Десь в когось підгледів сюжет:) Досить поширений;)
Минули часи Попелюшок,
Заснулих красунь та перин,
Ніхто не хова між подушок
Одну із жорстких горошИн.
І принца ніхто не чекає
На білім, мов сніг огирі,
Красуню злий Змій не ховає,
В фортеці на Чорній горі.
Всі прагнуть земного кохання,
Принаймні, говорять про це.
Обридлива справа – чекання,
Сюжет з невідомим кінцем.
Забуті і принци, і коні,
Засипані пилом віків…
Кохання… В простертих долонях…
А що, як воно… В жебраків?
В бродяг у залатаних штАнях,
Де вітер гуляє в дірках,
От тільки й тогО, що тримають
Кохання в розбитих руках.
Ні роду, ні плоду, ні плоту,
Та й де вже їм взять огирів?
Лиш дрантя, просочене потом
Й криваві вузли пухирів.
Кохання… Кохання чекалось…
Та де ж воно? Десь у книжках,
Засипалось пилом, сховалось…
А, може, в жебрачих руках…
