Ця зустріч – мов крик, що у скронях відлунює дужо…
***
Ця зустріч – мов крик, що у скронях відлунює дужо,
Ви – ще незнайомець, абихто, дивак, анонім.
Я – світла, це світло в мені і рокам не спаплюжить,
у кожній пітьмі виживала й живилася ним.
Неясно? Розумно?.. Вже флірту видзвонює ринда,
сховайтесь за вії, Ваш погляд танцює канкан.
Сьогодні собі обираю імення Аїда.
Ви оперу чули, і Ви взагалі – меломан?
Розумний мій друже, хай будемо трохи відверті,
але не настільки, щоб гроші, робота, сім’я.
Я – просто Аїда. І що нам прославлений Верді?
Переливи долі сховалися в кожне ім’я.
Ви вірите в душі, і в те , що з самотності гинуть?
А погляд - на грудях, де випукло – шарм голограм,
дві арії тіл в найліричнішій партії зринуть,
і наші цілунки – то власні овації нам.
…Розпластаний ранок. Від ночі немає і сліду,
скінчилася пристрасть і гра з небезпекою сцен.
Прощай. Не шукай. Від учора я й досі - Аїда.
А ти в кожній жінці шукаєш і бачиш Кармен.
