поезія –
ілюзія з ілюзій,
чарі́вна плинність миті
у Всесвіті…
потреба натума́нити зірки,
чи навпаки –
мов порцелянові полу́миски –
до блиску натирати…
лю́мени-кара́ти
потреба казки…
політ уяви за межі яви:
у гроти нави – в аркади прави…
чарівність миті…
плющі-вервечки…
всім досить місця у інтернеті –
і зайві
міжусобні суперечки
25.01.2016
а як душа когось у цій ілюзійвикупатися хоче, як хоче! і чи не кожного, хто раптом відкрив смак слова, красу фрази, життєздайність мови!
а суперчкам не заваджуйте! бо що є світ, в якому бурі згасли? і ні вітрів, ні гір, ні спраглих до вершин?!.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікаве питання:що є світ, в якому бурі згасли? либонь, це саме той світ, до якого усе живе - усвідомлено чи й ні - прагне: Єдність... тобто Любов
а бурі - то пристрасті, але кому до серця - то хай тому й бурі... як відтинок шляху-досвіду
Мабуть, це найпрекрасніше, що може спіткати людину, спраглу краси!.. Саме Поезія - хай ілюзія, але вона дарує крила... А місця усім, і справді, вистачить.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ілюзорність світу нашого та й нас самих - це тонкощі філософських шкіл і течій.... якщо навіть нам тільки здається, що ми Є - то й то вже добре і не випадково
дякую Вам, Наталю, за відгук і любов до поезії-ілюзії взаємну...
Класне я теж роздумувала про поезію як про ескапізм (утечу у світ ілюзій). Але ж яка психотерапевтична дія!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... і це одна із найважливіших функцій - що може бути більшого, як одна людина розрадить іншу людину (заочно при тому - маю на увазі томик віршів, які хтось собі обере в улюблені...))) - вірші засівають душі мріями і вірою, романтикою і... квітами - в юності, діляться досвідом і розраджують в молодості, підказують про мудрість у старості... - слава Поезії! а яка радість "ловити" вірша - коли він падає у наш світ, шукаючи слів, щоб матеріалізуватися... поезія - з усіх сторін сам лише позитив хай буде Поезія!
дякую, пані Окрилена...