З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
(10.03.16)
Промінчик отримали! Дякуємо, пані Олександро! Випадок з одночасним творенням двох кліпів на одну пісню - дивовижний, але в мистецтві чого тільки не буває. Це класно!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, дивовижно і неймовірно класнюче. Чоловік хотів зробити сюрприз... А вийшло два))) Мої емоції зашкалювали на всіх позначках
Дякую, що запалюєте
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий кліп! Я у захваті! Талановита робота...
Тим паче захват у мене подвійний! Не повірите, але через декілька хвилин, як я побачила цей кліп, мій чоловік надіслав свою версію! Хотів зробити сюрприз...
Емоцію передати словом просто не зумію!
Щиро дякую!
Я вже говорила, повторюсь іще раз - окрилюєте...
На душі стає від того світло...
Вертаю кілька промінчиків Вам! Натхнення, дорогі!!!