Біль пече, ятрить, роздирає душу у грудях,
У мріях, білою пташкою виривається на волю,
Крізь сльози, усміхаюсь білому світу людям,
У Святих небес, питаю чому така гірка- доля?...-
Все по- божій волі дається у цьому житті,
Тож сій ,зерно любові ,твори хвали Бога,
А людина, загубилась у світі мається у суєті,
Валютний папірець взяв в полон у душі тривоги.
Якщо Бог ,дав тобі щастя то бережи його,
Не тримай голубку, в заперті у золотій клітці,
Пташка, від туги затужить, випурхне через вікно,
Їй потрібно, високе небо... повітря і поживиться.
Життя , вчить боротись за свою любов і щастя,
Тож молись, за долю коли лють дощі в душі,
Щоб у жадні лукаві руки не попасти у пастку,
Зроби вибір,думай... по- якій дорозі іти у житті.
Чи можна пташку окути у кайдани окови золоті ?,...-
. Щоб душа, жила у тузі... без волі блакитного неба,
Не бачити божої краси не чути як співають солов'ї,
І без пісні в'янути як квіточка листочком зеленим.
Без пари жити, значить живцем закопати себе у могилу,
Нести, на плечах свій хрест... до краю літ у печалі і журбі,
Лебідь у лебідку ,закохується навесні розпускає
крила,
Щоб звити гніздечко,у у щасті зростали лебедята малі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
Людино!- на землі квітни цвіти, як у саду квіточка рожа,
Приймай, тіло і кров Ісуса і причастя зніме тягар із душі,
Милість, Отця відкриє святе небо подасть благодать божу,
У каятті, проси прощення , і пізнай божу мудрість у житті.
М ЧАЙКІВЧАНКА
