Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
Богданочка "Кальян"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив той крок - не наваживсь... Тож,
я сама собі вже владарка ночі!
Надіп"ю із мрій, правил скину товщ.
Знову буть ніхто
не посміє стражем
лиш тому, що мить
грався кришталем.
Пеленою дим
на повіки ляже,
мов вуаль, на біль
спогадом-жалем.
Про сп"янілий сон,
як дзвенів бокалом,
наповняв мене
поглядом- вином...
Як кружляли ми,
мов дурман, цим залом...
Я ж тобі була
затерпким зелом!
Пригубив лише.
Смаку ледь діткнувся.
Не гурман. О, ні!
Відлякав полин.
Не сягнув ти дна -
зніжено здригнувся....
Йди, шукай собі
меду і маслин!
Я ж кальян втягну,
зажмуривши очі,
тонкощі приправ,
присмаки в вині
віднайду... Сповна
насолоду ночі,
мов ефір легкий,
роздмухну... На дні.
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив ти крок... Не завадь мені!
Мар'янко, я приємно здивована
Дуже гарно ти написала Однакоавсінька твоя і моя ліричні героїні. І курять вони той кальян, бо не знайшлося того достойного мужчини, який би вихопив цю шкідливу забавку, взяв красуню на руки, поніс до своєї машини і повіз прямо додому. Не стає їм мужності Класно
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, здатних до рішучих дій часто бракує... А може то просто ЛГ такі що задурманюють бідним мужчинчикам голову так, що й не втямлять вже чи діяти, чи ходити околяса на безпечній відстані
Дякую тобі, Богданочко, за те що надихнула
Єдине, що я розумію (і як саме я розумію) - чоловіків треба не просто відпускати, а ще й благословляти іх за те, що вчасно пішли
Нема ж бо нічого вічного, крім того щастя, яке ми носимо в собі
Красива лірика!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що тобі подобається. Це для мене неабиякий показник, правда
...а про щастя в собі - цілком згодна! Відкрий своє власне внутрішнє багатство і зовнішнє незабариться
...Філософія справжня, тьху, не при весні