Чому живемо в світі мрій,
Натхненнім і пророчім,
Чому зі швидкістю подій
Минають дні і ночі?
Кудись йдемо,за нами час,
Вершитель доль,всього святого,
Здавалося,не здожене він нас,
Не буде відчаю із того.
У вирі пристрастей незнаних
Так хочеться себе знайти,
Дослухатись до слів жаданих
І знов до матері прийти.
Зірками стелить небосхил,
Вогонь багаття підіймає,
І зібраний часами пил
В мені закоханість вбиває.
Раптово пташка пролетить
Над полем,при долині,
Вона мені щасливу мить
Повіда,мов дитині.
Тоді згадається село
Крізь роки сподівання,
Смерічок пройдених тепло
Нехай навіє лиш кохання.
Оте єдине на землі,
Як серцю порятунок,
Давно засмученій зимі
Гарячий поцілунок.
