[i]Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
[color="#0040ff"]Богданочка "Кальян"[/color][/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив той крок - не наваживсь... Тож,
я сама собі вже владарка ночі!
Надіп"ю із мрій, правил скину товщ.
Знову буть ніхто
не посміє стражем
лиш тому, що мить
грався кришталем.
Пеленою дим
на повіки ляже,
мов вуаль, на біль
спогадом-жалем.
Про сп"янілий сон,
як дзвенів бокалом,
наповняв мене
поглядом- вином...
Як кружляли ми,
мов дурман, цим залом...
Я ж тобі була
затерпким зелом!
Пригубив лише.
Смаку ледь діткнувся.
Не гурман. О, ні!
Відлякав полин.
Не сягнув ти дна -
зніжено здригнувся....
Йди, шукай собі
меду і маслин!
Я ж кальян втягну,
зажмуривши очі,
тонкощі приправ,
присмаки в вині
віднайду... Сповна
насолоду ночі,
мов ефір легкий,
роздмухну... На дні.
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив ти крок... Не завадь мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2016
автор: Мар’я Гафінець