людська агресивність винна, що всі на планеті нас бояться і ненавидять - і часто простягнута їм їжа прикриває западню - капкани, петлю чи ще яку зраду... пригадався епізод з якоїсь езотеричної книжки: там йдеться про світ, у якому живуть не тільки люди, а й рослини і пташки (всі там повноцінні мешканці світу, всі спілкуються між собою і одні одних розуміють і люблять), то щоб передати там звістку, люди можуть скористатися телепатією, яка там звична справа, але часто тамтешні люди передають звістки своїм друзям через птахів... просто кажуть птахам - полетіть туди до такого-то і скажіть йому те-то... роблять так, бо птахи дуже радіють, коли можуть бути корисними - при тому летять з повідомленням цілими зграями, бо всім хочеться потрудитися... і от одна зграя так спішила з повідомленням, що не помітила, як перетнула межу свого ясного світу і опинилася в нашому; тут вони побачили чоловіка, який бив коня батогом, щоб кінь тягнув плуга і орав землю... пташки наблизились і спитали чоловіка - що ти робиш?.. але чоловік почав ганятися за ними і хотів їх УБИТИ... пташки здійнялися і повернулися у свій світ - світлий і тонкоматеріальний, духовний тобто... у своєму світі вони стали питати людей - що означає - ВБИТИ... але ніхто з людей не знав... і от птахи вирішили знов полетіти до того чоловіка, що бив коня, і спитати, що він мав на увазі... прилетіли-спитали і він їм відповів, що хотів їх убити, щоб приготувати пиріжка з голубами - їхніми тілами і з"їсти пиріжка, і їх в пиріжку тому) - дізнавшись про таке, птахи так і не зрозуміли, про що говорив той чоловік і ніхто в світлому світі не знав, що може означати такий вислів - ПИРІЖКИ З ГОЛУБАМИ - от у такому світі, де всі всіх люблять і розуміють, і де НІХТО НЕ ЗНАЄ, ЩО ТАКЕ - ВБИВАТИ і що таке ПИРІЖОК З ГОЛУБАМИ мені хотілось би жити
дякую Вам, Мирославо, і сама з приємністю прочитала свою "СИНИЧКУ" завдяки Вам сьогодні
Неймовірно тепла зустріч, що навіює затишок і подих свіжої весни, яка вже в дорозі!.. Тепла поезія! Весна - це пробудження, відродження життя, тому всі старі смутки треба залишити за порогом зими...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
такого горішка синичка не здолає як на картинці то для білочки був би гарний гостинець...
диви, вже похвалив, перш ніж зауваження робити невже присоромили?
вірш дійсно теплий
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таке було відчуття - несподіваного але виразного досить тепла від дотику... ну і невагомість синички, водночас - чІпкість вона, ніби тонесенькими ниточками теплими пальця мені обвила - пташки ж не "сідають", як ми те називаємо, вони - чіпляються пальчиками на ніжках їхніх - обмотують тими їхніми пальчиками гілочку і так тримаються - у результаті зрозуміла я, що тримати долоню з горішками треба - розгорнувши пальці, бо коли пальці стиснуті разом - синичці просто нема на чому умоститися: в усьому - щоб розуміти і знати - потрібен досвід
а щодо "похвали", то то теж "горішок" - приманка чи спроба підібрати іншого "підходящого ключика"... для чого - так, скучно людині... але - все енергія - і хвала і хула - на квантовому рівні - ніякої між ними різниці