Закохатись до нестями, хай не вперше, та востаннє,
І пройти разом босоніж сто незвіданих земель.
Поки я іду на пари, хтось купається в коханні,
В мене ж тоне у калюжі паперовий корабель.
Переткати сірі будні, заховатися у житі,
Чи світ за очі побігти, щоб і гугл не знайшов.
Я так хочу неймовірне в двадцять першому столітті:
Без контакта й аск ефема щира й віддана любов.
Щоб не міряти у байтах, не качати з інтернету,
Не вбивати в телефонах, бо на лайфу безліміт.
Заверніть мені, будь ласка, шмат кохання у газету,
Покладу його у клунок і підкорю цілий світ.
Під дощем блукати влітку, не з'являтись в Інстаграмі,
Голосно співати пісню і не знати її слів,
В п'ять з'явитися додому й пояснити якось мамі
Її сорок есемесок й сто пропущених дзвінків.
Прогуляти нудні пари, не ходити на роботу,
Потоптатись по хмаринах, поки грає юна кров.
Дві людини на планеті не зіграють все по нотах,
Поки їх чекає досі непідкорена любов.
