Навколо мене почорнілих стін
Задуха і тюрма.
Так холодно мені і я один,
Нікого тут нема.
На стінах я малюю сум і жах
Безжалісних думок.
Спливає час у днях і у роках,
Як сочиться пісок.
Як жаль мені загублених годин!
Бо день за днем
Чорніє кров від буденних машин
У серденьку моєм.
Для щастя народився я, для хмар,
Для волі і пісень!
Щоб я горів, як сонячний ліхтар
І славив кожен день!
Де ти, казковий край страждальних мрій?
За те тобі поклон,
Що ти родив в мені квітки надій!
Але ж ти тільки сон!
Де ти, моя омріяна любов?
Чекав на тебе я,
Себе обманюючи знов і знов.
Але ж ти не моя!
Надій моїх руйнується граніт,
Дитячих мрій вінок
Так сумно від міських, ржавілих плит,
Від траурних думок.
Навколо мене почорнілих стін
Задуха і тюрма.
Так холодно мені і я один,
Нікого тут нема.
