Здається ще вчора злітав поза хмари,
Здолати висоти без втоми було…
Чогось досягнути хотілося – марив,
Вершин здолати зневірам на зло…
Із вірою в серці, у розпачі вгору,
За хмари перисті лежав тоді шлях.
Та доля до мене віднеслась суворо,
Не міг я злетіти при сильних вітрах.
Та може на краще, що сталось зі мною,
Свою я зупинку знайшов у житті.
Не знаю, що дальше за тою горою,
Що мав я зустріти на тому путі?
Гарно, Віталію! Та на жаль бувають у нашому житті твкі важкі життєві вітри, що дуже перешкоджають не тільки досягти своїх намічених вершин, а навіть не дають можливості дихать, та й жить...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
що мав зустріти, напевно зустріли...і ще багато зустрінеться на вашому шляху... 
