіркунів чудові трелі , відкрита
Хвіртка твоя, світ у вікні...
Перебуваю я зараз як у доброму сні.
Люба моя, добра жінка,
Привела до тебе заповітна стежинка.
До столу запрошуєш, вечеря накрита,
З добрим духмяним запахом літа...
Розмови тихі, як шепіт вітру,
Чекала на мене. У справжню палітру
Змішую фарби та звуки чудові.
Вимкнемо світло. Твої очі, як зорі.
В обіймах та пестощах моя квітка кохання
Напевно розквітне до бадьорого ранку...
Ось, перша пташка нам пісню співай!
Кличь швидше в ліс у зелений розмай...
Бадьорить роса наші втомлені ноги,
Не чуємо суму ,не чуємо болі.
Ця ніч феєрична нас поєднає разом,
Бо усі перепони минуться із часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759841
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Привіт, красуне! Добридень, поетко!
Хто ви- печаль чи може стиглий гріх?
Я заглядав і бачив світ в люстерку,
Де ви у нім- русалка й тихий сміх.
А може ви дитя мале у Музі?
Ви- божество в реальності та снах?!
Я бачив вас зажурену на лузі
І слухав гру, де ви були в піснях.
Скажіть- хто ви? Чому такі секрети?
Я розпізнати хочу вас як слід,
Пустіть на мить- співатиму сонети
І разом з вами посмакую плід.
В якому ви- не звершене кохання,
Ви в нім розлука, а за мить- струна,
В руках маестро, витвір зпозарання-
Ранкові грози, райдуга й весна.
Ви не відмовте- зовсім так не личить,
В блаженнім світі Музи та вірша,
Я, разом з вами, вкриюсь падолистом,
У віщих снах із осені коша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Ой дубе, мій дубе,чому зажурився,
Такий був незламний,тепер похилився!
Вітри бушували,листочки здирали,
Ти пив землі соки,зелені ставали!
То чом же тепер,коли хмарка у небі,
Ти щулишся весь і тремтиш без потреби!.
-Старий уже я і весна не для мене,
А листя зів'яле, не стане зелене.
Тому так хилюся, щоб землю дістати,
Щоб жолуді-діти у землю сховати.
Нехай проростають надію плекають,
Хай виростуть сильні та й мене згадають.
Мені вже час спати, своє відбуянив,
Дубки хай ростуть,і щоб кожний затямив-
Що сильними бути, призначено з роду,
Бо дуб не верба, не похилиться зроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759531
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Осінню троянду в моєму саду
колише самотній вітер.
Він тішить її , він бавить її .
Не може лишень зігріти .
Багряні пелюстки краями вже в 'януть.
По - ранках обпалив їх з морозом туман.
Та мріє троянда на сонце ще глянуть .
І вірить в життя , відкидає обман .
Вже лист останній облетів .
А дощ заграв сумний мотив .
Він так зігріть її хотів ...
Як обійняв - так і зломив !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759193
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
[i](Присвячується ХК та її батькові о. В.) [/i]
Аромат легкий солодкий ладану
Розбудив натхнення у душі.
Я Тебе в своїх молитвах згадую,
Почуття римую у вірші.
Аромат цей сильний і приємний,
Як прекрасні подихи кохання.
Бережу надію на взаємність
І на зустріч щирі сподівання.
Аромат душевного бальзаму
Заживляє рани та рубці
І дорогу вказує до храму…
Котиться сльозинка по щоці…
То з’явилась совісті роса,
Що моє зволожує сумління.
І любові істинна краса
Сяє в безкінечності терпіння.
Ти пробач мені це одкровення,
Що прийшло нежданно і негадано.
Розбудив в душі моїй натхнення
Аромат легкий солодкий ладану…
© S.Nemo
31.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744242
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 05.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2017
Ми милувались в небі зорепадом,
На нас дивився він із висоти.
Я пригорталась так до тебе радо
І ніжно пригортав до себе ти...
Зорепад, зорепад, яке дійство у небі казкове,
Зорепад, зорепад, заспівай мені знов колискову.
Хай розквітне мов сад і підніметься високо в небо,
Я спішу зорепад на побачення знову до тебе...
Ти цілував мої коханий губи
І ніжно шепотів мені слова.
А я відповідала тобі любий
І посилало небо нам дива...
Зорепад, зорепад, яке дійство у небі казкове,
Зорепад, зорепад, заспівай мені знов колискову.
Хай розквітне мов сад і підніметься високо в небо,
Я спішу зорепад на побачення знову до тебе...
Ти дарував мені своє кохання,
Гаряче що палало у душі.
Були ми з зорепадом до світання,
Вмивалися росою шпориші...
Зорепад, зорепад, яке дійство у небі казкове,
Зорепад, зорепад, заспівай мені знов колискову.
Хай розквітне мов сад і підніметься високо в небо,
Я спішу зорепад на побачення знову до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746940
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 05.11.2017
А осінь плаче шелестом дощу,
Й лелеки ввись піднявшись відлітають.
А я до тебе знову й знову йду,
І струни в серці дзвінко вигравають.
А ти хотіла б як ота зоря,
Що в небі синім високо сіяє.
Враз спалахнула сильним почуттям,
І в ньому повністю й дотла згорає.
А я любив вдивлятись в твої очі,
В яких я наче в повені тонув.
Та тої місячної ночі,
Чи я люблю їх, так і не збагнув.
А осінь плаче шелестом дощу,
Й лелеки ввись піднявшись відлітають.
Та я до тебе більш уже не йду,
І струни в серці тихо замовкають.
1990р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611745
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 05.11.2017
Люблю я листопад... Красивий він.
Уміло так все до зими готує.
Обтрусить листя до землі....
воно, як ковдра. Ще й малює.
Звичайно, любить свої він кольори:
коричневий і чорний, й сірий.
Комусь здається місяць цей сумним.
Для мене є і добрим він, і милим.
І небо сіре, і вода в ріці,
чорна земля... Люблю й такими.
Ну, як же тут не розгулятися зимі?
Нехай малює барвами ясними.
Нехай дрімають в тиші, до весни,
і поле, й гай... Співатимуть завії.
Люблю я листопад... Красивий він.
Та ще й плекає мої світлі мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758763
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
[color="#ff0000"]С О Н Е Т И
[b](продовження)[/b][/color]
ХV.
Скінчилося...Порозходились люди
та й потали в імловищі вогкому.
Поплівсь і я (з дружиною) додому,
а рій думок пустив гуртом на блуди...
Неначе в сні вони кружляли всюди:
і тут, де люди ловлять невідому,
і там, де злочин злиться гірше грому,
де й комісар не знає, що з ним буде.
І знову сумнів загорівсь... Де сила,
щоб людоїдний лад той завалила
й добула творче джерело з землі?
Десь відповідь повисла за імлою,
а в серці знов зійшлись у впертім бою
п’янкі ідеї світа – добрі й злі.
ХVІ.
Добродію людства, блаженний Сне,
всім бажаний всесильний чародію!
Ти нуждарям у фантастичну мрію
замінюєш леговище тісне.
Я ждав, що ти, приборкавши мене,
збереш бажання, що в душі лелію,
і створиш з них величню веремію
для скріплення душі, що з туги схне...
А ти створив химерну мішанину:
гора світлиста і – згори вдолину
черга вогнистих поїздів-каскад...
Мала дитина... Жах... Утеча з хати
в бурливу пітьму... Встиг уратувати
мене світанок – перший листопад.
ХVII.
Сьогодні в церкві свято богодарне:
Літургія – за небувалу ласку,
що Бог довів нас пережити казку
колишніх княжих днів нелєґендарних.
Пережиття було жахливо гарне:
завдань потопа, плянів, - обов’язків...
Та не подбали за топір до в’язки
і – скоро Божий дар пішов на марне...
Велична казка, ворогом заклята,
розсипалась... Лиш образи мов Фата
Моргана в серці мерегтять яскраво...
Блистять вогнями як грізне Мементо,
нашите терням на кроваву ленту...
За те Тобі, Всевишній, дяка й слава!
ХVІІІ.
Бо й чим були б ми нині, якби Ти
нас виймив був „з народів вольних кола”?
Коли б кінця діждалась наша школа,
коли б тоді втворились нам світи?
Коли зуміли б ми тоді стрясти
той сором, що палив би наші чола?
Чим заглушили б регіт, що довкола
зняли б його лукавці та кати?...
Нічим... Рабами ми були б довіку
і, склавши жертв чужим богам без ліку,
без радощів у чорнозем всякли...
Та Ти сказав: Народом маєш бути!
І наложив на нас ярмо покути. –
О, Ти достойний чести і хвали!
ХІХ.
З вежі дзвіниці відіграли дзвони
святочний свій, в акорди литий зов...
Ось сяйва блиск розливсь по храмі знов,
сріблом триктратний тон дзвінка в нім тоне.
На Службу став „єрей со діякони”.
Почавсь екстази акт, що в нім Любов
дає небесний дар: Господню Кров,
жертвовану щодня за міліони...
З глибин душі окрилена молитва
знімається на хвилях пісні вгору,
ген під зеніт аж до житла святого.
Знечевля сумнів гострий наче бритва:
Чи переб’ється через хаос твору
людської злоби й стане перед Богом?...
ХХ.
„Святий Безсмертний”, - з хором кличуть люди –
„помилуй нас”... Нема стражданням міри;
печуть – нічим сорочка Деяніри...
Чи то вже нам ратунку з них не буде?
Засмічена гріхами думка блудить
по образах іконостасу сірих,
крізь царські двері преться в царство віри,
бо жаль і туга розпирає груди...
Святий Безсмертний, де Твоя всевлада?
Чому одна розбавлена громада,
а друга п’є з ріки життя полин?...
Прости! – До нас ішла від Тебе Воля...
Та впилась кров’ю й заков’язла в болях,
як ворог бгав у нас червоний клин.
ХХІ.
„І всіх вас христіян Господь хай тямить
у царстві свому все, по всі часи...”
В котрім, Владико? В тім на небеси?
Бо тут його давно нема між нами.
Давно його завалено стрільнами...
Всі вогники небесної краси
діявол смерти подихом гасить,
глушить насіння правди бурянами.
І скрізь він єсть: у Твому храмі теж
поставив слуг своїх нахабно темних,
бо й тут на Тебе зброї він шука...
О, лагідність Твоя не знає меж,
коли безумці крають гльоб Твій земний,
і їх Твоя не досяга рука! –
ХХІІ.
Стояв Ти перед хитруном Пилатом,
звеличником Тиберія й Астарти,
що над Тобою суд прийняв за жарти
юрби, жадної крови перед святом.
Дививсь на нього і мовчав завзято...
Оце ж він кинув боязько: „Чи цар Ти?”
А Ти, хоч бачив дій майбутніх карти,
відрікся того... І Тебе розп’ято...
Чому Ти взяв несьогосвітнє царство,
як учням хрест і меч вложив у руки
й поганський світ їм добувать велів?..
Твій ворог став володарем землі:
хрестом дратує хмари хижих круків,
мечем Твоє вирубує лицарство...
ХХІІІ.
„Твої дарунки від Твоїх людий
тобі за всіх ми і за все приносим!”
За безчисленні і товсті покоси,
що їх поглинув степ наш нехудий...
За стятий зруб і доріст молодий
ми дякуєм Тобі й покірно просим:
Зішли на нього благодатні роси,
щоб ріс він дужий, жилавий, твердий.
Жаждущу душу просвіти Розп’яттям,
налий любов’ю, гнівом і завзяттям,
щоб хрест і меч приняв він серцем щирим,
повстав на прю з насильником лукавим,
очистив землю – і Тобі на славу
здвигнув одвічній Правді світлий терем.
ХХІV.
Задушна днина: Дмитрова субота.
За всіх, що перед нами будь-коли
тут хрест свій - легкий чи тяжкий – несли
й позасипляли – в щастю чи в турботах –
у церкві Служба. Ті, кого робота
не ув’язнила, не обсів малих
клопотів рій чи лінощі, прийшли
з молитвою за них до Саваота.
Душа з усім живущим поколінням
на стрічу йде покійним рідним тіням,
в неоднородний скованим ланцюг.
Який богатий видав з себе посів
в житті боляще славному, а й досі
в нім не розцвивсь державно-творчий дух...
ХХV.
А як на місто сутінком холодним
спускався вечір, млистий обрій блід,
дорогою від церкви йшов похід
під гомін дзвонів – ніби великодніх...
Там на горбку за храмиком Господнім
у могилках дріма покійний рід
(по багатьох згубивсь уже і слід...):
у згоді поруч прості й благородні.
Туди звичай і почування сила
розгойдану громаду покотила:
візвав її могил таємний зов.
За ним і я з громадою пішов;
Ловив розливний шум і тихий гомін
та розпливавсь у єдности фантомі...
ХХVI.
А цвинтар весь у заграві жовтавій...
Гроби горять вогнем лямпок і свіч.
На церкву сперла млисті поли ніч
і дише зверха холодом лукавим.
А там високо на могилі слави
різблений хрест, від церкви правобіч,
на спогад тих, що за Велику Річ
їх серця жар боротися заставив.
Німу могилу щільно обступила
жива громада, наче матку бджоли,
й обставила вінків пахучим тином...
І диво! Враз промовила могила
так виразисто й щиро, як ніколи,
як рідна мати д’синові за сином.
ХХVІІ.
Стоїть стрункий і гарний під хрестом
меткий слуга Господнього престолу,
осяяний мінливим світлом здолу,
душі збірної молодий атом.
І словом Божим потряса гуртом,
що вже пройшов жорстоко довгу школу,
а й досі ще піддержує крамолу,
хоч з рідним розвела його кутом...
„Не думайте, що ця могила мертва!
В ній спить безсмертна, не даремна жертва
і важить хід розладдя та квилінь...
Ізлийтесь лиш в вогні любови й віри,
а жаден ворог ваших сил не змірить,
і наша Правда встане знов! – Амінь!”
ХХVІІІ.
Конець відправам. Ще пливе дзвінка
із туги ткана пісня про калину,
що й досі все ще хилиться вдолину;
та в ній бурлить надія гомінка.
Могила й хрест купаються в вінках...
Хоч на великих Поминок годину
вона єдна розсварену родину: -
записано на сірих сторінках.
Відколи з нас ругається Обида,
заєдно нас єдна лиш – панахида,
надгробна пісня та гнітучий біль.
А там... Забувши все велике, гарне,
витрачуєм народню міць на марне
в безумних змагах серед диких піль...
ХХІХ.
Ото й майнули свята листопадні,
а з ними спогад золотої волі,
дві ясні шпиці в днів і ночий колі,
налиті чадом смутку й туги два дні.
Нас обступили будні безпощадні:
ми серед них розгублені і кволі,
визбируєм важкі трофеї болів
і без протесту пасемо ще задніх...
А в далині горить Базар і Крути –
символи два, у мармур перекуті,
трагічний хід покинутих борців.
Відрадний знак, що в нас герої є ще
і все нові вступатимуть на грище –
з оруддям Правди Божої в руці!
[color="#ff0000"]
[i]В Коломиї в листопадні дні 1936 р.
Дм. Николишин.
[/i]
З сімейного архіву.
За виданням: [b]ДМИТРО НИКОЛИШИН. Поминальна (Листопадова) симфонія. - Коломия,1941.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758275
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
[color="#ff0000"]С О Н Е Т И
[/color]
[color="#ff0000"][b]"Переднє слівце до другого видання.[/b]
[/color]
[i] Ці сонети мають свою історію. Надрукувало їх Видавництво „Смолоскипи” у Львові 1937 р. в останніх днях жовтня п.з. „Листопадова симфонія”; та польське львівське городське Староство сконфіскувало збірку, а окружний суд затвердив конфіскату, мотивуючи, що вона – „має на меті через пропаганду українських націоналістичних сепаратистичних кличів накликувати до державної зради чи пак похваляти цей злочин”. На розправі, в наслідок спротиву проти конфіскати, 11 січня 1938 р. суд не добачив знамен такого злочину і відхилив конфіскату. Але прокуратор цьому спротивився і збірку задержано.
Після того появилася 30 січня того року оцінка збірки в „Ділі”, в якій між иншим сказано: „Всі сонети витримані у строго клясичній формі; - автор дуже дбайливо стежить за мовою, не зловживає наголосами ні ліценціями, пам’ятає про те, що остання строфа повинна кінчитися рефлексією... Не один сонет міг би стати добрим текстом для деклямації на ріжних патріотичних святах”. Та мабуть ця оцінка рішила долю збірки: апеляцийний суд конфіскату затвердив – і сонети не появилися.
Видаючи оце друге видання під дещо зміненим заголовком, висловлюємо думку, що і серед змінених державно-політичних умовин збірка не втратила своєї вартости як документ свого часу.
[b]Коломия, серпень 1941 р.
[/b]
ВИДАВНИЦТВО „ВОЛЯ ПОКУТТЯ”[color="#ff0000"][/color][/i]
І.
Останній передлистопадний вечір
розсівсь вогкою млою по дахах.
На пасмах дротів та в дерев верхах
пробує вітер знов холодні скечі.
Із церкви дзвін у дужій круготечі
розливсь широко містом по домах,
колошкає в затурканих умах
принишклий спогад про Великі Речі.
І кличе всіх – роз’єднаних на части –
під зоряне склепіння куполасте,
зіпняте дужим знаменем хреста.
Там радощі зливаються з журбою,
в надії стовп, гартований у бою,
базальтом віри в серці вироста.
ІІ.
Із передмість крутими вуличками,
і з середмістя хідниками – всім
застелена дорога в Божий дім
кільчастим смутком та пливкими снами.
То одинцем, то тихими гуртами
народ спішиться в забуттю німім.
І не в одному серці стогне злім
надій колишніх, ломаних літами...
О, скільки віри треба нам бездольним,
що йшли на біржу світа безконтрольним
гуртом – із векслями без покриття...
Та тільки віра зарівня ті зломи,
ослобонить нам душі з перевтоми
й віллє в них свіжий еліксір життя!
ІІІ.
По церкві блудить стоголосий шум...
Враз чобітки дівчат застукотіли;
на хвилі шуму їхній стукіт смілий
паде, мов на мережку смутку глум.
По павуках пробіг елєктрострум:
усі свічки знечевля загорілись
і загатили блиском гостро білим
розливну річку каламутних дум...
Се стали панотці на панахиду
за тих, що змили вікову обиду
з народу кров’ю: за святих Героїв.
І котиться молитва-пісня з хорів –
жалібна хвиля в тоновім уборі –
останній відгомін бравурних боїв...
ІV.
З амвону впало слово про Стрільця,
що запалав святим бажанням Чину
і без вагання рідний дім покинув,
щоб послужить Ідеї до кінця.
Він перейшов страждання всі кільця:
знімавсь угору, то зсувавсь вдолину,
аж поки там в борні за Батьківщину
не дослуживсь тернового вінця...
Священник словом розгорнув завісу:
з-за неї вийшла сіра постать з крісом
святої волі лицаря-жерця.
Кровавий цвіт горить на грудях досі...
І сиплеться із нього свіжий посів...
Хто зловить те зерно? Які серця?
V.
„Богато вас зійшлося тут сьогодні:
і не зчислити всіх голов в цім морі,
що в молитовній хиляться покорі
з п’ятном неволі під хрестом Господнім.
Воно палить вас, бо напередодні
річниці Зриву ваші душі хорі,
розгублені в ворожому просторі,
знов чують подих чорної безодні...
Не подавайтесь лиш під тиском болів:
істніння наше тче думками Бог,
лікує кволість довгих поколінь.
Всі будьмо все – як той Стрілець у полі!
Тоді Він дасть нам низку перемог
І справдить з нами свій завіт. Амінь”.
VI.
Я бачу вас, достойні Комбатанти,
товариші Героїв, що лягли.
Ви теж у жертву кров і труд дали;
за те ж у серці – тільки близни й канти.
Ось „Вічна пам’ять”... І я чую: з ран тих
засклеплених краплини запекли...
Бо вам прочувся глухо, мов з-за мли,
тон довгої грізної домінанти...
Я знаю вас: із попелищ , руїн,
крізь поле смерти й табори суворі
розхитану будівлю принесли ви...
Та хоч купали вас вогнисті зливи,
вогню душі не затопили в морі
безвірства; все ще ясно світить він...
VII.
І ти тут, Вітко золота народу,
що розгорнулась після бурі в цвіт
та з висоти буйних юнацьких літ
цінуєш хід буття людського роду.
Стоїш півколом біля тетраподу
від комбатантів до царських воріт,
задивлена в окремий кращий світ
із творчих первнів Заходу і Сходу.
Невже й тепер ти серцем осторонь
від тих, що їх ти струнко обступила,
котрим негода підірвала крила?
А то ж Чети Безсмертної штафета!
Чи з рук її зумієш ти зловити
правдивий, немальований вогонь?
VIII.
Скінчилося. А світло світить ясно...
Народ мовчить, не квапиться, не йде;
вдививсь у хрест, неначе звідти жде
для себе чуда... Годі! Передчасно.
Хвилина – дві... і свічі нагло гаснуть...
Зникає чар – і не вгадаєш, де. –
Там вулиця хвилюється, гуде:
на радощі мота журу напрасну.
І звільна з церкви наче з муравлища
виходить люд на мокрі тротуари
і губиться у нетрах міста сірих...
У кожнім серці дальша ціль і ближча...
Та дехто лиш несе свідомість кари
Господньої за брак кріпкої віри. –
ІХ.
Із тих, що в церкві за стрільців молились,
лиш небагато ще найшлось охочих
послухать дії вантажної ночі,
як українські стяги підносились.
В тій салі, де колись юнацькі сили,
заслухані в співців кличі пророчі,
єднались дружно на шалений почин,
крутилась думка мотилем безкрилим...
О, як далеко хвиля віднесла нас
від того місця, де державний човен
пускали ми на політичні води...
Кругом пустиня піщана, незнана...
З народів вольних гордої розмови
до нас лиш гомін глуму ще доходить...
Х.
На салі тиша. Спогад – реферат
із уст промовця мов ніжна музика:
Шалів борвій... А гін до волі кликав
малий гурток почати свято свят.
Там над Дніпром піднявся більший брат;
з ним епопея почалась велика.
Тут менший ще полин неволі ликав,
Світ вольний мірючи з-за ржавих крат...
Упав приказ... У вирішну годину
так мало сил у них було для чину;
та не було вагання в їх серцях.
Їх творча воля йшла по вулицях...
І перший тон світанку листопаду
вітав у соннім місті рідну владу.
ХІ.
Гей, хто ж не тямить досі того дня,
тих зворушливих, незабутніх годин,
як після волі радісних народин
віталася заскочена рідня?...
В моїй душі ще й досі метушня
великих днів, її нервисті ходи:
грізна як повінь, що колотить води,
вона текла під обрії в вогнях.
Холодну повінь загадали ми
спинить синів гарячими грудьми
та на ворожі завернути скелі...
Так метушні не осідлали – ні!
Державний човен сів на мілині
і – залили його бурхливі хвилі...
ХІІ.
Думки вганяють, мов голодні коні
по царині, де рута поросла.
Та ось падуть між них слова посла
й гамують їх в безпутньому розгоні.
В нас хора воля в’ється на припоні
звичок, що їх історія внесла:
то женемось без керми, без весла,
то киснемо у стухлім пантеоні.
Пора до бою з дикими звичками!
Стопити волю, перелити в сталь
і фронт життя обставити гранітом!
Як свіжа сила виросте між нами,
тоді ми стежі – у ворожу даль
на переможні розрахунки з світом!
ХІІІ.
І знов паде на тиху салю спогад:
несе нас в ті великі дні над Сян,
що перерізав одноцілий лан
мов кована в яру сріблом дорога,
у княжий город... Власна думка вбога
не спромоглась його убгати в плян
борні: старих збуваючись кайдан,
не відгадав, не тямив волі Бога...
За те позбувся слави днів великих,
не став звеном корони золотої,
не вклав свого листка в вінок Героїв...
Давно минула метушня і крики,
А він лежить собі німий над Сяном
і – тужить за колишнім княжим паном...
ХІV.
Останнє ще – палке надії слово
на гущу смутку кинув сивий парох:
Брак єдности і віри з нас отару
створив і Бог нам помочі відмовив...
І наш жертовник, повен сльоз і крови,
сповивсь у болю й безнадії хмару...
Та Справедливість Божа спинить кару,
як віра в нас і єдність встане знову.
Хай нашу віру живить Листопад,
а єдність нашу зціплює потреба
відкинути грізний червоний вал
та завести у себе власний лад.
Щойно тоді нам буде поміч неба
в борні за наш найвищий Ідеал.
ДАЛІ БУДЕ.
[color="#ff0000"][b][i]P/S Ця збірка Дмитра Николишина присвячена Галицьким подіям повстання Листопадового Чину, утворенню ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки). Тому доречно опублікувати цей матеріал саме до цієї дати.
[/i][/b][/color]
https://uk.wikipedia.org/wiki/Західноукраїнська_Народна_Республіка
[color="#ff0000"]З сімейного архіву:
За виданням ДМИТРО НИКОЛИШИН. Поминальна (Листопадова) Симфонія. - Коломия,1941р.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758273
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Підступно із кущів, з нічної тьми
пустив хтось чергу довгу з автомата.
Тендітна жінка з ангела крильми
упала замертво – такий доробок ката.
Своїм життям, наповненим ущерть,
вона пройшла лише до половини.
Її дорогу перетнула смерть
і враз не стало гідної людини.
Вона, як українська Жанна д’Арк,
не раз й не два старій дивилась в вічі
і не один отримав кулю в карк.
На жаль тепер по ній палають свічі…
Побільше б нам Окуєвих Амін
та, як у неї, віри в свої сили –
війни б давно ми зупинили плин
і ворогів наголову розбили!
31.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758114
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]
Постаріла осінь... Постаріла..
До зими лишився один крок.
Від туманів дуже посивіла.
Лиш думок залишився пучок..
Треба готувати свої речі,
Скільки їх? Та жменька там одна.
Неважкий тягар на слабкі плечі.
Ось така історія сумна.
Обвела все поглядом уважним...
Не повірю, що тепер все так.
Лиш недавно я була поважна,
А тепер в повазі, як жебрак.
Де краса поділася шикарна?
Змили, мабуть, цю красу дощі.
А тепер вся сіра і безбарвна,
Думки неспокійні уночі.
Пролилась холодними дощами,
Вітер пожаліти лиш зумів.
І якими йти тепер стежками?
Ось і сніг посіятись посмів..
Це зима на п"яти наступає,
І краде осінні іще дні.
Та вона, мубуть, того не знає:
Чим хутчіш - скоріше до весни..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Листопад закружляв у повітрі осіннім,
Впав туман на пожовклії трави уже.
Сиві хмари з'явились у небі ще синім,
Вітер їх мов отари в кошари жене.
Ночі стали холодні і темні як терен,
Тихо зорі приспались не хочуть світить.
Листопад холодить і у цьому він впевен,
Що без нього осінній порі не прожить...
Мелодійно за вікнами дощик так грає,
Хризантеми голівки схилили свої.
Смуток в душу осіння пора наганяє,
Не співають в садах голосні солов'ї...
Лиш як вигляне сонечко в небі з за хмари,
Усміхнеться щасливо причесаний день.
То не літо в якому палали стожари,
То осіння пора заспівала пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757760
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Хто нам першим нагадає:
Літо йде на спад,
Що тепло вже відцвітає,
Кволий спів цикад.
Це - проста і скромна квітка,
Полонить наш зір.
Починає цвісти влітку
Із прадавніх пір.
Квітка верес низькоросла,
Цвіт аж до зими.
Так пахуча, медоносна,
Стелить килими.
Невимоглива, красива,
Бджіл збирає рій.
Хто не пив оцього дива?
Спробуй цей настій.
Він надасть здоров"я, силу.
Хочеш вір, чи ні...
Оця квітка, дуже мила,
В нас завжди в ціні.,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757749
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Листопад
Опадає листя золоте
на стежки забуті і дороги,
ніби почуття, що вже не те
у очах холодних від тривоги.
Серце захололо від журби
і сховалось сонцем у тумані,
мов любов – це казка для юрби,
що вбачає щастя у омані.
Мов похмурий світ винен у гріхах,
думку цю нав’язують усюди,
та теплом в душі, сяйвом у очах,
творять світ таким кохані люди.
Журавлі курличуть про печаль,
бо їм дім лишити доведеться
і мені по-справжньому їх жаль,
бо на серці ця ж печаль озветься.
А калина, глід, горобина
нагадають полум’ям червоним
що в мені живе, як цілина,
щастя на душі життям безсонним.
Не похмурий світ винен у гріхах,
винними лиш є байдужі люди,
бо теплом в душі, сяйвом у очах,
є любов надією усюди.
Віктор Цвіт 29.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757709
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Прости нас, Боже!
Всіх прости...
Не вміли цінувати.
І не хотіли берегти.
Тепер висока плата.
Прости нас, Боже!
Всіх прости...
Любити ми не вміли.
Тепер птахами, подивись,
по світу полетіли.
Багато хто вже назавжди,
не прилетить додому.
Прости нас, Боже!
Всіх прости...
Час сіє гіркотою.
Дозволь піднятись...
Розцвісти.
Зерном засіять ниву.
Вчимось любити й берегти.
Дай доленьку щасливу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757692
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Засвітилась ранками,
сіялась хлібами.
Розсипалась росами,
рясніла дощами.
Веселилась барвами,
листя золотила.
Ягідками сипала,
зорями світила.
Гнулась плодом-вітами
у садах низенько.
Зігрівала сонечком
нас усіх частенько.
Листя позолочене
вітри обтрусили.
Ті листки, танцюючи,
нам до рук летіли.
Незабаром зимонька
засріблить снігами.
Красунечко-осене,
радуй ще дощами!
Чарівнице-осене,
ми тобі всі вдячні.
Дні твої золочені
такі ясні-ясні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757690
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
А я сьогодні дякую усім, хто мого світу
Навіть думкою торкався.
Хто з чистим серце йшов до мене в дім,
Хто, просто, зранку щиро привітався.
Життя ж важке й самому не пройти...
Завжди потрібна чиясь допомога.
Хоча, свій хрест самі ми мусимо нести,
Та з Семеоном легша, всеж, дорога.
А як всього багато відбулось...
І, часом, слово добре рятувало .
Хтось, в час важкий, своє підклав плече,
А хтось, всього лиш, посміхнувсь ласкаво.
Було усе і дощ, і буревій,
Але про це і згадувать нетреба.
Сьогодні у своїм вірші
За всіх... за все подяку шлю до неба.
Я дякую хорошим лікарям,
Їх звати просто - Леся і Тамара.
За ними не одне врятоване життя-
Від мої доньок відганяли хмари.
І хай говорять без грошей ніяк...
Не все й не всі - це я напевне знаю.
Бо, коли "ЛІКАР" - ЦЕ У СЕРЦІ ЗНАК,
Він цим живе і він не вимагає.
Хороші люди завжди є, й були,
І світ тримається на доброті й любові.
Хто знає чи сьогодні й ми б жили,
Якби довколо не було Героїв.
А ще я, Вікторе, подякую тобі
За те, що ти живий вернувсь до дому.
Що там на сході, на передовій
Ти перебув і горе, і утому.
По віку ти для мене- менший брат,
А як для нас зробив багато нині -
Три роки у АТО- ГЕРОЙ-СОЛДАТ,
Я низько кланяюсь батькам твоїм й дружині.
Я дякую усім хто повернувсь,
І тим, хто й досі, нас оберігає.
Я, навіть, уявити те боюсь,
Що кожен з вас там зарас відчуває.
А ще вклонюся я своїм батькам-
Їм дякую за вміння, вдачу, вроду.
Любов я вашу своїм дітям передам
Хай буде так від роду і до роду.
А ще я, Боже, дякую Тобі -
За хліб, за сіль, за осінь, і за літо,
За те, що легко пишуться вірші,
Що можу жити, вірити, любити.
28.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757654
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]
Весна у осінь заблудилась:
Одне цвіте, друге вмира..
Своє тут кожному судилось.
Яка незвична ця пора!
Красива тут пора згасання,
Та очі дивляться на цвіт.
Чому ось так?- є запитання.
Непередбачуваний світ!
Пора осіння нагадає,
Що і в людей буває так.
Здається, сила покидає,
Та раптом все піде у смак.
І ми радієм дням холодним,
Дощам, що ллються, як з відра.
І не буваєм безпорадні,
Не мучить нас тоді хандра...
Так! Осінь можна пережити,
Коли в душі цвіте весна,
Когось всім серцем полюбити,
Тоді і осінь не страшна...
-----------------------------------
Недавно бачила: цвіте вишня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Капітан - це людина,
Що керує кораблем.
І коли добрий капітан,
То на судні просто Едем.
Він веде свій корабель
В подорож далеку.
І так робить він завжди
І в холод, і в спеку.
Відповідає на судні
За все капітан.
І за вантаж,
І за людей.
І капітан завжди має
Багато чудових,
Прекрасних ідей.
Капітан рішення
Вирішальні приймає.
І кожен член команди
Його поважає.
P.S. Едем - це рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757470
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Ти поклич мене в ніч. Поцілуй. Націлуй до нестями.
Долюби за всі дні, де кохання не лишило слід.
Додаруй до душі і заповни її почуттями,
Що сягають небес. Розтопи у ній всесвітів лід.
А ти знаєш... Прошу... Буду ніжна і буде слухняна.
Обіцяю тобі. Обіцяю. Ти віриш мені?
Я щаслива тепер. Я щаслива! Я ніби як п'яна.
Подаруй мені осінь. І весни. І зими! Всі дні!
Ніби в Всесвіті цілому ми лиш з тобою одні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757485
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017
О зупинись, прекрасна мить!
Це я на тебе подивився.
Твоя краса аж зір сліпить,
Я б так навічно залишився
Стояти поруч тебе, милуватись,
Ці твої очі – наче всесвіт мій,
Якби й хотів, не закохатись
Уже не в змозі, тож мерщій
Тобі одній, тобі єдиній
Що є на серці розповім,
Такій прекрасній, чуйній, милій,
Натхненній і приємній всім.
Весна без тебе не настане,
До серця літо не прийде,
Самотності лід не розтане,
Душа блаженства не знайде.
Ти стала зіркою на небі,
Яка мені зорить крізь млу,
Завжди поможеш при потребі,
Мерщій до тебе я іду.
Ніякі квіти, золото, алмази
Не конкуренти ніжної краси.
Ти мов в пустелі джерело оази,
Як здійснення для мрійника мети.
Я буду твої руки цілувати
І пронесу кохання крізь життя,
Це щастя тебе мати й цінувати,
Ти головне для мене відкриття.
Ти поки мрія, але все ж реальна.
За це боротися як слід
Я буду доти, доки скажеш схвально,
Що любиш теж мене повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757397
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Намалюй оксамитове поле мені,
Де озимої ранні стебельця,
Найдорожчі для серця принади земні,
Як для пташки, що звила кубельце.
Намалюй мені лісу осінню красу,
І цирконову казку шипшини,
Лазуритного терну краплисту росу,
І у небі хмарки-балерини.
Намалюй мені, доленько, рідне село,
І щасливу мою Україну,
Щоб цієї землі не торкалося зло,
Щоб добро процвітало в країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Надпий мене, мій світе, божевільний,
А може просто тихо доторкни,
Не смілий ти, а може і не вільний...
Ти мені сутінком моргни.
Тобі піддамся, наче молодиця,
А може ні, нехай мале дитя,
О світе божий- вічна гра, в'язниця-
В тобі покинуте життя.
Зціли мене, а ні- то відроди,
У зАдумі, сотворену снігами,
Мене напийся... з джерела води,
Тим часом, що між нами.
Надпий нектаром... зрілий літній мід-
Зомлілий трунок у святім причасті,
Залишений писемний вічний слід,
У божевільнім щасті.
Пянкий, розпусний, кволий- наодинці,
Замовклий в сльОзах сну та каяття,
Освячений в нагій, чудній свитинці...
Заложений в моє життя.
Надпий мене, мій світе, божевільний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736883
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 19.10.2017
Моє село , маленька батьківщино!
До тебе знову лину я в думках.
Тут серцю дорога кожна стежина ,
тут вільна я , неначе в небі птах.
Нап"юся прохолодної водиці,
і замилуюсь золотом ланів.
Візьму горнятко рідної землиці,
згадаю своїх прадідів- дідів.
Вони споконвіків її плекали,
для них земля - цілюще джерело.
І хай кого б куди доля жбурляла,
на схилі літ всі повертаються в село.
Бо тільки тут можна відчути присмак волі,
лиш тут я справжня - та , якою є.
Навколо все моє : і верби , і тополі,
й маленька пташка , що в степу снує.
І материнська пісня колискова,
яку колись почула ще дитям,
і щира , рідна українська мова,
котрій повік не буде забуття.
Сади квітучі і гаїв розмаї
міцне коріння у душі пустили.
Нічого в світі кращого немає
за рідну землю , що тебе зростила.
І в дні журби , і в радості хвилини
моє село - опора назавжди.
Куди б несла мене життя лавина,
щоразу я вертатимусь туди,
де серцю дорога кожна стежина,
де загубилась юність у житах,
моє село , маленька батьківщино,
дитинства казка , що живе у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755773
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]
Ще вчора настрій був поганий,
І все валилося із рук.
Один дзвінок, що був бажаний,
Прискорив серця мого стук.
Ти щось казав, а я мовчала,
Щось про осінні довгі дні.
А я всміхалася, бо знала:
Не те сказать хотів мені.
Та раптом стих.. Я відчувала,
Моя тут черга щось сказать...
Я швидко тишу обірвала:
Так хочу я тебе обнять.
За мить усе тепер змінилось:
Яка чутлива ти, душа!
Твої слова ще не спізнились,
Любов все терпить, ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
крижаніє небо на безживну крицю
і лоскочуть серце корені морозу
ох, гіркі ці зорі, мовби ліки, принце,
але чи й вони ще нам тепер поможуть
так, в саду космічнім ще троянд багато
ще лише розкрились пупянки галактик
але нам, напевно, варто вже прощатись
надто тут буяють непоборні факти
висихає світ мій хворий на сухоти
(це коли в легенях безліч баобабів)
ковзають по кризі втомлені пілоти,
але їх навчили тільки воювати
не збагну давно вже звідки стільки злості
вже й у мене серце трішки із металу
ось летять комети в вічність рудохвості
зачеплюся зором і втечу з шпиталю
ще не час прощатись, зоряний мій друже,
я ж тут недалечко (декілька парсеків)
я від смерті майже повністю одужав,
і слова складаю ланцюжками спектру
і світи навколо - лампочки гірлянди,
папороті цвітом в дзеркалі очей,
зачекай, вже скоро завершаться мандри,
й тихо прихилюся до твоїх дверей
20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630050
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 11.10.2017
-Мамо!... Де та взялась біда...
Зі спалених ланів на видноколі?...
Невже тепер дощі - скупа сльоза?
Усохли ріки? В полі наші коні...
Та не пасуться вже, так дивно... сплять.
-Батьку!... Ослаб, вже зовсім хворий, мій старий...
А тут запасів збіжжя на долоню.
Що, мамо, кажете? Б"є дзвін?...
Не на вечірню! А на смертну долю!
Сьогодні час не тільки на старих...
-Піду у поле в ніч: я не слаба!
Як пощастить, - знайду зерна скупого.
А коли ні... Бур"ян, хоч ковила...
Буде гостина а ні чим не злою...
Якщо не вб"ють. Щось тисне... голова.
.......................................................................
А та біда страшніша від посух!
Ще навіть пекло так не вигорало,
як Україна від московських рук,
що замість хліба смертю частували
дітей малих... О світе мій! Не знай голодних мук!
.......................................................................
Світало...
-Господи! На видноколі... лан?...
Там золота святого... Люди! Люди...
Біжить... Упала. Знищена земля
оазою смертельної полуди...
пропала враз. Та і села - нема!
26.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703222
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 10.10.2017
шляхи розходяться, та зберігаються зв'язки,
тому, мабуть, прощатися не варто,
бо в кожній точці зоряної карти
тебе відчую я, мене підхопиш ти
сама розлука утрачає справжність й сенс,
вона - ілюзія із відстані і часу,
а серце, уподібнившись пегасу,
куди завгодно дух перенесе
галактики стикаються і точитися війна
руйнівників і тих, що світ щодень цей творять,
а тільки віра творить з нас героїв,
нехай тебе убереже вона
ми знов розходимось, лежить безмірний шлях,
в святилищі душі для тебе вічне місце,
чекатиму від тебе добрих вісток,
а ти читай про мене по зірках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713362
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 09.10.2017
О, як же гріють ті слова жіночу душу,
Якими пестиш, так закохано, її...
Я розквітаю, ніби та червона ружа,
Бо ти - як музика у серденьку моїм...
Немов жаданий вітерець, що так голубить...
Неначе сонячне проміння навесні...
Яке то щастя, що в душі моїй так любо,
Що дні осінні не похмурі, а ясні...
Лечу назустріч, ніби пісня солов*їна...
Моя душа до тебе рветься, в твій полон...
Пливу до тебе, ніби хвиля білопінна,
Щоб бути поруч, в твій осінній диво-сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754554
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]
Мелодія дощу у сірій млі.
Чомусь думки тоді приходять сірі.
Он зграя прокричала - журавлі!
Я проводжаю поглядом у вирій.
А дощ оцей листає сторінки,
Роки стікають краплями в долоні.
Чомусь стають вразливіші думки,
Частіше я тепер у них в полоні.
Меланхолію створюють роки,
Та як не впустиш ти її у душу.
Оце роки! Даються нам взнаки.
Та так не хочеться, впускати мушу.
Осінній вітер трохи освіжив,
І інша вже мелодія лунає,
Він інші почуття вже розбудив,
Але про це один лиш вітер знає.
Що не пуста й незвірена душа,
І почуття не втрачені з роками.
і думка ця, мене тепер втіша,
Осінніми вривається ночами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Сині грона винограду і пянке вино,
закохатись в твої очі хочу все одно.
Щоб співало моє серце, гітари струна,
щоб терпке твоє кохання випити до дна
.
Подаруй осінні зорі, погляд подаруй,
пригости вином солодким, ніжно поцілуй.
Сині грона винограду з медом на губах,
зацілую чорні очі, я в осінніх снах.
Вже багряні поцілунки осінь роздає,
а солодкими устами, сік кохання п"є.
Сині грона винограду, осені тепло,
своє щастя пригубила...більше не було.
Сині грона винограду у твоїм саду,
подивитись в твої очі, ще хоч раз прийду...
І огорне ніжним смутком осінь золота,
сині грона винограду, як твої уста.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754234
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Гримить на сході день і ніч війна,
Калічить землю і людей, і душі,
Й здригається небесна далина –
Навіть вона до цього не байдужа,
Коли стрічає плем’я молоде…
А скільки ж душ туди вже піднялося!
Поглянь, як небо, зоряно цвіте,
Ті зорі сріблом падають в волосся…
Тим, хто умів їх віддано любить,
І хто без них тепер осиротіли
Вони готові все-усе зробить,
Аби душа вернулася до тіла!..
Та вись глуха є до людських страждань
І німо зустрічає вбивцю й жертву,
Хто за любов життя своє віддав,
А це герой. Такий не може вмерти!..
Живі герої в помислах, ділах,
Вони землі своєї патріоти,
Покликані ворожу рать здолать.
Їм жити й жити в пам’яті, народній!..
24.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714189
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 05.10.2017
Мій трояндовий сад я у ньому немов королева,
На дворі листопад, одяглися у жовте дерева.
Він дарує мені гарний настрій і усмішку ніжну,
Наче все у вогні, все казкове таке й дивовижне.
Осінь... кажуть прийшла... а мій сад так мене зігріває,
Посилає дива і так радо мене зустрічає.
Ось блакитна весна, а ось літо гаряче і тепле,
Білосніжна зима, вишня спіла, калинонька терпка.
Різнобарв'я таке, ну а запах заморського чаю,
Сонце в нім золоте, веселкове неначе у раю.
Мій трояндовий сад, забуваю про біль тут і смуток,
Найдорожчий мій скарб, найцінніший для мене здобуток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746051
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Запахло медом, наче раєм,
Бджола, натруджена за гаєм
Собі сопе, в стерню упала
І колихала, колихала
Худеньку квітку, божу днину,
Цілує холод, в ніч, жоржину,
Росою пестить, мов корали...
Он і ріллю вже поорали.
Сумує в небі знов лелека-
Мандрівка жде його далека:
Лишає дім, свою обору,
Господар виряджа комору,
Та сонце гріє не здається,
Ще зовсім трохи- все минеться:
Той квіт, той гай, той літній рай,
Обнімуть хмари небокрай,
Проллють дощі, сльозами впадуть,
Зомлілий лист з туманом сядуть
На все живе, на все пахуче,
Зерно напоєне родюче
Цілує, осені, мигдаль
Той божий світ, той божий рай.
Зхмелілий, випитий до дна,
А там гляди і вже зима
Усе приспить- нехай спочине,
Тепла діждеться, тої днини,
Де воскресіння... в нім життя
І правда божа... каяття,
І дивний світ, нові пороги-
Дороги, вічнії дороги
Земного, людського життя,
Буття, квітучого буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746148
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Чом ти, вербо, віти похилила?
Чом тривожиш річки плесоспокій?
Чи тобі чекати вже несила,
Коли знов зазеленіє локон.
Коли небо криложуравлями
Заклекоче. Й синню через вінця
Розтечеться стрімко над полями,
Хмар пухнастих розігнавши кільця.
Коли рясно травокилимами
Береги укриють свої плечі.
Попливуть,полинуть табунами
У туманах заспіви лелечі.
Сонцемедом звощені стежини
Оживуть каскадами фіалок.
Заквітують кущики калини...
Залишилось зовсім-зовсім мало.
Зачекай ще трішечки, вербице,
Не тривож ще річки плесоспокій.
Нехай сон зимовий їй досниться...
Скоро твій зазеленіє локон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 18.08.2017
Коли, нарешті, зрозуміємо
Де наше місце в марноті?
Само – собою, в щастя віримо,
І в долю щиру легкого путі.
Спокуса, що повзе до піку слави,
Щоб після величі відчути гіркоту
Кому під сонцем вічність лати слала,
Хто в простоті знаходив красоту.
Сама людина вряд чи зрозуміє –
Короткий вік сліпого кошеняти:
Як безтурботний мотилем пурхає
Під промінь сонця – в саме полум’я.
Який вже раз жорстоко обдурили…
Ти марнотратством пропалив свій вік.
Як тій комасі, що не стало сили
Повірить в те, що ти " ЛЮДИНА" - вище всих
Присвоїла людина велич Бога,
Вінець свого творця нап’ялила,
Хизуючись високим інтелектом
І вічністтю безцінного життя.
І все ж ми не машини для багатства,
Не роботи, і навіть, не раби.
І не потрібно в спину нам стріляти,
На лоні правди чистої води…
Настав вже час почути слово Бога,
Проснутись від дрімучой темноти,
І не стрілять – є інша в нас дорога,
Бо браття ми по крові, я і ти.
І з гідністтю ім’я своє прийняти
І пам’ятати –«головне любов».
А ні, то «кулю в лоб», або у скроні
Але не проливать чужую кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679317
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 10.08.2017
Світе Божий, дроби на друзки,
Наче хліба окраєць, бери!
З винограду з-поміж галузки
Небо силу дає і снаги.
Порозкришуй суціль, на крихти,
Наче борони вглиб чорнозем.
Вмію світло в пітьмі творити,
Ріж словами впритул лемішем!
В котрий раз дозріваю хлібом,
І добірним міцнію зерном.
Причащаюся сонцем й небом,
Із хмарини дощем заодно.
Хто бажає в серце встромити
Гостре слово, як в спалаху грім.
Я навчилась, триматись, жити
В світі доброму і в світі злім.
Я — відкрита книжка, як сповідь...
Сію словом у рими-рядки.
Поміж люди, де Господь ходить —
Я тримаюсь Його руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745339
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Пам’ять назвала усіх поіменно…
День Перемоги заплакав дощем,
Ехо війни розболілося генно,
Вкрилась історія чорним плащем.
Предки мої відхворіли війною,
Часто гортали її сторінки,
Міцно тримали в руках своїх зброю,
Навіть спасінням не були роки.
Квітку любові і миру плекали,
Ниву життя засівали добром,
Сонцем своїм наповняли бокали,
Хоч й дошкуляв їм лихої синдром.
З неба їм сумно, що знов ми - з війною.
Янголів нових стрічають в раю,
Соромно їм за чужу паранойю,
Тих, хто знедолив країну мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732437
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Чорний лебедю, в смутку зажуро,
Віддзеркалення душ на воді.
Розколисує березень тужно
Напівсонні у снах вітражі.
Я прийшла, мов закохана діва,
Поміж цих нерозквітлих дерев.
Ось принесла шматочок хліба
І такий, як у березня, щем.
Серед шуму великого міста
Ледь відчутний оголений нерв.
Йде весна до людей благовісна
І заквітчує бруньки дерев.
До життя набубнявіло гілля
І осанну співа небесам.
Й на твоє, мій лебедику, пір'я
Зиркне промінь – не будеш ти сам.
Скоро, скоро весна по алеях
І омріяний світ оживе.
Ну і нам закосичена фея
Щось на крилах весняних несе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729556
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Країно кленового листя,
Нас тисячі миль розділяють,
Діаспора є українська,
Що нас із тобою єднає.
Єднає любов її й смуток,
( Лиш кращої долі шукала)
Ніхто в нас її не засудить,
Бо доля ця й нас ошукала.
Єднає любов щира наша
І болі, розлуки й жалі
І наша Вітчизна нещасна,
Що нині палає в вогні.
Тут віддаль уже не завада,
Бо наша молитва єдина,
Тут, ніби, є поруч Канада,
А там – України частина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628669
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 16.04.2017
Ісус усе зробив вже для людини!
Розіп"ятий Він був і вже воскрес!
Він смертю смерть поправ тієї днини!
Тепер керує нами із небес.
Сидить Він одесну від Свого батька
На Божому престолі ,Слава Їм!
Задумане було Його розп"яття
Щоб ти спасений був в житті своїм.
Бог полюбив своє творіння сильно-сильно,
Що Сина свОго Він послав на хрест!
Повіривши у це, ти станеш вільним.
Повір і ухватись за Його перст!
Бо ж Він збавитель й Спас усього люду !
Він- Пасха, Щит Спасіння, наш ХРИСТОС!!!
Відмиє Він тебе від всього бруду
Життя позбавить від страждань і хмарочос!
Співай ОСАННУ небесам і АЛІЛУЯ!!!
Слав триєдиність Бога і молись!
І злийся з Ним у серці й одесную
Прийди із каяттям і похрестись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728588
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Батьку,голубе сивенький,
Де ти татку зараз?
Упокоївся й на небі,
З Богом розмовляєш...
Колись стрінемось з тобою,
В іншому вже світі,
Я скучаю за тобою,
Підкажи, як жити...
Батьку,голубе сивенький,
Ти прости дитину,
Може скривдила тебе я,
Не тримай обіду.
Я прощу всі негаразди ,
Й ти прости небогу,
Я молюсь за тебе тату,
Й ти молися Богу.
Попроси ти в Бога долі,
Для дітей і внуків,
Помолися за здоров*я,
Ти своїх правнуків.
Я ж помолюся за тебе,
І попрошу Бога,
Щоб легка була завжди ,
Там твоя дорога!
06.11.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535279
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 23.03.2017