Слова, як ключі – треба їх підбирати:
У душу ввійти чи роти закривати.
Любити або не любити – бажання.
З повагою ставитись – це виховання.
Як кажуть, що хтось помилився в людині
Не вірте, це так поспішив хтось там, нині,
Побачити саме таким, як схотілось.
На місце все стане, лиш тільки б терпілось.
Не можна згубити – чого ти не маєш.
Не треба тобі – то навіщо шукаєш.
Брехати не треба – якщо є довіра
І правду доводити – хто тобі вірить.
Не робиш помилок ніяких – волаєш?
То значить прості всі задачі рішаєш.
Найбільша помилка – твоя тільки совість!
Відомо – відсутня в житті випадковість.
Події проходять в потрібні години
І точно в зазначеній Богом місцині.
Не можна звалити – чого не построїв
Ілюзії тільки бояться побоїв.
Якщо доведеться коритися людям,
То значить, рабом для них вічним я буду.
Хіба це недобре, щоб людям служити?
Погано, якщо кого-небудь забити.
Так мало є часу, коли не встигаєш.
Багато його, як на когось чекаєш.
Про що наші думи вихряться кудлаті,
То те ми і здатні в собі відчувати.
А що відчуваємо серцем й душею –
Його і транслюємо променем з неї.
Звичайно, відправлений промінь для світу
До нас повертається з тим же привітом.
Помститись найкраще – це з пам’яті стерти.
Завжди пам’ятаймо, що смерть хоче жерти.
Як хочеш гармонії – прагни висот.
Життя резонанс – це збігання частот.