Вчора була прекрасна ніч. Я читав свої вірші вулицям,
і від слів вони гнулись, немов їм зводило судоми.
Замерзали зірки, зірки плавились і стікали до мене в очі.
Небо хмурилося, небо вітром на мене дулося.
Я думками торкався тебе (небезпечно) і це вагомо.
Люди бачили це, це здавалось до біса збочено.
Я дивився крізь них, бачив їхні судини звужені -
надворі, може, - нуль, хоч, напевне, на градус нижче.
Хтось ховався в обіймах, а хтось зігрівався пивом.
В цьому місті усі до одного безмірно збуджені,
всі потонуть у ньому - Титанік з дірявим днищем.
Я готовий тебе рятувати, бо це важливо!
За цю роль я не матиму оскара, як і за будь-яку іншу.
І, можливо, лишусь під уламками... може не виживу.
Ти мене не шукай і не плач, не карайся за мене.
Ну а поки я тут, до безтями закоханий в тишу
(я завжди так шалено захоплений тишею).
Вулиці. Місто. І ти... ще течеш в моїх венах.
хіба вам бракує компліментів від инших коментаторів? щодо "досить, не досить": збудувати "граматично правильну конструкцію" – недостатня умова для гарного твору, та все ж необхідна
Любомир Винник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не у компліментах справа... не може твір усім подобатись.
Стосовно останнього Ви праві.
"зводило судомами" або "зводили судоми"; "дулося" не годиться; "надворі"
Любомир Винник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щодо "надворі" - згоден, дякую!
щодо інших - ні) Ви читаєте вірш як граматично правильно або не правильно побудовану конструкцію, та цього не досить.
До того ж ви не висловили хумки стосвно вірша, хоч і не оминули його увагою , вказавши на помилки.
але і на цьому дякую!
щодо "надворі" - згоден, дякую!
дуже сподобалось!!!!!!!!
дуже дякую
