Я Українець,
від роду до роду,
від прадіда до діда,
від батька до сина.
І в поті, і в крові,
і в горі й в любові,
в мені – Україна!
В мені лани широкополі,
з Тарасовим шляхом.
Хати біленькі між ярами,
з солом’яним дахом.
І ліси і гори,
і чорнеє море.
І Дніпро славетний,
і січ з козаками,
Холордний Яр,
Залізняк,
і мученик Гонта!
І царі з панами,
і чума червона із більшовиками...
Усе це в мені!
А ще Донбас в териконах,
із Василем Стусом,
і вояки – християни
у душі з Ісусом!
Що боронять Україну на бранному полі.
Кров’ю шлях свій поливають,
до вільної Волі!
І плач матерів,
і горе батьків,
і сироти діти –
рожевії квіти.
І сотні могил,
козаків безіменних,
на Дніпровській землі.
І небо над ними,
де летять журавлі...
Усе це в мені!
Я Українець!
І я цим горджуся.
Коли я помру,
я знов народжуся...
Щоб пасти корову,
ходити до школи,
косити діброву
і поле орати.
Піти знов в солдати,
щоб ворог ніколи!
Ніколи!
Ніколи!
Не зміг мою землю топтати.
Родить знову сина,
і внуків діждати...
Я Українець!
І я цим горжуся.
Я сто раз помру –
Й сто раз народжуся...
Любитиму вічно –
Мою Україну.
І віра моя –
Ніли не згине!
Я УКРАЇНЕЦЬ!
І я цим горжуся!!!
