Я хіба змінилась? Це не правда!
Може трішечки лиш стала інша.
Я життю і людям завжди рада,
Хоч миліша серцю стала тиша.
Може й не така я вже як вчора,
Довірять навчилася не всім,
І серед хвали людського хору,
Нотки фальші відрізняю в нім.
Я змінилась? Ваша в тім заслуга.
Хто всміхався й кинув камінь в спину.
Завжди видавав себе за друга,
Потім взяв штовхнув в тяжку хвилину.
Я не впала. Втрималася знову.
Та не всім тепер я довіряю.
І не кожному вже вірю слову.
Хоч хороших більше в світі – знаю!
Життєво! 
