Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Живи, сину… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо! Наші сини і доньки то ж і наше майбутнє і всієї України...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо! Якби ж то швидше діждатися кінця цьому такому довгому конфлікту, щоб припинилася ця нікому не потрібна бойня...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валю, та ж уже сил не вистачає теппіти цю війну і бачити несправедливість...Чому? Ну чому все це відбувається, в голові не поміщається?..геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо, дуже ж хочеться, щоб швидше настав мир...
Калинонька, 13.12.2015 - 21:04
Я завжди буду, сину, з тобою У молитвах, у мріях, думках... Така наша материнська доля геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Калинонько! Цей вірш написаний для учасників АТО, для яких наше літоб'єднання своїм коштом видало збірочку віршів "Мир в Україні", і відправило для воїнів...
Ганна Верес (Демиденко), 13.12.2015 - 19:53
Вірш наповнений такою любов*ю і до син, і до своєї землі! Обираю.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганнусю! я ніяк не можу змиритися з тим, що гине наше майбутнє, наш цвіт...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лауро! Так уже хочеться діждатися закінчення цієї бойні, і зупинити втрати, та на жаль від нас це не залежить...
Наташа Марос, 13.12.2015 - 19:34
Хороша робота! Знову захоплює Ваш непохитний патріотизм!!! Дякую за віру в перемогу!!!геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякукю, Наталочко! Як послухаю, почитаю, побачу все нові й нові втрати у цій нікому непотрібній війні, то і подих зупиняється, і серце готове вирватись з грудей, скільки ж можна втачати, як це зупинити? То ото й виливаю цей біль на папір...
|
|
|