(переспів)
Художник-варвар пензлем сонним
картину генія чорнить,
І вже малюнок беззаконний
безглуздим витвором висить…
Тьмяніють фарби, і з роками,
додолу сиплються лускою;
Створіння генія сльозами
воскресне бувшою красою.
І зникне будь-яка омана
з душі, що в муках ожила,
А згодом заживе і рана,
Та мудрі зазвучать слова!
(оригінал)
А.С. Пушкин
Художник-варвар кистью сонной
Картину гения чернит.
И свой рисунок беззаконный
Над ней бессмысленно чертит.
Но краски чуждые, с летами,
Спадают ветхой чешуей;
Созданье гения пред нами
Выходит с прежней красотой.
Так исчезают заблужденья
С измученной души моей,
И возникают в ней виденья
Первоначальных, чистых дней.
